Іврейська династія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іврейський замок, за яким отримав ім'я Іврейський дім

Іврейська династія або Анскариди — шляхетний рід, представники якого були маркграфами Іврейськими, королями Італії, пфальцграфами Бургундії, королями Кастилії і Леону, а також правителями низки французьких графств (Макон, Шалон, В'єнн, Осон тощо).

Історія

Маркграфи Івреї

Засновником династії був Амедей (помер після 827 року)[1], який був васалом абатства Сен-Бенін (Діжон), а за володінням Лесей — васалом єпископа Лангра. Він мав двох синів: Анскар I (помір між 1 грудня 898 й березнем 902 року) та Гі (вбитий 889 року), граф Отьє.

Після того як королем Франції був обраний маркіз Нейстрії Одо, Анскар і Гі перебрались до Італії разом з Гвідо, маркграфом і герцогом Сполето, який невдало висував претензії на титул короля Франції. Вони стали відданими прибічниками Гвідо, підтримуючи його проти Беренгара Фріульського. Гі на початку 889 року загинув біля річки Треббії. Анскар 891 року отримав від Гвідо Сполетського, який до того часу вже став імператором, титул правителя щойно утвореної марки. Під час вторгнення короля Німеччини Арнульфа в Італію Анскар залишався на боці Гвідо, а потім його сина Ламберта. Після смерті останнього Анскар підтримав Беренгара Фріульського. Син Анскара, Адальберт I (помер 17 липня 923 року/8 жовтня 924 року), підтримав противника Беренгара — короля Провансу Людовика III. Після повалення останнього 905 року Адальберт був засланий до Бургундії. Згодом він разом з архієпископом Мілана Ламбертом виступив на підтримку короля Бургундії Рудольфа II. 923 року вони перемогли Беренгара при Ференцуолі. Після його смерті його спадкоємцем став Беренгар II.

Королі Італії

Беренгар II близько 930 року одружився з племінницею тогочасного короля Італії Гуго, яка спонукнула його до змови проти дядька. Втім ту змову було викрито, і Беренгар був змушений тікати до Німеччини. 945 року він зібрав невелике військо й переправився з ним через Альпи. Сеньйори та міста Верхньої Італії долучились до нього, й Гуго втік у Прованс, передавши Італію своєму сину Лотару, іменем якого фактично керував країною Беренгар. 950 року Лотар помер (імовірно, від отрути), і Беренгар був коронований разом зі своїм сином Адальбертом. Щоб зміцнити свій престол, Беренгар хотів одружити сина з молодою вдовою Лотара Адельгейдою, втім вона відмовилась, за що й була ув'язнена. Захисником і, в подальшому, чоловіком Адельгейди став імператор Оттон I, який змусив Беренгара 952 року в Аугсбурзі прийняти Італію без маркграфства Верони й герцогства Фріульського, як німецький лен. Невдовзі, однак, Беренгар узявся за зброю, але був розбитий Людольфом, сином Оттона I, й Ломбардія з Павією були завойовані німцями. Після смерті Людольфа Беренгар знову заволодів престолом і почав керувати країною настільки жорстоко, що його піддані і папа Іван XII звернулись по допомогу та захист до Оттона. Останній 961 року здійснив похід в Італію та без жодного спротиву заволодів країною. Беренгар, урочисто позбавлений королівської гідності, замкнувся в гірській фортеці Сан-Леоне, втім, виснажений голодом, здався 964 року. Його з дружиною як полонених відправили у Бамберг, де він і помер 966 року.

Після захоплення Беренгара II його сини Адальберт, Конрад і Гвідо не склали зброю. В січні 965 року вони підбурили повстання проти Оттона. Імператор відрядив проти заколотників герцога Бурхарда Швабського. 25 червня відбулась битва на річці По, що завершилась розгромом синів Беренгара. Гвідо загинув, Адальберт і Конрад утекли. Намагаючись повернути батькову спадщину, Адальберт продовжував крутити інтриги. 968 року він звернувся по допомогу до Візантії. Імператор Никифор відрядив 8-тисячну армію, командування якою Адальберт доручив своєму брату Конраду. Втім останній перейшов на бік імператора Оттона, за що йому було подаровано маркграфство Іврейське. В результаті Адальберт був змушений вирушити до Бургундії до своєї дружини й тестя. Він помер за 3 роки в Отене, залишивши малого сина Оттона-Вільгельма.

Генеалогія

Маркграфи Івреї

Графи Бургундії й Макона

Графи де Макон і де В'єнн

Католицькі королі — останні монархи Іврейського дому (з бічної лінії Трастамара)

Жеро I (помер 1184), граф де Макон і де В'єнн; дружина: Гіонна (Мауретта), спадкоємиця Салена, дочка Гоше III де Салена

  • Гільом IV (V) (помер 1224), граф де Макон і де В'єнн; 1-а дружина: Понція де Боже, дочка Умберта III де Боже; 2-а дружина: Схоластика де Шампань (померла 1219), дочка Генріха I, графа Шампані; всі діти від 1-го шлюбу
    • Жеро II (помер бл. 1224), граф де Макон і де В'єнн; дружина: від бл. 1220 Аліса Гвіньйон де Форез (померла після 1239), дочка Гіга III, графа де Форе
      • Аліса (померла 1258/1261), графиня де Макон і де В'єнн; чоловік: від 1217/1228 Жан де Дре (1198—1239), граф де Макон і де В'єнн; після смерті Жана Аліса продала Макон і В'єнн (чи, принаймні, частину, що не належала архієпископу В'єннському) французькій короні
    • Гільйом де Макон, священик у Безансоні
    • Анрі де Макон (помер 1223), сеньйор де Монморот; дружина: Маргарита де Боже
    • Беатрис (померла після 1224), графиня де В'єнн; чоловік: до лютого 1219 Юг де Антіньї
  • Гоше V де Макон (помер 1219), сеньйор де Сален; 1-а дружина: від бл. 1180 (розлучені 1195) Маго (померла 1228), дочка Аршамбо де Бурбона; 2-а дружина: від бл. 1200 Аделаїда де Дре (1189—1258), дочка Роберта II, графа де Дре
    • Маргарита (померла 1257/1259), дама де Сален (продала Сален герцогу Гуго IV Бургундському 1225); 1-й чоловік: від 1211 Гільйом де Сабран (помер 1219), граф де Форкалькьє; 2-й чоловік: від 1221 Жосеран де Бранкон
    • (незак.) Жерар, бастард де Сален, сеньйор де Лемюї 1267, родоначальник 2-го дому де Сален
  • Жерар де Макон, сеньйор де Ваданс; дружина: Перретта фон Пфірт
  • Етьєн де Макон (помер 1193), архієпископ Безансона
  • Рено де Макон
  • Беатрис де Макон (померла 8 квітня 1230); чоловік від бл. 1175 Умберто III (4 серпня 1136 — 4 березня 1189), граф Савойський
  • Александрін де Макон (померла 1242); чоловік: від 1188 Олрі II де Боге (помер бл. 1220)
  • Іда де Макон (померла 1224); 1-й чоловік: від бл. 1170 Умберт де Коліньї (помер 1190); 2-й чоловік: Симон II (помер 1206), герцог Лотарингії

Примітки

Джерела