Відмінності між версіями «Імад ед Дін Зенгі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(оформлення згідно з ВП:РЖ , шаблон)
м (вилучено Категорія:Хрестові походи за допомогою HotCat)
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{особа}}
 
{{особа}}
'''Імад ад-Дін Зенгі (Зангі)''' ([[1086]], [[Халеб]] — 11 [[вересень|вересня]] [[1146]], біля [[фортеця|фортеці]] Джабар, Сирія) — емір [[Халеб]]а та [[Мосул]]а.
+
'''Імад ед Дін Зенгі (Зангі)'''<ref>[https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf Український правопис 2019, §147. Похідні прикметники]</ref> ([[1086]], [[Халеб]]&nbsp;— 11 [[вересень|вересня]] [[1146]], біля [[фортеця|фортеці]] Джабар, Сирія)&nbsp;— емір [[Халеб]]а та [[Мосул]]а.
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Рядок 7: Рядок 7:
   
 
Батько&nbsp;— Ак-Сонкур, воєначальник сельджукського султана [[Малик-шах]]а. У 1086—1094 роках був намісником шаха в [[Халеб]]і.
 
Батько&nbsp;— Ак-Сонкур, воєначальник сельджукського султана [[Малик-шах]]а. У 1086—1094 роках був намісником шаха в [[Халеб]]і.
<br/> З 1118 року Імад ад-Дін Зенгі брав участь у боротьбі за владу між представниками роду [[Сельджуки|Сельджуків]]. Декілька разів переходив на бік ворога. Згодом перейшов на службу до іракського султана [[Махмуд]]а. У 1127 році отримав грамоту від султана, згідно з якою став володарем [[Північна Сирія|Північної Сирії]] та [[Джазир]]и (з [[Мосул]]ом і [[Халеб]]ом).
+
<br/> З 1118 року Імад ед Дін Зенгі брав участь у боротьбі за владу між представниками роду [[Сельджуки|Сельджуків]]. Декілька разів переходив на бік ворога. Згодом перейшов на службу до іракського султана [[Махмуд]]а. У 1127 році отримав грамоту від султана, згідно з якою став володарем [[Північна Сирія|Північної Сирії]] та [[Джазир]]и (з [[Мосул]]ом і [[Халеб]]ом).
   
 
На той час хрестоносці заволоділи всім морським узбережжям. Дамаск був під загрозою нападу [[Єрусалимське королівство|Єрусалимського Королівства]], [[Едеське графство|графства Едеса]], а також [[Антиохія|Антиохії]]. У 1127 році Зенгі захопив аль-Джазират і Нисибін, згодом&nbsp;— [[Синджар]] і [[Харан]]. У липні 1128 року, перейшов [[Євфрат]] і захопив [[Халеб]]. У 1137 році підступив до [[Барин]]а. Тодішній правитель міста, граф Триполітанський Раймунд, об'єднався з королем Єрусалимським Фулько. Король зібрав військо і вирушив на допомогу містові. Зенгі розгромив це військо. Лише Фулько та ще декілька лицарів змогли втекти до Барину. Фулько здав місто еміру за умови вільного проходу.
 
На той час хрестоносці заволоділи всім морським узбережжям. Дамаск був під загрозою нападу [[Єрусалимське королівство|Єрусалимського Королівства]], [[Едеське графство|графства Едеса]], а також [[Антиохія|Антиохії]]. У 1127 році Зенгі захопив аль-Джазират і Нисибін, згодом&nbsp;— [[Синджар]] і [[Харан]]. У липні 1128 року, перейшов [[Євфрат]] і захопив [[Халеб]]. У 1137 році підступив до [[Барин]]а. Тодішній правитель міста, граф Триполітанський Раймунд, об'єднався з королем Єрусалимським Фулько. Король зібрав військо і вирушив на допомогу містові. Зенгі розгромив це військо. Лише Фулько та ще декілька лицарів змогли втекти до Барину. Фулько здав місто еміру за умови вільного проходу.
   
1139 року Зенгі заволодів [[Баальбек]]ом. Правителем міста він призначив одного зі своїх помічників, курда Наджм ад-Діна Аюуба (батька відомого [[Салах ад-Дін]]а).
+
1139 року Зенгі заволодів [[Баальбек]]ом. Правителем міста він призначив одного зі своїх помічників, курда Наджм ед Діна Аюуба (батька відомого [[Салах ед Дін]]а).
   
 
У листопаді 1144 року, скориставшись відсутністю [[Жослен де Куртене|графа Жослена]], Зенгі оточив місто [[Едеса]]. 14 грудня 1144 року мусульмани захопили місто, почали вбивати християн. Зенгі наказав відпустити всіх полонених, звелів воїнам ввічливо ставитися до жителів. Взяття Едеси прославило Зенгі як «борця за віру» серед мусульман.
 
У листопаді 1144 року, скориставшись відсутністю [[Жослен де Куртене|графа Жослена]], Зенгі оточив місто [[Едеса]]. 14 грудня 1144 року мусульмани захопили місто, почали вбивати християн. Зенгі наказав відпустити всіх полонених, звелів воїнам ввічливо ставитися до жителів. Взяття Едеси прославило Зенгі як «борця за віру» серед мусульман.
   
11 вересня 1146 року Імад ад-Дін Зенгі був вбитий своїм рабом у таборі біля фортеці Джабар.
+
11 вересня 1146 року Імад ед Дін Зенгі був вбитий своїм рабом у таборі біля фортеці Джабар.
   
 
== Література ==
 
== Література ==
Рядок 25: Рядок 25:
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
{{DEFAULTSORT:Зенгі Імад ад-Дін }}
+
{{DEFAULTSORT:Зенгі Імад ед Дін }}
   
 
{{бібліоінформація}}
 
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Персоналії:Сирія]]
 
 
[[Категорія:Правителі Сирії]]
 
[[Категорія:Правителі Сирії]]
 
[[Категорія:Полководці]]
 
[[Категорія:Полководці]]
[[Категорія:Хрестові походи]]
 

Поточна версія на 06:54, 12 квітня 2020

Імад ед Дін Зенгі
араб. عماد الدين زنكي
Народився 1087
Алеппо, Сирія[1]
Помер 14 вересня 1146
Дамаск
Громадянство
(підданство)
Туркменістан
Сирія[2]
Діяльність полководець
Посада Atabeg
Конфесія іслам
Рід Зангіди
Батько Ак-Сункур аль-Гаджиб
У шлюбі з Zamarud Khatund[3]
Діти Нур ад-Дін, Saif ad-Din Ghazi Id і Qutb ad-Din Mawdudd

Імад ед Дін Зенгі (Зангі)[4] (1086, Халеб — 11 вересня 1146, біля фортеці Джабар, Сирія) — емір Халеба та Мосула.

Біографія[ред. | ред. код]

Володарювання Зангі в 1146 г.(позначено зеленим кольором)

Батько — Ак-Сонкур, воєначальник сельджукського султана Малик-шаха. У 1086—1094 роках був намісником шаха в Халебі.
З 1118 року Імад ед Дін Зенгі брав участь у боротьбі за владу між представниками роду Сельджуків. Декілька разів переходив на бік ворога. Згодом перейшов на службу до іракського султана Махмуда. У 1127 році отримав грамоту від султана, згідно з якою став володарем Північної Сирії та ДжазириМосулом і Халебом).

На той час хрестоносці заволоділи всім морським узбережжям. Дамаск був під загрозою нападу Єрусалимського Королівства, графства Едеса, а також Антиохії. У 1127 році Зенгі захопив аль-Джазират і Нисибін, згодом — Синджар і Харан. У липні 1128 року, перейшов Євфрат і захопив Халеб. У 1137 році підступив до Барина. Тодішній правитель міста, граф Триполітанський Раймунд, об'єднався з королем Єрусалимським Фулько. Король зібрав військо і вирушив на допомогу містові. Зенгі розгромив це військо. Лише Фулько та ще декілька лицарів змогли втекти до Барину. Фулько здав місто еміру за умови вільного проходу.

1139 року Зенгі заволодів Баальбеком. Правителем міста він призначив одного зі своїх помічників, курда Наджм ед Діна Аюуба (батька відомого Салах ед Діна).

У листопаді 1144 року, скориставшись відсутністю графа Жослена, Зенгі оточив місто Едеса. 14 грудня 1144 року мусульмани захопили місто, почали вбивати християн. Зенгі наказав відпустити всіх полонених, звелів воїнам ввічливо ставитися до жителів. Взяття Едеси прославило Зенгі як «борця за віру» серед мусульман.

11 вересня 1146 року Імад ед Дін Зенгі був вбитий своїм рабом у таборі біля фортеці Джабар.

Література[ред. | ред. код]

  • Steven Runciman: A History of the Crusades. Volume 2: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, Cambridge u. a. 1952.
  • René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — I. 1095—1130 L'anarchie musulmane, Paris, Perrin, 1934 (réimpr. 2006), 883 p.
  • René Grousset, Histoire des croisades et du royaume franc de Jérusalem — II. 1131—1187 L'équilibre, Paris, Perrin, 1935 (réimpr. 2006), 1013 p.
  • Величайшие монархи мира. Автор: K.В. Рыжов

Примітки[ред. | ред. код]