Відмінності між версіями «АВРО-турнір»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 37: Рядок 37:
 
Місцева преса активно висвітлювала підготовку до змагання&nbsp;— брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, газета «Телеграаф» (''De Telegraaf'') запросила для коментування боротьби гросмейстера [[Ксавери Тартаковер]]а<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
 
Місцева преса активно висвітлювала підготовку до змагання&nbsp;— брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, газета «Телеграаф» (''De Telegraaf'') запросила для коментування боротьби гросмейстера [[Ксавери Тартаковер]]а<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
   
Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]], де відбудеться відкриття турніру та жеребкування<ref>Торадзе, с. 14</ref>. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «[[арійці]]в»<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
+
Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]], де відбудеться відкриття турніру та жеребкування<ref>Торадзе, с. 14</ref>. Алехін, щоб не перетинатись із Капабланкою, оселився окремо від інших у готелі «Карлтон»<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.</ref>. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «[[арійці]]в»<ref>Торадзе, с. 14</ref>.
   
 
Увечері 5 листопада в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]] відбулася церемонія відкриття турніру<ref>Торадзе, с. 39</ref>. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який запізнився), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, [[Макс Ейве]] побажав усім творчих успіхів та напруженої боротьби. Алехін у своїй промові він відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»<ref>Торадзе, с. 40</ref>.
 
Увечері 5 листопада в [[InterContinental Amstel Amsterdam|готелі «Амстел»]] відбулася церемонія відкриття турніру<ref>Торадзе, с. 39</ref>. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який запізнився), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, [[Макс Ейве]] побажав усім творчих успіхів та напруженої боротьби. Алехін у своїй промові він відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»<ref>Торадзе, с. 40</ref>.
Рядок 207: Рядок 207:
 
{{Початок цитати}}І Керес і Файн&nbsp;— обидва чудові стратеги, але все-таки Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний{{кінець цитати|джерело=С. Флор}}
 
{{Початок цитати}}І Керес і Файн&nbsp;— обидва чудові стратеги, але все-таки Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний{{кінець цитати|джерело=С. Флор}}
   
Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу і йому була обіцяна фінансова допомога в організації матчу на першість світу. Однак Алехін одразу оголосив, що буде грати матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд<ref name="linder">''В.Ліндер, І.Ліндер.'' «Енциклопедія шахів», [http://atimopheyev.narod.ru/EncyclopediaChess/Info/1330/01a.htm «АВРО»-турнір, 1938]{{ref-ru}}</ref>. Після турніру учасники намагалися створити так званий «Клуб восьми найсильніших», будь-який з членів якого мав право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови<ref name="linder"/><ref name= "dvorkovich"/>. Під час турніру відбулися переговори між Алехіним і Ботвинником, який раніше отримав на це згоду керівництва СРСР. Сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США). 1939 року Ботвинник направив офіційний виклик, але подальші контакти були перервані [[Друга світова війна|Другою світовою війною]]<ref name="dvorkovich">{{стаття|автор=[[Дворкович Володимир Якович| Дворкович, В. Я .]]|назва = Основа і вершина піраміди|посилання=http://lib.sportedu.ru/mirrors/www.64.ru/1998/05/04-1.html|видання=[[64 - Шаховий огляд]]рік=1998|випуск=5}}{{ref-ru}}</ref>.
+
Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу оголосив, що буде грати матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд<ref name="linder">''В.Ліндер, І.Ліндер.'' «Енциклопедія шахів», [http://atimopheyev.narod.ru/EncyclopediaChess/Info/1330/01a.htm «АВРО»-турнір, 1938]{{ref-ru}}</ref>. Після турніру учасники намагалися створити так званий «Клуб восьми найсильніших», будь-який з членів якого мав право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови<ref name="linder"/><ref name= "dvorkovich"/>. Після перемог Ботвинника над Алехіним і Капабланкою, представник СРСР наважився провести неофіційні переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.</ref>. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР дозволило організацію й фінансування матчу, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)<ref name="dvorkovich">{{стаття|автор=[[Дворкович Володимир Якович| Дворкович, В. Я .]]|назва = Основа і вершина піраміди|посилання=http://lib.sportedu.ru/mirrors/www.64.ru/1998/05/04-1.html|видання=[[64 - Шаховий огляд]]рік=1998|випуск=5}}{{ref-ru}}</ref>, але підготовку перервала Друга світова війна.
   
 
== Таблиця ==
 
== Таблиця ==

Версія за 14:19, 15 лютого 2020

АВРО-турнір
1938
KeresFine1938.jpg
Партія між двома переможцями: П. Кересом і Р. Файном
Інформація про турнір
Дата проведення 2 листопада — 27 листопада
Місце проведення Нідерланди Нідерланди (10 міст)
Організатор АВРО
Система розіграшу 2 кола
Статистика
Шахістів 8
Переможець Естонія Пауль Керес і США Рубен Файн

АВРО-турнір 1938 — міжнародний шаховий турнір, що проходив у десяти містах Нідерландів з 2 по 27 листопада 1938 року. Турнір отримав назву на честь спонсора — нідерландської радіомовної компанії Algemene Vereniging Radio Omroep. В АВРО-турнірі взяли участь вісім найсильніших шахістів того часу: чинний чемпіон світу Олександр Алехін, екс-чемпіони Хосе Рауль Капабланка та Макс Ейве і потенційні претенденти на світову першість Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Рубен Файн, Самуель Решевський і Сало Флор.

Відповідно до ресурсу Chessmetrics у Голландії грали 8 найсильніших шахістів світу станом на листопад 1938 року[1] й цей супертурнір входить до числа найбільш представницьких турнірів XX сторіччя[2][3]. АВРО-турнір залишив глибокий слід в історії шахів[4] — останній супертурнір до вибуху Другої світової показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн).

Переможцями змагання стали наймолодші учасники — 22-річний естонець Пауль Керес та 24-річний американець Рубен Файн. Початок Другої світової війни перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям голландського турніру організувати матч за звання чемпіона світу.

Улітку 1973 року АВРО організувала турнір, присвячений 35-літньому ювілею супертурніру. Ювілейний турнір також складався повністю з гросмейстерів, хоча не настільки «зіркових» — на відміну від попередніх змагань цього разу не приїхав жоден чемпіон світу. Перемогу поділили Юхим Геллер (СРСР) і Ласло Сабо (Угорщина).

Передумови

Відповідно до Лондонської угоди 1922 року, претендент на титул чемпіона світу повинен був гарантувати призовий фонд у розмірі 10 тисяч доларів США, що було значною сумою на той час (середня зарплата американця за три роки[5]; понад 152 000 доларів США в перерахунку на ціни 2019 року[6]). Натомість, чемпіон мав можливість уникати матчу з найсильнішим суперником і приймати виклики від не найсильніших претендентів, оскільки жодних відбіркових турнірів не існувало. 1935 року матчі за титул Макс Ейве несподівано переміг багаторічного чемпіона Олександра Алехіна. Водночас у міжнародних турнірах того часу закінчилось домінування колишніх чемпіонів (Капабланки та Алехіна) і призові місця почали здобувати представники молодого покоління, яке щойно вийшло на міжнародну сцену: Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Самуель Решевський, Рубен Файн і Сало Флор. Шаховий світ уважав несправедливим те, що кандидата на звання чемпіон світу обирає самовільно, адже існувала Міжнародна шахова федерація — ФІДЕ, під егідою якої проводили наприклад шахові олімпіади. 1936 року чемпіон світу Макс Ейве заявив, що претендента на титул має виявляти змагання під опікою ФІДЕ[7]. Однак 1937 року він програв матч-реванш Алехінові, а новий-старий чемпіон не хотів підкорятися міжнародній шаховій організації під час вибору суперника, адже організація була небагата й не могла назбирати відповідного призового фонду.

Підготовка

Ще 1937 року, під час матчу-реваншу Ейве — Алехін, голландська радіокомпанія АВРО розпочала переговори з найсильнішими гросмейстерами світу про проведення супертурніру, переможець (чи другий призер у випадку перемоги Алехіна) якого мав би фінансову підтримку компанії для організації матчу за шахову корону[8]. Зрештою, згоду дали чемпіон світу Алехін, екс-чемпіони Капабланка та Ейве та п'ять найсильніших претендентів: Ботвинник, Керес, Решевський, Файн і Флор. У квітні 1938 року повідомлено, що двоколовий турнір відбудеться в листопаді того ж року в кількох містах Нідерландів[9].

Готель «Амстел» на початку XX століття

Сало Флор перед турніром писав, що «найбільші шанси на успіх має Алехін», а «радянський гросмейстер Ботвинник буде в першій трійці призерів»[10].

Ще до початку турніру були побоювання, що через напружений графік — майже кожен день у новому місті й відсутність вихідних — змагання не створять умов для достатньої творчості учасників. Щільність турів і однаково високий клас усіх гросмейстерів робили турнір вельми непередбачуваним.

Місцева преса активно висвітлювала підготовку до змагання — брала інтерв'ю в учасників і інших шахістів. Так, газета «Телеграаф» (De Telegraaf) запросила для коментування боротьби гросмейстера Ксавери Тартаковера[11].

Ботвинник, Керес, Решевський і Файн перед початком турніру зупинились в готелі «Амстел», де відбудеться відкриття турніру та жеребкування[12]. Алехін, щоб не перетинатись із Капабланкою, оселився окремо від інших у готелі «Карлтон»[13]. Американські гросмейстери єврейського походження С. Решевський і Р. Файн отримали кілька листів від недоброзичливців, які радили цим шахістам не вигравати в «арійців»[14].

Увечері 5 листопада в готелі «Амстел» відбулася церемонія відкриття турніру[15]. Зібрались усі учасники (крім Капабланки, який запізнився), а також журналісти, консули низки держав і гості за спеціальними запрошеннями. Ґустаф де Клерк, президент компанії АВРО, привітав учасників від імені організаторів, Макс Ейве побажав усім творчих успіхів та напруженої боротьби. Алехін у своїй промові він відзначив, що не відмовляється грати з переможцем турніру, але це не означає, що зобов'язаний грати насамперед із ним: «Чемпіон світу має не лише обов'язки, а й користується правами й залишає за собою право вибору місця та часу зустрічі з кандидатом, який забезпечить фінансування матчу»[16].

Ефектно проведено жеребкування: до зали ввійшли живі фігури («слон», «король» і «королева»), дівчата, одягнені в національні костюми країн, чиї учасники грали в турнірі. Дівчата дарували учасникам квіти й кожен шахіст своєю рідною мовою отримував запрошення тягнути жереб. Результати жеребкування: 1. Ейве; 2. Флор; 3. Алехін; 4. Файн; 5. Ботвинник; 6. Решевський; 7. Капабланка; 8. Керес[17]. Макс Ейве побажав учасникам творчих успіхів, напруженої боротьби та поменше гросмейстерських нічиїх.

Партії відбувались від 6 до 11 години вечора. У неділю – з 12 дня до 5 вечора. Контроль часу — 2 години і 30 хвилин на перші 40 ходів і година на кожні наступні 16 ходів. Призи за перші чотири місця: 1000, 700, 500 і 400 гульденів, відповідно.

Суддя турніру — Ганс Кмох (Австрія), розпорядник — Сало Ландау (Нідерланди)[18].

Тур Дата (листопада) Час проведення Місто
Відкриття 5 Амстердам
1 6 12-5 Амстердам
Догравання 7 Амстердам
2 8 6-11 Гаага
Догравання 9 Амстердам
3 10 6-11 Роттердам
Догравання 11 Амстердам
4 12 6-11 Гронінген
5 13 12-5 Зволле
6 14 6-11 Гарлем
7 15 6-11 Амстердам
Догравання 16 Амстердам
8 17 6-11 Утрехт
Догравання 18 Амстердам
9 19 6-11 Арнем
10 20 12-5 Бреда
Догравання 21 Амстердам
11 22 6-11 Роттердам
Догравання 23 Амстердам
12 24 6-11 Гаага
13 25 6-11 Лейден
Догравання 26 Амстердам
14 27 12-5 Амстердам
Догравання 27 Амстердам

Учасники

У турнірі взяли участь вісім найсильніших гросмейстерів свого часу: чемпіон світу, два віце-чемпіони, один майбутній чемпіон і чотири шахісти, які регулярно здобували найвищі місця на міжнародних турнірах останніх років. За ретроспективним рейтингом chessmetrics.com ці гравці посідали вісім перших місць у шаховій ієрархії станом на жовтень 1938 року[19].

Місце
у
світі[19]
Гравець Країна Р. н. Виступи в 1935—1938 рр.[20]
1 Олександр Алехін Франція Франція 1892 Бад-Наугайм (1936) — 1-2, Ноттінґем (1936) — 6, Подебради (1936) — 2, Амстердам (1936) — 3, Марґет (1937) — 3, Кемері (1937) — 4-5
2 Михайло Ботвинник СРСР СРСР 1911 Москва (1935) — 1-2, Москва (1936) — 2, Ноттінґем (1936) — 1-2
8 Макс Ейве Нідерланди Нідерланди 1901 Ноттінґем (1936) — 3-5, Зандвоорт (1936) — 2, Амстердам (1936) — 1-2, Нордвейк (1938) — 4
5 Хосе Рауль Капабланка Куба Куба 1888 Москва (1935) — 4, Москва (1936) — 1, Ноттінґем (1936) — 1-2, Земмерінґ (1937) — 3-4
7 Пауль Керес Естонія Естонія 1916 Бад-Наугайм (1936) — 1-2, Зандвоорт (1936) — 3-4, Марґет (1937) — 1-2, Кемері (1937) — 4-5, Земмерінґ (1937) — 1, Гастінґс (1937/38) — 2-3, Нордвейк (1938) — 2
3 Самуель Решевський Flag of the United States (1912-1959).svg США 1911 Ноттінґем (1936) — 3-5, Кемері (1937) — 1-3, Земмерінґ (1937) — 3-4, Гастінґс (1937/38) — 1
4 Рубен Файн Flag of the United States (1912-1959).svg США 1914 Амстердам (1936) — 1-2, Ноттінґем (1936) — 3-5, Зандвоорт (1936) — 1, Кемері (1937) — 7, Земмерінґ (1937) — 2, Марґет (1937) — 1-2, Гастінґс (1937/38) — 4-5
6 Сало Флор Чехословаччина Чехословаччина 1908 Москва (1935) — 1-2, Москва (1936) — 3, Ноттінґем (1936) — 7-8, Подебради (1936) — 1, Кемері (1937) — 1-3, Земмерінґ (1937) — 5, Гастінґс (1937/38) — 4-5

Перебіг

Від турніру хотіли відмовитися Файн, який планував зосередитись на науковій роботі, та Флор, чию батьківщину окупував Третій Райх, але організатори закликали їх дотримуватися умов договорів[джерело?].

Готель «Краснапольский», де грали партії 1-го туру

1-ий тур відбувся у великій залі готелю «Краснапольский», де торік проходив матч за звання чемпіона світу Алехін — Ейве. У партії Алехіна з Решевським наприкінці відведених 40 ходів суперники потрапили в обопільний цейтнот, почергово помилялись і партію відкладено. Ботвинник чорними у французькій партії проти Файна помилився, дозволив американцю пожертвувати пішака й отримати вирішальну позиційну перевагу. Радянський гросмейстер здався. Партію Флор — Капабланка відкладено з мінімальною перевагою чехословака, а перед початком догравання, без продовження партії, вони погодились на нічию. Ейве мав перевагу в зустрічі з Кересом, але двічі помилився, чорні вирівняли гру й партнери погодились на нічию. Під час догравання наступного дня Алехін не зумів реалізувати зайвого пішака, бо Решевський добився «вічного шаху» незахищеного короля чемпіона світу[21].

На 2-ий ігровий день Решевський знову потрапив у недочас, цього разу білими проти Файна. Рубен чітко використав неточності й помилки чемпіона США й добився перемоги. Алехін чорними краще розіграв новоіндійський захист і отримав значно кращу гру проти Капабланки, однак на годиннику чемпіона світу настав цейтнот, Капабланка вирівняв гру й до контролю часу навіть виграв пішака. На дограванні принципові суперники, які навіть не розмовляли одне з одним, через посередника (розпорядника турніру Ландау) погодились на поділ очка[22]. Ейве білими покарав Флора за пасивність у дебюті — після комбінованої атаки на флангах голландець переможно завершив партію наступом на ослаблену позицію чорного короля[23]. Керес після розіграної новоіндійської партії мав гірший ендшпіль проти Ботвинника, але радянський гросмейстер чорними не зумів знайти переможне продовження й суперники пішли на повторення ходів — нічия[24].

У 3-му турі Алехін уже в дебюті почав активно тиснути на редути Ейве, ефектно завершивши партію, яку Флор назвав найкрасивішою перемогою в перших трьох турах[25]. Ботвинник білими методично покращував позицію, примусив Решевського помилятись і форсовано (жертвою якості) здобув перемогу. Капабланка чорними погано розіграв французький захист, втратив пішака й аж тоді почав грати в колишньому притаманному йому чемпіонському стилі, врятувавши нічию в партії з Файном. Зустріч Флор — Керес завершилась спокійною нічиєю[26].

4-й тур продовжив безвиграшну серію Решевського. В іспанській партії американець чорними не знайшов контргри проти варіанту, який незадовго до того успішно випробувано в партії Рагозін — Толуш у чемпіонаті ВЦСПС. Пауль Керес мав величезну перевагу перед дограванням. Ейве білими чудово розіграв ферзевий гамбіт, вдало розташував фігури й уже планував атаку на позицію рокіровки Файна. Проте господар турніру надто поспішно діяв, припустився неточностей і дав Файнові можливість не лише вирівняти гру, а й виграти пішака, якого Файн легко реалізував, змусивши Ейве здатись. Флор білими дещо гірше виглядав у партії з Алехіним, але розмінами фігур спростив позицію, добившись мирової. У мітельшпілі гри Капабланка — Ботвинник кубинець потрапив у теоретично гірше становище — двоє коней проти двох слонів радянця. Однак коні зайняли гарні місця в центрі шахівниці, тоді як слони, навпаки, не могли повністю проявити свою далекобійність[27]. Суперники погодились на нічию.

Після 5-го туру Файн упевнено закріпився на першому місці. Американський гросмейстер білими використав агресивний і неточний випад Флора у французькому захисті, виграв кілька темпів і жертвою якості зруйнував оборону білих. Саломон Флор здався. Алехін енергійно розіграв дебют білими, намагався створити тиск на флангах і отримав перед дограванням дещо краще від Кереса становище — потенційно прохідного пішака. Михайло Ботвинник, який грав білими з Ейве, не отримав жодних вигод у дебюті, дозволив суперникові спростити гру та погодився на нічию. Теоретично цікавий варіант захисту Німцовича трапився в партії Решевський — Капабланка. Проте екс-чемпіон світу ухилися від гострої боротьби, заспокоїв гру, відклавши її за рівної позиції[28].

У 6-му турі далася взнаки давня проблема Хосе Рауля Капабланки — недостатня дебютна підготовка. Кубинець неточно грав чорними проти Кереса й після кількох помилок здався у недочасі. Зустріч Алехін — Файн була шансом для чемпіона світу наздогнати лідера. Файн перевів гру в догравання з дещо гіршими для себе шансами. Флор краще розіграв дебют і отримав значну позиційну перевагу. Ботвинник у важкій позиції використав цейтнот білих і серію їхніх неточних ходів, здобувши можливість відкласти партію в рівній пішаковій кінцівці[29]. Агресивно розпочали білі партію Ейве — Решевський, що дало кращі чорним шанси в мітельшпілі, а також ендшпілі, який мав відбутись уже в день догравання.

У 7-му турі Алехін потрапив у скрутне становище в зустрічі з Ботвинником. Білі контролювали лінію «c», а кінь чорних був надовго виключений із гри. Невдалий контрнаступ на королівському фланзі й надто азартне просування пішаків зробили позиція Алехіна у відкладеній партії критичною. Наступного дня чемпіон світу здався в безнадійному туровому закінченні й пізніше писав: «Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник, — це була зустріч Ботвинника зі мною в 7-му турі»[30]. У поєдинку Файн — Керес попри розмін ферзів суперники не шукали швидкої нічиєї, а грали цікаво й з ускладненнями. Керес здійснив далекоглядну комбінацію з жертвою якості, що дозволило йому добитися відкладення партії зі значною перевагою[31].

Перед початком 8-го туру й, загалом, другого кола окреслились три групи гравців: двоє лідерів (Керес і Файн), які значно випередили середину «пелотону» (Алехін, Ботвинник, Капабланка, Решевський), а також Ейве і Флор, які відстали від усіх вищезгаданих гросмейстерів[32]. У першому турі другого кола нічиїми закінчились зустрічі Ботвинник — Файн і Керес — Ейве. Цікаво розпочалась партія Капабланка — Флор: чорні пожертвували пішака в малодослідженому варіанті захисту Ґрюнфельда й отримали ініціативу. Однак кубинець не лише блискуче захистився, а й в пізніших тактичних ускладненнях зумів здобути перемогу. Решевський несподівано прорвався в центрі шахівниці проти Алехіна, отримав зайвого пішака й партію відклали в програшній для чемпіона світу позиції[33].

Підсумки

Турнір називають одним з найелітніших в історії шахів, Гаррі Каспаров описав його як «символ кінця героїчної ери шахових титанів, які правили передовсім завдяки природному таланту, і початок ери шахового професіоналізму, без якого вже немислимими стали найвищі досягнення»[34].

Про впертість боротьби свідчить результат: на інтервалі 1½ очка розмістилися 6 учасників. Перемогу в турнірі здобули Керес і Файн, які відразу захопили лідерство. В одинадцятому турі після перемоги над Капабланкою до них приєднався Ботвинник, але в наступному турі він поступився Ейве й відстав. У підсумку Керес і Файн випередили його на очко. Офіційно переможцем оголосили Кереса, який виграв свій мікроматч проти Файна 1½-½. Приз «За красу» отримала партія Ботвинник — Капабланка[35].

Умови гри були важкими. Вважають, що велика кількість переїздів стала важким випробуванням для старших гравців Алехіна і Капабланки, через що вони виступили нижче своїх можливостей. Згодом в інтерв'ю Капабланка скаржився на головні болі, які приходили після третьої години гри[36], за словами його дружини, він переніс інфаркт.

Нас мотали по всій країні. Перед грою замість обіду — дві години на поїзді. Вікові учасники — Капабланка і Алехін — не витримали напруження.

— М. Ботвинник

І Керес і Файн — обидва чудові стратеги, але все-таки Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний

— С. Флор

Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу оголосив, що буде грати матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд[37]. Після турніру учасники намагалися створити так званий «Клуб восьми найсильніших», будь-який з членів якого мав право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови[37][38]. Після перемог Ботвинника над Алехіним і Капабланкою, представник СРСР наважився провести неофіційні переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві[39]. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР дозволило організацію й фінансування матчу, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)[38], але підготовку перервала Друга світова війна.

Таблиця

Учасник Країна 1 2 3 4 5 6 7 8 + = Очки
1 Пауль Керес Естонія Естонія Chess kll44.png Chess kll44.png 1 ½ ½ ½ ½ ½ 1 ½ ½ ½ 1 ½ ½ ½ 3 11 0
2 Рубен Файн Flag of the United States.svg США 0 ½ Chess kll44.png Chess kll44.png 1 ½ 1 0 1 0 1 1 ½ ½ 1 ½ 6 5 3
3 Михайло Ботвинник СРСР СРСР ½ ½ 0 ½ Chess kll44.png Chess kll44.png ½ 0 1 ½ 1 ½ ½ 1 ½ ½ 3 9 2
4 Макс Ейве Нідерланди Нідерланди ½ ½ 0 1 ½ 1 Chess kll44.png Chess kll44.png 0 ½ 0 ½ 0 1 1 ½ 4 6 4 7
5 Самуель Решевський Flag of the United States.svg США 0 ½ 0 1 0 ½ 1 ½ Chess kll44.png Chess kll44.png ½ ½ ½ ½ 1 ½ 3 8 3 7
6 Олександр Алехін Франція Франція ½ ½ 0 0 0 ½ 1 ½ ½ ½ Chess kll44.png Chess kll44.png ½ 1 ½ 1 3 8 3 7
7 Хосе Рауль Капабланка Куба Куба 0 ½ ½ ½ ½ 0 1 0 ½ ½ ½ 0 Chess kll44.png Chess kll44.png ½ 1 2 8 4 6
8 Сало Флор Чехословаччина Чехословаччина ½ ½ 0 ½ ½ ½ 0 ½ 0 ½ ½ 0 ½ 0 Chess kll44.png Chess kll44.png 0 9 5

Турнірні збірники

Турнір привернув увагу любителів шахів усього світу. Серед турнірних збірників і оглядів:

  • 64. Шахматно-шашечная газета. Специальный выпуск: Амстердамский матч-турнир 1938. — Москва: Госиздат. «Физкультура и спорт», 1938. № 1-12.
  • Max Euwe: Analysen van A.V.R.O.'s wereldschaaktoernooi. — Amsterdam: AVRO, 1938. (Heruitgave 1979: ISBN 90-6083-287-6)
  • Emil Joseph Diemer: 56 mal Weltmeisterschach. Magyar Sakkvilág, Kecskemét 1939
  • Erich Carl (unter Mitarbeit von Christopher Lutz): AVRO-Weltturnier 1938, Schachverlag Arno Nickel (Edition Marco), Berlin 1988. ISBN 3-924833-09-5
  • Ellerman Arnoldo. 8 Astros del Ajedrez Mundial. Editorial Grabo, 1944. — 119 p.
  • Antler Arthur S. AVRO 1938: The Ultimate Chess Tournament. Chess Digest, Inc., 1993. — 187 p. — ISBN 0-87568-232-4.
  • Robert Sherwood, Dale Brandreth: AVRO 1938 International Chess Tournament. Caissa Editions, Yorklyn 2010. ISBN 0-939433-69-9

Примітки

  1. November 1938 rating list (chessmetrics.com) (англ.)
  2. What was the strongest tournament of all time? (en.chessbase.com, 07.12.2009) (англ.)
  3. Summary: 1840—2005 (chessmetrics.com) (англ.)
  4. Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 133.
  5. https://web.archive.org/web/20170517123746/https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf TREASURY DEPARTMENT: UNITED STATES INTERNAL REVENUE. STATISTICS OF INCOME Архівовано 17 травень 2017 у Wayback Machine. (англ.)
  6. Consumer Price Index (Estimate) 1800- (minneapolisfed.org) (англ.)
  7. Керес, с. 150
  8. Керес, с. 242
  9. Торадзе, с. 10
  10. Торадзе, с. 17
  11. Торадзе, с. 14
  12. Торадзе, с. 14
  13. Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.
  14. Торадзе, с. 14
  15. Торадзе, с. 39
  16. Торадзе, с. 40
  17. Торадзе, с. 40
  18. Ботвинник М. М. Портреты. — Москва: «64», 2000. — С. 73.
  19. а б http://chessmetrics.com/cm/CM2/SingleMonth.asp?Params=195550SSSSS3S063804193810111000000000000010100
  20. За списком найсильніших турнірів в енциклопедії Szachy od A do Z (т. 2, с. 1263) і книзі Памятные страницы в истории шахмат (с. 116—117)
  21. Торадзе, с. 44
  22. Торадзе, с. 46
  23. Торадзе, с. 44
  24. Торадзе, с. 45
  25. Торадзе, с. 46
  26. Торадзе, с. 47
  27. Торадзе, с. 48
  28. Торадзе, с. 49
  29. Торадзе, с. 50
  30. Торадзе, с. 159
  31. Торадзе, с. 51
  32. Торадзе, с. 159
  33. Торадзе, с. 56
  34. Мои великие предшественники. Т. 2. с. 130.
  35. партія на сайті chessgames.com
  36. Інтерв'ю Хосе Рауля Капабланки // El Gráfico. — 1939.
  37. а б В.Ліндер, І.Ліндер. «Енциклопедія шахів», «АВРО»-турнір, 1938(рос.)
  38. а б Дворкович, В. Я . Основа і вершина піраміди // 64 - Шаховий оглядрік=1998. — Вип. 5.(рос.)
  39. Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.

Джерела

  • Г. Г. Торадзе. АВРО-турнир: Состязание сильнейших гроссмейстеров мира. Голландия, 1938 год. — М.: Галерия, 2006. — 295 с. — ISBN 5-8137-0159-1.
  • Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 8, 520. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.
  • Суэтин А. С., Святослав Ю. Р. Памятные страницы истории шахмат. — Киев: Здоровья, 1990. — С. 116—127.
  • Jan van Reek, AVRO 1938 на сайті endgame.nl
  • Партії АВРО-турніру в базі Chessgames
  • Партії АВРО-турніру на сайті pgnmentor.com
  • https://kprf.ru/pravda/issues/2007/15/article-15380/