Іван Якович Вишняков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Якович Вишняков
рос. Вишняков Иван Яковлевич
Народження 1699(1699)
Москва, Московія
Смерть 8 серпня 1761(1761-08-08)
  Санкт-Петербург, Російська імперія
Національність росіянин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр портрет, деративні стінописи, ікони
Навчання у художника Луї Каравака
Діяльність художник, іконописець
Напрямок реалізм, бароко
Твори портрети, ікони

Іван Якович Вишняков у Вікісховищі?

Іван Якович Вишняков (рос. Вишняков Иван Яковлевич, 1699, Москва, Московія — 8 серпня, 1761, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський художник 18 ст., представник бароко і рококо.

Біографія

Походив з родини ремісника і народився у Москві. За наказом царя, що набирав молодь у нові навчальні заклади, потрапив у 1714 у Санкт-Петербург, де був приписаний до Адмілатїлтейської колігії у науку живопису[1]. Серед викладачів молодика — В.Г. Грузинець[2].

У 1727 переведений у Канцелярію від будівництва, де рахувався підмайстром у команді художника Андрія Матвієва[3]. За припущеннями, декотрий час навчався у французького художника Луї Каравака, що працював у Санкт-Петербурзі або старанно вивчав його твори. Лише у віці сорок років (1739) за рекомендацією художників Бартоломео Тарсія та Луї Каравака був переведений у статус майстра.

У 1742 брав участь у створенні декорацій і тріумфальних споруд під час коронації Єлизавети Петрівни у Москві разом із командою різних декораторів і архітекторів. З року смерті Андрія Матвієва (1739) та отримання звання майстра переведений на посаду керівника Канцелярії від будівництва, що здійснювала і керувала декоративними роботами у новостворених палацах і церквах російської столиці.

Як художник, створював портрети і ікони, серед них і частка образів, котрими прикрасили Андріївську церкву у місті Київ, вибудовану за проектом надвірного архітектора Вартоломея Растреллі (1700—1771). Це не єдина споруда у стилістиці бароко, де він працював декоратором. За його керівництва майстри і помічники Канцелярії від будівництва працювали над декором у Анічкову та у Літньому палаці Єлизавети Петрівни, у палацах Зимовому та Петергофському.

Серед учнів Вишнякова — російські художники Іван Фірсов, Олексій Антропов, два брати Бельські тощо.

Вишняков був одружений, в родині було шестеро синів, чотири з котрих стануть художниками.

Начальник Вілім Фермор і його діти

Сторінки художньої практики Івана Вишнякова розкриває історія створення портретів дітей генерала Віліма Фермора (1702—1771). Він шотландець за походженням, військову кар'єру починав за царювання Анні Іванівни, був ад'ютантом у Мініха.

У 1736 за участь у війні у Криму отримав звання полковника, а згодом і генерала. Ад'ютантом у Віліма Фермора певний час був сам Суворов.

Ключові позиції у класичній військовій імперії, котрою була Російська імперія, посідали зазвичай військові. Навіть якщо справа була цивільною. Так, генерал Вілім Фермор був головою по відновленню міста Твер після пожежі, а також очолив Канцелярію від будівництва у Санкт-Петербурзі у 1746-1758. Там і зустрілись генерал Фермор та російський художник-портретист. Генерал і замовив художникові портрети своїх дітей. У художньому спадку Вишнякова портрети генеральських дітей найбільш європейські. Це типові парадні портрети при портретуванні підлітків з використанням інтер'єра. Діти одягнені у дорослі, недитячі костюми і імітують пози і поведінку дорослих. Особливо це помітно у позі Сари Фермор, котра копіює поведінку дорослої і люб'язної пані. При цьому художник не упорався з реальністю і у обох портретах присуні скутість рухів і залишки площинності, притаманні парсуні і художнім манерам провінційних російських (і не тільки) художників.

Діти Сари Фермор у майбутньому будуть носити прізвище графів Стенбок-Фермор у 19 ст. Стенбок-Фермори відносились до дворянства Херсонської губернії.

Обрані твори

Див. також

Примітки

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 26 вересень 2015. 
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 26 вересень 2015. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 26 вересень 2015. 

Джерела

  • Успенский А., Словарь художников, в XVIII веке писавших в императорских дворцах. — М., 1913.
  • Лебедев Г., Русская живопись первой половины XVIII века. — Л.-М., 1938.
  • Ильина Т. В. Иван Яковлевич Вишняков: Жизнь и творчество: К вопросу о национальном своеобразии русского портрета середины XVIII века / Т. В. Ильина; Худож. В. А. Крючков. — М.: Искусство, 1979. — 208, [72] с. — 25 000 экз

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Якович Вишняков