Відмінності між версіями «Іштван Деак»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Посилання)
(Посилання)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 09:21, 24 березня 2017

Іштван Деак
IstvanDeakProf.jpg
Народився 11 травня 1926(1926-05-11) (92 роки)
Секешфегервар, Угорщина
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність угорець
Місце проживання Flag of the United States.svg США
Діяльність військовий історик, історик Нового часу, історик Східної Європи, історик, викладач університету
Відомий завдяки історія
Alma mater Паризький університет і Колумбійський університет
Науковий ступінь доктор
Володіє мовами англійська[1]
Заклад Колумбійський університет
Членство Угорська академія наук
Відомий завдяки: Фахівець з історії Східної та Центральної Європи
Звання професор
IMDb nm1657532

Іштван Деак (угор. Deák István, 11 травня 1926 року, Секешфегервар, Угорщина) — угорський історик та емеритований професор Колумбійського університету, що працює переважно в США. Фахівець з історії Східної та Центральної Європи.

Біографія[ред. | ред. код]

Деак почав студіювати в 1945 році в Будапешті і залишив у 1948 році Угорщину після приходу до влади прорадянських комуністів. Продовжив навчання в Сорбонні й працював журналістом у Франції та на Радіо Вільна Європа. 1956 року перехав до США й продовжив дослідницьку роботу у Фрица Штерна в Колумбійському університеті.

Після захисту докторської дисертації в 1963 році стає викладачем Колумбійського університету. З 1968 по 1979 рр. був директором Інституту Центрально-Східної Європи (англ. Institute on East Central Europe). Після емеритації працював у 1999—2002 роках гостьовим професором Стенфордського університету.

В коло наукових інтересів Деака входять теми нової історії Центральної Європи, Східної Європи, Угорщини, а також теми націоналізму, тоталітаризму, Голокосту. Деак опублікава велику кількість статей в «Нью-Йоркському книжковому огляді» (New York Review of Books) та «Новій республіці» (The New Republic).

З 1964 року Деак міг знову відвідувати Угорщину. Після краху комуністичного режиму він став членом Угорської академії наук.

У 2000 році на честь Деака в Університеті Мінессоти було проведено симпозіум «Дилеми Центрально-Східної Європи: націоналізм, диктатура та пошук ідентичності» (Dilemmas of East Central Europe: Nationalism, Dictatorship, and the Search for Identity).

Дружина Деака Глорія є істориком мистецтва.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Weimar Germany's Left-wing Intellectuals: A Political History of the «Weltbuhne» and Its Circle, The University of California Press, 1968
  • The lawful revolution: Louis Kossuth and the Hungarians, 1848—1849. Columbia Univ., New York 1979.
  • The social and psychological consequences of the disintegration of Austria-Hungary in 1918. In: Österreichische Osthefte. Jahrgang 22, 1980, S. 23–32.
  • Beyond Nationalism: A Social and Political History of the Habsburg Officer Corps, 1848—1918 (Oxford University Press, 1990
  • Jewish soldiers in Austro-Hungarian society, Leo Baeck Institute, 1990, 31 s.
  • The Politics of Retribution in Europe: World War II and Its Aftermath (Princeton University Press, 2000 (разом з Jan T. Gross та Tony Judt)
  • Essays on Hitler's Europe, University of Nebraska Press, 2001[2]
  • Il processo di Norimberga tra storia e giustizia / Marina Cattarutta ; István Deák, Torino: UTET Libr., 2006, 119 S. ; 23 cm + 1 DVD-Video, 88-02-07478-X

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Ярослав Грицак вважає цю книжку однією з найкращих, які будь-коли були написані про Голокост. Докладний огляд цієї книжки українською мовою див. у виданні Ярослав Грицак, Життя, смерть та інші неприємності. — Київ: Грані-Т, 2008, розділ «Голокост», с. 118—135.

Посилання[ред. | ред. код]