Відмінності між версіями «Історія Парагваю»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (r2.7.1) (робот додав: ca:Història del Paraguai)
м (r2.6.5) (робот додав: hr:Povijest Paragvaja)
Рядок 46: Рядок 46:
 
[[fr:Histoire du Paraguay]]
 
[[fr:Histoire du Paraguay]]
 
[[he:היסטוריה של פרגוואי]]
 
[[he:היסטוריה של פרגוואי]]
  +
[[hr:Povijest Paragvaja]]
 
[[io:Historio di Paraguay]]
 
[[io:Historio di Paraguay]]
 
[[ja:パラグアイの歴史]]
 
[[ja:パラグアイの歴史]]

Версія за 21:48, 5 березня 2013

До відкриття Південної Америки землі Парагваю були заселені індейцямі гуарані.

Після відкриття Америки в 1492 року іспанці з одного боку, а португальці з іншого все більше просувались в освоєнні материка: іспанці з Віцекоролівства Ріо де ла Плата, а португальці з Ріо де Жанейро організовували експедиції для вивчення і підкорення сусідніх земель.

У 1524 португалець Алеіхо Гарсія досліджує ріку Парагвай. У 1528 іспанець Себастіан Кабото пропливає ріки Парагвай і Парана.

15 серпня 1537 Хуаном де Салазаром і Еспіносою було закладено Асунсьйон — перше місто європейців на території Парагваю.

У 1609 Філіп ІІІ Іспанський звернувся до ордену єзуїтів з проханням вислати отців-священиків на землі індіанців гуарані для християнізації міцевих жителів, а також їх захисту від нападів португальців з Сан Пауло. Єзуїти організували для індіанців так звані редукції на південному сході країни з ціллю між іншим їх захисту. Ці христянські колонії досягли значного розвитку.

У 1767 єзуїти були вигнані з Єзуїтських редукцій. Колоніальна влада відчувала загрозу з боку єзуїтів з погляду на значний рівень розвитку редукцій та їх поглиблювану автономію, тому Карл ІІІ заборонив єзуїтам вести свою діяльність в Південній Америці.

Незалежність від Іспанії проголошена 14 травня 1811.

1814-1840 — диктатура Хосе Гаспара де Франсія, який веде жорстку внутрішньо- і зовнішньоекономічну політику.

1844-1862 — диктатура Карлоса Антонійо Лопеза, за влади котрого Парагвай стає однією з найбагатіших і найбільш модернізованих країн Південної Америки. Розвиток освіти, перші школи, перша газета «Незалежний Парагвай», заборона продажу землі для іноземців, перша залізниця у Південнії Америці, перша регулярна армія з обов’язковою військовою службою для чоловічого населення.

Велика частина території загублена в результаті війни Потрійного альянсу з Аргентиною, Бразилією й Уругваєм у 1865-70. Країна після 5-річної війни була практично зпустошена і втратила попередню могутність. З 1,3 млн. мешканців Парагваю в живих залишилось 200 тис., в тім числі тільки 20 тис. чоловіків.

Частина території була повернена після Чакської війни з Болівією 1932-35.

Протягом першої половини XX сторіччя за невеликим винятком Парагвай переживав період політичної нестабільності і часту зміну президентів, а також декілька громадянських озброєнних конфликтів.

1954-1989 — диктатура Альфредо Стресснера.

У 1993 на вільних багатопартійних виборах переміг Хуан Карлос Васмозі.

Джерела

Шаблон:Link GA