Алгонкінські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Територія історичного розповсюдження алгонкінських мов

Алгонкінські мови (англ. Algonquian, Algonkian) — підродина в складі алґських мов, одне з найбільших мовних об'єднань Північної Америки, що займає майже весь схід і центр Канади, а також район навколо Великих озер (крім ірокезького регіону) та північну частину атлантичного узбережжя США. Загальна кількість мовців алгонкінських мов — понад 190 тисяч осіб. У той час як в США ця кількість скорочується (18 079 осіб в 1970 р і приблизно 13 тисяч у віці 5 років та вище в 1990 р.), в Канаді вона неухильно зростає: 99 120 осіб в 1981 р, приблизно 150 тисяч у 1991 році, 171 600 осіб в 2001 році і 180 955 осіб в 2006 році.[1]

Територія розселення мовців алгонкінських мов простягається від східного берега Північної Америки до Скелястих гір. Прото-алгонкінська мова, від якої походять усі алгонкінські, була у вжитку 2500-3000 років тому.[2] Достеменно невідомо, на якій саме території нею розмовляли.

Класифікація

У число алгонкінських входять 43 мови. У класифікації І. Годдарда 1995 року алгонкінські мови поділяються на 10 гілок:

  • 1. гілка крі-монтаньє:
    • група крі: рівнинна крі (з діалектом північна рівнинна крі), мічиф, лісова крі, західна болотяна крі, східна болотяна крі (з діалектом крі річки Мус), атікамек
    • група монтаньє-наскапі: східна крі (з північним та південним береговими діалектами та внутрішньоматериковим східним діалектом), монтаньє, наскапі
  • 2. оджибвейська гілка:
    • група північних оджибвейських мов: оджибве річки Северн (також відома як оджи-крі, зі східним та західним діалектами) та північна алгонкін
    • група південних оджибвейських мов: сото (з діалектом сото провінції Онтаріо), центрально-південна оджибве (з діалектами: північна оджибве, північна оджибве озера Верхнього, північно-західна оджибве, південно-західна оджибве та західна алгонкін), східна оджибве, алгонкінська мова (яка дала назву всій групі), оттава
    • група потаватомі: потаватомі
  • 3. східна гілка:
  • 4. меноміні
  • 5. †маямі-іллінойс
  • 6. гілка сок-фокс-кікапу:
  • 7. шоні (шауні)
  • 8. арапахська гілка:
    • група арапахо-гро-вантр: арапахо, гро-вантр (аціна), бесавунена пом.
    • група наватінехена: наватінехена пом.
  • 9. блекфут, або мова «чорноногих» (сіксіка)
  • 10. шеєнська (чейєнн)

Раніше використовувалася простіша класифікація, відповідно до якої алгонкінські мови ділилися на три групи — східні, центральні та рівнинні (західні).

Граматичні особливості

Алгонкінські мови відомі своєю полісинтетичною морфологією та розвиненою системою дієслів.[3] Іноді одне слово може означати ціле речення, наприклад (мова меноміні): paehtāwāēwesew «Його почули вищі сили», або (рівнинний крі) kāstāhikoyahk «Це нас лякає».

Алгонкінські іменники граматично поділяються та ті, що позначають істот і неістот.[3] Іншою особливістю іменників є поділ на проксимативні та обвіативні. Обвіативні використовуються для позначення об'єктів, які є головною темою обговорення, а обвіативні — для менш суттєвих речей чи істот.[4]

Займенники розрізняють три особи, однину і множину, включний і виключний варіанти слова «ми», та проксимативність/обвіативність у третій особі.[4]

Примітки

  1. 2006 Census of Population. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 2013-03-13. 
  2. Goddard, 1978, с. 587
  3. а б Pentland, 2006, с. 163
  4. а б Pentland, 2006, с. 164

Джерела

  • Pentland, David H. Algonquian and Ritwan Languages // Encyclopedia of Languages and Linguistics. — 2nd ed. — Amsterdam : Elsevier, 2006. — P. 161–6.

Посилання