Відмінності між версіями «Акіта»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Заміна шаблону координат на {{coord}} див. Вікіпедія:Проект:Географічні координати)
Рядок 23: Рядок 23:
 
|Райони =
 
|Райони =
 
|ISO = 05201-9
 
|ISO = 05201-9
|Координати = {{Координати ГМ|39|43|N|140|6|E|scale:500000}}
+
|Координати = {{coord|39|43|N|140|6|E|scale:500000|display=inline,title}}
 
|Адреса = 〒010-8560<br />秋田県秋田市山王一丁目1番1号
 
|Адреса = 〒010-8560<br />秋田県秋田市山王一丁目1番1号
 
|Мер =
 
|Мер =

Версія за 10:30, 24 лютого 2010

Акіта
Положення міста Акіта
Акіта на карті префектури Акіта
Країна Японія
Острів Хонсю
Регіон Тохоку
Префектура  Акіта
ISO 3166-2 05201-9
39°43′ пн. ш. 140°06′ сх. д. / 39.717° пн. ш. 140.100° сх. д. / 39.717; 140.100Координати: 39°43′ пн. ш. 140°06′ сх. д. / 39.717° пн. ш. 140.100° сх. д. / 39.717; 140.100
Площа 905,67 км² (1 жовтня 2007[1])
Населення 327 488 осіб (1 липня 2008[2])
Густота 361.6 осіб / км²
city.akita.akita.jp

Commons-logo.svg Акіта у Вікісховищі

А́кіта (яп. 秋田市, あきたし, акіта сі [3]) — місто в Японії, у західній частині префектури Акіта, адміністративний центр цієї префекутури. Входить до списку центральних міст Японії.

Загальні відомості

Акіта — одне з найбільших міст північнояпонського регіону Тохоку, центр урбанізаційної зони Акіта і важливий транспортний пункт північого Хонсю. Воно виникло на основі призамкового містечка володарів Кубота-хану і порту Цутідзакі, призначеного для купецьких кораблів Японського моря.

У центрі міста розташовані торгівельно-комерційні райони, на півночі — Акітьский порт і Акітська теплова електростанція, а на півдні — Акітський аеропорт. Також, на території міста, в районі Ябасе, знаходяться найбільші в Японії нафтові родовища, використання яких поки що призупинено.

Акіта славиться «акітськими красунями», якісним саке та найвищими показниками його споживання в усій Японії.

Символи міста

Емблема Акіти — стилізований ієрогліф 田 (та), останній знак у слові «Акіта» (秋田). Він зображений у вигляді круглої цілі, що вражена чотирма стрілами після припинення стрільби. Перерва у стрільбі звучить японською як ядоме. Це слово є також однією з назв замку Кубота, резиденції середньовічних володарів міста, роду Сатаке. Емблема була затверджена префектурною постановою у червні 1928 року.

Flag of Akita, Akita.png
Прапор Акіти

Прапор Акіти — полотнище темнозеленого кольору, сторони якого співвідносяться як 2 до 3. В центрі полотнища розміщена емблема міста білого кольору.

Rhododendron indicum1.jpg Zelkova serrata 02 by Line1.jpg
Азалія індійська
Сірий в'яз

Символ-квітка Акіти — азалія індійська. Її було вибрано 1962 року серед сотні квіток-кандидатів шляхом масштабного опитування мешканців міста. Азалія була впереше принесена на територію Акіти родом Сатаке на початку 17 століття.

Сірий в'яз є деревом-символом Акіти. Його часто можна побачити в околицях японських синтоїстських святинь та праків міста. В'яз було затверджено міським симолом у 1968 році.

Географія

В Акіті багато зелених насаджень, парків та лісів.Ця "Яструбова сосна", посаджена колись на дамбі, нараховує декілька сот років.

Акіта розташована на північно-східних берегах Японського моря, у південній частині рівнини Акіта, якою протікають дві великі водні артерії — річка Омоно і Акітський канал. У східних районах міста переважають пагорби і гори.

Акіта межує на півночі з містом Катаґамі, містечками Ґодзьоме й Ікава, та селом Камікоані. На сході вона має спільний кордон з містами Кітаакіта і Сембоку. На південному сході Акіту підпирає місто Дайсен, а на півдні — Юріхондзьо. Західна сторона міста Акіта омивається водами Японського моря.

Площа Акіти складає &&&&&&&&&&&&0905.0670000905,67 км². Довжина міста з півночі на південь дорівнює близько 46,20 км, а з заходу на схід — 43,03 км. Найвищою точкою Акіти є перевал Сіракоморі — 1 179,1 м.[4]. Близько 45.65 га території міста займають лісові масиви, а 18,46 га — парки.[5]

Клімат Акіти помірний. Середня температура повітря у 19992007 роках коливалася між 11—12 °C. У 2008 році найнижча температура становила -5.0 °C, найвища — 37.0 °C. Середня кількість опадів відносно висока порівняно з іншими містами Японії — 1500—1700 мм на рік. Така висока кількість оадів характерна для японських прибрежних районів Японського моря.[4].

Історія

Сатаке Йосінобу — зановник замку Кубота і «батько» сучаного міста Акіта.

Поселення на території Акітської рівнини існували у палеоліті і неоліті. На початку 1 тисячоллітя великі поселення переросли в городища. Ймовірно, вони були центрами племен емісі, автохтонного дояпонського населення регіону.

У 733 році на територію сучасної Акіти прибули яматоські завойовники, нащадки більшої частини сучасних японців, і заснували тут замок Акіта — адміністративний і пацифікаційний центр молодої японської держави на землях емісі. У 11 столітті, у результаті остаточного підкорення автохтонів і об'єднання острова Хонсю під владою японських монархів, замок був покинутий.

У 1604 році, після встановлення Едоського сьоґунату, рід Сатаке, що володів землями провінції Хітаті у районі сучасної префектури Ібаракі, був насильно переведений центральною владою керувати землями Акітської рівнини. Голова цього роду Сатаке Йосінобу збудував у лісі Ядоме замок Кубота, біля якого заклав одноіменне призамкове містечко — майбутню Акіту. До середини 19 століття, впродож усього періоду Едо, містечко Кубота відігравало роль суспільно-економічного центру Кубота-хану, володіння роду Сатаке.

У результаті адміністративних реформ 1871 року Кубота-хан було перейменовано на Акіта-хан, а містечко Кубота — на Акіту. Незабаром хан ліквідували, створивши на його місці префектуру Акіта, а містечко перетворили на її політико-адміністративний центр.

1 квітня 1889 року містечку Акіта було надано статус міста. 1901 року для обслуговування міського порту збудували електростанцію, а з 1902 року — Акітський залізничний вокзал. 1914 року в районі Ябасе було відкрито нафтові родовища, що дало поштовх господарчому розвитку міста. Проте з початком Другої світової війни і поступовим занепадом японської економіки, місто опинилося у кризі. Під час війни, 1945 року 134 літаків авіації США бомбардували міський порт Цутідзакі.

З настанням мирної епохи почалася відбудова міста. 1949 року було заснованоАкітський університет, 1961 року відкрито Акітський аеропорт, а 1975 року започатковано аналог локальної біржі — Акітський центральний ринок оптових продажів товарів.

1 квітня 1997 Акіта була занесена до списку центральних міст Японії.

Пам'ятки

Пам'ятка
Опис
Пам'ятка
Опис
Akita no ki east gate of outer bailey.jpg Замок Акіта — форпост японської держави Ямато на землях акітських автохтонів емісі впродовж 8 — 11 століть. Сьогодні від нього збереглися лише руїни. Ряд будівель і головні ворота реставровані. Kubota-jo 001.jpg Замок Кубота — «мозок» і «серце» середньовічного Кубота-хану, володіння самурайського роду Сатаке. Протягом декількох сот років укріплення цього замку залишаються символом Акіти.
Tentokuji gate1.jpg Тентокудзібуддистський монастир 15 століття дзенівської секти Сото. Первісно знаходився на території сучасної префектури Ібаракі, але був перенесений родом Сатаке у 17 столітті до Акіти. Служив усипальницею цього роду. Jizouden1.jpg Стоянка Дзідзоден — археологічний комплекс представлений палеолітичним і неолітичним поселенням, а також городищем періоду Яйої. Більшість споруд пам'ятки реставровані мешканцями міста, а вона сама служить краєзнавчим музеєм.

Міста-побратими

Акіта підтримує дружні відносини з 5 містами світу та 1 містом і 1 містечком Японії[6]:

Примітки

  1. Статистика Інституту географії Японії// Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 27 серпня 2008 [1].
  2. Статистика префектури Акіта // Сайт префектури Акіта. Переглянуто 27 серпня 2008 [2].
  3. Дослівне значення: «осінні поля». Існують дві теорії походження топоніму «Акіта». Згідно однієї він походить від японського словосполучення «погані поля» (悪田, акіта), так як грунти району сучасної Акіти не були придатними для поливного рисівництва. За другою теорією, «Акіта» — це пізніша форма словосполучення «підборідні поля» (齶田, аґіта), що відображало особливості гірський рельєфу регіону. З часом «Акіта» стали записувати як «осінні поля» (秋田).
  4. а б Статистичні дані з сайт міста Акіта.
  5. Статистичні дані з сайт міста Акіта.
  6. Дані сайту міста Акіта [3].

Посилання