Відмінності між версіями «Ідрісиди»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
(Не показані 5 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Ідрісиди''' ({{lang-ar|الأدارسة}} ''al-Adārisah'', [[Берберські мови|Berber]]: Idrisiyen) - [[Араби|арабська]] династія, що правила на заході Північної Африки в 789-985 роках. В честь засновника Ідріса I, онука [[Хасан ібн Алі|Хасана ібн Алі]], ідрісиди традиційно розглядаються як засновники [[Марокко|марокканської]] держави.
+
'''Ідрісиди''' ({{lang-ar|الأدارسة}} ''al-Adārisah'', [[Берберські мови|Berber]]: Idrisiyen) — [[Араби|арабська]] династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. В честь засновника Ідріса I, онука [[Хасан ібн Алі|Хасана ібн Алі]], ідрісиди традиційно розглядаються як засновники [[Марокко|марокканської]] держави.
==Історія==
 
   
 
== Історія ==
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, втік в 784 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де багато берберських племен - одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, - визнали його [[імам]]ом. Ідріс I заснував [[Фес]].
 
  +
[[Файл:Idrisids-eng.PNG|міні]]
 
Ідріс, нащадок [[Алі ібн Абу Таліб]]а, був учасником повстання, піднятого в Медині [[Шиїти|шиїтами]] проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань [[Аббасиди|Аббасидів]] на захід Північної Африки, де багато берберських племен — одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі [[Тлемсен]]а і [[Танжер]]а, — визнали його [[імам]]ом. Ідріс I заснував [[Фес]].
   
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба - Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з [[Кордова|Кордови]] і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році.
+
Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку [[Шиїти|шиїтів]], він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа [[Харун ар-Рашид]]а. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з [[Кордова|Кордови]] і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році.
   
При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава [[Фатиміди|Фатимідов]], на півночі посилилися [[Омейяди]]. Користуючись цим, частина племен - мікнасса відклалися від Ідрісидів.
+
При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава [[Фатиміди|Фатимідов]], на півночі посилилися [[Омейяди]]. Користуючись цим, частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів.
   
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в Малазі (1014/1015 - 1056).
+
У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в [[Малага|Малазі]] (1014/1015 — 1056).
  +
  +
== Джерела ==
  +
* Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.
   
== Див. також ==
 
[[en:Idrisid dynasty]]
 
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
*[http://www.runivers.ru/doc/isl/element.php?ELEMENT_ID=83297&SECTION_ID=5547&IBLOCK_ID=50 Сайт «runivers»]{{ref-ru}}
+
* [http://www.runivers.ru/doc/isl/element.php?ELEMENT_ID=83297&SECTION_ID=5547&IBLOCK_ID=50 Сайт «runivers»]{{ref-ru}}
  +
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Rubel_Vadym/Istoriia_serednovichnoho_Skhodu/ Вадим Рубель. Історія середньовічного Сходу (Підручник)]
  +
[[Категорія:789]]
 
[[Категорія:Арабські династії]]
 
[[Категорія:Арабські династії]]
  +
[[Категорія:985]]
 
{{Доробити}}
 
{{Доробити}}

Поточна версія на 20:03, 20 серпня 2018

Ідрісиди (араб. الأدارسةal-Adārisah, Berber: Idrisiyen) — арабська династія, що правила на заході Північної Африки в 789—985 роках. В честь засновника Ідріса I, онука Хасана ібн Алі, ідрісиди традиційно розглядаються як засновники марокканської держави.

Історія[ред. | ред. код]

Idrisids-eng.PNG

Ідріс, нащадок Алі ібн Абу Таліба, був учасником повстання, піднятого в Медині шиїтами проти халіфа. Втік в 784/785 році від переслідувань Аббасидів на захід Північної Африки, де багато берберських племен — одні добровільно, інші під силою зброї, а також правителі Тлемсена і Танжера, — визнали його імамом. Ідріс I заснував Фес.

Після нетривалого царювання він помер у 791 році. На думку шиїтів, він був отруєний за вказівкою аббасидського халіфа Харун ар-Рашида. Його єдиний син, Ідріс II, народився вже після смерті батька. Ідріс II (незважаючи на те, що він виховувався на землях берберського племені ауреба) наказав убити шейха ауреба — Абу Лейлу Ісхака. Після цього Ідріс II переніс свою столицю в Фес. У Фесі і Аль-Алії були розміщені біженці з Кордови і Кайруана. Ідріс II розширив кордони своєї держави і помер у 829 році.

При його сині і наступнику Мухаммаді держава Ідрісидів була розділена між вісьмома синами Ідріса II, що і послужило причиною міжусобиць. На початку X століття посилилися сусіди Ідрісидів: на сході виникла держава Фатимідов, на півночі посилилися Омейяди. Користуючись цим, частина племен — мікнасса відклалися від Ідрісидів.

У першій половині X ст. Ідрісиди визнали верховну владу Фатимідів. Неодноразово піддавалися нападам Іспанських Омейядів. Споріднені Ідрісидам Хаммудіди правили в Малазі (1014/1015 — 1056).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.

Посилання[ред. | ред. код]