Редагування Акростих

'''Акростих''' ({{lang-el|ακρος}}&nbsp;— крайній і {{lang-el|ατιχος}}&nbsp;— віршований рядок)&nbsp;— твір [[Комбінаторна поезія|комбінаторної поезії]], [[вірш]], в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють [[слово]] або [[речення]], найчастіше&nbsp;— ім'я того, кому присвячується акростих.

Наприклад: у вірші [[Самійленко Володимир Іванович|Володимира Самійленка]] «Україна» початкові літери рядків складають слово ''Украіна'' (назва ''Украіна'' вживалася тоді поряд з назвою ''Україна'').
<poem>
: '''У''' мене є одно кохання,
: '''К'''отре не зраджу я вовік;
: '''Р'''осло воно не день, не рік,
: '''А''' ізо мною виростало
: '''І''' квіткою рясною стало…
: '''Н'''е одцвіте моє кохання,
: '''А''' буде в серці до сконання.
</poem>

Іноді в акровірші зашифровується ім'я його автора.

Зародився в [[Античність|античну добу]], побутував в часи [[еллінізм]]у, [[Ренесанс]]у, [[бароко]], в період нової та [[сучасна література|сучасної літератури]]. В Україні відомий від XVI&nbsp;ст. (присвята-сентенція в латиномовнїй «Еклозі» Г. Чуя). Значна частина А. українських поетів доби [[бароко]], серед яких найпомітнішим є [[Іван Величковський]], опублікована у збірниках «Аполлонова лютня. Київські поети XVII—XVIII&nbsp;ст.» (Київ, 1982), «Українська література XVII&nbsp;ст.» (Київ, 1987) та інші. У XIX&nbsp;ст. чимало оригінальних акровіршів створив [[Леонід Глібов]]. Наприклад, його вірш «Буря»:

<poem>
: '''Х'''уртовина скажена в'ється в полі.
: '''А'''ж свище вітер. Вже нема доріг.
: '''Й''' провідний дзвін ніхто б учуть не зміг,
: '''Ж'''адання повний вдома буть,&nbsp;— ніколи!
: '''И'''накше, як до хаоса сваволі,
: '''В'''ести не може божевільний сніг.
: '''Е'''легій чарівних та знання любих втіх
: '''У'''же не знати нам у сніговім околі.
: '''К'''ривавий розіп'явсь над світом смог,
: '''Р'''озпуста з голодом ведуть танок…
: '''А''' нам?.. Чи жде нас де краси країна?
: '''І''' глас роздавсь, мов великодній дзвін:
: «'''Н'''адії промінь я&nbsp;— не труп, не тінь,
: '''А''' край краси і правди&nbsp;— Україна!»
</poem>

Подеколи аналогічну функцію у вірші, названому Іваном Величковським «пресікаємим», виконують кінцеві літери ([[телестих]]) або внутрішні ([[мезостих]]).

Використовується також у загадках.

Також є акростих, який використує [[шифр Цезаря]]:
<poem>
: '''Ш'''ехойка мсєс нзізр,
: '''О'''бдйха мсес нзізр.
: '''К''' жрв пй тусійх
: '''Д'''зі расєс псізм.
</poem>

== Джерела інформації ==
* [https://web.archive.org/web/20140118111710/http://www.litbaroko.ho.ua/w5.html Сайт «Поезія бароко»]
* {{УРЕ}}
* ''Шевчук В. О.'' Акростих / Українська літературна енциклопедія. Т.&nbsp;I.&nbsp;— К., 1988.&nbsp;— С.&nbsp;34—35.
== Посилання ==
*[https://vue.gov.ua/Акровірш Акровірш] // [[ВУЕ]]

[[Категорія:Мовні ігри]]
[[Категорія:Літературні форми]]