Відмінності між версіями «Ільків Богдан Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 82: Рядок 82:
   
 
== Вшанування пам'яті ==
 
== Вшанування пам'яті ==
  +
21 листопада 2014 нагороджений званням [[Герой України]] з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)<ref>[http://president.gov.ua/documents/18477.html УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №&nbsp;890/2014 Про присвоєння звання Герой України]</ref>.
Народні депутати підтримали проект постанови №4343 про внесення змін до постанови Верховної Ради України "Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту". За відповідне рішення проголосували 255 нардепів.
 
 
Документ доручає наступному Президентові України присвоїти звання "Герой України" полеглим та смертельно пораненим під час збройних конфліктів упродовж листопада 2013 р. - лютого 2014 р. в Україні.
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 21:13, 21 листопада 2014

Богдан Ільків
Народився 3 липня 1962 року,
смт. Щирець, Пустомитівський район,Львівська область
Помер Помер 22 лютого 2014 року
у 17 лікарні м. Києва
·застрелений снайпером (Куля калібру 7,62)
Поховання Похований 24 лютого 2014 р в м. Львові на Личаківському цвинтарі на Алеї Героїв.
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Місце проживання смт. Щирець, Пустомитівський район,Львівська область
Діяльність машиніст автодрезини
Відомий завдяки Герой України/ Герой «Небесної Сотні»
Батько Іван Ільків
Родичі сестра Оксана
У шлюбі з Ольга Володимирівна Ільків (Ноджак)
Діти Наталя Богданівна Ільків, Марія Богданівна Ільків
Нагороди
Орден «Золота Зірка» Герой України

Богда́н Іва́нович І́льків — герой «Небесної Сотні».

Біографія

Народився 3 липня 1962 року, Львівська обл. Пустомитівський район, смт. Щирець.

Був поранений 20 лютого 2014 року, на Майдані у Києві.

Помер 22 лютого 2014 року у 17 лікарні м. Києва.

Похований 24 лютого 2014 року в м. Львові на Личаківському цвинтарі на Алеї Героїв.

Богдан Ільків, закінчивши залізничний технікум, працював машиністом автодрезини. Дві донечки — гордість його. Його радість і втіха. Старшій — 26 років, молодшій—20. Сусіди кажуть, що Богдан брав активну участь у житті церковної громади. І як треба було допомогти в церкві, він завжди приходив.

Майдан у Києві

«Уперше Богдан Ільків поїхав на Майдан 11 грудня, — каже сестра Оксана Ніконова. — Він дуже перейнявся духом, який там панував. Після цього був у Києві ще три рази. Кожного разу їхав до столиці на п'ять днів, у вільний від роботи час. Богдан у Києві брав участь в охороні барикад та нічних патрулюваннях міста як член Стрийської сотні Самооборони. Він дуже хвалив своїх побратимів, змальовував героями медиків та інших учасників, тільки не себе».

Востаннє Богдан поїхав до Києва у вівторок, 18 лютого, увечері. Мав бути на роботі, однак його начальник знайшов заміну. Його питали: «Чи маєш ти якийсь захист?» На що він віджартовувався, що «всього лише три кожухи». Притім запевняв, що за нього не варто хвилюватися, бо займає не першу, а другу лінію оборони.

Ніч на четвер, 20 лютого, Богдан чергував на барикадах. Близько п'ятої ранку пішов відпочивати. А вже о восьмій представників Самооборони, які вночі чергували, розбудили і сказали, що потрібна допомога на передовій. Брат пішов туди", — каже Оксана. У чорній хустині вона нині. Немає вже брата. …Коли його доправили до лікарні, ще зателефонував дружині. Медики сказали: поранення, «несумісні з життям». Довго дивувалися люди у білих халатах: як він із такими ранами прожив ще два дні.

20 лютого снайпер влучив у Богдана на Інститутській. Куля калібру 7,62 зі зміщеним центром ваги вивернула йому нутрощі…

Вшанування пам'яті

21 листопада 2014 нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[1].

Див. також

Джерело

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 890/2014 Про присвоєння звання Герой України