Автовокзал (Івано-Франківськ)
Історична довідка[ред. | ред. код]
В 1931 році започатковано епізодичне автобусне сполучення між Станиславовом та повітовими містами. Регулярне автобусне сполучення появилося лише у 1938 році. [1]
Центральний автовокзал Івано-Франківська перебував у приміщеннях і на території залізничної станції Івано-Франківська.
Нова будівля автовокзалу[ред. | ред. код]
У 2000 році — почато будівництво нового автовокзалу на місці колишніх боксів вантажного двору станції Івано-Франківськ Львівської залізниці, які вона передала Івано-Франківської міськради. У інвестиційному конкурсі перемогло Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька марка».
Приміщення автовокзалу було побудовано ще у 2008 р., проте продовжувалися майнові спори про власність на нього.
Його відкриття стало можливим лише після того, як були досягнуті домовленості про розподіл власності у майновому комплексі автовокзалу. Таким чином, 90% вартості автовокзалу належить інвестору, 7% — міській раді, 3% — відкритому акціонерному товариству «Івано-Франківське об'єднання пасажирських автобусних станцій 12699».
При цьому автовокзал передали в довгострокову оренду ВАТ «ОПАС» (обласне підприємство автобусних станцій) з правом подальшого викупу.
22 травня 2010 році — відкрився новий центральний автовокзал на вулиці Залізничній поруч із залізничним вокзалом.
,.JPG)
Площа приміщень автовокзалу — 600 кв м, він має 6 посадкових платформ. Щодня з автовокзалу відправляється 500 рейсів, які обслуговують 6—7 тис. пасажирів.
Проектний кошторис автовокзалу (у цінах 2000 року) становить 3 млн грн.
Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус під час відкриття сказав про те, що новий автовокзал лише частково і на деякий час розвантажить перенасичену транспортом привокзальну площу, і «у перспективі треба думати про будівництво центрального автовокзалу на околиці міста».[2]
