Історичний словник (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історичний словник — словник, у якому подається з поясненням та документацією лек­сика давніх писем, пам'яток.

Історичні словники української мови

Словник Є. Тимченка

В українському мово­знавстві першою спробою створення історичного словника був короткий словник (бл. 13 000 слів), укладений Євгеном Тимченком на базі 34 джерел і 60-тисячної картотеки ще на поч. 20 ст.[1].

У 1919 створена Комісія для складання історич­ного словника української мови (при УАН) на чо­лі з Тимченком, яка мала скласти реєстр словника на підставі всього мовного матері­алу пам'яток української мови від найдавніших ча­сів до 19 ст. Позаяк завдання виявилося надто широким, комісія ухвалила видати зібраний матеріал у 4-5 томах.

У 1930 і 1932 вийшли друком 2 частини 1 -го тому «Історич­ного словника українського язика» (понад 10 000 слів від «А» до «жяловати»). Словник побудо­вано на багатому матеріалі, в ньому викорис­тано близько 400 пам'яток. Однак добір їх здійсне­но некритично: мало використано рукописних джерел, а також пам'яток 14—15 ст., поза ува­гою залишилося чимало цінних джерел, роз­межування українських і білоруських пам'яток проведено за територіальним, а не за мовним принципом.

Словник староук­раїнської мови XIV—XV ст.

У 19771978 вийшов друком «Словник староук­раїнської мови XIV—XV ст.» (т. 1-2; премія ім. І. Я. Франка, 1981) за редакцією Лукії Гумецької. Слов­ник створено на базі 939 пам'яток виключно ді­лового стилю. Він побудований за принципом тезауруса. У ньому представлена вся апелятивна та ономастична лексика. Застосовано ряд нововведень: у заголовне слово винесені всі фонетичні і графічні варіанти; запроваджена циф­рова статистика при кожному реєстровому сло­ві, його значеннях, відтінках, фонетичних і дублетних граматичних формах; послідовно враховані мовні факти з різних територій поширення української мови; поданий повний перелік усіх граматичних форм та ін.

Словник української мови XVI — першої по­ловини XVII ст.

З 1975 група мовознавців Інституту сусп. наук АН УРСР (від 1993 — Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича HAH України) у Львові готує «Словник української мови XVI — першої по­ловини XVII ст.» [1983 опубл. пробний зошит, а в 1994—2010 вийшло 15 випусків (А—Л)].

Примітки

  1. рукопис зберігається в Інституті української мови НАН України; 2003 видано у 2 книгах під наз. «Матеріали до словника писем­ної та книжної української мови XV—XVIII ст.»

Література