Відмінності між версіями «Александрійський вірш»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(уточнення)
 
Рядок 19: Рядок 19:
: Різьбили з [[мармур]]у невиданих богів.
: Різьбили з [[мармур]]у невиданих богів.


== Джерело ==
== Джерела ==
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В. І. Теремка]]. — К.: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2007
* Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, [[Теремко Василь Іванович|В. І. Теремка]]. — К.: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2007
== Посилання ==

*{{ЛЗЕ2|частина = Півверс|сторінки = 213}}
[[Категорія:Строфіка]]
[[Категорія:Строфіка]]

Поточна версія на 09:16, 22 грудня 2019

Александрі́йський ві́рш — римований 12-складник із цезурою посередині, обов'язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим.

Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема «Роман про Александра Македонського» (12 ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в 11 ст. («Мандри Карла I Великого в Єрусалим та Константинополь»). Александрійський вірш став панівним віршем класицистичної трагедії (П'єр Корнель, Жан Расін). У російській поезії — це шестистопний ямб із цезурою після третьої стопи з римуванням аабб. Улюблений розмір Олександра Пушкіна (понад 2000 віршів).

Видозмінена форма александрійського вірша називається александрином: п'ятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом, римований за схемою абааб. До неї звертався І. Франко («Каменярі»). Александрійський вірш у класичному вигляді застосовував Микола Зеров (цикл «Александрійські вірші»):

О. Бургардтові
Під кровом сільських муз, в болотяній Лукрозі,
Де розум і чуття — все спить в анабіозі,
Живем ми, кинувши не Київ — Баальбек,
Оподаль від розмов, людей, бібліотек
Ми сіємо пашню на неродюче лоно.
Часами служимо владиці Аполлону,
І тліє ладан наш на вбогім олтарі.
Так в давній Ольбії захожі різьбярі
Серед буденних справ і шкурної громади
В душі плекали сон далекої Еллади
І для окружних орд, для скитів-дикунів
Різьбили з мармуру невиданих богів.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]