Відмінності між версіями «Ігнатій Цетнер»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta10ehf1))
Рядок 9: Рядок 9:
 
1740 р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761 р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760 р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після [[Вельгорські|Вельгорського]] 30 січня 1762 р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762 р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763 р. Мешкав у [[дідич]]ному [[Краковець|Краківці]], де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскому).
 
1740 р. став [[поручник]]ом в [[інфантерія|інфантерії]] [[Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька)|Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла]]. Посол на сейм від [[Галицька земля|Галицької землі]] у 1756, 1758, 1761 р., від [[Руське воєводство|Руського воєводства]] 1760 р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після [[Вельгорські|Вельгорського]] 30 січня 1762 р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762 р., посаду [[белзький воєвода|белзького воєводи]] 20 березня 1763 р. Мешкав у [[дідич]]ному [[Краковець|Краківці]], де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскому).
   
З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав|Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{ref-pl}}</ref>) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Весселя, Мнішеха проти біскупа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764&nbsp;р.), голосував за С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під [[Радомська кофедерація|Радомською кофедерацією]] (23 червня 1767&nbsp;р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770—1771&nbsp;р. був у Ґданьську. З кінця 1772&nbsp;р. [[цісар]]ський підданий, з 1775&nbsp;р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783&nbsp;р. граф і член стану [[магнат]]ів. У 1783&nbsp;р.&nbsp;— маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], уклав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав [[Рошнів]]ське староство на Київщині, чимало [[борг]]ів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791&nbsp;р.
+
З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав|Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305012003/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html |date=5 березень 2016 }} {{ref-pl}}</ref>) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Весселя, Мнішеха проти біскупа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764&nbsp;р.), голосував за С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під [[Радомська кофедерація|Радомською кофедерацією]] (23 червня 1767&nbsp;р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770—1771&nbsp;р. був у Ґданьську. З кінця 1772&nbsp;р. [[цісар]]ський підданий, з 1775&nbsp;р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783&nbsp;р. граф і член стану [[магнат]]ів. У 1783&nbsp;р.&nbsp;— маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], уклав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав [[Рошнів]]ське староство на Київщині, чимало [[борг]]ів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791&nbsp;р.
   
 
Мав доньку Анну (1764&nbsp;р.)&nbsp;— добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапіга, [[Каєтан Потоцький (староста)|Каєтан Потоцький]]&nbsp;— староста [[димер]]ський,<ref>[http://ank.gov.pl/sites/default/files/files/ot%20korespondencja%20ze%20zbio.pdf AKPot 3228 167—170 Potocki Kajetan, starosta dymirski [Kossakowska Katarzyna z Potockich] ''Czerniatyń'' 1793.09.07]</ref> [[ужендув]]ський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.
 
Мав доньку Анну (1764&nbsp;р.)&nbsp;— добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапіга, [[Каєтан Потоцький (староста)|Каєтан Потоцький]]&nbsp;— староста [[димер]]ський,<ref>[http://ank.gov.pl/sites/default/files/files/ot%20korespondencja%20ze%20zbio.pdf AKPot 3228 167—170 Potocki Kajetan, starosta dymirski [Kossakowska Katarzyna z Potockich] ''Czerniatyń'' 1793.09.07]</ref> [[ужендув]]ський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.

Версія за 10:03, 18 лютого 2019

Ignacy Cetner.PNG

Ігна́тій Це́тнер[1], або Ігнацій Цетнер[2] гербу Пшерова (пол. Ignacy Cetner; 1728 — бл. 1800) — польський шляхтич, з 1783 р. граф, військовик, державний діяч. Полковник королівських військ.[3] Представник роду Цетнерів.

Біографія

Син Антонія Цетнера — старости коритніцького, та його дружини Анни з Красіцьких. Брат «цьотечний» Іґнація Красіцького.

1740 р. став поручником в інфантерії Міхала Казимира «Рибоньки» Радзивілла. Посол на сейм від Галицької землі у 1756, 1758, 1761 р., від Руського воєводства 1760 р., не виступав. Не відомо, за що отримав від Генрика Брюля посаду коронного обозного після Вельгорського 30 січня 1762 р.), орден Білого Орла 3 серпня 1762 р., посаду белзького воєводи 20 березня 1763 р. Мешкав у дідичному Краківці, де власноручно працював на городах (без господарського смислу; управителі сильно його обкрадали, він зі сльозами скаржився на це поету Фр. Карпіньскому).

З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька київського воєводи Станіслава[4]) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Весселя, Мнішеха проти біскупа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764 р.), голосував за С. А. Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під Радомською кофедерацією (23 червня 1767 р.), після вибуху Барської конфедерації виїхав за угорський кордон. У 1770—1771 р. був у Ґданьську. З кінця 1772 р. цісарський підданий, з 1775 р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783 р. граф і член стану магнатів. У 1783 р. — маршалок великий коронний Галичини і Володимирії. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення геральдичні, уклав транзакцію соляну з Йозефом ІІ. Мав Рошнівське староство на Київщині, чимало боргів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С. А. Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» Белзького воєводства. Вітав конституцію 3 травня 1791 р.

Мав доньку Анну (1764 р.) — добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапіга, Каєтан Потоцький — староста димерський,[5] ужендувський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.

Засновник парку «Цетнерівка» у Львові[6]. Дідич Надвірної, разом з дружиною Людвікою надавали кошти для виготовлення обрядових предметів місцевого Костелу Успіння.[7] Маєтність у Надвірній у 1786—1787 роках продав.[8]

Примітки

  1. Надвірна // Енциклопедія історії України. Том 7. Мл-О. — К. : Наукова думка, 2010. — 728 с.
  2. Комісія доброго порятунку // Енциклопедія Львова. Том 4. Л-М. — Л. : Літопис, 2012. — 816 с. — ISBN 978-966-7007-23-4.
  3. Lasocki Z. Cetner Aleksander (†1675)… — S. 239.
  4. Potoccy (02) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  5. AKPot 3228 167—170 Potocki Kajetan, starosta dymirski [Kossakowska Katarzyna z Potockich Czerniatyń 1793.09.07]
  6. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 97. — ISBN 5-7745-0316-X.
  7. Petrus J. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 112, 115. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  8. Там само. — S. 95.

Джерела

  • Konopczyński W. Cetner Ignacy h. Przerowa (ur. 1728-ok.1800) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. III/3, zeszyt 13. — 193—288 s. — S. 238—239. (пол.).