Імміграція до Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Згідно до Французького інституту статистики (INSEE), у 2014 році у Франції нараховувалось близько 6 мільйонів іммігрантів (людей, народжених не у Франції), що становить 9,1 % від загальної кількості населення. Євростат має більший показник — 7.9 мільйонів, що відповідно становить 11.8 % всього населення країни.[2] · [3] Таким чином, Франція посідає сьоме місце у світі за кількістю іммігрантів, після Сполучених Штатів (45,8 мільйони), Росії (11), Німеччини (9,8), Саудівської Аравії (9,1).), Об'єднаних Арабських Еміратів (7.8), Великої Британії (7.8).[4]

Французи мають тенденцію дуже переоцінювати кількість іммігрантів. Так, за результатами дослідження, що було проведене британським виданням The Guardian та агентством Ipsos[en] у 2014 році, французи вважають, що населення складається з 28% іммігрантів, що майже втричі більше реальної кількості.[5].

Поняття[ред. | ред. код]

За визначенням INSEE, іммігрантом є іноземець, що народився закордоном і перетнув кордон Франції для того, щоб довгостроково оселитися тут.[6] Проте, за визначенням ООН, це «особа, що проживає в іншій країні, ніж вона була народжена». Саме через це є відмінності у показниках Євростату та інституту статистики. Адже згідно визначення останнього, народжені закордоном французи не є іммігрантами.[7]

Отримання громадянства[ред. | ред. код]

Існує кілька варіантів отримання французького громадянства. Французьке громадянство автоматично присвоюється[8]:

  • дітям, один з батьків яких — француз. Зокрема усиновленим дітям, в момент їх повного усиновлення (фр. Adoption plénière).
  • дітям, народженим у Франції, як мінімум один з батьків яких народився у Франції. У тому числі дітям, батьки яких невідомі, батьки яких не мають або не можуть передати своїй дитині свого громадянства;
  • дітям, народженим у Франції від батьків-іммігрантів після досягнення повноліття, але якщо на момент повноліття вони проживають у Франції, і знаходилися у Франції як мінімум 5 років з моменту досягнення ними віку 11 років.

При деяких умовах, французьке громадянство може бути присвоєно:

  • іноземцям, чоловік чи дружина яких має французьке громадянство.
  • іноземцям, які подали досьє про прохання французького громадянства на розгляд компетентним органам.

У 2009 році кількість натуралізованих осіб сягнуло 135 000, які переважно були з Магрибу (41.2 %).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Immigrés, étrangers | Insee. www.insee.fr ((фр.)). Процитовано 2019-05-31. 
  2. Recensement 2015, insee.fr
  3. Foreign-born population by country of birth, 1 January 2014, Eurostat, 2014
  4. United Nations Population Division | Department of Economic and Social Affairs | Trends in International Migrant Stock: The 2013 Revision. Organisation des Nations unies. Процитовано 2015-08-31. 
  5. Alberto George Nardelli Arnett (2014-10-29). Today’s key fact: you are probably wrong about almost everything ((англ.)). The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 2019-06-05. 
  6. HCI (2013). Mots de l'intégration. site du Haut Conseil à l'intégration. Процитовано 28-11-2013. .
  7. Pison, 2010
  8. Громадянство Франції. news.eurabota.ua. ІА "ЄУРАБОТА". 30.03.2018. Процитовано 2019-06-04. 

Посилання[ред. | ред. код]