Перегляд вихідного коду сторінки Історія освоєння мінеральних ресурсів Алжиру

[[Файл:Алжир1.JPG|thumb|500px|]]
Перші свідоцтва про використання каменю на території [[Алжир]]у для виробництва знарядь знайдені в Терніфіні і належать до нижнього [[палеоліт]]у. Видобуток глин починається з епохи [[неоліт]]у. З ІІ тисячоліття до&nbsp;р. Х. ведеться розробка кам'яних плит для будівництва величезних споруд&nbsp;— дольменів.

Свідоцтва про розвинене гірничо-металургійне виробництво збереглися в працях арабських вчених [[IX]]&nbsp;— [[XIII]] ст. (аль-Якубі, аль-Бакрі, [[Закарія аль-Казвіні|аль-Казвіні]]). Основні залізорудні центри були зосереджені на півночі, міднорудні шахти&nbsp;— в горах Джебель-Кетама. У [[X ст.]] на пагорбі Джебель-ель-Мельх («Гора солі») знаходилися соляні копальні.

У [[XVI]] ст. на території Алжиру вели розробку покладів срібних та свинцевих руд, а також видобуток ртутної руди й будівельного каменю.

Після колонізації Алжиру [[Францієя|Францією]] (1830&nbsp;р.) розпочалися системні геологічні пошуки [[корисні копалини|корисних копалин]]. З 50-60-х&nbsp;рр. [[XIX ст.]] ведеться промислова експлуатація родовищ залізних руд ([[Айн-Мокра]], [[Бені-Саф]], [[Джебель-Уенза]], [[Мокті-ель-Хадід]]), інтенсивна розробка родовищ свинцевих, [[цинк]]ових та мідних руд, [[фосфорит]]ів. Перші розвідки нафтових родовищ здійснено у [[1875]]&nbsp;р., видобуток&nbsp;— з [[1913]]&nbsp;р. У [[1907]]&nbsp;р. відкрите основне [[вугільне родовище]]&nbsp;— [[Кенадза]], максимальна експлуатація якого здійснювалась у роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]].

Відкриття в [[1956]]&nbsp;р. в [[Сахара|Сахарі]] значних родовищ [[нафта|нафти]] та газу зумовило першорядний напрям розвитку цих галузей (в 70-80-і роки приріст становив у середньому 14&nbsp;% щорічно).

У кінці [[XX ст.]] за запасами цінної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць у [[Африка|Африці]]. У країні відкриті і розвідані родовища [[нафта|нафти]], [[природний газ|природного газу]], кам'яного [[вугілля]], руд [[уран (хімічний елемент)|урану]], [[залізо|заліза]], мангану, [[мідь|міді]], [[свинець|свинцю]], [[цинк]]у, [[ртуть|ртуті]], [[стибій|стибію]], [[золото|золота]], [[олово|олова]], [[вольфрам]] у, [[фосфорит]]ів, [[барит]]у та ін.

На межі [[XX]]&nbsp;— [[XXI ст.]] найбільше промислове значення становив видобуток [[нафта|нафти]], [[залізняк]]у, ртутних і [[цинк]]ових руд, [[фосфорит]]ів, [[бентоніт]]у, [[мармур]]у, солей і [[барит]]ів, [[золото|золота]]. Нині Алжир має розвинену гірничу промисловість. Тут добувають [[нафта|нафту]], [[природний газ]], [[вугілля]], [[залізна руда|залізну руду]], [[фосфати]], [[цинк]], [[ртуть]] і інші рудні копалини. В Алжирі один з найвищих серед країн Африки ВВП, який створюється г.ч. за рахунок [[нафта|нафти]] і [[природний газ|природного газу]]. Головні гірничодобувні підприємства Алжиру включають золотодобувну копальню Moz Tirek Amesmessa; фосфатний [[рудник]] Djebel Onk; залізорудну копальню Quenza і Bou Khrada. Інші важливі корисні копалини, що добуваються в Алжирі,&nbsp;— [[свинець]], [[цинк]] і [[фосфати]]. Головною організацією, що на початку [[XXI ст.]] визначає стратегію освоєння родовищ і технічну політику в гірничій промисловості Алжиру, є державний гірничий холдинг (Holding Public Mines), який має 32 [[рудник]]а, 26 [[кар’єр]]ів і 2 гірничо-хімічних комбінати. Річний оборот холдингу становить близько 250&nbsp;млн [[долар США|дол. США]], з яких 36&nbsp;%&nbsp;— виручка від експорту. У системі холдингу працюють 12 000 чол. Крім того, в гірничому секторі країни діють близько 400 відносно невеликих державних і приватних підприємств, що видобувають г.ч. [[мармур]], [[пісок]] і глину, [[гіпс]], солі тощо Ухвалені нові закони про гірничу діяльність і кодекс про інвестиції, які більш ефективно стимулюють залучення іноземного капіталу в проекти розвідки і розробки родовищ [[корисні копалини|корисних копалин]].

Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють в університеті&nbsp;м. Алжир, а також в Технічній рудній школі&nbsp;м. [[Міліана]] і Африканському центрі вуглеводнів у&nbsp;м. [[Бумердес]], університеті мм. Аннаба та Тебесса.
== Див. також ==

* [[Корисні копалини Алжиру]]
* [[Гірнича промисловість Алжиру]]
* [[Геологія Алжиру]]
* [[Економіка Алжиру]]
{{Історія освоєння мінеральних ресурсів}}


=== Джерела ===

* {{Гайко}}
*Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва: Підручник. - Київ-Алчевськ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", видавництво "ЛАДО" ДонДТУ, 2013. - 542 с.

[[Категорія:Гірнича промисловість Алжиру]]

[[Категорія:Історія освоєння мінеральних ресурсів]]