Ісая (пророк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ісайя)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Іса́я[1] (івр. יְשַׁעְיָהוּЄшаяху — «Порятунок, посланий Богом»), син Амоса — біблійний пророк, належить до «великих пророків» Старого Завіту.

Життєпис

Найбільший з усіх пророків Ізраїля Ісая, син Амоса, народився бл. 765 р. до Христа в Єрусалимі. Походив він з високої аристократичної родини; пророкував за чотирьох царів: Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії протягом 40 років (740—700), не покидавши Єрусалиму.

Були то тяжкі часи для Юдейської держави, коли молода, повна сил Асирійська (Ашшур) імперія підбивала собі під ноги все навколо й у невпинному своєму войовничому запалі підійшла під самі мури Єрусалиму.

Роль Ісаї полягала в тому, щоб утішити й розважити земляків у нещасті. Він проповідував, щоб вони у боротьбі з асирійцями не покладались на Єгипет, не шукали людської допомоги, а надіялися єдино на допомогу Божу. Він проповідував Господнє слово близько сорока років у VIII ст. перед Христом. Про покликання на Божого пророка Ісая оповів у своїй пророчій книзі. За проповідування Божих наказів він багато терпів. Існує передання, що під час облоги Єрусалима ассирійцями Ісая молитвою добув з гори Сіон джерело, яке він назвав «Силоам», тобто «послане від Бога»[2].

Загинув пророк мученицькою смертю 696 до н.е. року. За наказом юдейського царя Манасії, який поклонявся поганським божкам, Ісаю поклали в дуплаву колоду та перерізали пилою вздовж тіла[3].

Вчення і пророцтва

Господь закликав Ісаю до пророчого служіння особливим явленням. Ісая бачив Господа, який сидів на високому престолі. Навколо Нього стояли шестикрилі серафими і виголошували: «Свят, Свят, Свят Господь Саваоф! Вся земля повна слави Його!» Один із серафимів узяв кліщами розжарену вуглину з небесного жертовника, торкнувся уст Ісаї і сказав: «Ось, гріхи твої очищені». Після цього Господь повелів йому іти викривати невір'я і розпусту юдеїв[3]:

« 1. Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. 2. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. 3. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» 4. Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. 5. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил.» 6. І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. 7. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій.» 8. Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» 9. І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! 10. Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.» 11. І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. 12. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане.(Іс. 6. 1-12) «

Ісая був рішучим прихильником єдинобожжя (або ж монотеїзму), яке він проголосив суттю «мойсеєвого заповіту» і невтомно протиставляв племінним віруванням та забобонам, або ж язичництву. Ісая переконував, що навіть свій обраний народ бог суворо каратиме за відступництво від віри. І врятується лише невеликий «залишок» вірних, беззастережно відданий божим заповідям. Коли здаватиметься, що загибель неминуча, пророкував Ісая, Ягве спрямує до своїх вірних рятівника, або ж месію, який переможе зло і встановить царство справедливості[4].

Пророк Ісая передвістив[3]:

  • Юдейське царство буде зруйноване ворогами, юдеїв буде забрано в полон, а згодом вони знову повернуться на свою батьківщину.
  • Про Христа Спасителя, що Він походитиме з роду Давидового, що Спаситель народиться від Діви і буде не звичайною людиною, а водночас і Богом:
« Ось, Діва прийме в утробі і народить Сина, і наречуть Його – Еммануїл, що значить – з нами Бог (Іс. 7, 14). «
« Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру. «
  • Що Спаситель постраждає і помре за гріхи наші:
« І страждатиме Він за гріхи наші, і мучимий буде за беззаконня наші. Ранами Його ми зцілимося. Його мучитимуть, але Він страждатиме з волі Своєї і не відкриє вуст Своїх. Як вівцю, поведуть Його на заколення, мов ягня, і, як Агнець, коли стрижуть його, безмовний, так і Він не розкриє уст Своїх. «
« А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено. Усі ми блукали, як ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу і на Нього Господь поклав гріх усіх нас. «
  • Що Спаситель буде розіп'ятий зі злодіями, буде похований не з ними, а в гробу багатої людини:
« Йому призначили гріб зі злодіями, але Його поховано у багатого. «
  • Заперечував можливість осягнення Божого розуму (Ісая 40:28-31):
  • "Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його".
  • Ісая засуджував юдеїв за беззаконня і пророкував їм, що більша частина їх буде відкинута Богом, і місце їх займуть язичницькі народи Єгипту та Ассирії (нині Ірак)Ісая 19:23:" Того дня буде бита дорога з Єгипту в Асирію, і прийдуть асирійці до єгиптян, а єгиптяни до асирійців, і будуть служити єгиптяни з асирійцями Господеві."
  • Доля кожної людини залежить від неї самої (Ісая 1:19) " Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.»"
  • Заголовок 1-3; кара Юді 4-9; релігійне лицемірство 10-20; плач над Єрусалимом 21-31:
  • 1.Видіння Ісаї, сина Амоса, яке він бачив про Юдею та Єрусалим за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських. 2.Слухайте, небеса, вважай, земле, бо Господь говорить: «Дітей я виховав і виростив, а вони збунтувались проти мене. 3.Віл знає господаря свого, а осел — ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє.» 4.Ой, люде грішний, народе, придавлений беззаконням, кубло лиходіїв, розбещені сини! Покинули Господа, занедбали Ізраїлевого Святого, відступились назад від нього! 5.По чому вас іще бити, вас, що не перестаєте бунтуватися? Кожна голова хвора, кожне серце ослабло. 6.Від підошви на нозі до тім'я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев'язані й не зм'якшені олією. 7.Земля ваша спустошена, міста ваші спалені вогнем, поля ваші у вас на очах чужинці пожирають: вони спустошені, як по знищенні Содому. 8.Зосталася дочка сіонська, немов у винограднику халупа, немов курінь на баштані, немов обложене місто. 9.Якби Господь сил не зоставив нам останку, були б ми, як Содом, були б схожі на Гомору. 10.Слухайте слово Господнє, князі содомські! Вважай на науку Бога нашого, народе гоморський! 11.«Навіщо мені безліч ваших жертв? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і ситтю годованих телят. Крови биків, ягнят та козлят я не хочу. 12.Як приходите, щоб з'явитись перед моїм обличчям, то хто від вас вимагає, щоб ви топтали мої двори? 13.Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням. 14.Від новомісяччів ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні. 15.Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови. 16.Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! 17.Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! 18.Ходіть же й розсудимось, — говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. 19.Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. 20.А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.» 21.Ой, якою ж стала повією столиця вірна, сповнена правосуддя, в якій панувала справедливість, тепер же — душогубці! 22.Срібло твоє жужеллю стало, вино твоє розчинене водою. 23.Князі твої — бунтарі й спільники злодіїв; усі на гостинці ласі, за дарунками так і женуться. Сироту вони не обороняють, а справа вдовиці до них не доходить. 24.Тим то ось слово Владики, Господа сил, Ізраїлевого Сильного: «О, я відплачу моїм противникам і воздам моїм ворогам! 25.Я простягну на тебе мою руку і розтоплю в горнилі твою жужель та відділю все оливо від тебе. 26.Поверну тобі правителів, як здавна було, і радників твоїх, як колись було. Тоді назвуть тебе містом правди, столицею вірною.» 27.Сіон буде відкуплений правосуддям, а його навернені — справедливістю. 28.А всім відступникам і грішникам — погибель, і ті, що Господа покидають, загинуть. 29.Ви будете соромитися дубів, що вам такі любі; ви будете стидатися садів, що вам такі милі. 30.Ви станете, як дуб, на якім зів'яло листя, і як той сад, що води не має. 31.Потужний стане клоччям, праця ж його — іскрою. Вони горітимуть обоє разом, і нікому буде гасити.

Вічний мир 1-5; горді будуть понижені 6-22.

1.Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим.

2.На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї.

3.І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»

4.І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати.

5.Доме Якова, прийдіть, і будемо ходити в світлі Господнім!

6.Так! Ти відкинув люд свій, дім Якова, бо в них повно чарівників і знахурів, як у філістимлян, і вони з синами чужоземців у побратимстві.

7.Край його повен срібла і золота, і нема ліку його скарбам. Край його наповнився кіньми і нема ліку його колісницям.

8.Край його повен ідолів. Вони падають низько перед ділом своїх рук, перед тим, що пальці їхні виробили.

9.І похилився чоловік, понизилась людина. Ти не простиш їм цього.

10.Сховайся у скелі, зарийся в землю зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі.

11.Поникнуть горді очі людей, принижена буде пиха людська, один Господь звисочиться того часу.

12.Бо це буде день Господа сил на все горде й набундючене, на все, що несеться вгору, — щоб оте принизити;

13.на всі кедри ливанські, на всі дуби башанські;

14.на всі високі гори й на всі пагорби, що вгору пнуться;

15.на кожну високу башту і на кожний мур кріпкий;

16.на всі кораблі таршішські й на всі прикраси принадні.

17.І повалиться людська гордість, і понизиться пиха смертних. Один Господь звисочиться того часу.

18.Боввани щезнуть дощенту.

19.Сховайтесь по печерах, у скелях та по норах у землі зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.

20.Того дня чоловік повикидає кротам та кажанам своїх срібних бовванів і свої золоті кумири, які наробив собі, щоб їм поклонятись,

21.аби лише самому сховатись У щілинах по скелях та скельних розколинах зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.

22.Годі вам надію покладати на чоловіка, в якого тільки й духу, що у ніздрях; бо й що він вартий?

Залишки народу в Єрусалимі 1-3; майбутня віднова 4-6.

1.І вхопиться на той час сім жінок одного чоловіка і скажуть: «Свій хліб ми будем їсти і свою одежу будемо носити, аби тільки нам можна твоїм ім'ям зватись; — зніми з нас ганьбу нашу!»

2.В той день пагін Господній буде в красі й у честі, і плід землі — в величі й славі для тих, що в Ізраїлі зосталися цілі.

3.Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, буде зватися святим, — кожен записаний для життя в Єрусалимі.

4.Коли Господь обмиє бруд дочок сіонських і очистить Єрусалим від крови, що посеред нього, духом суду й духом руйнування,

5.тоді він прийде й опочине над усяким місцем на горі сіонській і над її зборами, як хмара в день, як дим і як світло палаючого вогню у ночі. Бо слава Господня буде над усім, мов захист,

6.мов намет, щоб за дня давати тінь від спеки, мов притулок та сховок від дощу й бурі.

В Ісаї народжується син 1-4; води Ефрату — асирійська навала 5-15; учні Ісаї 16-20; темрява й світло 21-23.

1.Господь сказав мені: «Візьми велику таблицю й напиши на ній розбірливим письмом: "Магер — Шалал-Хаш-Баз!"

2.Візьми мені надійних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єверехії.»

3.І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз!

4.Перше, бо ніж хлоп'я навчиться вимовляти «тату» й «мамо», понесуть скарби Дамаску й луп Самарії перед царем асирійським.»

5.І заговорив Господь знову до мене, кажучи:

6.«За те, що цей народ нізащо вважає тихі Шілоах-води і тремтить перед Реціном та сином Ремалії,

7.нашле Господь на нього могутні й великі води ріки; вона прибуде в усіх своїх руслах і виступить з усіх своїх берегів;

8.вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле!

9.Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть!

10.Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!»

11.Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу:

12.«Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!»

13.Господа сил — його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти!

14.Він — камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він — сіть і пастка на мешканців Єрусалиму.

15.Багато з них спотикнеться, впаде й розіб'ється, заплутається в сіті й упіймається.

16.Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об'явлення у серці моїх учнів.

17.Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю.

18.Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми — знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні.

19.Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, — то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, —

20.щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку.

21.І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору,

22.подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться.

23.І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галілею поганську.

(прим. Галати (грец. Γαλάται, лат. Galatae) — союз кельтських племен, які вдерлися в Грецію та Малу Азію в 279277 роках до н. е.Назва Галілеї походить, очевидно, від кельтського кореня «гал» (тобто «голос») і поселенців народу галати, що проживали тут і складали більшість населення аж до часів Юдейської війни.).

  • Через віру у Христа Спасителя люди спасуться від вічної загибелі:
« Через пізнання Його, Він – Праведник – виправдає багатьох, і гріхи їхні на Себе візьме. «


За пророцтва про Ісуса Христа та Діву, котра

« В утробі зачне, і Сина породить" (Іс.7:14) «


Ісаю називають євангелістом Старого Завіту.

Ісая викривав сучасного йому юдейського царя Манасію, який, будучи нечестивим, поставив жертовники язичницьким ідолам у храмі Соломоновому, хоча, наприкінці свого життя Манасія, захоплений у полон і кинутий у в'язницю, покаявся і випросив прощення в Бога. Під впливом свого нечестивого царя юдейський народ став зовсім забувати істинного Бога. Юдеї навіть перестали святкувати Пасху та інші, встановлені Мойсеєм, свята[3].

Ісая — перший серед пророків. Його книга — кульмінаційний пункт старозавітного Божественного відкриття. Зі своєї духовної висоти, як зі сторожової вежі, провидець бачить майбутнє всього світу. Він поєднює громовий голос древніх вождів Ізраїля з лірикою царя Давида.

Див. також

Примітки

  1. Український правопис 2019, §126. Звук /j/. Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 19 січня 2020. 
  2. о. Іван Хоменко. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — «Місіонер», 2007. — С 852. — ISBN 978-966-658-089-7
  3. а б в г Пророк Ісая. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017. 
  4. Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.148-149

Джерела

  • о. Іван Хоменко. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. — «Місіонер», 2007. — С 852—910. — ISBN 978-966-658-089-7

Посилання