Відмінності між версіями «Іноземні спеціалісти в період Мейдзі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 5: Рядок 5:
 
Іноземні спеціалісти, запрошені японським урядом у другій половині [[XIX століття]], повинні були допомогти Японії запровадити нові західні технології, а також підготувати місцевих фахівців, які володіли би необхідними знаннями для експлуатації цих технологій та їхнього вдосконалення. Окрім фахівців з технічних дисциплін було запрошено чимало гуманітаріїв, які мали сприяти вивченню іноземних мов та дати ширше уявлення про західну культуру. Деякі запрошені спеціалісти паралельно займалися [[місіонерство]]м.
 
Іноземні спеціалісти, запрошені японським урядом у другій половині [[XIX століття]], повинні були допомогти Японії запровадити нові західні технології, а також підготувати місцевих фахівців, які володіли би необхідними знаннями для експлуатації цих технологій та їхнього вдосконалення. Окрім фахівців з технічних дисциплін було запрошено чимало гуманітаріїв, які мали сприяти вивченню іноземних мов та дати ширше уявлення про західну культуру. Деякі запрошені спеціалісти паралельно займалися [[місіонерство]]м.
   
Більше половини спеціалістів походили з англо-саксонських країн. У списку за березень 1872 року названо 214 осіб, з них 119 англійців, 50 французів, 16 американців, 9 китайців та 8 вихідців з [[Пруссія|Пруссії]].<ref>''O-yatoi gaikokujin ichiran'' (таблиця іноземців-контрактників). Chūgai-dō, Tokyo 1872 ([http://kindai.ndl.go.jp/info:ndljp/pid/995036 Digitalisat, National Diet Library)]</ref>
+
Більше половини спеціалістів походили з англо-саксонських країн. У списку за березень 1872 року названо 214 осіб, з них 119 британців, 50 французів, 16 американців, 9 китайців та 8 вихідців з [[Пруссія|Пруссії]].<ref>''O-yatoi gaikokujin ichiran'' (таблиця іноземців-контрактників). Chūgai-dō, Tokyo 1872 ([http://kindai.ndl.go.jp/info:ndljp/pid/995036 Digitalisat, National Diet Library)]</ref>
   
 
Приблизно такий розподіл за країнами походження зберігся і в наступні роки. За період з 1868 до 1889 року в японському уряді були досьє на 2690 іноземних контрактників, серед яких: 1127 британців, 414 американців, 333 французів, 250 китайців, 215 німців та 99 голландців.<ref>Hazel Jones: ''Live Machines: Hired Foreigners and Meiji Japan.'' University of British Columbia Press, 1980. ISBN 978-0774801157</ref> Іноземні спеціалісти дуже цінувалися й відповідно мали високу зарплатню. Так 1874 року в Японії було 520 іноземців, на заробітну плату яких витрачалося 2 272 000 [[єна|єн]], що становило третину річного бюджету. Відповідно японський уряд був зацікавлений якомога швидше замінити надто дорогих іноземних фахівців місцевими кадрами.
 
Приблизно такий розподіл за країнами походження зберігся і в наступні роки. За період з 1868 до 1889 року в японському уряді були досьє на 2690 іноземних контрактників, серед яких: 1127 британців, 414 американців, 333 французів, 250 китайців, 215 німців та 99 голландців.<ref>Hazel Jones: ''Live Machines: Hired Foreigners and Meiji Japan.'' University of British Columbia Press, 1980. ISBN 978-0774801157</ref> Іноземні спеціалісти дуже цінувалися й відповідно мали високу зарплатню. Так 1874 року в Японії було 520 іноземців, на заробітну плату яких витрачалося 2 272 000 [[єна|єн]], що становило третину річного бюджету. Відповідно японський уряд був зацікавлений якомога швидше замінити надто дорогих іноземних фахівців місцевими кадрами.

Версія за 11:01, 17 листопада 2019

Іноземні спеціалісти в період Мейдзі
CMNS: Іноземні спеціалісти в період Мейдзі на Вікісховищі

Іноземні спеціалісти в період Мейдзі (яп. お雇い外国人, o-yatoi gaikokujin — досл. іноземці-контрактники) — іноземні фахівці, які були запрошені урядом Японії в другій половині XIX століття з метою прискорення модернізації країни після реставрації Мейдзі.

Історія

Іноземні спеціалісти, запрошені японським урядом у другій половині XIX століття, повинні були допомогти Японії запровадити нові західні технології, а також підготувати місцевих фахівців, які володіли би необхідними знаннями для експлуатації цих технологій та їхнього вдосконалення. Окрім фахівців з технічних дисциплін було запрошено чимало гуманітаріїв, які мали сприяти вивченню іноземних мов та дати ширше уявлення про західну культуру. Деякі запрошені спеціалісти паралельно займалися місіонерством.

Більше половини спеціалістів походили з англо-саксонських країн. У списку за березень 1872 року названо 214 осіб, з них 119 британців, 50 французів, 16 американців, 9 китайців та 8 вихідців з Пруссії.[1]

Приблизно такий розподіл за країнами походження зберігся і в наступні роки. За період з 1868 до 1889 року в японському уряді були досьє на 2690 іноземних контрактників, серед яких: 1127 британців, 414 американців, 333 французів, 250 китайців, 215 німців та 99 голландців.[2] Іноземні спеціалісти дуже цінувалися й відповідно мали високу зарплатню. Так 1874 року в Японії було 520 іноземців, на заробітну плату яких витрачалося 2 272 000 єн, що становило третину річного бюджету. Відповідно японський уряд був зацікавлений якомога швидше замінити надто дорогих іноземних фахівців місцевими кадрами.

Окрім фахівців, які були запрошені урядом і працювали в державному секторі, були й фахівці, найняті для роботи в приватному секторі.

З кінцем екстериторіальності в 1899 році система іноземців-контрактників була скасована. Частина іноземців, наприклад, Лафкадіо Герн, Джосайя Кондер чи Едвін Дан, залишилася в країні на інших умовах. Деякі з фахівців, виїхавши з Японії, посприяли модернізації сусідньої Кореї.

Відомі іноземні спеціалісти-контрактники

Військова справа

Гуманітарні науки, педагогіка

Економіка, право, управління

Інженерна справа

Медицина

Мистецтво і музика

Природничі науки

Сільське господарство

Примітки

  1. O-yatoi gaikokujin ichiran (таблиця іноземців-контрактників). Chūgai-dō, Tokyo 1872 (Digitalisat, National Diet Library)
  2. Hazel Jones: Live Machines: Hired Foreigners and Meiji Japan. University of British Columbia Press, 1980. ISBN 978-0774801157
  3. Національна бібліотека Франції (BnF), Appert, Georges (1850—1934); retrieved 2013-4-2.
  4. «Georg Michaelis» at Archontology.org; retrieved 2013-4-4.

Посилання