Ірванець Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:35, 14 травня 2017, створена 194.44.203.183 (обговорення)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Васильович Ірванець
Олександр Ірванець на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014

Олександр Ірванець на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Народження 24 січня 1961(1961-01-24) (56 років)
  Львів, Львівська область, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Flag of the Soviet Union (1923).svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Рід діяльності письменник, перекладач
Жанр драма, роман, повість, вірш
Нагороди та премії
Лауреат премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) 1995
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Ірванець Олександр Васильович на Вікісховищі

Олекса́ндр Васи́льович Ірване́ць (нар. 24 січня 1961, Львів) — український письменник, перекладач.

Біографія[ред.ред. код]

Олександр Ірванець на «Книжковому Арсеналі» (Київ)

Народився 24 січня 1961 року у Львові.

Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976), Дубенське педагогічне училище (1980) та Літературний інститут імені Горького (Москва, 1989).

Твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами.

17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. Підскарбій Бу-Ба-Бу.

З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом.

З початку 2000-х рр. працює в драматургії та прозі. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки.

Ірванця критикують за підтримку західно-українського сепаратизму[2]

Одружений з художницею Оксаною Цюпою.

Книги[ред.ред. код]

  • «Вогнище на дощі» (Львів: Каменяр, 1986)
  • «Тінь великого класика» (Київ: Молодь, 1991)
  • «Рівне/Ровно (Стіна)» (2001; Львів: Кальварія, 2002)
    • перевидання (Київ: Факт, 2006)
    • перевидання (Харків: Фоліо, 2010)
  • «Вірші останнього десятиліття» (Львів: Кальварія, 2001)
  • «П'ять п'єс» (Київ: Смолоскип, 2002)
  • «Очамимря: Повість та оповідання» (Київ: Факт, 2003)
  • «Любіть!..» (Київ: Критика, 2004)
  • «Лускунчик-2004» (Київ: Факт, 2005)
  • «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (Київ: Факт, 2005)
  • «Хвороба Лібенкрафта», роман (Харків: Фоліо, 2010)
  • «Мій хрест» (Харків: Фоліо, 2010; серія «Графіті», післямова Сергія Жадана)
  • «Сатирикон — ХХІ» (Харків: Фоліо, 2011)
  • «П'яте перо» Вибрана есеїстика (Луцьк: Твердиня, 2011)
  • «Пісні війни»: вірші останніх років (Київ: Дух і літера, 2014)
  • «Харків 1938» (Київ: Laurus, 2017)

«Сатирикон ХХІ» (2011)[ред.ред. код]

Після видання «Сатирикон — ХХІ» (2011) здійснив всеукраїнський тур з презентацією книги, і протягом 24 березня — 19 квітня 2011 року представляв видання у Житомирі (Житомирська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олега Ольжича), Вінниці (книгарня «Є»), Луцьку (бібліотека Волинського національного університету ім. Лесі Українки), Тернополі (книгарня «Ярослав Мудрий» та арт-кафе «Коза»), Луганську (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, бібліотека Українсько-канадського центру «Відродження»), Дніпропетровську (Національний гірничий університет України, Дніпропетровський музей «Літературне Придніпров'я»), Харкові (книгарня «Університетський будинок книги», книгарня «Є»"), Львові (магазин «Книги Фоліо», книгарня «Є»"), Рівному (Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека), Києві (Інститут журналістики, Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, книгарня «Є»)[3][4].

Книгу видано до його 50-річного ювілею письменника та 30-річчям його творчої діяльності видавництвом «ФОЛІО», яке й організувало тур підтримку цього видання. Книга «Сатирикон-XXI» містить основний масив доробків письменника, як прозових, так і поетичних. Окрім творів, виданих раніше (романів, оповідань та віршів автора), до цієї книжки увійшли нові твори. Серед нових доробків, зокрема, у «Сатириконі» представлені поема «Білорусь» та оповідання « Play the game»[3].

Книги у перекладах[ред.ред. код]

  • Ołeksandr Irwaneć «Recording i inne utwory» (Kraków: Księgarnia Akademicka, 2001)
  • Ołeksandr Irwaneć «Riwne / Rowno» (Warszawa: Prószyński i S-ka, 2006; 2007)
  • Аляксандар Ірванец «Роўна/Ровно». Выбраныя творы. Пераклад з украінскай Уладзімера Арлова. (Мінск, Выдавец Зьміцер Колас, 2007.)
  • Oleksandr Irvanec` «Pet kazalisnih komada». S ukrainskog izvornika preveo Aleksa Pavlesin. (Zagreb, rujan 2010.)
  • Oleksander Irvanec «NEPRIČAKOVANI VERZI». Prevedel Borut Kraševec. Ljubljana, Študentska založba, 2012.
  • Ołeksandr Irwaneć «Choroba Libenkrafta» Wroclaw, Biuro literackie, 2013

Переклади[ред.ред. код]

Перекладає з білоруської, польської, російської, французької та чеської мов.

З російської:

  • Григорій Остер «Шкідливі поради» (Київ: Видавництво «Школа», 2002)
  • Григорій Остер «Задачник з математики» (Київ: Видавництво «Школа», 2002)
  • Олег Грігор'єв «Ґави і роззяви» (Київ: Грані-Т, 2008)

З білоруської:

  • Васіль Бикав «Ходільці: оповідання» (Київ: Факт, 2005)
  • Уладзімір Арлов «Реквієм для бензопилки» (Київ: Факт, 2005)

З польської:

  • Януш Корчак «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться» (Київ: Дух і літера, 2003)
  • Януш Ґловацький «Четверта сестра» (2007)
  • Януш Ґловацький «Антигона в Нью-Йорку» (2008)
  • Януш Ґловацький «З голови» (Львів, «Астролябія» — 2009)

З французької:

Премії, стипендії[ред.ред. код]

  • лауреат премії Фонду Гелен Щербань-Лапіка (США) 1995
  • стипендіат Академії Шльосс Солітюд (Німеччина) 1995
  • стипендіат Вілли «Вальдберта» (Баварія, Німеччина) 2001
  • стипендіат Фундації «КультурКонтакт» (Австрія, Відень) 2002
  • член журі театрального фестивалю «Боннер Бієнналє» з 2000
  • стипендіат Фулбрайтівської програми (2005-06)
  • стипендіат Літературного Колоквіуму міста Берліна 2009
  • фіналіст літературної нагороди Angelus (2007)
  • член білоруського ПЕН-клубу
  • герой пісні легендарного гурту ВІА «ОВВА».

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Рецензії