Відмінності між версіями «Історія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (r2.7.2) (робот додав: tt:Тарих)
Рядок 271: Рядок 271:
 
[[tpi:Histori]]
 
[[tpi:Histori]]
 
[[tr:Tarih]]
 
[[tr:Tarih]]
  +
[[tt:Тарих]]
 
[[ug:تارىخ]]
 
[[ug:تارىخ]]
 
[[ur:تاریخ]]
 
[[ur:تاریخ]]

Версія за 21:53, 4 березня 2013

«Алегорія історії», Ніколаос Гізіс, 1892 р.

Історія (від дав.-гр. ἱστορία — оповідь, переказ про відоме, досліджене минуле[1]) — наука, яка займається вивченням минулого людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.

Із усіх відомих історичних «фактів» лише незначна кількість може бути повною мірою перевірена і підтверджена. Більшість науковців, які займаються вивченням історичних документів, погоджуються, що сучасний погляд на життя в той чи інший спосіб впливає на нашу інтерпретацію та бачення минулого. Тому на одну й ту саму історичну подію може існувати декілька різних точок зору, кожна з яких є по-своєму цінною.

Все ж, найціннішими є ті погляди та дослідження, які ґрунтуються на першоджерелах — документах, створених під час або невдовзі після подій, що вивчаються.

Етимологія

Слово «історія» прийшло до нас від грецького στορία (історія, оповідання), від протоіндоєвропейського «*wid-tor-», від кореня "*weid- "(знати, бачити). Цей корінь присутній в латинській мові — «video», в санскриті — «veda», в праслов'янській мові — «ведати».

Давньогрецьке слово «στορία» означає знання набуте дослідженням. Воно було справедливим в тому сенсі, що Арістотель використав це слово в своїй «Περί Τά Ζωα Ιστορία, Peri Ta Zoa Istória» або, як вона звучить в латинізованій формі «Historia Animalium». Термін позбавлений часточки «στωρ», «hístōr» означає «мудрець», «очевидець», або суддя. Слово прижилося в його грецькому значенні настільки добре, що Френсіс Бекон використав термін у XVI ст, коли написав «Natural History». На його думку, історія була «знанням об'єктів, детермінованих, розподілених простором і часом», видом знань, що підтримується пам'яттю (в той же час наука підтримується причиною, а поезія — фантазією).

Спеціальні історичні дисципліни

  • Архонтологія — наукова дисципліна, яка вивчає історію посад у державних, міжнародних, політичних, релігійних та інших громадських структурах. Об'єктом вивчення є хронологія, послідовність змін посадовців, їхні біографії та інші дані.
  • Археологія — самостійна історична наука, яка вивчає побут, матеріальну культуру людей минулих епох за археологічними знахідками (артефактами).
  • Архівістика — наука про методи роботи з архівами (про історичні i сьогоднішні прийоми збирання, зберігання, опрацювання i опублікування).
    • Архівознавство — допоміжна історична наука, яка вивчає історію розвитку архівної справи.
  • Боністика — допоміжна історична дисципліна, що вивчає грошові паперові знаки, банкноти, цінні папери, векселі.
  • Вексилологія — наука про стяги, прапори, хоругви та інші предмети історичної символіки.
  • Генеалогія — родознавство, допоміжна історична дисципліна, що вивчає: 1) історію родів; 2) родословну якоїсь людини. Генеалогія пов'язана з такими суміжними науками, як геральдика, дипломатика, євґеніка, історія та інші
  • Геральдика — наука, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам.
  • Джерелознавство — це наука про історичні джерела; теорія і практика їх використання в історичних дослідженнях.
  • Дендрохронологія — порівняно нова наука, методи якої лежать на межі з біологією, археологією і i метеорологією. Її методи уможливлюють датування артефакту (археологічної знахідки) на основі підрахування кількості і товщини кілець деревини. Товщина шару залежить від метеорологічних чинників даного року. Також можна дослідити, наприклад чи був даний рік врожайний. В посушливі роки кільця формувалися дуже тонкі.
  • Дипломатика — наука, яка досліджує документу з точки зору наукової критики, тобто визначає придатність знайдених документів до історичного дослідження. Вона покликана для викриття фальшивки, а також встановити юридичну процедуру при оформленні документів.
  • Епіграфіка — наука про увічнення написів, скажімо на пам'ятниках, будинках, надгробках, меморіальних таблицях, а також на прапорах, хоругвах.
  • Історична бібліографія — наука про опубліковані джерела (манускрипти i передруки)
  • Бібліографія — наука про бібліографічні записи — замітки для каталогізації списку книг і джерел.
  • Історична хронологія — одна із допоміжних історичних дисциплін, наука про методи обліку часу, системи датування(види календарів).
  • Історична демографія — наука про демографію населення, яка лічить популяцію людей в різних місцевостях i епохах.
  • Історична географія — наука, яка розглядає географічне середовище в історичній перспективі, або вказує на історичні зміни в даному регіоні, займається реконструкцією адміністративного поділу, природнього середовища, культури, господарювання (економічна історія) i політики(політична історія) того чи іншого регіону.
  • Історична картографія — наука, яка займається історичними картами i методами їх виробництва.
  • Кодилогія — допоміжна медієвістиці і палеографії наука, що вивчає рукописи, які записані в кодексах, грамотах i книгах ще до епохи друкарства.
  • Криптографія — наука про розшифрування закодованих текстів, тісно пов'язана з дипломатикою, історією міжнародних відносин i дипломатією.
  • Неографія — розділ палеографії, який вивчає письмо після відкриття друку.
  • Нумізматика — наука, що вивчає старовинні монети та медалі. Фундаментальн для економічної, політичної історії, відіграє важливу роль у археологічному датуванні.
  • Палеографія — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості (графічні форми знаків і літер, пропорції та конфігурації їхніх складових частин; місце і частота вживання окр. літер; видів скорочень; шрифтів та ін.) на певних етапах розвитку, вивчення систем тайнопису (криптографії), особливостей оздоблення рукописів і написів (зокрема, орнаментів, мініатюр). Звичайно палеографія вивчає системи літочислення, а також предмети, пов'язані з письмом (матеріали, на які нанесено текст, зокрема пергамен, тканини, берест, папір і філіграні на ньому; знаряддя писання; барвники, зокрема чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст; форми оправ книжок тощо).
  • Папірологія — наука про рукописи записані на папірусі.
  • Пресознавство — наука про часописи i періодичні видання.
  • Сфрагістика — наука про печатки і штемпелі. Тісно пов'язана з геральдикою.
  • Фалеристика — наука про медалі, ордени та інші відзнаки.
  • Просопографія — наука, що досліджує особу.

Розділи історії

Розділи історії за періодизацією

Проте слід зазначити, що західна історіографія не виділяє понятття «Нова історія» і «Новітня історія». Виділяється період «Modern history» («Сучасна історія») від 1492 до наших днів.

Примітки

Література

  • Коротаев А. В., Малков А. С., Халтурина Д. А. Законы истории. Математическое моделирование исторических макропроцессов. Демография, экономика, войны. М.: УРСС, 2005.
  • Иванов Г. М., Своеобразие процесса отражения действительности в исторической науке, «Вопросы истории», 1962, № 12.
  • Конрад Н. И., О смысле истории, в его кн.: Запад и Восток, 2 изд., М., 1972.
  • Алексушин Г. В. История как наука. — Самара: Издательство Самарского педагогического университета, 2002.
  • Блок М. Апология истории или ремесло историка. — 2-е изд. — М.: Наука, 1986.
  • Пивовар Е. И. Теоретические проблемы исторических исследований. — М.: 1998—2002. — В. 1 — 4.
  • Смирнов И. П. Как рождается история? // Смирнов И. П. Генезис. Философские очерки по социокультурной начинательности. — СПб.: Алетейя, 2006. — С. 272—287.
  • Тойнби А. Постижение истории. — М.: Прогресс, 1990.


Шаблон:Link FA Шаблон:Link GA