Відмінності між версіями «Австралія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Бот: Косметичні зміни)
 
Рядок 12: Рядок 12:
 
|офіційні_мови = [[Англійська мова|англійська]]<sup>1</sup>
 
|офіційні_мови = [[Англійська мова|англійська]]<sup>1</sup>
 
|найбільше_місто = [[Сідней]]
 
|найбільше_місто = [[Сідней]]
|національний_гімн = «[[Гімн Австралії|Уперед, прекрасна Австраліє]]»<br/>{{lang-en|Advance Australia Fair}}<br/>{{center|[[File: U.S. Navy Band, Advance Australia Fair (instrumental).ogg]]}}
+
|національний_гімн = «[[Гімн Австралії|Уперед, прекрасна Австраліє»]]<br/>{{lang-en|Advance Australia Fair}}<br/>{{center|[[Файл: U.S. Navy Band, Advance Australia Fair (instrumental).ogg]]}}
 
|незалежність = [[Незалежність]]
 
|незалежність = [[Незалежність]]
 
|дати_отримання_незалежності = від [[Велика Британія|Великої Британії]]
 
|дати_отримання_незалежності = від [[Велика Британія|Великої Британії]]
Рядок 65: Рядок 65:
 
{{otheruses|Австралія (значення){{!}}Австралія}}
 
{{otheruses|Австралія (значення){{!}}Австралія}}
   
'''Австра́лія,''' або '''Австралі́йський Сою́з''' ({{lang-en|Commonwealth of Australia}}{{sfn|Constitution of Australia|2012}})&nbsp;— незалежна [[Федеративна держава|федеративна держава]], що знаходиться у [[Південна півкуля|Південній півкулі]] й повністю займає [[Австралія (континент)|однойменний материк]], прилеглий великий острів [[Тасманія]] на півдні й численні дрібні навколо, серед яких [[Острів Норфолк|Норфолк]] і [[Лорд-Гав]] у [[Тихий океан|Тихому океані]], [[Кокосові острови]] в [[Індійський океан|Індійському]] та інші<ref name="УРЕконт"/>. Площа країни дорівнює 7 688 287 км², [[Список країн за площею|6-те]] місце серед країн світу і перше серед країн [[Океанія|Океанії]]<ref name="gaarea"/>. Австралія на півночі відділена від [[Папуа Нова Гвінея|Папуа&nbsp;— Нової Гвінеї]] водами [[Торресова протока|Торресової протоки]], [[Тиморське море|Тиморського]] і [[Арафурське море|Арафурського морів]] від [[Індонезія|Індонезії]] та [[Східний Тимор|Східного Тимору]]; на сході&nbsp;— водами [[Коралове море|Коралового моря]] від [[Соломонові Острови|Соломонових Островів]], [[Вануату]] і [[Нова Каледонія|Нової Каледонії]] ([[Франція]]); на південному сході&nbsp;— водами [[Тасманове море|Тасманового моря]] від [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. {{перехід|#Географічне положення|2|}}
+
'''Австра́лія,''' або '''Австралі́йський Сою́з''' ({{lang-en|Commonwealth of Australia}}{{sfn|Constitution of Australia|2012}})&nbsp;— незалежна [[федеративна держава]], що знаходиться у [[Південна півкуля|Південній півкулі]] й повністю займає [[Австралія (континент)|однойменний материк]], прилеглий великий острів [[Тасманія]] на півдні й численні дрібні навколо, серед яких [[Острів Норфолк|Норфолк]] і [[Лорд-Гав]] у [[Тихий океан|Тихому океані]], [[Кокосові острови]] в [[Індійський океан|Індійському]] та інші<ref name="УРЕконт"/>. Площа країни дорівнює 7 688 287 км², [[Список країн за площею|6-те]] місце серед країн світу і перше серед країн [[Океанія|Океанії]]<ref name="gaarea"/>. Австралія на півночі відділена від [[Папуа Нова Гвінея|Папуа&nbsp;— Нової Гвінеї]] водами [[Торресова протока|Торресової протоки]], [[Тиморське море|Тиморського]] і [[Арафурське море|Арафурського морів]] від [[Індонезія|Індонезії]] та [[Східний Тимор|Східного Тимору]]; на сході&nbsp;— водами [[Коралове море|Коралового моря]] від [[Соломонові Острови|Соломонових Островів]], [[Вануату]] і [[Нова Каледонія|Нової Каледонії]] ([[Франція]]); на південному сході&nbsp;— водами [[Тасманове море|Тасманового моря]] від [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. {{перехід|#Географічне положення|2|}}
   
[[Населення Австралії|Населення країни]] становить 25,25&nbsp;млн осіб<ref name="pop2018"/>. Австралія&nbsp;— країна [[Імміграція|іммігрантів]], переселенці складають 26&nbsp;% населення, за цим показником країна посідає [[Список країн за кількістю іммігрантів|9-те]] місце у світі<ref name="A29"/><ref name="A30"/>. Столиця Австралії&nbsp;— місто [[Канберра]], розташоване у спеціально створеній [[Австралійська столична територія|Австралійській столичній території]]. Найбільше місто&nbsp;— [[Сідней]]. Країна високо [[Урбанізація|урбанізована]], більшість населення мешкає на південному сході, у штатах [[Вікторія (штат)|Вікторія]] та [[Новий Південний Уельс]]<ref name="pop2018"/><ref name="A12"/>. Близько 60&nbsp;% населення проживає в найбільших містах та їхніх [[Міська агломерація|агломераціях]]: Сідней [[Мельбурн]], [[Брисбен]], [[Перт]] та [[Аделаїда]]. Середня [[густота населення]] 3,3 особи на км², це найнижчий показник у світі<ref name="worldatlas"/>. {{перехід|#Розселення|2|}}
+
[[Населення Австралії|Населення країни]] становить 25,25&nbsp;млн осіб<ref name="pop2018"/>. Австралія&nbsp;— країна [[Імміграція|іммігрантів]], переселенці складають 26 % населення, за цим показником країна посідає [[Список країн за кількістю іммігрантів|9-те]] місце у світі<ref name="A29"/><ref name="A30"/>. Столиця Австралії&nbsp;— місто [[Канберра]], розташоване у спеціально створеній [[Австралійська столична територія|Австралійській столичній території]]. Найбільше місто&nbsp;— [[Сідней]]. Країна високо [[Урбанізація|урбанізована]], більшість населення мешкає на південному сході, у штатах [[Вікторія (штат)|Вікторія]] та [[Новий Південний Уельс]]<ref name="pop2018"/><ref name="A12"/>. Близько 60 % населення проживає в найбільших містах та їхніх [[Міська агломерація|агломераціях]]: Сідней [[Мельбурн]], [[Брисбен]], [[Перт]] та [[Аделаїда]]. Середня [[густота населення]] 3,3 особи на км², це найнижчий показник у світі<ref name="worldatlas"/>. {{перехід|#Розселення|2|}}
   
 
За сотню років країна зберегла й стабільно підтримує ліберально-демократичну політичну систему. Австралія&nbsp;— [[конституційна монархія]], яку очолює британський монарх ([[Єлизавета II]]), представлена [[Генерал-губернатор Австралії|генерал-губернатором]] ([[Пітер Косгроув]]). Виконавча влада в країні представлена [[Уряд Австралії|кабінетом міністрів]] на чолі з [[Прем'єр-міністр Австралії|прем'єр-міністром]] ([[Скотт Моррісон]]), що призначається [[Парламент Австралії|двопалатним парламентом]]. {{перехід|#Політика|2|}} [[Адміністративний поділ Австралії|Федерація]] складається з 6 штатів, що мають власні уряди і парламенти, і 10 окремих територій. {{перехід|#Адміністративно-територіальній поділ|2|}} Австралія головна військово-політична сила в регіоні, [[Список країн за військовими витратами|13-те]] місце у світі за військовими витратами<ref name="A28"/>. {{перехід|#Збройні сили|2|}} Австралія є членом [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] (UN), [[Велика двадцятка|Великої двадцятки]] (G20), [[Співдружність націй|Співдружності Націй]], [[АНЗЮС|Тихоокеанського пакту безпеки]] (ANZUS), [[Організація економічного співробітництва та розвитку|Організації економічного співробітництва та розвитку]] (OECD), [[Форум тихоокеанських островів|Форуму тихоокеанських островів]] (PIF), [[Світова організація торгівлі|Світової організації торгівлі]] (WTO), [[Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво|Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва]] (APEC) та механізму [[Асоціація держав Південно-Східної Азії|АСЕАН]] +6. {{перехід|#Міжнародні відносини|2|}}
 
За сотню років країна зберегла й стабільно підтримує ліберально-демократичну політичну систему. Австралія&nbsp;— [[конституційна монархія]], яку очолює британський монарх ([[Єлизавета II]]), представлена [[Генерал-губернатор Австралії|генерал-губернатором]] ([[Пітер Косгроув]]). Виконавча влада в країні представлена [[Уряд Австралії|кабінетом міністрів]] на чолі з [[Прем'єр-міністр Австралії|прем'єр-міністром]] ([[Скотт Моррісон]]), що призначається [[Парламент Австралії|двопалатним парламентом]]. {{перехід|#Політика|2|}} [[Адміністративний поділ Австралії|Федерація]] складається з 6 штатів, що мають власні уряди і парламенти, і 10 окремих територій. {{перехід|#Адміністративно-територіальній поділ|2|}} Австралія головна військово-політична сила в регіоні, [[Список країн за військовими витратами|13-те]] місце у світі за військовими витратами<ref name="A28"/>. {{перехід|#Збройні сили|2|}} Австралія є членом [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] (UN), [[Велика двадцятка|Великої двадцятки]] (G20), [[Співдружність націй|Співдружності Націй]], [[АНЗЮС|Тихоокеанського пакту безпеки]] (ANZUS), [[Організація економічного співробітництва та розвитку|Організації економічного співробітництва та розвитку]] (OECD), [[Форум тихоокеанських островів|Форуму тихоокеанських островів]] (PIF), [[Світова організація торгівлі|Світової організації торгівлі]] (WTO), [[Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво|Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва]] (APEC) та механізму [[Асоціація держав Південно-Східної Азії|АСЕАН]] +6. {{перехід|#Міжнародні відносини|2|}}
Рядок 83: Рядок 83:
 
Назва країни походить з [[латинська мова|латинського]] терміна ''Terra Australis'', що означає «південна земля»<ref name="A276"/>. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, що вважали гіпотетичний [[Австралія (континент)|австралійський материк]] набагато більшим, таким, що спроможній врівноважити суходіл північних материків<ref name="A34"/>. Ще на карті давньогрецького ученого [[Клавдій Птолемей|Птолемея]] на південь від південного тропіка значиться '''[[Невідома Південна земля]]''' ({{lang-en|Terra Australis Inkognita}}). Уперше топонім «Австралія» англійською мовою було використано [[1625]] року в праці ''«Нотатка про Південну Землю Святого Духа»'' ({{lang-en|A note of Australia del Espíritu Santo}}) [[Ричард Гаклюйт|Ричарда Гаклюйта]], яку вперше видав [[Семюель Поур]] в антології ''«Hakluytus Posthumus»''. Це помилкове спотворення оригінального іспанського топоніму островів [[Вануату]]<ref name="A35"/><ref name="A36"/><ref name="A37"/><ref name="A38"/>. [[Нідерландська мова|Голландською]] топонім уперше був використаний [[1638]] року в прислівниковій формі {{lang-nl|australische}} для позначення нововідкритих земель на південь від [[Джакарта|Батавії]]<ref name="A39"/>. Голландські вчені на відміну від інших європейських, що продовжували користуватись латинською назвою, стали використовувати терміни як ''australisch'', так і '''[[Нова Голландія]]''' ({{lang-nl|Nieuw Holland}}), запропонований [[Абель Тасман|Абелем Тасманом]] 1644 року. Британській мандрівник [[Метью Фліндерс]] першим обплив навколо Австралії і склав карту австралійських берегів, використав термін «Австралія» у своїй роботі ''«Подорож до Південної Землі»'' ({{lang-en|A Voyage to Terra Australis}}), як такий що «більш приємний для вуха й подібний до інших назв континентів»{{sfn|Flinders|1966}}<ref name="A34"/><ref name="A40"/>. Перше офіційне затвердження топоніму відбулося у квітні 1817 року, коли губернатор Нового Південного Уельсу [[Лохлен Маккуорі]] отримав карти Фліндерса від лорда [[Генрі Батерст]]а<ref name="A34"/><ref name="A41"/>. Вже у грудні він рекомендував [[Колоніальне міністерство|Колоніальному міністерству]] офіційно дотримуватись даної назви у документообігу<ref name="A42"/>. 1824 року [[Британське адміралтейство]] погодилось на використання топоніму на всіх своїх картах<ref name="A43"/>. 1830 року [[Гідрографічне бюро (Велика Британія)|Гідрографічне бюро]] видало перший офіційний ''«Довідник Австралії»'' ({{lang-en|The Australia Directory}})<ref name="A43"/>.
 
Назва країни походить з [[латинська мова|латинського]] терміна ''Terra Australis'', що означає «південна земля»<ref name="A276"/>. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, що вважали гіпотетичний [[Австралія (континент)|австралійський материк]] набагато більшим, таким, що спроможній врівноважити суходіл північних материків<ref name="A34"/>. Ще на карті давньогрецького ученого [[Клавдій Птолемей|Птолемея]] на південь від південного тропіка значиться '''[[Невідома Південна земля]]''' ({{lang-en|Terra Australis Inkognita}}). Уперше топонім «Австралія» англійською мовою було використано [[1625]] року в праці ''«Нотатка про Південну Землю Святого Духа»'' ({{lang-en|A note of Australia del Espíritu Santo}}) [[Ричард Гаклюйт|Ричарда Гаклюйта]], яку вперше видав [[Семюель Поур]] в антології ''«Hakluytus Posthumus»''. Це помилкове спотворення оригінального іспанського топоніму островів [[Вануату]]<ref name="A35"/><ref name="A36"/><ref name="A37"/><ref name="A38"/>. [[Нідерландська мова|Голландською]] топонім уперше був використаний [[1638]] року в прислівниковій формі {{lang-nl|australische}} для позначення нововідкритих земель на південь від [[Джакарта|Батавії]]<ref name="A39"/>. Голландські вчені на відміну від інших європейських, що продовжували користуватись латинською назвою, стали використовувати терміни як ''australisch'', так і '''[[Нова Голландія]]''' ({{lang-nl|Nieuw Holland}}), запропонований [[Абель Тасман|Абелем Тасманом]] 1644 року. Британській мандрівник [[Метью Фліндерс]] першим обплив навколо Австралії і склав карту австралійських берегів, використав термін «Австралія» у своїй роботі ''«Подорож до Південної Землі»'' ({{lang-en|A Voyage to Terra Australis}}), як такий що «більш приємний для вуха й подібний до інших назв континентів»{{sfn|Flinders|1966}}<ref name="A34"/><ref name="A40"/>. Перше офіційне затвердження топоніму відбулося у квітні 1817 року, коли губернатор Нового Південного Уельсу [[Лохлен Маккуорі]] отримав карти Фліндерса від лорда [[Генрі Батерст]]а<ref name="A34"/><ref name="A41"/>. Вже у грудні він рекомендував [[Колоніальне міністерство|Колоніальному міністерству]] офіційно дотримуватись даної назви у документообігу<ref name="A42"/>. 1824 року [[Британське адміралтейство]] погодилось на використання топоніму на всіх своїх картах<ref name="A43"/>. 1830 року [[Гідрографічне бюро (Велика Британія)|Гідрографічне бюро]] видало перший офіційний ''«Довідник Австралії»'' ({{lang-en|The Australia Directory}})<ref name="A43"/>.
   
З початку [[XX століття]] вживають також скорочений розмовний варіант назви країни&nbsp;— '''Оз, Оззі''' ({{lang-en|Oz; Aussie}}). Часто у відношенні мешканців Австралії використовують термін «[[Антиподи|антиподи]]», а стосовно країни&nbsp;— «Земля під низом» ({{lang-en|Land Down Under}}), або просто «Під низом» ({{lang-en|Down Under}}). Інші поширені епітети Австралії: «Велика Південна земля» ({{lang-en|the Great Southern Land}}), «Щаслива земля» ({{lang-en|the Lucky Country}})&nbsp;— через [[Щаслива земля (книга)|однойменну]] книгу [[Дональд Горн|Дональда Горна]] 1964 року, «Засмагла країна»({{lang-en|the Sunburnt Country}})&nbsp;— через типове палюче сонце у ясному небі, «Темнокоричнева країна» ({{lang-en|the Wide Brown Land}})&nbsp;— через колір її ґрунтів. Останні два уперше введені в обіг австралійською поетесою [[Доротея Макеллар|Доротеєю Макеллар]] [[1908 у літературі|1908]] року в знаковому патріотичному вірші ''«[[Моя країна (вірш)|Моя країна]]»''<ref name="A45"/>.
+
З початку [[XX століття]] вживають також скорочений розмовний варіант назви країни&nbsp;— '''Оз, Оззі''' ({{lang-en|Oz; Aussie}}). Часто у відношенні мешканців Австралії використовують термін «[[антиподи]]», а стосовно країни&nbsp;— «Земля під низом» ({{lang-en|Land Down Under}}), або просто «Під низом» ({{lang-en|Down Under}}). Інші поширені епітети Австралії: «Велика Південна земля» ({{lang-en|the Great Southern Land}}), «Щаслива земля» ({{lang-en|the Lucky Country}})&nbsp;— через [[Щаслива земля (книга)|однойменну]] книгу [[Дональд Горн|Дональда Горна]] 1964 року, «Засмагла країна»({{lang-en|the Sunburnt Country}})&nbsp;— через типове палюче сонце у ясному небі, «Темнокоричнева країна» ({{lang-en|the Wide Brown Land}})&nbsp;— через колір її ґрунтів. Останні два уперше введені в обіг австралійською поетесою [[Доротея Макеллар|Доротеєю Макеллар]] [[1908 у літературі|1908]] року в знаковому патріотичному вірші ''«[[Моя країна (вірш)|Моя країна»]]''<ref name="A45"/>.
   
 
== Природа ==
 
== Природа ==
Рядок 122: Рядок 122:
 
=== Геологія ===
 
=== Геологія ===
 
{{main|Геологія Австралії}}
 
{{main|Геологія Австралії}}
Австралія дуже древній континент, що лежить на [[Індо-Австралійська плита|Індо-Австралійській літосферній плиті]]{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. У його основі на заході й центрі (приблизно 70&nbsp;% континенту) лежить [[докембрій]]ський [[кратон]] перекритий масивним [[Осадовий чохол|осадовим чохлом]]<ref name="ГЕС"/>{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. Найдревніші гірські породи позначені віком у 2,7&nbsp;млрд років. Центральна частина континенту зазнавала тривалого занурення у минулі геологічні епохи. Пізніші підняття та денудації зробили з Австралії найпласкіший континент з вирівняним та відносно одноманітним рельєфом. Зі східного краю до древнього кратону наприкінці [[Палеозойська ера|палеозою]] приєдналась [[гірська країна]] ([[Каледонська складчастість|каледонського]] й [[Герцинська складчастість|герцинського гороутворення]]), що була зруйнована [[Екзогенні процеси|екзогенними процесами]]. В пізньому палеозої та в першій половині [[Мезозойська ера|мезозою]] платформа була складовою частиною давнього материка&nbsp;— [[Гондвана|Гондвани]]<ref name="УРЕконт"/>. 25-30&nbsp;млн років тому, під час [[Альпійський орогенез|альпійського орогенезу]] ([[неоген]]&nbsp;— [[антропоген]]) ці гори знов були підняті на висоти 800—900&nbsp;м і утворили середньовисотний [[Великий Вододільний хребет]]<ref name="ГЕС"/>.
+
Австралія дуже древній континент, що лежить на [[Індо-Австралійська плита|Індо-Австралійській літосферній плиті]]{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. У його основі на заході й центрі (приблизно 70 % континенту) лежить [[докембрій]]ський [[кратон]] перекритий масивним [[Осадовий чохол|осадовим чохлом]]<ref name="ГЕС"/>{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. Найдревніші гірські породи позначені віком у 2,7&nbsp;млрд років. Центральна частина континенту зазнавала тривалого занурення у минулі геологічні епохи. Пізніші підняття та денудації зробили з Австралії найпласкіший континент з вирівняним та відносно одноманітним рельєфом. Зі східного краю до древнього кратону наприкінці [[Палеозойська ера|палеозою]] приєдналась [[гірська країна]] ([[Каледонська складчастість|каледонського]] й [[Герцинська складчастість|герцинського гороутворення]]), що була зруйнована [[Екзогенні процеси|екзогенними процесами]]. В пізньому палеозої та в першій половині [[Мезозойська ера|мезозою]] платформа була складовою частиною давнього материка&nbsp;— [[Гондвана|Гондвани]]<ref name="УРЕконт"/>. 25-30&nbsp;млн років тому, під час [[Альпійський орогенез|альпійського орогенезу]] ([[неоген]]&nbsp;— [[антропоген]]) ці гори знов були підняті на висоти 800—900&nbsp;м і утворили середньовисотний [[Великий Вододільний хребет]]<ref name="ГЕС"/>.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 141: Рядок 141:
 
=== Рельєф ===
 
=== Рельєф ===
 
{{main|Рельєф Австралії}}
 
{{main|Рельєф Австралії}}
Австралія повністю займає найменший, плаский та сухий материк (40&nbsp;% в [[тропіки|тропіках]], ⅓&nbsp;— [[пустеля]], ⅔&nbsp;— [[напівпустеля|напівпустелі]]). Країна не має сухопутних кордонів. Австралія&nbsp;— найбільш рівнинний континент<ref name="smh21012005"/> і найнижчий серед материків (майже на половині його поверхні середня висота не перевищує 300 м) з найстарішими родючими ґрунтами<ref name="abc12091995"/><ref name="1degree"/>. Середні висоти&nbsp;— 330&nbsp;м над [[Рівень моря|рівнем моря]]; найнижча точка&nbsp;— уріз води озера Ейр (-15 м); найвища точка&nbsp;— гора [[Косцюшко (гора)|Косцюшко]] (2229 м){{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}<ref name="УРЕконт"/>. Найвища вершина на території, що належить Австралії&nbsp;— [[Моусон-Пік]] (2745&nbsp;м), що на [[острів Херд]]<ref name=gahigh/>.
+
Австралія повністю займає найменший, плаский та сухий материк (40 % в [[тропіки|тропіках]], ⅓&nbsp;— [[пустеля]], ⅔&nbsp;— [[напівпустеля|напівпустелі]]). Країна не має сухопутних кордонів. Австралія&nbsp;— найбільш рівнинний континент<ref name="smh21012005"/> і найнижчий серед материків (майже на половині його поверхні середня висота не перевищує 300 м) з найстарішими родючими ґрунтами<ref name="abc12091995"/><ref name="1degree"/>. Середні висоти&nbsp;— 330&nbsp;м над [[Рівень моря|рівнем моря]]; найнижча точка&nbsp;— уріз води озера Ейр (-15 м); найвища точка&nbsp;— гора [[Косцюшко (гора)|Косцюшко]] (2229 м){{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}<ref name="УРЕконт"/>. Найвища вершина на території, що належить Австралії&nbsp;— [[Моусон-Пік]] (2745&nbsp;м), що на [[острів Херд]]<ref name=gahigh/>.
   
 
Ландшафти Австралії різноманітні. Вони відрізняються добре збереженими рисами давніх геологічних епох. Давні [[архей]]ські поверхні місцями перекриті потужними латеритними корами, місцями виходять на поверхню у вигляді сильно [[Денудація|денудованих]] масивів або окремими останцями{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Завдяки тропічному положенню більша частина території країни зайнята пустелями, напівпустелями та сухими рідколіссями{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}.
 
Ландшафти Австралії різноманітні. Вони відрізняються добре збереженими рисами давніх геологічних епох. Давні [[архей]]ські поверхні місцями перекриті потужними латеритними корами, місцями виходять на поверхню у вигляді сильно [[Денудація|денудованих]] масивів або окремими останцями{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Завдяки тропічному положенню більша частина території країни зайнята пустелями, напівпустелями та сухими рідколіссями{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}.
Рядок 155: Рядок 155:
 
</small>
 
</small>
   
Західна частина&nbsp;— [[Західно-Австралійське плоскогір'я]] найдревніша частина континенту; середні висоти 400—500&nbsp;м, найвища вершина&nbsp;— гора [[Брус (гора)|Брус]] (1236 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Воно оточене хребтами і столовими горами [[Кімберлі (плато)|Кімберлі]], [[Макдоннелл (хребет)|Макдоннелл]], [[Масгрейв]], [[Гамерслі]]<ref name="УРЕконт"/>. На висотах 400—600&nbsp;м знаходяться кам'янисто-щебенисті та піщані рівнини оточені невисокими гірськими грядами та ізольованими [[Плато|платоподібними]] масивами. На сході плоскогір'я переходить у гірські хребти Макдонелл (гора [[Зіл (гора)|Зіл]], 1510 м) та Масгрейв (гора [[Вудрофф]], 1440 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Гора [[Аугустус]] у Західній Австралії вважається найбільшим монолітом у світі<ref name="Monolith"/>.
+
Західна частина&nbsp;— [[Західно-Австралійське плоскогір'я]] найдревніша частина континенту; середні висоти 400—500&nbsp;м, найвища вершина&nbsp;— гора [[Брус (гора)|Брус]] (1236 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Воно оточене хребтами і столовими горами [[Кімберлі (плато)|Кімберлі]], [[Макдоннелл (хребет)|Макдоннелл]], [[Масгрейв]], [[Гамерслі]]<ref name="УРЕконт"/>. На висотах 400—600&nbsp;м знаходяться кам'янисто-щебенисті та піщані рівнини оточені невисокими гірськими грядами та ізольованими [[плато]]подібними масивами. На сході плоскогір'я переходить у гірські хребти Макдонелл (гора [[Зіл (гора)|Зіл]], 1510 м) та Масгрейв (гора [[Вудрофф]], 1440 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Гора [[Аугустус]] у Західній Австралії вважається найбільшим монолітом у світі<ref name="Monolith"/>.
   
 
Центральна низовина з рядом озерних западин пересохлих солоних озер з висотами до 100&nbsp;м знаходиться в районі масивного осадового чохла, що перекриває древній кристалічний масив. Найнижча точка континенту -12&nbsp;м знаходиться на березі солоного озера Ейр{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Серце країни&nbsp;— ряд великих пустель: [[Велика Піщана пустеля|Велика Піщана]], [[пустеля Гібсона|Гібсона]], [[Велика пустеля Вікторія]], [[пустеля Сімпсона|Сімпсона]] з відомою [[Налларбор|Налларборською рівниною]] на південному узбережжі<ref name="WWFAA1302"/>{{sfn|Banting, Erinn|2003}}<ref name="WWFAA1309"/><ref name="WWFAA1304"/>. У центральній частині континенту довгі високі [[Дюни|піщані гряди]] тягнуться в напрямку [[Панівні вітри|панівних вітрів]], переважно південно-східних пасатів. У пустелі Сімпсона їхня довжина сягає 250&nbsp;км, а висота 60 м (висота [[Патріарший собор Воскресіння Христового|Патріаршого собору]] на Лівому березі у Києві). Між грядами річища пересохлих річок, або озерні западини&nbsp;— сліди минулих [[Плювіал|гумідних епох]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. З півдня низовина оточена горами [[Фліндерс (хребет)|Фліндерс]] і [[Лофті]]<ref name="УРЕконт"/>.
 
Центральна низовина з рядом озерних западин пересохлих солоних озер з висотами до 100&nbsp;м знаходиться в районі масивного осадового чохла, що перекриває древній кристалічний масив. Найнижча точка континенту -12&nbsp;м знаходиться на березі солоного озера Ейр{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Серце країни&nbsp;— ряд великих пустель: [[Велика Піщана пустеля|Велика Піщана]], [[пустеля Гібсона|Гібсона]], [[Велика пустеля Вікторія]], [[пустеля Сімпсона|Сімпсона]] з відомою [[Налларбор|Налларборською рівниною]] на південному узбережжі<ref name="WWFAA1302"/>{{sfn|Banting, Erinn|2003}}<ref name="WWFAA1309"/><ref name="WWFAA1304"/>. У центральній частині континенту довгі високі [[Дюни|піщані гряди]] тягнуться в напрямку [[Панівні вітри|панівних вітрів]], переважно південно-східних пасатів. У пустелі Сімпсона їхня довжина сягає 250&nbsp;км, а висота 60 м (висота [[Патріарший собор Воскресіння Христового|Патріаршого собору]] на Лівому березі у Києві). Між грядами річища пересохлих річок, або озерні западини&nbsp;— сліди минулих [[Плювіал|гумідних епох]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. З півдня низовина оточена горами [[Фліндерс (хребет)|Фліндерс]] і [[Лофті]]<ref name="УРЕконт"/>.
Рядок 161: Рядок 161:
 
Східну частину Австралії займає [[Великий Вододільний хребет]], розташований вздовж узбережжя,&nbsp;— низькі пагорби з вершинами переважно до 1600&nbsp;м над рівнем моря{{sfn|Johnson, David|2009}}. Це третій найдовший у світі гірський хребет, після [[Кордильєри|Кордильєр]] і [[Анди|Анд]]{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. Він крутими схилами обривається до тихоокеанського узбережжя, та похилими сходами&nbsp;— «даунсами» знижується на заході. Хребет слугує найбільшим вододілом на континенті, на схід течуть річки до Тихого океану, на захід&nbsp;— до Індійського та внутрішніх безстічних областей. Найвищі масиви його концентруються на південному сході&nbsp;— [[Австралійські Альпи]] з найвищою вершиною країни, горою Косцюшко (2230 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Постійні снігові та льодовикові масиви у горах відсутні, але присутні давні [[Льодовиковий рельєф|льодовикові форми рельєфу]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. В океані вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2 тис. км простягнувся [[Великий Бар'єрний риф]], найбільший [[кораловий риф]] у світі<ref name=UNEP/>.
 
Східну частину Австралії займає [[Великий Вододільний хребет]], розташований вздовж узбережжя,&nbsp;— низькі пагорби з вершинами переважно до 1600&nbsp;м над рівнем моря{{sfn|Johnson, David|2009}}. Це третій найдовший у світі гірський хребет, після [[Кордильєри|Кордильєр]] і [[Анди|Анд]]{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. Він крутими схилами обривається до тихоокеанського узбережжя, та похилими сходами&nbsp;— «даунсами» знижується на заході. Хребет слугує найбільшим вододілом на континенті, на схід течуть річки до Тихого океану, на захід&nbsp;— до Індійського та внутрішніх безстічних областей. Найвищі масиви його концентруються на південному сході&nbsp;— [[Австралійські Альпи]] з найвищою вершиною країни, горою Косцюшко (2230 м){{sfn|Атлас світу|2005}}. Постійні снігові та льодовикові масиви у горах відсутні, але присутні давні [[Льодовиковий рельєф|льодовикові форми рельєфу]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. В океані вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2 тис. км простягнувся [[Великий Бар'єрний риф]], найбільший [[кораловий риф]] у світі<ref name=UNEP/>.
   
Завдяки нетривалій історії освоєння материка європейцями, трохи більше 200 років, та непридатним для сільського господарства факторам, більшість ландшафтів зберегли свій первісний вигляд. Найбільше видозмінені та освоєні людиною ландшафти концентруються на південному сході та південному заході, уздовж східного узбережжя. Приблизно 10&nbsp;% території країни зайнято [[Селитебні землі|селитебними землями]] (будівлі та споруди у населених пунктах, транспортні магістралі){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Завдяки нетривалій історії освоєння материка європейцями, трохи більше 200 років, та непридатним для сільського господарства факторам, більшість ландшафтів зберегли свій первісний вигляд. Найбільше видозмінені та освоєні людиною ландшафти концентруються на південному сході та південному заході, уздовж східного узбережжя. Приблизно 10 % території країни зайнято [[Селитебні землі|селитебними землями]] (будівлі та споруди у населених пунктах, транспортні магістралі){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
=== Клімат ===
 
=== Клімат ===
 
{{main|Клімат Австралії}}
 
{{main|Клімат Австралії}}
   
Кліматичні умови в країні обумовлюються розташуванням переважної частини території в тропічному поясі південної півкулі, зміна пір року відбувається обернено до зміни сезонів в Україні<ref name="УРЕконт"/>. Спекотне літо припадає на період з листопада по січень, прохолодна зима&nbsp;— на червень-серпень. Проте чітка зміна пор року простежується лише на на півночі на півдні, а виражається вона здебільшого в режимі зволоження. Австралія протягом усього року отримує значну кількість [[Сонячне випромінювання|сонячної енергії]], для всього материка характерні високі температури повітря, середні літні температури +20..+28&nbsp;°C, середні зимові +12..+24&nbsp;°C. Найнижчі зафіксовані температури на рівнинах -4..-6 °C, у горах (Австралійські Альпи) -22&nbsp;°C. Над материком переважає континентальна [[Тропічне повітря|тропічна повітряна маса]] й низхідні рухи повітря, що робить Австралію найсухішим континентом на планеті. Більша частина материка розміщена у широтах, де панує південно-східна [[Пасати|пасатна циркуляція]]. І хоча повітряні маси рухаються з Тихого океану, вони не приносять значних [[Атмосферні опади|атмосферних опадів]] у внутрішні райони материка, бо Великий Вододільний хребет перехоплює вологу, рясні опади випадають тільки на [[Навітряний та підвітряний|навітряних схилах]] гір у вузькій прибережній смузі. На півночі «[[сезон дощів]]» припадає на літо, на півдні&nbsp;— на осінь-зиму, на східному узбережжі дощі випадають відносно рівномірно протягом всього року<ref name="УРЕконт"/>. Близько 40&nbsp;% материка дістає 50-250&nbsp;мм опадів на рік і тільки 10&nbsp;%&nbsp;— понад 1000 до 2000&nbsp;мм (східне узбережжя)<ref name="УРЕконт"/>. Крайня посушливість клімату Австралії істотно ускладнює використання земель у господарстві. Кожні 10-15 років в Австралії трапляються великі [[Посуха|посухи]], що тривають інколи по два-три роки<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>. У цей період 2/3 материка дістає менше 25&nbsp;мм опадів на рік. Проте справжнім стихійним лихом для Австралії є раптові [[Злива|зливи]], з перевищенням місячної норми в 10-17 разів, що завдають величезної шкоди сільському господарству: гинуть урожаї та худоба, змивається ґрунт<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>. На клімат Австралії суттєво впливають океанічні течії, зокрема диполь Індійського океану та [[Ель-Ніньйо]], які корелюються періодичними посухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють [[циклон]]и у північній Австралії<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>.
+
Кліматичні умови в країні обумовлюються розташуванням переважної частини території в тропічному поясі південної півкулі, зміна пір року відбувається обернено до зміни сезонів в Україні<ref name="УРЕконт"/>. Спекотне літо припадає на період з листопада по січень, прохолодна зима&nbsp;— на червень-серпень. Проте чітка зміна пор року простежується лише на на півночі на півдні, а виражається вона здебільшого в режимі зволоження. Австралія протягом усього року отримує значну кількість [[Сонячне випромінювання|сонячної енергії]], для всього материка характерні високі температури повітря, середні літні температури +20..+28&nbsp;°C, середні зимові +12..+24&nbsp;°C. Найнижчі зафіксовані температури на рівнинах -4..-6&nbsp;°C, у горах (Австралійські Альпи) -22&nbsp;°C. Над материком переважає континентальна [[Тропічне повітря|тропічна повітряна маса]] й низхідні рухи повітря, що робить Австралію найсухішим континентом на планеті. Більша частина материка розміщена у широтах, де панує південно-східна [[Пасати|пасатна циркуляція]]. І хоча повітряні маси рухаються з Тихого океану, вони не приносять значних [[Атмосферні опади|атмосферних опадів]] у внутрішні райони материка, бо Великий Вододільний хребет перехоплює вологу, рясні опади випадають тільки на [[Навітряний та підвітряний|навітряних схилах]] гір у вузькій прибережній смузі. На півночі «[[сезон дощів]]» припадає на літо, на півдні&nbsp;— на осінь-зиму, на східному узбережжі дощі випадають відносно рівномірно протягом всього року<ref name="УРЕконт"/>. Близько 40 % материка дістає 50-250&nbsp;мм опадів на рік і тільки 10 %&nbsp;— понад 1000 до 2000&nbsp;мм (східне узбережжя)<ref name="УРЕконт"/>. Крайня посушливість клімату Австралії істотно ускладнює використання земель у господарстві. Кожні 10-15 років в Австралії трапляються великі [[Посуха|посухи]], що тривають інколи по два-три роки<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>. У цей період 2/3 материка дістає менше 25&nbsp;мм опадів на рік. Проте справжнім стихійним лихом для Австралії є раптові [[Злива|зливи]], з перевищенням місячної норми в 10-17 разів, що завдають величезної шкоди сільському господарству: гинуть урожаї та худоба, змивається ґрунт<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>. На клімат Австралії суттєво впливають океанічні течії, зокрема диполь Індійського океану та [[Ель-Ніньйо]], які корелюються періодичними посухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють [[циклон]]и у північній Австралії<ref name="Age6092007"/><ref name="Independent20042007"/>.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 178: Рядок 178:
 
</small>
 
</small>
   
Північна частина країни до 20° південної широти лежить у [[субекваторіальний кліматичний пояс|субекваторіальному кліматичному поясі]]<ref name="bomclim"/>{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Влітку переважають вологі [[екваторіальні повітряні маси]], взимку&nbsp;— посушливі [[Тропічні повітряні маси|тропічні]]{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Влітку вітри дмуть від, а взимку до [[екватор]]а. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період ненабагато прохолодніший за літній{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +28&nbsp;°C, липні +24°C<ref name="УРЕконт"/>. У літнє-осінній період (з листопада по квітень) з морів один-два рази (загалом до 14) надходять руйнівні [[Тропічний циклон|тропічні циклони]], під час яких швидкість вітрів перевищує 30 м/с. Так 1974 року циклоном «[[Трейсі (циклон)|Трейсі]]» майже вщент була зруйнована столиця Північної Території, місто Дарвін. Вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Поблизу східного узбережжя півострова Кейп-Йорк вологість повітря та кількість опадів значні у всі сезони, з максимумом влітку{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Агрокліматичні умови малопридатні для землеробства.
+
Північна частина країни до 20° південної широти лежить у [[субекваторіальний кліматичний пояс|субекваторіальному кліматичному поясі]]<ref name="bomclim"/>{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Влітку переважають вологі [[екваторіальні повітряні маси]], взимку&nbsp;— посушливі [[Тропічні повітряні маси|тропічні]]{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Влітку вітри дмуть від, а взимку до [[екватор]]а. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період ненабагато прохолодніший за літній{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +28&nbsp;°C, липні +24&nbsp;°C<ref name="УРЕконт"/>. У літнє-осінній період (з листопада по квітень) з морів один-два рази (загалом до 14) надходять руйнівні [[Тропічний циклон|тропічні циклони]], під час яких швидкість вітрів перевищує 30 м/с. Так 1974 року циклоном «[[Трейсі (циклон)|Трейсі»]] майже вщент була зруйнована столиця Північної Території, місто Дарвін. Вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Поблизу східного узбережжя півострова Кейп-Йорк вологість повітря та кількість опадів значні у всі сезони, з максимумом влітку{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Агрокліматичні умови малопридатні для землеробства.
   
Західна та центральна частина континенту до 30° південної широти лежать у [[тропічний кліматичний пояс|тропічному кліматичному поясі]]&nbsp;— клімат різко континентальний{{sfn|Loffler|1983}}{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Увесь рік панують тропічні повітряні маси{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +34&nbsp;°C, липні +10°C<ref name="УРЕконт"/>. Влітку середньодобова може 3-4 місяці не знижуватись нижче 37&nbsp;°C; абсолютний максимум&nbsp;— 50 °C{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Переважають східні пасатні вітри, у теплий сезон з морів та океанів можуть надходити [[шторм]]и{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Південний захід континенту відомий найбільш [[Постійний вітер|постійним вітром]] на планеті, морським [[бриз]]ом, що зветься «[[доктор Фрімантл]]»{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. На рівнині Налларбор кліматичні умови подібні до центральноавстралійських, з меншими зимовими температурами та більш м'якими літніми посухами.
+
Західна та центральна частина континенту до 30° південної широти лежать у [[тропічний кліматичний пояс|тропічному кліматичному поясі]]&nbsp;— клімат різко континентальний{{sfn|Loffler|1983}}{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Увесь рік панують тропічні повітряні маси{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +34&nbsp;°C, липні +10&nbsp;°C<ref name="УРЕконт"/>. Влітку середньодобова може 3-4 місяці не знижуватись нижче 37&nbsp;°C; абсолютний максимум&nbsp;— 50&nbsp;°C{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Переважають східні пасатні вітри, у теплий сезон з морів та океанів можуть надходити [[шторм]]и{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Південний захід континенту відомий найбільш [[Постійний вітер|постійним вітром]] на планеті, морським [[бриз]]ом, що зветься «[[доктор Фрімантл]]»{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}. На рівнині Налларбор кліматичні умови подібні до центральноавстралійських, з меншими зимовими температурами та більш м'якими літніми посухами.
   
На півдні клімат [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]]<ref name="bomclimWA"/>{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Влітку переважає тропічне повітря з ясною тихою [[антициклон]]ічною погодою, взимку&nbsp;— [[помірні повітряні маси|помірні]] з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. На південному заході значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. На південному сході більш рівномірний сезонний розподіл опадів, можливе випадіння снігу{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +20&nbsp;°C, липні +9°C<ref name="УРЕконт"/>. [[Суховій|Суховії]] з пустель можуть підвищувати середньодобові температури до +37..+38&nbsp;°C. Ці частини країни дуже сприятливі до ведення землеробства, садівництва та розведення худоби&nbsp;— пшенично-вівчарський пояс{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}.
+
На півдні клімат [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]]<ref name="bomclimWA"/>{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Влітку переважає тропічне повітря з ясною тихою [[антициклон]]ічною погодою, взимку&nbsp;— [[помірні повітряні маси|помірні]] з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. На південному заході значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. На південному сході більш рівномірний сезонний розподіл опадів, можливе випадіння снігу{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +20&nbsp;°C, липні +9&nbsp;°C<ref name="УРЕконт"/>. [[Суховій|Суховії]] з пустель можуть підвищувати середньодобові температури до +37..+38&nbsp;°C. Ці частини країни дуже сприятливі до ведення землеробства, садівництва та розведення худоби&nbsp;— пшенично-вівчарський пояс{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}.
   
Південна частина острова Тасманія лежить у [[Помірний кліматичний пояс|помірному кліматичному поясі]]<ref name="bomclim" />{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Перевалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, можливий сніговий покрив{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Відносно прохолодне літо з більш антициклонічною погодою. Абсолютний мінімум до -6&nbsp;°C, у горах до -22°C<ref name="УРЕконт"/>. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне. На заході вологі вітри з Індійського океану приносять рясні опади цілий рік; на східному узбережжі вітрова тінь, тож спостерігається посушливий сезон<ref name="bomclim" />.
+
Південна частина острова Тасманія лежить у [[Помірний кліматичний пояс|помірному кліматичному поясі]]<ref name="bomclim" />{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Перевалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос{{sfn|ФГАМ|1964|с=20}}. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, можливий сніговий покрив{{sfn|Атлас. Географія материків і океанів|2014}}. Відносно прохолодне літо з більш антициклонічною погодою. Абсолютний мінімум до -6&nbsp;°C, у горах до -22&nbsp;°C<ref name="УРЕконт"/>. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне. На заході вологі вітри з Індійського океану приносять рясні опади цілий рік; на східному узбережжі вітрова тінь, тож спостерігається посушливий сезон<ref name="bomclim" />.
   
 
=== Внутрішні води ===
 
=== Внутрішні води ===
 
{{main|Гідрографія Австралії}}
 
{{main|Гідрографія Австралії}}
Австралія надзвичайно бідна на поверхневі води країна, лише 10-17&nbsp;% атмосферних опадів потрапляє до водотоків країни, решта випаровується та просотується в ґрунт. Річкова сітка розвинута мало, майже 60&nbsp;% території&nbsp;— [[Безстічна область|безстічні області]]<ref name="УРЕконт"/>. Більшість річок мають нерівномірний [[Режим річок|режим стоку]]; [[Живлення річок і озер|живлення]] дощове<ref name="УРЕконт"/>. Річний стік з континенту дорівнює 350 км³ (1&nbsp;% поверхневого стоку планети){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Розподіл поверхневих вод територією країни нерівномірний, половина припадає на малозаселену північну частину, а на найважливіший сільськогосподарський район басейну [[Муррей (річка)|Муррею]] (2570 км)&nbsp;— [[Дарлінг (річка)|Дарлінгу]] (2740 км)&nbsp;— лише 14&nbsp;% (1&nbsp;млн км²){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Повноводні короткі річки стікають з невеликої площі східних схилів [[Великий Вододільний хребет|Великого Вододільного хребта]] до Тихого океану; більшість території країни відноситься до [[Басейн річки|басейну]] Індійського океану, його річки пересихають у посушливий сезон{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільші річки: [[Фіцрой (річка, Квінсленд)|Фіцрой]], [[Ропер]], [[Фліндерс (річка)|Фліндерс]], [[Вікторія (річка)|Вікторія]], [[Грегорі (річка)|Грегорі]], [[Мерчісон (річка)|Мерчісон]], [[Гаскойн (річка)|Гаскойн]], [[Ашбертон]], [[Де-Грей]]<ref name="УРЕконт"/>. На території західної та центральної Австралії присутні лише [[Крик (річка)|крики]], що наповнюються водами на короткий період злив. Найгустіша річкова мережа на острові [[Тасманія]], де річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Австралія надзвичайно бідна на поверхневі води країна, лише 10-17 % атмосферних опадів потрапляє до водотоків країни, решта випаровується та просотується в ґрунт. Річкова сітка розвинута мало, майже 60 % території&nbsp;— [[Безстічна область|безстічні області]]<ref name="УРЕконт"/>. Більшість річок мають нерівномірний [[Режим річок|режим стоку]]; [[Живлення річок і озер|живлення]] дощове<ref name="УРЕконт"/>. Річний стік з континенту дорівнює 350 км³ (1 % поверхневого стоку планети){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Розподіл поверхневих вод територією країни нерівномірний, половина припадає на малозаселену північну частину, а на найважливіший сільськогосподарський район басейну [[Муррей (річка)|Муррею]] (2570 км)&nbsp;— [[Дарлінг (річка)|Дарлінгу]] (2740 км)&nbsp;— лише 14 % (1&nbsp;млн км²){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Повноводні короткі річки стікають з невеликої площі східних схилів [[Великий Вододільний хребет|Великого Вододільного хребта]] до Тихого океану; більшість території країни відноситься до [[Басейн річки|басейну]] Індійського океану, його річки пересихають у посушливий сезон{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільші річки: [[Фіцрой (річка, Квінсленд)|Фіцрой]], [[Ропер]], [[Фліндерс (річка)|Фліндерс]], [[Вікторія (річка)|Вікторія]], [[Грегорі (річка)|Грегорі]], [[Мерчісон (річка)|Мерчісон]], [[Гаскойн (річка)|Гаскойн]], [[Ашбертон]], [[Де-Грей]]<ref name="УРЕконт"/>. На території західної та центральної Австралії присутні лише [[Крик (річка)|крики]], що наповнюються водами на короткий період злив. Найгустіша річкова мережа на острові [[Тасманія]], де річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
Муррей бере початок на західних схилах Австралійських Альп та несе свої води до Великої Австралійської затоки на захід{{sfn|Атлас світу|2005}}. Через значне випаровування та використання води на [[іригація|іригацію]] в районі гирла він сильно міліє та пересихає, вихід до затоки перекривають численні піщані [[Коса (географія)|коси]]. Дарлінг, права притока, через посуху може повністю пересихати вже в середній течії на період до 1,5 року. Ліві притоки Муррею, [[Маррамбіджі]] та [[Гоулберн]], повноводні, під час [[Повінь|повені]] розливаються на десятки км²{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Для річкових вод країни характерним є високий природній рівень [[Солоність|солоності]] та замуленість через зростання [[Ерозія ґрунтів|ерозії ґрунтів]]. Через [[Знеліснення|зведення лісів]] та інтенсивне землеробство піднявся рівень [[Засолені ґрунти|засоленості вод]]. Басейн Муррею-Дарлінгу майже повністю зарегульовано [[Став|ставами]], [[Водосховище|водосховищами]], зрошувальними системами. Система гідроспоруд «Сніжні гори» перекидає води річки [[Сноуі-Рівер]], що тече зі схилів Австралійських Альп на південь, до річкової системи Маррамбіджі на зрошення сільгоспугідь. На водосховищах споруджено гідроелектростанції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Муррей бере початок на західних схилах Австралійських Альп та несе свої води до Великої Австралійської затоки на захід{{sfn|Атлас світу|2005}}. Через значне випаровування та використання води на [[іригація|іригацію]] в районі гирла він сильно міліє та пересихає, вихід до затоки перекривають численні піщані [[Коса (географія)|коси]]. Дарлінг, права притока, через посуху може повністю пересихати вже в середній течії на період до 1,5 року. Ліві притоки Муррею, [[Маррамбіджі]] та [[Гоулберн]], повноводні, під час [[Повінь|повені]] розливаються на десятки км²{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Для річкових вод країни характерним є високий природній рівень [[Солоність|солоності]] та замуленість через зростання [[Ерозія ґрунтів|ерозії ґрунтів]]. Через [[Знеліснення|зведення лісів]] та інтенсивне землеробство піднявся рівень [[Засолені ґрунти|засоленості вод]]. Басейн Муррею-Дарлінгу майже повністю зарегульовано [[став]]ами, [[Водосховище|водосховищами]], зрошувальними системами. Система гідроспоруд «Сніжні гори» перекидає води річки [[Сноуі-Рівер]], що тече зі схилів Австралійських Альп на південь, до річкової системи Маррамбіджі на зрошення сільгоспугідь. На водосховищах споруджено гідроелектростанції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 204: Рядок 204:
 
У центральній частині континенту присутні западини безстічних областей, заповнені пересихаючими [[Солоне озеро|солоними озерами]]: [[Ейр (озеро)|Ейр]], [[Герднер]], [[Торренс (озеро)|Торренс]], [[Фром (озеро)|Фром]], [[Дісаппойнтмент|Дисаппойнтмент]], [[Карнегі (озеро)|Карнегі]], [[Барлі (озеро)|Барлі]]<ref name="УРЕконт"/>. З півночі та сходу сюди збирають води довжелезні крики: [[Ейр-Крик]], [[Даямантіна]], [[Куперс-Крик]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. Найбільше за площею озеро країни&nbsp;— [[плейстоцен]]ове озеро Ейр, що в наш час здебільшого представляє собою [[солончак]], який наповнюється водою тільки після рясних злив{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У тропічній частині країни, на річці [[Орд (річка)|Орд]] створено найбільше водосховище{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
 
У центральній частині континенту присутні западини безстічних областей, заповнені пересихаючими [[Солоне озеро|солоними озерами]]: [[Ейр (озеро)|Ейр]], [[Герднер]], [[Торренс (озеро)|Торренс]], [[Фром (озеро)|Фром]], [[Дісаппойнтмент|Дисаппойнтмент]], [[Карнегі (озеро)|Карнегі]], [[Барлі (озеро)|Барлі]]<ref name="УРЕконт"/>. З півночі та сходу сюди збирають води довжелезні крики: [[Ейр-Крик]], [[Даямантіна]], [[Куперс-Крик]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. Найбільше за площею озеро країни&nbsp;— [[плейстоцен]]ове озеро Ейр, що в наш час здебільшого представляє собою [[солончак]], який наповнюється водою тільки після рясних злив{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У тропічній частині країни, на річці [[Орд (річка)|Орд]] створено найбільше водосховище{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
Загальна площа [[Артезіанський басейн|артезіанських басейнів]] країни сягає 3&nbsp;млн км² (40&nbsp;% площі країни){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. В тропічній частині Австралії, на схід від Великого Вододільного хребта в Центральній низовині, знаходиться найбільший у світі [[Великий артезіанський басейн]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. Більшість його солонуватих теплих вод залягає на значних глибинах (до 2 км); води використовують на потребу скотарства та в гірничій промисловості{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Окрім використання артезіанських вод важливим для господарства країни є багаторазовий водообіг, очищення вод, [[Опріснення води|опріснення морської води]]. Проте такий спосіб забезпечення прісною водою несе в собі небезпеку забруднення навколишнього середовища великою кількістю солей (приблизно 40 тонн на кожну 1 тис. м³ прісної води), що утворюються внаслідок опріснення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
+
Загальна площа [[Артезіанський басейн|артезіанських басейнів]] країни сягає 3&nbsp;млн км² (40 % площі країни){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. В тропічній частині Австралії, на схід від Великого Вододільного хребта в Центральній низовині, знаходиться найбільший у світі [[Великий артезіанський басейн]]{{sfn|Атлас світу|2005}}. Більшість його солонуватих теплих вод залягає на значних глибинах (до 2 км); води використовують на потребу скотарства та в гірничій промисловості{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Окрім використання артезіанських вод важливим для господарства країни є багаторазовий водообіг, очищення вод, [[Опріснення води|опріснення морської води]]. Проте такий спосіб забезпечення прісною водою несе в собі небезпеку забруднення навколишнього середовища великою кількістю солей (приблизно 40 тонн на кожну 1 тис. м³ прісної води), що утворюються внаслідок опріснення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
 
=== Ґрунти й рослинність ===
 
=== Ґрунти й рослинність ===
 
{{main|Ґрунти Австралії|Флора Австралії}}
 
{{main|Ґрунти Австралії|Флора Австралії}}
Розміщення ґрунтового покриву в загальних рисах підпорядковане [[Широтна зональність|широтній зональності]], яка порушується лише в горах<ref name="УРЕконт"/>. Різкий посушливий тропічний клімат континенту призводить до того, що 3/4 території, від берегів Індійського океану на заході до західних схилів Великого Вододільного хребта на сході, займають пустелі та напівпустелі зі своєрідною рослинністю на [[Пустельні ґрунти|пустельних ґрунтах]] вивітреної озалізненої материнської породи&nbsp;— «аридні червоні землі»{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Ґрунти кам'янистих поверхонь [[Останець|останців]] вкриті кременистим щебенем&nbsp;— «гіббер». У центральній частині континенту довгі буро-червоні піщані гряди з куртинами [[спініфекс]]у розділяють фіолетово-зелені стрічки [[евкаліпт]]ів, [[Акація|акацій]] та [[Казуарина|казуарин]] вздовж сухих криків{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На глинястих солончаках пересихаючих озер ростуть ендемічні види [[Лобода|лободи]] та [[Солянка (рослина)|солянок]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Унікальною особливістю Австралії є відсутність пустель на західному узбережжі тропічного поясу (аналог [[Атакама|Атаками]], [[Наміб]]у), тут їх замінюють напівпустелі. Рослинність напівпустель представлена [[Тонконогові|злаками]], [[полин]]ом, солянками, акаціями та евкаліптами [[маллі-скреб]]у на червоних і бурих щебенистих пустельних ґрунтах{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На півночі, сході й півдні напівпустелі замінюють рідколісся з поодинокими евкаліптами, акаціями та казуаринами на червоних, червоно-коричневих, червоно-бурих та реліктових темних багатих [[гумус]]ом ґрунтах. Останні ґрунти дуже родючі, вони багаті на дефіцитний для континентальних ґрунтів [[фосфор]] і не потребують штучних добрив{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. [[Рідколісся]] по річковим вододілам виходять до східного тихоокеанського узбережжя, де [[Підзолисті ґрунти|підзолисті ґрунти]], які переходять у гірські лісові. Густий трав'яний покрив представлений високими (до 1,5&nbsp;м заввишки) злаками: [[Мітчелова трава|мітчелова]], [[Кенгурова трава|кенгурова]], [[Блакитна трава|блакитна]] (''Andropogon'') та [[трава Фліндерса]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На півдні у субтропічному поясі через брак зволоження поширюються непрохідні [[скреб]]и та [[верес]]оподібні [[Лука (рослинність)|луки]] на родючих [[Каштанові ґрунти|каштанових]], коричневих, сіро-коричневих та реліктових червоно-бурих ґрунтах на південному заході{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Розміщення ґрунтового покриву в загальних рисах підпорядковане [[Широтна зональність|широтній зональності]], яка порушується лише в горах<ref name="УРЕконт"/>. Різкий посушливий тропічний клімат континенту призводить до того, що 3/4 території, від берегів Індійського океану на заході до західних схилів Великого Вододільного хребта на сході, займають пустелі та напівпустелі зі своєрідною рослинністю на [[Пустельні ґрунти|пустельних ґрунтах]] вивітреної озалізненої материнської породи&nbsp;— «аридні червоні землі»{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Ґрунти кам'янистих поверхонь [[Останець|останців]] вкриті кременистим щебенем&nbsp;— «гіббер». У центральній частині континенту довгі буро-червоні піщані гряди з куртинами [[спініфекс]]у розділяють фіолетово-зелені стрічки [[евкаліпт]]ів, [[Акація|акацій]] та [[Казуарина|казуарин]] вздовж сухих криків{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На глинястих солончаках пересихаючих озер ростуть ендемічні види [[Лобода|лободи]] та [[Солянка (рослина)|солянок]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Унікальною особливістю Австралії є відсутність пустель на західному узбережжі тропічного поясу (аналог [[Атакама|Атаками]], [[Наміб]]у), тут їх замінюють напівпустелі. Рослинність напівпустель представлена [[Тонконогові|злаками]], [[полин]]ом, солянками, акаціями та евкаліптами [[маллі-скреб]]у на червоних і бурих щебенистих пустельних ґрунтах{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На півночі, сході й півдні напівпустелі замінюють рідколісся з поодинокими евкаліптами, акаціями та казуаринами на червоних, червоно-коричневих, червоно-бурих та реліктових темних багатих [[гумус]]ом ґрунтах. Останні ґрунти дуже родючі, вони багаті на дефіцитний для континентальних ґрунтів [[фосфор]] і не потребують штучних добрив{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. [[Рідколісся]] по річковим вододілам виходять до східного тихоокеанського узбережжя, де [[підзолисті ґрунти]], які переходять у гірські лісові. Густий трав'яний покрив представлений високими (до 1,5&nbsp;м заввишки) злаками: [[Мітчелова трава|мітчелова]], [[Кенгурова трава|кенгурова]], [[Блакитна трава|блакитна]] (''Andropogon'') та [[трава Фліндерса]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. На півдні у субтропічному поясі через брак зволоження поширюються непрохідні [[скреб]]и та [[верес]]оподібні [[Лука (рослинність)|луки]] на родючих [[Каштанові ґрунти|каштанових]], коричневих, сіро-коричневих та реліктових червоно-бурих ґрунтах на південному заході{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
Завдяки тривалій ізоляції континенту після розходження колишніх частин Гондвани у мезозойську еру його флора відрізняється багатьма реліктовими формами подібними до африканських, південноазійських, південноамериканських та новозеландських. 3/4 видів вищих рослин країни&nbsp;— [[ендемік]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}<ref name="УРЕконт"/>. Найхарактернішими деревами Австралії виступають 350 видів евкаліптів (до 135&nbsp;м заввишки) в усіх (окрім кам'янистих пустель) природних ландшафтах континенту, від екваторіальних [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|вологих лісів]] півночі до помірних вологих лісів Тасманії, загалом 2&nbsp;% території країни<ref name="УРЕконт"/>. Евкаліпт представлений на [[Герб Австралії|державному гербі]]. Стійка до шкідників та гниття, різноманітного кольору деревина евкаліптів, що використовується в суднобудуванні, будівництві, целюлозо-паперовій промисловості, на виготовленні меблів, цінується лісівниками усього світу. Його кора та листя містить до 40&nbsp;% [[Ефірні олії|ефірних олій]], що використовуються фармацевтами{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Швидко зростаючі промислові насадження евкаліпту можна зустріти на усіх континентах. Через ефірні випаровування в евкаліптових лісах майже відсутній [[підлісок]]. Кущові форми евкаліптів утворюють специфічні рослинні угруповання: маллі-скреб та [[брігаллоу-скреб]]. Іншим характерним деревом Австралії виступає акація, що пристосувалась навіть до пустельних умов, де її зарості кущових форм утворюють своєрідний непролазний [[мальга-скреб]] на кам'янистих розсипах{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Завдяки тривалій ізоляції континенту після розходження колишніх частин Гондвани у мезозойську еру його флора відрізняється багатьма реліктовими формами подібними до африканських, південноазійських, південноамериканських та новозеландських. 3/4 видів вищих рослин країни&nbsp;— [[ендемік]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}<ref name="УРЕконт"/>. Найхарактернішими деревами Австралії виступають 350 видів евкаліптів (до 135&nbsp;м заввишки) в усіх (окрім кам'янистих пустель) природних ландшафтах континенту, від екваторіальних [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|вологих лісів]] півночі до помірних вологих лісів Тасманії, загалом 2 % території країни<ref name="УРЕконт"/>. Евкаліпт представлений на [[Герб Австралії|державному гербі]]. Стійка до шкідників та гниття, різноманітного кольору деревина евкаліптів, що використовується в суднобудуванні, будівництві, целюлозо-паперовій промисловості, на виготовленні меблів, цінується лісівниками усього світу. Його кора та листя містить до 40 % [[Ефірні олії|ефірних олій]], що використовуються фармацевтами{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Швидко зростаючі промислові насадження евкаліпту можна зустріти на усіх континентах. Через ефірні випаровування в евкаліптових лісах майже відсутній [[підлісок]]. Кущові форми евкаліптів утворюють специфічні рослинні угруповання: маллі-скреб та [[брігаллоу-скреб]]. Іншим характерним деревом Австралії виступає акація, що пристосувалась навіть до пустельних умов, де її зарості кущових форм утворюють своєрідний непролазний [[мальга-скреб]] на кам'янистих розсипах{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
<small>
 
<small>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Australia Present Vegetation Map.png|border|Карта рослинного покриву {{ref-en}}
+
Australia Present Vegetation Map.png|border|Карта рослинного покриву {{ref-en}}
 
Australian bush02.jpg|border|Евкаліптові ліси
 
Australian bush02.jpg|border|Евкаліптові ліси
 
CSIRO ScienceImage 4284 Red Ferrosol soil profile in the Atherton Tablelands of north Queensland.jpg|border|Червонозем Квінсленду
 
CSIRO ScienceImage 4284 Red Ferrosol soil profile in the Atherton Tablelands of north Queensland.jpg|border|Червонозем Квінсленду
Рядок 223: Рядок 223:
 
</small>
 
</small>
   
[[Ліси Австралії]] займають лише 5&nbsp;% території країни. Історично їхньому поширенню заважали тверді [[Латеритна кірка|латеритні кірки]] вивітрювання в екваторіальній зоні та природні й антропогенні [[Лісова пожежа|пожежі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Головні лісові масиви сконцентровані на [[Червоноземи|червоно-]] і [[жовтозем]]ах східного узбережжя&nbsp;— [[евкаліпт королівський]] (''Eucalyptus regnans''); на південно-західному узбережжі та на острові Тасманія на опідзолених [[Бурі лісові ґрунти|бурих лісових ґрунтах]]&nbsp;— [[Eucalyptus diversicolor|евкаліпт каррі]] (''E. diversicolor''). Незначні масиви евкаліптових лісів північного узбережжя досить далеко заходять по долинам криків на південь, безпосередньо в пустельну зону. Під пологом евкаліптів ростуть [[Пальма|пальми]], [[панданус]]и, [[Деревоподібні папороті|деревоподібна папороть]], трав'яні дерева, [[Ліани|ліани]] з великими квітками обвивають стовбури<ref name="УРЕконт"/>. Уздовж річок та по заболоченим низовинам східного узбережжя збереглися реліктові вологі тропічні ліси з [[фікус]]ів, [[горіхове дерево|горіхових]], [[рожеве дерево|рожевих]] та [[жовте дерево|жовтих дерев]], пальм, хвойних (у субтропіках&nbsp;— [[Араукарія|араукарії]]). Ці ліси у позаминулому столітті зазнали значного знищення через цінні породи деревини. До 1930-х років залишилось лише 38,5&nbsp;млн га первісних лісів, усі інші були замінені вторинними{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Тасманійські ліси представлені евкаліптами, [[Південний бук|південним буком]], деревовидою папороттю, південними хвойними породами<ref name="УРЕконт"/>. Часто вони з повністю непрохідними заростями у підліску{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Через брак м'якої деревини хвойних порід в Австралії штучно висаджують великі масиви субтропічних видів з Середземномор'я та Північної Америки{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
[[Ліси Австралії]] займають лише 5 % території країни. Історично їхньому поширенню заважали тверді [[Латеритна кірка|латеритні кірки]] вивітрювання в екваторіальній зоні та природні й антропогенні [[Лісова пожежа|пожежі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Головні лісові масиви сконцентровані на [[Червоноземи|червоно-]] і [[жовтозем]]ах східного узбережжя&nbsp;— [[евкаліпт королівський]] (''Eucalyptus regnans''); на південно-західному узбережжі та на острові Тасманія на опідзолених [[Бурі лісові ґрунти|бурих лісових ґрунтах]]&nbsp;— [[Eucalyptus diversicolor|евкаліпт каррі]] (''E. diversicolor''). Незначні масиви евкаліптових лісів північного узбережжя досить далеко заходять по долинам криків на південь, безпосередньо в пустельну зону. Під пологом евкаліптів ростуть [[Пальма|пальми]], [[панданус]]и, [[Деревоподібні папороті|деревоподібна папороть]], трав'яні дерева, [[ліани]] з великими квітками обвивають стовбури<ref name="УРЕконт"/>. Уздовж річок та по заболоченим низовинам східного узбережжя збереглися реліктові вологі тропічні ліси з [[фікус]]ів, [[горіхове дерево|горіхових]], [[рожеве дерево|рожевих]] та [[жовте дерево|жовтих дерев]], пальм, хвойних (у субтропіках&nbsp;— [[Араукарія|араукарії]]). Ці ліси у позаминулому столітті зазнали значного знищення через цінні породи деревини. До 1930-х років залишилось лише 38,5&nbsp;млн га первісних лісів, усі інші були замінені вторинними{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Тасманійські ліси представлені евкаліптами, [[Південний бук|південним буком]], деревовидою папороттю, південними хвойними породами<ref name="УРЕконт"/>. Часто вони з повністю непрохідними заростями у підліску{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Через брак м'якої деревини хвойних порід в Австралії штучно висаджують великі масиви субтропічних видів з Середземномор'я та Північної Америки{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
{{see also|Австралійська біогеографічна область|Ліси Австралії}}
 
{{see also|Австралійська біогеографічна область|Ліси Австралії}}
Рядок 229: Рядок 229:
 
=== Тваринний світ ===
 
=== Тваринний світ ===
 
{{main|Фауна Австралії}}
 
{{main|Фауна Австралії}}
Завдяки тривалій ізоляції континенту його [[фауна]] відрізняється [[Реліктові види|реліктовими формами]], що давно щезли, були замінені іншими, або ніколи не з'являлись на інших континентах&nbsp;— 90&nbsp;% видів тварин ендемічні. У той самий час ця фауна є 10&nbsp;% від усього [[біорізноманіття]] планети{{sfn|Australia|місце= Introduction. Factbook}}. Австралія&nbsp;— «країна живих викопних», тут збереглися представники древньої [[Сумчасті|сумчастої фауни]] планети<ref name="УРЕконт"/>. На континенті відсутні такі широко представлені на інших материках такі групи тварин, як [[копитні]] та [[примати]]<ref name="УРЕконт"/>. [[Хижі]] представлені [[Динго|собакою динго]], що з'явилась в Австралії разом з людиною досить недавно, 12-35 тис. років тому. Проти динго на межі штатів [[Квінсленд]] (району інтенсивного скотарства) та [[Південна Австралія]] було споруджено довжелезний тин&nbsp;— найдовшу штучну споруду на планеті{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільшого різноманіття на континенті сягнули представники сумчастих: [[кенгуру]], [[коала]] (сумчастий ведмідь), [[Вомбат|вомбати]], [[Кускусоподібні|кускуси]], [[Посуми|посуми]], [[Тасманійський диявол|сумчастий диявол]] (ендемік Тасманії){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільший представник цієї групи, кенгуру, представлений на державному гербі. [[Кенгуру рудий|Руді]] та [[Кенгуру велетенський|сірі кенгуру]] сягають 1,5&nbsp;м зросту, в той час як група «[[валабі]]» представлена невеличкими тваринами, що живуть на скелях, деревах та займають екологічну нішу «ремигаючих» [[гризуни|гризунів]]. Під час посухи їхні величезні стада масово виздихують. Великі кенгуру становлять конкуренцію сільськогосподарській худобі, тому щорічно їх мільйонами відстрілюють. М'ясо в'ялиться, йде на корм домашнім тваринам, шкури йдуть на заготівлю. 4 види кенгуру вимерли внаслідок людського винищення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найпримітивніші звірі, [[однопрохідні]], представлені ендеміками континенту, реліктами мезозойської епохи: [[Єхиднові|єхидною]], що мешкає повсюдно на континенті, та [[качкодзьоб]]ом, що населяє водойми південного сходу<ref name="УРЕконт"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Завдяки тривалій ізоляції континенту його [[фауна]] відрізняється [[Реліктові види|реліктовими формами]], що давно щезли, були замінені іншими, або ніколи не з'являлись на інших континентах&nbsp;— 90 % видів тварин ендемічні. У той самий час ця фауна є 10 % від усього [[біорізноманіття]] планети{{sfn|Australia|місце= Introduction. Factbook}}. Австралія&nbsp;— «країна живих викопних», тут збереглися представники древньої [[Сумчасті|сумчастої фауни]] планети<ref name="УРЕконт"/>. На континенті відсутні такі широко представлені на інших материках такі групи тварин, як [[копитні]] та [[примати]]<ref name="УРЕконт"/>. [[Хижі]] представлені [[Динго|собакою динго]], що з'явилась в Австралії разом з людиною досить недавно, 12-35 тис. років тому. Проти динго на межі штатів [[Квінсленд]] (району інтенсивного скотарства) та [[Південна Австралія]] було споруджено довжелезний тин&nbsp;— найдовшу штучну споруду на планеті{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільшого різноманіття на континенті сягнули представники сумчастих: [[кенгуру]], [[коала]] (сумчастий ведмідь), [[вомбат]]и, [[Кускусоподібні|кускуси]], [[посуми]], [[Тасманійський диявол|сумчастий диявол]] (ендемік Тасманії){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найбільший представник цієї групи, кенгуру, представлений на державному гербі. [[Кенгуру рудий|Руді]] та [[Кенгуру велетенський|сірі кенгуру]] сягають 1,5&nbsp;м зросту, в той час як група «[[валабі]]» представлена невеличкими тваринами, що живуть на скелях, деревах та займають екологічну нішу «ремигаючих» [[гризуни|гризунів]]. Під час посухи їхні величезні стада масово виздихують. Великі кенгуру становлять конкуренцію сільськогосподарській худобі, тому щорічно їх мільйонами відстрілюють. М'ясо в'ялиться, йде на корм домашнім тваринам, шкури йдуть на заготівлю. 4 види кенгуру вимерли внаслідок людського винищення{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Найпримітивніші звірі, [[однопрохідні]], представлені ендеміками континенту, реліктами мезозойської епохи: [[Єхиднові|єхидною]], що мешкає повсюдно на континенті, та [[качкодзьоб]]ом, що населяє водойми південного сходу<ref name="УРЕконт"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 245: Рядок 245:
 
Найбільший представник орнітофауни континенту&nbsp;— страус [[ему]], птах, що зображений на державному гербі. Він трохи поступається за розмірами своєму [[Страус африканський|африканському сородичеві]] й сягає ваги у 60&nbsp;кг{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У північних вологих лісах мешкає інший птах, що не літає&nbsp;— [[казуар]]. Самець цього птаха сягає 1,5&nbsp;м зросту й має яскраве своєрідно забарвлене пір'я{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У лісах водяться різноманітні [[Папугові|папуги]], птах-пересмішник&nbsp;— [[лірохвіст]], яскраво забарвлені [[Дивоптахові|райські птахи]], [[рибалочка]], [[Медолюбові|медососи]], [[сміттєві кури]] нагрібають величезні купи сміття&nbsp;— своєрідні [[Інкубатор (біологія)|інкубатори]] для яєць. На водоймах плавають ендемічні [[Чорний лебідь|чорні лебеді]]. З Європи були завезені міські [[горобець|горобці]] та [[шпак]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
 
Найбільший представник орнітофауни континенту&nbsp;— страус [[ему]], птах, що зображений на державному гербі. Він трохи поступається за розмірами своєму [[Страус африканський|африканському сородичеві]] й сягає ваги у 60&nbsp;кг{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У північних вологих лісах мешкає інший птах, що не літає&nbsp;— [[казуар]]. Самець цього птаха сягає 1,5&nbsp;м зросту й має яскраве своєрідно забарвлене пір'я{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. У лісах водяться різноманітні [[Папугові|папуги]], птах-пересмішник&nbsp;— [[лірохвіст]], яскраво забарвлені [[Дивоптахові|райські птахи]], [[рибалочка]], [[Медолюбові|медососи]], [[сміттєві кури]] нагрібають величезні купи сміття&nbsp;— своєрідні [[Інкубатор (біологія)|інкубатори]] для яєць. На водоймах плавають ендемічні [[Чорний лебідь|чорні лебеді]]. З Європи були завезені міські [[горобець|горобці]] та [[шпак]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
[[Плазуни]] представлені [[Плащоносна ящірка|плащоносною ящіркою]], [[Молох (ящірка)|ящіркою-молохом]]; у водоймах звичайні [[крокодил]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. З [[іхтіофауна|іхтіофауни]] цікавий представник [[Дводишні|дводишних риб]], релікт мезозойської епохи&nbsp;— [[Цератод|цератод]] (''Ceratodus''), що має одну легеню й здатний впадати в [[анабіоз]] у мулі під час посухи<ref name="УРЕконт"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Континент населяють численні види [[Лускокрилі|метеликів]], [[Москіти|москітів]], [[Терміти|термітів]]<ref name="УРЕконт"/>.
+
[[Плазуни]] представлені [[Плащоносна ящірка|плащоносною ящіркою]], [[Молох (ящірка)|ящіркою-молохом]]; у водоймах звичайні [[крокодил]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. З [[іхтіофауна|іхтіофауни]] цікавий представник [[Дводишні|дводишних риб]], релікт мезозойської епохи&nbsp;— [[цератод]] (''Ceratodus''), що має одну легеню й здатний впадати в [[анабіоз]] у мулі під час посухи<ref name="УРЕконт"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Континент населяють численні види [[Лускокрилі|метеликів]], [[Москіти|москітів]], [[Терміти|термітів]]<ref name="УРЕконт"/>.
   
 
{{see also|Ссавці Австралії|Птахи Австралії|Риби Австралії}}
 
{{see also|Ссавці Австралії|Птахи Австралії|Риби Австралії}}
Рядок 259: Рядок 259:
 
=== Охорона природи ===
 
=== Охорона природи ===
 
{{main|Природоохоронні території Австралії}}
 
{{main|Природоохоронні території Австралії}}
Уперше на державному рівні питання охорони лісів було підняте 1860 року{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Головною проблемою [[лісівництво|лісівництва]] на континенті завжди були пожежі, під час яких вигорало більше лісу, ніж заготовлялось (в окремі роки до 5&nbsp;% усіх лісових масивів континенту). Перед Другою світовою війною, коли під час пожежі на південному сході було знищено 100 тис. га лісів, було створено [[Національна протипожежна служба Австралії|національну протипожежну службу]], заборонено розводити багаття в лісах, почали контролювати скотарів, нарізали «пожежні шляхи», почали практикувати контрольовані підпала опаду, в тому числі із застосуванням [[Пожежна авіація|пожежної авіації]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
+
Уперше на державному рівні питання охорони лісів було підняте 1860 року{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}. Головною проблемою [[лісівництво|лісівництва]] на континенті завжди були пожежі, під час яких вигорало більше лісу, ніж заготовлялось (в окремі роки до 5 % усіх лісових масивів континенту). Перед Другою світовою війною, коли під час пожежі на південному сході було знищено 100 тис. га лісів, було створено [[Національна протипожежна служба Австралії|національну протипожежну службу]], заборонено розводити багаття в лісах, почали контролювати скотарів, нарізали «пожежні шляхи», почали практикувати контрольовані підпала опаду, в тому числі із застосуванням [[Пожежна авіація|пожежної авіації]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Природа}}.
   
 
Фауна континенту досить вразлива як до безконтрольного полювання, так і до пресингу інтродукованих видів, [[Свійські тварини|свійських тварин]] (насамперед хижих кішок і собак, травоїдних вівців). До «чорної книги» континенту занесено [[Тилацин|сумчастого вовка]], що зник в середині XX століття. Іншої долі зазнав коала, що також міг зникнути в 1930-х роках, проти його [[Флегматик|флегматична]] миловидість дозволила провести успішну PR-кампанію зі збереження і розселення цього австралійського ендеміка.
 
Фауна континенту досить вразлива як до безконтрольного полювання, так і до пресингу інтродукованих видів, [[Свійські тварини|свійських тварин]] (насамперед хижих кішок і собак, травоїдних вівців). До «чорної книги» континенту занесено [[Тилацин|сумчастого вовка]], що зник в середині XX століття. Іншої долі зазнав коала, що також міг зникнути в 1930-х роках, проти його [[Флегматик|флегматична]] миловидість дозволила провести успішну PR-кампанію зі збереження і розселення цього австралійського ендеміка.
Рядок 273: Рядок 273:
 
</small>
 
</small>
   
1973 року було створено [[Міністерство охорони природи Австралії|міністерство охорони природи Австралії]]. Пізніше законодавчими органами штатів були прийняті закони щодо збереження природи, природокористування надрами й водами, охорону родючості ґрунтів, чистоти повітря. Загальна площа охоронюваних земель не перевищує 2&nbsp;% території країни. Здебільшого це [[Національний парк|національні парки]], що поєднують функцію як [[Охорона природи|захисту природи]], так і [[рекреація|рекреаційну]]. Парками керує федеральне агентство [[Парки Австралії]] ({{lang-en|Parks Australia}}), створене 1999 року під керівництвом міністерства екології. Більшість з них знаходяться поблизу міст і слугують місцем відпочинку містян. М'який режим заповідності дозволяє в них проводити [[видобуток корисних копалин]], заготівлю деревини і обмежений [[випас худоби]]. Найстаріші та найвідоміші національні парки: [[Маунт-Косцюшко]], [[Вайперфілд]], [[Вїлсонс-Промонторі]], [[Еунгелла]], [[Сенктуері]]<ref name="УРЕконт"/>. Також широко відомі національні парки [[Улуру-Ката-Тьюта (національний парк)|Улуру-Ката-Тьюта]], [[Національний парк Какаду|Какаду]], [[Національний парк Пурнулулу|Пурнулулу]], [[Південно-Західний національний парк]] та область озер [[Уїлландра]], які входять до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО в Австралії|Світової спадщини ЮНЕСКО]]<ref>[http://whc.unesco.org/pg.cfm?cid=31 Офіційний сайт ЮНЕСКО. Список об'єктів Світової спадщини]</ref>. Величезні території були узяті під охорону також в пустельних місцевостях&nbsp;— [[Грейт-Вікторіа-Дезерт]], [[Палм-Веллі (Австралія)|Палм-Веллі]], [[Сімпсон-Дезерт]]. Гострою проблемою постала розвідка нафтових полів на шельфі Коралового моря у другій треті XX століття, що становила пряму загрозу збереженню Великого Бар'єрного рифу. Поблизу міста [[Кернс]] було створено морський національний парк для збереження коралового рифу.
+
1973 року було створено [[міністерство охорони природи Австралії]]. Пізніше законодавчими органами штатів були прийняті закони щодо збереження природи, природокористування надрами й водами, охорону родючості ґрунтів, чистоти повітря. Загальна площа охоронюваних земель не перевищує 2 % території країни. Здебільшого це [[Національний парк|національні парки]], що поєднують функцію як [[Охорона природи|захисту природи]], так і [[рекреація|рекреаційну]]. Парками керує федеральне агентство [[Парки Австралії]] ({{lang-en|Parks Australia}}), створене 1999 року під керівництвом міністерства екології. Більшість з них знаходяться поблизу міст і слугують місцем відпочинку містян. М'який режим заповідності дозволяє в них проводити [[видобуток корисних копалин]], заготівлю деревини і обмежений [[випас худоби]]. Найстаріші та найвідоміші національні парки: [[Маунт-Косцюшко]], [[Вайперфілд]], [[Вїлсонс-Промонторі]], [[Еунгелла]], [[Сенктуері]]<ref name="УРЕконт"/>. Також широко відомі національні парки [[Улуру-Ката-Тьюта (національний парк)|Улуру-Ката-Тьюта]], [[Національний парк Какаду|Какаду]], [[Національний парк Пурнулулу|Пурнулулу]], [[Південно-Західний національний парк]] та область озер [[Уїлландра]], які входять до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО в Австралії|Світової спадщини ЮНЕСКО]]<ref>[http://whc.unesco.org/pg.cfm?cid=31 Офіційний сайт ЮНЕСКО. Список об'єктів Світової спадщини]</ref>. Величезні території були узяті під охорону також в пустельних місцевостях&nbsp;— [[Грейт-Вікторіа-Дезерт]], [[Палм-Веллі (Австралія)|Палм-Веллі]], [[Сімпсон-Дезерт]]. Гострою проблемою постала розвідка нафтових полів на шельфі Коралового моря у другій треті XX століття, що становила пряму загрозу збереженню Великого Бар'єрного рифу. Поблизу міста [[Кернс]] було створено морський національний парк для збереження коралового рифу.
   
 
=== Фізико-географічне районування ===
 
=== Фізико-географічне районування ===
Рядок 316: Рядок 316:
 
У 1870-х роках на континенті існувало вже 6 окремих британських колоній, які з 1873 по 1883 роки вели перемовини про утворення федерації. Велика Британія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх інтересах у районі Тихого океану. [[1889]] року було запропоновано проект [[Конституція Австралії|конституції]] такої федерації. [[1 січня]] [[1906]] року було проголошено федерацію 6 штатів&nbsp;— Австралійський Союз{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус [[домініон]]у. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. [[1908]] року утворено окрему столичну територію для розміщення столиці країни&nbsp;— міста [[Канберра|Канберри]]. Країна була домініоном британської [[Співдружність націй|Співдружності націй]] до [[1931]] року, коли за [[Вестмінстерський статут (1931)|Вестмінстерським актом]] отримала повну незалежність від Великої Британії{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Але ще довгі роки її зовнішня політика перебувала в фарватері британської. Австралія забезпечувала колишню метрополію вовною, бараниною, мінеральною сировиною. У 1890-х роках виникла [[Лейбористська партія (Австралія)|лейбористська партія]], яка мала значний вплив і [[1904]] року вперше сформувала уряд. У 1911—1912 років, на противагу поміркованим лейбористам, створюються революційні робітничі організації, одним з їх організаторів був росіянин [[Сергєєв Федір Андрійович|Артем]] (Сергєєв Ф. А.)<ref name="УРЕ"/>.
 
У 1870-х роках на континенті існувало вже 6 окремих британських колоній, які з 1873 по 1883 роки вели перемовини про утворення федерації. Велика Британія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх інтересах у районі Тихого океану. [[1889]] року було запропоновано проект [[Конституція Австралії|конституції]] такої федерації. [[1 січня]] [[1906]] року було проголошено федерацію 6 штатів&nbsp;— Австралійський Союз{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус [[домініон]]у. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. [[1908]] року утворено окрему столичну територію для розміщення столиці країни&nbsp;— міста [[Канберра|Канберри]]. Країна була домініоном британської [[Співдружність націй|Співдружності націй]] до [[1931]] року, коли за [[Вестмінстерський статут (1931)|Вестмінстерським актом]] отримала повну незалежність від Великої Британії{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Але ще довгі роки її зовнішня політика перебувала в фарватері британської. Австралія забезпечувала колишню метрополію вовною, бараниною, мінеральною сировиною. У 1890-х роках виникла [[Лейбористська партія (Австралія)|лейбористська партія]], яка мала значний вплив і [[1904]] року вперше сформувала уряд. У 1911—1912 років, на противагу поміркованим лейбористам, створюються революційні робітничі організації, одним з їх організаторів був росіянин [[Сергєєв Федір Андрійович|Артем]] (Сергєєв Ф. А.)<ref name="УРЕ"/>.
   
Під час [[Австралія в Першій світовій війні|Першої світової війни]] австралійський корпус приймав участь у боях у складі британських військ у [[Франція|Франції]] та на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. По закінченню війни Австралія, спільно з Великою Британією та Новою Зеландією, отримала від [[Ліга Націй|Ліги Націй]] мандат на управління колишніми німецькими океанійськими колоніями. Австралія з [[1906]] року керувала британською колонією [[Територія Папуа|Папуа]] (південно-східна частина острова [[Нова Гвінея]]), з [[1919]] року підопічною територією [[Нова Гвінея (підопічна територія)|Нова Гвінея]] (північно-східна частина Нової Гвінеї, [[архіпелаг Бісмарка]], північна частина групи [[Соломонові острови (архіпелаг)|Соломонових островів]]) та, за угодою з Великою Британією і [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]], островом [[Науру]]<ref name="УРЕ"/>. [[1920]] року була заснована [[Комунізм|комуністична партія]]. Впродовж 1919—1921, у 1927, 1929—1933 роках відбулись великі робітничі [[страйк]]и. [[Велика депресія|Світова економічна криза]] 1929—1933 років завдала тяжкого удару економіці країни, що орієнтувалася значною мірою на зовнішні ринки, до 30&nbsp;% працездатного населення залишились без роботи<ref name="УРЕ"/>.
+
Під час [[Австралія в Першій світовій війні|Першої світової війни]] австралійський корпус приймав участь у боях у складі британських військ у [[Франція|Франції]] та на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. По закінченню війни Австралія, спільно з Великою Британією та Новою Зеландією, отримала від [[Ліга Націй|Ліги Націй]] мандат на управління колишніми німецькими океанійськими колоніями. Австралія з [[1906]] року керувала британською колонією [[Територія Папуа|Папуа]] (південно-східна частина острова [[Нова Гвінея]]), з [[1919]] року підопічною територією [[Нова Гвінея (підопічна територія)|Нова Гвінея]] (північно-східна частина Нової Гвінеї, [[архіпелаг Бісмарка]], північна частина групи [[Соломонові острови (архіпелаг)|Соломонових островів]]) та, за угодою з Великою Британією і [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]], островом [[Науру]]<ref name="УРЕ"/>. [[1920]] року була заснована [[Комунізм|комуністична партія]]. Впродовж 1919—1921, у 1927, 1929—1933 роках відбулись великі робітничі [[страйк]]и. [[Велика депресія|Світова економічна криза]] 1929—1933 років завдала тяжкого удару економіці країни, що орієнтувалася значною мірою на зовнішні ринки, до 30 % працездатного населення залишились без роботи<ref name="УРЕ"/>.
   
 
Під час [[Австралія в Другій світовій війні|Другої світової війни]] Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав, австралійські війська воювали на [[Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни|тихоокеанському театрі]] бойових дій разом з американцями проти японських військ<ref name="УРЕ"/>. Остання впритул наблизилась до континенту, здійснивши бомбардування порту [[Дарвін (місто)|Дарвін]] на півночі. [[1942]] року Австралійський Союз отримав автономію від Великої Британії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах, виступав у ролі активного союзника Великої Британії і США азійських операціях. Інженерні війська США допомогли австралійцям прокласти тисячі км транспортних магістралей, збудували десятки аеродромів, морських причалів{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
 
Під час [[Австралія в Другій світовій війні|Другої світової війни]] Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав, австралійські війська воювали на [[Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни|тихоокеанському театрі]] бойових дій разом з американцями проти японських військ<ref name="УРЕ"/>. Остання впритул наблизилась до континенту, здійснивши бомбардування порту [[Дарвін (місто)|Дарвін]] на півночі. [[1942]] року Австралійський Союз отримав автономію від Великої Британії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах, виступав у ролі активного союзника Великої Британії і США азійських операціях. Інженерні війська США допомогли австралійцям прокласти тисячі км транспортних магістралей, збудували десятки аеродромів, морських причалів{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
Рядок 330: Рядок 330:
 
</small>
 
</small>
   
Післявоєнний період з 1944 по 1972 рік ознаменувався правлінням [[Ліберальна партія Австралії|Ліберальної партії Австралії]], що виражала інтереси промисловців, в коаліції з [[Аграрна партія Австралії|Аграрною партією]]&nbsp;— «[[Ера Мензіса|ера Мензіса]]», [[Уряд Холта|уряди Холта]] і [[Уряд Гортона|Гортона]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Швидке економічне зростання підживлювалось міграційними потоками, величезними іноземними інвестиціями в гірничу промисловість. Війська Австралії брали участь у [[Війна в Малайї|війні в Малайї]] ([[1948]]—[[1960]])<ref name="УРЕ"/>. Країна [[1951]] року виступила ініціатором створення тристороннього військового блоку [[АНЗЮС]] (разом з [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]] та США){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. [[1954]] року Австралія вступила до політичного блоку південно-азійських країн [[СЕАТО]] (розпущений [[1977]] року)<ref name="УРЕ"/>. Уряд Австралійського Союзу погодився на випробування британської [[атомна бомба|атомної]] і [[воднева бомба|водневої зброї]] на території країни. [[1962]] року було підписано договір про військову співпрацю з американським урядом, на території країни розпочалося будівництво військових баз США{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. [[1967]] року аборигенам були надані всі [[громадянські права]]. [[1970]] року разом з Новою Зеландією, Великою Британією, [[Малайзія|Малайзією]] та [[Сінгапур]]ом було створено оборонний блок [[АНЗЮК]]<ref name="УРЕ"/>. Австралія брала участь в [[Корейська війна|миротворчій місії на Корейському півострові]] ([[1950]]—[[1953]]), пізніше у [[Війна у В'єтнамі|В'єтнамі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
+
Післявоєнний період з 1944 по 1972 рік ознаменувався правлінням [[Ліберальна партія Австралії|Ліберальної партії Австралії]], що виражала інтереси промисловців, в коаліції з [[Аграрна партія Австралії|Аграрною партією]]&nbsp;— «[[ера Мензіса]]», [[Уряд Холта|уряди Холта]] і [[Уряд Гортона|Гортона]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. Швидке економічне зростання підживлювалось міграційними потоками, величезними іноземними інвестиціями в гірничу промисловість. Війська Австралії брали участь у [[Війна в Малайї|війні в Малайї]] ([[1948]]—[[1960]])<ref name="УРЕ"/>. Країна [[1951]] року виступила ініціатором створення тристороннього військового блоку [[АНЗЮС]] (разом з [[Нова Зеландія|Новою Зеландією]] та США){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. [[1954]] року Австралія вступила до політичного блоку південно-азійських країн [[СЕАТО]] (розпущений [[1977]] року)<ref name="УРЕ"/>. Уряд Австралійського Союзу погодився на випробування британської [[атомна бомба|атомної]] і [[воднева бомба|водневої зброї]] на території країни. [[1962]] року було підписано договір про військову співпрацю з американським урядом, на території країни розпочалося будівництво військових баз США{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}. [[1967]] року аборигенам були надані всі [[громадянські права]]. [[1970]] року разом з Новою Зеландією, Великою Британією, [[Малайзія|Малайзією]] та [[Сінгапур]]ом було створено оборонний блок [[АНЗЮК]]<ref name="УРЕ"/>. Австралія брала участь в [[Корейська війна|миротворчій місії на Корейському півострові]] ([[1950]]—[[1953]]), пізніше у [[Війна у В'єтнамі|В'єтнамі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
   
 
[[1973]] року до влади прийшла Лейбористська партія, яка переглянула текст конституції, надала внутрішнє самоврядування [[Папуа Нова Гвінея|Папуа&nbsp;— Новій Гвінеї]], а пізніше, [[1975]] року, незалежність{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
 
[[1973]] року до влади прийшла Лейбористська партія, яка переглянула текст конституції, надала внутрішнє самоврядування [[Папуа Нова Гвінея|Папуа&nbsp;— Новій Гвінеї]], а пізніше, [[1975]] року, незалежність{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Страницы истории}}.
Рядок 425: Рядок 425:
 
==== Політичні партії ====
 
==== Політичні партії ====
 
{{main|Політичні партії Австралії}}
 
{{main|Політичні партії Австралії}}
В австралійському політичному житті домінують три політичні партії, дві з яких складають правоцентристську ліберально-національну коаліцію. Ліберально-національна коаліція перебувала при владі з 1996 по 2007 роки, однак на [[Парламентські вибори в Австралії 2007|парламентських виборах 2007 року]] перемогу здобули лейбористи, на [[Парламентські вибори в Австралії 2010|виборах 2010 року]] року вони повторили свій успіх. [[Парламентські вибори в Австралії 2017|Останні парламентські вибори]] відбулися [[2 липня]] [[2016]] року, наступні заплановані на [[2020]] рік. Представництво жінок у сенаті&nbsp;— 36,8&nbsp;%, у палаті представників&nbsp;— 28,7&nbsp;%, загалом&nbsp;— 31,4&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}. На парламентських виборах до парламенту пройшли наступні політичні партії:
+
В австралійському політичному житті домінують три політичні партії, дві з яких складають правоцентристську ліберально-національну коаліцію. Ліберально-національна коаліція перебувала при владі з 1996 по 2007 роки, однак на [[Парламентські вибори в Австралії 2007|парламентських виборах 2007 року]] перемогу здобули лейбористи, на [[Парламентські вибори в Австралії 2010|виборах 2010 року]] року вони повторили свій успіх. [[Парламентські вибори в Австралії 2017|Останні парламентські вибори]] відбулися [[2 липня]] [[2016]] року, наступні заплановані на [[2020]] рік. Представництво жінок у сенаті&nbsp;— 36,8 %, у палаті представників&nbsp;— 28,7 %, загалом&nbsp;— 31,4 %{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}. На парламентських виборах до парламенту пройшли наступні політичні партії:
* Націонал-ліберальна коаліція, загалом 76 місць (51&nbsp;%):
+
* Націонал-ліберальна коаліція, загалом 76 місць (51 %):
** [[Ліберальна партія Австралії|Ліберальна партія]] ({{lang-en|Liberal Party of Australia}}, Lib.), лідер&nbsp;— Скотт Моррісон ({{lang-en|Scott Morrison}})&nbsp;— 45 місць (30&nbsp;%). Ліберально-консервативна партія правого центру, що представляє інтереси ділових кіл, середнього класу і деяких груп сільського населення. Утворена [[1931]] року, до [[1944]] року носила назву Об'єднана партія Австралії<ref name="УРЕ"/>.
+
** [[Ліберальна партія Австралії|Ліберальна партія]] ({{lang-en|Liberal Party of Australia}}, Lib.), лідер&nbsp;— Скотт Моррісон ({{lang-en|Scott Morrison}})&nbsp;— 45 місць (30 %). Ліберально-консервативна партія правого центру, що представляє інтереси ділових кіл, середнього класу і деяких груп сільського населення. Утворена [[1931]] року, до [[1944]] року носила назву Об'єднана партія Австралії<ref name="УРЕ"/>.
** [[Національна партія Австралії|Національна партія]] ({{lang-en|National Party of Australia}}, NP), лідер&nbsp;— [[Майкл Маккормак (політик, Австралія)|Майкл Маккормак]] ({{lang-en|Michael McCormack}})&nbsp;— 10 місць (7&nbsp;%). Колишня аграрна партія ({{lang-en|Country Party}}), заснована 1916 року&nbsp;— правоцентристська сільсько-консервативна партія, що представляє інтереси сільського населення і взагалі жителів сировинних районів<ref name="УРЕ"/>.
+
** [[Національна партія Австралії|Національна партія]] ({{lang-en|National Party of Australia}}, NP), лідер&nbsp;— [[Майкл Маккормак (політик, Австралія)|Майкл Маккормак]] ({{lang-en|Michael McCormack}})&nbsp;— 10 місць (7 %). Колишня аграрна партія ({{lang-en|Country Party}}), заснована 1916 року&nbsp;— правоцентристська сільсько-консервативна партія, що представляє інтереси сільського населення і взагалі жителів сировинних районів<ref name="УРЕ"/>.
** [[Ліберал-національна партія Квінсленду]] ({{lang-en|Liberal National Party (Queensland)}}, LNP), лідер&nbsp;— [[Деб Фреклінгтон]] ({{lang-en|Deb Frecklington}})&nbsp;— 21 місце (14&nbsp;%). Молодший партнер ліберально-національної коаліції, що представляє її в штаті. Виникла [[2008]] року і стала впливовою силою не тільки в регіоні (після перемоги на виборах в Законодавчі збори штату 2012 року сформувала уряд штату), але й у федеральному парламенті.
+
** [[Ліберал-національна партія Квінсленду]] ({{lang-en|Liberal National Party (Queensland)}}, LNP), лідер&nbsp;— [[Деб Фреклінгтон]] ({{lang-en|Deb Frecklington}})&nbsp;— 21 місце (14 %). Молодший партнер ліберально-національної коаліції, що представляє її в штаті. Виникла [[2008]] року і стала впливовою силою не тільки в регіоні (після перемоги на виборах в Законодавчі збори штату 2012 року сформувала уряд штату), але й у федеральному парламенті.
* [[Лейбористська партія (Австралія)|Лейбористська партія]] ({{lang-en|Australian Labor Party}}, ALP), лідер&nbsp;— [[Білл Шортен]] ({{lang-en|Bill Shorten}})&nbsp;— 69 місць (46&nbsp;%). Соціал-демократична партія, тісно пов'язана з профспілками. Заснована [[1891]] року, як партія робітничої аристократії<ref name="УРЕ"/>.
+
* [[Лейбористська партія (Австралія)|Лейбористська партія]] ({{lang-en|Australian Labor Party}}, ALP), лідер&nbsp;— [[Білл Шортен]] ({{lang-en|Bill Shorten}})&nbsp;— 69 місць (46 %). Соціал-демократична партія, тісно пов'язана з профспілками. Заснована [[1891]] року, як партія робітничої аристократії<ref name="УРЕ"/>.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 462: Рядок 462:
 
=== Міжнародні відносини ===
 
=== Міжнародні відносини ===
 
{{main|Міжнародні відносини Австралії}}
 
{{main|Міжнародні відносини Австралії}}
Австралія і [[Східний Тимор]] [[2007]] року в договорі про Тиморське море погодилися відкласти на 50 років вирішення суперечки про ділянку спільного кордону і порівну ділити доходи від видобутку вуглеводнів{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. Через те, що Індонезія не ратифікувала остаточно положення договору про морський кордон з Австралією від 1997 року, деякі політичні кола оскаржують права Австралії на острови Ашмор і Картьє, особливо через те, що уряд Австралії закрив деякі ділянки утвореного на островах заповідника для традиційного індонезійського рибальства і ввів обмеження на вилов риби і морепродуктів{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. Деякі сусідні країни висловлюють занепокоєння з приводу оголошення Австралією 2004 року морської дослідницької зони завширшки 1 000 морських миль від лінії узбережжя. Австралія заявила про [[Австралійська антарктична територія|зону інтересів]] у Антарктиді загальною площею 3,37&nbsp;млн км²{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. 2004 року Австралія подала заявку до [[Комісія ООН з визначення меж континентального шельфу|Комісії ООН з визначення меж континентального шельфу]] (CLCS) на розширення власної шельфової зони на 3,37&nbsp;млн км² (приблизно 30&nbsp;% площі її виключної економічної зони). Від [[2003]] року збройні сили Австралії очолюють [[Регіональна місія з допомоги Соломоновим Островам|Регіональну місію з допомоги Соломоновим Островам]] (RANSI), яка покликана підтримувати громадський і політичний порядок, а також зміцнювати безпеку в регіоні{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
+
Австралія і [[Східний Тимор]] [[2007]] року в договорі про Тиморське море погодилися відкласти на 50 років вирішення суперечки про ділянку спільного кордону і порівну ділити доходи від видобутку вуглеводнів{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. Через те, що Індонезія не ратифікувала остаточно положення договору про морський кордон з Австралією від 1997 року, деякі політичні кола оскаржують права Австралії на острови Ашмор і Картьє, особливо через те, що уряд Австралії закрив деякі ділянки утвореного на островах заповідника для традиційного індонезійського рибальства і ввів обмеження на вилов риби і морепродуктів{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. Деякі сусідні країни висловлюють занепокоєння з приводу оголошення Австралією 2004 року морської дослідницької зони завширшки 1 000 морських миль від лінії узбережжя. Австралія заявила про [[Австралійська антарктична територія|зону інтересів]] у Антарктиді загальною площею 3,37&nbsp;млн км²{{sfn|Australia|місце= Transnational Issues. Factbook}}. 2004 року Австралія подала заявку до [[Комісія ООН з визначення меж континентального шельфу|Комісії ООН з визначення меж континентального шельфу]] (CLCS) на розширення власної шельфової зони на 3,37&nbsp;млн км² (приблизно 30 % площі її виключної економічної зони). Від [[2003]] року збройні сили Австралії очолюють [[Регіональна місія з допомоги Соломоновим Островам|Регіональну місію з допомоги Соломоновим Островам]] (RANSI), яка покликана підтримувати громадський і політичний порядок, а також зміцнювати безпеку в регіоні{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
   
 
[[Посольство Австралії в США|Посол Австралії в США]], з 28 січня 2016 року&nbsp;— [[Джозеф Бенедікт Хокей]] ({{lang-en|Joseph Benedict Hockey}}){{sfn|World Leaders|}}. Будівля амбасади знаходиться за адресою: 1601 Massachusetts Avenue NW, Washington DC, 20036. [[Консульство (дипломатія)|Генеральні консульства]] відкриті у містах: [[Атланта]], [[Чикаго]], [[Гонолулу]], [[Х'юстон]], [[Лос-Анджелес]], [[Нью-Йорк]], [[Сан-Франциско]]. [[Посольство США в Австралії|Посол США в Австралії]], з 25 вересня 2013 року&nbsp;— [[Моррел Джон Беррі]] ({{lang-en|Morrell John Berry}}){{sfn|World Leaders|}}. Будівля американської амбасади знаходиться в місті Канберра, за адресою: Moonah Place, Yarralumla, Canberra, Australian Capital Territory 2600. Генеральні консульства відкриті у містах: [[Мельбурн]], [[Перт]], [[Сідней]].
 
[[Посольство Австралії в США|Посол Австралії в США]], з 28 січня 2016 року&nbsp;— [[Джозеф Бенедікт Хокей]] ({{lang-en|Joseph Benedict Hockey}}){{sfn|World Leaders|}}. Будівля амбасади знаходиться за адресою: 1601 Massachusetts Avenue NW, Washington DC, 20036. [[Консульство (дипломатія)|Генеральні консульства]] відкриті у містах: [[Атланта]], [[Чикаго]], [[Гонолулу]], [[Х'юстон]], [[Лос-Анджелес]], [[Нью-Йорк]], [[Сан-Франциско]]. [[Посольство США в Австралії|Посол США в Австралії]], з 25 вересня 2013 року&nbsp;— [[Моррел Джон Беррі]] ({{lang-en|Morrell John Berry}}){{sfn|World Leaders|}}. Будівля американської амбасади знаходиться в місті Канберра, за адресою: Moonah Place, Yarralumla, Canberra, Australian Capital Territory 2600. Генеральні консульства відкриті у містах: [[Мельбурн]], [[Перт]], [[Сідней]].
Рядок 513: Рядок 513:
 
==== Прапор ====
 
==== Прапор ====
 
[[Прапор Австралії|Державний прапор Австралії]], затверджений [[1901]] року, являє собою прямокутне полотнище [[Синій колір|синього кольору]] з [[Прапор Великої Британії|прапором Великої Британії]] у верхньому квадранті біля древка, великою білою семикутною зіркою (Зірка Федерації) в нижньому квадранті біля древка, чотири білих семикутних і одна п'ятикутна зірок у вигляді сузір'я Південний Хрест у правій половині полотнища. Промені зірки Федерації представляють собою суб'єкти австралійської федерації{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
 
[[Прапор Австралії|Державний прапор Австралії]], затверджений [[1901]] року, являє собою прямокутне полотнище [[Синій колір|синього кольору]] з [[Прапор Великої Британії|прапором Великої Британії]] у верхньому квадранті біля древка, великою білою семикутною зіркою (Зірка Федерації) в нижньому квадранті біля древка, чотири білих семикутних і одна п'ятикутна зірок у вигляді сузір'я Південний Хрест у правій половині полотнища. Промені зірки Федерації представляють собою суб'єкти австралійської федерації{{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
 
==== Державний герб ====
 
   
 
==== Гімн ====
 
==== Гімн ====
Рядок 574: Рядок 572:
 
=== Збройні сили ===
 
=== Збройні сили ===
 
{{main|Збройні сили Австралії}}
 
{{main|Збройні сили Австралії}}
Збройні сили Австралії ({{lang-en|Australian Defense Force}}; ADF) складаються з [[Сухопутні війська Австралії|сухопутних військ]] ({{lang-en|Australian Army}}), [[Військово-повітряні сили Австралії|військово-повітряних сил]] ({{lang-en|Royal Australian Air Force}}; RAAF), [[Військово-морські сили Австралії|військово-морських сил]] ({{lang-en|Royal Australian Navy}}; RAN) та [[Командування об'єднаних операцій Австралії|Командування об'єднаних операцій]] ({{lang-en|Joint Operations Command}}; JOC). Номінальним головнокомандувачем військ виступає генерал-губернатор, який призначає [[Начальник сил оборони Австралії|начальника сил оборони]] ({{lang-en|Chief of the Defence Force }}) за згодою парламента, з 6 липня 2018 року&nbsp;— генерал [[Енгус Кемпбелл]]<ref name="A224"/>. Повсякденними справами війська займається начальник, за [[Міністерство оброни Австралії|міністром оброни]] залишається формування оборонної політики й адміністрування забезпечення армії. Станом на листопад 2015 року загальна чисельність військових країни дорівнювала 81,2 тис. осіб, з яких 57,9 тис. особовий склад, а 23,2 тис.&nbsp;— [[Резервіст|резервісти]]<ref name="A225"/>. Мінімальний вік для добровільної військової служби за згодою батьків&nbsp;— 17 років{{sfn|Australia|місце= Military and Security. Factbook}}. Станом на 2012 рік, призов на строкову військову службу відсутній. Для жінок існують обмеження лише на службу в спецназі. Щорічні витрати на оборону, станом на 2017 рік, складають 2&nbsp;% від ВВП держави (12-те місце у світі), 2012 року&nbsp;— 1,71&nbsp;% від ВВП<ref name="A225"/>{{sfn|Australia|місце= Military and Security. Factbook}}.
+
Збройні сили Австралії ({{lang-en|Australian Defense Force}}; ADF) складаються з [[Сухопутні війська Австралії|сухопутних військ]] ({{lang-en|Australian Army}}), [[Військово-повітряні сили Австралії|військово-повітряних сил]] ({{lang-en|Royal Australian Air Force}}; RAAF), [[Військово-морські сили Австралії|військово-морських сил]] ({{lang-en|Royal Australian Navy}}; RAN) та [[Командування об'єднаних операцій Австралії|Командування об'єднаних операцій]] ({{lang-en|Joint Operations Command}}; JOC). Номінальним головнокомандувачем військ виступає генерал-губернатор, який призначає [[Начальник сил оборони Австралії|начальника сил оборони]] ({{lang-en|Chief of the Defence Force }}) за згодою парламента, з 6 липня 2018 року&nbsp;— генерал [[Енгус Кемпбелл]]<ref name="A224"/>. Повсякденними справами війська займається начальник, за [[Міністерство оброни Австралії|міністром оброни]] залишається формування оборонної політики й адміністрування забезпечення армії. Станом на листопад 2015 року загальна чисельність військових країни дорівнювала 81,2 тис. осіб, з яких 57,9 тис. особовий склад, а 23,2 тис.&nbsp;— [[резервіст]]и<ref name="A225"/>. Мінімальний вік для добровільної військової служби за згодою батьків&nbsp;— 17 років{{sfn|Australia|місце= Military and Security. Factbook}}. Станом на 2012 рік, призов на строкову військову службу відсутній. Для жінок існують обмеження лише на службу в спецназі. Щорічні витрати на оборону, станом на 2017 рік, складають 2 % від ВВП держави (12-те місце у світі), 2012 року&nbsp;— 1,71 % від ВВП<ref name="A225"/>{{sfn|Australia|місце= Military and Security. Factbook}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 591: Рядок 589:
 
{{Економіка Австралії |image =Sydney_skyline_at_dusk_-_Dec_2008.jpg}}
 
{{Економіка Австралії |image =Sydney_skyline_at_dusk_-_Dec_2008.jpg}}
 
{{main|Економіка Австралії}}
 
{{main|Економіка Австралії}}
Австралійський Союз&nbsp;— одна з економічно [[Розвинені країни|найрозвиненіших]] індустріально-аграрних країн світу. На світовому ринку вона виступає як один з основних постачальників мінеральної та сільськогосподарської сировини. [[Валовий внутрішній продукт]] (ВВП) Австралії 2015 року за [[Паритет купівельної спроможності|паритетом купівельної спроможності]] становив 1,489&nbsp;трлн доларів США (19-те місце у світі); 2013 року&nbsp;— 1,56&nbsp;трлн доларів США{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. за офіційним обмінним курсом&nbsp;— 1,224 трлн (станом на 2015 рік); у розрахунку на душу населення&nbsp;— 65,4 тис. доларів США (14-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Зростання ВВП 2015 року становило 2,50&nbsp;% (123-тє місце у світі), 2013 року ВВП зріс на 2&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Австралійський Союз&nbsp;— одна з економічно [[Розвинені країни|найрозвиненіших]] індустріально-аграрних країн світу. На світовому ринку вона виступає як один з основних постачальників мінеральної та сільськогосподарської сировини. [[Валовий внутрішній продукт]] (ВВП) Австралії 2015 року за [[Паритет купівельної спроможності|паритетом купівельної спроможності]] становив 1,489&nbsp;трлн доларів США (19-те місце у світі); 2013 року&nbsp;— 1,56&nbsp;трлн доларів США{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. за офіційним обмінним курсом&nbsp;— 1,224 трлн (станом на 2015 рік); у розрахунку на душу населення&nbsp;— 65,4 тис. доларів США (14-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Зростання ВВП 2015 року становило 2,50 % (123-тє місце у світі), 2013 року ВВП зріс на 2 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
Розподіл ВВП за секторами економіки (станом на 2015 рік):
 
Розподіл ВВП за секторами економіки (станом на 2015 рік):
* [[Аграрне виробництво|агровиробництво]]&nbsp;— 3,7&nbsp;%,
+
* [[Аграрне виробництво|агровиробництво]]&nbsp;— 3,7 %,
* [[промисловість]]&nbsp;— 28,9&nbsp;%,
+
* [[промисловість]]&nbsp;— 28,9 %,
* [[сфера послуг]]&nbsp;— 67,4&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
* [[сфера послуг]]&nbsp;— 67,4 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
Розподіл ВВП за кінцевими споживачами (станом на 2015 рік):
 
Розподіл ВВП за кінцевими споживачами (станом на 2015 рік):
* споживання домогосподарств&nbsp;— 57&nbsp;%,
+
* споживання домогосподарств&nbsp;— 57 %,
* державне споживання&nbsp;— 17,9&nbsp;%,
+
* державне споживання&nbsp;— 17,9 %,
* інвестиції в [[основний капітал]]&nbsp;— 25,7&nbsp;%,
+
* інвестиції в [[основний капітал]]&nbsp;— 25,7 %,
* інвестиції в товарно-матеріальні запаси&nbsp;— 0&nbsp;%,
+
* інвестиції в товарно-матеріальні запаси&nbsp;— 0 %,
* експорт товарів і послуг&nbsp;— 18,5&nbsp;%,
+
* експорт товарів і послуг&nbsp;— 18,5 %,
* імпорт товарів і послуг&nbsp;— -19,1&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
* імпорт товарів і послуг&nbsp;— -19,1 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
[[Прямі іноземні інвестиції]] в економіку Австралії на 31 грудня 2015 року дорівнювали 642,2&nbsp;млрд доларів США (15-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Інвестиції компаній і населення Австралії в закордонні економіки на 31 грудня 2015 року дорівнювали 475,7&nbsp;млрд доларів США (18-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Валове національне заощадження]] 2013 року становило 24,2&nbsp;% від ВВП; 2015 року&nbsp;— 22,20&nbsp;% від ВВП (66-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Нерівність розподілу сімейного доходу ([[Коефіцієнт Джині|коефіцієнт Джині]]) 2008 року дорівнював 30,3 (119-те місце у світі), 1994 року дорівнював 35,2{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
[[Прямі іноземні інвестиції]] в економіку Австралії на 31 грудня 2015 року дорівнювали 642,2&nbsp;млрд доларів США (15-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Інвестиції компаній і населення Австралії в закордонні економіки на 31 грудня 2015 року дорівнювали 475,7&nbsp;млрд доларів США (18-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Валове національне заощадження]] 2013 року становило 24,2 % від ВВП; 2015 року&nbsp;— 22,20 % від ВВП (66-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Нерівність розподілу сімейного доходу ([[коефіцієнт Джині]]) 2008 року дорівнював 30,3 (119-те місце у світі), 1994 року дорівнював 35,2{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
Характерною рисою австралійської економіки є високий рівень концентрації та централізації виробництва, загалом це 50 найбільших компаній&nbsp;— [[BHP Group Limited]], найбільша в світі гірничодобувна компанія; [[Wesfarmers]]; [[Woolworths Limited]]; які разом з банками [[Commonwealth Bank]], найбільший банк Південної півкулі, і [[National Australia Bank]], найбільший банк Австралії, увійшли до списку [[Fortune Global 500]] 2017 року<ref name="fortune"/>. У другій половині XX століття світової значимості досягали підприємства «[[Остреліан ойл енд газ корпорейшн]]», вуглеводні; «Колоніел шугар рифайнінг», цукрова галузь, та ін{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Держава фінансує різноманітні науково-дослідні розроби, створено федеральну [[Австралійська організація з наукових і промислових досліджень|Організацію з наукових і промислових досліджень]], планує розміщення промислових підприємств, фінансує перспективні напрямки розвитку певних регіонів, готує спеціалістів для затребуваних галузей економіки{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Великої Британії, майже повністю контролюють економіку{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 2018 року країна посіла 18-те місце в рейтингу [[Звіт «Ведення бізнесу»|«''Doing Business''»]] від [[Група Світового банку|Світового банку]]<ref name="doingbusiness"/>. Для Австралії важливим є близькість до [[Південна Азія|південно]]- та [[Східна Азія|східноазійських]] ринків збуту сировини і продукції. За сторіччя своєї незалежності вона змогла увійти до [[Велика двадцятка|20 найбільших економік світу]] (G20), 15–16 листопада 2014 року в виставковому центрі міста Брісбен пройшов [[Саміт G-20 у Брисбені (2014)|9-й саміт]] голів країн Великої двадцятки<ref name="g20"/>. Факторами такого стрімкого росту слугували багаті [[природні ресурси]], капіталістичний курс розвитку від самого початку незалежності, залучення [[Технологія|технологій]], [[капітал]]у, [[Ринок збуту|ринків збуту]] своєї [[метрополія|метрополії]]&nbsp;— Великої Британії. Приток [[Кваліфікований робітник|висококваліфікованих кадрів]] та капіталу з метрополії, [[скваттерство]] відразу великих площ сільгоспугідь дозволило швидко розвиватись [[Агропромисловий комплекс|агропромисловому комплексу]], а пізніше [[гірництво|гірництву]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Під час Другої світової війни завдяки американським інженерним військам країна значно покращила власну [[Транспортна інфраструктура|транспортну інфраструктуру]] морських портів, шосейних доріг, аеродромів{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
 
Характерною рисою австралійської економіки є високий рівень концентрації та централізації виробництва, загалом це 50 найбільших компаній&nbsp;— [[BHP Group Limited]], найбільша в світі гірничодобувна компанія; [[Wesfarmers]]; [[Woolworths Limited]]; які разом з банками [[Commonwealth Bank]], найбільший банк Південної півкулі, і [[National Australia Bank]], найбільший банк Австралії, увійшли до списку [[Fortune Global 500]] 2017 року<ref name="fortune"/>. У другій половині XX століття світової значимості досягали підприємства «[[Остреліан ойл енд газ корпорейшн]]», вуглеводні; «Колоніел шугар рифайнінг», цукрова галузь, та ін{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Держава фінансує різноманітні науково-дослідні розроби, створено федеральну [[Австралійська організація з наукових і промислових досліджень|Організацію з наукових і промислових досліджень]], планує розміщення промислових підприємств, фінансує перспективні напрямки розвитку певних регіонів, готує спеціалістів для затребуваних галузей економіки{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Великі концерни, тісно зв'язані з монополіями США і Великої Британії, майже повністю контролюють економіку{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 2018 року країна посіла 18-те місце в рейтингу [[Звіт «Ведення бізнесу»|«''Doing Business''»]] від [[Група Світового банку|Світового банку]]<ref name="doingbusiness"/>. Для Австралії важливим є близькість до [[Південна Азія|південно]]- та [[Східна Азія|східноазійських]] ринків збуту сировини і продукції. За сторіччя своєї незалежності вона змогла увійти до [[Велика двадцятка|20 найбільших економік світу]] (G20), 15–16 листопада 2014 року в виставковому центрі міста Брісбен пройшов [[Саміт G-20 у Брисбені (2014)|9-й саміт]] голів країн Великої двадцятки<ref name="g20"/>. Факторами такого стрімкого росту слугували багаті [[природні ресурси]], капіталістичний курс розвитку від самого початку незалежності, залучення [[Технологія|технологій]], [[капітал]]у, [[Ринок збуту|ринків збуту]] своєї [[метрополія|метрополії]]&nbsp;— Великої Британії. Приток [[Кваліфікований робітник|висококваліфікованих кадрів]] та капіталу з метрополії, [[скваттерство]] відразу великих площ сільгоспугідь дозволило швидко розвиватись [[Агропромисловий комплекс|агропромисловому комплексу]], а пізніше [[гірництво|гірництву]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Під час Другої світової війни завдяки американським інженерним військам країна значно покращила власну [[Транспортна інфраструктура|транспортну інфраструктуру]] морських портів, шосейних доріг, аеродромів{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
Рядок 619: Рядок 617:
 
</small>
 
</small>
   
На період з 1960-х років припадає економічний бум освоєння природних ресурсів країни, переважно корисних копалин. Їхня розробка перетворила Австралію на одного з провідних постачальників мінеральної сировини на світові ринки. Слідом за гірничою промисловістю швидко підтягнулись [[Автомобільна промисловість|автомобільна]], [[Верстатобудівна промисловість|верстатобудівна]], [[Радіоелектронна промисловість|радіоелектронна]], виготовлення [[Сільськогосподарське машинобудування|сільськогосподарських машин]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Разом з тим країна зуміла зберегти за собою роль провідного постачальника таких сільськогосподарських товарів на світові ринки, як [[вовна]] та [[пшениця]]. Під час енергетичної кризи 1970-х років японські, американські та європейські інвестори заново «відкрили» для себе Австралію. Відбувалась так звана «[[битва мільярдів]]» за можливість інвестувати в розробку природних ресурсів континенту. Таким чином було залучено близько 10&nbsp;млрд доларів. У цей період частка британських інвестицій знизилась з половини до 10&nbsp;%, на перше місце вийшов американський та японський капітал{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За період 1973—1978 років ВВП країни подвоївся. На початку 1980-х років в країні розпочалася «нова золота лихоманка», коли на старі вироблені золотоносні райони Західної Австралії та штату Вікторія через зростання цін на жовтий метал знов звернули увагу{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У той самий час висока автоматизація та механізація індустрії, закордонні [[Гастарбайтер|гастарбайтери]] значно підвищили долю безробітних.
+
На період з 1960-х років припадає економічний бум освоєння природних ресурсів країни, переважно корисних копалин. Їхня розробка перетворила Австралію на одного з провідних постачальників мінеральної сировини на світові ринки. Слідом за гірничою промисловістю швидко підтягнулись [[Автомобільна промисловість|автомобільна]], [[Верстатобудівна промисловість|верстатобудівна]], [[Радіоелектронна промисловість|радіоелектронна]], виготовлення [[Сільськогосподарське машинобудування|сільськогосподарських машин]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Разом з тим країна зуміла зберегти за собою роль провідного постачальника таких сільськогосподарських товарів на світові ринки, як [[вовна]] та [[пшениця]]. Під час енергетичної кризи 1970-х років японські, американські та європейські інвестори заново «відкрили» для себе Австралію. Відбувалась так звана «[[битва мільярдів]]» за можливість інвестувати в розробку природних ресурсів континенту. Таким чином було залучено близько 10&nbsp;млрд доларів. У цей період частка британських інвестицій знизилась з половини до 10 %, на перше місце вийшов американський та японський капітал{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За період 1973—1978 років ВВП країни подвоївся. На початку 1980-х років в країні розпочалася «нова золота лихоманка», коли на старі вироблені золотоносні райони Західної Австралії та штату Вікторія через зростання цін на жовтий метал знов звернули увагу{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У той самий час висока автоматизація та механізація індустрії, закордонні [[гастарбайтер]]и значно підвищили долю безробітних.
   
 
{{see also|Підприємства Австралії}}
 
{{see also|Підприємства Австралії}}
Рядок 625: Рядок 623:
 
=== Фінанси ===
 
=== Фінанси ===
 
{{main|Фінанси Австралії}}
 
{{main|Фінанси Австралії}}
[[Фіскальний рік]] в Австралії починається 1 липня і закінчується 30 червня. Рівень [[Інфляція|інфляції]] в країні 2014 року становив 2,5&nbsp;%, 2015 року вона дорівнювала 1,50&nbsp;% (99-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Золотовалютні резерви|Резерви іноземної валюти і дорогоцінних металів]] на 31 грудня 2014 року становили еквівалент 53,89&nbsp;млрд доларів США, на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 55,0&nbsp;млрд (38-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Зовнішній борг]] країни 2013 року дорівнював 1,374&nbsp;трлн доларів США, на 31 грудня 2014 року становив 1,381&nbsp;трлн (14-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
[[Фіскальний рік]] в Австралії починається 1 липня і закінчується 30 червня. Рівень [[Інфляція|інфляції]] в країні 2014 року становив 2,5 %, 2015 року вона дорівнювала 1,50 % (99-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Золотовалютні резерви|Резерви іноземної валюти і дорогоцінних металів]] на 31 грудня 2014 року становили еквівалент 53,89&nbsp;млрд доларів США, на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 55,0&nbsp;млрд (38-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Зовнішній борг]] країни 2013 року дорівнював 1,374&nbsp;трлн доларів США, на 31 грудня 2014 року становив 1,381&nbsp;трлн (14-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
Національною валютою Австралії слугує [[австралійський долар]] (AUD). За 1 [[долар США]] (USD) 2014 року давали 1,109 австралійського долара; 2015 року&nbsp;— 1,33{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Розмінною грошовою одиницею ({{Дріб|100}}) слугує цент. [[Банк-емітент|Емісійним центром]] виступає Резервний банк Австралії. До [[1966]] року був у вжитку [[австралійський фунт стерлінгів]] (1,25 австралійського фунта стерлінгів дорівнювали 1 [[фунт стерлінгів|британському фунту стерлінгів]]).
 
Національною валютою Австралії слугує [[австралійський долар]] (AUD). За 1 [[долар США]] (USD) 2014 року давали 1,109 австралійського долара; 2015 року&nbsp;— 1,33{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Розмінною грошовою одиницею ({{Дріб|100}}) слугує цент. [[Банк-емітент|Емісійним центром]] виступає Резервний банк Австралії. До [[1966]] року був у вжитку [[австралійський фунт стерлінгів]] (1,25 австралійського фунта стерлінгів дорівнювали 1 [[фунт стерлінгів|британському фунту стерлінгів]]).
   
[[Резервний банк Австралії]] ({{lang-en|Reserve Bank of Australia}})&nbsp;— [[центральний банк]] країни, [[Голова Резервного банку Австралії|голова]]&nbsp;— [[Гленн Роберт Стівенс]] ({{lang-en|Glenn Robert Stevens}}){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Облікова ставка]] центрального банку 28 лютого 2013 року становила 3,00&nbsp;% річних (106-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Основна ставка кредитування комерційними банками країни на 31 грудня 2014 року становила 5,95&nbsp;% річних; на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 5,60&nbsp;% річних (135-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Загальний обсяг внутрішнього кредитування банками небанківських установ 2014 року становив 2,097&nbsp;трлн доларів США, на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 1,932&nbsp;трлн (12-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
[[Резервний банк Австралії]] ({{lang-en|Reserve Bank of Australia}})&nbsp;— [[центральний банк]] країни, [[Голова Резервного банку Австралії|голова]]&nbsp;— [[Гленн Роберт Стівенс]] ({{lang-en|Glenn Robert Stevens}}){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Облікова ставка]] центрального банку 28 лютого 2013 року становила 3,00 % річних (106-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Основна ставка кредитування комерційними банками країни на 31 грудня 2014 року становила 5,95 % річних; на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 5,60 % річних (135-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Загальний обсяг внутрішнього кредитування банками небанківських установ 2014 року становив 2,097&nbsp;трлн доларів США, на 31 грудня 2015 року&nbsp;— 1,932&nbsp;трлн (12-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 642: Рядок 640:
 
Загальна ринкова вартість акцій підприємств на [[Фондовий ринок|фондовому ринку]] країни, станом на 31 грудня 2012 року, дорівнювала 1,286&nbsp;трлн доларів США (10-те місце у світі), а 2010 року&nbsp;— 1,455&nbsp;трлн{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
 
Загальна ринкова вартість акцій підприємств на [[Фондовий ринок|фондовому ринку]] країни, станом на 31 грудня 2012 року, дорівнювала 1,286&nbsp;трлн доларів США (10-те місце у світі), а 2010 року&nbsp;— 1,455&nbsp;трлн{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
Надходження до [[Державний бюджет|державного бюджету]] Австралії 2015 року становили 425,7&nbsp;млрд, витрати&nbsp;— 451,4&nbsp;млрд доларів США, дефіцит бюджету склав 2,1&nbsp;% від ВВП (76-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Надходження усіх видів до державного бюджету 2015 року дорівнювали 34,3&nbsp;% ВВП (65-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Державний борг]], станом на 2015 рік, дорівнював 44,30&nbsp;% річного ВВП (104-те місце у світі); 2014&nbsp;- 42,4&nbsp;% ВВП{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Запас [[Грошова маса|грошової маси]] на 31 грудня 2013 року дорівнював 1,661&nbsp;трлн доларів США за обмінним курсом (11-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Загальна маса готівкової національної валюти в обігу + [[депозити до запитання]] на 31 грудня 2015 року була еквівалентна 222,3&nbsp;млрд доларів США за тогочасним обмінним курсом (19-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Надходження до [[Державний бюджет|державного бюджету]] Австралії 2015 року становили 425,7&nbsp;млрд, витрати&nbsp;— 451,4&nbsp;млрд доларів США, дефіцит бюджету склав 2,1 % від ВВП (76-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Надходження усіх видів до державного бюджету 2015 року дорівнювали 34,3 % ВВП (65-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. [[Державний борг]], станом на 2015 рік, дорівнював 44,30 % річного ВВП (104-те місце у світі); 2014&nbsp;- 42,4 % ВВП{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Запас [[Грошова маса|грошової маси]] на 31 грудня 2013 року дорівнював 1,661&nbsp;трлн доларів США за обмінним курсом (11-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Загальна маса готівкової національної валюти в обігу + [[депозити до запитання]] на 31 грудня 2015 року була еквівалентна 222,3&nbsp;млрд доларів США за тогочасним обмінним курсом (19-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
{{see also|Банки Австралії|Валюта Австралії}}
 
{{see also|Банки Австралії|Валюта Австралії}}
Рядок 648: Рядок 646:
 
=== Промисловість ===
 
=== Промисловість ===
 
{{main|Промисловість Австралії}}
 
{{main|Промисловість Австралії}}
Майже усі промислові центри сконцентровані по узбережжю країни (більша її частина зосереджена на південному сході), виконуючи роль переробки сировини й експорту виготовленої продукції морськими портами. Вони пов'язані залізницями та шосейними дорогами з внутрішніми районами видобутку, вирощування та заготівлі сировини{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головними галузями промисловості виступають також [[машинобудування]], [[Хімічна промисловість|хімічна]], [[Легка промисловість|легка]], харчова<ref name="УРЕ"/>. Річні темпи зростання промислового виробництва 2015 року становили 2,70&nbsp;% (95-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Майже усі промислові центри сконцентровані по узбережжю країни (більша її частина зосереджена на південному сході), виконуючи роль переробки сировини й експорту виготовленої продукції морськими портами. Вони пов'язані залізницями та шосейними дорогами з внутрішніми районами видобутку, вирощування та заготівлі сировини{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головними галузями промисловості виступають також [[машинобудування]], [[Хімічна промисловість|хімічна]], [[Легка промисловість|легка]], харчова<ref name="УРЕ"/>. Річні темпи зростання промислового виробництва 2015 року становили 2,70 % (95-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
Головною галуззю переробної промисловості країни довгий час була [[металургія]]. [[Чорна металургія]] історично сконцентрована на південному сході, де присутня сировина у вигляді [[Залізна руда|залізної руди]] та [[Коксівне вугілля|коксівного вугілля]]&nbsp;— [[Ньюкасл (Австралія)|Ньюкасл]], [[Порт-Кембл]], [[Літгоу]]. А також на південному заході ([[Куїнана]]) та півдні ([[Вайалла]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1958 року було виплавлено 2,3&nbsp;млн тонн чавуну й 3,2&nbsp;млн тонн сталі<ref name="УРЕ"/>. Розвинена також [[кольорова металургія]] на місцевій сировині: [[Поліметалеві руди|поліметали]]&nbsp;— [[цинк]] ([[Рідстон]]), [[свинець]] ([[Порт-Пірі]]); [[нікель]], [[мідь]] ([[Таунсвілл]]), [[олово]]. Під час енергетичної кризи 1970-х років країна переорієнтувалась з експорту [[Боксити|бокситів]] на виплавку алюмінію на дешевій місцевій електроенергії вугільних ТЕС, зменшивши собівартість його виплавки в 4 рази<ref name="УРЕ"/>. 1980 року об'єми виробництва алюмінію зросли до 280 тис. тонн{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
 
Головною галуззю переробної промисловості країни довгий час була [[металургія]]. [[Чорна металургія]] історично сконцентрована на південному сході, де присутня сировина у вигляді [[Залізна руда|залізної руди]] та [[Коксівне вугілля|коксівного вугілля]]&nbsp;— [[Ньюкасл (Австралія)|Ньюкасл]], [[Порт-Кембл]], [[Літгоу]]. А також на південному заході ([[Куїнана]]) та півдні ([[Вайалла]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1958 року було виплавлено 2,3&nbsp;млн тонн чавуну й 3,2&nbsp;млн тонн сталі<ref name="УРЕ"/>. Розвинена також [[кольорова металургія]] на місцевій сировині: [[Поліметалеві руди|поліметали]]&nbsp;— [[цинк]] ([[Рідстон]]), [[свинець]] ([[Порт-Пірі]]); [[нікель]], [[мідь]] ([[Таунсвілл]]), [[олово]]. Під час енергетичної кризи 1970-х років країна переорієнтувалась з експорту [[Боксити|бокситів]] на виплавку алюмінію на дешевій місцевій електроенергії вугільних ТЕС, зменшивши собівартість його виплавки в 4 рази<ref name="УРЕ"/>. 1980 року об'єми виробництва алюмінію зросли до 280 тис. тонн{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
Рядок 654: Рядок 652:
 
Головні промислові центри сконцентровані на південному сході, східному узбережжі та на південному заході. Машинобудування в країні представлене [[автомобілебудування]]м (головним чином з частин, що імпортуються з США і Великої Британії), [[автобус]]и ([[Голд-Кост]], Брисбен), вантажівки ([[Данденонг]], [[Престон (Вікторія)|Престон]]); [[Електротехнічна промисловість|електротехнікою]] (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брисбен), виготовленням сільськогосподарських машин, [[Транспортне машинобудування|транспортною галуззю]], [[приладобудування]]м. Така важлива галузь переробної промисловості, як суднобудування була майже згорнута у період до 1980-х років (Сідней, Мельбурн, Вайалла, Брисбен){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
 
Головні промислові центри сконцентровані на південному сході, східному узбережжі та на південному заході. Машинобудування в країні представлене [[автомобілебудування]]м (головним чином з частин, що імпортуються з США і Великої Британії), [[автобус]]и ([[Голд-Кост]], Брисбен), вантажівки ([[Данденонг]], [[Престон (Вікторія)|Престон]]); [[Електротехнічна промисловість|електротехнікою]] (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брисбен), виготовленням сільськогосподарських машин, [[Транспортне машинобудування|транспортною галуззю]], [[приладобудування]]м. Така важлива галузь переробної промисловості, як суднобудування була майже згорнута у період до 1980-х років (Сідней, Мельбурн, Вайалла, Брисбен){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
Хімічна промисловість виготовляє мінеральні добрива на потребу сільського господарства, переробляє сиру нафту, виготовляє [[засоби захисту рослин]], [[Сірчана кислота|сірчану кислоту]], [[мінеральні добрива]], [[вибухові речовини]]. В Австралії розвинена фармацевтична галузь, великі інвестиції від британських та американських компаній. На Тасманії виробляється 40&nbsp;% світової сировини [[Наркотик|наркотичних матеріалів]], частково вони переробляються на [[кодеїн]] та інші лікарські засоби компанією [[Tasmanian Alkaloids]], що належить [[Johnson & Johnson]]<ref name="newscientist15112004"/>. Компанія [[GlaxoSmithKline]] вирощує [[опійний мак]] у штаті Вікторія.
+
Хімічна промисловість виготовляє мінеральні добрива на потребу сільського господарства, переробляє сиру нафту, виготовляє [[засоби захисту рослин]], [[Сірчана кислота|сірчану кислоту]], [[мінеральні добрива]], [[вибухові речовини]]. В Австралії розвинена фармацевтична галузь, великі інвестиції від британських та американських компаній. На Тасманії виробляється 40 % світової сировини [[Наркотик|наркотичних матеріалів]], частково вони переробляються на [[кодеїн]] та інші лікарські засоби компанією [[Tasmanian Alkaloids]], що належить [[Johnson & Johnson]]<ref name="newscientist15112004"/>. Компанія [[GlaxoSmithKline]] вирощує [[опійний мак]] у штаті Вікторія.
   
 
У [[Текстильна промисловість|текстильній промисловості]] провідне місце займав виробництво вовни у штатах Вікторія і Новий Південний Уельс.
 
У [[Текстильна промисловість|текстильній промисловості]] провідне місце займав виробництво вовни у штатах Вікторія і Новий Південний Уельс.
Рядок 668: Рядок 666:
 
</small>
 
</small>
   
Харчова галузь представлена підприємствами з виготовлення [[борошно|борошна]], [[пиво|пива]], [[м'ясо|м'яса]], [[молоко|молока]], [[цукор|цукру]], [[Консерви|консервів]], переробки [[Фрукт|фруктів]]. Харчова промисловість експортоорієнтована, на вивіз йде більше 70&nbsp;% продукції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Виділяються м'ясокомбінати, зосереджені в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Південний Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості розміщені більш рівномірно в портах і внутрішніх районах.
+
Харчова галузь представлена підприємствами з виготовлення [[борошно|борошна]], [[пиво|пива]], [[м'ясо|м'яса]], [[молоко|молока]], [[цукор|цукру]], [[Консерви|консервів]], переробки [[фрукт]]ів. Харчова промисловість експортоорієнтована, на вивіз йде більше 70 % продукції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Виділяються м'ясокомбінати, зосереджені в містах штатів Квінсленд, Вікторія і Новий Південний Уельс. Підприємства борошномельної, маслоробної, цукрової, пивоварної промисловості розміщені більш рівномірно в портах і внутрішніх районах.
   
 
==== Гірнича промисловість ====
 
==== Гірнича промисловість ====
 
{{main|Гірнича промисловість Австралії}}
 
{{main|Гірнича промисловість Австралії}}
У країні розвинута [[гірнича промисловість]]. Гірництво у другій половині XX століття слугувало локомотивом економічного зростання Австралії і давало 5&nbsp;% ВВП. Австралія має величезні запаси енергетичної сировини. Розвідані запаси [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] 200&nbsp;млрд тонн; головні райони видобутку&nbsp;— поблизу Ньюкасла та Порт-Кембла ([[Сіднейський вугільний басейн]]), на сході Квінсленду ([[Блер-Атолл]], [[Колліновілл]]). Більша частина його йде на експорт, де країна займає перші позиції з цієї сировини&nbsp;— 29&nbsp;% світового експорту{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[Буре вугілля]] штату Вікторія ([[Моруелл]]) використовується для ТЕС{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За запасами [[Уранові руди|уранових руд]] країна в світових лідерах. На півночі країни компанія «Енергетичні ресурси Австралії» веде розробку родовищ [[Рейнджер (родовище, Австралія)|Рейнджер]] та [[Набарлек]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На кінець XX століття розвідані запаси [[Природний газ|природного газу]] становили 7&nbsp;млрд тонн. Головні родовища: північно-західний шельф континенту, басейн [[Куперс-Крик]] (Південна Австралія){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Розвідані 1964 року шельфові родовища [[нафта|нафти]] в Бассовій протоці змогли до кінця століття повністю забезпечити внутрішні потреби на цей вид сировини. Великі запаси нафти розвідані на острові [[Барроу (острів)|Барроу]]; 2&nbsp;млрд тонн сланцевої нафти родовища [[Рандл (родовище)|Рандл]] на сході Квінсленду{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
+
У країні розвинута [[гірнича промисловість]]. Гірництво у другій половині XX століття слугувало локомотивом економічного зростання Австралії і давало 5 % ВВП. Австралія має величезні запаси енергетичної сировини. Розвідані запаси [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] 200&nbsp;млрд тонн; головні райони видобутку&nbsp;— поблизу Ньюкасла та Порт-Кембла ([[Сіднейський вугільний басейн]]), на сході Квінсленду ([[Блер-Атолл]], [[Колліновілл]]). Більша частина його йде на експорт, де країна займає перші позиції з цієї сировини&nbsp;— 29 % світового експорту{{sfn|Australia|місце= Geography. Factbook}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[Буре вугілля]] штату Вікторія ([[Моруелл]]) використовується для ТЕС{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За запасами [[Уранові руди|уранових руд]] країна в світових лідерах. На півночі країни компанія «Енергетичні ресурси Австралії» веде розробку родовищ [[Рейнджер (родовище, Австралія)|Рейнджер]] та [[Набарлек]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На кінець XX століття розвідані запаси [[Природний газ|природного газу]] становили 7&nbsp;млрд тонн. Головні родовища: північно-західний шельф континенту, басейн [[Куперс-Крик]] (Південна Австралія){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Розвідані 1964 року шельфові родовища [[нафта|нафти]] в Бассовій протоці змогли до кінця століття повністю забезпечити внутрішні потреби на цей вид сировини. Великі запаси нафти розвідані на острові [[Барроу (острів)|Барроу]]; 2&nbsp;млрд тонн сланцевої нафти родовища [[Рандл (родовище)|Рандл]] на сході Квінсленду{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
Австралія славетна власним видобутком відкритим способом багатих [[залізні руди|залізних руд]]. Головний центр видобутку масив [[Гамерслі]], поблизу міста [[Пілбара]] на північному заході (90&nbsp;% видобутку країни). Руда йде на експорт через порти [[Дампір]] і [[Порт-Гедленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Для місцевих потреб металургії залізні руди видобувають на південному сході. 1957 року видобуток (за вмістом металу) залізної руди склав 2,5&nbsp;млн тонн, головним чином у Південній Австралії, район [[Айрон-Ноб]].
+
Австралія славетна власним видобутком відкритим способом багатих [[залізні руди|залізних руд]]. Головний центр видобутку масив [[Гамерслі]], поблизу міста [[Пілбара]] на північному заході (90 % видобутку країни). Руда йде на експорт через порти [[Дампір]] і [[Порт-Гедленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Для місцевих потреб металургії залізні руди видобувають на південному сході. 1957 року видобуток (за вмістом металу) залізної руди склав 2,5&nbsp;млн тонн, головним чином у Південній Австралії, район [[Айрон-Ноб]].
   
 
[[Марганцеві руди]] видобувають на острові [[Грут-Айленд]]. У [[Маунт-Айза]] розробляють мідні, срібні, цинкові та свинцеві родовища. Найбільші родовища [[Мідні руди|міді]] розробляють у [[Теннант-Крик]], Маунт-Айза, [[Рим-Джангл]], [[Кобар]]; [[Поліметалічні руди|поліметалів]]&nbsp;— [[Брокен-Гілл (родовище)|Брокен-Гілл]]; [[Нікелеві руди|ніклею]]&nbsp;— [[Камбалда (родовище)|Камбалда]], [[Грінвейл]]; [[кобальтові руди|кобальту]]&nbsp;— Камбалда, Грінвейл; [[вольфрамові руди|вольфраму]]&nbsp;— [[Вольфрам-Кемп]]; [[Золотоносні руди|золота]]&nbsp;— [[Калгурлі (родовище)|Калгурлі]], [[Норсмен]]; [[срібні руди|срібла]]&nbsp;— Маунт-Айза, [[Роузбері]]; [[Олов'яні руди|олова]]&nbsp;— Пілбара, [[Россарден]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1958 року в країні було видобуто 318 тис. свинцевої руди; 250 тис. тонн цинкової. У невеликих розмірах видобувають [[молібден]], [[вольфрам]], [[марганець]], [[кобальт]].
 
[[Марганцеві руди]] видобувають на острові [[Грут-Айленд]]. У [[Маунт-Айза]] розробляють мідні, срібні, цинкові та свинцеві родовища. Найбільші родовища [[Мідні руди|міді]] розробляють у [[Теннант-Крик]], Маунт-Айза, [[Рим-Джангл]], [[Кобар]]; [[Поліметалічні руди|поліметалів]]&nbsp;— [[Брокен-Гілл (родовище)|Брокен-Гілл]]; [[Нікелеві руди|ніклею]]&nbsp;— [[Камбалда (родовище)|Камбалда]], [[Грінвейл]]; [[кобальтові руди|кобальту]]&nbsp;— Камбалда, Грінвейл; [[вольфрамові руди|вольфраму]]&nbsp;— [[Вольфрам-Кемп]]; [[Золотоносні руди|золота]]&nbsp;— [[Калгурлі (родовище)|Калгурлі]], [[Норсмен]]; [[срібні руди|срібла]]&nbsp;— Маунт-Айза, [[Роузбері]]; [[Олов'яні руди|олова]]&nbsp;— Пілбара, [[Россарден]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1958 року в країні було видобуто 318 тис. свинцевої руди; 250 тис. тонн цинкової. У невеликих розмірах видобувають [[молібден]], [[вольфрам]], [[марганець]], [[кобальт]].
Рядок 690: Рядок 688:
 
</small>
 
</small>
   
У надрах Австралії зберігається 20&nbsp;% світових запасів [[алмаз]]ів&nbsp;— плато [[Кімберлі (плато)|Кімберлі]] ([[Аргайл (родовище)|Арджал-Пайп]]), півострів [[Арнемленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Окрім алмазів надра країни багаті на [[гіпс]] (солоні озера), [[Азбест|блакитний азбест]], [[фосфати]] ([[Гілл (родовище)|Гілл]]).
+
У надрах Австралії зберігається 20 % світових запасів [[алмаз]]ів&nbsp;— плато [[Кімберлі (плато)|Кімберлі]] ([[Аргайл (родовище)|Арджал-Пайп]]), півострів [[Арнемленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Окрім алмазів надра країни багаті на [[гіпс]] (солоні озера), [[Азбест|блакитний азбест]], [[фосфати]] ([[Гілл (родовище)|Гілл]]).
   
Здебільшого відкрите видобування корисних копалин в країні сильно впливає на стан навколишнього середовища&nbsp;— знищується рослинний та ґрунтовий покрив, токсичні сполуки [[Забруднення вод|забруднюють поверхневі води]], порушується водний режим, природні ландшафти змінюються техногенними ([[кар'єр]]и, [[Відвал|відвали]], [[терикон]]и, [[Тераса (фізична географія)|тераси]], [[Виїмка (гірництво)|виїмки]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У XX столітті [[рекультивація земель]] відбувалась дуже повільними темпами, а відведенню земель під гірничі розробки надавався пріоритет, навіть за рахунок природоохоронних територій. Англійський письменник [[Ентоні Троллоп]] так змалював закинуті золотоносні поля [[Гімпі]] у Квінсленді: ''«Мабуть, саме так буде виглядати земля після Страшного суду, коли усі мертві облишать свої могили.»''{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
+
Здебільшого відкрите видобування корисних копалин в країні сильно впливає на стан навколишнього середовища&nbsp;— знищується рослинний та ґрунтовий покрив, токсичні сполуки [[Забруднення вод|забруднюють поверхневі води]], порушується водний режим, природні ландшафти змінюються техногенними ([[кар'єр]]и, [[відвал]]и, [[терикон]]и, [[Тераса (фізична географія)|тераси]], [[Виїмка (гірництво)|виїмки]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У XX столітті [[рекультивація земель]] відбувалась дуже повільними темпами, а відведенню земель під гірничі розробки надавався пріоритет, навіть за рахунок природоохоронних територій. Англійський письменник [[Ентоні Троллоп]] так змалював закинуті золотоносні поля [[Гімпі]] у Квінсленді: ''«Мабуть, саме так буде виглядати земля після Страшного суду, коли усі мертві облишать свої могили.»''{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
 
{{see also|Історія освоєння мінеральних ресурсів Австралії}}
 
{{see also|Історія освоєння мінеральних ресурсів Австралії}}
Рядок 699: Рядок 697:
 
{{main|Енергетика Австралії}}
 
{{main|Енергетика Австралії}}
 
Основу енергетики Австралійського Союзу становить викопне паливо: кам'яне і буре вугілля. 1958 року було видобуто кам'яного вугілля 20,7&nbsp;млн тонн (переважно штати Новий Південний Уельс і Квінсленд), бурого&nbsp;— близько 11&nbsp;млн тонн (район Мельбурна)<ref name="УРЕ"/>. Загальна потужність [[Електростанція|електростанцій]] Австралії, станом на 2012 рік, дорівнювала 63,25 ГВт (16-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Частка електрогенеруючих потужностей 2017 року, що працюють на:
 
Основу енергетики Австралійського Союзу становить викопне паливо: кам'яне і буре вугілля. 1958 року було видобуто кам'яного вугілля 20,7&nbsp;млн тонн (переважно штати Новий Південний Уельс і Квінсленд), бурого&nbsp;— близько 11&nbsp;млн тонн (район Мельбурна)<ref name="УРЕ"/>. Загальна потужність [[Електростанція|електростанцій]] Австралії, станом на 2012 рік, дорівнювала 63,25 ГВт (16-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Частка електрогенеруючих потужностей 2017 року, що працюють на:
* [[Викопне паливо|викопному паливі]]&nbsp;— 72&nbsp;% (101-ше місце у світі);
+
* [[Викопне паливо|викопному паливі]]&nbsp;— 72 % (101-ше місце у світі);
* [[Атомна енергетика|атомній енергії]]&nbsp;— 0&nbsp;%;
+
* [[Атомна енергетика|атомній енергії]]&nbsp;— 0 %;
* [[Гідроенергетика|гідроенергії]]&nbsp;— 11&nbsp;% (113-те місце у світі);
+
* [[Гідроенергетика|гідроенергії]]&nbsp;— 11 % (113-те місце у світі);
* інших [[Відновлювані джерела енергії|відновлювальних ресурсах]]&nbsp;— 17&nbsp;% (49-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}.
+
* інших [[Відновлювані джерела енергії|відновлювальних ресурсах]]&nbsp;— 17 % (49-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}.
   
 
1958 року було вироблено 20&nbsp;млрд кВт-год електроенергії, з яких 4/5 на вугільних теплоелектростанціях. За 2012 рік було вироблено 235,2&nbsp;млрд кВт/год електроенергії (20-те місце у світі); загальний обсяг спожитої&nbsp;— 222,6&nbsp;млрд кВт/год (18-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Станом на 2016 рік, уся країна була [[електрифікація|електрифікована]] і все населення мало доступ до [[Електроенергія|електромереж]]{{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Електроенергія, внаслідок географічної віддаленості, не експортується і не імпортується{{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Викиди [[Діоксид вуглецю|двоокису вуглецю]] під час спалювання викопного палива в процесі виробництва і споживання енергії за 2012 рік дорівнювали 420,6×10<sup>12</sup> тонн (17-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}.
 
1958 року було вироблено 20&nbsp;млрд кВт-год електроенергії, з яких 4/5 на вугільних теплоелектростанціях. За 2012 рік було вироблено 235,2&nbsp;млрд кВт/год електроенергії (20-те місце у світі); загальний обсяг спожитої&nbsp;— 222,6&nbsp;млрд кВт/год (18-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Станом на 2016 рік, уся країна була [[електрифікація|електрифікована]] і все населення мало доступ до [[Електроенергія|електромереж]]{{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Електроенергія, внаслідок географічної віддаленості, не експортується і не імпортується{{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}. Викиди [[Діоксид вуглецю|двоокису вуглецю]] під час спалювання викопного палива в процесі виробництва і споживання енергії за 2012 рік дорівнювали 420,6×10<sup>12</sup> тонн (17-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Energy. Factbook}}.
Рядок 709: Рядок 707:
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
 
Australian Census 2011 demographic map - Australia by SLA - BCP field 7364 Electricity gas water and waste services Total.svg|border|Відсоток населення зайнятого в енергетиці
 
Australian Census 2011 demographic map - Australia by SLA - BCP field 7364 Electricity gas water and waste services Total.svg|border|Відсоток населення зайнятого в енергетиці
Australian renewable power plants map-en.svg|border|Карта підприємств відновлювальної енергетики {{ref-en}}
+
Australian renewable power plants map-en.svg|border|Карта підприємств відновлювальної енергетики {{ref-en}}
 
Yallourn-w-power-station-australia.jpg|border|ТЕС Яллурн працює на бурому вугіллі
 
Yallourn-w-power-station-australia.jpg|border|ТЕС Яллурн працює на бурому вугіллі
 
Tumut_3_Power_Station,_near_Talbingo_NSW.jpg|border|ГЕС Тумут-3 у Снігових горах
 
Tumut_3_Power_Station,_near_Talbingo_NSW.jpg|border|ГЕС Тумут-3 у Снігових горах
Рядок 730: Рядок 728:
 
<small>
 
<small>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
AustGasReserves2008.png|border|Запаси найбільших родовищ природного газу
+
AustGasReserves2008.png|border|Запаси найбільших родовищ природного газу
 
Australian oil and gas facilities map-en.svg|border|Карта нафтогазових родовищ Австралії
 
Australian oil and gas facilities map-en.svg|border|Карта нафтогазових родовищ Австралії
 
MainLineValve7.jpg|border|Газопровід у Західній Австралії
 
MainLineValve7.jpg|border|Газопровід у Західній Австралії
Рядок 747: Рядок 745:
   
 
[[Земельні ресурси]] Австралії (оцінка 2011 року):
 
[[Земельні ресурси]] Австралії (оцінка 2011 року):
* придатні для сільськогосподарського обробітку землі&nbsp;— 53,4&nbsp;%,
+
* придатні для сільськогосподарського обробітку землі&nbsp;— 53,4 %,
** [[Орна земля|орні землі]]&nbsp;— 6,2&nbsp;%,
+
** [[Орна земля|орні землі]]&nbsp;— 6,2 %,
** багаторічні насадження&nbsp;— 0,1&nbsp;%,
+
** багаторічні насадження&nbsp;— 0,1 %,
** землі, що постійно використовуються під [[пасовище|пасовища]]&nbsp;— 47,1&nbsp;%;
+
** землі, що постійно використовуються під [[пасовище|пасовища]]&nbsp;— 47,1 %;
* землі, зайняті лісами і чагарниками&nbsp;— 19,3&nbsp;%;
+
* землі, зайняті лісами і чагарниками&nbsp;— 19,3 %;
* інше&nbsp;— 27,3&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
* інше&nbsp;— 27,3 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
Австралійський Союз&nbsp;— країна великого землеволодіння<ref name="УРЕ"/>. Найкращі землі захопили британські аристократи, [[лендлорд]]и і скваттери. 1950 року на господарства, що мали понад 1 тис. га (11&nbsp;% від загальної кількості ферм) припадало 89,6&nbsp;% землі, а на господарства дрібних фермерів (28&nbsp;% від загальної кількості ферм)&nbsp;— лише 0,3&nbsp;% землі<ref name="УРЕ"/>. Під [[Орні землі|ріллею]] зайнято трохи більше 1&nbsp;% всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім прибережних районів) мають [[Екстенсивне сільське господарство|екстенсивний напрям]]. На більшій частині території країни землеробство можливе лише за [[Іригація|штучного зрошення]]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 25,5 тис. км² зрошуваних земель{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Австралійський Союз&nbsp;— країна великого землеволодіння<ref name="УРЕ"/>. Найкращі землі захопили британські аристократи, [[лендлорд]]и і скваттери. 1950 року на господарства, що мали понад 1 тис. га (11 % від загальної кількості ферм) припадало 89,6 % землі, а на господарства дрібних фермерів (28 % від загальної кількості ферм)&nbsp;— лише 0,3 % землі<ref name="УРЕ"/>. Під [[Орні землі|ріллею]] зайнято трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім прибережних районів) мають [[Екстенсивне сільське господарство|екстенсивний напрям]]. На більшій частині території країни землеробство можливе лише за [[Іригація|штучного зрошення]]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 25,5 тис. км² зрошуваних земель{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 766: Рядок 764:
 
</small>
 
</small>
   
[[Тваринництво]]&nbsp;— провідна галузь сільського господарства країни, що дає близько 2/3 вартості сільськогосподарської продукції. Пасовищне тваринництво стало чинником утворення великих за площею господарств. Середня площа ферми в Австралії 2,3 тис. га, тоді як в [[Канада|Канаді]]&nbsp;— 0,2 тис. га, в США&nbsp;— 0,18 тис. га{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Одна від одної ферми віддалені на десятки, сотні км. Під пасовищами зайнято 90&nbsp;% фермерських угідь. Проте у другій половині XX століття розпочався процес укрупнення господарств, коли за період 1970-х років кількість фермерів зменшилась з 300 тис. до 175&nbsp;тис.{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Австралія&nbsp;— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока<ref name="УРЕ"/>.
+
[[Тваринництво]]&nbsp;— провідна галузь сільського господарства країни, що дає близько 2/3 вартості сільськогосподарської продукції. Пасовищне тваринництво стало чинником утворення великих за площею господарств. Середня площа ферми в Австралії 2,3 тис. га, тоді як в [[Канада|Канаді]]&nbsp;— 0,2 тис. га, в США&nbsp;— 0,18 тис. га{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Одна від одної ферми віддалені на десятки, сотні км. Під пасовищами зайнято 90 % фермерських угідь. Проте у другій половині XX століття розпочався процес укрупнення господарств, коли за період 1970-х років кількість фермерів зменшилась з 300 тис. до 175&nbsp;тис.{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Австралія&nbsp;— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока<ref name="УРЕ"/>.
   
[[Вівчарство]] зосереджене на південному сході країни, Новий Південний Уельс (46&nbsp;% поголів'я), Вікторія (18&nbsp;%){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За поголів'ям овець (149,3&nbsp;млн голів 1958 року; 120&nbsp;млн голів 1980 року) Австралія посідає перше місце у світі. Австралія є головним постачальником вовни на світові ринки (30&nbsp;%), це високоякісна сировина ([[Меринос|мериносні вівці]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Перші вівці на континент були завезені наприкінці [[XVIII століття]] з [[Південна Африка|Південної Африки]], з яких була виведена чудова місцева порода австралійського мериноса, що дає з однієї голови 9-21&nbsp;кг чудової вовни за сезон{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Увесь рік вівці перебувають на пасовищі, стрижуть їх двічі на рік. Настриг вовни у сезон 1958/59 років склав 662 тис. тонн. Внутрішня переробка вовни слабко розвинена. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока, 1950 року лише 1,6&nbsp;% всіх господарств концентрували близько 1/3 всього поголів'я (від 100 тис. голів кожне).
+
[[Вівчарство]] зосереджене на південному сході країни, Новий Південний Уельс (46 % поголів'я), Вікторія (18 %){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. За поголів'ям овець (149,3&nbsp;млн голів 1958 року; 120&nbsp;млн голів 1980 року) Австралія посідає перше місце у світі. Австралія є головним постачальником вовни на світові ринки (30 %), це високоякісна сировина ([[Меринос|мериносні вівці]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Перші вівці на континент були завезені наприкінці [[XVIII століття]] з [[Південна Африка|Південної Африки]], з яких була виведена чудова місцева порода австралійського мериноса, що дає з однієї голови 9-21&nbsp;кг чудової вовни за сезон{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Увесь рік вівці перебувають на пасовищі, стрижуть їх двічі на рік. Настриг вовни у сезон 1958/59 років склав 662 тис. тонн. Внутрішня переробка вовни слабко розвинена. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока, 1950 року лише 1,6 % всіх господарств концентрували близько 1/3 всього поголів'я (від 100 тис. голів кожне).
   
Окрім вівчарства в країні займаються експортним м'ясним скотарством, переважно на півночі. У [[Напівпустеля|напівпустелях]], де можливо дістатись [[Артезіанські води|артезіанських вод]], також займаються пасовищним скотарством. Худоба живиться свіжим листям [[спініфекс]]у та опалим листям [[акація|акацій]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найважливіші райони [[Молочне тваринництво|молочного тваринництва]]&nbsp;— південно-східне узбережжя, м'ясного&nbsp;— Квінсленд. Поголів'я великої рогатої худоби 1958 року становило 16,9&nbsp;млн голів. Поширене також [[свинарство]], поблизу великих міст; [[конярство]], заради перегонів; [[бджолярство]]; у пустелях розводять [[Верблюдівництво|верблюдів]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
+
Окрім вівчарства в країні займаються експортним м'ясним скотарством, переважно на півночі. У [[напівпустеля]]х, де можливо дістатись [[Артезіанські води|артезіанських вод]], також займаються пасовищним скотарством. Худоба живиться свіжим листям [[спініфекс]]у та опалим листям [[акація|акацій]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найважливіші райони [[Молочне тваринництво|молочного тваринництва]]&nbsp;— південно-східне узбережжя, м'ясного&nbsp;— Квінсленд. Поголів'я великої рогатої худоби 1958 року становило 16,9&nbsp;млн голів. Поширене також [[свинарство]], поблизу великих міст; [[конярство]], заради перегонів; [[бджолярство]]; у пустелях розводять [[Верблюдівництво|верблюдів]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
Австралія є одним з найбільших у світі виробників і експортерів [[Зернові культури|зернових]]. Найбільше значення серед зернових культур має пшениця. «Пшеничний пояс» Австралії починається у Квінсленді й тягнеться вздовж східного узбережжя на південь до штату Вікторія; окремий пшеничний регіон на південному заході материка{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Посівна площа пшениці в середньому коливається від 11,1 до 13,4&nbsp;млн га. На її частку припадає понад половина всіх посівних площ, переважно в штатах Новий Південний Уельс, Вікторія, Південна Австралія і Західна Австралія (94&nbsp;% посівних площ). Врожайність пшениці різниться за роками залежно від погодних умов і становить від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця, яка вельми чутлива до [[Посуха|посух]]. У середньому експорт пшениці становить від 7,5 до 18,0&nbsp;млн тонн; імпорт&nbsp;— 0,1-0,3&nbsp;млн тонн. Споживання усередині країни&nbsp;— 5,3-6,5&nbsp;млн тонн. Перехідні запаси&nbsp;— 3,2-9,6&nbsp;млн тонн. Посівна площа під [[Ячмінь|ячменем]] становить 3,5-4,6&nbsp;млн га. Середня врожайність 1,0-2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9-10,4&nbsp;млн тонн. Експорт&nbsp;— 1,9-6,4&nbsp;млн тонн, залежно від світової кон'юнктури. Споживання всередині країни становить 2,2-3,8&nbsp;млн тонн. Перехідні запаси&nbsp;— 0,6-2,7&nbsp;млн тонн. Серед інших зернових культур виділяються [[кукурудза]], використовується загалом на фураж (Квінсленд); [[сорго]], вирощується на зерно і на фураж; [[тритикале]] (гібрид [[жито|жита]] і пшениці).
+
Австралія є одним з найбільших у світі виробників і експортерів [[Зернові культури|зернових]]. Найбільше значення серед зернових культур має пшениця. «Пшеничний пояс» Австралії починається у Квінсленді й тягнеться вздовж східного узбережжя на південь до штату Вікторія; окремий пшеничний регіон на південному заході материка{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Посівна площа пшениці в середньому коливається від 11,1 до 13,4&nbsp;млн га. На її частку припадає понад половина всіх посівних площ, переважно в штатах Новий Південний Уельс, Вікторія, Південна Австралія і Західна Австралія (94 % посівних площ). Врожайність пшениці різниться за роками залежно від погодних умов і становить від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця, яка вельми чутлива до [[Посуха|посух]]. У середньому експорт пшениці становить від 7,5 до 18,0&nbsp;млн тонн; імпорт&nbsp;— 0,1-0,3&nbsp;млн тонн. Споживання усередині країни&nbsp;— 5,3-6,5&nbsp;млн тонн. Перехідні запаси&nbsp;— 3,2-9,6&nbsp;млн тонн. Посівна площа під [[Ячмінь|ячменем]] становить 3,5-4,6&nbsp;млн га. Середня врожайність 1,0-2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9-10,4&nbsp;млн тонн. Експорт&nbsp;— 1,9-6,4&nbsp;млн тонн, залежно від світової кон'юнктури. Споживання всередині країни становить 2,2-3,8&nbsp;млн тонн. Перехідні запаси&nbsp;— 0,6-2,7&nbsp;млн тонн. Серед інших зернових культур виділяються [[кукурудза]], використовується загалом на фураж (Квінсленд); [[сорго]], вирощується на зерно і на фураж; [[тритикале]] (гібрид [[жито|жита]] і пшениці).
   
 
З олійних культур поширені [[земляний горіх]], [[соняшник]], [[сафлор]], [[ріпак]], [[канола]], [[соя]]. Невеликі площі зайняті посівами [[рис]]у, [[Тютюн (рослина)|тютюну]], [[бавовник]]у. У субекваторіальному поясі Квінсленду вирощують [[Цукрова тростина|цукрову тростину]], [[банан]]и, [[ананас]]и, [[манго]], [[Папая|папаю]]. З площі 0,3&nbsp;млн га у Квінсленді щорічно збирають 3&nbsp;млн тонн цукру. Найбільша компанія «[[Колоніел шугар рифайнінг]]». На південному сході вирощують [[цитрусові]], кісточкові, яблука, виноград; на півдні&nbsp;— [[виноград]], цитрусові, яблука; на Тасманії експортний фрукт&nbsp;— [[яблуко|яблука]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Приміські ферми південного сходу забезпечують країну [[Овочівництво|овочами]] та зеленню. У якості кормових трав для поголів'я м'ясо-молочної худоби використовують [[Конюшина|конюшину]] та [[люпин]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
 
З олійних культур поширені [[земляний горіх]], [[соняшник]], [[сафлор]], [[ріпак]], [[канола]], [[соя]]. Невеликі площі зайняті посівами [[рис]]у, [[Тютюн (рослина)|тютюну]], [[бавовник]]у. У субекваторіальному поясі Квінсленду вирощують [[Цукрова тростина|цукрову тростину]], [[банан]]и, [[ананас]]и, [[манго]], [[Папая|папаю]]. З площі 0,3&nbsp;млн га у Квінсленді щорічно збирають 3&nbsp;млн тонн цукру. Найбільша компанія «[[Колоніел шугар рифайнінг]]». На південному сході вирощують [[цитрусові]], кісточкові, яблука, виноград; на півдні&nbsp;— [[виноград]], цитрусові, яблука; на Тасманії експортний фрукт&nbsp;— [[яблуко|яблука]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Приміські ферми південного сходу забезпечують країну [[Овочівництво|овочами]] та зеленню. У якості кормових трав для поголів'я м'ясо-молочної худоби використовують [[Конюшина|конюшину]] та [[люпин]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
Рядок 796: Рядок 794:
 
У країні розвинений морський транспорт. Національні компанії виконують вантажне та пасажирське каботажне сполучення, іноземні займаються експортно-імпортними операціями. Морський [[торговий флот]] країни, станом на 2010 рік, складався з 41 морського судна з тоннажем більшим за 1 тис. [[реєстрова тонна|реєстрових тонн]] (GRT) кожне (75-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. Найбільші за вантажообігом морські порти Австралії: Дампір і Порт-Гедленд, знаходяться на північному заході й використовуються для експорту залізної руди з Пілбари. Найбільші морські порти сходу&nbsp;— Сідней, Ньюкасл, [[Брисбен]]; півдня&nbsp;— [[Мельбурн]], [[Аделаїда]]. На південно-західному узбережжі найважливіший морський порт&nbsp;— Перт, це також найбільша [[військово-морська база]] держави{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Загальна довжина [[Судноплавство|судноплавних]] ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з [[дедвейт]]ом понад 500 тонн, 2011 року становила 2 тис. км{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}.
 
У країні розвинений морський транспорт. Національні компанії виконують вантажне та пасажирське каботажне сполучення, іноземні займаються експортно-імпортними операціями. Морський [[торговий флот]] країни, станом на 2010 рік, складався з 41 морського судна з тоннажем більшим за 1 тис. [[реєстрова тонна|реєстрових тонн]] (GRT) кожне (75-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. Найбільші за вантажообігом морські порти Австралії: Дампір і Порт-Гедленд, знаходяться на північному заході й використовуються для експорту залізної руди з Пілбари. Найбільші морські порти сходу&nbsp;— Сідней, Ньюкасл, [[Брисбен]]; півдня&nbsp;— [[Мельбурн]], [[Аделаїда]]. На південно-західному узбережжі найважливіший морський порт&nbsp;— Перт, це також найбільша [[військово-морська база]] держави{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Загальна довжина [[Судноплавство|судноплавних]] ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з [[дедвейт]]ом понад 500 тонн, 2011 року становила 2 тис. км{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}.
   
Чудово розвинене внутрішнє повітряне сполучення, усі поселення, і навіть великі [[Ферма (сільське господарство) |фермерські господарства]] мають власні [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкові смуги]]. Найбільша державна авіакомпанія [[Qantas]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У країні, станом на 2013 рік, діє 480 [[аеропорт]]ів (16-те місце у світі), з них 349 із твердим покриттям і 131 із ґрунтовим{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 [[Геліпорт|гелікоптерний майданчик]]{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}.
+
Чудово розвинене внутрішнє повітряне сполучення, усі поселення, і навіть великі [[Ферма (сільське господарство)|фермерські господарства]] мають власні [[Злітно-посадкова смуга|злітно-посадкові смуги]]. Найбільша державна авіакомпанія [[Qantas]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У країні, станом на 2013 рік, діє 480 [[аеропорт]]ів (16-те місце у світі), з них 349 із твердим покриттям і 131 із ґрунтовим{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 1 [[Геліпорт|гелікоптерний майданчик]]{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}.
   
 
У країні розвинена [[Трубопровідний транспорт|мережа трубопроводів]]. Загальна довжина [[газопровід|газогонів]] в Австралії, станом на 2013 рік, становить 30&nbsp;693&nbsp;км; трубопроводів зрідженого газу&nbsp;— 240&nbsp;км; [[Нафтопровід|нафтогонів]]&nbsp;— 3&nbsp;609&nbsp;км; інших трубопроводів&nbsp;— 110&nbsp;км; [[Продуктопровід|продуктогонів]]&nbsp;— 72 км{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. Трубопроводи доставляють до Брисбена природний газ з родовища [[Рома (родовище)|Рома]] та нафту з родовища [[Муні (родовище)|Муні]]. Природний газ з родовищ [[Джиджеалпа]] та [[Мумба]], що у внутрішніх районах континенту, газогонами доставляється у Сідней та Аделаїду; з родовища [[Донгара]]&nbsp;— до Перта{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1996 року було споруджено унікальний [[Мумба – Сідней (етанопровід)|етанопровід Мумба&nbsp;— Сідней]] довжиною 1375&nbsp;км для транспортування [[етан]]у з родовищ басейну Купера у штаті Південна Австралія до нафтохімічного комплексу в Сіднеї<ref name="pipeliner"/>. У південно-східному та східному регіонах вони доставляють воду для потреб сільського та міського господарств, металургії.
 
У країні розвинена [[Трубопровідний транспорт|мережа трубопроводів]]. Загальна довжина [[газопровід|газогонів]] в Австралії, станом на 2013 рік, становить 30&nbsp;693&nbsp;км; трубопроводів зрідженого газу&nbsp;— 240&nbsp;км; [[Нафтопровід|нафтогонів]]&nbsp;— 3&nbsp;609&nbsp;км; інших трубопроводів&nbsp;— 110&nbsp;км; [[Продуктопровід|продуктогонів]]&nbsp;— 72 км{{sfn|Australia|місце= Transportation. Factbook}}. Трубопроводи доставляють до Брисбена природний газ з родовища [[Рома (родовище)|Рома]] та нафту з родовища [[Муні (родовище)|Муні]]. Природний газ з родовищ [[Джиджеалпа]] та [[Мумба]], що у внутрішніх районах континенту, газогонами доставляється у Сідней та Аделаїду; з родовища [[Донгара]]&nbsp;— до Перта{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. 1996 року було споруджено унікальний [[Мумба – Сідней (етанопровід)|етанопровід Мумба&nbsp;— Сідней]] довжиною 1375&nbsp;км для транспортування [[етан]]у з родовищ басейну Купера у штаті Південна Австралія до нафтохімічного комплексу в Сіднеї<ref name="pipeliner"/>. У південно-східному та східному регіонах вони доставляють воду для потреб сільського та міського господарств, металургії.
Рядок 810: Рядок 808:
 
Австралія є членом [[Міжнародна організація супутникового електрозв'язку|Міжнародної організації супутникового електрозв'язку]] (ITSO), [[Міжнародний союз електрозв'язку|Міжнародного союзу електрозв'язку]] (ITU), [[Міжнародний поштовий союз|Міжнародного поштового союзу]] (UPU){{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
 
Австралія є членом [[Міжнародна організація супутникового електрозв'язку|Міжнародної організації супутникового електрозв'язку]] (ITSO), [[Міжнародний союз електрозв'язку|Міжнародного союзу електрозв'язку]] (ITU), [[Міжнародний поштовий союз|Міжнародного поштового союзу]] (UPU){{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
   
Міжнародний інтернет-домен Австралії&nbsp;— [[.au]], присвоєний [[Адміністрація адресного простору Інтернет|Адміністрацією адресного простору Інтернет]] ({{lang-en|Internet Assigned Numbers Authority}}) згідно стандарту [[ISO 3166]] Alpha-2. Станом на 2012 рік в Австралії було зареєстровано 17,081 млн [[Хостинг|інтернет-хостів]] (8-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Communications. Factbook}}. Станом на липень 2015 року в Австралії налічувалось 19,238&nbsp;млн унікальних інтернет-користувачів (28-ме місце у світі), що становило 84,6&nbsp;% від загальної кількості населення країни{{sfn|Australia|місце= Communications. Factbook}}.
+
Міжнародний інтернет-домен Австралії&nbsp;— [[.au]], присвоєний [[Адміністрація адресного простору Інтернет|Адміністрацією адресного простору Інтернет]] ({{lang-en|Internet Assigned Numbers Authority}}) згідно стандарту [[ISO 3166]] Alpha-2. Станом на 2012 рік в Австралії було зареєстровано 17,081 млн [[Хостинг|інтернет-хостів]] (8-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Communications. Factbook}}. Станом на липень 2015 року в Австралії налічувалось 19,238&nbsp;млн унікальних інтернет-користувачів (28-ме місце у світі), що становило 84,6 % від загальної кількості населення країни{{sfn|Australia|місце= Communications. Factbook}}.
   
 
{{seealso|Радіо Австралії|Телебачення Австралії|Інтернет в Австралії}}
 
{{seealso|Радіо Австралії|Телебачення Австралії|Інтернет в Австралії}}
Рядок 816: Рядок 814:
 
=== Туризм ===
 
=== Туризм ===
 
{{main|Туризм в Австралії}}
 
{{main|Туризм в Австралії}}
Австралійські [[готель|готелі]] відрізняються високими стандартами і розраховані на [[Турист|туристів]] з різними фінансовими можливостями. Спектр засобів розміщення достатньо широкий&nbsp;— від фешенебельних, що входять до міжнародних готельних мереж, до [[Мотель|мотелів]] і окремих приватних квартир, можливе проживання на фермах{{sfn|ЕСДТ|2006}}. Австралія була членом [[Всесвітня туристична організація|Всесвітньої туристичної організації]] (UNWTO) з 1979 по 1990 роки, поновила членство 2004 року<ref name="unwto"/>.
+
Австралійські [[готель|готелі]] відрізняються високими стандартами і розраховані на [[турист]]ів з різними фінансовими можливостями. Спектр засобів розміщення достатньо широкий&nbsp;— від фешенебельних, що входять до міжнародних готельних мереж, до [[Мотель|мотелів]] і окремих приватних квартир, можливе проживання на фермах{{sfn|ЕСДТ|2006}}. Австралія була членом [[Всесвітня туристична організація|Всесвітньої туристичної організації]] (UNWTO) з 1979 по 1990 роки, поновила членство 2004 року<ref name="unwto"/>.
   
 
Провідні позиції за кількістю прибуттів у країну займають громадяни США і [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], значні потоки туристів з Європи (особливо [[Велика Британія|Великої Британії]]) і Азії ([[Малайзія]], [[Сінгапур]], Японія, [[Китайська Народна Республіка|Китай]] і [[Гонконг]]){{sfn|ЕСДТ|2006}}. Основні потоки туристів з Австралії спрямовані до Нової Зеландії; в Азії до Малайзії, Сінгапуру, Японії і Гонконгу; в Європі до Великої Британії, [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Франція|Франції]]{{sfn|ЕСДТ|2006}}.
 
Провідні позиції за кількістю прибуттів у країну займають громадяни США і [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], значні потоки туристів з Європи (особливо [[Велика Британія|Великої Британії]]) і Азії ([[Малайзія]], [[Сінгапур]], Японія, [[Китайська Народна Республіка|Китай]] і [[Гонконг]]){{sfn|ЕСДТ|2006}}. Основні потоки туристів з Австралії спрямовані до Нової Зеландії; в Азії до Малайзії, Сінгапуру, Японії і Гонконгу; в Європі до Великої Британії, [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Франція|Франції]]{{sfn|ЕСДТ|2006}}.
Рядок 822: Рядок 820:
 
=== Зовнішньоекономічні зв'язки ===
 
=== Зовнішньоекономічні зв'язки ===
 
{{main|Зовнішньоекономічні зв'язки Австралії}}
 
{{main|Зовнішньоекономічні зв'язки Австралії}}
Економіка Австралії сильно залежить від трендів на світових ринках, бо 3/4 її продукції спрямовується на зовнішні ринки, здебільшого це [[Сировина|сировинна продукція]], у той час як імпорт складається з [[Машина|машин]], [[обладнання]] та готової промислової продукції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Австралія в різні часи була одним з головних постачальників на світові ринки мінеральної (залізної руди, бокситів, рутилу, свинцю, вугілля, цинку, міді, марганцю) та аграрної сировини (вовни, тростинного цукру, пшениці, м'яса)<ref name="УРЕ"/>. Постійними торговими партнерами є Японія, [[США]], [[Європейський Союз]]. У середині XX століття 70&nbsp;% експорту з Австралії припадало на [[Європа|Європу]], частка Великої Британії в імпорті з Австралійського Союзу в 1957—1958 роках становила 41,8&nbsp;%, в експорті&nbsp;— 28,0&nbsp;%. Але за 30 післявоєнних років країна зуміла позбавитись залежності від колишньої метрополії зменшивши британську долю в експорті до 5&nbsp;%. Наприкінці XX століття головними торговельними партнерами Австралії стали Японія, США, Китай та [[Нова Зеландія]]. Причиною цього стало те, що Австралія першою із західних країн після війни уклала торговельну угоду з Японією від [[1957]] року, а також зняла [[ембарго]] на поставки залізної руди до цієї країни{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[1965]] року з Новою Зеландією встановлено [[Зона вільної торгівлі|зону вільної торгівлі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
+
Економіка Австралії сильно залежить від трендів на світових ринках, бо 3/4 її продукції спрямовується на зовнішні ринки, здебільшого це [[Сировина|сировинна продукція]], у той час як імпорт складається з [[Машина|машин]], [[обладнання]] та готової промислової продукції{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Австралія в різні часи була одним з головних постачальників на світові ринки мінеральної (залізної руди, бокситів, рутилу, свинцю, вугілля, цинку, міді, марганцю) та аграрної сировини (вовни, тростинного цукру, пшениці, м'яса)<ref name="УРЕ"/>. Постійними торговими партнерами є Японія, [[США]], [[Європейський Союз]]. У середині XX століття 70 % експорту з Австралії припадало на [[Європа|Європу]], частка Великої Британії в імпорті з Австралійського Союзу в 1957—1958 роках становила 41,8 %, в експорті&nbsp;— 28,0 %. Але за 30 післявоєнних років країна зуміла позбавитись залежності від колишньої метрополії зменшивши британську долю в експорті до 5 %. Наприкінці XX століття головними торговельними партнерами Австралії стали Японія, США, Китай та [[Нова Зеландія]]. Причиною цього стало те, що Австралія першою із західних країн після війни уклала торговельну угоду з Японією від [[1957]] року, а також зняла [[ембарго]] на поставки залізної руди до цієї країни{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[1965]] року з Новою Зеландією встановлено [[Зона вільної торгівлі|зону вільної торгівлі]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}.
   
 
Австралія входить до складу ряду регіональних і глобальних економічних, торговельних і кредитно-фінансових організацій:
 
Австралія входить до складу ряду регіональних і глобальних економічних, торговельних і кредитно-фінансових організацій:
Рядок 849: Рядок 847:
 
<small>
 
<small>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
 
<gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
2006Australian exports.svg|border|Розподіл експорту з Австралії до країн світу, в порівнянні з лідером, Японією (100&nbsp;% = $32,4 млрд), 2006 рік
+
2006Australian exports.svg|border|Розподіл експорту з Австралії до країн світу, в порівнянні з лідером, Японією (100 % = $32,4 млрд), 2006 рік
 
|border|
 
|border|
 
|border|
 
|border|
Рядок 858: Рядок 856:
   
   
Держава [[експорт]]ує: [[вугілля]], залізну руду, [[золото]], м'ясо, вовну, алюміній, пшеницю, машини й устаткування, транспортне обладнання. Значна стаття експорту— [[поліметали]]; у невеликій кількості вивозяться [[чорні метали]], [[устаткування]]. Основними партнерами 2015 року стали: [[Китай]]&nbsp;— 32,2&nbsp;%, [[Японія]]&nbsp;— 15,9&nbsp;%, [[Південна Корея]]&nbsp;— 7,1&nbsp;%, [[Сполучені Штати Америки|США]]&nbsp;— 5,4&nbsp;%, [[Індія]]&nbsp;— 4,2&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Вартість експорту 2014 року становила 240,8&nbsp;млрд доларів США, 2015 року&nbsp;— 184,4&nbsp;млрд доларів США (27-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Держава [[експорт]]ує: [[вугілля]], залізну руду, [[золото]], м'ясо, вовну, алюміній, пшеницю, машини й устаткування, транспортне обладнання. Значна стаття експорту— [[поліметали]]; у невеликій кількості вивозяться [[чорні метали]], [[устаткування]]. Основними партнерами 2015 року стали: [[Китай]]&nbsp;— 32,2 %, [[Японія]]&nbsp;— 15,9 %, [[Південна Корея]]&nbsp;— 7,1 %, [[Сполучені Штати Америки|США]]&nbsp;— 5,4 %, [[Індія]]&nbsp;— 4,2 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Вартість експорту 2014 року становила 240,8&nbsp;млрд доларів США, 2015 року&nbsp;— 184,4&nbsp;млрд доларів США (27-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
Держава [[імпорт]]ує: машини й устаткування, транспортне обладнання, [[комп'ютер]]и, офісне і телекомунікаційне обладнання; сиру нафту, нафтопродукти. Основними партнерами 2015 року стали: Китай&nbsp;— 23&nbsp;%, США&nbsp;— 11,2&nbsp;%, Японія&nbsp;— 7,4&nbsp;%, [[Південна Корея]]&nbsp;— 5,5&nbsp;%, [[Таїланд]]&nbsp;— 5,1&nbsp;%, [[Німеччина]]&nbsp;— 4,6&nbsp;%{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Вартість імпорту 2014 року становила 240,5&nbsp;млрд доларів США, 2015 року&nbsp;— 208,4&nbsp;млрд доларів США (21-ше місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Держава [[імпорт]]ує: машини й устаткування, транспортне обладнання, [[комп'ютер]]и, офісне і телекомунікаційне обладнання; сиру нафту, нафтопродукти. Основними партнерами 2015 року стали: Китай&nbsp;— 23 %, США&nbsp;— 11,2 %, Японія&nbsp;— 7,4 %, [[Південна Корея]]&nbsp;— 5,5 %, [[Таїланд]]&nbsp;— 5,1 %, [[Німеччина]]&nbsp;— 4,6 %{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Вартість імпорту 2014 року становила 240,5&nbsp;млрд доларів США, 2015 року&nbsp;— 208,4&nbsp;млрд доларів США (21-ше місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
==== Економічні відносини з Україною ====
 
==== Економічні відносини з Україною ====
Рядок 867: Рядок 865:
 
=== Трудові ресурси ===
 
=== Трудові ресурси ===
 
Загальні [[трудові ресурси]] 2015 року становили 12,5&nbsp;млн осіб (45-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Зайнятість [[Економічно активне населення|економічно активного населення]] у господарстві країни розподіляється наступним чином:
 
Загальні [[трудові ресурси]] 2015 року становили 12,5&nbsp;млн осіб (45-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Зайнятість [[Економічно активне населення|економічно активного населення]] у господарстві країни розподіляється наступним чином:
* [[Аграрне виробництво|аграрне]], [[Лісова промисловість|лісове]] і [[Рибне господарство|рибне господарства]]&nbsp;— 3,6&nbsp;%;
+
* [[Аграрне виробництво|аграрне]], [[Лісова промисловість|лісове]] і [[Рибне господарство|рибне господарства]]&nbsp;— 3,6 %;
* [[промисловість]] і [[будівництво]]&nbsp;— 21,1&nbsp;%;
+
* [[промисловість]] і [[будівництво]]&nbsp;— 21,1 %;
* [[сфера послуг]]&nbsp;— 75,3&nbsp;% (станом на 2009 рік){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
* [[сфера послуг]]&nbsp;— 75,3 % (станом на 2009 рік){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
[[Безробіття]] 2015 року дорівнювало 6,2&nbsp;% працездатного населення, 2014 року&nbsp;— 6,1&nbsp;% (70-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,3&nbsp;%, серед юнаків&nbsp;— 14,1&nbsp;%, серед дівчат&nbsp;— 12,5&nbsp;% (93-тє місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
[[Безробіття]] 2015 року дорівнювало 6,2 % працездатного населення, 2014 року&nbsp;— 6,1 % (70-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,3 %, серед юнаків&nbsp;— 14,1 %, серед дівчат&nbsp;— 12,5 % (93-тє місце у світі){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення мало доступ до електромереж{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Розподіл [[Дохід домогосподарств|доходів домогосподарств]] в країні виглядає наступним чином: нижній дециль&nbsp;— 2&nbsp;%, верхній дециль&nbsp;— 25,4&nbsp;% (станом на 1994 рік){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
+
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення мало доступ до електромереж{{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}. Розподіл [[Дохід домогосподарств|доходів домогосподарств]] в країні виглядає наступним чином: нижній дециль&nbsp;— 2 %, верхній дециль&nbsp;— 25,4 % (станом на 1994 рік){{sfn|Australia|місце= Economy. Factbook}}.
   
 
=== Економічне районування ===
 
=== Економічне районування ===
Рядок 881: Рядок 879:
   
 
[[Файл:Late afternoon in central Sydney.jpg|міні|праворуч|Сідней&nbsp;— найбільший фінансовий і промисловий центр країни]]
 
[[Файл:Late afternoon in central Sydney.jpg|міні|праворуч|Сідней&nbsp;— найбільший фінансовий і промисловий центр країни]]
* '''Південно-східний регіон''' найбільш історично освоєний, густо заселений та економічно розвинений. Займає територію штатів [[Вікторія (штат)|Вікторія]] та [[Новий Південний Уельс]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Фромберг А. Э.|2011}}. Загальна площа регіону складає 14&nbsp;% території країни; населення&nbsp;— більше 60&nbsp;%; рівень урбанізованості&nbsp;— майже 90&nbsp;%. Регіон багатий на поклади мінеральної сировини: Сіднейський вугільний басейн (42 тис. км²) [[Бітумінозне вугілля|бітумінозного]] та коксівного вугілля (Ньюкасл, [[Вуллонгонг]], [[Порт-Кембла]]); буре вугілля ([[Яллурн (родовище)|Яллурн]], Моруелл); нафта ([[Лейк-Ентранс]], шельф [[Бассова протока|Бассової протоки]]); мідь (Кобар); поліметалічні руди (Брокен-Гілл); олово ([[Ардлтан]]); [[титанові руди|титан]]; [[магнезит]]; азбест{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На місцевому бурому вугіллі працюють найбільші в країні [[ТЕС]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. У Сніжних горах споруджено великий гідрокомплекс: 7 водосховищ, 8 ГЕС (4,7 МВт){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[Важка промисловість]], металургія, [[коксохімія]], [[Трубна промисловість|трубопрокат]] та машинобудування у містах Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла; [[Нафтопереробна промисловість|нафтопереробна]], електротехнічна (Сідней, [[Клейтон (Австралія)|Клейтон]]) та хімічна промисловість; [[суднобудування]] (Сідней, Мельбурн, Ньюкасл){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Концентруються найбільші підприємства легкої промисловості країни, велика кількість підприємств харчової промисловості{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На території регіону концентрується 2/3 поголів'я овець і 1/4 [[Велика рогата худоба|великої рогатої худоби]] країни{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У регіоні вирощують найбільшу частку врожаю пшениці та інших зернових, половину винограду. Долина річки [[Намой]]&nbsp;— головний район вирощування бавовнику{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найбільші міста регіону: Сідней, Мельбурн, Вуллонгонг, Порт-Кембла, Джилонг{{sfn|Атлас світу|2005}}.
+
* '''Південно-східний регіон''' найбільш історично освоєний, густо заселений та економічно розвинений. Займає територію штатів [[Вікторія (штат)|Вікторія]] та [[Новий Південний Уельс]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Фромберг А. Э.|2011}}. Загальна площа регіону складає 14 % території країни; населення&nbsp;— більше 60 %; рівень урбанізованості&nbsp;— майже 90 %. Регіон багатий на поклади мінеральної сировини: Сіднейський вугільний басейн (42 тис. км²) [[Бітумінозне вугілля|бітумінозного]] та коксівного вугілля (Ньюкасл, [[Вуллонгонг]], [[Порт-Кембла]]); буре вугілля ([[Яллурн (родовище)|Яллурн]], Моруелл); нафта ([[Лейк-Ентранс]], шельф [[Бассова протока|Бассової протоки]]); мідь (Кобар); поліметалічні руди (Брокен-Гілл); олово ([[Ардлтан]]); [[титанові руди|титан]]; [[магнезит]]; азбест{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На місцевому бурому вугіллі працюють найбільші в країні [[ТЕС]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. У Сніжних горах споруджено великий гідрокомплекс: 7 водосховищ, 8 ГЕС (4,7 МВт){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. [[Важка промисловість]], металургія, [[коксохімія]], [[Трубна промисловість|трубопрокат]] та машинобудування у містах Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла; [[Нафтопереробна промисловість|нафтопереробна]], електротехнічна (Сідней, [[Клейтон (Австралія)|Клейтон]]) та хімічна промисловість; [[суднобудування]] (Сідней, Мельбурн, Ньюкасл){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Концентруються найбільші підприємства легкої промисловості країни, велика кількість підприємств харчової промисловості{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На території регіону концентрується 2/3 поголів'я овець і 1/4 [[Велика рогата худоба|великої рогатої худоби]] країни{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У регіоні вирощують найбільшу частку врожаю пшениці та інших зернових, половину винограду. Долина річки [[Намой]]&nbsp;— головний район вирощування бавовнику{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найбільші міста регіону: Сідней, Мельбурн, Вуллонгонг, Порт-Кембла, Джилонг{{sfn|Атлас світу|2005}}.
   
 
[[Файл:Panorama of Mount Isa, Queensland.jpg|міні|праворуч|Панорама міста Маунт-Айза]]
 
[[Файл:Panorama of Mount Isa, Queensland.jpg|міні|праворуч|Панорама міста Маунт-Айза]]
* '''Північно-східний регіон''' другий за рівнем економічного розвитку. Територіально співпадає з більшою частиною штату [[Квінсленд]] (20&nbsp;% території країни){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Регіон багатий на мінеральну сировину: боксити (Уейпа); другий за площею [[Вугільний басейн|кам'яновугільний басейн]] (Блер-Атолл, [[Бовен (родовище)|Бовен]]); поліметалічні та уранові руди (Маунт-Айза); олово й кобальт ([[Маунт-Кобальт]]); природний газ (Рома); нафта (Муні); [[фосфорити]]; [[монацит|монацитові піски]] східного узбережжя{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Основні галузі промисловості: [[Гірнича промисловість Австралії|гірнича]]; кольорова металургія (поліметали, алюміній, рафінування міді); хімічна (мінеральні добрива); транспортне машинобудування (залізничне обладнання, вагонобудування, судноремонт){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Морські порти для експорту [[Мінеральна сировина|мінеральної сировини]] (Уейпа) та сільськогосподарської сировини ([[Лусінда]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головні сільськогосподарські культури: цукрова тростина, тютюн, кукурудза, сорго, бавовник, [[Кормові культури|кормові трави]], пшениця{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Також вирощують манго, папаю, ананаси, банани, [[цитрус]]ові та кісточкові{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Фромберг А. Э.|2011}}. Регіон займає перше місце в країні з поголів'я великої рогатої худоби та [[Кінь|коней]] (половина поголів'я, 85&nbsp;% м'ясного експорту), третє&nbsp;— овець (15&nbsp;%){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У портових містах розміщуються [[м'ясокомбінат]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Для потреб [[Деревообробна промисловість|деревообробної галузі]] вирощують [[сосна|сосну]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найбільші міста регіону: Брисбен, Таунсвілл, [[Рокгемптон]], [[Гладстон (Квінсленд)|Гладстон]], Маунт-Айза, [[Маунт-Катлін]], [[Рома (Квінсленд)|Рома]], Вейпа.
+
* '''Північно-східний регіон''' другий за рівнем економічного розвитку. Територіально співпадає з більшою частиною штату [[Квінсленд]] (20 % території країни){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Регіон багатий на мінеральну сировину: боксити (Уейпа); другий за площею [[Вугільний басейн|кам'яновугільний басейн]] (Блер-Атолл, [[Бовен (родовище)|Бовен]]); поліметалічні та уранові руди (Маунт-Айза); олово й кобальт ([[Маунт-Кобальт]]); природний газ (Рома); нафта (Муні); [[фосфорити]]; [[монацит|монацитові піски]] східного узбережжя{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Основні галузі промисловості: [[Гірнича промисловість Австралії|гірнича]]; кольорова металургія (поліметали, алюміній, рафінування міді); хімічна (мінеральні добрива); транспортне машинобудування (залізничне обладнання, вагонобудування, судноремонт){{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Морські порти для експорту [[Мінеральна сировина|мінеральної сировини]] (Уейпа) та сільськогосподарської сировини ([[Лусінда]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головні сільськогосподарські культури: цукрова тростина, тютюн, кукурудза, сорго, бавовник, [[Кормові культури|кормові трави]], пшениця{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Також вирощують манго, папаю, ананаси, банани, [[цитрус]]ові та кісточкові{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}{{sfn|Фромберг А. Э.|2011}}. Регіон займає перше місце в країні з поголів'я великої рогатої худоби та [[Кінь|коней]] (половина поголів'я, 85 % м'ясного експорту), третє&nbsp;— овець (15 %){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У портових містах розміщуються [[м'ясокомбінат]]и{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Для потреб [[Деревообробна промисловість|деревообробної галузі]] вирощують [[сосна|сосну]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Найбільші міста регіону: Брисбен, Таунсвілл, [[Рокгемптон]], [[Гладстон (Квінсленд)|Гладстон]], Маунт-Айза, [[Маунт-Катлін]], [[Рома (Квінсленд)|Рома]], Вейпа.
   
* '''Південний регіон''' третій за рівнем економічного розвитку, займає південний схід штату [[Південна Австралія]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Регіон тяжіє до океану, узбережжя [[Велика Австралійська затока|Великої Австралійської затоки]], заток [[Спенсер (затока)|Спенсер]] та [[Сент-Вінсент (затока)|Сент-Вінсент]], де сконцентровано майже все населення регіону. Промисловість регіону представлена металургійними підприємствами міст Вайалла, Порт-Пірі та Порт-Огаста{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Кам'яне вугілля видобувається на північ від Аделаїди. [[Солончак]]и солоних озер та прибережні лагуни&nbsp;— місце видобутку солі. Головні галузі промисловості: [[Нафтохімічна промисловість|нафтохімічна]] ([[Порт-Станвак]]); машинобудівна та харчова{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Головні сільськогосподарські культури: ячмінь, пшениця, [[овес]], кормові, цитрусові. [[Сад]]и, пасовища й [[виноградник]]и (перше місце в країні зі збору винограду). Головною проблемою рослинницької галузі регіону є брак прісної води; розвинене [[Крапельне зрошування|крапельне зрошування]]. Тваринництво представлене мериносними вівцями та великою рогатою худобою{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У пустельній частині регіону на північ від півострова Ейр розташований центр космічних досліджень [[Вумера]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головні міста: Аделаїда, Порт-Огаста, Порт-Пірі, Вайалла, Порт-Станвак{{sfn|Атлас світу|2005}}.
+
* '''Південний регіон''' третій за рівнем економічного розвитку, займає південний схід штату [[Південна Австралія]]{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Регіон тяжіє до океану, узбережжя [[Велика Австралійська затока|Великої Австралійської затоки]], заток [[Спенсер (затока)|Спенсер]] та [[Сент-Вінсент (затока)|Сент-Вінсент]], де сконцентровано майже все населення регіону. Промисловість регіону представлена металургійними підприємствами міст Вайалла, Порт-Пірі та Порт-Огаста{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Кам'яне вугілля видобувається на північ від Аделаїди. [[Солончак]]и солоних озер та прибережні лагуни&nbsp;— місце видобутку солі. Головні галузі промисловості: [[Нафтохімічна промисловість|нафтохімічна]] ([[Порт-Станвак]]); машинобудівна та харчова{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Головні сільськогосподарські культури: ячмінь, пшениця, [[овес]], кормові, цитрусові. [[Сад]]и, пасовища й [[виноградник]]и (перше місце в країні зі збору винограду). Головною проблемою рослинницької галузі регіону є брак прісної води; розвинене [[крапельне зрошування]]. Тваринництво представлене мериносними вівцями та великою рогатою худобою{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. У пустельній частині регіону на північ від півострова Ейр розташований центр космічних досліджень [[Вумера]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головні міста: Аделаїда, Порт-Огаста, Порт-Пірі, Вайалла, Порт-Станвак{{sfn|Атлас світу|2005}}.
   
 
[[Файл:Champs après la récolte - Geraldton WA.JPG|міні|праворуч|Сільськогосподарські угіддя поблизу Джералдтона]]
 
[[Файл:Champs après la récolte - Geraldton WA.JPG|міні|праворуч|Сільськогосподарські угіддя поблизу Джералдтона]]
Рядок 897: Рядок 895:
   
 
[[Файл:IronOre.jpg|міні|праворуч|Видобуток залізної руди в Пілбарі]]
 
[[Файл:IronOre.jpg|міні|праворуч|Видобуток залізної руди в Пілбарі]]
* '''Західний регіон''' займає більшу частину штату Західна Австралія. Водозабезпечення регіону відбувається за допомогою заводів з [[Опріснення води|опріснення морської води]] та водогоном (600 км) з басейну річки [[Свон (річка, Західна Австралія)|Суон]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головним багатством регіону слугують високоякісні залізні руди масиву Гамерслі (Пілбара), що розробляються відкритим способом і дають 90&nbsp;% залізної сировини країни. Також на Гамерслі видобувають олово, марганець та [[Рибекіт|блакитний азбест]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На острові [[Барроу (острів, Західна Австралія)|Барроу]] видобувають нафту; [[шельф]]ові поклади природного газу прогностично є одними з найбільших у світі ([[Ранкін]], риф [[Скотт (риф)|Скотт]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На півдні регіону поблизу Калгурлі та [[Іст-Калгурлі]] видобувають золото; у [[Камбалда|Камбалді]] [[мідно-нікелеві руди]].
+
* '''Західний регіон''' займає більшу частину штату Західна Австралія. Водозабезпечення регіону відбувається за допомогою заводів з [[Опріснення води|опріснення морської води]] та водогоном (600 км) з басейну річки [[Свон (річка, Західна Австралія)|Суон]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Головним багатством регіону слугують високоякісні залізні руди масиву Гамерслі (Пілбара), що розробляються відкритим способом і дають 90 % залізної сировини країни. Також на Гамерслі видобувають олово, марганець та [[Рибекіт|блакитний азбест]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На острові [[Барроу (острів, Західна Австралія)|Барроу]] видобувають нафту; [[шельф]]ові поклади природного газу прогностично є одними з найбільших у світі ([[Ранкін]], риф [[Скотт (риф)|Скотт]]){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. На півдні регіону поблизу Калгурлі та [[Іст-Калгурлі]] видобувають золото; у [[Камбалда|Камбалді]] [[мідно-нікелеві руди]].
   
 
* '''Центральний регіон''' охоплює майже безлюдні й неосвоєні внутрішні території континенту, від западини солоного озера [[Ейр (озеро)|Ейр]] на сході до [[Західно-Австралійське плоскогір'я|Західно-Австралійського плоскогір'я]] на заході{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Тут знаходяться пустелі: [[Велика Піщана пустеля|Велика Піщана]], [[Пустеля Гібсона|Гібсона]], [[Велика пустеля Вікторія]], [[Пустеля Сімпсона|Сімпсона]] (Арунта){{sfn|Атлас світу|2005}}. Головна економічна діяльність зводиться до гірничих підприємств і [[Транспорт Австралії|транспортної інфраструктури]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Тваринництво представлене пасовищним скотарством{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Під час посух велика кількість поголів'я гине. Найбільші міста регіону: Аліс-Спрінгс, [[Теннант-Крік]]{{sfn|Атлас світу|2005}}.
 
* '''Центральний регіон''' охоплює майже безлюдні й неосвоєні внутрішні території континенту, від западини солоного озера [[Ейр (озеро)|Ейр]] на сході до [[Західно-Австралійське плоскогір'я|Західно-Австралійського плоскогір'я]] на заході{{sfn|Атлас. Економічна і соціальна географія світу|2010}}. Тут знаходяться пустелі: [[Велика Піщана пустеля|Велика Піщана]], [[Пустеля Гібсона|Гібсона]], [[Велика пустеля Вікторія]], [[Пустеля Сімпсона|Сімпсона]] (Арунта){{sfn|Атлас світу|2005}}. Головна економічна діяльність зводиться до гірничих підприємств і [[Транспорт Австралії|транспортної інфраструктури]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Тваринництво представлене пасовищним скотарством{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Хозяйство}}. Під час посух велика кількість поголів'я гине. Найбільші міста регіону: Аліс-Спрінгс, [[Теннант-Крік]]{{sfn|Атлас світу|2005}}.
Рядок 907: Рядок 905:
 
=== Природний рух ===
 
=== Природний рух ===
 
[[Файл:Population pyramid of Australia 2016.png|міні|праворуч|[[Віково-статева піраміда]] населення Австралії, 2016 рік {{ref-en}}]]
 
[[Файл:Population pyramid of Australia 2016.png|міні|праворуч|[[Віково-статева піраміда]] населення Австралії, 2016 рік {{ref-en}}]]
[[Народжуваність]] в Австралії, станом на 2018 рік, дорівнює 12&nbsp;‰ (166-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Коефіцієнт потенційної народжуваності]] 2015 року становив 1,77 дитини на одну жінку (159-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Рівень застосування [[контрацепція|контрацепції]] 72,3&nbsp;% (станом на 2005 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,5 року (оцінка на 2006 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Смертність]] у Австралії 2018 року становила 7,3&nbsp;‰ (126-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Природний приріст]] населення в країні 2018 року становив 1,01&nbsp;% (107-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Як і більшість інших розвинених країн світу, Австралія переживає демографічний зсув у бік похилого населення, стає все більше пенсіонерів і менше людей працездатного віку<ref name="A270"/>. [[Середній вік]] населення Австралії становить 38,8 року (58-ме місце у світі): для чоловіків&nbsp;— 38,1 для жінок&nbsp;— 39,7 року<ref name="A270"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Очікувана [[середня тривалість життя]] 2015 року становила 82,15 року (13-те місце у світі), для чоловіків&nbsp;— 79,7 року, для жінок&nbsp;— 84,74 року{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Коефіцієнт шлюбності]], тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,4; [[коефіцієнт розлучуваності]]&nbsp;— 2,3; [[індекс розлучуваності]], тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік&nbsp;— {{#expr: 2.3 / 5.4 * 100 round 0}} (дані за 2010 рік)<ref name="UNSTAT2011marriage"/><ref name="UNSTAT2011divorce"/>. Середній вік, коли чоловіки беруть перший [[шлюб]] дорівнює 31,5 року, жінки&nbsp;— 29,6 року, загалом&nbsp;— 30,6 року (дані за 2014 рік)<ref name="UNSD"/>.
+
[[Народжуваність]] в Австралії, станом на 2018 рік, дорівнює 12&nbsp;‰ (166-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Коефіцієнт потенційної народжуваності]] 2015 року становив 1,77 дитини на одну жінку (159-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Рівень застосування [[контрацепція|контрацепції]] 72,3 % (станом на 2005 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,5 року (оцінка на 2006 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Смертність]] у Австралії 2018 року становила 7,3&nbsp;‰ (126-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Природний приріст]] населення в країні 2018 року становив 1,01 % (107-ме місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Як і більшість інших розвинених країн світу, Австралія переживає демографічний зсув у бік похилого населення, стає все більше пенсіонерів і менше людей працездатного віку<ref name="A270"/>. [[Середній вік]] населення Австралії становить 38,8 року (58-ме місце у світі): для чоловіків&nbsp;— 38,1 для жінок&nbsp;— 39,7 року<ref name="A270"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Очікувана [[середня тривалість життя]] 2015 року становила 82,15 року (13-те місце у світі), для чоловіків&nbsp;— 79,7 року, для жінок&nbsp;— 84,74 року{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Коефіцієнт шлюбності]], тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,4; [[коефіцієнт розлучуваності]]&nbsp;— 2,3; [[індекс розлучуваності]], тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік&nbsp;— {{#expr: 2.3 / 5.4 * 100 round 0}} (дані за 2010 рік)<ref name="UNSTAT2011marriage"/><ref name="UNSTAT2011divorce"/>. Середній вік, коли чоловіки беруть перший [[шлюб]] дорівнює 31,5 року, жінки&nbsp;— 29,6 року, загалом&nbsp;— 30,6 року (дані за 2014 рік)<ref name="UNSD"/>.
   
 
=== Розселення ===
 
=== Розселення ===
Рядок 914: Рядок 912:
 
==== Урбанізація ====
 
==== Урбанізація ====
 
{{main|Міста Австралії}}
 
{{main|Міста Австралії}}
Австралія&nbsp;— історично [[Урбанізація|високоурбанізована]] країна, станом на 2018 рік 86&nbsp;% населення мешкає в містах, темпи урбанізації за останні 5 років дорівнювали 1,43&nbsp;%<ref name="A273"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Такому положенню справ слугують як непривабливі природні умови величезних територій, так і історичний момент стрімкого захоплення усіх сільськогосподарських угідь [[Скватерство|скватерами]]. У державі містами вважаються усі населені пункти з чисельністю від 1 тис. мешканців. Найбільші міста: [[Сідней]]&nbsp;— столиця Нового Південного Уельсу&nbsp;— 4,8&nbsp;млн осіб, [[Мельбурн]]&nbsp;— 4,8&nbsp;млн, [[Брисбен]]&nbsp;— 2,3&nbsp;млн, [[Перт]]&nbsp;— 2&nbsp;млн, [[Аделаїда]]&nbsp;— 1,3&nbsp;млн, Ньюкасл, Вуллонгонг, Канберра&nbsp;— 0,4&nbsp;млн, [[Гобарт]], Джилонг. Австралія відноситься до країн, де столиця [[Список країн, де столиця не є найбільшим містом|не є найбільшим містом]], вона була спеціально спланована й збудована для виконання адміністративних функцій. Найбільші міста слугують адміністративними, промисловими і культурними центрами штатів і територій<ref name="A273"/>. Австралійські міста молоді (найстарішим по 200 років), вони виникали на порожньому місці. Усі міста будувались за генеральним планом перпендикулярних вулиць зорієнтованих за сторонами світу, що прийнятий [[1829]] року. У більшості міст вокзали, будівлі легіслатур, суду, школи та лікарні збудовані за єдиним взірцем. Усі великі міста країни&nbsp;— це портові міста, у Сіднеї, Брисбені та Гобарті портові споруди знаходяться поблизу ділових та історичних центрів. Головна маса невеличких містечок з населенням менше 10 тис. мешканців виконують в сільській місцевості роль адміністративних та торгових центрів, центрів первинної переробки сільгоспсировини<ref name="A273"/>. Такі старі містечка за два століття майже не розрослися, їхнє населення переважно похилого віку. На противагу їм великі міста приваблюють більшу частину переселенців і невпинно розростаються<ref name="A273"/>.
+
Австралія&nbsp;— історично [[Урбанізація|високоурбанізована]] країна, станом на 2018 рік 86 % населення мешкає в містах, темпи урбанізації за останні 5 років дорівнювали 1,43 %<ref name="A273"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Такому положенню справ слугують як непривабливі природні умови величезних територій, так і історичний момент стрімкого захоплення усіх сільськогосподарських угідь [[Скватерство|скватерами]]. У державі містами вважаються усі населені пункти з чисельністю від 1 тис. мешканців. Найбільші міста: [[Сідней]]&nbsp;— столиця Нового Південного Уельсу&nbsp;— 4,8&nbsp;млн осіб, [[Мельбурн]]&nbsp;— 4,8&nbsp;млн, [[Брисбен]]&nbsp;— 2,3&nbsp;млн, [[Перт]]&nbsp;— 2&nbsp;млн, [[Аделаїда]]&nbsp;— 1,3&nbsp;млн, Ньюкасл, Вуллонгонг, Канберра&nbsp;— 0,4&nbsp;млн, [[Гобарт]], Джилонг. Австралія відноситься до країн, де столиця [[Список країн, де столиця не є найбільшим містом|не є найбільшим містом]], вона була спеціально спланована й збудована для виконання адміністративних функцій. Найбільші міста слугують адміністративними, промисловими і культурними центрами штатів і територій<ref name="A273"/>. Австралійські міста молоді (найстарішим по 200 років), вони виникали на порожньому місці. Усі міста будувались за генеральним планом перпендикулярних вулиць зорієнтованих за сторонами світу, що прийнятий [[1829]] року. У більшості міст вокзали, будівлі легіслатур, суду, школи та лікарні збудовані за єдиним взірцем. Усі великі міста країни&nbsp;— це портові міста, у Сіднеї, Брисбені та Гобарті портові споруди знаходяться поблизу ділових та історичних центрів. Головна маса невеличких містечок з населенням менше 10 тис. мешканців виконують в сільській місцевості роль адміністративних та торгових центрів, центрів первинної переробки сільгоспсировини<ref name="A273"/>. Такі старі містечка за два століття майже не розрослися, їхнє населення переважно похилого віку. На противагу їм великі міста приваблюють більшу частину переселенців і невпинно розростаються<ref name="A273"/>.
   
 
{{Найбільші міста Австралії}}
 
{{Найбільші міста Австралії}}
Рядок 921: Рядок 919:
 
{{main|Імміграція до Австралії|Еміграція з Австралії}}
 
{{main|Імміграція до Австралії|Еміграція з Австралії}}
 
Міграційна політика держави базується на залученні з-за кордону висококваліфікованої робочої сили. Річний рівень [[імміграція|імміграції]] 2017 року становив 5,5&nbsp;‰ (21-шє місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Імміграція була найважливішим фактором формування населення Австралії після заснування першого англійського поселення у 1788 році. Виділяють три стадії міграційного процесу:
 
Міграційна політика держави базується на залученні з-за кордону висококваліфікованої робочої сили. Річний рівень [[імміграція|імміграції]] 2017 року становив 5,5&nbsp;‰ (21-шє місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Імміграція була найважливішим фактором формування населення Австралії після заснування першого англійського поселення у 1788 році. Виділяють три стадії міграційного процесу:
* Перша тривала до кінця [[1940-ві|1940-х]] років, йшла нерівномірно і відбувалася переважно з Великої Британії<ref name="A259"/>. На зорі колоніального періоду в Австралію засилали ув'язнених, яких англійські суди засуджували до каторжних робіт, однак епізодично прибувало чимало добровольців. Головними міграційними хвилями стали періоди «[[Золота лихоманка у Вікторії|золотої лихоманки]]» у 1850-х та 1880-1890-х роках. За 10 років (1851—1861) населення Австралії збільшилося майже втричі, перевищивши 1&nbsp;млн людей, велика кількість [[китайці]]в{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. У період з 1838 по 1900 рік до Австралії прибуло понад 18 тис. [[німці]]в, що розселилися переважно на півдні країни; до 1890 року німці були другою за численністю етнічною групою континенту. Серед них були [[лютерани]], які піддавалися переслідуванням, економічні та політичні біженці&nbsp;— наприклад, ті, хто покинув Німеччину після [[Німецька революція 1848—1849|революційних подій]] [[1848]] року. З кінця [[19 століття|XIX століття]] діяли принципи так званої «Білої Австралії», що обмежували імміграцію з [[Азія|Азії]]. У період світової економічної кризи і [[Друга світова війна|Другої світової війни]] імміграція сильно скоротилася, і до середини 1940-х років напередодні післявоєнної реконструкції господарства склад населення Австралії залишався відносно однорідним. За даними перепису [[1947]] року, менше 10&nbsp;% населення не були уродженцями цієї країни (це був рекордно низький показник за всю історію). Понад 90&nbsp;% населення було британського походження, а більшість інших легко асимілювалася в англомовне суспільство (переважно європейці).
+
* Перша тривала до кінця [[1940-ві|1940-х]] років, йшла нерівномірно і відбувалася переважно з Великої Британії<ref name="A259"/>. На зорі колоніального періоду в Австралію засилали ув'язнених, яких англійські суди засуджували до каторжних робіт, однак епізодично прибувало чимало добровольців. Головними міграційними хвилями стали періоди «[[Золота лихоманка у Вікторії|золотої лихоманки»]] у 1850-х та 1880-1890-х роках. За 10 років (1851—1861) населення Австралії збільшилося майже втричі, перевищивши 1&nbsp;млн людей, велика кількість [[китайці]]в{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. У період з 1838 по 1900 рік до Австралії прибуло понад 18 тис. [[німці]]в, що розселилися переважно на півдні країни; до 1890 року німці були другою за численністю етнічною групою континенту. Серед них були [[лютерани]], які піддавалися переслідуванням, економічні та політичні біженці&nbsp;— наприклад, ті, хто покинув Німеччину після [[Німецька революція 1848—1849|революційних подій]] [[1848]] року. З кінця [[19 століття|XIX століття]] діяли принципи так званої «Білої Австралії», що обмежували імміграцію з [[Азія|Азії]]. У період світової економічної кризи і [[Друга світова війна|Другої світової війни]] імміграція сильно скоротилася, і до середини 1940-х років напередодні післявоєнної реконструкції господарства склад населення Австралії залишався відносно однорідним. За даними перепису [[1947]] року, менше 10 % населення не були уродженцями цієї країни (це був рекордно низький показник за всю історію). Понад 90 % населення було британського походження, а більшість інших легко асимілювалася в англомовне суспільство (переважно європейці).
 
* Друга стадія імміграції почалася наприкінці 1940-х років, коли уряд Австралії був змушений приступити до широкомасштабної імміграційної програми. Спочатку переслідувалися дві мети&nbsp;— збільшити населення країни для забезпечення її надійного захисту і привабити малокваліфікованих і некваліфікованих робітників, у яких відчувала потребу обробна промисловість. Протягом наступних 25 років імміграція в Австралію різко зросла, особливо з країн післявоєнної Східної Європи, потім з Північної Європи, з кінця 1950-х років з Південної Європи [[Італія]] й [[Греція]]). У [[1969]]—[[1970|1970-х]] роках до Австралії переселилося 185 тис. осіб (рекордно високий показник).
 
* Друга стадія імміграції почалася наприкінці 1940-х років, коли уряд Австралії був змушений приступити до широкомасштабної імміграційної програми. Спочатку переслідувалися дві мети&nbsp;— збільшити населення країни для забезпечення її надійного захисту і привабити малокваліфікованих і некваліфікованих робітників, у яких відчувала потребу обробна промисловість. Протягом наступних 25 років імміграція в Австралію різко зросла, особливо з країн післявоєнної Східної Європи, потім з Північної Європи, з кінця 1950-х років з Південної Європи [[Італія]] й [[Греція]]). У [[1969]]—[[1970|1970-х]] роках до Австралії переселилося 185 тис. осіб (рекордно високий показник).
* Третя стадія почалася з перегляду імміграційних квот наприкінці [[1970-ті|1970-х]] років і триває до теперішнього часу. Попит на дешеву робочу силу в цей період набагато випереджав імміграційні квоти. 1973 року австралійська влада скасувала етнічні, расові й національні критерії добору іммігрантів згідно політики «[[Біла Австралія|білої Австралії]]» й розпочала розвивати [[мультикультуралізм]]<ref name="A264"/>. Наприкінці 1970-х років Австралія прийняла багато біженців із [[В'єтнам]]у й інших країн Індокитаю, і з того часу частка переселенців азійського походження почала зростати. З липня [[1997]] по червень [[1998]] в Австралію офіційним шляхом прибуло 80,8 тисяч переселенців, у тому числі 32&nbsp;% уродженців країн Азії, 19&nbsp;%&nbsp;— [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], 13&nbsp;%&nbsp;— Великої Британії й Ірландії, 12&nbsp;%&nbsp;— інших країн Європи, 8&nbsp;%&nbsp;— країн Африки і 7&nbsp;%&nbsp;— країн Близького Сходу та Північної Африки. Загалом за період 1945—2000 років до Австралії прибуло 5,9&nbsp;млн переселенців<ref name="A260"/>.
+
* Третя стадія почалася з перегляду імміграційних квот наприкінці [[1970-ті|1970-х]] років і триває до теперішнього часу. Попит на дешеву робочу силу в цей період набагато випереджав імміграційні квоти. 1973 року австралійська влада скасувала етнічні, расові й національні критерії добору іммігрантів згідно політики «[[Біла Австралія|білої Австралії»]] й розпочала розвивати [[мультикультуралізм]]<ref name="A264"/>. Наприкінці 1970-х років Австралія прийняла багато біженців із [[В'єтнам]]у й інших країн Індокитаю, і з того часу частка переселенців азійського походження почала зростати. З липня [[1997]] по червень [[1998]] в Австралію офіційним шляхом прибуло 80,8 тисяч переселенців, у тому числі 32 % уродженців країн Азії, 19 %&nbsp;— [[Нова Зеландія|Нової Зеландії]], 13 %&nbsp;— Великої Британії й Ірландії, 12 %&nbsp;— інших країн Європи, 8 %&nbsp;— країн Африки і 7 %&nbsp;— країн Близького Сходу та Північної Африки. Загалом за період 1945—2000 років до Австралії прибуло 5,9&nbsp;млн переселенців<ref name="A260"/>.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 935: Рядок 933:
 
</small>
 
</small>
   
2016 року близько чверті населення країни народилось за кордоном, ще 21&nbsp;%&nbsp;— нащадки іммігрантів другого покоління<ref name="A263"/>. Найбільшими групами серед мігрантів у першому і другому поколіннях були [[британці]] та [[ірландці]], [[новозеландці]], [[італійці]] (240 тис.), [[греки]], [[нідерландці]], [[німці]], вихідці з [[Південні слов'яни|Югославії]], [[в'єтнамці]], [[китайці]]. 5 найбільших країн-донорів з 189,7 тис. новоприбулих мігрантів 2016 року були Велика Британія (3,9&nbsp;%), Нова Зеландія (2,2&nbsp;%), Китай (2,2&nbsp;%), Індія (1,9&nbsp;%), Філіппіни (1&nbsp;%)<ref name="A265"/>. 2005 року 1&nbsp;млн громадян Австралії (5&nbsp;%) постійно мешкали за межами держави<ref name="A271"/><ref name="A272"/>.
+
2016 року близько чверті населення країни народилось за кордоном, ще 21 %&nbsp;— нащадки іммігрантів другого покоління<ref name="A263"/>. Найбільшими групами серед мігрантів у першому і другому поколіннях були [[британці]] та [[ірландці]], [[новозеландці]], [[італійці]] (240 тис.), [[греки]], [[нідерландці]], [[німці]], вихідці з [[Південні слов'яни|Югославії]], [[в'єтнамці]], [[китайці]]. 5 найбільших країн-донорів з 189,7 тис. новоприбулих мігрантів 2016 року були Велика Британія (3,9 %), Нова Зеландія (2,2 %), Китай (2,2 %), Індія (1,9 %), Філіппіни (1 %)<ref name="A265"/>. 2005 року 1&nbsp;млн громадян Австралії (5 %) постійно мешкали за межами держави<ref name="A271"/><ref name="A272"/>.
   
 
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 7,78 тис. [[біженці]]в з [[Афганістан]]у і 5,2 тис. з [[Іран]]у{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Австралія є членом [[Міжнародна організація з міграції|Міжнародної організації з міграції]] (IOM)<ref name="IOM"/>.
 
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 7,78 тис. [[біженці]]в з [[Афганістан]]у і 5,2 тис. з [[Іран]]у{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Австралія є членом [[Міжнародна організація з міграції|Міжнародної організації з міграції]] (IOM)<ref name="IOM"/>.
Рядок 941: Рядок 939:
 
=== Етнічний склад ===
 
=== Етнічний склад ===
 
{{main|Народи Австралії}}
 
{{main|Народи Австралії}}
[[Австралійці]]&nbsp;— англомовна нація з британськими традиціями, звичаями, рисами притаманними мешканцям [[Британські острови|Британських островів]]<ref name="A259"/>. Віддаленість та ізольованість континенту внесли певні відмінності в її портрет, на який наклали свій відбиток також місцева природа та культура австралійських аборигенів. Головною складовою австралійської нації є [[англо-австралійці]], нащадки переселенців з Британії ([[англійці]], [[шотландці]], [[ірландці]], [[валлійці|уельсьці]])&nbsp;— 77&nbsp;%; 12&nbsp;% становлять недавні мігранти з Великої Британії; 3&nbsp;%&nbsp;— вихідці з Італії, Греції, [[Балканський півострів|Балкан]], [[Німеччина|Німеччини]], [[Нідерланди|Нідерландів]]; присутні вихідці з [[Китай|Китаю]], [[Індія|Індії]] та [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]]<ref name="A257"/><ref name="A258"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
+
[[Австралійці]]&nbsp;— англомовна нація з британськими традиціями, звичаями, рисами притаманними мешканцям [[Британські острови|Британських островів]]<ref name="A259"/>. Віддаленість та ізольованість континенту внесли певні відмінності в її портрет, на який наклали свій відбиток також місцева природа та культура австралійських аборигенів. Головною складовою австралійської нації є [[англо-австралійці]], нащадки переселенців з Британії ([[англійці]], [[шотландці]], [[ірландці]], [[валлійці|уельсьці]])&nbsp;— 77 %; 12 % становлять недавні мігранти з Великої Британії; 3 %&nbsp;— вихідці з Італії, Греції, [[Балканський півострів|Балкан]], [[Німеччина|Німеччини]], [[Нідерланди|Нідерландів]]; присутні вихідці з [[Китай|Китаю]], [[Індія|Індії]] та [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]]<ref name="A257"/><ref name="A258"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 954: Рядок 952:
 
</small>
 
</small>
   
2016 року, згідно з даними перепису, в країні проживало 649 тис. аборигенів разом з метисами, що становило 2,8&nbsp;% населення країни<ref name="A266"/>. Різке збільшення чисельності у порівнянні з даними перепису 2001 року пояснюється тим, що багато людей раніше не потрапили до перепису, або їхній статус корінного населення не був відображений у формі. Серед корінних австралійців спостерігається перевищення середнього рівня ув'язнень і безробіття, нижчий рівень освіти та очікуваної тривалості життя чоловіків і жінок, які на 11 і 17 років нижчі, ніж у білих австралійців, відповідно<ref name="A255"/><ref name="A267"/><ref name="A268"/>. Аборигени є представниками окремої [[Австралоїдна раса|австралоїдної раси]], генетично близької до [[Ведди|веддів]] [[Індостан]]у, [[меланезійці]]в та [[Папуаси|папуасів]] Нової Гвінеї. До прибуття Джеймса Кука до Австралії її населення складали приблизно 300 тис. аборигенів, що кочували з місця на місце та займались мисливством, збиранням і риболовлею, переважно на східному узбережжі. Густота населення тоді становила 1 особа на 25 км². До початку XX століття англо-австралійці не визнавали рівності з аборигенами й відносились до них як до «братів менших». За першої ліпшої нагоди винищували або витісняли з обжитих місць. З утворенням Австралійського Союзу проводиться політика [[Сегрегація (суспільство)|сегрегації]] з місцевим населенням. Заради захисту «примітивних народів» було утворено ряд [[Резервація|резервацій]]. Спочатку на узбережжях, у подальшому вони були перенесені здебільшого в пустельні регіони. Прийняті акти «про охорону аборигенів» державою, заради збереження ними традиційного ведення господарства, побуту, традицій та звичок. Проте під час гірничої лихоманки [[1960-ті|1960-х]] років масове відчуження земель під видобуток корисних копалин без жодних компенсацій показало цілковиту декларативність законодавчого «захисту» аборигенів. [[1967]] року було проведено загальнодержавний референдум і скасовано дискримінаційні статті конституції щодо прав тубільного населення. [[1973]] року відбулися перші вибори до [[Національний консультативний комітет аборигенів|Національного консультативного комітету аборигенів]]. На початку XXI століття багато громад аборигенів, що мешкають у віддалених регіонах визнані «неспроможними»<ref name="A269"/>.
+
2016 року, згідно з даними перепису, в країні проживало 649 тис. аборигенів разом з метисами, що становило 2,8 % населення країни<ref name="A266"/>. Різке збільшення чисельності у порівнянні з даними перепису 2001 року пояснюється тим, що багато людей раніше не потрапили до перепису, або їхній статус корінного населення не був відображений у формі. Серед корінних австралійців спостерігається перевищення середнього рівня ув'язнень і безробіття, нижчий рівень освіти та очікуваної тривалості життя чоловіків і жінок, які на 11 і 17 років нижчі, ніж у білих австралійців, відповідно<ref name="A255"/><ref name="A267"/><ref name="A268"/>. Аборигени є представниками окремої [[Австралоїдна раса|австралоїдної раси]], генетично близької до [[Ведди|веддів]] [[Індостан]]у, [[меланезійці]]в та [[Папуаси|папуасів]] Нової Гвінеї. До прибуття Джеймса Кука до Австралії її населення складали приблизно 300 тис. аборигенів, що кочували з місця на місце та займались мисливством, збиранням і риболовлею, переважно на східному узбережжі. Густота населення тоді становила 1 особа на 25 км². До початку XX століття англо-австралійці не визнавали рівності з аборигенами й відносились до них як до «братів менших». За першої ліпшої нагоди винищували або витісняли з обжитих місць. З утворенням Австралійського Союзу проводиться політика [[Сегрегація (суспільство)|сегрегації]] з місцевим населенням. Заради захисту «примітивних народів» було утворено ряд [[Резервація|резервацій]]. Спочатку на узбережжях, у подальшому вони були перенесені здебільшого в пустельні регіони. Прийняті акти «про охорону аборигенів» державою, заради збереження ними традиційного ведення господарства, побуту, традицій та звичок. Проте під час гірничої лихоманки [[1960-ті|1960-х]] років масове відчуження земель під видобуток корисних копалин без жодних компенсацій показало цілковиту декларативність законодавчого «захисту» аборигенів. [[1967]] року було проведено загальнодержавний референдум і скасовано дискримінаційні статті конституції щодо прав тубільного населення. [[1973]] року відбулися перші вибори до [[Національний консультативний комітет аборигенів|Національного консультативного комітету аборигенів]]. На початку XXI століття багато громад аборигенів, що мешкають у віддалених регіонах визнані «неспроможними»<ref name="A269"/>.
   
 
==== Українська діаспора ====
 
==== Українська діаспора ====
Рядок 985: Рядок 983:
 
</div>
 
</div>
   
Українська діаспора Австралії&nbsp;— одна з наймолодших серед традиційних [[Українська діаспора|українських діаспор]]<ref name="ЕУД"/>. Масова еміграція до країни почалася після Другої світової війни{{sfn|Мельников Ф.|1954}}. Згідно з даними перепису 1997 року, в країні проживало близько 30 тис. українців, 85&nbsp;% із них в містах Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Перт та їхніх передмістях{{sfn|Єкельчик С.|1994}}. Громадянсько-політичне життя громади розпочалося від самого початку імміграції, тоді було створено дві найбільш активні спілки: 1949 року було засноване [[Союз українок Австралії|Об'єднання українських жінок]] (від 1951&nbsp;— Союз українок Австралії); 1950 року&nbsp;— [[Союз українських організацій в Австралії|Об'єднання українців в Австралії]], через три роки перейменовано на Союз українських організацій{{sfn|Мельников Ф.|1954}}. Низка інших організацій: [[Станиця вояків УПА]] (1949), [[Союз українських ветеранів]] (1950), [[Легіон імені Симона Петлюри]] (початок 1950-х років), [[Спілка визволення України (1952)|Спілка визволення України]] (1953), [[Демократичне об'єднання колишніх репресованих совєтами українців]] (початок 1950-х років), [[Союз українських комбатантів Австралії]] (1958), [[Ліга визволення України в Австралії|Українська антибільшовицька ліга]] (1965), [[Комітет оборони національних і людських прав в Україні]] (1967), [[Фундація допомоги дітям Чорнобиля]] (1990)<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
+
Українська діаспора Австралії&nbsp;— одна з наймолодших серед традиційних [[Українська діаспора|українських діаспор]]<ref name="ЕУД"/>. Масова еміграція до країни почалася після Другої світової війни{{sfn|Мельников Ф.|1954}}. Згідно з даними перепису 1997 року, в країні проживало близько 30 тис. українців, 85 % із них в містах Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Перт та їхніх передмістях{{sfn|Єкельчик С.|1994}}. Громадянсько-політичне життя громади розпочалося від самого початку імміграції, тоді було створено дві найбільш активні спілки: 1949 року було засноване [[Союз українок Австралії|Об'єднання українських жінок]] (від 1951&nbsp;— Союз українок Австралії); 1950 року&nbsp;— [[Союз українських організацій в Австралії|Об'єднання українців в Австралії]], через три роки перейменовано на Союз українських організацій{{sfn|Мельников Ф.|1954}}. Низка інших організацій: [[Станиця вояків УПА]] (1949), [[Союз українських ветеранів]] (1950), [[Легіон імені Симона Петлюри]] (початок 1950-х років), [[Спілка визволення України (1952)|Спілка визволення України]] (1953), [[Демократичне об'єднання колишніх репресованих совєтами українців]] (початок 1950-х років), [[Союз українських комбатантів Австралії]] (1958), [[Ліга визволення України в Австралії|Українська антибільшовицька ліга]] (1965), [[Комітет оборони національних і людських прав в Україні]] (1967), [[Фундація допомоги дітям Чорнобиля]] (1990)<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
   
Важливе значення українці приділяють освіті. Заради об'єднання українських шкіл різних штатів, видання підручників, підготовки вчителів 1952 року постала [[Українська центральна шкільна рада Австралії]]<ref name="ЕУД"/>. 1950 року в Австралії заради розвитку української науки в цій країні було створено місцеве відділення [[Наукове товариство імені Шевченка у Австралії|Наукового товариства імені Шевченка]]. Його члени відіграють провідну роль у створенні основ громадянського, культурного, церковного і наукового життя громади. [[Українознавство]] в Австралії розвивається в українських установах і при університетах{{sfn|Українці Австралії|2001}}. Від 1984 року діє [[Лекторат україністики імені Миколи Зерова|лекторат україністики імені Миколи Зерова]] при університеті Монаша в Мельбурні, з 1984 року&nbsp;— [[Центр українознавчих студій]] при університеті Макворі в Сіднеї, з 1990 року&nbsp;— [[Асоціація україністів Австралії]]{{sfn|Українці Австралії|2001}}. Вони сприяють розвиткові дослідницької й навчальної діяльності з україністики, підтримування тісних контактів з науковими організаціями за кордоном. Членами цих установ є не лише етнічні українці{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
+
Важливе значення українці приділяють освіті. Заради об'єднання українських шкіл різних штатів, видання підручників, підготовки вчителів 1952 року постала [[Українська центральна шкільна рада Австралії]]<ref name="ЕУД"/>. 1950 року в Австралії заради розвитку української науки в цій країні було створено місцеве відділення [[Наукове товариство імені Шевченка у Австралії|Наукового товариства імені Шевченка]]. Його члени відіграють провідну роль у створенні основ громадянського, культурного, церковного і наукового життя громади. [[Українознавство]] в Австралії розвивається в українських установах і при університетах{{sfn|Українці Австралії|2001}}. Від 1984 року діє [[лекторат україністики імені Миколи Зерова]] при університеті Монаша в Мельбурні, з 1984 року&nbsp;— [[Центр українознавчих студій]] при університеті Макворі в Сіднеї, з 1990 року&nbsp;— [[Асоціація україністів Австралії]]{{sfn|Українці Австралії|2001}}. Вони сприяють розвиткові дослідницької й навчальної діяльності з україністики, підтримування тісних контактів з науковими організаціями за кордоном. Членами цих установ є не лише етнічні українці{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 998: Рядок 996:
 
</small>
 
</small>
   
Українська преса в Австралії з'явилась з початком масової імміграції, вона завжди базувалася на добровільній праці та фінансовій допомозі українських організацій та церков. Найвідоміші часописи: ''«[[Вільна думка]]»'' ({{lang-en|«The Free Thought»}}; 1949) та ''«[[Церква і Життя]]»'' ({{lang-en|Church and Life}}; 1960), ''«[[Єдність (часопис)|Єдність]]», «[[Бюлетень Об'єднання українських католицьких організацій]]», «[[Наш фронт]]»'' ({{lang-en|Our Front}}; 1968) , ''«[[Парафіяльні новини]]», «[[Праця і Життя|Праця і життя]]»'' ({{lang-en|Labour and Life}}; 1960), ''«[[Українець в Австралії]]»'' ({{lang-en|Ukrainian Settler}}; 1957—1985), ''«[[Australian Ukrainian Review]]», «[[Ukrainian Issues]]»''<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
+
Українська преса в Австралії з'явилась з початком масової імміграції, вона завжди базувалася на добровільній праці та фінансовій допомозі українських організацій та церков. Найвідоміші часописи: ''«[[Вільна думка]]»'' ({{lang-en|«The Free Thought»}}; 1949) та ''«[[Церква і Життя]]»'' ({{lang-en|Church and Life}}; 1960), ''«[[Єдність (часопис)|Єдність»]], «[[Бюлетень Об'єднання українських католицьких організацій]]», «[[Наш фронт]]»'' ({{lang-en|Our Front}}; 1968) , ''«[[Парафіяльні новини]]», «[[Праця і Життя|Праця і життя»]]'' ({{lang-en|Labour and Life}}; 1960), ''«[[Українець в Австралії]]»'' ({{lang-en|Ukrainian Settler}}; 1957—1985), ''«[[Australian Ukrainian Review]]», «[[Ukrainian Issues]]»''<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
   
Серед мистецтв серед австралійських українців найпопулярнішим є [[театр]]альна діяльність{{sfn|Єкельчик С.|1994}}. Відомі ансамблі [[Бандура|бандуристів]] [[Ансамбль бандуристів імені Гната Хоткевича|імені Гната Хоткевича]], ім. Лесі Українки, ім. Г. Китастого, «Колорит»; ансамбль пісні й танцю «[[Євшан (ансамбль)|Євшан]]»; хори «[[Боян (хор)|Боян]]», «Ластівка», «Сурма», «Чайка»; танцювальні колективи «[[Веселка (хореографічний колектив, Австралія)|Веселка]]», «Коломийка», «Кубанські козаки», «Дніпро», ім. В. Івасюка та інші<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}. 1952 року в Сіднеї було створено [[Українське мистецьке товариство (Сідней)|Українське мистецьке товариство]]; 1967 року там же&nbsp;— [[Спілка українських образотворчих митців Австралії|Спілку українських образотворчих митців]] (СУОМА){{sfn|Українці Австралії|2001}}. 1951 року в місті Перт був заснований футбольний клуб «[[Інглвуд Юнайтед|Київ]]» ({{lang-en|Kiev Soccer Club}}), з 1978 року&nbsp;— «Інглвуд Юнайтед» СК. Його кольори&nbsp;— жовто-блакитні{{sfn|Українці Австралії|2001}}. За участі української громади 1976 року побудований клубний стадіон{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
+
Серед мистецтв серед австралійських українців найпопулярнішим є [[театр]]альна діяльність{{sfn|Єкельчик С.|1994}}. Відомі ансамблі [[Бандура|бандуристів]] [[Ансамбль бандуристів імені Гната Хоткевича|імені Гната Хоткевича]], ім. Лесі Українки, ім. Г. Китастого, «Колорит»; ансамбль пісні й танцю «[[Євшан (ансамбль)|Євшан»]]; хори «[[Боян (хор)|Боян»]], «Ластівка», «Сурма», «Чайка»; танцювальні колективи «[[Веселка (хореографічний колектив, Австралія)|Веселка»]], «Коломийка», «Кубанські козаки», «Дніпро», ім. В. Івасюка та інші<ref name="ЕУД"/>{{sfn|Українці Австралії|2001}}. 1952 року в Сіднеї було створено [[Українське мистецьке товариство (Сідней)|Українське мистецьке товариство]]; 1967 року там же&nbsp;— [[Спілка українських образотворчих митців Австралії|Спілку українських образотворчих митців]] (СУОМА){{sfn|Українці Австралії|2001}}. 1951 року в місті Перт був заснований футбольний клуб «[[Інглвуд Юнайтед|Київ»]] ({{lang-en|Kiev Soccer Club}}), з 1978 року&nbsp;— «Інглвуд Юнайтед» СК. Його кольори&nbsp;— жовто-блакитні{{sfn|Українці Австралії|2001}}. За участі української громади 1976 року побудований клубний стадіон{{sfn|Українці Австралії|2001}}.
   
 
{{see also|Австралійці в Україні}}
 
{{see also|Австралійці в Україні}}
Рядок 1006: Рядок 1004:
 
=== Мови ===
 
=== Мови ===
 
{{main|Мови Австралії}}
 
{{main|Мови Австралії}}
Офіційною мовою країни [[де-факто]] слугує [[Англійська мова|англійська]], вона рідна для 72,7&nbsp;% населення (згідно даних перепису 2016 року). [[Австралійська англійська]] є одним з [[діалект]]ів англійської зі своєрідною [[Лексика|лексикою]] та помітним [[Акцент (вимова)|акцентом]] у вимові, вона трохи відрізняється від інших різновидів англійської мови своєю [[Граматика|граматикою]] і [[Орфографія|орфографією]]<ref name="A275"/><ref name="A276"/>. Інші поширені мови: [[китайська мова|китайська]]&nbsp;— 3,7&nbsp;%, [[арабська мова|арабська]]&nbsp;— 1,4&nbsp;%, [[в'єтнамська мова|в'єтнамська]]&nbsp;— 1,2&nbsp;%, [[італійська мова|італійська]]&nbsp;— 1,2&nbsp;%, [[грецька мова|грецька]]&nbsp;— 1&nbsp;%, інші мови&nbsp;— 10,4&nbsp;%, не визначено&nbsp;— 5&nbsp;% (дані 2016 року){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="A277"/>. 5,5 тис. глухих людей в країні користуються [[Жестова мова|жестовою мовою]] [[авслен]]<ref name="A282"/>. Значна частка мігрантів у першому і другому поколінні є [[Двомовність|білінгвами]]. Жодна з мов не встановлена як [[Державна мова|державна]]<ref name="A2"/>.
+
Офіційною мовою країни [[де-факто]] слугує [[Англійська мова|англійська]], вона рідна для 72,7 % населення (згідно даних перепису 2016 року). [[Австралійська англійська]] є одним з [[діалект]]ів англійської зі своєрідною [[Лексика|лексикою]] та помітним [[Акцент (вимова)|акцентом]] у вимові, вона трохи відрізняється від інших різновидів англійської мови своєю [[Граматика|граматикою]] і [[Орфографія|орфографією]]<ref name="A275"/><ref name="A276"/>. Інші поширені мови: [[китайська мова|китайська]]&nbsp;— 3,7 %, [[арабська мова|арабська]]&nbsp;— 1,4 %, [[в'єтнамська мова|в'єтнамська]]&nbsp;— 1,2 %, [[італійська мова|італійська]]&nbsp;— 1,2 %, [[грецька мова|грецька]]&nbsp;— 1 %, інші мови&nbsp;— 10,4 %, не визначено&nbsp;— 5 % (дані 2016 року){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="A277"/>. 5,5 тис. глухих людей в країні користуються [[Жестова мова|жестовою мовою]] [[авслен]]<ref name="A282"/>. Значна частка мігрантів у першому і другому поколінні є [[Двомовність|білінгвами]]. Жодна з мов не встановлена як [[Державна мова|державна]]<ref name="A2"/>.
   
Вважається що на час прибуття перших європейських поселенців місцеві аборигени розмовляли на більш ніж 250 [[Австралійські мови|мовах]], з яких лише 20 збереглись у повсякденному вжитку на кінець XX століття, а ще 110 є такими, що зникають, бо їх пам'ятають лише окремі літні люди<ref name="A278"/><ref name="A279"/><ref name="A280"/>. Ці мови становлять окрему мовну родину й поділяються на 6 окремих груп з величезною кількістю місцевих діалектів{{sfn|Suzane Romaine (ed)|1991}}. Слова доповнюються виразними жестами. Більшість мов безписемні, для ряду створено писемність на основі [[Латинська абетка|латинської абетки]]{{sfn|Suzane Romaine (ed)|1991}}. Аборигени й [[метиси]] у містах розмовляють англійською, рідних мов здебільшого не знають{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Згідно перепису 2006 року лише 52 тис. аборигенів (12&nbsp;% від загальної чисельності) стверджували що користуються рідними мовами в побуті<ref name="A281"/>.
+
Вважається що на час прибуття перших європейських поселенців місцеві аборигени розмовляли на більш ніж 250 [[Австралійські мови|мовах]], з яких лише 20 збереглись у повсякденному вжитку на кінець XX століття, а ще 110 є такими, що зникають, бо їх пам'ятають лише окремі літні люди<ref name="A278"/><ref name="A279"/><ref name="A280"/>. Ці мови становлять окрему мовну родину й поділяються на 6 окремих груп з величезною кількістю місцевих діалектів{{sfn|Suzane Romaine (ed)|1991}}. Слова доповнюються виразними жестами. Більшість мов безписемні, для ряду створено писемність на основі [[Латинська абетка|латинської абетки]]{{sfn|Suzane Romaine (ed)|1991}}. Аборигени й [[метиси]] у містах розмовляють англійською, рідних мов здебільшого не знають{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Згідно перепису 2006 року лише 52 тис. аборигенів (12 % від загальної чисельності) стверджували що користуються рідними мовами в побуті<ref name="A281"/>.
   
 
=== Релігії ===
 
=== Релігії ===
Рядок 1029: Рядок 1027:
 
{{main|Релігія в Австралії}}
 
{{main|Релігія в Австралії}}
   
74&nbsp;% від усього населення країни&nbsp;— віруючі. Основною релігією держави виступає [[християнство]]&nbsp;— 71&nbsp;% населення, серед них [[католики]]&nbsp;— 22,6&nbsp;%, прихильники [[Англіканська церква|англіканської церкви]]&nbsp;— 13,3&nbsp;%, [[Об'єднана церква|Об'єднаної церкви]]&nbsp;— 3,7&nbsp;%, [[Православ'я|православні]]&nbsp;— 2,3&nbsp;%, [[Баптизм|баптисти]]&nbsp;— 1,5&nbsp;%, [[лютеранство|лютерани]]&nbsp;— 0,7&nbsp;% та інші. Серед нехристиянських віросповідань найбільше число послідовників [[буддизм]]у і [[Іслам|ісламу]]&nbsp;— по 2,5&nbsp;%, [[Індуїзм|індуїстів]]&nbsp;— 1,9&nbsp;% від усього населення&nbsp;— та деяких інших релігій (дані 2016 року){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. 9,6&nbsp;% населення під час перепису не дали адекватної відповіді на питання про віросповідання. Помітно збільшилась частка тих, хто не індентифікує себе із жодною релігією, з 19&nbsp;% 2006 року до 30&nbsp;% 2016. Найбільша зміна цього показника відбулась між 2011 та 2016 роками, з 22 до 30,1&nbsp;%, коли ще 2,2&nbsp;млн людей повідомили про свою арелігійність<ref name="A284"/>. В Австралії один з найнижчих показників релігійної відданості у світі, так 2001 року лише 8,8&nbsp;% австралійців відвідували церкву щотижня<ref name="A287"/><ref name="A288"/>.
+
74 % від усього населення країни&nbsp;— віруючі. Основною релігією держави виступає [[християнство]]&nbsp;— 71 % населення, серед них [[католики]]&nbsp;— 22,6 %, прихильники [[Англіканська церква|англіканської церкви]]&nbsp;— 13,3 %, [[Об'єднана церква|Об'єднаної церкви]]&nbsp;— 3,7 %, [[Православ'я|православні]]&nbsp;— 2,3 %, [[Баптизм|баптисти]]&nbsp;— 1,5 %, [[лютеранство|лютерани]]&nbsp;— 0,7 % та інші. Серед нехристиянських віросповідань найбільше число послідовників [[буддизм]]у і [[іслам]]у&nbsp;— по 2,5 %, [[Індуїзм|індуїстів]]&nbsp;— 1,9 % від усього населення&nbsp;— та деяких інших релігій (дані 2016 року){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. 9,6 % населення під час перепису не дали адекватної відповіді на питання про віросповідання. Помітно збільшилась частка тих, хто не індентифікує себе із жодною релігією, з 19 % 2006 року до 30 % 2016. Найбільша зміна цього показника відбулась між 2011 та 2016 роками, з 22 до 30,1 %, коли ще 2,2&nbsp;млн людей повідомили про свою арелігійність<ref name="A284"/>. В Австралії один з найнижчих показників релігійної відданості у світі, так 2001 року лише 8,8 % австралійців відвідували церкву щотижня<ref name="A287"/><ref name="A288"/>.
   
 
Християнська церква від [[1788]] року, дати прибуття [[Перший флот|першого флоту]] поселенців з Британії, відігравали невід'ємну роль у становленні та розвитку місцевої освіти, охорони здоров'я та соціуму. Протягом більшої частини австралійської історії англіканська церква (тепер автономна австралійська церква у її складі) була найбільшою релігійною конфесією на континенті. Мультикультурна післявоєнна імміграція сприяла зниженню її відносних позицій, тому римо-католицька церква стала найчисельнішою на континенті. Частка сповідуючих іслам, буддизм, індуїзм та інші релігії за останні півстоліття виросла<ref name="A286"/>.
 
Християнська церква від [[1788]] року, дати прибуття [[Перший флот|першого флоту]] поселенців з Британії, відігравали невід'ємну роль у становленні та розвитку місцевої освіти, охорони здоров'я та соціуму. Протягом більшої частини австралійської історії англіканська церква (тепер автономна австралійська церква у її складі) була найбільшою релігійною конфесією на континенті. Мультикультурна післявоєнна імміграція сприяла зниженню її відносних позицій, тому римо-католицька церква стала найчисельнішою на континенті. Частка сповідуючих іслам, буддизм, індуїзм та інші релігії за останні півстоліття виросла<ref name="A286"/>.
   
Осілі аборигени сповідують християнство, кочові зберегли традиційні вірування ([[анімізм]]). Згідно перепису 1996 року останніх налічувалось понад 7 тис. осіб<ref name="A285"/>. Духовні практики континентальних аборигенів відомі пов'язані із «[[Час сновидінь|часом сновидінь]]», у них велику увагу приділено зв'язкам із землею на якій проживає те, чи інше плем'я. Закони життя, обрядів і звичаїв зібрані в колекції усних оповідань. Навіть сучасне образотворче та виконавче мистецтво аборигенів продовжує спиратися на споконвічні духовні традиції. Вірування та звичаї аборигенів островів Торресової протоки відзеркалюють їхнє [[Меланезійська міфологія|меланезійське]] походження та тісно пов'язані з природою моря.
+
Осілі аборигени сповідують християнство, кочові зберегли традиційні вірування ([[анімізм]]). Згідно перепису 1996 року останніх налічувалось понад 7 тис. осіб<ref name="A285"/>. Духовні практики континентальних аборигенів відомі пов'язані із «[[Час сновидінь|часом сновидінь»]], у них велику увагу приділено зв'язкам із землею на якій проживає те, чи інше плем'я. Закони життя, обрядів і звичаїв зібрані в колекції усних оповідань. Навіть сучасне образотворче та виконавче мистецтво аборигенів продовжує спиратися на споконвічні духовні традиції. Вірування та звичаї аборигенів островів Торресової протоки відзеркалюють їхнє [[Меланезійська міфологія|меланезійське]] походження та тісно пов'язані з природою моря.
   
 
В Австралії, на відміну від її колишньої [[Релігія у Великій Британії|метрополії]], не встановлено жодної [[Державна релігія|державної релігії]], стаття 116 конституції забороняє федеральному уряду приймати будь-який закон для встановлення будь-якої релігії, нав'язування будь-яких релігійних обрядів або заборони вільного сповідування будь-якої релігії<ref name="A283"/>. Жодна з конфесій не одержує субсидій від держави. [[Свобода совісті]] ніяк не обмежується. Основні християнські свята&nbsp;— [[Різдво Христове|Різдво]] і [[Великдень]]&nbsp;— визнаються як державні. Федеральний уряд і влада штатів надають фінансову допомогу недержавним школам, у тому числі тим, що утримуються релігійними громадами. Розміри цієї допомоги, що надавалася різним релігійним громадам, у минулому неодноразово викликали дискусії, але за останні 20 років це питання було врегульовано шляхом домовленості з представниками різних [[Конфесія|конфесій]].
 
В Австралії, на відміну від її колишньої [[Релігія у Великій Британії|метрополії]], не встановлено жодної [[Державна релігія|державної релігії]], стаття 116 конституції забороняє федеральному уряду приймати будь-який закон для встановлення будь-якої релігії, нав'язування будь-яких релігійних обрядів або заборони вільного сповідування будь-якої релігії<ref name="A283"/>. Жодна з конфесій не одержує субсидій від держави. [[Свобода совісті]] ніяк не обмежується. Основні християнські свята&nbsp;— [[Різдво Христове|Різдво]] і [[Великдень]]&nbsp;— визнаються як державні. Федеральний уряд і влада штатів надають фінансову допомогу недержавним школам, у тому числі тим, що утримуються релігійними громадами. Розміри цієї допомоги, що надавалася різним релігійним громадам, у минулому неодноразово викликали дискусії, але за останні 20 років це питання було врегульовано шляхом домовленості з представниками різних [[Конфесія|конфесій]].
Рядок 1039: Рядок 1037:
 
=== Освіта ===
 
=== Освіта ===
 
{{main|Освіта в Австралії}}
 
{{main|Освіта в Австралії}}
Австралійці надзвичайно освічена нація, рівень [[Грамотність|письменності]] 2015 року становив 99&nbsp;% дорослого населення (віком від 15 років): 99&nbsp;%&nbsp;— серед чоловіків, 99&nbsp;%&nbsp;— серед жінок<ref name="A309"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Проте [[Статистичне бюро Австралії]] 2012 року у своїй щорічній доповіді зазначало, що на Тасманії достатнім рівнем письмової і математичної грамотності володіє лише 50&nbsp;% населення штату<ref name="A310"/>. Державні витрати на освіту складають 5,3&nbsp;% від [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] країни, станом на 2013 рік (56-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Католицька освіта в Австралії|Католицька освіта]] є найбільшим недержавним сектором в галузі освіти. Середня тривалість освіти становить 20 років, для хлопців&nbsp;— до 20 років, для дівчат&nbsp;— до 21 року (станом на 2013 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Згідно даних [[Міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів|міжнародної програми оцінки освітніх досягнень учнів]] (PISA) Австралія регулярно опиняється у першій п'ятірці серед 30 основних розвинених країн (членів [[Організація економічного співробітництва та розвитку|OECD]]).
+
Австралійці надзвичайно освічена нація, рівень [[Грамотність|письменності]] 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 %&nbsp;— серед чоловіків, 99 %&nbsp;— серед жінок<ref name="A309"/>{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Проте [[Статистичне бюро Австралії]] 2012 року у своїй щорічній доповіді зазначало, що на Тасманії достатнім рівнем письмової і математичної грамотності володіє лише 50 % населення штату<ref name="A310"/>. Державні витрати на освіту складають 5,3 % від [[Валовий внутрішній продукт|ВВП]] країни, станом на 2013 рік (56-те місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. [[Католицька освіта в Австралії|Католицька освіта]] є найбільшим недержавним сектором в галузі освіти. Середня тривалість освіти становить 20 років, для хлопців&nbsp;— до 20 років, для дівчат&nbsp;— до 21 року (станом на 2013 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Згідно даних [[Міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів|міжнародної програми оцінки освітніх досягнень учнів]] (PISA) Австралія регулярно опиняється у першій п'ятірці серед 30 основних розвинених країн (членів [[Організація економічного співробітництва та розвитку|OECD]]).
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1051: Рядок 1049:
 
==== Середня і професійна ====
 
==== Середня і професійна ====
 
{{main|Шкільна освіта в Австралії}}
 
{{main|Шкільна освіта в Австралії}}
[[Середня освіта]], або реєстрація для навчання за шкільною програмою вдома, для дітей у віці від 6 до 15 років безкоштовна та обов'язкова<ref name="A301"/>. Освітянські справи пребувають у віданні відповідальних органів штатів і територій, тому окремі норми та регламент шкільного навчання різниться у різних суб'єктах федерації<ref name="A302"/><ref name="A303"/><ref name="A304"/>. У деяких штатах (Західна Австралія<ref name="A305"/>, Північна Територія<ref name="A306"/> і Новий Південний Уельс<ref name="A307/><ref name="A308"/>) діти у віці 16–17 років повинні або відвідувати школу, або брати участь у професійній підготовці, чи то бути учеником у професійного майстра. Через значну віддаленість фермерських господарств у країні набула поширення [[Дистанційне навчання|дистанційна освіта]], колись засобами радіо, телебачення та телефонії, а в наш час через мережу [[інтернет]]. Приблизно 20&nbsp;% середніх шкіл приватні{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Після закінчення середньої школи є можливість здобути університетську або професійну освіту, яка за останні 15 років зазнала значних змін.
+
[[Середня освіта]], або реєстрація для навчання за шкільною програмою вдома, для дітей у віці від 6 до 15 років безкоштовна та обов'язкова<ref name="A301"/>. Освітянські справи пребувають у віданні відповідальних органів штатів і територій, тому окремі норми та регламент шкільного навчання різниться у різних суб'єктах федерації<ref name="A302"/><ref name="A303"/><ref name="A304"/>. У деяких штатах (Західна Австралія<ref name="A305"/>, Північна Територія<ref name="A306"/> і Новий Південний Уельс<ref name="A307/><ref name="A308"/>) діти у віці 16–17 років повинні або відвідувати школу, або брати участь у професійній підготовці, чи то бути учеником у професійного майстра. Через значну віддаленість фермерських господарств у країні набула поширення [[Дистанційне навчання|дистанційна освіта]], колись засобами радіо, телебачення та телефонії, а в наш час через мережу [[інтернет]]. Приблизно 20 % середніх шкіл приватні{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Після закінчення середньої школи є можливість здобути університетську або професійну освіту, яка за останні 15 років зазнала значних змін.
   
 
==== Вища ====
 
==== Вища ====
2005 року 49&nbsp;% австралійців мали вищу або професійну освіту, це найвищий показник серед розвинених країн, 58&nbsp;% австралійців у віці від 25 до 64 років мають професійну або диплом бакалавра, більше 31&nbsp;%&nbsp;— по ступінь бакалавра і вище<ref name="A315"/><ref name="A316"/><ref name="A317"/>. В Австралії працює 37 державних університетів (з них деякі були перетворені в університети тільки наприкінці 1980-х років) і 3 приватних університети&nbsp;— [[університет Бонда]] (1987) у [[Голд-Кост]]і (Квінсленд); [[Австралійський католицький університет|Австралійський католицький]] (1991), зосереджений у 7 кампусах у Східній Австралії; [[Університет Нотр-Дам (Австралія)|Нотр-Дам]] (1989) у Західній Австралії<ref name="A311"/>. П'ять австралійських університетів постійно входять до 50-ти найкращих університетів світу в рейтингах британської консалтингової компанії [[QS рейтинг університетів світу|QS]]<ref name="A300"/>. Найстаріші університети країни: [[Університет Сіднея|Сіднейський]], заснований [[1850 у науці|1850]] року, та [[Університет Мельбурна|Мельбурнський]]&nbsp;— [[1853 у науці|1853]] року. 1996 року в університетах навчалося 630 тис. осіб, з них 72&nbsp;% (458 тис.) з метою отримання диплома [[бакалавр]]а. Тривалість навчання коливається від 3 років для здобуття ступеня бакалавра наук або [[Бакалавр мистецтв|мистецтв]] до 6 років для отримання диплома [[лікар]]я або [[хірург]]а. Університети Мельбурна, Квінсленду і Нової Англії надають [[Заочне навчання|заочну освіту]] за деякими спеціальностями. Навчальний рік для студентів починається у березні й триває по листопад; у Сіднейському&nbsp;— з лютого по грудень{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. В Австралії найвищий показник співвідношення між іноземними та місцевими студентами у вищих навчальних закладах серед розвинених країн світу<ref name="A314"/>.
+
2005 року 49 % австралійців мали вищу або професійну освіту, це найвищий показник серед розвинених країн, 58 % австралійців у віці від 25 до 64 років мають професійну або диплом бакалавра, більше 31 %&nbsp;— по ступінь бакалавра і вище<ref name="A315"/><ref name="A316"/><ref name="A317"/>. В Австралії працює 37 державних університетів (з них деякі були перетворені в університети тільки наприкінці 1980-х років) і 3 приватних університети&nbsp;— [[університет Бонда]] (1987) у [[Голд-Кост]]і (Квінсленд); [[Австралійський католицький університет|Австралійський католицький]] (1991), зосереджений у 7 кампусах у Східній Австралії; [[Університет Нотр-Дам (Австралія)|Нотр-Дам]] (1989) у Західній Австралії<ref name="A311"/>. П'ять австралійських університетів постійно входять до 50-ти найкращих університетів світу в рейтингах британської консалтингової компанії [[QS рейтинг університетів світу|QS]]<ref name="A300"/>. Найстаріші університети країни: [[Університет Сіднея|Сіднейський]], заснований [[1850 у науці|1850]] року, та [[Університет Мельбурна|Мельбурнський]]&nbsp;— [[1853 у науці|1853]] року. 1996 року в університетах навчалося 630 тис. осіб, з них 72 % (458 тис.) з метою отримання диплома [[бакалавр]]а. Тривалість навчання коливається від 3 років для здобуття ступеня бакалавра наук або [[Бакалавр мистецтв|мистецтв]] до 6 років для отримання диплома [[лікар]]я або [[хірург]]а. Університети Мельбурна, Квінсленду і Нової Англії надають [[Заочне навчання|заочну освіту]] за деякими спеціальностями. Навчальний рік для студентів починається у березні й триває по листопад; у Сіднейському&nbsp;— з лютого по грудень{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. В Австралії найвищий показник співвідношення між іноземними та місцевими студентами у вищих навчальних закладах серед розвинених країн світу<ref name="A314"/>.
   
 
Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю. Державні університети поділяють на три групи:
 
Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю. Державні університети поділяють на три групи:
Рядок 1079: Рядок 1077:
 
=== Охорона здоров'я ===
 
=== Охорона здоров'я ===
 
{{main|Охорона здоров'я в Австралії}}
 
{{main|Охорона здоров'я в Австралії}}
За середньою очікуваною тривалістю життя серед чоловіків Австралія займає 3-тє місце серед країн світу (79,5 року), а жінок&nbsp;— 7-ме (84 роки)<ref name="A289"/><ref name="A290"/>. Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік); 1972 року цей показник дорівнював 1,5 лікаря на 1000 мешканців{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="УРЕ"/>. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах 2010 року&nbsp;— 3,9 ліжка на 1000 мешканців; 1972 року цей показник дорівнював 12,3 ліжка на 1000 мешканців (160,5 тис. ліжко-місць){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="УРЕ"/>. Позалікарняну допомогу надають головним чином приватні лікарі. Доступом до облаштованих джерел [[Питна вода|питної води]] та водовідведення ([[каналізація]], [[септик]]) забезпечено майже 100&nbsp;% населення (станом на 2015 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 9,4&nbsp;% від ВВП країни (32-ге місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="A297"/>. 1975 року в країні було запроваджено систему [[Обов'язкове медичне страхування|обов'язкового медичного страхування]]&nbsp;— [[Medicare (Австралія)|Medicare]]<ref name="A298"/>. Ця система фінансується за рахунок частки надходжень від сплати [[Податок на доходи фізичних осіб|податку на доходи]], наразі становить 2&nbsp;%<ref name="A299"/>. В управлінні урядів штатів перебувають місцеві лікарні, надання амбулаторних послуги; федеральний уряд фінансує субсидіювання витрат на ліки та загальну медичну практику<ref name="A298"/>. Лікарів у країні готує 8 відомих медичних факультетів при провідних університетах країни.
+
За середньою очікуваною тривалістю життя серед чоловіків Австралія займає 3-тє місце серед країн світу (79,5 року), а жінок&nbsp;— 7-ме (84 роки)<ref name="A289"/><ref name="A290"/>. Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік); 1972 року цей показник дорівнював 1,5 лікаря на 1000 мешканців{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="УРЕ"/>. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах 2010 року&nbsp;— 3,9 ліжка на 1000 мешканців; 1972 року цей показник дорівнював 12,3 ліжка на 1000 мешканців (160,5 тис. ліжко-місць){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="УРЕ"/>. Позалікарняну допомогу надають головним чином приватні лікарі. Доступом до облаштованих джерел [[Питна вода|питної води]] та водовідведення ([[каналізація]], [[септик]]) забезпечено майже 100 % населення (станом на 2015 рік){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 9,4 % від ВВП країни (32-ге місце у світі){{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}<ref name="A297"/>. 1975 року в країні було запроваджено систему [[Обов'язкове медичне страхування|обов'язкового медичного страхування]]&nbsp;— [[Medicare (Австралія)|Medicare]]<ref name="A298"/>. Ця система фінансується за рахунок частки надходжень від сплати [[Податок на доходи фізичних осіб|податку на доходи]], наразі становить 2 %<ref name="A299"/>. В управлінні урядів штатів перебувають місцеві лікарні, надання амбулаторних послуги; федеральний уряд фінансує субсидіювання витрат на ліки та загальну медичну практику<ref name="A298"/>. Лікарів у країні готує 8 відомих медичних факультетів при провідних університетах країни.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1091: Рядок 1089:
 
</small>
 
</small>
   
Австралія має найвищі показники захворюваності на [[рак шкіри]] у світі, що обумовлене як географічним положенням у тропічній зоні південної півкулі з великою кількістю годин ясного неба, так й історичним походженням більшості її населення з туманних Британських островів<ref name="A291"/>. [[Паління|Паління сигарет]] є найбільшою причиною смертності та кількості захворювань&nbsp;— 7,8&nbsp;% від загальної кількості випадків, на другому місті [[Артеріальна гіпертензія|гіпертензія]]&nbsp;— 7,6&nbsp;%, на третьому&nbsp;— [[Ожиріння|надлишкова вага]]&nbsp;— 7,5&nbsp;%<ref name="A291"/><ref name="A292"/><ref name="A293"/>. Майже ⅔, 63&nbsp;% дорослого населення Австралії має надлишкову вагу або одну з форм ожиріння, за цим показником країна на 35-му місці серед країн світу й на одному з перших серед розвинених країн<ref name="A294"/><ref name="A295"/><ref name="A296"/>.
+
Австралія має найвищі показники захворюваності на [[рак шкіри]] у світі, що обумовлене як географічним положенням у тропічній зоні південної півкулі з великою кількістю годин ясного неба, так й історичним походженням більшості її населення з туманних Британських островів<ref name="A291"/>. [[Паління|Паління сигарет]] є найбільшою причиною смертності та кількості захворювань&nbsp;— 7,8 % від загальної кількості випадків, на другому місті [[Артеріальна гіпертензія|гіпертензія]]&nbsp;— 7,6 %, на третьому&nbsp;— [[Ожиріння|надлишкова вага]]&nbsp;— 7,5 %<ref name="A291"/><ref name="A292"/><ref name="A293"/>. Майже ⅔, 63 % дорослого населення Австралії має надлишкову вагу або одну з форм ожиріння, за цим показником країна на 35-му місці серед країн світу й на одному з перших серед розвинених країн<ref name="A294"/><ref name="A295"/><ref name="A296"/>.
   
 
Австралія входить до складу ряду міжнародних організацій: [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Міжнародного руху]] (ICRM) і [[Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця]] (IFRCS), [[ЮНІСЕФ|Дитячого фонду ООН]] (UNISEF), [[Всесвітня організація охорони здоров'я|Всесвітньої організації охорони здоров'я]] (WHO){{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
 
Австралія входить до складу ряду міжнародних організацій: [[Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Міжнародного руху]] (ICRM) і [[Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця|Федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця]] (IFRCS), [[ЮНІСЕФ|Дитячого фонду ООН]] (UNISEF), [[Всесвітня організація охорони здоров'я|Всесвітньої організації охорони здоров'я]] (WHO){{sfn|Australia|місце= Government. Factbook}}.
   
 
=== Соціально-економічне положення ===
 
=== Соціально-економічне положення ===
Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,9&nbsp;% (станом на 2015 рік): частка дітей&nbsp;— 28,2&nbsp;%; частка осіб похилого віку&nbsp;— 22,7&nbsp;%, або 4,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}.
+
Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей&nbsp;— 28,2 %; частка осіб похилого віку&nbsp;— 22,7 %, або 4,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера{{sfn|Australia|місце= People and Society. Factbook}}.
   
 
==== Безпека ====
 
==== Безпека ====
Рядок 1107: Рядок 1105:
 
В основі культури австралійської нації лежить [[Культура Великої Британії|британська культура]] [[XIX століття]], часу найтісніших зв'язків колонії з метрополією<ref name="A319"/>. Своєрідного шарму їй додає оригінальна [[культура австралійських аборигенів]], що була частково знищена першими колонізаторами<ref name="A320"/>. У [[1880]]—[[1895]] роках, коли в Австралії посилилася тенденція до об'єднання країни, почався досить помітний культурний підйом, що залишив слід у художній літературі. Дві світові війни, міжвоєнний період економічної кризи і великий наплив європейських іммігрантів після [[1945]] року вплинули на формування специфічної австралійської національної культури. За післявоєнні десятиліття австралійські художники, музиканти, вчені та письменники стали краще відомі за кордоном. У той самий час [[Культура США|американська популярна культура]] мала сильний вплив, особливо через телебачення та кіно<ref name="A323"/>. Поєднання і коеволюція місцевої аборигенної культури з культурою європейських поселенців впродовж декількох століть, приплив «молодої крові» з Південно-Східної Азії, Південної і Східної Європи та нових віянь з американського континенту утворили своєрідну сучасну австралійську культуру<ref name="A321"/><ref name="A322"/><ref name="A324"/>.
 
В основі культури австралійської нації лежить [[Культура Великої Британії|британська культура]] [[XIX століття]], часу найтісніших зв'язків колонії з метрополією<ref name="A319"/>. Своєрідного шарму їй додає оригінальна [[культура австралійських аборигенів]], що була частково знищена першими колонізаторами<ref name="A320"/>. У [[1880]]—[[1895]] роках, коли в Австралії посилилася тенденція до об'єднання країни, почався досить помітний культурний підйом, що залишив слід у художній літературі. Дві світові війни, міжвоєнний період економічної кризи і великий наплив європейських іммігрантів після [[1945]] року вплинули на формування специфічної австралійської національної культури. За післявоєнні десятиліття австралійські художники, музиканти, вчені та письменники стали краще відомі за кордоном. У той самий час [[Культура США|американська популярна культура]] мала сильний вплив, особливо через телебачення та кіно<ref name="A323"/>. Поєднання і коеволюція місцевої аборигенної культури з культурою європейських поселенців впродовж декількох століть, приплив «молодої крові» з Південно-Східної Азії, Південної і Східної Європи та нових віянь з американського континенту утворили своєрідну сучасну австралійську культуру<ref name="A321"/><ref name="A322"/><ref name="A324"/>.
   
Відмінною рисою культурного ландшафту країни є прямолінійна конфігурація меж фермерських угідь, адміністративних кордонів, транспортних магістралей, що спочатку наносились на паперові плани, а потім переносились на місцевість. Для австралійського суспільства притаманна віра в «[[Австралійська мрія|австралійську мрію]]» ({{lang-en|Australian Dream}}), безконфліктне, безхмарне, заможне життя{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
+
Відмінною рисою культурного ландшафту країни є прямолінійна конфігурація меж фермерських угідь, адміністративних кордонів, транспортних магістралей, що спочатку наносились на паперові плани, а потім переносились на місцевість. Для австралійського суспільства притаманна віра в «[[Австралійська мрія|австралійську мрію»]] ({{lang-en|Australian Dream}}), безконфліктне, безхмарне, заможне життя{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
   
 
Англоавстралійці носять звичайний європейський одяг. У сільській місцевості серед чоловіків популярні широкі [[капелюх]]и та [[шорти]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
 
Англоавстралійці носять звичайний європейський одяг. У сільській місцевості серед чоловіків популярні широкі [[капелюх]]и та [[шорти]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
Рядок 1175: Рядок 1173:
 
=== Література ===
 
=== Література ===
 
{{main|Австралійська література}}
 
{{main|Австралійська література}}
Перші зразки національної літератури з'являються на початку [[XIX століття]]. Виразним представником колоніального або англо-австралійського періоду (1788—1880) виступає поет [[Адам Ліндсей Гордон]], що оспівував мужність перших поселенців та чудові місцеві краєвиди{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Основний розвиток національної літератури, пройнятої реалізмом і гуманізмом, припадає на період 1880—1920 років, коли до континенту хлинула навала мігрантів, зваблена можливістю швидко розбагатіти під час «[[золотої лихоманки]]». [[Генрі Ловсон]] у власних збірках оповідань ''«[[Поки закипить казанок]]»'' (1896) та народних балад ''«[[Вершники на обрії]]»'' (1910) виразив реалізм та затвердив національний характер австралійської літератури{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Від 1920-х років розпочинається модерна епоха австралійської літератури. Письменниця [[Катарина Сусанна Причард]] у своїх романах ''«[[Погоничі волів]]»'' (1926), ''«[[Кунарду]]»'' (1929), трилогії ''«[[Буремні дев'яності]]»'' (1946), ''«[[Золоті милі]]»'' (1948) та ''«[[Крилате насіння]]»'' (1950) оспівала мужність першопоселенців{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Помітними творами відзначились [[Генрі Хендель Річардсон]] ''«[[Доля Річарда Мегоні]]»'' (1917—1929); [[Венс Палмер]] ''«[[Переправа (роман)|Переправа]]»'' (1930) та ''«[[Легенда про Сандерсова]]»'' (1937); [[Керрі Теннант]] ''«[[Тібурон (роман)|Тібурон]]»'' (1935); [[Браян Пентон]] ''«[[Загарбники (роман)|Загарбники]]»'' (1934) та ''«[[Спадкоємці (роман)|Спадкоємці]]»'' (1936); [[Джин Девенні]] ''«[[Цукровий рай]]»'' (1936); [[Ксав'є Герберт]] ''«[[Каприкорнія]]»'' (1938).
+
Перші зразки національної літератури з'являються на початку [[XIX століття]]. Виразним представником колоніального або англо-австралійського періоду (1788—1880) виступає поет [[Адам Ліндсей Гордон]], що оспівував мужність перших поселенців та чудові місцеві краєвиди{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Основний розвиток національної літератури, пройнятої реалізмом і гуманізмом, припадає на період 1880—1920 років, коли до континенту хлинула навала мігрантів, зваблена можливістю швидко розбагатіти під час «[[золотої лихоманки]]». [[Генрі Ловсон]] у власних збірках оповідань ''«[[Поки закипить казанок]]»'' (1896) та народних балад ''«[[Вершники на обрії]]»'' (1910) виразив реалізм та затвердив національний характер австралійської літератури{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Від 1920-х років розпочинається модерна епоха австралійської літератури. Письменниця [[Катарина Сусанна Причард]] у своїх романах ''«[[Погоничі волів]]»'' (1926), ''«[[Кунарду]]»'' (1929), трилогії ''«[[Буремні дев'яності]]»'' (1946), ''«[[Золоті милі]]»'' (1948) та ''«[[Крилате насіння]]»'' (1950) оспівала мужність першопоселенців{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Помітними творами відзначились [[Генрі Хендель Річардсон]] ''«[[Доля Річарда Мегоні]]»'' (1917—1929); [[Венс Палмер]] ''«[[Переправа (роман)|Переправа»]]'' (1930) та ''«[[Легенда про Сандерсова]]»'' (1937); [[Керрі Теннант]] ''«[[Тібурон (роман)|Тібурон»]]'' (1935); [[Браян Пентон]] ''«[[Загарбники (роман)|Загарбники»]]'' (1934) та ''«[[Спадкоємці (роман)|Спадкоємці»]]'' (1936); [[Джин Девенні]] ''«[[Цукровий рай]]»'' (1936); [[Ксав'є Герберт]] ''«[[Каприкорнія]]»'' (1938).
   
У післявоєнні роки плідно працювала ціла плеяда австралійських письменників. [[Алан Маршалл]] виступав продовжувачем літературної традиції Генрі Лоусона, змальовував побут звичайних людей, долю аборигенів, наголошував на проблемі збереження видів тварин, що зникають. Тема критики суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність і мир розкрита в збірці оповідань ''«[[Як тобі там, Енді?]]»'', повісті ''«[[Я навчився стрибати через калюжі]]»'' (1956)<ref name="УРЕ"/>. [[Джон Моррісон (письменник)|Джоном Моррісоном]] (1904—1998) у романах ''«[[Повзуче місто]]»'' (1949), ''«[[Порт призначення (роман)|Порт призначення]]»'' (1950), збірці ''«[[Чорний вантаж]]»'' та інших оповіданнях. [[Френк Гарді]] у романі ''«[[Влада без слави]]»'' (1950) відображає життя з позицій пролетаріату<ref name="УРЕ"/>. [[Гевін Кейсі]] у 4 романах змалював рідне місто, центр золотошукачів&nbsp;— [[Калгурлі]]. [[Олаф Руттен]], місіонер з встановлення дружніх зв'язків між представниками різних рас, відзначився твором ''«[[Туфлі білої людини]]»''.
+
У післявоєнні роки плідно працювала ціла плеяда австралійських письменників. [[Алан Маршалл]] виступав продовжувачем літературної традиції Генрі Лоусона, змальовував побут звичайних людей, долю аборигенів, наголошував на проблемі збереження видів тварин, що зникають. Тема критики суспільства і боротьби за соціальні права, національну незалежність і мир розкрита в збірці оповідань ''«[[Як тобі там, Енді?]]»'', повісті ''«[[Я навчився стрибати через калюжі]]»'' (1956)<ref name="УРЕ"/>. [[Джон Моррісон (письменник)|Джоном Моррісоном]] (1904—1998) у романах ''«[[Повзуче місто]]»'' (1949), ''«[[Порт призначення (роман)|Порт призначення»]]'' (1950), збірці ''«[[Чорний вантаж]]»'' та інших оповіданнях. [[Френк Гарді]] у романі ''«[[Влада без слави]]»'' (1950) відображає життя з позицій пролетаріату<ref name="УРЕ"/>. [[Гевін Кейсі]] у 4 романах змалював рідне місто, центр золотошукачів&nbsp;— [[Калгурлі]]. [[Олаф Руттен]], місіонер з встановлення дружніх зв'язків між представниками різних рас, відзначився твором ''«[[Туфлі білої людини]]»''.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1190: Рядок 1188:
 
</small>
 
</small>
   
[[Патрік Вайт]], автор романів ''«[[Щаслива долина]]»'' (1939), ''«[[Живі і мертві (роман, Вайт)|Живі і мертві]]»'' (1941), ''«[[Фосс (роман)|Фосс]]»'' (1957), ''«[[Око бурі (роман)|Око бурі]]»'' (1973), ''«[[Пов'язка з листя]]»'' (1976) та ''«[[Справа Твіборна]]»'' (1979), [[1973 у літературі|1973]] року отримав [[Нобелівська премія з літератури|нобелівську премію з літератури]]. На отримані кошти Патрік Вайт заснував власну [[Літературна премія Патріка Вайта|національну літературну премію]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Письменниця [[Ненсі Кейто]] (1917—2000) у 1960-х роках здобула славу своїми творами про життя на річці [[Муррей (річка)|Муррей]], поема ''«[[Колісний пароплав (поема)|Колісний пароплав]]»'', роман ''«[[Коричневий цукор (роман)|Коричневий цукор]]»'' (1974) про тяжке життя робітників плантацій [[Квінсленд]]у{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. [[Артур Апфілд]] (1888—1964), автор детективних оповідань про інспектора Наполеона Буонапарта та бестселера 1960-х років, ''«[[Вдови з Брума]]»''. [[Мюрей Бейл]] (1941-) ''«[[Сучасні портрети та інші оповідання]]»''. [[Венді Левенстайн]] написала роман ''«[[Довгоносики в борошні]]»'' про економічну кризу 1930-х років. У середині 1970-х років було завершено першу багатотомну антологію творів австралійських класиків.
+
[[Патрік Вайт]], автор романів ''«[[Щаслива долина]]»'' (1939), ''«[[Живі і мертві (роман, Вайт)|Живі і мертві»]]'' (1941), ''«[[Фосс (роман)|Фосс»]]'' (1957), ''«[[Око бурі (роман)|Око бурі»]]'' (1973), ''«[[Пов'язка з листя]]»'' (1976) та ''«[[Справа Твіборна]]»'' (1979), [[1973 у літературі|1973]] року отримав [[Нобелівська премія з літератури|нобелівську премію з літератури]]. На отримані кошти Патрік Вайт заснував власну [[Літературна премія Патріка Вайта|національну літературну премію]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Письменниця [[Ненсі Кейто]] (1917—2000) у 1960-х роках здобула славу своїми творами про життя на річці [[Муррей (річка)|Муррей]], поема ''«[[Колісний пароплав (поема)|Колісний пароплав»]]'', роман ''«[[Коричневий цукор (роман)|Коричневий цукор»]]'' (1974) про тяжке життя робітників плантацій [[Квінсленд]]у{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. [[Артур Апфілд]] (1888—1964), автор детективних оповідань про інспектора Наполеона Буонапарта та бестселера 1960-х років, ''«[[Вдови з Брума]]»''. [[Мюрей Бейл]] (1941-) ''«[[Сучасні портрети та інші оповідання]]»''. [[Венді Левенстайн]] написала роман ''«[[Довгоносики в борошні]]»'' про економічну кризу 1930-х років. У середині 1970-х років було завершено першу багатотомну антологію творів австралійських класиків.
   
У 1950-ті в поезії відзначились [[Барлетт Адамсон]] і [[Мері Ґілмор]], в драматургії [[Мона Бренд]] (''«[[Чужі (п'єса)|Чужі]]»'', ''«[[Під нашим небом]]»'') і [[Елен Дімфна К'юсек]] ''«[[Тихоокеанський рай]]»'' (1958).1970-ті роки ознаменувалися розквітом національної поезії: [[Девід Кемпбел]], збірка ''«[[Смерть та симпатичні родичі]]»''; [[Філіп Робертс]] ''«[[Сни Віллі]]»''; [[Робрет Грей]] ''«[[Життя біля струмка]]»''; [[Томас Шепкот]] ''«[[Буденність провінційного містечка]]»''; [[Френсіс Вебб]] (1925—1973); [[Ход Портер]] ''«[[На австралійському сільському цвинтарі]]»'' (1976); [[Віктор Вільямс]] ''«[[Три золотих велетня]]»''.
+
У 1950-ті в поезії відзначились [[Барлетт Адамсон]] і [[Мері Ґілмор]], в драматургії [[Мона Бренд]] (''«[[Чужі (п'єса)|Чужі»]]'', ''«[[Під нашим небом]]»'') і [[Елен Дімфна К'юсек]] ''«[[Тихоокеанський рай]]»'' (1958).1970-ті роки ознаменувалися розквітом національної поезії: [[Девід Кемпбел]], збірка ''«[[Смерть та симпатичні родичі]]»''; [[Філіп Робертс]] ''«[[Сни Віллі]]»''; [[Робрет Грей]] ''«[[Життя біля струмка]]»''; [[Томас Шепкот]] ''«[[Буденність провінційного містечка]]»''; [[Френсіс Вебб]] (1925—1973); [[Ход Портер]] ''«[[На австралійському сільському цвинтарі]]»'' (1976); [[Віктор Вільямс]] ''«[[Три золотих велетня]]»''.
   
 
1938 року поетом [[Рекс Інгамелс|Рексом Інгамелсом]] у Аделаїді було створено робочу групу з вивчення культури австралійських аборигенів «[[Джиндіуорбек]]». [[1973]] року письменник-абориген Г. Гілберт, повість ''«[[Життя чорношкірого]]»'' (1979), етнічний серб [[Бірімбір Вонгар]] (1932-) та [[Колін Джонсон]] створили [[Комітет мистецтва аборигенів]], який очолив поет [[Уанлжука Маріка]] (1927—1987). Комітет проводить фестивалі народного мистецтва корінних народів Австралії.
 
1938 року поетом [[Рекс Інгамелс|Рексом Інгамелсом]] у Аделаїді було створено робочу групу з вивчення культури австралійських аборигенів «[[Джиндіуорбек]]». [[1973]] року письменник-абориген Г. Гілберт, повість ''«[[Життя чорношкірого]]»'' (1979), етнічний серб [[Бірімбір Вонгар]] (1932-) та [[Колін Джонсон]] створили [[Комітет мистецтва аборигенів]], який очолив поет [[Уанлжука Маріка]] (1927—1987). Комітет проводить фестивалі народного мистецтва корінних народів Австралії.
   
 
==== Українсько-австралійські літературні відносини ====
 
==== Українсько-австралійські літературні відносини ====
На українську мову перекладались гостросоціальні твори Катарини Сусанни Причард ''«Буремні дев'яності»''; Алана Маршалла ''«Я вмію стрибати через калюжі»'' та ''«Шепіт на вітрі»''. 2011 року Україну відвідав австралійський поет [[Лес Вікс]] з творчим візитом. У видавництві «[[Крок (видавництво)|Крок]]» вийшла невелика книжка поета в українських адаптаціях. Під час [[Форуму видавців]] поет представив українсько-австралійську антологію ''«[[AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України]]»'', яку він уклав спільно з такими українськими поетами, як [[Юрій Завадський]] і [[Григорій Семенчук]].
+
На українську мову перекладались гостросоціальні твори Катарини Сусанни Причард ''«Буремні дев'яності»''; Алана Маршалла ''«Я вмію стрибати через калюжі»'' та ''«Шепіт на вітрі»''. 2011 року Україну відвідав австралійський поет [[Лес Вікс]] з творчим візитом. У видавництві «[[Крок (видавництво)|Крок»]] вийшла невелика книжка поета в українських адаптаціях. Під час [[Форуму видавців]] поет представив українсько-австралійську антологію ''«[[AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України]]»'', яку він уклав спільно з такими українськими поетами, як [[Юрій Завадський]] і [[Григорій Семенчук]].
   
 
=== Театр й танці ===
 
=== Театр й танці ===
 
{{main|Театр Австралії|Танець в Австралії}}
 
{{main|Театр Австралії|Танець в Австралії}}
Корінне населення Австралії [[театр]]ального мистецтва не знало. Проте на сучасний австралійський театр мав вплив [[корроборі]]&nbsp;— церемоніальний танок австралійських аборигенів, історія якого, за оцінками вчених, налічує понад 40-60 тис. років{{sfn|Hunt H.|1960}}. Перші театральні вистави колоністів і засланих до Австралії з [[Королівство Великої Британії|королівства Великої Британії]] засуджених осіб відносяться до [[1780-ті|1780-х]] років{{sfn|Hunt H.|1960}}. [[1837]] року у [[Гобарт]]і (Тасманія) був відкритий [[Королівський театр (Гобарт)|Королівський театр]], найстаріший театр Австралії<ref name="theatreroyal"/>{{sfn|Hunt H.|1960}}. Театр був широко відомий у всьому світі, сер [[Ноел Ковард]] назвав його «театром мрії», а [[Лоуренс Олів'є]] особисто встав на його захист, коли в [[1940-ві|1940-х]] роках його будівля опинилась під загрозою знесення<ref name="theatreroyal"/>.У [[1830-ті|1830]]—[[1840-ві|1840-ті]] роки у [[Сідней|Сіднеї]], [[Аделаїда|Аделаїді]], [[Мельбурн]]і почали також створюватись театри на постійній основі{{sfn|McGuire P.|1948}}. У другій половині [[XIX століття]] театри об'єднуються у трести, які очолили Дж.&nbsp;Коппін, Дж.&nbsp;Вільямсон, А.&nbsp;Гарнер, Д.&nbsp;Бусіко-молодший та інші, які згодом стали відомими театральними діячами країни{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Театри ставили твори австралійських авторів, європейську та американську класику, намагаючись копіювати закордонні постановки{{sfn|Kardoss J.|1960}}. На початок [[XX століття]] театри переживали фінансову і творчу кризу. У [[1910-ті|1910]]—[[1930-ті]] роки активізувалась діяльність прогресивних літературно-театральних об'єднань, які відіграли велику роль у формуванні національного театру. Об'єднання ставили переважно національну драматургію&nbsp;— Катарину Сусанну Причард, [[Луїс Ессон|Луїса Ессона]], [[Вільям Мур (драматург)|Вільяма Мура]], К.&nbsp;Вотсона, В.&nbsp;Палмера, С.&nbsp;Маккі, а також п'єси французьких, англійських, російських та інших європейських авторів{{sfn|Kardoss J.|1960}}<ref name="УРЕ"/>. [[1936]] року робочі самодіяльні театральні колективи, що виникли у 1930-ті роки, об'єдналися у «[[Ліга нового театру|Лігу нового театру]]», діяльність якої сприяла появі «нових театрів» ({{lang-en|New Theater}}){{sfn|McGuire P.|1948}}.
+
Корінне населення Австралії [[театр]]ального мистецтва не знало. Проте на сучасний австралійський театр мав вплив [[корроборі]]&nbsp;— церемоніальний танок австралійських аборигенів, історія якого, за оцінками вчених, налічує понад 40-60 тис. років{{sfn|Hunt H.|1960}}. Перші театральні вистави колоністів і засланих до Австралії з [[Королівство Великої Британії|королівства Великої Британії]] засуджених осіб відносяться до [[1780-ті|1780-х]] років{{sfn|Hunt H.|1960}}. [[1837]] року у [[Гобарт]]і (Тасманія) був відкритий [[Королівський театр (Гобарт)|Королівський театр]], найстаріший театр Австралії<ref name="theatreroyal"/>{{sfn|Hunt H.|1960}}. Театр був широко відомий у всьому світі, сер [[Ноел Ковард]] назвав його «театром мрії», а [[Лоуренс Олів'є]] особисто встав на його захист, коли в [[1940-ві|1940-х]] роках його будівля опинилась під загрозою знесення<ref name="theatreroyal"/>.У [[1830-ті|1830]]—[[1840-ві|1840-ті]] роки у [[Сідней|Сіднеї]], [[Аделаїда|Аделаїді]], [[Мельбурн]]і почали також створюватись театри на постійній основі{{sfn|McGuire P.|1948}}. У другій половині [[XIX століття]] театри об'єднуються у трести, які очолили Дж.&nbsp;Коппін, Дж.&nbsp;Вільямсон, А.&nbsp;Гарнер, Д.&nbsp;Бусіко-молодший та інші, які згодом стали відомими театральними діячами країни{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Театри ставили твори австралійських авторів, європейську та американську класику, намагаючись копіювати закордонні постановки{{sfn|Kardoss J.|1960}}. На початок [[XX століття]] театри переживали фінансову і творчу кризу. У [[1910-ті|1910]]—[[1930-ті]] роки активізувалась діяльність прогресивних літературно-театральних об'єднань, які відіграли велику роль у формуванні національного театру. Об'єднання ставили переважно національну драматургію&nbsp;— Катарину Сусанну Причард, [[Луїс Ессон|Луїса Ессона]], [[Вільям Мур (драматург)|Вільяма Мура]], К.&nbsp;Вотсона, В.&nbsp;Палмера, С.&nbsp;Маккі, а також п'єси французьких, англійських, російських та інших європейських авторів{{sfn|Kardoss J.|1960}}<ref name="УРЕ"/>. [[1936]] року робочі самодіяльні театральні колективи, що виникли у 1930-ті роки, об'єдналися у «[[Ліга нового театру|Лігу нового театру»]], діяльність якої сприяла появі «нових театрів» ({{lang-en|New Theater}}){{sfn|McGuire P.|1948}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1215: Рядок 1213:
 
Умови, у яких протікала робота театральних колективів (відсутність постійних приміщень, матеріальні труднощі), не сприяли зростанню і розвитку національного театру; у спектаклях переважав театральний провінціалізм{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Створений [[1954]] року державний «[[Австралійський єлизаветинський театральний трест]]» ставив завдання розвитку професійного австралійського театру (у тому числі балетного та оперного), проте субсидії надавалися переважно балетним трупам, які наприкінці [[1950-ті|1950-х]]&nbsp;— [[1960-ті|1960-х]] років поширилися й досягли значного професійного рівня{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Серед танцівників&nbsp;— [[Гарт Велч]], танцівниць&nbsp;— [[Мерілін Джонс]], Ж. Карін, Е. Файфілд та інші. Керівники балетної трупи&nbsp;— балетмейстери [[Роберт Гелпменн]] і [[Пеггі ван Праг]]{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Група [[Австралійський балет]], заснована у [[1961]] році, виступала переважно у Сіднеї і Мельбурні, неодноразово гастролювала за кордоном. [[Австралійський театр танцю]] був заснований [[1965]] року в Аделаїді, його очолював відомий хореограф [[Меріл Танкарт]]. [[Сіднейська хореографічна компанія]] організує вистави в Оперному театрі, які завоювали широке визнання у країні.
 
Умови, у яких протікала робота театральних колективів (відсутність постійних приміщень, матеріальні труднощі), не сприяли зростанню і розвитку національного театру; у спектаклях переважав театральний провінціалізм{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Створений [[1954]] року державний «[[Австралійський єлизаветинський театральний трест]]» ставив завдання розвитку професійного австралійського театру (у тому числі балетного та оперного), проте субсидії надавалися переважно балетним трупам, які наприкінці [[1950-ті|1950-х]]&nbsp;— [[1960-ті|1960-х]] років поширилися й досягли значного професійного рівня{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Серед танцівників&nbsp;— [[Гарт Велч]], танцівниць&nbsp;— [[Мерілін Джонс]], Ж. Карін, Е. Файфілд та інші. Керівники балетної трупи&nbsp;— балетмейстери [[Роберт Гелпменн]] і [[Пеггі ван Праг]]{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Група [[Австралійський балет]], заснована у [[1961]] році, виступала переважно у Сіднеї і Мельбурні, неодноразово гастролювала за кордоном. [[Австралійський театр танцю]] був заснований [[1965]] року в Аделаїді, його очолював відомий хореограф [[Меріл Танкарт]]. [[Сіднейська хореографічна компанія]] організує вистави в Оперному театрі, які завоювали широке визнання у країні.
   
Більшість театрів у країні комерційні, з них ведучі&nbsp;— «[[Театральна компанія Вільямсона]]», об'єднання «[[Тіволі (театр)|Тіволі]]» і трест «[[Гарнет Х. Керолл]]». Ці театри не мають постійних режисерів і постійного складу акторів, на головні ролі запрошуються «зірки» з інших країн. У розвитку національного театру значна діяльність «репертуарних» (некомерційних) театрів Сіднея і Мельбурна: «[[Олд тоут]]», «[[Індепендент тіетр]]», «[[Сент-Мартінс-тіетр]]», «[[Емералд-гілл-тіетр]]»<ref name="УРЕ"/>. Репертуарні театри, сміливо експериментуючи, ставлять спектаклі, які відрізняються високим професіоналізмом (театри мають постійні будівлі, акторські школи-студії); існують вони головним чином на грошові пожертвування місцевої інтелігенції. За основу репертуару австралійських театрів беруться п'єси модних [[бродвей]]ських та [[лондон]]ських авторів. Популярні п'єси [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]] та [[Бертольт Брехт|Бертольда Брехта]]{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Значна кількість акторів приходять у театри з аматорських, так званих малих театрів, широко поширених у передмістях і в провінції{{sfn|Kardoss J.|1960}}. У Сіднеї, Ньюкаслі і Мельбурні цікаво працюють напівпрофесійні театри «New Theater», де ставляться насамперед національна та класична драматургія. Першою поставленною на австралійському континенті оперою, [[1847 у музиці|1847]] року в Сіднеї, була ''«[[Дон Хуан Австрійський]]»'' австралійського композитора [[Ісаак Натан|Ісаака Натана]], «батька австралійської музики»<ref name="УРЕ"/>. У [[Сіднейський театр опери і балету|Сіднейському театрі опери та балету]] була поставлена опера [[Джузеппе Верді]] ''«[[Аїда]]»'' за участі відомої австралійської співачки [[Джоан Сазерленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
+
Більшість театрів у країні комерційні, з них ведучі&nbsp;— «[[Театральна компанія Вільямсона]]», об'єднання «[[Тіволі (театр)|Тіволі»]] і трест «[[Гарнет Х. Керолл]]». Ці театри не мають постійних режисерів і постійного складу акторів, на головні ролі запрошуються «зірки» з інших країн. У розвитку національного театру значна діяльність «репертуарних» (некомерційних) театрів Сіднея і Мельбурна: «[[Олд тоут]]», «[[Індепендент тіетр]]», «[[Сент-Мартінс-тіетр]]», «[[Емералд-гілл-тіетр]]»<ref name="УРЕ"/>. Репертуарні театри, сміливо експериментуючи, ставлять спектаклі, які відрізняються високим професіоналізмом (театри мають постійні будівлі, акторські школи-студії); існують вони головним чином на грошові пожертвування місцевої інтелігенції. За основу репертуару австралійських театрів беруться п'єси модних [[бродвей]]ських та [[лондон]]ських авторів. Популярні п'єси [[Вільям Шекспір|Вільяма Шекспіра]] та [[Бертольт Брехт|Бертольда Брехта]]{{sfn|Kardoss J.|1960}}. Значна кількість акторів приходять у театри з аматорських, так званих малих театрів, широко поширених у передмістях і в провінції{{sfn|Kardoss J.|1960}}. У Сіднеї, Ньюкаслі і Мельбурні цікаво працюють напівпрофесійні театри «New Theater», де ставляться насамперед національна та класична драматургія. Першою поставленною на австралійському континенті оперою, [[1847 у музиці|1847]] року в Сіднеї, була ''«[[Дон Хуан Австрійський]]»'' австралійського композитора [[Ісаак Натан|Ісаака Натана]], «батька австралійської музики»<ref name="УРЕ"/>. У [[Сіднейський театр опери і балету|Сіднейському театрі опери та балету]] була поставлена опера [[Джузеппе Верді]] ''«[[Аїда]]»'' за участі відомої австралійської співачки [[Джоан Сазерленд]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
   
 
У Мельбурні з [[1958]] року працює [[Національний інститут драматичного мистецтва Австралії|Національний інститут драматичного мистецтва]] ({{lang-en|National Institute of Dramatic Art}}; NIDA), серед його випускників: [[Кейт Бланшетт]], [[Тоні Коллетт]], [[Мел Гібсон]] і [[Баз Лурманн]]<ref name="NIDA"/>.
 
У Мельбурні з [[1958]] року працює [[Національний інститут драматичного мистецтва Австралії|Національний інститут драматичного мистецтва]] ({{lang-en|National Institute of Dramatic Art}}; NIDA), серед його випускників: [[Кейт Бланшетт]], [[Тоні Коллетт]], [[Мел Гібсон]] і [[Баз Лурманн]]<ref name="NIDA"/>.
Рядок 1244: Рядок 1242:
 
=== Кухня ===
 
=== Кухня ===
 
{{main|Австралійська кухня}}
 
{{main|Австралійська кухня}}
[[Австралійська кухня]] дуже подібна до [[Британська кухня|британської]], бо першими європейськими поселенцями на континенті були британці. Основними стравами виступають: [[вівсяна каша]], [[бекон]], [[ростбіф]], баранячі [[чопси]] (відбивні на реберцях), велика кількість фруктів, овочів та [[Морепродукти|морепродуктів]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Більшість завезених британських страв зараз вважається типово австралійськими, як наприклад&nbsp;— [[недільний обід|недільна смаженя]]<ref name="A357"/><ref name="A358"/>. Масова мультикультурна імміграція після Другої світової війни сильно преобразила австралійську кухню. Мігранти з Середземномор'я допомогли розбудувати австралійську культуру пиття [[кава|кави]], а вплив азійських мігрантів створив своєрідні австралійські варіанти їхніх традиційних страв, таких як китайський [[дім-сім]] та [[чіко-ролл]]<ref name="A359"/>. Екстракт з [[дріжджі]]в&nbsp;— [[веджимайт]], різдвяний десерт «[[Павлова (торт)|Павлова]]» і [[Лемінгтон|лемінгтон]], місцевий різновид [[М'ясний пиріг (Австралія)|м'ясних пирогів]] вважаються оригінальними винаходами австралійської кухні<ref name="A360"/>.
+
[[Австралійська кухня]] дуже подібна до [[Британська кухня|британської]], бо першими європейськими поселенцями на континенті були британці. Основними стравами виступають: [[вівсяна каша]], [[бекон]], [[ростбіф]], баранячі [[чопси]] (відбивні на реберцях), велика кількість фруктів, овочів та [[Морепродукти|морепродуктів]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Більшість завезених британських страв зараз вважається типово австралійськими, як наприклад&nbsp;— [[недільний обід|недільна смаженя]]<ref name="A357"/><ref name="A358"/>. Масова мультикультурна імміграція після Другої світової війни сильно преобразила австралійську кухню. Мігранти з Середземномор'я допомогли розбудувати австралійську культуру пиття [[кава|кави]], а вплив азійських мігрантів створив своєрідні австралійські варіанти їхніх традиційних страв, таких як китайський [[дім-сім]] та [[чіко-ролл]]<ref name="A359"/>. Екстракт з [[дріжджі]]в&nbsp;— [[веджимайт]], різдвяний десерт «[[Павлова (торт)|Павлова»]] і [[лемінгтон]], місцевий різновид [[М'ясний пиріг (Австралія)|м'ясних пирогів]] вважаються оригінальними винаходами австралійської кухні<ref name="A360"/>.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1256: Рядок 1254:
 
</small>
 
</small>
   
Австралія також відома власною кавовою культурою в [[Кав'ярня|кав'ярнях]] та міських центрах, що вплинуло на розвиток аналогічної культури за кордоном, включно з [[Нью-Йорк]]ом<ref name="A361"/>. [[Флет-вайт]]&nbsp;— різновид кави з молоком, виник в кафе Сіднея в середині 1980-х років<ref name="A362"/>. З напоїв найпопулярнішим виступає [[пиво]], Австралія один зі світових лідерів з його вживання. [[Австралійське вино]] виробляються в основному в південних, більш прохолодних частинах країни.
+
Австралія також відома власною кавовою культурою в [[кав'ярня]]х та міських центрах, що вплинуло на розвиток аналогічної культури за кордоном, включно з [[Нью-Йорк]]ом<ref name="A361"/>. [[Флет-вайт]]&nbsp;— різновид кави з молоком, виник в кафе Сіднея в середині 1980-х років<ref name="A362"/>. З напоїв найпопулярнішим виступає [[пиво]], Австралія один зі світових лідерів з його вживання. [[Австралійське вино]] виробляються в основному в південних, більш прохолодних частинах країни.
   
 
Більшість корінних австралійців тисячоліттями обходились простою [[Палеолітична дієта|дієтою мисливців-збирачів]] місцевої фауни і флори&nbsp;— буш-такер, чи [[бушфуд]]<ref name="A356"/>.
 
Більшість корінних австралійців тисячоліттями обходились простою [[Палеолітична дієта|дієтою мисливців-збирачів]] місцевої фауни і флори&nbsp;— буш-такер, чи [[бушфуд]]<ref name="A356"/>.
Рядок 1321: Рядок 1319:
 
=== Кінематограф ===
 
=== Кінематограф ===
 
{{main|Кінематограф Австралії}}
 
{{main|Кінематограф Австралії}}
Австралійський [[кінематограф]] достатньо розвинений, щоб забезпечити внутрішній попит країни. Кіновиробництво в країні розпочалося [[1900 у кіно|1900]] року<ref name="УРЕ"/>. Перший у світі [[Повнометражний фільм|повнометражний]] (70 хв.) [[художній фільм]] ''«[[Історія банди Келлі]]»'' ({{lang-en|The Story of the Kelly Gang}}) [[1906 у кіно|1906]] року, що був занесений ЮНЕСКО до списку [[Програма ЮНЕСКО «Пам'ять світу»|«Пам'ять світу»]], спричинив бум австралійського кіновиробництва епохи [[Німе кіно|німих фільмів]]<ref name="A345"/>. Після Першої світової війни [[Голлівуд]] поступово монополізував індустрію<ref name="A346"/>. У післявоєнні роки кіноринок Австралії був заповнений американською кінопродукцією. Місцеве кіновиробництво концентрувалось навколо малобюджетних низькоякісних кінострічок «на один вечір». До [[1960-ті у кіно|1960-х]] років австралійське кіновиробництво фактично припинилось<ref name="A347"/>. У [[1974 у кіно|1974]]—[[1975 у кіно|1975]] роках лейбористський уряд уперше увів у дію програму субсидіювання національного кіновиробництва, було створено [[Австралійська федерація розвитку кіно|Австралійську федерацію розвитку кіно]]<ref name="УРЕ"/>, розпочалась ера так званої [[Австралійська хвиля|«Нової австралійської хвилі»]] ({{lang-en|Australian New Wave}})<ref name="A348"/>. На цій хвилі були створені такі кінофільми: комедії ''«[[Пригоди Барі Маккензі]]»'' ({{lang-en|The Adventures of Barry McKenzie}}) режисера [[Брюс Бересфорд|Брюса Бересфорда]] та ''«[[Елвін Перпл]]»'' ({{lang-en|Alvin Purple}}) [[Тім Берсталл|Тіма Берсталла]]; драма ''«[[До неділі дуже далеко]]»'' ({{lang-en|Sunday Too Far Away}}) [[Кен Хеннам|Кена Хеннама]]; провокаційні та успішні фільми, що досліджують тему національної ідентичності, такі як трилер ''«[[Небезпечне пробудження]]»'' ({{lang-en|Wake in Fright}}) [[1971 у кіно|1971]] року та військова драма ''«[[Галліполі (фільм, 1981)|Галліполі]]»'' ({{lang-en|Gallipoli}}) [[1981 у кіно|1981]] року<ref name="A348"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. [[1978 у кіно|1978]] рік відзначився двома всесвітньо відомими кінокартинами про австралійських аборигенів: ''«[[Пісня Джиммі Блексміта]]»'' ({{lang-en|The Chant of Jimmie Blacksmith}}) [[Фред Скепісі|Фреда Скепісі]] та гостросоціальна фантастична драма ''«[[Остання хвиля]]»'' ({{lang-en|The Last Wave}}) [[Пітер Вір|Пітера Уїра]]. В останній картині знялися актори-аборигени [[Томмі Л'юїс]] та [[Девід Гулпіліл]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Інші картини 1970-х років: ''«[[Моя блискуча кар'єра]]»'' ({{lang-en|My Brilliant Career}}), ''«[[Кедді]]»'' ({{lang-en|Caddie}}) та ''«[[Хлопчик і океан]]»'' ({{lang-en|Storm Boy}}){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
+
Австралійський [[кінематограф]] достатньо розвинений, щоб забезпечити внутрішній попит країни. Кіновиробництво в країні розпочалося [[1900 у кіно|1900]] року<ref name="УРЕ"/>. Перший у світі [[Повнометражний фільм|повнометражний]] (70 хв.) [[художній фільм]] ''«[[Історія банди Келлі]]»'' ({{lang-en|The Story of the Kelly Gang}}) [[1906 у кіно|1906]] року, що був занесений ЮНЕСКО до списку [[Програма ЮНЕСКО «Пам'ять світу»|«Пам'ять світу»]], спричинив бум австралійського кіновиробництва епохи [[Німе кіно|німих фільмів]]<ref name="A345"/>. Після Першої світової війни [[Голлівуд]] поступово монополізував індустрію<ref name="A346"/>. У післявоєнні роки кіноринок Австралії був заповнений американською кінопродукцією. Місцеве кіновиробництво концентрувалось навколо малобюджетних низькоякісних кінострічок «на один вечір». До [[1960-ті у кіно|1960-х]] років австралійське кіновиробництво фактично припинилось<ref name="A347"/>. У [[1974 у кіно|1974]]—[[1975 у кіно|1975]] роках лейбористський уряд уперше увів у дію програму субсидіювання національного кіновиробництва, було створено [[Австралійська федерація розвитку кіно|Австралійську федерацію розвитку кіно]]<ref name="УРЕ"/>, розпочалась ера так званої [[Австралійська хвиля|«Нової австралійської хвилі»]] ({{lang-en|Australian New Wave}})<ref name="A348"/>. На цій хвилі були створені такі кінофільми: комедії ''«[[Пригоди Барі Маккензі]]»'' ({{lang-en|The Adventures of Barry McKenzie}}) режисера [[Брюс Бересфорд|Брюса Бересфорда]] та ''«[[Елвін Перпл]]»'' ({{lang-en|Alvin Purple}}) [[Тім Берсталл|Тіма Берсталла]]; драма ''«[[До неділі дуже далеко]]»'' ({{lang-en|Sunday Too Far Away}}) [[Кен Хеннам|Кена Хеннама]]; провокаційні та успішні фільми, що досліджують тему національної ідентичності, такі як трилер ''«[[Небезпечне пробудження]]»'' ({{lang-en|Wake in Fright}}) [[1971 у кіно|1971]] року та військова драма ''«[[Галліполі (фільм, 1981)|Галліполі»]]'' ({{lang-en|Gallipoli}}) [[1981 у кіно|1981]] року<ref name="A348"/>{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. [[1978 у кіно|1978]] рік відзначився двома всесвітньо відомими кінокартинами про австралійських аборигенів: ''«[[Пісня Джиммі Блексміта]]»'' ({{lang-en|The Chant of Jimmie Blacksmith}}) [[Фред Скепісі|Фреда Скепісі]] та гостросоціальна фантастична драма ''«[[Остання хвиля]]»'' ({{lang-en|The Last Wave}}) [[Пітер Вір|Пітера Уїра]]. В останній картині знялися актори-аборигени [[Томмі Л'юїс]] та [[Девід Гулпіліл]]{{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}. Інші картини 1970-х років: ''«[[Моя блискуча кар'єра]]»'' ({{lang-en|My Brilliant Career}}), ''«[[Кедді]]»'' ({{lang-en|Caddie}}) та ''«[[Хлопчик і океан]]»'' ({{lang-en|Storm Boy}}){{sfn|Аничкин О. Н. и др.|1983|loc=Население и культура}}.
   
 
<small>
 
<small>
Рядок 1334: Рядок 1332:
 
</small>
 
</small>
   
У [[1980-ті у кіно|1980-ті]] роки серії пригодницьких фільмів ''«[[Крокодил Данді]]»'' ({{lang-en|Crocodile Dundee}}) та ''«[[Скажений Макс]]»'' ({{lang-en|Mad Max}}) стали міжнародними [[блокбастер]]ами, яскравими представниками хвилі австралійського [[Експлуатаційне кіно|експлуатаційного кіно]]&nbsp;— [[Озплоїтейшн]] ({{lang-en|Ozploitation}})<ref name="A348"/><ref name="A349"/>. У країні досить поширена індустрія [[Документальне кіно|документального кіно]] під патронажем державної організації науково-промислових досліджень, що базується у Мельбурні<ref name="УРЕ"/>. Деякі картини стають загальновідомим у світі й отримують світові нагороди, наприклад фільм ''«[[Кравчиня (фільм, 2015)|Кравчиня]]»'' або молодіжні серіали ''«[[Грозове каміння]]»'', ''«[[H2O: Просто додай води]]»'' та ''«[[На краю Всесвіту]]»''. 2015 року на кіноринку, заповненому іноземним медіаконтентом, австралійські кінофільми принесли 7,7&nbsp;% загальних касових зборів країни<ref name="A350"/>. Відомі австралійські кіноактори, лауреати кінопремії [[Оскар (кінопремія)|Оскар]]: [[Джеффрі Раш]], [[Ніколь Кідман]], [[Кейт Бланшетт]] і [[Хіт Леджер]]<ref name="A351"/>. У країні існує власна національна премія за досягнення в кіно та на телебаченні від [[Австралійська академія кінематографа і телебачення|Австралійської академії кінематографа і телебачення]], вручається щорічно з [[1958 у кіно|1958]] року&nbsp;— [[AACTA (премія)|AACTA]] ({{lang-en|AACTA Awards}})<ref name="AFI"/>.
+
У [[1980-ті у кіно|1980-ті]] роки серії пригодницьких фільмів ''«[[Крокодил Данді]]»'' ({{lang-en|Crocodile Dundee}}) та ''«[[Скажений Макс]]»'' ({{lang-en|Mad Max}}) стали міжнародними [[блокбастер]]ами, яскравими представниками хвилі австралійського [[Експлуатаційне кіно|експлуатаційного кіно]]&nbsp;— [[Озплоїтейшн]] ({{lang-en|Ozploitation}})<ref name="A348"/><ref name="A349"/>. У країні досить поширена індустрія [[Документальне кіно|документального кіно]] під патронажем державної організації науково-промислових досліджень, що базується у Мельбурні<ref name="УРЕ"/>. Деякі картини стають загальновідомим у світі й отримують світові нагороди, наприклад фільм ''«[[Кравчиня (фільм, 2015)|Кравчиня»]]'' або молодіжні серіали ''«[[Грозове каміння]]»'', ''«[[H2O: Просто додай води]]»'' та ''«[[На краю Всесвіту]]»''. 2015 року на кіноринку, заповненому іноземним медіаконтентом, австралійські кінофільми принесли 7,7 % загальних касових зборів країни<ref name="A350"/>. Відомі австралійські кіноактори, лауреати кінопремії [[Оскар (кінопремія)|Оскар]]: [[Джеффрі Раш]], [[Ніколь Кідман]], [[Кейт Бланшетт]] і [[Хіт Леджер]]<ref name="A351"/>. У країні існує власна національна премія за досягнення в кіно та на телебаченні від [[Австралійська академія кінематографа і телебачення|Австралійської академії кінематографа і телебачення]], вручається щорічно з [[1958 у кіно|1958]] року&nbsp;— [[AACTA (премія)|AACTA]] ({{lang-en|AACTA Awards}})<ref name="AFI"/>.
   
 
=== Засоби масової інформації ===
 
=== Засоби масової інформації ===
Рядок 1369: Рядок 1367:
 
Найбільші австралійські газети:
 
Найбільші австралійські газети:
 
* національні&nbsp;— «[[Остреліан]]» ({{lang-en|The Australian}}&nbsp;— «Австралієць») та «[[Австралійське фінансове ревю]]» ({{lang-en|The Australian Financial Review}})<ref name="A352"/>;
 
* національні&nbsp;— «[[Остреліан]]» ({{lang-en|The Australian}}&nbsp;— «Австралієць») та «[[Австралійське фінансове ревю]]» ({{lang-en|The Australian Financial Review}})<ref name="A352"/>;
* в Новому Південному Вельсі&nbsp;— «[[Сідні монінг геральд]]» ({{lang-en|The Sydney Morning Herald}}&nbsp;— «Сіднейський ранковий вісник»), найстаріша газета країни, що видається понині, заснована [[1831]] року, «[[Дейлі телеграф (Сідней)|Дейлі телеграф]]» ({{lang-en|The Daily Telegraph}}&nbsp;— «Щоденний телеграф») та «[[Сан (Сідней)|Сан]]» ({{lang-en|The Sun}}&nbsp;— «Сонце»), що видавалась з 1910 по 1988 рік<ref name="УРЕ"/>;
+
* в Новому Південному Вельсі&nbsp;— «[[Сідні монінг геральд]]» ({{lang-en|The Sydney Morning Herald}}&nbsp;— «Сіднейський ранковий вісник»), найстаріша газета країни, що видається понині, заснована [[1831]] року, «[[Дейлі телеграф (Сідней)|Дейлі телеграф»]] ({{lang-en|The Daily Telegraph}}&nbsp;— «Щоденний телеграф») та «[[Сан (Сідней)|Сан»]] ({{lang-en|The Sun}}&nbsp;— «Сонце»), що видавалась з 1910 по 1988 рік<ref name="УРЕ"/>;
* у штаті Вікторія&nbsp;— «[[Геральд Сан]]» ({{lang-en|Herald Sun}}), утворена 1990 року шляхом злиття однієї з найстаріших газет «[[Геральд (Мельбурн)|Геральд]]» ({{lang-en|The Herald}}&nbsp;— «Вісник»), що видавалась з [[1840]] року<ref name="УРЕ"/><ref name="УРЕ"/>, і «[[Сан ньюс пікторіел]]» ({{lang-en|The Sun News-Pictorial}}).
+
* у штаті Вікторія&nbsp;— «[[Геральд Сан]]» ({{lang-en|Herald Sun}}), утворена 1990 року шляхом злиття однієї з найстаріших газет «[[Геральд (Мельбурн)|Геральд»]] ({{lang-en|The Herald}}&nbsp;— «Вісник»), що видавалась з [[1840]] року<ref name="УРЕ"/><ref name="УРЕ"/>, і «[[Сан ньюс пікторіел]]» ({{lang-en|The Sun News-Pictorial}}).
   
Свого часу комуністична партія (з 1970-х років соціалістична) видавала газети «[[Трибюн (Австралія)|Трибюн]]» ({{lang-en|Tribune}}) і «[[Гардіан (Австралія)|Гардіан]]» ({{lang-en|The Guardian}}&nbsp;— «Вартовий»), журнал «[[Комьюніст ревю]]» ({{lang-en|Communist review}}).
+
Свого часу комуністична партія (з 1970-х років соціалістична) видавала газети «[[Трибюн (Австралія)|Трибюн»]] ({{lang-en|Tribune}}) і «[[Гардіан (Австралія)|Гардіан»]] ({{lang-en|The Guardian}}&nbsp;— «Вартовий»), журнал «[[Комьюніст ревю]]» ({{lang-en|Communist review}}).
   
 
{{seealso|Газети Австралії}}
 
{{seealso|Газети Австралії}}
Рядок 1410: Рядок 1408:
 
<ref name="Minahan">{{ref-en}} {{книга |автор = Minahan, James B. |заголовок =The Complete Guide to National Symbols and Emblems |посилання =https://books.google.com.ua/books?id=jfrWCQAAQBAJ&redir_esc=y |том= |відповідальний = |місце = |видавництво =ABC-CLIO |рік = 2009 |сторінок = |сторінки =65 | isbn= 978-0-313-34497-8 |ref =Minahan, James B. }}</ref>
 
<ref name="Minahan">{{ref-en}} {{книга |автор = Minahan, James B. |заголовок =The Complete Guide to National Symbols and Emblems |посилання =https://books.google.com.ua/books?id=jfrWCQAAQBAJ&redir_esc=y |том= |відповідальний = |місце = |видавництво =ABC-CLIO |рік = 2009 |сторінок = |сторінки =65 | isbn= 978-0-313-34497-8 |ref =Minahan, James B. }}</ref>
   
<ref name="Interpolau">{{Cite web 2 |headingon= yes |date= |url=https://www.interpol.int/Member-countries/Asia-South-Pacific/Australia |title=Australia / Asia & South Pacific / Member countries |publisher=[[Інтерпол |Interpol]] |website=interpol.int |accessdate=17 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190217170953/https://www.interpol.int/Member-countries/Asia-South-Pacific/Australia |deadlink= |archivedate=17 лютого 2019 року |lang= |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="Interpolau">{{Cite web 2 |headingon= yes |date= |url=https://www.interpol.int/Member-countries/Asia-South-Pacific/Australia |title=Australia / Asia & South Pacific / Member countries |publisher=[[Інтерпол|Interpol]] |website=interpol.int |accessdate=17 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190217170953/https://www.interpol.int/Member-countries/Asia-South-Pacific/Australia |deadlink= |archivedate=17 лютого 2019 року |lang= |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="trafficking">{{Cite web 2 |url= http://www.state.gov/g/tip/rls/tiprpt/2013/ |title= Trafficking in Persons Report 2013 |author= [[Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми США |Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons]] |website= [[Державний департамент США |U.S. State Department]] |date= 2013 рік |accessdate= 12 січня 2018 року |lang= en |showlang = 1 |ref = }}&nbsp;— щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.</ref>
+
<ref name="trafficking">{{Cite web 2 |url= http://www.state.gov/g/tip/rls/tiprpt/2013/ |title= Trafficking in Persons Report 2013 |author= [[Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми США|Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons]] |website= [[Державний департамент США|U.S. State Department]] |date= 2013 рік |accessdate= 12 січня 2018 року |lang= en |showlang = 1 |ref = }}&nbsp;— щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.</ref>
   
 
<ref name="thetimenow">{{cite web 2 |url = http://www.thetimenow.com/time-zone-converter.php |title = Time zone converter |work = Калькулятор різниці в часі між двома пунктами |publisher = The Time Now |date = 2017 |language = en |showlang = 1 |issn = |accessdate = 21 грудня 2017 року |ref = The Time Now }}</ref>
 
<ref name="thetimenow">{{cite web 2 |url = http://www.thetimenow.com/time-zone-converter.php |title = Time zone converter |work = Калькулятор різниці в часі між двома пунктами |publisher = The Time Now |date = 2017 |language = en |showlang = 1 |issn = |accessdate = 21 грудня 2017 року |ref = The Time Now }}</ref>
Рядок 1424: Рядок 1422:
 
<ref name="A13">{{книга |автор = Korsch RJ. et al. |частина = Australian island arcs through time: Geodynamic implications for the Archean and Proterozoic |посилання частина = |заголовок =Gondwana Research 19 |посилання = |том= |відповідальний = |місце = |видавництво = |рік = 2011 |сторінок = |сторінки =716–734 | isbn= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A13">{{книга |автор = Korsch RJ. et al. |частина = Australian island arcs through time: Geodynamic implications for the Archean and Proterozoic |посилання частина = |заголовок =Gondwana Research 19 |посилання = |том= |відповідальний = |місце = |видавництво = |рік = 2011 |сторінок = |сторінки =716–734 | isbn= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A15">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.australia.gov.au/about-australia/our-country/the-australian-continent |title=The Australian continent |publisher=[[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=australia.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212151838/https://www.australia.gov.au/about-australia/our-country/the-australian-continent |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A15">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.australia.gov.au/about-australia/our-country/the-australian-continent |title=The Australian continent |publisher=[[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=australia.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212151838/https://www.australia.gov.au/about-australia/our-country/the-australian-continent |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A16">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/deserts |title=Deserts | Geoscience Australia |publisher=[[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212152107/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/deserts |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A16">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/deserts |title=Deserts | Geoscience Australia |publisher=[[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212152107/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/deserts |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A17">{{Cite web 2 |headingon= yes |author=Kelly, Karina |date=13-09-1995 |url=http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |title=A Chat with Tim Flannery on Population Control |publisher=[[Australian Broadcasting Corporation]] |website=abc.net.au |accessdate=13 січня 2010 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100113095438/http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |deadlink= |archivedate=13 січня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = Kelly, Karina }}</ref>
 
<ref name="A17">{{Cite web 2 |headingon= yes |author=Kelly, Karina |date=13-09-1995 |url=http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |title=A Chat with Tim Flannery on Population Control |publisher=[[Australian Broadcasting Corporation]] |website=abc.net.au |accessdate=13 січня 2010 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100113095438/http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |deadlink= |archivedate=13 січня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = Kelly, Karina }}</ref>
   
<ref name="A18">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |author= Grant, Cameron |title=Damaged Dirt |website= 1degree.com.au |publisher= [[The Advertiser (Аделаїда) |The Advertiser]] |date=01-08-2007 |accessdate=6 липня 2010 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110706100423/http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf?download=1&filename=AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |deadlink= |archivedate=6 липня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =Grant, Cameron }}</ref>
+
<ref name="A18">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |author= Grant, Cameron |title=Damaged Dirt |website= 1degree.com.au |publisher= [[The Advertiser (Аделаїда)|The Advertiser]] |date=01-08-2007 |accessdate=6 липня 2010 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110706100423/http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf?download=1&filename=AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |deadlink= |archivedate=6 липня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =Grant, Cameron }}</ref>
   
<ref name="A19">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |title=Australia's Size Compared |publisher=[[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212154024/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A19">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |title=Australia's Size Compared |publisher=[[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212154024/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A20">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.environment.gov.au/parks/national-landscapes/index.html |title=Parks and Reserves — Australia's National Landscapes |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища та енергетики Австралії |Department of the Environment and Energy]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=environment.gov.au |accessdate=4 січня 2012 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212154024/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |deadlink= |archivedate=4 січня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A20">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.environment.gov.au/parks/national-landscapes/index.html |title=Parks and Reserves — Australia's National Landscapes |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища та енергетики Австралії|Department of the Environment and Energy]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=environment.gov.au |accessdate=4 січня 2012 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212154024/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/australias-size-compared |deadlink= |archivedate=4 січня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A23">{{книга |автор = [[Роберт Кассен |Cassen, Robert]] |заголовок =Rich Country Interests and Third World Development |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment |United Kingdom |Велика Британія}} |видавництво = [[Taylor & Francis]] |рік =1982 |сторінок = |сторінки = | isbn=978-0-7099-1930-8 |ref = Cassen, Robert }}</ref>
+
<ref name="A23">{{книга |автор = [[Роберт Кассен|Cassen, Robert]] |заголовок =Rich Country Interests and Third World Development |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment |United Kingdom |Велика Британія}} |видавництво = [[Taylor & Francis]] |рік =1982 |сторінок = |сторінки = | isbn=978-0-7099-1930-8 |ref = Cassen, Robert }}</ref>
   
 
<ref name="A24">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://finance.ninemsn.com.au/newsbusiness/8362821/australia-wealthiest-nation-in-world-report |title= Australia, wealthiest nation in the world |date= 20 жовтня 2011 року |accessdate= 21 липня 2012 року |website=finance.ninemsn.com.au |publisher= News9. Finance |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120721013637/http://finance.ninemsn.com.au/newsbusiness/8362821/australia-wealthiest-nation-in-world-report |deadlink= |archivedate= 21 липня 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A24">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://finance.ninemsn.com.au/newsbusiness/8362821/australia-wealthiest-nation-in-world-report |title= Australia, wealthiest nation in the world |date= 20 жовтня 2011 року |accessdate= 21 липня 2012 року |website=finance.ninemsn.com.au |publisher= News9. Finance |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120721013637/http://finance.ninemsn.com.au/newsbusiness/8362821/australia-wealthiest-nation-in-world-report |deadlink= |archivedate= 21 липня 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A25">{{Cite news |url=http://www.smh.com.au/executive-style/luxury/australians-the-worlds-wealthiest-20111101-1mt2r.html |title=Australians the world's wealthiest |publisher=[[Сідні монінг геральд |The Sydney Morning Herald]] |date=31 жовтня 2011 року |accessdate=31 жовтня 2011 року }}</ref>
+
<ref name="A25">{{Cite news |url=http://www.smh.com.au/executive-style/luxury/australians-the-worlds-wealthiest-20111101-1mt2r.html |title=Australians the world's wealthiest |publisher=[[Сідні монінг геральд|The Sydney Morning Herald]] |date=31 жовтня 2011 року |accessdate=31 жовтня 2011 року }}</ref>
   
<ref name="A26">{{книга |автор =Taçon, Paul S.C. |частина = Australia |посилання частина = |заголовок = Handbook of Rock Art Research |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment |Walnut Creek |Волнат-Крик}} |видавництво = [[Rowman & Littlefield |AltaMira Press]] |рік = 2001 |сторінок = |сторінки =531–575 | isbn=978-0-7425-0256-7 |ref = Taçon, Paul S. C. }}</ref>
+
<ref name="A26">{{книга |автор =Taçon, Paul S.C. |частина = Australia |посилання частина = |заголовок = Handbook of Rock Art Research |посилання = |том= |відповідальний = |місце = {{comment |Walnut Creek |Волнат-Крик}} |видавництво = [[Rowman & Littlefield|AltaMira Press]] |рік = 2001 |сторінок = |сторінки =531–575 | isbn=978-0-7425-0256-7 |ref = Taçon, Paul S. C. }}</ref>
   
 
<ref name="A27">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2015/01/weodata/ |title= World Economic Outlook Database, April 2015
 
<ref name="A27">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2015/01/weodata/ |title= World Economic Outlook Database, April 2015
Рядок 1448: Рядок 1446:
 
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150906100138/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2015/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=39&pr.y=6&sy=2012&ey=2012&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C668%2C914%2C672%2C612%2C946%2C614%2C137%2C311%2C962%2C213%2C674%2C911%2C676%2C193%2C548%2C122%2C556%2C912%2C678%2C313%2C181%2C419%2C867%2C513%2C682%2C316%2C684%2C913%2C273%2C124%2C868%2C339%2C921%2C638%2C948%2C514%2C943%2C218%2C686%2C963%2C688%2C616%2C518%2C223%2C728%2C516%2C558%2C918%2C138%2C748%2C196%2C618%2C278%2C522%2C692%2C622%2C694%2C156%2C142%2C624%2C449%2C626%2C564%2C628%2C565%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C135%2C321%2C716%2C243%2C456%2C248%2C722%2C469%2C942%2C253%2C718%2C642%2C724%2C643%2C576%2C939%2C936%2C644%2C961%2C819%2C813%2C172%2C199%2C132%2C733%2C646%2C184%2C648%2C524%2C915%2C361%2C134%2C362%2C652%2C364%2C174%2C732%2C328%2C366%2C258%2C734%2C656%2C144%2C654%2C146%2C336%2C463%2C263%2C528%2C268%2C923%2C532%2C738%2C944%2C578%2C176%2C537%2C534%2C742%2C536%2C866%2C429%2C369%2C433%2C744%2C178%2C186%2C436%2C925%2C136%2C869%2C343%2C746%2C158%2C926%2C439%2C466%2C916%2C112%2C664%2C111%2C826%2C298%2C542%2C927%2C967%2C846%2C443%2C299%2C917%2C582%2C544%2C474%2C941%2C754%2C446%2C698%2C666&s=NGDPDPC&grp=0&a= |deadlink= |archivedate= 6 вересня 2015 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150906100138/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2015/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=39&pr.y=6&sy=2012&ey=2012&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C668%2C914%2C672%2C612%2C946%2C614%2C137%2C311%2C962%2C213%2C674%2C911%2C676%2C193%2C548%2C122%2C556%2C912%2C678%2C313%2C181%2C419%2C867%2C513%2C682%2C316%2C684%2C913%2C273%2C124%2C868%2C339%2C921%2C638%2C948%2C514%2C943%2C218%2C686%2C963%2C688%2C616%2C518%2C223%2C728%2C516%2C558%2C918%2C138%2C748%2C196%2C618%2C278%2C522%2C692%2C622%2C694%2C156%2C142%2C624%2C449%2C626%2C564%2C628%2C565%2C228%2C283%2C924%2C853%2C233%2C288%2C632%2C293%2C636%2C566%2C634%2C964%2C238%2C182%2C662%2C453%2C960%2C968%2C423%2C922%2C935%2C714%2C128%2C862%2C611%2C135%2C321%2C716%2C243%2C456%2C248%2C722%2C469%2C942%2C253%2C718%2C642%2C724%2C643%2C576%2C939%2C936%2C644%2C961%2C819%2C813%2C172%2C199%2C132%2C733%2C646%2C184%2C648%2C524%2C915%2C361%2C134%2C362%2C652%2C364%2C174%2C732%2C328%2C366%2C258%2C734%2C656%2C144%2C654%2C146%2C336%2C463%2C263%2C528%2C268%2C923%2C532%2C738%2C944%2C578%2C176%2C537%2C534%2C742%2C536%2C866%2C429%2C369%2C433%2C744%2C178%2C186%2C436%2C925%2C136%2C869%2C343%2C746%2C158%2C926%2C439%2C466%2C916%2C112%2C664%2C111%2C826%2C298%2C542%2C927%2C967%2C846%2C443%2C299%2C917%2C582%2C544%2C474%2C941%2C754%2C446%2C698%2C666&s=NGDPDPC&grp=0&a= |deadlink= |archivedate= 6 вересня 2015 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A28">{{Стаття |автор=Nan Tian, Aude Fleurant, Alexandra Kuimova, Pieter D. Wezeman and Siemon T. Wezeman |назва=Trends in World Military Expenditure, 2017 |посилання=https://www.sipri.org/sites/default/files/2018-04/sipri_fs_1805_milex_2017.pdf |відповідальний= |видання=SIPRI Fact Sheet |тип= |місце ={{comment |Solna, Sweden |Солна}} |видавництво = [[Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру |SIPRI]] |рік=2018 |місяць=May |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
+
<ref name="A28">{{Стаття |автор=Nan Tian, Aude Fleurant, Alexandra Kuimova, Pieter D. Wezeman and Siemon T. Wezeman |назва=Trends in World Military Expenditure, 2017 |посилання=https://www.sipri.org/sites/default/files/2018-04/sipri_fs_1805_milex_2017.pdf |відповідальний= |видання=SIPRI Fact Sheet |тип= |місце ={{comment |Solna, Sweden |Солна}} |видавництво = [[Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру|SIPRI]] |рік=2018 |місяць=May |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
   
 
<ref name="A29">{{Cite web 2 |date=27-06-2017 |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/2024.0 |title=2024.0&nbsp;— Census of Population and Housing: Australia Revealed, 2016 |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |website=abs.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212170258/http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/2024.0 |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A29">{{Cite web 2 |date=27-06-2017 |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/2024.0 |title=2024.0&nbsp;— Census of Population and Housing: Australia Revealed, 2016 |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |website=abs.gov.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212170258/http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/2024.0 |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1501: Рядок 1499:
 
<ref name="A205">{{Стаття |автор=Gallagher, P. W. |назва=Setting the agenda for trade negotiations: Australia and the Cairns group |посилання= |відповідальний= |видання=Australian Journal of International Affairs |тип= |місце = |видавництво =|рік=1988 |місяць=April |том= |випуск= |номер=42 |сторінки=3–8 |issn= |bibcode= |doi=10.1080/10357718808444955 |pmid= |мова= }}</ref>
 
<ref name="A205">{{Стаття |автор=Gallagher, P. W. |назва=Setting the agenda for trade negotiations: Australia and the Cairns group |посилання= |відповідальний= |видання=Australian Journal of International Affairs |тип= |місце = |видавництво =|рік=1988 |місяць=April |том= |випуск= |номер=42 |сторінки=3–8 |issn= |bibcode= |doi=10.1080/10357718808444955 |pmid= |мова= }}</ref>
   
<ref name="A224">{{Стаття |автор= |назва=Khosa, Raspal |посилання= |відповідальний= |видання=Australian Defence Almanac 2004–05 |тип= |місце = {{comment |Canberra. |Канберра}} |видавництво = [[Австралійський інститут стратегічних досліджень |Australian Strategic Policy Institute]] (ASPI) |рік=2004 |місяць= |сторінки=4 |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= en }}</ref>
+
<ref name="A224">{{Стаття |автор= |назва=Khosa, Raspal |посилання= |відповідальний= |видання=Australian Defence Almanac 2004–05 |тип= |місце = {{comment |Canberra. |Канберра}} |видавництво = [[Австралійський інститут стратегічних досліджень|Australian Strategic Policy Institute]] (ASPI) |рік=2004 |місяць= |сторінки=4 |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= en }}</ref>
   
 
<ref name="A225">{{Стаття |автор=Nan Tian, Aude Fleurant, Alexandra Kuimova, Pieter D. Wezeman and Siemon T. Wezeman |назва=Trends in World Military Expenditure, 2016 |посилання=https://www.sipri.org/sites/default/files/Trends-world-military-expenditure-2016.pdf |відповідальний= |видання=SIPRI Fact Sheet |тип= |місце ={{comment |Solna, Sweden |Солна}} |видавництво = [[Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру|SIPRI]] |рік=2017 |місяць=April |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
 
<ref name="A225">{{Стаття |автор=Nan Tian, Aude Fleurant, Alexandra Kuimova, Pieter D. Wezeman and Siemon T. Wezeman |назва=Trends in World Military Expenditure, 2016 |посилання=https://www.sipri.org/sites/default/files/Trends-world-military-expenditure-2016.pdf |відповідальний= |видання=SIPRI Fact Sheet |тип= |місце ={{comment |Solna, Sweden |Солна}} |видавництво = [[Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру|SIPRI]] |рік=2017 |місяць=April |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
   
<ref name="A226">{{Cite web 2 |headingon= yes |date=2019 |url=http://www.defence.gov.au/operations/ |title= Global Operations |publisher=[[Міністерство оборони Австралії |Department of Defence]] |website=defence.gov.au |accessdate=17 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190217165316/http://www.defence.gov.au/operations/ |deadlink= |archivedate=17 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A226">{{Cite web 2 |headingon= yes |date=2019 |url=http://www.defence.gov.au/operations/ |title= Global Operations |publisher=[[Міністерство оборони Австралії|Department of Defence]] |website=defence.gov.au |accessdate=17 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190217165316/http://www.defence.gov.au/operations/ |deadlink= |archivedate=17 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A255">{{ref-en}} {{книга |автор = |частина = Culture and recreation. Sport and recreation |посилання частина = http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/94713ad445ff1425ca25682000192af2/54D3952E4E221C93CA256F7200832FB2?opendocument |заголовок =Year Book Australia, 2005 |посилання = | місце = {{comment|Canberra|Канберра}} |видавництво = [[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |рік =2005 |сторінок = |сторінки = | isbn= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A255">{{ref-en}} {{книга |автор = |частина = Culture and recreation. Sport and recreation |посилання частина = http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/94713ad445ff1425ca25682000192af2/54D3952E4E221C93CA256F7200832FB2?opendocument |заголовок =Year Book Australia, 2005 |посилання = | місце = {{comment|Canberra|Канберра}} |видавництво = [[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |рік =2005 |сторінок = |сторінки = | isbn= |ref = }}</ref>
Рядок 1556: Рядок 1554:
 
<ref name="A279">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.australiangeographic.com.au/news/2011/08/a-mission-to-save-indigenous-languages/ |author=Beau Gamble |authorlink= |title=A mission to save indigenous languages |date=2011-08-19 |accessdate=18 березня 2016 року |website=australiangeographic.com.au |type= |publisher=[[Australian Geographic]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131224075354/http://www.australiangeographic.com.au/news/2011/08/a-mission-to-save-indigenous-languages/ |deadlink= |archivedate=24 грудня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A279">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.australiangeographic.com.au/news/2011/08/a-mission-to-save-indigenous-languages/ |author=Beau Gamble |authorlink= |title=A mission to save indigenous languages |date=2011-08-19 |accessdate=18 березня 2016 року |website=australiangeographic.com.au |type= |publisher=[[Australian Geographic]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131224075354/http://www.australiangeographic.com.au/news/2011/08/a-mission-to-save-indigenous-languages/ |deadlink= |archivedate=24 грудня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A280">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.arts.gov.au/__data/assets/pdf_file/0006/35637/nils-report-2005.pdf |author= |authorlink= |title=National Indigenous Languages Survey Report 2005 |date= |accessdate=5 вересня 2009 року |website=arts.gov.au |type= |publisher= [[Міністерство зв'язку, інформаційних технологій та мистецтв Австралії|Department of Communications, Information Technology and the Arts]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090709141347/http://www.arts.gov.au/__data/assets/pdf_file/0006/35637/nils-report-2005.pdf |deadlink= |archivedate=9 липня 2009 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A280">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.arts.gov.au/__data/assets/pdf_file/0006/35637/nils-report-2005.pdf |author= |authorlink= |title=National Indigenous Languages Survey Report 2005 |date= |accessdate=5 вересня 2009 року |website=arts.gov.au |type= |publisher= [[Міністерство зв'язку, інформаційних технологій та мистецтв Австралії|Department of Communications, Information Technology and the Arts]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090709141347/http://www.arts.gov.au/__data/assets/pdf_file/0006/35637/nils-report-2005.pdf |deadlink= |archivedate=9 липня 2009 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A281">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/4713.0 |author= |authorlink= |title=4713.0 – Population Characteristics, Aboriginal and Torres Strait Islander Australians |accessdate=04-05-2010 |date=2006 |website=abs.gov.au |type= |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |accessdate=7 грудня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A281">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/mf/4713.0 |author= |authorlink= |title=4713.0 – Population Characteristics, Aboriginal and Torres Strait Islander Australians |accessdate=04-05-2010 |date=2006 |website=abs.gov.au |type= |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |accessdate=7 грудня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1578: Рядок 1576:
 
<ref name="A290">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/Lookup/by+Subject/4125.0~Jan+2012~Main+Features~Life+expectancy~3110 |title= Life expectancy |date=2012-02-07 |website=abs.gov.au |type= |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |accessdate=16 серпня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A290">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.abs.gov.au/ausstats/abs@.nsf/Lookup/by+Subject/4125.0~Jan+2012~Main+Features~Life+expectancy~3110 |title= Life expectancy |date=2012-02-07 |website=abs.gov.au |type= |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |accessdate=16 серпня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A291">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.health.gov.au/internet/skincancer/publishing.nsf/Content/fact-2 |title= Skin cancer – key statistics |date= |accessdate=8 лютого 2014 року |website=health.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство охорони здоров'я Австралії|Department of Health and Ageing]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140208171642/http://www.health.gov.au/internet/skincancer/publishing.nsf/Content/fact-2 |deadlink= |archivedate=8 лютого 2014 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A291">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.health.gov.au/internet/skincancer/publishing.nsf/Content/fact-2 |title= Skin cancer – key statistics |date= |accessdate=8 лютого 2014 року |website=health.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство охорони здоров'я Австралії|Department of Health and Ageing]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140208171642/http://www.health.gov.au/internet/skincancer/publishing.nsf/Content/fact-2 |deadlink= |archivedate=8 лютого 2014 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A292">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aihw.gov.au/publications/hwe/bodaiia03/bodaiia03-c05.pdf |title= Risks to health in Australia |website=aihw.gov.au |type= |publisher=[[Австралійський інститут здоров'я і добробуту|Australian Institute of Health and Welfare]] |date=26-02-2012 |accessdate= 26 лютого 2011 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110226105813/http://www.aihw.gov.au/publications/hwe/bodaiia03/bodaiia03-c05.pdf |deadlink= |archivedate=26 лютого 2011 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A292">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aihw.gov.au/publications/hwe/bodaiia03/bodaiia03-c05.pdf |title= Risks to health in Australia |website=aihw.gov.au |type= |publisher=[[Австралійський інститут здоров'я і добробуту|Australian Institute of Health and Welfare]] |date=26-02-2012 |accessdate= 26 лютого 2011 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110226105813/http://www.aihw.gov.au/publications/hwe/bodaiia03/bodaiia03-c05.pdf |deadlink= |archivedate=26 лютого 2011 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1586: Рядок 1584:
 
<ref name="A294">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.iaso.org/site_media/uploads/Global_prevalence_of_adult_obesity_Ranking_by_country_2012.pdf |title= % Global prevalence of adult obesity (BMI ≥ 30 kg/m²): country rankings 2012 |website=iaso.org |type= |publisher= [[Міжнародна асоціація дослідження ожиріння|International Association for the Study of Obesity]] IASO |accessdate= 29 вересня 2012 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120829014750/http://www.iaso.org/site_media/uploads/Global_prevalence_of_adult_obesity_Ranking_by_country_2012.pdf |deadlink= |archivedate=29 серпня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A294">{{Cite web 2 |headingon= yes |url= http://www.iaso.org/site_media/uploads/Global_prevalence_of_adult_obesity_Ranking_by_country_2012.pdf |title= % Global prevalence of adult obesity (BMI ≥ 30 kg/m²): country rankings 2012 |website=iaso.org |type= |publisher= [[Міжнародна асоціація дослідження ожиріння|International Association for the Study of Obesity]] IASO |accessdate= 29 вересня 2012 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120829014750/http://www.iaso.org/site_media/uploads/Global_prevalence_of_adult_obesity_Ranking_by_country_2012.pdf |deadlink= |archivedate=29 серпня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A295">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.health.gov.au/internet/main/Publishing.nsf/Content/health-pubhlth-strateg-hlthwt-obesity.htm |title= About Overweight and Obesity |accessdate= 7 травня 2010 року |website=health.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство охорони здоров'я Австралії|Department of Health and Ageing]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100507033011/http://www.health.gov.au/internet/main/publishing.nsf/Content/health-pubhlth-strateg-hlthwt-obesity.htm |deadlink= |archivedate=7 травня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A295">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.health.gov.au/internet/main/Publishing.nsf/Content/health-pubhlth-strateg-hlthwt-obesity.htm |title= About Overweight and Obesity |accessdate= 7 травня 2010 року |website=health.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство охорони здоров'я Австралії|Department of Health and Ageing]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100507033011/http://www.health.gov.au/internet/main/publishing.nsf/Content/health-pubhlth-strateg-hlthwt-obesity.htm |deadlink= |archivedate=7 травня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A296">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aihw.gov.au/overweight-and-obesity/ |title= Overweight and obesity |website=aihw.gov.au |type= |publisher=[[Австралійський інститут здоров'я і добробуту|Australian Institute of Health and Welfare]] |accessdate=28 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A296">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aihw.gov.au/overweight-and-obesity/ |title= Overweight and obesity |website=aihw.gov.au |type= |publisher=[[Австралійський інститут здоров'я і добробуту|Australian Institute of Health and Welfare]] |accessdate=28 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A297">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.dfat.gov.au/facts/healthcare.html |author= |authorlink= |date=2008 |title= Health care in Australia. About Australia |website=dfat.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100404084746/http://www.dfat.gov.au/facts/healthcare.html |deadlink= |archivedate=4 квітня 2010 року |accessdate=11 травня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A297">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.dfat.gov.au/facts/healthcare.html |author= |authorlink= |date=2008 |title= Health care in Australia. About Australia |website=dfat.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100404084746/http://www.dfat.gov.au/facts/healthcare.html |deadlink= |archivedate=4 квітня 2010 року |accessdate=11 травня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A298">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aph.gov.au/library/intguide/SP/medicare.htm |author=Biggs, Amanda |authorlink= |title= Medicare – Background Brief |date=29-10-2004 |website=aph.gov.au |type= |publisher=[[Парламент Австралії|Parliament of Australia]] : [[Бібліотека парламенту Австралії|Parliamentary Library]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100414012007/http://www.aph.gov.au/library/intguide/SP/medicare.htm |deadlink= |archivedate=14 квітня 2010 року |accessdate=16 квітня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref =Biggs A. }}</ref>
 
<ref name="A298">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.aph.gov.au/library/intguide/SP/medicare.htm |author=Biggs, Amanda |authorlink= |title= Medicare – Background Brief |date=29-10-2004 |website=aph.gov.au |type= |publisher=[[Парламент Австралії|Parliament of Australia]] : [[Бібліотека парламенту Австралії|Parliamentary Library]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100414012007/http://www.aph.gov.au/library/intguide/SP/medicare.htm |deadlink= |archivedate=14 квітня 2010 року |accessdate=16 квітня 2010 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref =Biggs A. }}</ref>
Рядок 1604: Рядок 1602:
 
<ref name="A303">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date=19-11-2013 |url=http://www.immi.gov.au/living-in-australia/settle-in-australia/everyday-life/education |title=Education |type= |publisher=[[Міністерство імміграції та захисту кордонів Австралії|Department of Immigration and Border Protection]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=immi.gov.au |accessdate=18 лютого 2014 року |archiveurl=/https://web.archive.org/web/20140218220904/http://www.immi.gov.au/living-in-australia/settle-in-australia/everyday-life/education |deadlink= |archivedate=18 лютого 2014 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A303">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date=19-11-2013 |url=http://www.immi.gov.au/living-in-australia/settle-in-australia/everyday-life/education |title=Education |type= |publisher=[[Міністерство імміграції та захисту кордонів Австралії|Department of Immigration and Border Protection]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=immi.gov.au |accessdate=18 лютого 2014 року |archiveurl=/https://web.archive.org/web/20140218220904/http://www.immi.gov.au/living-in-australia/settle-in-australia/everyday-life/education |deadlink= |archivedate=18 лютого 2014 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A304">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date=01-05-2008 |url=http://www.dfat.gov.au/facts/education_in_australia.html |title=About Australia: Our System of Education |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=dfat.gov.au |accessdate=14 травня 2011 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110514101140/http://www.dfat.gov.au/facts/education_in_australia.html |deadlink= |archivedate=14 травня 2011 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A304">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date=01-05-2008 |url=http://www.dfat.gov.au/facts/education_in_australia.html |title=About Australia: Our System of Education |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=dfat.gov.au |accessdate=14 травня 2011 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110514101140/http://www.dfat.gov.au/facts/education_in_australia.html |deadlink= |archivedate=14 травня 2011 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A305">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date= |url= http://det.wa.edu.au/schoolsandyou/detcms/navigation/parents-and-community/schooling/?oid=Category-id-3869597 |title=Schools and You. Parents and community. Schooling |type= |publisher=[[Міністерство освіти Австралії|The Department of Education]] |website=det.wa.edu.au |accessdate=21 березня 2012 року |archiveurl= https://web.archive.org/web/20120321204923/http://det.wa.edu.au/schoolsandyou/detcms/navigation/parents-and-community/schooling/?oid=Category-id-3869597 |deadlink= |archivedate=21 березня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A305">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date= |url= http://det.wa.edu.au/schoolsandyou/detcms/navigation/parents-and-community/schooling/?oid=Category-id-3869597 |title=Schools and You. Parents and community. Schooling |type= |publisher=[[Міністерство освіти Австралії|The Department of Education]] |website=det.wa.edu.au |accessdate=21 березня 2012 року |archiveurl= https://web.archive.org/web/20120321204923/http://det.wa.edu.au/schoolsandyou/detcms/navigation/parents-and-community/schooling/?oid=Category-id-3869597 |deadlink= |archivedate=21 березня 2012 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1612: Рядок 1610:
 
<ref name="A307">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date= |url=https://www.legislation.nsw.gov.au/#/view/act/1990/8/whole |title=Education Act. Section 21 |type= |publisher=[[Парламент Нового Південного Уельсу|NSW Legislation]] |website=legislation.nsw.gov.au |accessdate=6 березня 2019 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190306130607/https://www.legislation.nsw.gov.au/ |deadlink= |archivedate=6 березня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A307">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= |authorlink= |date= |url=https://www.legislation.nsw.gov.au/#/view/act/1990/8/whole |title=Education Act. Section 21 |type= |publisher=[[Парламент Нового Південного Уельсу|NSW Legislation]] |website=legislation.nsw.gov.au |accessdate=6 березня 2019 року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190306130607/https://www.legislation.nsw.gov.au/ |deadlink= |archivedate=6 березня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A308"></ref>
+
<ref name="A308"/>
<ref name="A309"></ref>
+
<ref name="A309"/>
<ref name="A310"></ref>
+
<ref name="A310"/>
<ref name="A311"></ref>
+
<ref name="A311"/>
<ref name="A312"></ref>
+
<ref name="A312"/>
<ref name="A313"></ref>
+
<ref name="A313"/>
<ref name="A314"></ref>
+
<ref name="A314"/>
<ref name="A315"></ref>
+
<ref name="A315"/>
<ref name="A316"></ref>
+
<ref name="A316"/>
<ref name="A317"></ref>
+
<ref name="A317"/>
<ref name="A318"></ref>
+
<ref name="A318"/>
<ref name="A319"></ref>
+
<ref name="A319"/>
<ref name="A320"></ref>
+
<ref name="A320"/>
<ref name="A321"></ref>
+
<ref name="A321"/>
   
 
<ref name="A345">{{Стаття |автор=Chichester, Jo |назва=Return of the Kelly Gang |посилання=https://web.archive.org/web/20100204220758/http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID%3D37899%26URL_DO%3DDO_TOPIC%26URL_SECTION%3D201.html |відповідальний= |видання=[[Кур'єр ЮНЕСКО|UNESCO Courier]] |тип= |місце = |видавництво =[[ЮНЕСКО|UNESCO]] |рік=2007 |місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
 
<ref name="A345">{{Стаття |автор=Chichester, Jo |назва=Return of the Kelly Gang |посилання=https://web.archive.org/web/20100204220758/http://portal.unesco.org/en/ev.php-URL_ID%3D37899%26URL_DO%3DDO_TOPIC%26URL_SECTION%3D201.html |відповідальний= |видання=[[Кур'єр ЮНЕСКО|UNESCO Courier]] |тип= |місце = |видавництво =[[ЮНЕСКО|UNESCO]] |рік=2007 |місяць= |том= |випуск= |номер= |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en }}</ref>
Рядок 1631: Рядок 1629:
 
<ref name="A346">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=https://afcarchive.screenaustralia.gov.au/downloads/policies/early%20history_final1.pdf |author= |authorlink= |title=The first wave of Australian feature film production |date= |accessdate=5 березня 2019 року |website=fcarchive.screenaustralia.gov.au |type= |publisher= |archiveurl= |deadlink= |archivedate= |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A346">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=https://afcarchive.screenaustralia.gov.au/downloads/policies/early%20history_final1.pdf |author= |authorlink= |title=The first wave of Australian feature film production |date= |accessdate=5 березня 2019 року |website=fcarchive.screenaustralia.gov.au |type= |publisher= |archiveurl= |deadlink= |archivedate= |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A347">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/film |author= |authorlink= |title=Film in Australia |date= |accessdate=28 лютого 2019 року |website=Australian Government: Culture Portal |type= |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища, вод, пам'яток і мистецтв Австралії|Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Commonwealth of Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110327002350/http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/film/ |deadlink= |archivedate=27 березня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A347">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/film |author= |authorlink= |title=Film in Australia |date= |accessdate=28 лютого 2019 року |website=Australian Government: Culture Portal |type= |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища, вод, пам'яток і мистецтв Австралії|Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Commonwealth of Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110327002350/http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/film/ |deadlink= |archivedate=27 березня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A348">{{Стаття |автор =Krausz, Peter |назва=Australian Identity: A Cinematic Roll Call |посилання=http://students.adelaidehs.sa.edu.au/Subjects/Issues/australianidentity.pdf |відповідальний= |видання=Australian Screen Education Online |тип= |місце = |видавництво =|рік= 2002 |місяць= |том= |випуск= |номер=29 |сторінки=24–29 |issn=1443-1629 |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en |ref =Krausz P. }}</ref>
 
<ref name="A348">{{Стаття |автор =Krausz, Peter |назва=Australian Identity: A Cinematic Roll Call |посилання=http://students.adelaidehs.sa.edu.au/Subjects/Issues/australianidentity.pdf |відповідальний= |видання=Australian Screen Education Online |тип= |місце = |видавництво =|рік= 2002 |місяць= |том= |випуск= |номер=29 |сторінки=24–29 |issn=1443-1629 |bibcode= |doi= |pmid= |мова=en |ref =Krausz P. }}</ref>
Рядок 1651: Рядок 1649:
 
<ref name="A356">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.teachers.ash.org.au/bushtucker/ |author= |authorlink= |title=Bush Tucker Plants, or Bush Food |date= |accessdate=26 квітня 2011 року |website=teachers.ash.org.au |type= |publisher= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110511094258/http://www.teachers.ash.org.au/bushtucker/ |deadlink= |archivedate=11 травня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A356">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.teachers.ash.org.au/bushtucker/ |author= |authorlink= |title=Bush Tucker Plants, or Bush Food |date= |accessdate=26 квітня 2011 року |website=teachers.ash.org.au |type= |publisher= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110511094258/http://www.teachers.ash.org.au/bushtucker/ |deadlink= |archivedate=11 травня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="A357">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/foodanddrink/ |author= |authorlink= |title=Australian food and drink |date= |accessdate= |website=cultureandrecreation.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища, вод, пам'яток і мистецтв Австралії|Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100326134155/http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/foodanddrink/ |deadlink= |archivedate=26 березня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="A357">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/foodanddrink/ |author= |authorlink= |title=Australian food and drink |date= |accessdate= |website=cultureandrecreation.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство навколишнього середовища, вод, пам'яток і мистецтв Австралії|Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100326134155/http://www.cultureandrecreation.gov.au/articles/foodanddrink/ |deadlink= |archivedate=26 березня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="A358">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.sbs.com.au/food/cuisineindex/RecipeByCuisineMain/383 |author= |authorlink= |title=Modern Australian recipes and Modern Australian cuisine |date= |accessdate=23 квітня 2010 року |website=sbs.com.au |type= |publisher= [[Special Broadcasting Service|SBS Food]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100503111747/http://www.sbs.com.au/food/cuisineindex/RecipeByCuisineMain/383 |deadlink= |archivedate=3 травня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="A358">{{Cite web 2 |headingon= yes |url=http://www.sbs.com.au/food/cuisineindex/RecipeByCuisineMain/383 |author= |authorlink= |title=Modern Australian recipes and Modern Australian cuisine |date= |accessdate=23 квітня 2010 року |website=sbs.com.au |type= |publisher= [[Special Broadcasting Service|SBS Food]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100503111747/http://www.sbs.com.au/food/cuisineindex/RecipeByCuisineMain/383 |deadlink= |archivedate=3 травня 2010 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1691: Рядок 1689:
 
<ref name="census2016">{{Cite web 2 |date=2016 |url=http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/036 |title=2016 Census QuickStats: Australia |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |website=quickstats.censusdata.abs.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209193116/http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/036 |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="census2016">{{Cite web 2 |date=2016 |url=http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/036 |title=2016 Census QuickStats: Australia |publisher=[[Австралійське бюро статистики|Australian Bureau of Statistics]] |website=quickstats.censusdata.abs.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209193116/http://quickstats.censusdata.abs.gov.au/census_services/getproduct/census/2016/quickstat/036 |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="IOM">{{Cite web 2 |date=15-02-2019 |url=https://www.iom.int/countries |title=Countries&nbsp;— IOM |publisher=[[Міжнародна організація з міграції |International Organization for Migration]] |website=iom.int |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="IOM">{{Cite web 2 |date=15-02-2019 |url=https://www.iom.int/countries |title=Countries&nbsp;— IOM |publisher=[[Міжнародна організація з міграції|International Organization for Migration]] |website=iom.int |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="UNDOC">{{Cite web 2 |date= 2009 рік |url=http://www.unodc.org/unodc/en/human-trafficking/global-report-on-trafficking-in-persons.html |title=UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery |publisher= [[Управління ООН з наркотиків і злочинності |UNODC]] |website=unodc.org |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote=Доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі. |ref = }}</ref>
+
<ref name="UNDOC">{{Cite web 2 |date= 2009 рік |url=http://www.unodc.org/unodc/en/human-trafficking/global-report-on-trafficking-in-persons.html |title=UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery |publisher= [[Управління ООН з наркотиків і злочинності|UNODC]] |website=unodc.org |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote=Доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі. |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="UNSD">{{Cite web 2 |date= 2009 рік |url=http://unstats.un.org/unsd/Demographic/products/dyb/dybcensus/V1_Table2.pdf |title=Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics |publisher= [[Статистичний відділ ООН|United Nations Statistical Division]] |website=unstats.un.org |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="UNSD">{{Cite web 2 |date= 2009 рік |url=http://unstats.un.org/unsd/Demographic/products/dyb/dybcensus/V1_Table2.pdf |title=Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics |publisher= [[Статистичний відділ ООН|United Nations Statistical Division]] |website=unstats.un.org |accessdate=15 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
Рядок 1709: Рядок 1707:
 
<ref name="softpedia">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= Stefan Anitei |date= 09-05-2007 |url=https://news.softpedia.com/news/Both-Aborigines-and-Europeans-Rooted-in-Africa-54225.shtml |title=Both Australian Aborigines and Europeans Rooted in Africa&nbsp;– 50,000 years ago |publisher= [[Softpedia]] |website=softpedia.com |accessdate=11 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190211175348/https://news.softpedia.com/news/Both-Aborigines-and-Europeans-Rooted-in-Africa-54225.shtml |deadlink= |archivedate=11 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref =Stefan Anitei }}</ref>
 
<ref name="softpedia">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= Stefan Anitei |date= 09-05-2007 |url=https://news.softpedia.com/news/Both-Aborigines-and-Europeans-Rooted-in-Africa-54225.shtml |title=Both Australian Aborigines and Europeans Rooted in Africa&nbsp;– 50,000 years ago |publisher= [[Softpedia]] |website=softpedia.com |accessdate=11 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190211175348/https://news.softpedia.com/news/Both-Aborigines-and-Europeans-Rooted-in-Africa-54225.shtml |deadlink= |archivedate=11 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref =Stefan Anitei }}</ref>
   
<ref name="unwto">{{Cite web 2 |date= |url=http://www2.unwto.org/members/states |title=UNWTO Member States |publisher= |website=[[Всесвітня туристична організація|World Tourism Organization]] (UNWTO) is a specialized agency of the [[Організація Об'єднаних Націй |United Nations]] |accessdate=8 березня 2018 року |archiveurl=http://web.archive.org/20180308201333/http://www2.unwto.org/members/states |deadlink= |archivedate=8 березня 2018 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = Поточні члени організації. }}</ref>
+
<ref name="unwto">{{Cite web 2 |date= |url=http://www2.unwto.org/members/states |title=UNWTO Member States |publisher= |website=[[Всесвітня туристична організація|World Tourism Organization]] (UNWTO) is a specialized agency of the [[Організація Об'єднаних Націй|United Nations]] |accessdate=8 березня 2018 року |archiveurl=http://web.archive.org/20180308201333/http://www2.unwto.org/members/states |deadlink= |archivedate=8 березня 2018 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = Поточні члени організації. }}</ref>
   
 
<ref name="worldatlas">{{cite web |url=http://www.worldatlas.com/aatlas/populations/ctydensityl.htm |title=Countries of the World (by lowest population density) |publisher=WorldAtlas |accessdate=30 березня 2010 року |archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZlmsoyN?url=http://www.worldatlas.com/aatlas/populations/ctydensityl.htm |archivedate=22 червень 2013 |deadurl=no }}</ref>
 
<ref name="worldatlas">{{cite web |url=http://www.worldatlas.com/aatlas/populations/ctydensityl.htm |title=Countries of the World (by lowest population density) |publisher=WorldAtlas |accessdate=30 березня 2010 року |archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZlmsoyN?url=http://www.worldatlas.com/aatlas/populations/ctydensityl.htm |archivedate=22 червень 2013 |deadurl=no }}</ref>
   
<ref name="gaarea">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/area-of-australia-states-and-territories |title=Area of Australia — States and Territories |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209184203/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/area-of-australia-states-and-territories |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="gaarea">{{Cite web 2 |date= |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/area-of-australia-states-and-territories |title=Area of Australia — States and Territories |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209184203/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/dimensions/area-of-australia-states-and-territories |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="imfAU">{{Cite web 2 |date= 02-04-2018
 
<ref name="imfAU">{{Cite web 2 |date= 02-04-2018
Рядок 1719: Рядок 1717:
 
|publisher= [[Міжнародний валютний фонд |International Monetary Fund]] |website=imf.org |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209193407/https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2018/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=70&pr.y=7&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=193%2C946%2C122%2C137%2C124%2C546%2C156%2C181%2C423%2C138%2C935%2C196%2C128%2C142%2C939%2C182%2C172%2C359%2C132%2C135%2C134%2C576%2C174%2C936%2C532%2C961%2C176%2C184%2C178%2C144%2C436%2C146%2C136%2C528%2C158%2C112%2C542%2C111%2C941&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CNGDPDPC%2CPPPPC&grp=0&a= |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
|publisher= [[Міжнародний валютний фонд |International Monetary Fund]] |website=imf.org |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209193407/https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2018/01/weodata/weorept.aspx?pr.x=70&pr.y=7&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=193%2C946%2C122%2C137%2C124%2C546%2C156%2C181%2C423%2C138%2C935%2C196%2C128%2C142%2C939%2C182%2C172%2C359%2C132%2C135%2C134%2C576%2C174%2C936%2C532%2C961%2C176%2C184%2C178%2C144%2C436%2C146%2C136%2C528%2C158%2C112%2C542%2C111%2C941&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CNGDPDPC%2CPPPPC&grp=0&a= |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="HDI">{{Cite web 2 |headingon= yes |date= 2018 |url=http://hdr.undp.org/sites/default/files/2018_human_development_statistical_update.pdf |title=UN Human Development Indices and Indicators Statistical Update |publisher=[[Програма розвитку ООН |United Nations Development Programme]] |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="HDI">{{Cite web 2 |headingon= yes |date= 2018 |url=http://hdr.undp.org/sites/default/files/2018_human_development_statistical_update.pdf |title=UN Human Development Indices and Indicators Statistical Update |publisher=[[Програма розвитку ООН|United Nations Development Programme]] |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name=UNEP>{{Cite web 2 |website=UNEP World Conservation Monitoring Center |year=1980 |title=Protected Areas and World Heritage&nbsp;–— Great Barrier Reef World Heritage Area |url=http://sea.unep-wcmc.org/sites/wh/gbrmp.html |archiveurl=http://web.archive.org/web/20070528210526/http://sea.unep-wcmc.org/sites/wh/gbrmp.html |archivedate=28 травня 2007 року |publisher=[[Міністерство екології Австралії |Department of the Environment and Heritage]] |accessdate=19 травня 2007 |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name=UNEP>{{Cite web 2 |website=UNEP World Conservation Monitoring Center |year=1980 |title=Protected Areas and World Heritage&nbsp;–— Great Barrier Reef World Heritage Area |url=http://sea.unep-wcmc.org/sites/wh/gbrmp.html |archiveurl=http://web.archive.org/web/20070528210526/http://sea.unep-wcmc.org/sites/wh/gbrmp.html |archivedate=28 травня 2007 року |publisher=[[Міністерство екології Австралії|Department of the Environment and Heritage]] |accessdate=19 травня 2007 |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="abc12091995">{{Cite web 2 |url=http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |title=A Chat with Tim Flannery on Population Control |last=Kelly |first=Karina |publisher=[[Australian Broadcasting Corporation]] |date=13-09-1995 |accessdate=23 квітня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZljylbt |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
 
<ref name="abc12091995">{{Cite web 2 |url=http://www.abc.net.au/quantum/info/q95-19-5.htm |title=A Chat with Tim Flannery on Population Control |last=Kelly |first=Karina |publisher=[[Australian Broadcasting Corporation]] |date=13-09-1995 |accessdate=23 квітня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZljylbt |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="1degree">{{Cite web 2 |title=Damaged Dirt |publisher=[[Адветайзер (Аделаїда) |The Advertiser]] |last=Grant |first=Cameron |url=http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |date= 01-08-2007 |accessdate=23 квітня 2010 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20110516042307/http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf?download=1&filename=AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |archivedate=16 травня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =Grant }} </ref>
+
<ref name="1degree">{{Cite web 2 |title=Damaged Dirt |publisher=[[Адветайзер (Аделаїда)|The Advertiser]] |last=Grant |first=Cameron |url=http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |date= 01-08-2007 |accessdate=23 квітня 2010 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20110516042307/http://www.1degree.com.au/files/AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf?download=1&filename=AdvertiserPartworks_Part3_Page8.pdf |archivedate=16 травня 2011 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =Grant }} </ref>
   
<ref name="gahigh">{{Cite web 2 |date= 23-12-2009 |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/highest-mountains |title=Highest Mountains |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209185146/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/highest-mountains |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="gahigh">{{Cite web 2 |date= 23-12-2009 |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/highest-mountains |title=Highest Mountains |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |website=ga.gov.au |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209185146/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/highest-mountains |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="NatGeo">{{Cite web 2 |url=http://travel.nationalgeographic.com/places/continents/index.html |title=Continents: What is a Continent? |publisher=[[Національне географічне товариство |National Geographic Society]] |accessdate=22 серпня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlb12x0 |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="NatGeo">{{Cite web 2 |url=http://travel.nationalgeographic.com/places/continents/index.html |title=Continents: What is a Continent? |publisher=[[Національне географічне товариство|National Geographic Society]] |accessdate=22 серпня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlb12x0 |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
   
<ref name="Britannica">{{Cite web 2 |url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/43654/Australia |title=Australia |publisher=[[Британіка |Encyclopædia Britannica]] |accessdate=22червня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlcqQlk |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="Britannica">{{Cite web 2 |url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/43654/Australia |title=Australia |publisher=[[Британіка|Encyclopædia Britannica]] |accessdate=22червня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlcqQlk |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
   
<ref name="gaislands">{{Cite web 2 |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/islands |title=Islands |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209185439/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/islands |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="gaislands">{{Cite web 2 |url=http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/islands |title=Islands |publisher= [[Geoscience Australia]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |accessdate=9 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190209185439/http://www.ga.gov.au/scientific-topics/national-location-information/landforms/islands |deadlink= |archivedate=9 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="Coast">{{Cite web 2 |url=http://www.environment.gov.au/soe/2006/publications/drs/indicator/142/index.html |title=State of the Environment 2006 |publisher=Department of the Environment and Water Resources |accessdate=19 травня 2007 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlgJN87 |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
 
<ref name="Coast">{{Cite web 2 |url=http://www.environment.gov.au/soe/2006/publications/drs/indicator/142/index.html |title=State of the Environment 2006 |publisher=Department of the Environment and Water Resources |accessdate=19 травня 2007 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZlgJN87 |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
   
<ref name="bomclim">{{Cite web 2 |title=Australia&nbsp;– Climate of Our Continent |publisher= [[Метеорологічне бюро Австралії |Bureau of Meteorology]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |url=http://www.bom.gov.au/lam/climate/levelthree/ausclim/zones.htm |accessdate=17 червня 2010 року |year=2010 |archiveurl=http://www.webcitation.org/659djdcKw |archivedate=2 лютого 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="bomclim">{{Cite web 2 |title=Australia&nbsp;– Climate of Our Continent |publisher= [[Метеорологічне бюро Австралії|Bureau of Meteorology]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |url=http://www.bom.gov.au/lam/climate/levelthree/ausclim/zones.htm |accessdate=17 червня 2010 року |year=2010 |archiveurl=http://www.webcitation.org/659djdcKw |archivedate=2 лютого 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
<ref name="bomclimWA">{{Cite web 2 |title=Climate of Western Australia |publisher= [[Метеорологічне бюро Австралії |Bureau of Meteorology]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |url=http://www.bom.gov.au/lam/climate/levelthree/ausclim/ausclimwa.htm |accessdate=6 грудня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/659dkRvPX |archivedate=2 лютого 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="bomclimWA">{{Cite web 2 |title=Climate of Western Australia |publisher= [[Метеорологічне бюро Австралії|Bureau of Meteorology]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |url=http://www.bom.gov.au/lam/climate/levelthree/ausclim/ausclimwa.htm |accessdate=6 грудня 2009 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/659dkRvPX |archivedate=2 лютого 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
   
<ref name="dfat">{{Cite web 2 |url=http://www.dfat.gov.au/aib/island_continent.html |title=Australia in Brief: The island continent |website=dfat.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії |Australian Government]] |accessdate=29 травня 2009 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}} </ref>
+
<ref name="dfat">{{Cite web 2 |url=http://www.dfat.gov.au/aib/island_continent.html |title=Australia in Brief: The island continent |website=dfat.gov.au |type= |publisher=[[Міністерство закордонних справ Австралії|Department of Foreign Affairs and Trade]], [[Уряд Австралії|Australian Government]] |accessdate=29 травня 2009 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}} </ref>
   
<ref name="WWFAA1302">{{Cite web 2 |year=2001 |title=Central Ranges xeric scrub (AA1302) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи |World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1302_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmAJccH |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="WWFAA1302">{{Cite web 2 |year=2001 |title=Central Ranges xeric scrub (AA1302) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи|World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1302_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmAJccH |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
<ref name="WWFAA1309">{{Cite web 2 |last=Hopkins |first=Angas |year=2001 |title=Tirari-Sturt stony desert (AA1309) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи |World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1309_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmAz2WE |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="WWFAA1309">{{Cite web 2 |last=Hopkins |first=Angas |year=2001 |title=Tirari-Sturt stony desert (AA1309) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи|World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1309_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmAz2WE |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
<ref name="WWFAA1304">{{Cite web 2 |last=Hopkins |first=Angas |year=2001 |title=Great Sandy-Tanami desert (AA1304) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи |World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1304_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmDZlLm |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
+
<ref name="WWFAA1304">{{Cite web 2 |last=Hopkins |first=Angas |year=2001 |title=Great Sandy-Tanami desert (AA1304) |work=Terrestrial Ecoregions |publisher=[[Всесвітній фонд дикої природи|World Wildlife Fund]] |url=http://www.worldwildlife.org/wildworld/profiles/terrestrial/aa/aa1304_full.html |accessdate=16 червня 2010 року |archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZmDZlLm |archivedate=23 червня 2013 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref =}}</ref>
   
<ref name="smh21012005">{{Cite web 2 |headingon= yes |author=Macey Richard |date= |url=https://www.smh.com.au/national/map-from-above-shows-australia-is-a-very-flat-place-20050122-gdkjnf.html |title=Map from above shows Australia is a very flat place |publisher=[[Сідні монінг геральд |The Sydney Morning Herald]] |website=smh.com.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212150624/https://www.smh.com.au/national/map-from-above-shows-australia-is-a-very-flat-place-20050122-gdkjnf.html |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="smh21012005">{{Cite web 2 |headingon= yes |author=Macey Richard |date= |url=https://www.smh.com.au/national/map-from-above-shows-australia-is-a-very-flat-place-20050122-gdkjnf.html |title=Map from above shows Australia is a very flat place |publisher=[[Сідні монінг геральд|The Sydney Morning Herald]] |website=smh.com.au |accessdate=12 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190212150624/https://www.smh.com.au/national/map-from-above-shows-australia-is-a-very-flat-place-20050122-gdkjnf.html |deadlink= |archivedate=12 лютого 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="Monolith">{{Cite news |url=http://www.smh.com.au/news/Western-Australia/Mount-Augustus/2005/02/17/1108500208314.html |title=Mount Augustus |publisher=[[Сідні монінг геральд |The Sydney Morning Herald]] |date=17-02-2005 |accessdate=30 березня 2010 року }}</ref>
+
<ref name="Monolith">{{Cite news |url=http://www.smh.com.au/news/Western-Australia/Mount-Augustus/2005/02/17/1108500208314.html |title=Mount Augustus |publisher=[[Сідні монінг геральд|The Sydney Morning Herald]] |date=17-02-2005 |accessdate=30 березня 2010 року }}</ref>
   
 
<ref name="Age6092007">{{Cite news |url=http://www.theage.com.au/news/climate-watch/no-more-drought-its-a-permanent-dry/2007/09/06/1188783415754.html |title=No more drought: it's a 'permanent dry' |last=Kleinman |first=Rachel |date=06-09-2007 |accessdate=30 березня 2010 року |work=[[The Age]] | location=Melbourne}}</ref>
 
<ref name="Age6092007">{{Cite news |url=http://www.theage.com.au/news/climate-watch/no-more-drought-its-a-permanent-dry/2007/09/06/1188783415754.html |title=No more drought: it's a 'permanent dry' |last=Kleinman |first=Rachel |date=06-09-2007 |accessdate=30 березня 2010 року |work=[[The Age]] | location=Melbourne}}</ref>
Рядок 1754: Рядок 1752:
 
<ref name="Independent20042007">{{Cite news |url=http://news.independent.co.uk/world/australasia/article2465960.ece |title=Australia's epic drought: The situation is grim |last=Marks |first=Kathy |work=[[Індепендент|The Independent]] |date=20-04-2007 |accessdate=30 березня 2010 року |location=London}}</ref>
 
<ref name="Independent20042007">{{Cite news |url=http://news.independent.co.uk/world/australasia/article2465960.ece |title=Australia's epic drought: The situation is grim |last=Marks |first=Kathy |work=[[Індепендент|The Independent]] |date=20-04-2007 |accessdate=30 березня 2010 року |location=London}}</ref>
   
<ref name="NIDA">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.nida.edu.au/alumni-and-industry/all-alumni |title=NIDA - All alumni |publisher= [[Національний інститут драматичного мистецтва Австралії |National Institute of Dramatic Art]] (NIDA) |website=nida.edu.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128203549/https://www.nida.edu.au/alumni-and-industry/all-alumni |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = NIDA }}</ref>
+
<ref name="NIDA">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.nida.edu.au/alumni-and-industry/all-alumni |title=NIDA - All alumni |publisher= [[Національний інститут драматичного мистецтва Австралії|National Institute of Dramatic Art]] (NIDA) |website=nida.edu.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128203549/https://www.nida.edu.au/alumni-and-industry/all-alumni |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = NIDA }}</ref>
   
 
<ref name="theatreroyal">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.theatreroyal.com.au/history-of-the-theatre-royal |title=History of the Theatre Royal |publisher= The Theatre Royal |website=theatreroyal.com.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128205625/https://www.theatreroyal.com.au/history-of-the-theatre-royal |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = Theatre Royal }}</ref>
 
<ref name="theatreroyal">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.theatreroyal.com.au/history-of-the-theatre-royal |title=History of the Theatre Royal |publisher= The Theatre Royal |website=theatreroyal.com.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128205625/https://www.theatreroyal.com.au/history-of-the-theatre-royal |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = Theatre Royal }}</ref>
   
<ref name="doingbusiness">{{Cite web 2 |date= 2019 |url=http://www.doingbusiness.org/en/rankings |title=Rankings & Ease of Doing Business Score |publisher= [[Світовий банк |The World Bank]] |website=doingbusiness.org |accessdate=1 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190201193217/http://www.doingbusiness.org/en/rankings |deadlink= |archivedate=1 лютого 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="doingbusiness">{{Cite web 2 |date= 2019 |url=http://www.doingbusiness.org/en/rankings |title=Rankings & Ease of Doing Business Score |publisher= [[Світовий банк|The World Bank]] |website=doingbusiness.org |accessdate=1 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190201193217/http://www.doingbusiness.org/en/rankings |deadlink= |archivedate=1 лютого 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
 
<ref name="g20">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.g20.org/en/ |title=Group of Twenty |publisher= |website=g20.org |accessdate=1 лютого 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = G20 }}</ref>
 
<ref name="g20">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.g20.org/en/ |title=Group of Twenty |publisher= |website=g20.org |accessdate=1 лютого 2019 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = G20 }}</ref>
Рядок 1768: Рядок 1766:
 
<ref name="scena">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= Norman Lebrecht |date= 19-09-2007 |url=http://www.scena.org/columns/lebrecht/070919-NL-master.html |title=Master of no Musick |publisher= |website=La Scena Musicale |accessdate=28 січня 2019 року року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120305203908/http://www.scena.org/columns/lebrecht/070919-NL-master.html |deadlink= |archivedate=5 березня 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = scena }}</ref>
 
<ref name="scena">{{Cite web 2 |headingon= yes |author= Norman Lebrecht |date= 19-09-2007 |url=http://www.scena.org/columns/lebrecht/070919-NL-master.html |title=Master of no Musick |publisher= |website=La Scena Musicale |accessdate=28 січня 2019 року року |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120305203908/http://www.scena.org/columns/lebrecht/070919-NL-master.html |deadlink= |archivedate=5 березня 2012 року |lang= en |showlang = 1 |quote= |ref = scena }}</ref>
   
<ref name="dailytelegraph24012016">{{Cite web 2 |date=24-01-2016 |url=https://www.dailytelegraph.com.au/news/special-features/in-depth/26-odd-things-about-australia/news-story/d5bd11770b3e06e0df5034c6220c6eb6 |title=Australia Day 2016: 26 odd things you may not know about our country |publisher= [[Дейлі телеграф |The Daily Telegraph]] |website=dailytelegraph.com.au |accessdate=4 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20171108195131/https://www.dailytelegraph.com.au/news/special-features/in-depth/26-odd-things-about-australia/news-story/d5bd11770b3e06e0df5034c6220c6eb6 |deadlink= |archivedate=8 листопада 2017 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
+
<ref name="dailytelegraph24012016">{{Cite web 2 |date=24-01-2016 |url=https://www.dailytelegraph.com.au/news/special-features/in-depth/26-odd-things-about-australia/news-story/d5bd11770b3e06e0df5034c6220c6eb6 |title=Australia Day 2016: 26 odd things you may not know about our country |publisher= [[Дейлі телеграф|The Daily Telegraph]] |website=dailytelegraph.com.au |accessdate=4 лютого 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20171108195131/https://www.dailytelegraph.com.au/news/special-features/in-depth/26-odd-things-about-australia/news-story/d5bd11770b3e06e0df5034c6220c6eb6 |deadlink= |archivedate=8 листопада 2017 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = }}</ref>
   
<ref name="aas">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.science.org.au/about-us/academy |title= The Academy |publisher= [[Австралійська академія наук |The Australian Academy of Science]] |website=science.org.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128144242/https://www.science.org.au/about-us/academy |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = aas}}</ref>
+
<ref name="aas">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.science.org.au/about-us/academy |title= The Academy |publisher= [[Австралійська академія наук|The Australian Academy of Science]] |website=science.org.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128144242/https://www.science.org.au/about-us/academy |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = aas}}</ref>
   
<ref name="shinedome">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.science.org.au/about-us/shine-dome |title= The Australian Academy of Science's Shine Dome |publisher=[[Австралійська академія наук |The Australian Academy of Science]] |website=science.org.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128144243/https://www.science.org.au/about-us/shine-dome |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = shinedome}}</ref>
+
<ref name="shinedome">{{Cite web 2 |date= |url=https://www.science.org.au/about-us/shine-dome |title= The Australian Academy of Science's Shine Dome |publisher=[[Австралійська академія наук|The Australian Academy of Science]] |website=science.org.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128144243/https://www.science.org.au/about-us/shine-dome |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = shinedome}}</ref>
   
 
<ref name="ABC Radio">{{Cite web 2 |date= |url=https://radio.abc.net.au/ |title=ABC Radio |publisher= |website=radio.abc.net.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128141809/https://radio.abc.net.au/ |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = ABC Radio }}</ref>
 
<ref name="ABC Radio">{{Cite web 2 |date= |url=https://radio.abc.net.au/ |title=ABC Radio |publisher= |website=radio.abc.net.au |accessdate=28 січня 2019 року |archiveurl=http://web.archive.org/web/20190128141809/https://radio.abc.net.au/ |deadlink= |archivedate=28 січня 2019 року |lang=en |showlang = 1 |quote= |ref = ABC Radio }}</ref>
Рядок 1848: Рядок 1846:
 
* {{книга |автор =Мельников Ф. |частина =До історії української еміграції в Австралії |заголовок = Українці у вільному світі |посилання = | місце = {{comment|Джерсі-Сіті|Джерсі-Сіті}} |видавництво = |рік = 1954 |сторінок = |сторінки = | isbn= |ref =Мельников Ф. }}
 
* {{книга |автор =Мельников Ф. |частина =До історії української еміграції в Австралії |заголовок = Українці у вільному світі |посилання = | місце = {{comment|Джерсі-Сіті|Джерсі-Сіті}} |видавництво = |рік = 1954 |сторінок = |сторінки = | isbn= |ref =Мельников Ф. }}
 
* {{книга |автор =Радіон, Ст. |заголовок =Коротка бібліографія україніки австраліяни | місце = {{comment|Спрингвайл (Мельборн)|Спрингвайл}} |видавництво =Спадщина |рік =1997 |сторінок =128 |серія =Ukrainica Australiana | isbn= |ref = Радіон Ст. }}
 
* {{книга |автор =Радіон, Ст. |заголовок =Коротка бібліографія україніки австраліяни | місце = {{comment|Спрингвайл (Мельборн)|Спрингвайл}} |видавництво =Спадщина |рік =1997 |сторінок =128 |серія =Ukrainica Australiana | isbn= |ref = Радіон Ст. }}
* {{книга |автор = |заголовок =Українці Австралії: Енциклопедичний довідник |посилання =http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8518/file.pdf |том= |відповідальний = ред. В. Шумський, М. Шумський |місце = {{comment|Сідней|Сідней}} |видавництво = [[Вільна думка ]] |рік = 2001 |сторінок =672 |сторінки = | isbn= 0-908168-11-Х |ref =Українці Австралії }}
+
* {{книга |автор = |заголовок =Українці Австралії: Енциклопедичний довідник |посилання =http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/8518/file.pdf |том= |відповідальний = ред. В. Шумський, М. Шумський |місце = {{comment|Сідней|Сідней}} |видавництво = [[Вільна думка]] |рік = 2001 |сторінок =672 |сторінки = | isbn= 0-908168-11-Х |ref =Українці Австралії }}
   
 
* {{ref-en}} {{книга |автор = Suzane Romaine (ed) |заголовок = Language in Australia |посилання = | місце = {{comment|Cambridge|Кембридж}} |видавництво = [[Cambridge University Press]] |рік = 1991 |сторінок = |сторінки = | isbn= 0-521-33983-9 |ref = Suzane Romaine (ed) }}
 
* {{ref-en}} {{книга |автор = Suzane Romaine (ed) |заголовок = Language in Australia |посилання = | місце = {{comment|Cambridge|Кембридж}} |видавництво = [[Cambridge University Press]] |рік = 1991 |сторінок = |сторінки = | isbn= 0-521-33983-9 |ref = Suzane Romaine (ed) }}
Рядок 1857: Рядок 1855:
   
 
=== Культура ===
 
=== Культура ===
* {{Стаття |автор= Петриковська А. |назва= Австралійська проза |посилання= |відповідальний= |видання= «[[Всесвіт (журнал)|Всесвіт]]» |тип= журнал |місце = {{comment|К.|Київ}} |видавництво = |рік= 1958 |місяць= |том= |випуск= 6 |номер= |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}
+
* {{Стаття |автор= Петриковська А. |назва= Австралійська проза |посилання= |відповідальний= |видання= «[[Всесвіт (журнал)|Всесвіт»]] |тип= журнал |місце = {{comment|К.|Київ}} |видавництво = |рік= 1958 |місяць= |том= |випуск= 6 |номер= |сторінки= |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}
   
 
* {{ref-en}} {{книга |автор = Goad, Philip and Julie Willis (eds.) |заголовок = The Encyclopedia of Australian Architecture |посилання = | місце = {{comment|Port Melbourne|Мельбурн}} |видавництво = [[Cambridge University Press]] |рік =2011 |сторінок = |сторінки = | isbn= 978-0-521-88857-8 |ref =Goad and Willis }}
 
* {{ref-en}} {{книга |автор = Goad, Philip and Julie Willis (eds.) |заголовок = The Encyclopedia of Australian Architecture |посилання = | місце = {{comment|Port Melbourne|Мельбурн}} |видавництво = [[Cambridge University Press]] |рік =2011 |сторінок = |сторінки = | isbn= 978-0-521-88857-8 |ref =Goad and Willis }}

Поточна версія на 21:09, 2 серпня 2019

Австралійський Союз
англ. Commonwealth of Australia

Прапор Герб
Девіз: відсутній (раніше Advance Australia)
Гімн: «Уперед, прекрасна Австраліє»
англ. Advance Australia Fair
Розташування Австралії
Столиця Канберра
Найбільше місто Сідней
Офіційні мови англійська1
Форма правління конституційна монархія
 - монарх Єлизавета II
 - генерал-губернатор Девід Герлі
 - прем'єр-міністр Скотт Моррісон
Незалежність від Великої Британії 
 - Конституційний акт 1 січня 1901 
 - Вестмінстерський статут 9 жовтня 1942 
 - Австралійський акт 3 березня 1986 
Площа
 - Загалом 7 688 287[1] км² (6-те)
 - Внутр. води 0,76 %
Населення
 - оцінка 2019  25 250 000[2] (51-ше)
 - перепис 2016  23 402 000[3]
 - Густота 3,3/км² (236-те)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний $1.31 трлн[4] (19-те)
 - На душу населення $52 191[4] (17-те)
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний $1.5 трлн[4] (13-те)
 - На душу населення $59 655[4] (10-те)
ІЛР (2017) 0,939[5] (дуже високий) (3-тє)
Валюта Австралійський долар (AUD)
Часовий пояс декілька2 (UTC+8 — +10,5)
Коди ISO 3166 AU / AUS / 036
Домен .au
Телефонний код +61
1Англійська мова «де юре» не має жодного офіційного статусу.
2Існують деякі відхилення від зазначених часових поясів (див. Адміністративний поділ).
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Австралія

Австра́лія, або Австралі́йський Сою́з (англ. Commonwealth of Australia[6]) — незалежна федеративна держава, що знаходиться у Південній півкулі й повністю займає однойменний материк, прилеглий великий острів Тасманія на півдні й численні дрібні навколо, серед яких Норфолк і Лорд-Гав у Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші[7]. Площа країни дорівнює 7 688 287 км², 6-те місце серед країн світу і перше серед країн Океанії[1]. Австралія на півночі відділена від Папуа — Нової Гвінеї водами Торресової протоки, Тиморського і Арафурського морів від Індонезії та Східного Тимору; на сході — водами Коралового моря від Соломонових Островів, Вануату і Нової Каледонії (Франція); на південному сході — водами Тасманового моря від Нової Зеландії[8].

Населення країни становить 25,25 млн осіб[2]. Австралія — країна іммігрантів, переселенці складають 26 % населення, за цим показником країна посідає 9-те місце у світі[9][10]. Столиця Австралії — місто Канберра, розташоване у спеціально створеній Австралійській столичній території. Найбільше місто — Сідней. Країна високо урбанізована, більшість населення мешкає на південному сході, у штатах Вікторія та Новий Південний Уельс[2][11]. Близько 60 % населення проживає в найбільших містах та їхніх агломераціях: Сідней Мельбурн, Брисбен, Перт та Аделаїда. Середня густота населення 3,3 особи на км², це найнижчий показник у світі[12].

За сотню років країна зберегла й стабільно підтримує ліберально-демократичну політичну систему. Австралія — конституційна монархія, яку очолює британський монарх (Єлизавета II), представлена генерал-губернатором (Пітер Косгроув). Виконавча влада в країні представлена кабінетом міністрів на чолі з прем'єр-міністром (Скотт Моррісон), що призначається двопалатним парламентом. Федерація складається з 6 штатів, що мають власні уряди і парламенти, і 10 окремих територій. Австралія головна військово-політична сила в регіоні, 13-те місце у світі за військовими витратами[13]. Австралія є членом Організації Об'єднаних Націй (UN), Великої двадцятки (G20), Співдружності Націй, Тихоокеанського пакту безпеки (ANZUS), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Форуму тихоокеанських островів (PIF), Світової організації торгівлі (WTO), Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва (APEC) та механізму АСЕАН +6.

Австралія була заселена корінними австралійцями близько 60 тис. років тому[14]. Австралійські аборигени розмовляли мовами, що становлять 250 окремих груп[15][16]. Образотворче мистецтво аборигенів, з яким можна ознайомитись на скелях у різних куточках країни є найстарішим у світі[17]. Уперше європейці з'явились на континенті 1606 року, це була голландська експедиція Віллема Янсзона[7]. Східна частина Австралії була досліджена британською експедицією Джеймса Кука наприкінці XVIII століття[18]. 26 січня 1788 року — національний день ​​Австралії, того дня була заснована перша колонія — Новий Південний Уельс. 1829 року з утворенням Західної Австралії вся територія Австралії була включена до складу британської корони[18]. До колонії на постійне проживання засилали засуджених, таким чином британці поступово заселили південно-східне узбережжя континенту. На початку 1850-х років у країні розпочалась «золота лихоманка», що збільшила чисельність населення та значно пожвавила її економіку[19]. Населення континенту постійно зростало, до 1850-х років більша частина територій була досліджена. Загалом було створено 6 самоврядних колоній. 1 січня 1901 року ці колонії об'єдналися, утворивши Австралійський Союз.

Австралія — найдревніший[20], найпласкіший[21] і найсухіший континент[22][23] з найменш родючими ґрунтами на планеті[24][25]. Величезні розміри країни забезпечують різноманіття ландшафтів, з пустелями в центрі, тропічними лісами на північному сході й гірськими хребтами на сході[26][19]. Австралія має багаті, хоча ще не повністю досліджені природні ресурси.

Австралія — країна з високорозвиненою економікою, що посідає 13-те місце серед економік світу. Її економіка забезпечує 13-ту сходинку в рейтинзі країн за доходом на душу населення[27]. Австралія отримує доходи від видобутку й експорту корисних копалин, сільськогосподарської сировини, телекомунікації, банківської діяльності та виробництва[28][29][30]. Австралія посідає перші позиції у різноманітних рейтингах країн, таких як якість життя, охорона здоров'я, освіта, тривалість життя, економічна свобода і захист громадських та політичних прав, 3-тє місце серед країн світу за показником людського розвитку та 8-ме за загальним розвитком демократії[31][32].

Зміст

Назва[ред. | ред. код]

Докладніше: Назва Австралії

Офіційна назва — Австралія (англ. Australia; англ. вимова: /əˈstreɪliə/). Згідно з рішенням уряду від січня 1976 року за межами країни її називають просто Австралія, а уряд — австралійським, усередині країни — Австралійський Союз і уряд Союзу.

Назва країни походить з латинського терміна Terra Australis, що означає «південна земля»[33]. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, що вважали гіпотетичний австралійський материк набагато більшим, таким, що спроможній врівноважити суходіл північних материків[34]. Ще на карті давньогрецького ученого Птолемея на південь від південного тропіка значиться Невідома Південна земля (англ. Terra Australis Inkognita). Уперше топонім «Австралія» англійською мовою було використано 1625 року в праці «Нотатка про Південну Землю Святого Духа» (англ. A note of Australia del Espíritu Santo) Ричарда Гаклюйта, яку вперше видав Семюель Поур в антології «Hakluytus Posthumus». Це помилкове спотворення оригінального іспанського топоніму островів Вануату[35][36][37][38]. Голландською топонім уперше був використаний 1638 року в прислівниковій формі нід. australische для позначення нововідкритих земель на південь від Батавії[39]. Голландські вчені на відміну від інших європейських, що продовжували користуватись латинською назвою, стали використовувати терміни як australisch, так і Нова Голландія (нід. Nieuw Holland), запропонований Абелем Тасманом 1644 року. Британській мандрівник Метью Фліндерс першим обплив навколо Австралії і склав карту австралійських берегів, використав термін «Австралія» у своїй роботі «Подорож до Південної Землі» (англ. A Voyage to Terra Australis), як такий що «більш приємний для вуха й подібний до інших назв континентів»[40][34][41]. Перше офіційне затвердження топоніму відбулося у квітні 1817 року, коли губернатор Нового Південного Уельсу Лохлен Маккуорі отримав карти Фліндерса від лорда Генрі Батерста[34][42]. Вже у грудні він рекомендував Колоніальному міністерству офіційно дотримуватись даної назви у документообігу[43]. 1824 року Британське адміралтейство погодилось на використання топоніму на всіх своїх картах[44]. 1830 року Гідрографічне бюро видало перший офіційний «Довідник Австралії» (англ. The Australia Directory)[44].

З початку XX століття вживають також скорочений розмовний варіант назви країни — Оз, Оззі (англ. Oz; Aussie). Часто у відношенні мешканців Австралії використовують термін «антиподи», а стосовно країни — «Земля під низом» (англ. Land Down Under), або просто «Під низом» (англ. Down Under). Інші поширені епітети Австралії: «Велика Південна земля» (англ. the Great Southern Land), «Щаслива земля» (англ. the Lucky Country) — через однойменну книгу Дональда Горна 1964 року, «Засмагла країна»(англ. the Sunburnt Country) — через типове палюче сонце у ясному небі, «Темнокоричнева країна» (англ. the Wide Brown Land) — через колір її ґрунтів. Останні два уперше введені в обіг австралійською поетесою Доротеєю Макеллар 1908 року в знаковому патріотичному вірші «Моя країна»[45].

Природа[ред. | ред. код]

Австралійський Союз повністю займає однойменний материк з низкою прилеглих островів, найбільший з яких — Тасманія. Австралію часто називають островом-континентом через її невеликий розмір та ізольованість[46], або найбільшим островом на планеті[47]. Площа країни дорівнює 7 688 287 км², 6-те місце серед країн світу, перше в Океанії[48][1][49]. Це трохи більше ніж площа США без Аляски і Гаваїв[50]. Це найбільша держава Південної півкулі та найбільша держава без сухопутних кордонів[50]. Площа власне континенту становить 7 617 930 км² (2 941 300 миль²) + 0,1 млн км² прилеглих островів[51]. Переважно рівнинний, сухий материк (одну третину материка займають тропічні пустелі)[51][52]. На півночі країна омивається водами Арафурського і Тиморського морів, затоки Карпентарія, на півдні водами Великої Австралійської затоки, на заході відкритими водами Індійського океану; на сході — водами Коралового і Тасманового морів Тихого океану[8]. Довжина берегової лінії Австралії становить 34,2 тис. км (без узбереж островів)[53]. Берегова лінія розчленована мало, найбільші півострови — Кейп-Йорк і Арнемленд[7].

Географічне положення[ред. | ред. код]

Територія Австралійського Союзу розташована між 9° і 55° паралелями південної широти та 72° і 167° меридіанами східної довготи[8]. Країна простягається з півночі на південь на 3200 км, із заходу на схід — на 4100 км[7].

Rose des vents Індонезія Індонезія
Східний Тимор Східний Тимор
Тиморське море
Індонезія Індонезія Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
Арафурське море

Соломонові Острови Соломонові Острови
Rose des vents

Індійський океан
N Коралове море
Вануату Вануату
Нова Каледонія Нова Каледонія
W    Австралія Австралія    E
S
Південний океан
Антарктида
Тасманове море
Нова Зеландія Нова Зеландія

Крайні пункти Австралійського Союзу:

Крайні пункти континенту:

Час в Австралії: UTC+10 (+8 годин різниці часу з Києвом)[54]. Літній час вводиться першої неділі жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад[55]. Континентальна Австралія лежить у трьох годинних поясах: UTC+8, UTC+9,5, UTC+10; разом із островами зовнішніх територій: від UTC+5 на острові Герд до UTC+11 на острові Норфолк[55].

Геологія[ред. | ред. код]

Австралія дуже древній континент, що лежить на Індо-Австралійській літосферній плиті[56]. У його основі на заході й центрі (приблизно 70 % континенту) лежить докембрійський кратон перекритий масивним осадовим чохлом[57][50]. Найдревніші гірські породи позначені віком у 2,7 млрд років. Центральна частина континенту зазнавала тривалого занурення у минулі геологічні епохи. Пізніші підняття та денудації зробили з Австралії найпласкіший континент з вирівняним та відносно одноманітним рельєфом. Зі східного краю до древнього кратону наприкінці палеозою приєдналась гірська країна (каледонського й герцинського гороутворення), що була зруйнована екзогенними процесами. В пізньому палеозої та в першій половині мезозою платформа була складовою частиною давнього материка — Гондвани[7]. 25-30 млн років тому, під час альпійського орогенезу (неоген — антропоген) ці гори знов були підняті на висоти 800—900 м і утворили середньовисотний Великий Вододільний хребет[57].

Древність кристалічної платформи обумовлює відносний сейсмічний спокій в країні. На території Австралії відсутні діючі вулкани, проте у південній частині Індійського океану в основі острова Герд лежить активний базальтовий стратовулкан — Біг-Бен (найвища вершина — Моусон-Пік), що представляє собою вершину підводного хребта Кергелен[50]. Скелясті острівці Макдональд поруч також вулканічного походження[50].

Надра Австралії багаті на різноманітні корисні копалини: залізна руда, боксити, марганцеві, нікелеві, мідні, уранові, олов'яно-вольфрамові та поліметалічні руди — у гірських масивах західної Австралії та Великого Вододільного хребта; фосфати, гіпс, кам'яна сіль — у піщаних відкладеннях центральної Австралії, східного та південно-західного узбереж; кам'яне та буре вугілля у різних регіонах країни; нафтоносні товщі шельфу північного заходу та південного сходу[57].

Рельєф[ред. | ред. код]

Докладніше: Рельєф Австралії

Австралія повністю займає найменший, плаский та сухий материк (40 % в тропіках, ⅓ — пустеля, ⅔ — напівпустелі). Країна не має сухопутних кордонів. Австралія — найбільш рівнинний континент[21] і найнижчий серед материків (майже на половині його поверхні середня висота не перевищує 300 м) з найстарішими родючими ґрунтами[58][59]. Середні висоти — 330 м над рівнем моря; найнижча точка — уріз води озера Ейр (-15 м); найвища точка — гора Косцюшко (2229 м)[56][7]. Найвища вершина на території, що належить Австралії — Моусон-Пік (2745 м), що на острів Херд[60].

Ландшафти Австралії різноманітні. Вони відрізняються добре збереженими рисами давніх геологічних епох. Давні архейські поверхні місцями перекриті потужними латеритними корами, місцями виходять на поверхню у вигляді сильно денудованих масивів або окремими останцями[61]. Завдяки тропічному положенню більша частина території країни зайнята пустелями, напівпустелями та сухими рідколіссями[56].

Західна частина — Західно-Австралійське плоскогір'я найдревніша частина континенту; середні висоти 400—500 м, найвища вершина — гора Брус (1236 м)[8]. Воно оточене хребтами і столовими горами Кімберлі, Макдоннелл, Масгрейв, Гамерслі[7]. На висотах 400—600 м знаходяться кам'янисто-щебенисті та піщані рівнини оточені невисокими гірськими грядами та ізольованими платоподібними масивами. На сході плоскогір'я переходить у гірські хребти Макдонелл (гора Зіл, 1510 м) та Масгрейв (гора Вудрофф, 1440 м)[8]. Гора Аугустус у Західній Австралії вважається найбільшим монолітом у світі[62].

Центральна низовина з рядом озерних западин пересохлих солоних озер з висотами до 100 м знаходиться в районі масивного осадового чохла, що перекриває древній кристалічний масив. Найнижча точка континенту -12 м знаходиться на березі солоного озера Ейр[61]. Серце країни — ряд великих пустель: Велика Піщана, Гібсона, Велика пустеля Вікторія, Сімпсона з відомою Налларборською рівниною на південному узбережжі[63][64][65][66]. У центральній частині континенту довгі високі піщані гряди тягнуться в напрямку панівних вітрів, переважно південно-східних пасатів. У пустелі Сімпсона їхня довжина сягає 250 км, а висота 60 м (висота Патріаршого собору на Лівому березі у Києві). Між грядами річища пересохлих річок, або озерні западини — сліди минулих гумідних епох[61]. З півдня низовина оточена горами Фліндерс і Лофті[7].

Східну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет, розташований вздовж узбережжя, — низькі пагорби з вершинами переважно до 1600 м над рівнем моря[67]. Це третій найдовший у світі гірський хребет, після Кордильєр і Анд[50]. Він крутими схилами обривається до тихоокеанського узбережжя, та похилими сходами — «даунсами» знижується на заході. Хребет слугує найбільшим вододілом на континенті, на схід течуть річки до Тихого океану, на захід — до Індійського та внутрішніх безстічних областей. Найвищі масиви його концентруються на південному сході — Австралійські Альпи з найвищою вершиною країни, горою Косцюшко (2230 м)[8]. Постійні снігові та льодовикові масиви у горах відсутні, але присутні давні льодовикові форми рельєфу[61]. В океані вздовж північно-східного узбережжя Австралії на 2 тис. км простягнувся Великий Бар'єрний риф, найбільший кораловий риф у світі[68].

Завдяки нетривалій історії освоєння материка європейцями, трохи більше 200 років, та непридатним для сільського господарства факторам, більшість ландшафтів зберегли свій первісний вигляд. Найбільше видозмінені та освоєні людиною ландшафти концентруються на південному сході та південному заході, уздовж східного узбережжя. Приблизно 10 % території країни зайнято селитебними землями (будівлі та споруди у населених пунктах, транспортні магістралі)[61].

Клімат[ред. | ред. код]

Докладніше: Клімат Австралії

Кліматичні умови в країні обумовлюються розташуванням переважної частини території в тропічному поясі південної півкулі, зміна пір року відбувається обернено до зміни сезонів в Україні[7]. Спекотне літо припадає на період з листопада по січень, прохолодна зима — на червень-серпень. Проте чітка зміна пор року простежується лише на на півночі на півдні, а виражається вона здебільшого в режимі зволоження. Австралія протягом усього року отримує значну кількість сонячної енергії, для всього материка характерні високі температури повітря, середні літні температури +20..+28 °C, середні зимові +12..+24 °C. Найнижчі зафіксовані температури на рівнинах -4..-6 °C, у горах (Австралійські Альпи) -22 °C. Над материком переважає континентальна тропічна повітряна маса й низхідні рухи повітря, що робить Австралію найсухішим континентом на планеті. Більша частина материка розміщена у широтах, де панує південно-східна пасатна циркуляція. І хоча повітряні маси рухаються з Тихого океану, вони не приносять значних атмосферних опадів у внутрішні райони материка, бо Великий Вододільний хребет перехоплює вологу, рясні опади випадають тільки на навітряних схилах гір у вузькій прибережній смузі. На півночі «сезон дощів» припадає на літо, на півдні — на осінь-зиму, на східному узбережжі дощі випадають відносно рівномірно протягом всього року[7]. Близько 40 % материка дістає 50-250 мм опадів на рік і тільки 10 % — понад 1000 до 2000 мм (східне узбережжя)[7]. Крайня посушливість клімату Австралії істотно ускладнює використання земель у господарстві. Кожні 10-15 років в Австралії трапляються великі посухи, що тривають інколи по два-три роки[69][70]. У цей період 2/3 материка дістає менше 25 мм опадів на рік. Проте справжнім стихійним лихом для Австралії є раптові зливи, з перевищенням місячної норми в 10-17 разів, що завдають величезної шкоди сільському господарству: гинуть урожаї та худоба, змивається ґрунт[69][70]. На клімат Австралії суттєво впливають океанічні течії, зокрема диполь Індійського океану та Ель-Ніньйо, які корелюються періодичними посухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють циклони у північній Австралії[69][70].

Північна частина країни до 20° південної широти лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[52][56]. Влітку переважають вологі екваторіальні повітряні маси, взимку — посушливі тропічні[71]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період ненабагато прохолодніший за літній[71]. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +28 °C, липні +24 °C[7]. У літнє-осінній період (з листопада по квітень) з морів один-два рази (загалом до 14) надходять руйнівні тропічні циклони, під час яких швидкість вітрів перевищує 30 м/с. Так 1974 року циклоном «Трейсі» майже вщент була зруйнована столиця Північної Території, місто Дарвін. Вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон[71]. Поблизу східного узбережжя півострова Кейп-Йорк вологість повітря та кількість опадів значні у всі сезони, з максимумом влітку[56]. Агрокліматичні умови малопридатні для землеробства.

Західна та центральна частина континенту до 30° південної широти лежать у тропічному кліматичному поясі — клімат різко континентальний[72][56]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[71]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +34 °C, липні +10 °C[7]. Влітку середньодобова може 3-4 місяці не знижуватись нижче 37 °C; абсолютний максимум — 50 °C[71]. Переважають східні пасатні вітри, у теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми[71]. Південний захід континенту відомий найбільш постійним вітром на планеті, морським бризом, що зветься «доктор Фрімантл»[50]. На рівнині Налларбор кліматичні умови подібні до центральноавстралійських, з меншими зимовими температурами та більш м'якими літніми посухами.

На півдні клімат субтропічний[73][56]. Влітку переважає тропічне повітря з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[71]. На південному заході значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів[71]. На південному сході більш рівномірний сезонний розподіл опадів, можливе випадіння снігу[71]. Пересічна середньодобова температура повітря у січні +20 °C, липні +9 °C[7]. Суховії з пустель можуть підвищувати середньодобові температури до +37..+38 °C. Ці частини країни дуже сприятливі до ведення землеробства, садівництва та розведення худоби — пшенично-вівчарський пояс[56].

Південна частина острова Тасманія лежить у помірному кліматичному поясі[52][56]. Перевалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[71]. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Відносно тепла зима з нестійкою погодою, штормовими вітрами, можливий сніговий покрив[56]. Відносно прохолодне літо з більш антициклонічною погодою. Абсолютний мінімум до -6 °C, у горах до -22 °C[7]. Зволоження рівномірне за сезонами, місцями надмірне. На заході вологі вітри з Індійського океану приносять рясні опади цілий рік; на східному узбережжі вітрова тінь, тож спостерігається посушливий сезон[52].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Австралія надзвичайно бідна на поверхневі води країна, лише 10-17 % атмосферних опадів потрапляє до водотоків країни, решта випаровується та просотується в ґрунт. Річкова сітка розвинута мало, майже 60 % території — безстічні області[7]. Більшість річок мають нерівномірний режим стоку; живлення дощове[7]. Річний стік з континенту дорівнює 350 км³ (1 % поверхневого стоку планети)[61]. Розподіл поверхневих вод територією країни нерівномірний, половина припадає на малозаселену північну частину, а на найважливіший сільськогосподарський район басейну Муррею (2570 км) — Дарлінгу (2740 км) — лише 14 % (1 млн км²)[61]. Повноводні короткі річки стікають з невеликої площі східних схилів Великого Вододільного хребта до Тихого океану; більшість території країни відноситься до басейну Індійського океану, його річки пересихають у посушливий сезон[61]. Найбільші річки: Фіцрой, Ропер, Фліндерс, Вікторія, Грегорі, Мерчісон, Гаскойн, Ашбертон, Де-Грей[7]. На території західної та центральної Австралії присутні лише крики, що наповнюються водами на короткий період злив. Найгустіша річкова мережа на острові Тасманія, де річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення[61].

Муррей бере початок на західних схилах Австралійських Альп та несе свої води до Великої Австралійської затоки на захід[8]. Через значне випаровування та використання води на іригацію в районі гирла він сильно міліє та пересихає, вихід до затоки перекривають численні піщані коси. Дарлінг, права притока, через посуху може повністю пересихати вже в середній течії на період до 1,5 року. Ліві притоки Муррею, Маррамбіджі та Гоулберн, повноводні, під час повені розливаються на десятки км²[61]. Для річкових вод країни характерним є високий природній рівень солоності та замуленість через зростання ерозії ґрунтів. Через зведення лісів та інтенсивне землеробство піднявся рівень засоленості вод. Басейн Муррею-Дарлінгу майже повністю зарегульовано ставами, водосховищами, зрошувальними системами. Система гідроспоруд «Сніжні гори» перекидає води річки Сноуі-Рівер, що тече зі схилів Австралійських Альп на південь, до річкової системи Маррамбіджі на зрошення сільгоспугідь. На водосховищах споруджено гідроелектростанції[61].

У центральній частині континенту присутні западини безстічних областей, заповнені пересихаючими солоними озерами: Ейр, Герднер, Торренс, Фром, Дисаппойнтмент, Карнегі, Барлі[7]. З півночі та сходу сюди збирають води довжелезні крики: Ейр-Крик, Даямантіна, Куперс-Крик[8]. Найбільше за площею озеро країни — плейстоценове озеро Ейр, що в наш час здебільшого представляє собою солончак, який наповнюється водою тільки після рясних злив[61]. У тропічній частині країни, на річці Орд створено найбільше водосховище[61].

Загальна площа артезіанських басейнів країни сягає 3 млн км² (40 % площі країни)[61]. В тропічній частині Австралії, на схід від Великого Вододільного хребта в Центральній низовині, знаходиться найбільший у світі Великий артезіанський басейн[8]. Більшість його солонуватих теплих вод залягає на значних глибинах (до 2 км); води використовують на потребу скотарства та в гірничій промисловості[61]. Окрім використання артезіанських вод важливим для господарства країни є багаторазовий водообіг, очищення вод, опріснення морської води. Проте такий спосіб забезпечення прісною водою несе в собі небезпеку забруднення навколишнього середовища великою кількістю солей (приблизно 40 тонн на кожну 1 тис. м³ прісної води), що утворюються внаслідок опріснення[74].

Ґрунти й рослинність[ред. | ред. код]

Розміщення ґрунтового покриву в загальних рисах підпорядковане широтній зональності, яка порушується лише в горах[7]. Різкий посушливий тропічний клімат континенту призводить до того, що 3/4 території, від берегів Індійського океану на заході до західних схилів Великого Вододільного хребта на сході, займають пустелі та напівпустелі зі своєрідною рослинністю на пустельних ґрунтах вивітреної озалізненої материнської породи — «аридні червоні землі»[61]. Ґрунти кам'янистих поверхонь останців вкриті кременистим щебенем — «гіббер». У центральній частині континенту довгі буро-червоні піщані гряди з куртинами спініфексу розділяють фіолетово-зелені стрічки евкаліптів, акацій та казуарин вздовж сухих криків[61]. На глинястих солончаках пересихаючих озер ростуть ендемічні види лободи та солянок[61]. Унікальною особливістю Австралії є відсутність пустель на західному узбережжі тропічного поясу (аналог Атаками, Намібу), тут їх замінюють напівпустелі. Рослинність напівпустель представлена злаками, полином, солянками, акаціями та евкаліптами маллі-скребу на червоних і бурих щебенистих пустельних ґрунтах[61]. На півночі, сході й півдні напівпустелі замінюють рідколісся з поодинокими евкаліптами, акаціями та казуаринами на червоних, червоно-коричневих, червоно-бурих та реліктових темних багатих гумусом ґрунтах. Останні ґрунти дуже родючі, вони багаті на дефіцитний для континентальних ґрунтів фосфор і не потребують штучних добрив[61]. Рідколісся по річковим вододілам виходять до східного тихоокеанського узбережжя, де підзолисті ґрунти, які переходять у гірські лісові. Густий трав'яний покрив представлений високими (до 1,5 м заввишки) злаками: мітчелова, кенгурова, блакитна (Andropogon) та трава Фліндерса[61]. На півдні у субтропічному поясі через брак зволоження поширюються непрохідні скреби та вересоподібні луки на родючих каштанових, коричневих, сіро-коричневих та реліктових червоно-бурих ґрунтах на південному заході[61].

Завдяки тривалій ізоляції континенту після розходження колишніх частин Гондвани у мезозойську еру його флора відрізняється багатьма реліктовими формами подібними до африканських, південноазійських, південноамериканських та новозеландських. 3/4 видів вищих рослин країни — ендеміки[61][7]. Найхарактернішими деревами Австралії виступають 350 видів евкаліптів (до 135 м заввишки) в усіх (окрім кам'янистих пустель) природних ландшафтах континенту, від екваторіальних вологих лісів півночі до помірних вологих лісів Тасманії, загалом 2 % території країни[7]. Евкаліпт представлений на державному гербі. Стійка до шкідників та гниття, різноманітного кольору деревина евкаліптів, що використовується в суднобудуванні, будівництві, целюлозо-паперовій промисловості, на виготовленні меблів, цінується лісівниками усього світу. Його кора та листя містить до 40 % ефірних олій, що використовуються фармацевтами[61]. Швидко зростаючі промислові насадження евкаліпту можна зустріти на усіх континентах. Через ефірні випаровування в евкаліптових лісах майже відсутній підлісок. Кущові форми евкаліптів утворюють специфічні рослинні угруповання: маллі-скреб та брігаллоу-скреб. Іншим характерним деревом Австралії виступає акація, що пристосувалась навіть до пустельних умов, де її зарості кущових форм утворюють своєрідний непролазний мальга-скреб на кам'янистих розсипах[61].

Ліси Австралії займають лише 5 % території країни. Історично їхньому поширенню заважали тверді латеритні кірки вивітрювання в екваторіальній зоні та природні й антропогенні пожежі[61]. Головні лісові масиви сконцентровані на червоно- і жовтоземах східного узбережжя — евкаліпт королівський (Eucalyptus regnans); на південно-західному узбережжі та на острові Тасманія на опідзолених бурих лісових ґрунтах — евкаліпт каррі (E. diversicolor). Незначні масиви евкаліптових лісів північного узбережжя досить далеко заходять по долинам криків на південь, безпосередньо в пустельну зону. Під пологом евкаліптів ростуть пальми, пандануси, деревоподібна папороть, трав'яні дерева, ліани з великими квітками обвивають стовбури[7]. Уздовж річок та по заболоченим низовинам східного узбережжя збереглися реліктові вологі тропічні ліси з фікусів, горіхових, рожевих та жовтих дерев, пальм, хвойних (у субтропіках — араукарії). Ці ліси у позаминулому столітті зазнали значного знищення через цінні породи деревини. До 1930-х років залишилось лише 38,5 млн га первісних лісів, усі інші були замінені вторинними[61]. Тасманійські ліси представлені евкаліптами, південним буком, деревовидою папороттю, південними хвойними породами[7]. Часто вони з повністю непрохідними заростями у підліску[61]. Через брак м'якої деревини хвойних порід в Австралії штучно висаджують великі масиви субтропічних видів з Середземномор'я та Північної Америки[61].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Докладніше: Фауна Австралії

Завдяки тривалій ізоляції континенту його фауна відрізняється реліктовими формами, що давно щезли, були замінені іншими, або ніколи не з'являлись на інших континентах — 90 % видів тварин ендемічні. У той самий час ця фауна є 10 % від усього біорізноманіття планети[18]. Австралія — «країна живих викопних», тут збереглися представники древньої сумчастої фауни планети[7]. На континенті відсутні такі широко представлені на інших материках такі групи тварин, як копитні та примати[7]. Хижі представлені собакою динго, що з'явилась в Австралії разом з людиною досить недавно, 12-35 тис. років тому. Проти динго на межі штатів Квінсленд (району інтенсивного скотарства) та Південна Австралія було споруджено довжелезний тин — найдовшу штучну споруду на планеті[61]. Найбільшого різноманіття на континенті сягнули представники сумчастих: кенгуру, коала (сумчастий ведмідь), вомбати, кускуси, посуми, сумчастий диявол (ендемік Тасманії)[61]. Найбільший представник цієї групи, кенгуру, представлений на державному гербі. Руді та сірі кенгуру сягають 1,5 м зросту, в той час як група «валабі» представлена невеличкими тваринами, що живуть на скелях, деревах та займають екологічну нішу «ремигаючих» гризунів. Під час посухи їхні величезні стада масово виздихують. Великі кенгуру становлять конкуренцію сільськогосподарській худобі, тому щорічно їх мільйонами відстрілюють. М'ясо в'ялиться, йде на корм домашнім тваринам, шкури йдуть на заготівлю. 4 види кенгуру вимерли внаслідок людського винищення[61]. Найпримітивніші звірі, однопрохідні, представлені ендеміками континенту, реліктами мезозойської епохи: єхидною, що мешкає повсюдно на континенті, та качкодзьобом, що населяє водойми південного сходу[7][61].

З Європи були інтродуковані на потребу мисливства: лисиці, олені та кролі. Останні через декілька десятиліть так розповсюдились штатом Вікторія, що майже вщент вигризали рослинність на певних ділянках, а під час посухи забивали висихаючі водойми своїми тільцями. Жодні спроби вплинути на їхню чисельність не давали результату, поки 1950 року епідемія міксоматозу не викосила значне поголів'я[61].

Найбільший представник орнітофауни континенту — страус ему, птах, що зображений на державному гербі. Він трохи поступається за розмірами своєму африканському сородичеві й сягає ваги у 60 кг[61]. У північних вологих лісах мешкає інший птах, що не літає — казуар. Самець цього птаха сягає 1,5 м зросту й має яскраве своєрідно забарвлене пір'я[61]. У лісах водяться різноманітні папуги, птах-пересмішник — лірохвіст, яскраво забарвлені райські птахи, рибалочка, медососи, сміттєві кури нагрібають величезні купи сміття — своєрідні інкубатори для яєць. На водоймах плавають ендемічні чорні лебеді. З Європи були завезені міські горобці та шпаки[61].

Плазуни представлені плащоносною ящіркою, ящіркою-молохом; у водоймах звичайні крокодили[61]. З іхтіофауни цікавий представник дводишних риб, релікт мезозойської епохи — цератод (Ceratodus), що має одну легеню й здатний впадати в анабіоз у мулі під час посухи[7][61]. Континент населяють численні види метеликів, москітів, термітів[7].

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха[50].

  • На півночі: руйнівні циклони вздовж узбережжя; ерозія ґрунтів від надмірного випасу; Великий Бар'єрний риф біля північно-східного узбережжя під загрозою від надмірного туризму та судноплавства.
  • У центральній частині: суворі посухи, опустелювання.
  • На сході й південному сході: лісові пожежі; ерозія ґрунтів від надмірного випасу; зведення лісів; процеси урбанізації; підвищення солоності ґрунту за рахунок використання води низької якості; обмеженість водних ресурсів.
  • У навколишніх водах зменшення морських біоресурсів через перевилов та забруднення вод.
  • Вулканічна діяльність на віддалених островах Герд і Макдональд.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Уперше на державному рівні питання охорони лісів було підняте 1860 року[61]. Головною проблемою лісівництва на континенті завжди були пожежі, під час яких вигорало більше лісу, ніж заготовлялось (в окремі роки до 5 % усіх лісових масивів континенту). Перед Другою світовою війною, коли під час пожежі на південному сході було знищено 100 тис. га лісів, було створено національну протипожежну службу, заборонено розводити багаття в лісах, почали контролювати скотарів, нарізали «пожежні шляхи», почали практикувати контрольовані підпала опаду, в тому числі із застосуванням пожежної авіації[61].

Фауна континенту досить вразлива як до безконтрольного полювання, так і до пресингу інтродукованих видів, свійських тварин (насамперед хижих кішок і собак, травоїдних вівців). До «чорної книги» континенту занесено сумчастого вовка, що зник в середині XX століття. Іншої долі зазнав коала, що також міг зникнути в 1930-х роках, проти його флегматична миловидість дозволила провести успішну PR-кампанію зі збереження і розселення цього австралійського ендеміка.

1973 року було створено міністерство охорони природи Австралії. Пізніше законодавчими органами штатів були прийняті закони щодо збереження природи, природокористування надрами й водами, охорону родючості ґрунтів, чистоти повітря. Загальна площа охоронюваних земель не перевищує 2 % території країни. Здебільшого це національні парки, що поєднують функцію як захисту природи, так і рекреаційну. Парками керує федеральне агентство Парки Австралії (англ. Parks Australia), створене 1999 року під керівництвом міністерства екології. Більшість з них знаходяться поблизу міст і слугують місцем відпочинку містян. М'який режим заповідності дозволяє в них проводити видобуток корисних копалин, заготівлю деревини і обмежений випас худоби. Найстаріші та найвідоміші національні парки: Маунт-Косцюшко, Вайперфілд, Вїлсонс-Промонторі, Еунгелла, Сенктуері[7]. Також широко відомі національні парки Улуру-Ката-Тьюта, Какаду, Пурнулулу, Південно-Західний національний парк та область озер Уїлландра, які входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[75]. Величезні території були узяті під охорону також в пустельних місцевостях — Грейт-Вікторіа-Дезерт, Палм-Веллі, Сімпсон-Дезерт. Гострою проблемою постала розвідка нафтових полів на шельфі Коралового моря у другій треті XX століття, що становила пряму загрозу збереженню Великого Бар'єрного рифу. Поблизу міста Кернс було створено морський національний парк для збереження коралового рифу.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Історія Австралії
Art Gallery detail..jpg
Наскельний живопис аборигенів