Відмінності між версіями «Єфремов Сергій Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 29: Рядок 29:
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
   
Народився в с. [[Пальчик]] [[Звенигородський повіт|Звенигородського повіту]] на Київщині (тепер [[Катеринопільський район]] Черкаської області) у родині [[священик]]а. У 1891—1896 навчався в [[Київська духовна семінарія|Київській духовній семінарії]], згодом закінчив юридичний факультет [[Київський університет|Київського університету св. Володимира]].
+
Народився в с. [[Пальчик (село)|Пальчик]] [[Звенигородський повіт|Звенигородського повіту]] на Київщині (тепер [[Катеринопільський район]] Черкаської області) у родині [[священик]]а. У 1891—1896 навчався в [[Київська духовна семінарія|Київській духовній семінарії]], згодом закінчив юридичний факультет [[Київський університет|Київського університету св. Володимира]].
   
 
Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом [[Загальна Українська Організація|Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації]]. Наприкiнцi 1904 разом iз [[Грінченко Борис|Б. Грінченком]], [[Левицький Модест Пилипович|М. Левицьким]], [[Матушевський Федір|Ф. Матушевським]] та іншими створив [[Українська Радикальна Партія|Українську Радикальну Партію]], яка в [[1905]] за його ініціативою об'єдналась iз [[Українська Демократична Партія|Українською Демократичною Партією]], отримавши назву [[Українська Демократично-Радикальна Партія]]. У 1905 очолив [[Селянський Союз]]. У 1908 став одним iз засновників і активним діячем [[ТУП|Товариства Українських Поступовців]]. Співпрацював iз багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «[[Записки НТШ]]», «[[Киевская Старина]]», «[[Літературно-науковий вістник]]», «[[Рада (газета)|Рада]]», «Нова Рада», «Україна», «[[Украинская Жизнь]]» та іншими. Друкував у них статті публіцистичного й історико-літературного характеру. У 1895—1918 - один iз керівників видавництва «[[Вік (видавництво)|Вік]]».
 
Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом [[Загальна Українська Організація|Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації]]. Наприкiнцi 1904 разом iз [[Грінченко Борис|Б. Грінченком]], [[Левицький Модест Пилипович|М. Левицьким]], [[Матушевський Федір|Ф. Матушевським]] та іншими створив [[Українська Радикальна Партія|Українську Радикальну Партію]], яка в [[1905]] за його ініціативою об'єдналась iз [[Українська Демократична Партія|Українською Демократичною Партією]], отримавши назву [[Українська Демократично-Радикальна Партія]]. У 1905 очолив [[Селянський Союз]]. У 1908 став одним iз засновників і активним діячем [[ТУП|Товариства Українських Поступовців]]. Співпрацював iз багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «[[Записки НТШ]]», «[[Киевская Старина]]», «[[Літературно-науковий вістник]]», «[[Рада (газета)|Рада]]», «Нова Рада», «Україна», «[[Украинская Жизнь]]» та іншими. Друкував у них статті публіцистичного й історико-літературного характеру. У 1895—1918 - один iз керівників видавництва «[[Вік (видавництво)|Вік]]».

Версія за 07:11, 6 жовтня 2009

Сергій Олександрович Єфремов
Охріменко Сергій Олександрович
Ім'я при народженні Охріменко Сергій Олександрович
Псевдо Єфремов
Народився 6 жовтня 1876
Пальчик
Помер після 1939
Володимир ?
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність літературознавство
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Magnum opus Історія українського письменства
Членство НАН України
Партія Українська демократична партія
Автограф Serhiy Yefremov Signature 1900.png

Сергій Олександрович Єфремов у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Сергі́й Олекса́ндрович Єфре́мов (6.10.1876 с. Пальчик — † після 1939; за н. даними — 1937) — український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук (з 1919), дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Справжнє прізвище — Охріменко[1].

Біографія

Народився в с. Пальчик Звенигородського повіту на Київщині (тепер Катеринопільський район Черкаської області) у родині священика. У 1891—1896 навчався в Київській духовній семінарії, згодом закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира.

Політичну діяльність розпочав у студентські роки, ставши членом Загальної Української Безпартійної Демократичної Організації. Наприкiнцi 1904 разом iз Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та іншими створив Українську Радикальну Партію, яка в 1905 за його ініціативою об'єдналась iз Українською Демократичною Партією, отримавши назву Українська Демократично-Радикальна Партія. У 1905 очолив Селянський Союз. У 1908 став одним iз засновників і активним діячем Товариства Українських Поступовців. Співпрацював iз багатьма українськими періодичними виданнями: «Зоря», «Правда», «Записки НТШ», «Киевская Старина», «Літературно-науковий вістник», «Рада», «Нова Рада», «Україна», «Украинская Жизнь» та іншими. Друкував у них статті публіцистичного й історико-літературного характеру. У 1895—1918 - один iз керівників видавництва «Вік».

За гострі публіцистичні виступи на захист української національної культури й політичних свобод у дореволюційний період неодноразово заарештовувався російською владою. У березні 1917 увійшов до складу Української Центральної Ради, а в квітні 1917 на Українському Національному Конгресі обраний заступником голови УЦР і членом Малої Ради. Після створення 15.6.1917 першого українського уряду — Генерального Секретаріату УЦР-УНР займав у ньому посаду генерального секретаря міжнаціональних справ. З вересня 1917 очолював Українську Партію Соціалістів-Федералістів. З квітня 1918 до травня 1920 офіційних посад не займав.

Зi встановленням радянської влади в Україні змушений перейти на нелегальне становище й переховуватися. Восени 1919 на прохання Української Академії Наук Єфремова було амністовано. Позбавлений можливості займатися активною політичною діяльністю Єфремов проводив велику наукову й науково-організаційну роботу. Будучи віце-президентом (1922-28) і головою Управи (1924-28) УАН, очолював низку наукових товариств і комісій, наприклад, Комісію для видання пам'яток новітнього письменства України, Комісію для складання біографічного словника діячів України, Історико-літературне товариство при УАН та інші.

Залишаючись непримиренним противником більшовицького режиму Єфремов, на думку деяких дослідників (Н. Павлушкова, В. Плющ, В. Шмельов та ін.), в 1920—1928 створив і очолив діяльність таємних опозиційних організацій Братство Української Державності і Спілку Визволення України (СВУ), які послідовно відстоювали ідею української державності. У липні 1929 Єфремова було заарештовано й звинувачено в організації та керівництві СВУ. У квітні 1930 засуджений до 10-річного ув'язнення з суворою ізоляцією. Перші 7 років ув'язнення відбував у Ярославському політізоляторі, потім його переведено до Володимирської тюрми.

З 1939 року доля Єфремова невідома.

Літературна діяльність

Єфремов був одним iз найвидатніших представників неонародництва в українській літературі. Вiн вважав, що однією з провідних ідей в історії української літератури завжди була «визвольно-національна ідея».

Єфремов — автор монографічних нарисів про видатних українських письменників:

  • «Марко Вовчок» (1907),
  • «Тарас Шевченко» (1914),
  • «Співець боротьби і контрастів» (1913) (у виданні 1926 — «Іван Франко»),
  • «Михайло Коцюбинський» (1922),
  • «Іван Нечуй-Левицький», «Іван Карпенко-Карий» (1924),
  • «Панас Мирний» (1928) та ін.

Однією з найвизначніших праць Єфремова стало видання «Щоденника» і «Листування» Т. Шевченка (1927—1928). Історико-літературні погляди Єфремова найповніше представлені в його фундаментальній двотомній праці «Історія українського письменства» (1911).


Примітки

  1. Кримський А. Життєпис і літературна діяльність С. О. Єфремова // Записки історико-філологічного факультету відділу ВУАН. Книги ІІ-ІІІ (1920-1922). Частина офіційна - Київ, 1923, стор. 42

=Література

Єрмашов Т. В. Сергій Єфремов (1876-1939): Біобібліографічний покажчик // Молода нація. – 2007. – № 2 (43). – С. 206-256; 2008. – № 1 (46). – С. 106-115.

Дивись також