Відмінності між версіями «Іоанн (Козлович)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
Рядок 24: Рядок 24:
 
'''Іоанн Козлович''' (*{{ДН|||1703}} — †{{ДС|17|3|1758}}, [[Переяслав]]) — [[Україна|український]] церковний діяч, духовний [[письменник]]. [[Філософ]] — послідовник [[Декарт Рене|Р.Декарта]] і [[Лейбніц|Г. В. Лейбніца]]. Теоретик риторики.
 
'''Іоанн Козлович''' (*{{ДН|||1703}} — †{{ДС|17|3|1758}}, [[Переяслав]]) — [[Україна|український]] церковний діяч, духовний [[письменник]]. [[Філософ]] — послідовник [[Декарт Рене|Р.Декарта]] і [[Лейбніц|Г. В. Лейбніца]]. Теоретик риторики.
   
Просвітитель Московії. Випускник [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]], ректор [[Слов'яно-греко-латинська академія|Слов'яно-греко-латинської академії]] у Москві.
+
Випускник [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]], ректор [[Слов'яно-греко-латинська академія|Слов'яно-греко-латинської академії]] у Москві, [[Єпископ]] Переяславський і Бориспільський
 
[[Єпископ]] Переяславський і Бориспільський Відомства православного сповідання Російської імперії.
 
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==

Поточна версія на 13:27, 16 серпня 2019

Іоанн
Народився 1703(1703)
Помер 17 березня 1758(1758-03-17)
Переяслав
Діяльність церковний діяч
духовний письменник
Alma mater Києво-Могилянська академія
Посада Єпископ
Конфесія православ'я

Іоанн Козлович (*1703(1703) — †17 березня 1758, Переяслав) — український церковний діяч, духовний письменник. Філософ — послідовник Р.Декарта і Г. В. Лейбніца. Теоретик риторики.

Випускник Києво-Могилянської академії, ректор Слов'яно-греко-латинської академії у Москві, Єпископ Переяславський і Бориспільський

Біографія[ред. | ред. код]

Здобув освіту в Києво-Могилянській академії, і в ній після закінчення курсу, викладав риторику.

1742 призначено префектом і вчителем філософії в Московській слов'яно-греко-латинській академії. З 1745 був учителем богослов'я.

1748 призначений архімандритом московського Донського монастиря, ректором Слов'яно-греко-латинської академії і настоятелем училищної Заіконоспаського монастиря. Іоанн жив постійно в Донському монастирі, а академічними справами завідував префект академії, ієромонах Констянтин Бродський.

7 березня 1753 Іоанн був висвячений в єпископа Переяславського та Бориспільського. В своїй єпархії Іоанн особливо дбав про освіту юнацтва; на свій рахунок він вибудував у Переяславі кам'яний корпус для семінарії, в якому остання містилася більше 100 років, до переведення в 1862 році в Полтаву; на монастирські суми були збудовані два дерев'яні будинки для бідних учнів семінарії, на утримання яких кошти збиралися здебільшого натурою, з церковних земель і священиків.

Іоанн Козлович, між іншим, був призначений Священним Синодом РПЦ для здійснення поховання святителя Іоасафа Білгородського, тіло якого в труні стояло відкрито в Свято-Троїцькому соборі більше місяця, не піддаючись тлінню. Лише 28 лютого 1755 року у співслужінні численного сонму пастирів, Іоанн Козлович проводив труну з тілом Іоасафа до склепіу(у південно-західній частині бєлгородського Свято-Троїцького собору), який був споруджений за повелінням покійного святителя.

Як людина, єпископ Іоанн відрізнявся повною необтяжливістю і надзвичайно щедрою роздачею милостині. За його наполяганням, при всіх церквах Переяслава були зведені «шпиталі» (госпіталі), тобто будинку піклування для убогих, в які він сам жертвував все, що тільки міг. Всякий, хто потерпів яке-небудь матеріальне нещастя, від пожежі, злодія тощо, міг бути впевнений, що отримає у преосвященного допомогу і допомогу. Він відвідував також і в'язниці, підбадьорюючи і втішаючи ув'язнених. Розповіді про його біднолюбство і співчутливість передавалися з вуст у вуста. Він був прозваний Іваном Милостивим.

Помер 17 березня 1758 в Переяславі. Після його смерті у нього було знайдено всього 2 копійки. Все інше було роздано бідним.

Творчість[ред. | ред. код]

Іоанн Козлович створив кілька проповідей. Відомий також його курс філософії, прочитаний у Московській слов'яно-греко-латинській академії, в якому він відходить від принципів грецького філософа Арістотеля і схиляється до новітньої філософії Р.Декарта і Г. В. Лейбніца.

Література[ред. | ред. код]

Биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.