Відмінності між версіями «Інгулецька зрошувальна система»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
(Примітки і джерела)
 
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Інгулецька зрошувальна система'''&nbsp;— п'ята<ref name="геокн">[http://geoknigi.com/view_stat.php?id=109 найбільші зрошувальні системи України]</ref> за кількістю зрошуваних земель [[зрошування|зрошувальна]] система України. Спорудження закінчено в [[1963]] році, воно тривало 12 років. Більша частини води в систему потрапляє з [[Дніпро|Дніпра]]. Вода на гирловій ділянці річки [[Інгулець (річка)|Інгулець]] протягом вегетаційного періоду рухається не в природньому напрямку, а протилежному (т.&nbsp;зв. «антирічка»). Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі&nbsp;— до Інгулецького каналу і звідси&nbsp;— в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей, також в [[Жовтневе водосховище]] для водопостачання м. Миколаєва. Площа зрошувальних земель&nbsp;— 62,7 тис. [[гектар]]ів, з яких близько 40 тис.&nbsp;— в [[Миколаївська область|Миколаївській області]].
 
  +
'''Інгуле́цька зро́шувальна систе́ма'''&nbsp;— п'ята<ref name="геокн">[http://geoknigi.com/view_stat.php?id=109 Найбільші зрошувальні системи України]</ref> за кількістю зрошуваних земель [[зрошування|зрошувальна]] система України.
  +
  +
Спорудження закінчено [[1963]]-го, воно тривало дванадцять років. Більша частини води в систему потрапляє з [[Дніпро|Дніпра]]. Вода на гирловій ділянці річки [[Інгулець (річка)|Інгулець]] протягом вегетаційного періоду рухається не в природньому напрямку, а протилежному (т.&nbsp;зв. «антирічка»). Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі&nbsp;— до Інгулецького каналу і звідси&nbsp;— в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей, також в [[Жовтневе водосховище]] для водопостачання м. Миколаєва. Площа зрошувальних земель&nbsp;— 62,7 тис. [[гектар]]ів, з яких близько 40 тис.&nbsp;— в [[Миколаївська область|Миколаївській області]].
   
 
== Канали і насосні станції ==
 
== Канали і насосні станції ==
Головна насосна станція знаходиться на правому березі річки Інгулець, нижче за течією від міста [[Снігурівка]], на віддалі 83&nbsp;км від гирла річки. На станції встановлено 7 насосів потужністю 5,5 м³/с кожен. Вода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8&nbsp;м на висоту 60&nbsp;м (протяжність труб&nbsp;— 600 м) і тече магістральним каналом завдовжки 53&nbsp;км, що направлений на захід (загальна довжина 11 міжгосподарських розподілювачів першого порядку та 14 розподілювачів нижчих порядків&nbsp;— понад 410 км<ref>Григор'єва Л. І., Томілін Ю.&nbsp;А.&nbsp;Радіоекологічні та радіобіологічні аспекти зрошуваного землеробства півдня України: Монографія.&nbsp;— Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006.&nbsp;— С. 100</ref>.). Цього підйому достатньо щоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. Навіть більше, підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, що слугує для питного водопостачання м. Миколаїв.
+
Головна насосна станція знаходиться на правому березі річки Інгулець, нижче за течією від міста [[Снігурівка]], на віддалі 83&nbsp;км від гирла річки. На станції встановлено сім насосів потужністю 5,5 м³/с кожен. Вода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8&nbsp;м на висоту 60&nbsp;м (протяжність труб&nbsp;— 600 м) і тече магістральним каналом завдовжки 53&nbsp;км, що направлений на захід (загальна довжина одинадцяти міжгосподарських розподілювачів першого порядку та чотирнадцяти розподілювачів нижчих порядків&nbsp;— понад 410 км<ref>''Григор'єва Л. І., Томілін'' ''Ю.&nbsp;А.''&nbsp;Радіоекологічні та радіобіологічні аспекти зрошуваного землеробства півдня України: Монографія.&nbsp;— Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006.&nbsp;— С. 100</ref>.). Цього підйому достатньо, щоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. Навіть більше, підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, що слугує для питного водопостачання м. Миколаїв.
   
 
З 1967&nbsp;р. Інгулецький магістральний канал (ІМК) розпочали облицьовувати [[бетон]]ом&nbsp;— протифільраційне фільтрування запобігає втраті води через просочування в ґрунт під час течії по каналу.
 
З 1967&nbsp;р. Інгулецький магістральний канал (ІМК) розпочали облицьовувати [[бетон]]ом&nbsp;— протифільраційне фільтрування запобігає втраті води через просочування в ґрунт під час течії по каналу.
   
Перевагою Інгулецької зрошувальної системи є збіг напрямку всіх розподільчих каналів (від Р-1 до Р-11) (вони відгалужуються на південь) з напрямом похилу місцевості.
+
Перевагою Інгулецької зрошувальної системи є збіг напрямку всіх розподільчих каналів (від Р-1 до Р-11) (вони відгалужуються на південь) з напрямом нахилу місцевості.
   
У 1985&nbsp;р. поряд з головною насосною станцією Інгулецької систем збудовали головну насосну станцію [[Явкинська зрошувальна система|Явкинської зрошувальної системи]]. На ній встановили 5 насосів потужністю по 5,2 м³/с. Ця насосна станція теж подає воду у Інгулецький магістральний канал, пропускна здатність якого на головній ділянці збільшилась до 62,4 м³/с. На відстані 6,3&nbsp;км від початку магістрального каналу на північ відгалужується Явкинська зрошувальна система.
+
1985-го поряд з головною насосною станцією Інгулецької систем збудували головну насосну станцію [[Явкинська зрошувальна система|Явкинської зрошувальної системи]]. На ній встановили п'ять насосів потужністю по 5,2 м³/с. Ця насосна станція теж подає воду у Інгулецький магістральний канал, пропускна здатність якого на головній ділянці збільшилась до 62,4 м³/с. На відстані 6,3&nbsp;км від початку магістрального каналу на північ відгалужується Явкинська зрошувальна система.
   
 
== Проблеми ==
 
== Проблеми ==
Рядок 23: Рядок 25:
 
[[Категорія:Географія Миколаївської області]]
 
[[Категорія:Географія Миколаївської області]]
 
[[Категорія:Зрошувальні системи України]]
 
[[Категорія:Зрошувальні системи України]]
  +
[[Категорія:1963 в Україні]]

Поточна версія на 17:23, 30 січня 2018

Інгуле́цька зро́шувальна систе́ма — п'ята[1] за кількістю зрошуваних земель зрошувальна система України.

Спорудження закінчено 1963-го, воно тривало дванадцять років. Більша частини води в систему потрапляє з Дніпра. Вода на гирловій ділянці річки Інгулець протягом вегетаційного періоду рухається не в природньому напрямку, а протилежному (т. зв. «антирічка»). Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі — до Інгулецького каналу і звідси — в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей, також в Жовтневе водосховище для водопостачання м. Миколаєва. Площа зрошувальних земель — 62,7 тис. гектарів, з яких близько 40 тис. — в Миколаївській області.

Канали і насосні станції[ред.ред. код]

Головна насосна станція знаходиться на правому березі річки Інгулець, нижче за течією від міста Снігурівка, на віддалі 83 км від гирла річки. На станції встановлено сім насосів потужністю 5,5 м³/с кожен. Вода подається двома трубопроводами діаметром по 2,8 м на висоту 60 м (протяжність труб — 600 м) і тече магістральним каналом завдовжки 53 км, що направлений на захід (загальна довжина одинадцяти міжгосподарських розподілювачів першого порядку та чотирнадцяти розподілювачів нижчих порядків — понад 410 км[2].). Цього підйому достатньо, щоб вода на всій зрошувальній системі самопливом потрапляла безпосередньо на зрошувані поля. Навіть більше, підйому достатньо і для подачі води у Жовтневе водосховище, що слугує для питного водопостачання м. Миколаїв.

З 1967 р. Інгулецький магістральний канал (ІМК) розпочали облицьовувати бетоном — протифільраційне фільтрування запобігає втраті води через просочування в ґрунт під час течії по каналу.

Перевагою Інгулецької зрошувальної системи є збіг напрямку всіх розподільчих каналів (від Р-1 до Р-11) (вони відгалужуються на південь) з напрямом нахилу місцевості.

1985-го поряд з головною насосною станцією Інгулецької систем збудували головну насосну станцію Явкинської зрошувальної системи. На ній встановили п'ять насосів потужністю по 5,2 м³/с. Ця насосна станція теж подає воду у Інгулецький магістральний канал, пропускна здатність якого на головній ділянці збільшилась до 62,4 м³/с. На відстані 6,3 км від початку магістрального каналу на північ відгалужується Явкинська зрошувальна система.

Проблеми[ред.ред. код]

В процесі експлуатації системи спостерігається підтоплення зрошуваних земель і оборотний стік, іригаційна ерозія ґрунту. Іншою проблемою є екологія. Інгулець є водоприймачем стічних і рудникових вод Кривбасу. З часом забір води на зрошення почав зменшуватись, і частка води саме з Інгульця (а не дніпровської води, що приходила антирічкою) збільшилась. Вода з Інгульцях очищувалась у відстійниках, але стало недостатньо. За ініціативи Держводагентства України було розроблено новий режим промивки річки. Скид води з Карачунівського водосховища здійснювався меншими, ніж раніше, витратами, але впродовж тривалішого періоду (з 17 квітня до 15 серпня). Крім того, збільшили подачу води в Карачунівське водосховище. Це допомогло поправити ситуацію з забрудненістю води в каналах.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Найбільші зрошувальні системи України
  2. Григор'єва Л. І., Томілін Ю. А. Радіоекологічні та радіобіологічні аспекти зрошуваного землеробства півдня України: Монографія. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. — С. 100

Джерела[ред.ред. код]