Ірод I Великий: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Скасовано останні 20 редагувань і відновлено версію 27759463 користувача DENAMAX)
Мітка: Скасовано
(Скасування редагування № 33948406 користувача Babizhet (обговорення))
Мітки: Скасування Скасовано
Рядок 2: Рядок 2:
|посада = Цар [[Юдея|Юдеї]]
|посада = Цар [[Юдея|Юдеї]]
|країна =
|країна =
|ім'я = Ірод І Великий
|ім'я = Ирод І Великий
|оригінал імені = {{lang-he|הוֹרדוֹס}}, {{lang-la|Herodus}}
|оригінал імені = {{lang-he|הוֹרדוֹס}}, {{lang-la|Herodus}}
|порядок =
|порядок =
|порядок-жін =
|порядок-жін =
|зображення = Prise de Jérusalem par Hérode le Grand.jpg
|зображення = Prise de Jérusalem par Hérode le Grand.jpg
|підпис = Ірод I Великий захоплює Єрусалим
|підпис = Ирод I Великий захоплює Єрусалим
|початок повноважень = 37 р. до н. е. ([[40-ві до н. е.]])
|початок повноважень = 37 р. до н. е. ([[40-ві до н. е.]])
|закінчення повноважень = [[4 до н. е.]] ([[1 до н. е.]]) ([[0-ві до н. е.]])
|закінчення повноважень = [[4 до н. е.]] ([[1 до н. е.]]) ([[0-ві до н. е.]])
|попередник = [[Антигон II (Хасмоней)]]
|попередник = [[Антигон II (Хасмоней)]]
|наступник = [[Ірод Архелай]]
|наступник = [[Ирод Архелай]]
|коронація =
|коронація =
|інші титули =
|інші титули =
Рядок 18: Рядок 18:
|дата народження = -73
|дата народження = -73
|місце народження = [[Ідумея]]
|місце народження = [[Ідумея]]
|дата смерті = -4
|дата смерті = 4 роки до н.е
|місце смерті = [[Єрихон]]
|місце смерті = [[Єрихон]]
|дружина =1) Доріс <br/>2) Маріамна I <br/>3) Маріамна II <br/>4) Мальфака <br/>5) Клеопатра <br/>6) Паллас <br/>7) Федра <br/>8) Елпіс
|дружина =1) Доріс <br/>2) Маріамна I <br/>3) Маріамна II <br/>4) Мальфака <br/>5) Клеопатра <br/>6) Паллас <br/>7) Федра <br/>8) Елпіс
|діти = '''сини:''' [[Антипатр (син Ірода Великого)|Антипатр]], Александр, Арістобул, [[Ірод Боет|Ірод Філіпп I]], [[Ірод Архелай]], [[Ірод Антипа]], [[Ірод Филип ІІ]], Ірод та Фазаіл<br/>'''дочки:''' Салампсо, Кіпра, Олімпіада, Роксана і Саломея
|діти = '''сини:''' [[Антипатр (син Ирода Великого)|Антипатр]], Александр, Арістобул, [[Ирод Боет|Ирод Філіпп I]], [[Ирод Архелай]], [Ирод Антипа]], [[Ирод Филип ІІ]], Ірод та Фазаіл<br/>'''дочки:''' Салампсо, Кіпра, Олімпіада, Роксана і Саломея
|династія = [[Іродіади]]
|династія = [[Іродіади]]
|батько = Антипатр Ідумеянин
|батько = Антипатр Ідумеянин
|мати =
|мати =
}}
}}
'''І́род I Вели́кий''' ({{lang-he|}}הוֹרְדוֹס, ''Горедос''; {{lang-el|Ἡρῴδης}}, ''Hērōdēs''; {{lang-la|Herodus}}, ''Геродус''; українською&nbsp;— ''Ірод'' від традиційної [[середньогрецька мова|середньогрецької вимови]]) (* бл. [[73 до н.&nbsp;е.|73]]-[[74 до н.&nbsp;е.|74 рр. до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— † [[4 до н.&nbsp;е.]] [[Єрихон]]<ref>Peter Richardson, ''Herod: King of the Jews and friend of the Romans'', (Continuum International Publishing Group, 1999) pp. xv-xx; Jerry Knoblet, ''Herod the Great'' (University Press of America, 2005), с. 179.; Samuel Rocca, Herod's Judaea: a Mediterranean state in the classical world (Mohr Siebeck, 2008) с.159.; Fergus Millar, Emil Schürer, Geza Vermes, ''The History of the Jewish People in the Age of Jesus Christ'' (Continuum International Publishing Group, 1973) с. 327.; N. T. Wright, ''The New Testament and the People of God'' (SPCK, 1992), с. 172.</ref>; за іншими даними, 1 до н.&nbsp;е.<ref>The Journal of Theological Studies, V. XVII, No 2, 1966</ref>)&nbsp;— цар [[Юдея (римська провінція)|Юдеї]] та [[Клієнтела|клієнт]] [[Римська імперія|Римської імперії]], [[ідумея]]нин, син [[Антипатр Ідуменянин|Антипатра]], римського [[прокуратор]]а [[Юдея (римська провінція)|Юдеї]]. Цар [[Юдея|Юдеї]] ([[40 до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— 4 до н.&nbsp;е.). Засновник ідумейської династії [[Іродіади|Іродіадів]].
'''Ирод I Вели́кий''' ({{lang-he|הוֹרְדוֹס|Горедос}}; {{lang-el|Ἡρῴδης|romaniz=Hērōdēs}}; {{lang-la|Herodus|Геродус}}; українською&nbsp;— ''Ирод'' від традиційної [[середньогрецька мова|середньогрецької вимови]]) (* бл. [[73 до н.&nbsp;е.|73]]-[[74 до н.&nbsp;е.|74 рр. до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— † [[4 до н.&nbsp;е.|4р. до н.е]],[[Єрихон]]<ref>Peter Richardson, ''Herod: King of the Jews and friend of the Romans'', (Continuum International Publishing Group, 1999) pp. xv-xx; Jerry Knoblet, ''Herod the Great'' (University Press of America, 2005), с. 179.; Samuel Rocca, Herod's Judaea: a Mediterranean state in the classical world (Mohr Siebeck, 2008) с.159.; Fergus Millar, Emil Schürer, Geza Vermes, ''The History of the Jewish People in the Age of Jesus Christ'' (Continuum International Publishing Group, 1973) с. 327.; N. T. Wright, ''The New Testament and the People of God'' (SPCK, 1992), с. 172.</ref>; за іншими даними, 1 до н.&nbsp;е.<ref>The Journal of Theological Studies, V. XVII, No 2, 1966</ref>)&nbsp;— цар [[Юдея (римська провінція)|Юдеї]] та [[Клієнтела|клієнт]] [[Римська імперія|Римської імперії]], [[ідумея]]нин, син [[Антипатр Ідуменянин|Антипатра]], римського [[прокуратор]]а [[Юдея (римська провінція)|Юдеї]]. Цар [[Юдея|Юдеї]] ([[40 до н.&nbsp;е.]]&nbsp;— 4 до н.&nbsp;е.). Засновник ідумейської династії [[Иродіади|Иродіадів]]. Його описували, як «божевільного, який убив свою сім'ю і безліч [[Рабин|рабинів]]<nowiki/>», «злого генія юдейської нації», «готового на будь-який злочин на догоду своїм необмеженим примхам» і «найбільшого будівельника в єврейській історії». Його ім'я стало означенням злої та жорстокої людини.


== Походження ==
== Походження ==
Дід Ірода, Антипатр, походив із багатої ідумейської родини, підкорився юдейській державі, прийняв [[юдаїзм]] і зберіг за собою владу над Ідумеєю. Ідумеяни мешкали в регіоні, розташованому на південь від Юдеї, і не належали до юдейських племен. Після захоплення [[Ідумея|Ідумеї]] юдеями під проводом [[Йоханан Гіркан|Йоханана Гіркана]] (175—104 до н. е) всі її жителі перейшли у [[юдаїзм]]. Батько Ірода&nbsp;— [[Антипатр Ідуменянин]] активно підтримував римську експансію (кульмінацією якої було взяття [[Єрусалим]]у [[Гней Помпей Великий|Помпеєм]] у 63 р. до н.&nbsp;е.), сподіваючись ослабити опір євреїв. У 47 році до н.&nbsp;е. Ірод отримав [[римське громадянство]]. Хоча він дотримувався юдейських традицій, юдеї не сприймали його як свого правителя, бо він не походив із [[Ізраеліти|коліна Ізраїля]].
Дід Ирода, Антипатр, походив із багатої ідумейської родини, підкорився юдейській державі, [[Ґіюр|прийняв]] [[юдаїзм]] і зберіг за собою владу над Ідумеєю. Ідумеяни мешкали в регіоні, розташованому на південь від Юдеї, і не належали до юдейських племен. Після захоплення [[Ідумея|Ідумеї]] юдеями під проводом [[Йоханан Гіркан|Йоханана Гіркана]] (175—104 до н. е) всі її жителі перейшли у [[юдаїзм]]. Батько Ирода&nbsp;— [[Антипатр Ідуменянин]] активно підтримував римську експансію (кульмінацією якої було взяття [[Єрусалим]]у [[Гней Помпей Великий|Помпеєм]] у 63 р. до н.&nbsp;е.), сподіваючись ослабити опір євреїв. У 47 році до н.&nbsp;е. Ирод отримав [[римське громадянство]]. Хоча він дотримувався юдейських , юдеї не сприймали його як свого правителя, бо він не походив із [[Ізраеліти|коліна Ізраїля]].


== Політична кар'єра ==
== Політична кар'єра ==
Політичну кар'єру Ірод почав у 48 році до н.&nbsp;е. як 25-ти річний губернатор ([[тетрарх]]) Галілеї ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 9:2), де прославився розгромом банд Єзекії (батька Юди Галілеянина), які перешкоджали римлянам збирати податки. Розгром банд і страта «Галілейських розбійників» викликала схвалення римських намісників Сирії і осуд з боку консервативних юдеїв, що дозволяє зробити висновок, що банда Єзекії була фінансована заможними юдеями.
Політичну кар'єру Ирод почав у 48 році до н.&nbsp;е. як 25-ти річний губернатор ([[тетрарх]]) Галілеї ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 9:2), де прославився розгромом банд Єзекії (батька Юди Галілеянина), які перешкоджали римлянам збирати податки. Розгром банд і страта «Галілейських розбійників» викликала схвалення римських намісників Сирії і осуд з боку консервативних юдеїв, що дозволяє зробити висновок, що банда Єзекії була фінансована заможними юдеями.


Нашестя [[Парфія|парфян]] у 40 р. до н.&nbsp;е. змусило Ірода залишити Галілею й утікати на південь&nbsp;— спочатку до Єрусалиму, потім до Ідумеї. Зрештою Ірод через Єгипет (де він удостоївся аудієнції у цариці [[Клеопатра VII|Клеопатри]]&nbsp;— [[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 14:2) відплив на кораблі в [[Рим]]. Там він, заручившись підтримкою [[Марк Антоній|Марка Антонія]], був представлений римському сенату і «затверджений» новим царем [[Юдея|Юдеї]].
Нашестя [[Парфія|парфян]] у 40 р. до н.&nbsp;е. змусило Ирода залишити Галілею й утікати на південь&nbsp;— спочатку до Єрусалиму, потім до Ідумеї. Зрештою Ирод через Єгипет (де він удостоївся аудієнції у цариці [[Клеопатра VII|Клеопатри]]&nbsp;— [[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 14:2) відплив на кораблі в [[Рим]]. Там він, заручившись підтримкою [[Марк Антоній|Марка Антонія]], був представлений римському сенату і «затверджений» новим царем [[Юдея|Юдеї]].


З Італії Ірод у 39 р. до.н.&nbsp;е. прибув до [[Птолемаїда (Греція)|Птолемаїди]], де за підтримки римської влади зібрав військо з найманців та єврейських біженців для протистояння парфянській експансії і визволення Єрусалима ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 15:1). Після поразки парфян, римляни посилили найману армію Ірода 11-ма регулярними легіонами під проводом Сосія, яким і вдалося у 37 р. до н.&nbsp;е. взяти Єрусалим (де тоді правив ставленик парфян юдейський цар [[Антигон II (Хасмоней)|Антигон]]). Ще під час облоги, щоб підвищити свої шанси на престол, Ірод одружився на Маріамні, внучці первосвященика [[Йоханан Гіркан II|Йоханана Гіркана II]], прагнучи тим самим надати своїй династії санкцію кровної спорідненості з родом Давида.
З Італії Ирод у 39 р. до.н.&nbsp;е. прибув до [[Птолемаїда (Греція)|Птолемаїди]], де за підтримки римської влади зібрав військо з найманців та єврейських біженців для протистояння парфянській експансії і визволення Єрусалима ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.14, розд. 15:1). Після поразки парфян, римляни посилили найману армію Ірода 11-ма регулярними легіонами під проводом Сосія, яким і вдалося у 37 р. до н.&nbsp;е. взяти Єрусалим (де тоді правив ставленик парфян юдейський цар [[Антигон II (Хасмоней)|Антигон]]). Ще під час облоги, щоб підвищити свої шанси на престол, Ирод одружився з Маріамною, внучкою первосвященика [[Йоханан Гіркан II|Йоханана Гіркана II]], прагнучи тим самим надати своїй династії санкцію кровної спорідненості з родом Давида.
Запанувавши у Єрусалимі, Ірод розправився з 45-ма активними прихильниками Антігона і подбав, щоби скинутого останнього юдейського царя-хасмонея стратили в [[Антіохія|Антіохії]].
Запанувавши у Єрусалимі, Ірод розправився з 45-ма активними прихильниками Антігона і подбав, щоби скинутого останнього юдейського царя-хасмонея стратили в [[Антіохія|Антіохії]].


'Чорним роком' для Ірода став 31 р. до н.&nbsp;е., коли після Битви при Акції Марк Антоній зазнав поразки, а до Юдеї вторглися араби. У самому Єрусалимі стався велике землетрус, який забрав 30 тис. життів ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.15, розд. 5:1-2). Проте Ірод з честю вийшов зі скрутної ситуації: він налагодив контакт з новим римським цезарем [[Октавіан Август|Октавіаном Августом]] (завіз у Рим 2 тони срібла) та вигнав арабів. Також Ірод розгорнув широкомасштабне будівництво по всій країні, оскільки як римський васал не міг самостійно провадити ані військових, ані дипломатичних справ.
'Чорним роком' для Ирода став 31 р. до н.&nbsp;е., коли після Битви при Акції Марк Антоній зазнав поразки, а до Юдеї вторглися араби. У самому Єрусалимі стався великий землетрус, який забрав 30 тис. життів ([[Юдейські старожитності|ЮС]] кн.15, розд. 5:1-2). Проте Ірод з честю вийшов зі скрутної ситуації: він налагодив контакт з новим римським цезарем [[Октавіан Август|Октавіаном Августом]] (завіз у Рим 2 тони срібла) та вигнав арабів. Також Ірод розгорнув широкомасштабне будівництво по всій країні, оскільки як римський васал не міг самостійно провадити ані військових, ані дипломатичних справ.


== Будівничий ==
== Будівничий ==
[[Файл:Jerusalem_Modell_BW_2.JPG|thumb|right|350px|Модель Храму Ірода, Єрусалим]]
[[Файл:Jerusalem_Modell_BW_2.JPG|thumb|right|350px|Модель Храму Ирода, Єрусалим]]
Найважливішим справою Ірода Великого була реконструкція Єрусалимського храму (другого), що отримав назву Храму Ірода. Будівництво почалося у 19 році до н.&nbsp;е. і тривало 9 років. За час робіт служби в храмі не припинялися. Одним з аргументів реконструкції був той факт, що побудований за перського поневолення другий храм був на 60 ліктів меншим від Соломонового храму (ІД кн. 15, розд. 11: 1).
Найважливішою справою Ирода Великого була реконструкція Єрусалимського храму (другого), що отримав назву Храму Ірода. Будівництво почалося у 19 році до н.&nbsp;е. і тривало 9 років. За час робіт служби в храмі не припинялися. Одним з аргументів реконструкції був той факт, що побудований за перського поневолення другий храм був на 60 ліктів меншим від Соломонового храму (ІД кн. 15, розд. 11: 1).


У передмісті Єрусалима Ірод побудував амфітеатр. На арені цього амфітеатру на честь цезаря проводилися міжнародні гладіаторські бої, змагання борців і гімнастів, [[кінні перегони]] (ЮД кн. 15, розд. 8: 1). Тим самим Ірод виступив провідником [[Елліністична Греція|елінізації]] в Юдеї, що викликало обурення консервативних елементів юдейської громади, які навіть пробували робити замах на життя царя. Крім амфітеатру в самому Єрусалимі Ірод звів палац і цитадель Антонію. На честь свого померлого брата Фазаеля, Ірод побудував [[мавзолей]] з вежею, що по висоті не поступалася [[Александрійський маяк|Фароському маяку]] (ЮД кн. 16, розд. 5: 2).
У передмісті Єрусалима Ирод побудував амфітеатр. На арені цього амфітеатру на честь цезаря проводилися міжнародні гладіаторські бої, змагання борців і гімнастів, [[кінні перегони]] (ЮД кн. 15, розд. 8: 1). Тим самим Ирод виступив провідником [[Елліністична Греція|елінізації]] в Юдеї, що викликало обурення консервативних елементів юдейської громади, які навіть пробували робити замах на життя царя. Крім амфітеатру в самому Єрусалимі Ірод звів палац і [[Фортеця Антонія|цитадель Антонія]] назвавши її честь свого покровителя&nbsp;— [[Марк Антоній|Марка Антонія]]. На честь свого померлого брата Фазаеля, Ирод побудував [[мавзолей]] з вежею, що по висоті не поступалася [[Александрійський маяк|Фароському маяку]] (ЮД кн. 16, розд. 5: 2).


Ірод побудував середземноморський порт [[Кесарія Палестинська|Кейсарія]] з амфітеатром на місці Стратонової Вежі і зручною гаваню, що значно пожвавило торгівлю. Повної реконструкції зазнала [[Самарія]], перейменована на грецький манер у Себастію, де Ірод побудував житло для своїх солдатів. Перебудовані Газа і [[Масада]], заснований [[Іродіон (фортеця)|Іродіон]] і Ессевон (на території Йорданії).
Ирод побудував середземноморський порт [[Кесарія Палестинська|Кейсарія]] з амфітеатром на місці Стратонової Вежі і зручною гаваню, що значно пожвавило торгівлю. Повної реконструкції зазнала [[Самарія]], перейменована на грецький манер у Себастію, де Ирод побудував житло для своїх солдатів. Перебудовані Газа і [[Масада]], заснований [[Іродіон (фортеця)|Іродіон]] і Ессевон (на території Йорданії).


Масштаб будівництв царя Ірода перевищував територію Юдеї. Як подяку за гостинність він на острові [[Родос]] побудував Піфійський храм. А в [[Антіохія|Антіохії]] за власний рахунок вимостив площу міста (ЮД кн. 16, розд. 5: 3).
Масштаб будівництв царя Ирода перевищував територію Юдеї. Як подяку за гостинність він на острові [[Родос]] побудував Піфійський храм. А в [[Антіохія|Антіохії]] за власний рахунок вимостив площу міста (ЮД кн. 16, розд. 5: 3).


== Голод ==
== Голод ==
Приблизно в 25 р. до н.&nbsp;е. у Юдейському царстві стався неврожай і за ним настав голод. Ситуація ускладнювалася тим, що казна була виснажена широкомасштабним будівництвом минулих років. Тоді Ірод зібрав у своєму палаці все золото і обміняв його в Єгипті на хліб (ЮД кн. 15, розд. 9: 2). Оперативна й ефективна боротьба з голодом здобула Іродові народну підтримку і обеззброїла його ворогів.
Приблизно в 25 р. до н.&nbsp;е. у Юдейському царстві стався неврожай і за ним настав голод. Ситуація ускладнювалася тим, що казна була виснажена широкомасштабним будівництвом минулих років. Тоді Ирод зібрав у своєму палаці все золото і обміняв його в Єгипті на хліб (ЮД кн. 15, розд. 9: 2). Оперативна й ефективна боротьба з голодом здобула Іродові народну підтримку і обеззброїла його ворогів.


== Дружини і потомство ==
== Дружини і потомство ==

Версія за 06:50, 4 грудня 2021

Ирод І Великий
івр. הוֹרדוֹס‎, лат. Herodus
Ирод І Великий
Ирод I Великий захоплює Єрусалим
Цар Юдеї
Початок правління: 37 р. до н. е. (40-ві до н. е.)
Кінець правління: 4 до н. е. (1 до н. е.) (0-ві до н. е.)

Попередник: Антигон II (Хасмоней)
Наступник: Ирод Архелай

Дата народження: 73 до н. е.(-073)
Місце народження: Ідумея
Дата смерті: 4 роки до н.е
Місце смерті: Єрихон
Діти: сини: Антипатр, Александр, Арістобул, Ирод Філіпп I, Ирод Архелай, [Ирод Антипа]], Ирод Филип ІІ, Ірод та Фазаіл
дочки: Салампсо, Кіпра, Олімпіада, Роксана і Саломея
Династія: Іродіади
Батько: Антипатр Ідумеянин

Ирод I Вели́кий (івр. הוֹרְדוֹס‎, трансліт. Горедос; грец. Ἡρῴδης, латиніз. Hērōdēs; лат. Herodus, трансліт. Геродус; українською — Ирод від традиційної середньогрецької вимови) (* бл. 73-74 рр. до н. е. — † 4р. до н.е,Єрихон[1]; за іншими даними, 1 до н. е.[2]) — цар Юдеї та клієнт Римської імперії, ідумеянин, син Антипатра, римського прокуратора Юдеї. Цар Юдеї (40 до н. е. — 4 до н. е.). Засновник ідумейської династії Иродіадів. Його описували, як «божевільного, який убив свою сім'ю і безліч рабинів», «злого генія юдейської нації», «готового на будь-який злочин на догоду своїм необмеженим примхам» і «найбільшого будівельника в єврейській історії». Його ім'я стало означенням злої та жорстокої людини.

Походження

Дід Ирода, Антипатр, походив із багатої ідумейської родини, підкорився юдейській державі, прийняв юдаїзм і зберіг за собою владу над Ідумеєю. Ідумеяни мешкали в регіоні, розташованому на південь від Юдеї, і не належали до юдейських племен. Після захоплення Ідумеї юдеями під проводом Йоханана Гіркана (175—104 до н. е) всі її жителі перейшли у юдаїзм. Батько Ирода — Антипатр Ідуменянин активно підтримував римську експансію (кульмінацією якої було взяття Єрусалиму Помпеєм у 63 р. до н. е.), сподіваючись ослабити опір євреїв. У 47 році до н. е. Ирод отримав римське громадянство. Хоча він дотримувався юдейських , юдеї не сприймали його як свого правителя, бо він не походив із коліна Ізраїля.

Політична кар'єра

Політичну кар'єру Ирод почав у 48 році до н. е. як 25-ти річний губернатор (тетрарх) Галілеї (ЮС кн.14, розд. 9:2), де прославився розгромом банд Єзекії (батька Юди Галілеянина), які перешкоджали римлянам збирати податки. Розгром банд і страта «Галілейських розбійників» викликала схвалення римських намісників Сирії і осуд з боку консервативних юдеїв, що дозволяє зробити висновок, що банда Єзекії була фінансована заможними юдеями.

Нашестя парфян у 40 р. до н. е. змусило Ирода залишити Галілею й утікати на південь — спочатку до Єрусалиму, потім до Ідумеї. Зрештою Ирод через Єгипет (де він удостоївся аудієнції у цариці Клеопатри — ЮС кн.14, розд. 14:2) відплив на кораблі в Рим. Там він, заручившись підтримкою Марка Антонія, був представлений римському сенату і «затверджений» новим царем Юдеї.

З Італії Ирод у 39 р. до.н. е. прибув до Птолемаїди, де за підтримки римської влади зібрав військо з найманців та єврейських біженців для протистояння парфянській експансії і визволення Єрусалима (ЮС кн.14, розд. 15:1). Після поразки парфян, римляни посилили найману армію Ірода 11-ма регулярними легіонами під проводом Сосія, яким і вдалося у 37 р. до н. е. взяти Єрусалим (де тоді правив ставленик парфян юдейський цар Антигон). Ще під час облоги, щоб підвищити свої шанси на престол, Ирод одружився з Маріамною, внучкою первосвященика Йоханана Гіркана II, прагнучи тим самим надати своїй династії санкцію кровної спорідненості з родом Давида. Запанувавши у Єрусалимі, Ірод розправився з 45-ма активними прихильниками Антігона і подбав, щоби скинутого останнього юдейського царя-хасмонея стратили в Антіохії.

'Чорним роком' для Ирода став 31 р. до н. е., коли після Битви при Акції Марк Антоній зазнав поразки, а до Юдеї вторглися араби. У самому Єрусалимі стався великий землетрус, який забрав 30 тис. життів (ЮС кн.15, розд. 5:1-2). Проте Ірод з честю вийшов зі скрутної ситуації: він налагодив контакт з новим римським цезарем Октавіаном Августом (завіз у Рим 2 тони срібла) та вигнав арабів. Також Ірод розгорнув широкомасштабне будівництво по всій країні, оскільки як римський васал не міг самостійно провадити ані військових, ані дипломатичних справ.

Будівничий

Модель Храму Ирода, Єрусалим

Найважливішою справою Ирода Великого була реконструкція Єрусалимського храму (другого), що отримав назву Храму Ірода. Будівництво почалося у 19 році до н. е. і тривало 9 років. За час робіт служби в храмі не припинялися. Одним з аргументів реконструкції був той факт, що побудований за перського поневолення другий храм був на 60 ліктів меншим від Соломонового храму (ІД кн. 15, розд. 11: 1).

У передмісті Єрусалима Ирод побудував амфітеатр. На арені цього амфітеатру на честь цезаря проводилися міжнародні гладіаторські бої, змагання борців і гімнастів, кінні перегони (ЮД кн. 15, розд. 8: 1). Тим самим Ирод виступив провідником елінізації в Юдеї, що викликало обурення консервативних елементів юдейської громади, які навіть пробували робити замах на життя царя. Крім амфітеатру в самому Єрусалимі Ірод звів палац і цитадель Антонія назвавши її честь свого покровителя — Марка Антонія. На честь свого померлого брата Фазаеля, Ирод побудував мавзолей з вежею, що по висоті не поступалася Фароському маяку (ЮД кн. 16, розд. 5: 2).

Ирод побудував середземноморський порт Кейсарія з амфітеатром на місці Стратонової Вежі і зручною гаваню, що значно пожвавило торгівлю. Повної реконструкції зазнала Самарія, перейменована на грецький манер у Себастію, де Ирод побудував житло для своїх солдатів. Перебудовані Газа і Масада, заснований Іродіон і Ессевон (на території Йорданії).

Масштаб будівництв царя Ирода перевищував територію Юдеї. Як подяку за гостинність він на острові Родос побудував Піфійський храм. А в Антіохії за власний рахунок вимостив площу міста (ЮД кн. 16, розд. 5: 3).

Голод

Приблизно в 25 р. до н. е. у Юдейському царстві стався неврожай і за ним настав голод. Ситуація ускладнювалася тим, що казна була виснажена широкомасштабним будівництвом минулих років. Тоді Ирод зібрав у своєму палаці все золото і обміняв його в Єгипті на хліб (ЮД кн. 15, розд. 9: 2). Оперативна й ефективна боротьба з голодом здобула Іродові народну підтримку і обеззброїла його ворогів.

Дружини і потомство

Кінець царювання

Мідна монета Ірода І Великого

Останні роки правління Ірода відзначені особливою підозрілістю, мстивістю і жорстокістю. Якщо раніше небезпека виходила тільки від консервативних елементів суспільства, то тепер він почав підозрювати у змовах своє найближче оточення, включаючи родичів. Так за доносом він наказав стратити навіть своїх власних синів від першої дружини — Александра і Арістобула (вони були повішені в Самарії), а також Антипатра.

Ірод дожив до похилого віку, був царем Єрусалима 34 роки (ЮД кн. 17, розд. 8: 1) і прожив 70 років. Однак перед смертю він жахливо страждав від болю в животі. Після безуспішних спроб вилікуватися, він примирився зі своєю смертю, шкодуючи, що після смерті заслужить засудження своїх підданих. У 2002 році американські дослідники з'ясували, що цар помер від рідкісної хвороби — гангрени Фурньє (гангрена геніталій і яєчок).

Ірод виплатив платню своїм відданим воїнам. Царство він розділив між своїми синами: етнархом Архелаєм (Юдея і Самарія) та тетрархами Антипою (Галілея) і Филипом (Йорданія). Імператор Октавіан зважив на заповіт Ірода та розділення царства на тетрархію поміж його трьох синів та сестри Саломеї.

Іродіон, місце поховання Ірода І Великого

Архелай влаштував своєму батькові пишні похорони: тіло померлого було покладено на золоте ложе і покрито порфіром. У процесії брала участь почесна варта з гальських, германських і фракійських воїнів. Згідно з волею покійного його тіло було поховане в Іродіоні, де його могила була виявлена археологами у 2007 році[3] . Траур по Іродові тривав сім днів.

Примітки

  1. Peter Richardson, Herod: King of the Jews and friend of the Romans, (Continuum International Publishing Group, 1999) pp. xv-xx; Jerry Knoblet, Herod the Great (University Press of America, 2005), с. 179.; Samuel Rocca, Herod's Judaea: a Mediterranean state in the classical world (Mohr Siebeck, 2008) с.159.; Fergus Millar, Emil Schürer, Geza Vermes, The History of the Jewish People in the Age of Jesus Christ (Continuum International Publishing Group, 1973) с. 327.; N. T. Wright, The New Testament and the People of God (SPCK, 1992), с. 172.
  2. The Journal of Theological Studies, V. XVII, No 2, 1966
  3. Herodes Grab entdeckt ntv, 8. Mai 2007; Christoph u. Matthias Schulz: Trümmerspur zum Tyrannen. у: Der Spiegel. Hamburg 2007,20, 150ff. ISSN 0038-7452; Herod's tomb 'found' in West Bank; Tomb of King Herod discovered in West Bank

Джерела

Посилання

Ірод Великий
Попередник:
Антигон II
Цар Юдеї
37 р. до. н. е — 4 р.
Наступник:
Ірод Архелай
Владика Галілеї
37 р. до. н. е — 4 р.
Наступник:
Ірод Антипа
Владика Батанеї
37 р. до. н. е — 4 р.
Наступник:
Ірод Филип ІІ