Відмінності між версіями «Іван Підкова»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 43: Рядок 43:
   
 
== Страта Івана Підкови ==
 
== Страта Івана Підкови ==
[[Яків Шах]], який допомагав Підкові, гостив у [[Немирів|Немирові]] у [[Брацлавське воєводство|брацлавського воєводи]] [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]], який порадив йому, аби Підкова для примирення з [[Король|королем]] [[Стефан Баторій|Стефаном Баторієм]] поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в'язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до [[Рава-Мазовецька|равської]]<ref>{{SgKP|IX|552|Rawa}}.— S. 552. {{ref-pl}}</ref> в'язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо [[шляхта]] була проти. У Львові на вимогу султана [[Мурад III|Мурада III]] Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на [[Брацлавський воєвода|брацлавського воєводу]] Януша Збаразького та на [[Філон Кміта|Філона Кміту]].
+
[[Яків Шах]], який допомагав Підкові, гостив у [[Немирів|Немирові]] у [[Брацлавське воєводство|брацлавського воєводи]] [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]], який порадив йому, аби Підкова для примирення з королем [[Стефан Баторій|Стефаном Баторієм]] поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в'язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до [[Рава-Мазовецька|равської]]<ref>{{SgKP|IX|552|Rawa}}.— S. 552. {{ref-pl}}</ref> в'язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо [[шляхта]] була проти. У Львові на вимогу султана [[Мурад III|Мурада III]] Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на [[Брацлавський воєвода|брацлавського воєводу]] Януша Збаразького та на [[Філон Кміта|Філона Кміту]].
   
 
Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у [[Львів|Львові]] [[16 червня]] [[1578]] року за рішенням короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] на [[площа Ринок (Львів)|Ринковій площі]]. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав:
 
Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у [[Львів|Львові]] [[16 червня]] [[1578]] року за рішенням короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] на [[площа Ринок (Львів)|Ринковій площі]]. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав:
 
{{цитата|''Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання&nbsp;— бути їй опорою і захистом…''|3=|4=}}
 
{{цитата|''Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання&nbsp;— бути їй опорою і захистом…''|3=|4=}}
   
Тіло забрали руські [[львівське Успенське братство|братчики]] і поховали у місцевій [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенській церкві]].<ref>''[[Зубрицький Денис Іванович|Denys Zubrzycki]].'' [http://polona.pl/item/487388/106/ Kronika miasta Lwowa].— Lwów: 1844.— S. 203. {{ref-pl}}</ref> [[Черкаси|Черкаські]] козаки викрали його останки і перевезли їх до [[Канів|Канева]], де поховали в одному з православних монастирів під [[Чернеча гора|Чернечою горою]] (там похований і Самійло Кішка).
+
Тіло забрали руські [[львівське Успенське братство|братчики]] і поховали у місцевій [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенській церкві]]<ref>''[[Зубрицький Денис Іванович|Denys Zubrzycki]].'' [http://polona.pl/item/487388/106/ Kronika miasta Lwowa].— Lwów: 1844.— S. 203. {{ref-pl}}</ref>. [[Черкаси|Черкаські]] козаки викрали його останки і перевезли їх до [[Канів|Канева]], де поховали в одному з православних монастирів під [[Чернеча гора|Чернечою горою]] (там похований і Самійло Кішка).
   
[[Рейнольд Гайденштайн]] склав докладний опис страти І. Підкови, який поціновують в українській історіографії.<ref>{{Cite web|url=http://uchni.com.ua/voennoe/2940/index.html#91841|title=Священна війна на Великому кордоні: козацька відповідь|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2017-02-22}}</ref>
+
[[Рейнольд Гайденштайн]] склав докладний опис страти І. Підкови, який поціновують в українській історіографії<ref>{{Cite web|url=http://uchni.com.ua/voennoe/2940/index.html#91841|title=Священна війна на Великому кордоні: козацька відповідь|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2017-02-22}}</ref>.
   
 
== Помста козаків та Якова Шаха за страту Івана Підкови ==
 
== Помста козаків та Якова Шаха за страту Івана Підкови ==

Поточна версія на 19:25, 15 серпня 2019

Іван IV Підкова
Ioan al IV-lea Potcoavă
Ivan Pidkova only portrait.jpg
Іван Підкова
Господар Молдовського князівства
Початок правління: 1577
Кінець правління: 1578
Інші титули:козацький гетьман
Попередник: Петро VI Кульгавий
Наступник:Петро VI Кульгавий
Дата народження: 1533(1533)
Місце народження:Брацлавщина[джерело?]
Дата смерті:16 червня 1578(1578-06-16)
Місце смерті:Львів

Іва́н Підко́ва (Іван Серпяга, Іван Вода; рум. Ioan al IV-lea Potcoavă; 1533, Брацлавщина або Молдовське князівство[1] — 16 червня 1578, Львів) — козацький кошовий отаман, молдовський господар (1577—1578). Рідний брат молдовського господаря Івана III Воде Лютого.

Походження гетьмана Підкови[ред. | ред. код]

За переказами, немовлям був врятований від татар; вихований козаками (згадано в народній думі «Люлі немовляті Івоні» (за Йосифом Богданом Залеським)).

Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови (за це запорожці прозвали його «Підковою»), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, та був здатен волячим рогом пробити дубові ворота. Його охрестили «Волошенином», себто по-тодішньому молдованином. Його зріст був 2 м 29 см.

Життєпис[ред. | ред. код]

На Запоріжжі Іван Підкова з'явився у 1556 році, привівши з собою цілий козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони завдали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Ґьозловом.

Пам'ятник Іванові Підкові під Тарасовою горою (Канівський район, Черкаська область)

На початку листопада 1577 року Іван Підкова за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кульгавого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Підкова був проголошений молдовським господарем, Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ.

1578 року війська Османської імперії ввійшли до Молдовського князівства.

Страта Івана Підкови[ред. | ред. код]

Яків Шах, який допомагав Підкові, гостив у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького, який порадив йому, аби Підкова для примирення з королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в'язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до равської[2] в'язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо шляхта була проти. У Львові на вимогу султана Мурада III Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на брацлавського воєводу Януша Збаразького та на Філона Кміту.

Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія на Ринковій площі. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав:

« Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом… »

Тіло забрали руські братчики і поховали у місцевій Успенській церкві[3]. Черкаські козаки викрали його останки і перевезли їх до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там похований і Самійло Кішка).

Рейнольд Гайденштайн склав докладний опис страти І. Підкови, який поціновують в українській історіографії[4].

Помста козаків та Якова Шаха за страту Івана Підкови[ред. | ред. код]

Козаки після його страти здійснили 6 походів у Молдовське князівство разом із братом Підкови Александрелом. Помстився за Івана Підкову і Яків Шах: він наказав повісити перед костелом св. Миколая 18 молдовських бояр. Коли це дійшло до Стамбула, османський султан зажадав страти Якова Шаха; Яків Шах був знятий із гетьманства козацькою старшиною і засланий до Канівського монастиря. Пізніше він добровільно став монахом.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

П'єдестал пам'ятника Іванові Підкові у Львові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Підкова Іван. www.uamodna.com. Процитовано 2017-06-08. 
  2. Rawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.).— S. 552. (пол.)
  3. Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa.— Lwów: 1844.— S. 203. (пол.)
  4. Священна війна на Великому кордоні: козацька відповідь. Процитовано 2017-02-22. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Петру VI Кульгавий
Coat of arms of Moldavia.svg Господар Молдовського князівства
15771578
Coat of arms of Moldavia.svg Наступник
Петру VI Кульгавий
Попередник
Богдан Ружинський
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Гетьман України
15771578
Herb Viyska Zaporozkoho.svg Наступник
Яків Шах