Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 129: Рядок 129:
*[[Родніна Лідія Олексіївна|Л. О. Родніна]]
*[[Родніна Лідія Олексіївна|Л. О. Родніна]]
*[[Пещак Марія Михайлівна|М. М. Пещак]]
*[[Пещак Марія Михайлівна|М. М. Пещак]]
*В. Ю. Франчук
*[[Франчук Віра Юріївна|В. Ю. Франчук]]
*[[Скляренко Віталій Григорович|В. Г. Скляренко]]
*[[Скляренко Віталій Григорович|В. Г. Скляренко]]
*[[Грищенко Арнольд Панасович|А. П. Грищенко]]
*[[Грищенко Арнольд Панасович|А. П. Грищенко]]

Версія за 06:33, 1 серпня 2021

Інститут мовознавства
імені О. О. Потебні
НАН України
InMo.gif
Основні дані
Засновано 1930 р.
Приналежність НАН України
Сфера мовознавчі дослідження
Контакт
Ключові особи Богдан Ажнюк
(директор)
Адреса Україна Україна
01601, Київ, вул. М. Грушевського, 4
Вебсторінка inmo.org.ua
Мапа

Інститу́т мовозна́вства і́мені О. О. Потебні́ НАН Украї́ни, скорочено Інститу́т мовозна́вства — науково-дослідна установа в Києві, центр мовознавчих досліджень в Україні.

Головні завдання

Інститут мовознавства — провідна багатопрофільна науково-дослідна установа та координаційний центр, який розробляє теоретичні й методологічні засади загального, слов'янського, балтійського, германського, а також структурно-математичного та прикладного мовознавства. Головне завдання — провадити фундаментальні та прикладні дослідження з метою отримання нових наукових знань і сприяння духовному розвитку суспільства.

Очолює Інститут директор — докт. філол. наук Б. М. Ажнюк, заступник директора — канд. філол. наук О. І. Скопненко.

Інститут має власний друкований орган — журнал «Мовознавство»; працює аспірантура й докторантура; діє спеціалізована наукова рада для захисту дисертацій.

Історія

Будинок Інституту

Створений 1930 р. на базі мовознавчих комісій ВУАН. 1945 р. присвоєно ім'я видатного українського філолога XIX ст. Олександра Потебні. Тривалий час був єдиною мовознавчою установою та центром багатоаспектного вивчення української мови, очолював і координував усю мовознавчу роботу в Україні. З часу заснування ін-т очолювали А. Ю. Кримський, Н. А. Каганович, М. Я. Калинович, Л. А. Булаховський, І. К. Білодід, В. М. Русанівський, В. Г. Скляренко.

Підготовлено чимало фундаментальних праць, які мають велике теоретичне та практичне значення:

Опубліковано кількасот індивідуальних і колективних монографій, збірників, понад 20 книг із серії «Пам'ятки української мови». Чимало праць відзначено високими державними нагородами.

Наукова продукція Інституту сприяла внормуванню й утвердженню української мови. Науковці довели, що своїми комунікативними можливостями вона не лише не поступається іншим слов'янським мовам, а й належить до найрозвиненіших літературних мов світу. Це стало однією з підстав надати їй 1989 р. державного статусу.

1991 р. на основі українознавчих відділів Інституту мовознавства створено Інститут української мови НАН України.

Напрями роботи

В Інституті мовознавства працюють відділи загального мовознавства, слов'янських мов, російської мови, відділ романських, германських і балтійських мов, відділ мов національних меншин. Їхня робота зосереджена на п'ятьох важливих і необхідних для розвитку мовознавства напрямахяких?, що формують теоретичні засади вирішення конкретних лінгвістичних завдань, створюють базу для вишівської науки, забезпечують підґрунтя для створення нових підручників, посібників, словників тощо.

Напрям «Теорія та методологія мовознавчих досліджень» забезпечує розроблення теоретичної бази мовознавчих досліджень, а також проблем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, зокрема визначення зв'язку між мовою й національним менталітетом, мовою і процесами пізнання навколишнього світу.

Основним завданням наукових пошуків у межах напряму «Порівняльне дослідження слов'янських мов» є розробка питань походження, розвитку та функціонування східнослов'янських, західнослов'янських і південнослов'янських мов у контексті загальнославістичної проблематики, зіставне дослідження різних слов'янських мов у фонетичному, морфологічному, синтаксичному і словотвірному аспектах. Здійснюються також порівняльно-історичні, лексикологічні, етимологічні й акцентологічні дослідження української та інших слов'янських мов.

Актуальними й необхідними залишаються і зіставні дослідження таких близькоспоріднених мов, як українська і російська, що здійснюються в межах напряму «Функціонування російської мови в Україні. Зіставне дослідження російської та української мов».

Унікальним у міжнародному масштабі є одночасне дослідження романських, германських, балтійських і слов'янських мов, що проводиться в межах напряму «Порівняльне дослідження романських, германських, балтійських та слов'янських мов».

Співробітники

У різний час в Інституті працювали відомі мовознавці:

Серед нинішніх співробітників:

Див. також

Література

  • Гнатюк Г. М. Дещо з історії Інституту мовознавства // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 77-87.
  • Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75. 1930—2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). — К.: Довіра, 2005. — 566 с.
  • Лукінова Т. Б. Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України 75 років // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — С. 3-24.
  • Лукінова Т. Б. Так це було… // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 56-65.
  • Русанівський В. М. Дещо з історії Інституту // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — C. 25-32.
  • Селігей П. О. Українське академічне мовознавство за дев'яносто років (1918—2008) // Мовознавство. — 2008. — № 4/5. — С. 3-17.
  • Селігей П. О. Флагман українського мовознавства // Вісник НАН України. — 2005. — № 3. — С. 63-71.
  • Ткаченко О. Б. Враження минулого // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 66-76.

Посилання