Відмінності між версіями «Абу Хамід аль-Гарнаті»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 17 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
'''Абу Хамід аль-Гарнаті''' ({{lang-ar| أبو حامد الغرناطي}}) – арабський мандрівник, ісламський місіонер (1080-1170). Повне ім’я ''Абу Хамід Мухаммад ібн Абд ар-Рахім аль-Гарнаті аль-Андалусі''. Місце народження [[Гранада]], [[Аль-Андалус]], [[Іспанія]]. Навчався в[[Олександрія| Олександрії]] та [[Каїр]]і ([[Єгипет]]). Спеціалізація: мусульманське право, [[фікх]].
'''Абу́ Га́мід''' (повністю — ''Абу Гамід Муххамед Ібн-Абд ар-Рахім аль-Гарнаті аль-Андалусі''; [[1080]], [[Гранада]] — [[1170]]) — [[араб]]ський мандрівник і купець.
 
   
 
== Біографічні дані ==
 
== Біографічні дані ==
   
  +
В [[Єгипет]] ал-Гарнаті приїхав в 1117 році з цілью послухати лекції провідних вчених [[іслам]]ського світу. Після 1123 року аль-Гарнаті прожив чотири роки у [[Багдад]]і, де користувався гостинністю [[Ібн Хубайра|Ібн Хубайри]], майбутнього [[візир]]а декількох [[халіф]]ів. Там у нього народився перший син, Хамід, за яким він отримав почесне прізвисько (кунйа) Абу Хамід («батько Хаміда»).
Вчився у [[Багдад]]і.
 
   
  +
У 1130 році аль-Гарнаті розпочинає велику подорож. Він відвідує міста [[Абхар]] та [[Ардебіль]] в [[Іранський Азербайджан|Південному Азербайджані]], [[Дербент]] в [[Дагестан]]і. У наступному році аль-Гарнаті деякий час живе в місті [[Саксин]], в низов'ях [[Волга|Волги]]. У [[Дербент]]і (або в одному з селищ під [[Дербент]]ом) його приймає [[емір]], якому він викладає уроки мусульманського права. В [[Саксин]]і у нього збираються місцеві знавці [[фікх]]а, які приходять з питаннями щодо вирішення складних випадків в юриспруденції.
Відвідав [[Близький Схід|Близький]] і Середній Схід, [[Хорезм]]; жив у Булгарі Великому та в [[Угорщина|Угорщині]]. [1150]—[[1153]] тричі побував у [[Київ|Києві]], де був прийнятий великим князем [[Ізяслав Мстиславович|Із'яславом Мстиславовичем]].
 
  +
  +
У 1135 році аль-Гарнаті піднявся по [[Волга|Волзі]] до міста [[Булгар]] де жив деякий час. У 1150 році з [[Булгар]]а він відправився на [[Русь]], проїхавши по «Слов'янській річці», згадує про вживання хутряних грошей на Русі (див. [[Безмонетний період]])<ref>'' Плахонін А.Г.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Garnati Гарнаті] // {{ЕІУ|2|56}}</ref>. Він єдиний мусульманський автор, який побував на Русі і повідомляє такі відомості, яких немає навіть в руських літописах:
  +
  +
''«І прибув я в місто [країни] слов'ян, який називають «Куйав». А в ньому тисячі «магрібінцев», з вигляду тюрків, що говорять тюркською мовою і стріли мечуть, як тюрки. І відомі вони в цій країні під ім'ям беджн[ак] (печенеги). І зустрів я людини з багдадців, якого звуть Карім ібн Файруз ал-Джаухарі, він був одружений на [дочці] одного з цих мусульман. Я влаштував цим мусульманам п'ятничне молитву й навчив їх хутбі, а вони не знали п'ятничної молитви».''
  +
  +
Пізніше Абу Хамід їде в [[Угорщина|Угорщину]], де кочівники-[[тюрки]], в значній частині ісламізовані, складали найважливішу ударну силу в руках угорських королів. Тут аль-Гарнаті також виступає в ролі наставника [[мусульмани|мусульман]]-кочівників: одних він вчить обрядовості, інші стають його учнями. Він удостоївся аудієнції у короля і виконував його доручення на зворотному шляху в [[Саксин]].
  +
  +
Через [[Київ]], [[Саксин]] і [[Хорезм]] аль-Гарнаті відправився в [[хадж]] в [[Мекка|Мекку]]. З [[Мекка|Мекки]] повернувся в [[Багдад]], де його давній знайомий [[Ібн Хубайра]] вже п'ятий рік був [[візир]]ем [[халіф]]а [[аль-Муктафі]]. У 1161 році ал-Гарнаті переїхав в [[Мосул]], потім жив деякий час в [[Сирія|Сирії]], в [[Алеппо]] і [[Дамаск]]у, де він помер в 1170 у віці 90 років.
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
   
 
== Твори ==
 
== Твори ==
   
Твори Абу Гамідf «Антологія деяких чудес Заходу» і «Космографія», що містять дані про ріки [[Волга|Волгу]], [[Дон]], про Булгарію, [[Русь]], Київ, про форми торгівлі, побут [[слов'яни|слов'ян]] тощо, широко використовувались арабськими вченими. Ці праці підтверджують «Начальний літопис» і є важливим джерелом з історії [[Київська Русь|Київської Русі]].
+
Аль-Гарнаті написав кілька книг подорожей: '''My Риб ан бад Аджаіб аль-Магриб''' (''«Ясний виклад деяких чудес Магрибу»'') та '''Тухфат аль-албаб ва сухбат аль-адаб''' (''«Подарунок умам і вибірка з чудес»''), які мали великий успіх в [[мусульмани|мусульманському]] світі. Ці твори містять дані про ріки [[Волга|Волгу]], [[Дон]], про [[Волзька Булгарія|Булгарію]], [[Русь]], [[Київ]], про форми торгівлі, побут [[слов'яни|слов'ян]] тощо, широко використовувались арабськими вченими. Ці праці підтверджують «Начальний літопис» і є важливим джерелом з історії [[Київська Русь|Київської Русі]].
   
== Джерела ==
+
==Джерела та література==
  +
* ''Плахонін А.Г.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Garnati Гарнаті, Абу Хамід ал-Гарнаті] // {{ЕІУ|2|56}}
  +
* Pons Borgues, Francisco (1993). Historiadores y geógrafos arábigo-españoles. Madrid: Ollero y Ramos Editores, S.L. ISBN 84-7895-017-6.
  +
* Большаков О. Г. Путешествие Абу Хамида ал-Гарнати в Восточную и Центральную Европу (1131—1153 гг.) / О. Г. Большаков, А. Л. Монгайт. — М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1971. — 134 с.
   
  +
{{Історія-доробити}}
* {{УРЕ-2/1}} — С. 15.
 
   
[[Категорія:Персоналії Аб]]
 
 
[[Категорія:Арабські мандрівники]]
 
[[Категорія:Арабські мандрівники]]
  +
[[Категорія:Народились 1080]]
  +
[[Категорія:Померли 1170]]
 
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]]

Поточна версія на 07:42, 8 січня 2017

Абу Хамід аль-Гарнаті (араб. أبو حامد الغرناطي‎) – арабський мандрівник, ісламський місіонер (1080-1170). Повне ім’я Абу Хамід Мухаммад ібн Абд ар-Рахім аль-Гарнаті аль-Андалусі. Місце народження Гранада, Аль-Андалус, Іспанія. Навчався в Олександрії та Каїрі (Єгипет). Спеціалізація: мусульманське право, фікх.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

В Єгипет ал-Гарнаті приїхав в 1117 році з цілью послухати лекції провідних вчених ісламського світу. Після 1123 року аль-Гарнаті прожив чотири роки у Багдаді, де користувався гостинністю Ібн Хубайри, майбутнього візира декількох халіфів. Там у нього народився перший син, Хамід, за яким він отримав почесне прізвисько (кунйа) Абу Хамід («батько Хаміда»).

У 1130 році аль-Гарнаті розпочинає велику подорож. Він відвідує міста Абхар та Ардебіль в Південному Азербайджані, Дербент в Дагестані. У наступному році аль-Гарнаті деякий час живе в місті Саксин, в низов'ях Волги. У Дербенті (або в одному з селищ під Дербентом) його приймає емір, якому він викладає уроки мусульманського права. В Саксині у нього збираються місцеві знавці фікха, які приходять з питаннями щодо вирішення складних випадків в юриспруденції.

У 1135 році аль-Гарнаті піднявся по Волзі до міста Булгар де жив деякий час. У 1150 році з Булгара він відправився на Русь, проїхавши по «Слов'янській річці», згадує про вживання хутряних грошей на Русі (див. Безмонетний період)[1]. Він єдиний мусульманський автор, який побував на Русі і повідомляє такі відомості, яких немає навіть в руських літописах:

«І прибув я в місто [країни] слов'ян, який називають «Куйав». А в ньому тисячі «магрібінцев», з вигляду тюрків, що говорять тюркською мовою і стріли мечуть, як тюрки. І відомі вони в цій країні під ім'ям беджн[ак] (печенеги). І зустрів я людини з багдадців, якого звуть Карім ібн Файруз ал-Джаухарі, він був одружений на [дочці] одного з цих мусульман. Я влаштував цим мусульманам п'ятничне молитву й навчив їх хутбі, а вони не знали п'ятничної молитви».

Пізніше Абу Хамід їде в Угорщину, де кочівники-тюрки, в значній частині ісламізовані, складали найважливішу ударну силу в руках угорських королів. Тут аль-Гарнаті також виступає в ролі наставника мусульман-кочівників: одних він вчить обрядовості, інші стають його учнями. Він удостоївся аудієнції у короля і виконував його доручення на зворотному шляху в Саксин.

Через Київ, Саксин і Хорезм аль-Гарнаті відправився в хадж в Мекку. З Мекки повернувся в Багдад, де його давній знайомий Ібн Хубайра вже п'ятий рік був візирем халіфа аль-Муктафі. У 1161 році ал-Гарнаті переїхав в Мосул, потім жив деякий час в Сирії, в Алеппо і Дамаску, де він помер в 1170 у віці 90 років.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Плахонін А.Г. Гарнаті // Енциклопедія історії України  : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К.  : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 56. — ISBN 966-00-0405-2.

Твори[ред. | ред. код]

Аль-Гарнаті написав кілька книг подорожей: My Риб ан бад Аджаіб аль-Магриб («Ясний виклад деяких чудес Магрибу») та Тухфат аль-албаб ва сухбат аль-адаб («Подарунок умам і вибірка з чудес»), які мали великий успіх в мусульманському світі. Ці твори містять дані про ріки Волгу, Дон, про Булгарію, Русь, Київ, про форми торгівлі, побут слов'ян тощо, широко використовувались арабськими вченими. Ці праці підтверджують «Начальний літопис» і є важливим джерелом з історії Київської Русі.

Джерела та література[ред. | ред. код]