Аедона: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
мНемає опису редагування
(Більше не розпізнається як ізольована стаття, removed: {{Ізольована стаття|кільце2}} за допомогою AWB)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Ізольована стаття|кільце2}}
'''Аедо́на''' ({{lang-el|Άηδών}}&nbsp;— «соловей»)&nbsp;— персонаж старогрецької міфології, дочка [[Пандарей|Пандарея]], дружина [[Зет]]а<ref>Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.1. С.146; Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.1. С.32</ref>. З заздрощів до [[Ніоба|Ніоби]] надумала вбити одного з її синів, але в темряві помилково заколола власного сина [[Ітіл]]а. [[Зевс]] обернув А. в солов'я, спів якого&nbsp;— безнастанне голосіння матері за сином<ref>Гомер. Одісея XIX 518–523</ref>.
'''Аедо́на''' ({{lang-el|Άηδών}}&nbsp;— «соловей»)&nbsp;— персонаж старогрецької міфології, дочка [[Пандарей|Пандарея]], дружина [[Зет]]а<ref>Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.1. С.146; Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.1. С.32</ref>. З заздрощів до [[Ніоба|Ніоби]] надумала вбити одного з її синів, але в темряві помилково заколола власного сина [[Ітіл]]а. [[Зевс]] обернув А. в солов'я, спів якого&nbsp;— безнастанне голосіння матері за сином<ref>Гомер. Одісея XIX 518–523</ref>.



Версія за 18:13, 15 вересня 2012

Аедо́на (грец. Άηδών — «соловей») — персонаж старогрецької міфології, дочка Пандарея, дружина Зета[1]. З заздрощів до Ніоби надумала вбити одного з її синів, але в темряві помилково заколола власного сина Ітіла. Зевс обернув А. в солов'я, спів якого — безнастанне голосіння матері за сином[2].

За версією, що наводиться Антоніном Лібералом, Аедона — дружина Політехна з Колофона, мати Ітіса. Її сестру Хелідоніду зґвалтував Політехн і зробив своєю служницею. Вони нагодували м'ясом Ітіса Політехна і втекли. Аедона була перетворена на птаха і оплакувала сина Ітіса. Брат Аедони став одудом[3]. Цей міф є іншим варіантом міфу про Терея, Прокна і Філомелу.

Література

  1. Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.1. С.146; Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.1. С.32
  2. Гомер. Одісея XIX 518–523
  3. Антонін Ліберал. Метаморфози. 11.