Ікт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:51, 2 січня 2020, створена Shynkar (обговорення | внесок) (→‎Посилання)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ікт (лат. ictus — удар, наголос) — сильна доля у стопі, ритмічний наголос у вірші, що не збігається із граматичним:

(…) Як море — глибока туго́ю народу,
Між світом і тьмою гориш у краска́х!
Безкрая думками і вічна промінням,
Смієшся в негоду,
Зоріє Твій шлях:
Народ Твій, як велет, буде́ йти верхами —
Душа моя плаче без тями! (В. Пачовський).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 306

Посилання[ред. | ред. код]