Алексійчук Ірина Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:23, 13 листопада 2016, створена Glovacki (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Іри́на Бори́сівна Алексійчу́к (*16 грудня 1967) — українська композиторка і піаністка, лауреат премії ім. Л. М. Ревуцького. Дружина піаніста Юрія Кота.

Біографія[ред.ред. код]

Народилась у м. Свердловську (тепер Довжанськ) Луганської області. В 1983-85 р. вчилась на фортепіанному відділенні Хмельницького музичного училища (клас викладача А. В. Антонова), в 1991 р. з відзнакою закінчила Київську консерваторію як піаністка, а (клас І. М. Рябова), а в 1993 р. — як композиторка (клас Я. Н. Лапінського). З 1993 по 1996 рр. факультативно навчалась у класі органу (клас доцента Г. В. Булибенко). В 1996 р. закінчила асистентуру-стажування на кафедрі композиції Київської Національної музичної академії.

Член Української асоціації піаністів-лауреатів міжнародних конкурсів, з 1998 р. — член Спілки композиторів України, з 2003 р. — член Національної Всеукраїнської музичної Спілки, з 2005 р. — член правління Київського відділення Національної Всеукраїнської музичної Спілки. Багаторазовий лауреат обласних конкурсів юних піаністів та композиторів, переможець численних обласних теоретичних олімпіад (м. Хмельницький, 1974 −1983 рр.); Дипломант Національного конкурсу молодих композиторів ім. С. Прокоф'єва (м. Донецьк, 1993 р.); Лауреат Першого міжнародного конкурсу виконавців камерної музики «Золота осінь» у категорії «Фортепіанні дуети» (м. Хмельницький, 1993 р.); Переможець 45-го міжнародного конкурсу ARD у категорії «Фортепіанні дуети» (м. Мюнхен, 1996 р.); Лауреат 6-го міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів Murray Dranoff (м. Маямі, 1997 р.); Лауреат Першого всеукраїнського конкурсу композиторів «Духовні псалми» на найкращий хоровий твір на біблійні тексти (м. Київ, 2001 р.). У лютому 2000 р. за концертну діяльність і виконання сучасної музики нагороджена премією імені Л. М. Ревуцького.

З 1994 р. працює викладачем, а з 2001 р. в.о.доцента на кафедрі композиції Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, викладаючи композицію, інструментування, хорове аранжування та читання партитур. З 1983 р. Алексійчук багато концертує в престижних концертних залах України (Київ, Запоріжжя, Донецьк, Суми, Хмельницький, Львів, Канів, Біла Церква, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Кропивницький, Артемівськ, Шостка); Молдові (Кишинів); Югославії (Крагуєвац); Словаччини (Кошице); Німеччини (Мюнхен, Дрезден, Дармштадт); Італії (Каррара) та США (Маямі) як піаніст, композитор, органіст, учасник камерних ансамблів різних складів, а також у складі фортепіанного дуету з Юрієм Котом. Виступала з симфонічним оркестром Баварського Радіо м. Мюнхен, Німеччина (диригенти — Вольфганг Бальцер, Лотар Загросек);, Камерним оркестром «MERCK» м. Дармштадт, Німеччина (диригент — Крістіан Рудольф Рідель);, Симфонічним оркестром Запорізької Національної філармонії (диригент — Вячеслав Рєдя);, Камерним оркестром «ARCHI» м. Київ, Україна (диригент — Ігор Андрієвський); Камерним ансамблем «Київські солісти» (диригент — Б. Которович), Симфонічним оркестром «New World Symphony» м. Маямі, США (диригент — Ніл Стальберг) та ін. Брала участь у міжнародних музичних фестивалях. Серед них:, Фестиваль пам'яті Володимира та Регіни Горовиць «In Memoriam» (м. Київ); «Прем'єри сезону» та «КиївМузикФест» (м. Київ); «Фарботони» (м. Канів); Фестиваль пам'яті Г. Г. Нейгауза та «Бах-фест» (м. Кропивницький); «Золота осінь» (м. Біла Церква); «Поліська рапсодія» м. Шостка); «Musiksommer — 97» (м. Дрезден); «Two Pianos Plus» (м. Маямі); «Октох» (м. Крагуєвац, Сербія) та ін. Неодноразово проводила майстер-класи з фортепіано та читала лекції в місті Крагуєвац (Югославія)

Твори[ред.ред. код]

  • Симфонічна сюїта «Фольк-образи» (1990);
  • Симфонічна поема «Голгофа» (1990);
  • Симфонічна поема «Відлуння» (1991);
  • Симфонія для великого симфонічного оркестру (1995);
  • «Мости до невидимих берегів» для двох фортепіано та симфонічного оркестру (2006);
  • «Колискові очерету» кантата-містерія в п'яти частинах для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру на вірші Олени Степаненко (2006—2007);
  • Кантата «Сад божественных песней…» на вірші Г. Сковороди для мішаного хору a'cappella (1991 р.);
  • Хоровий диптих «Давидові псалми» на біблійні тексти для мішаного хору a'cappella (2000 р.);
  • Псалом № 142 «Мій голос до Господа» для жіночого хору a'cappella (2002 р.);
  • Псалом № 100 «Уся земле, покликуйте Господу!» для чоловічого хору a'cappella (2002 р.);
  • «Подих часу» для мішаного хору a'cappella на тексти з «Упанішад» (2002 р.);
  • «Молитва Господня» («Отче наш…») для мішаного хору a'cappella (2003 р.);
  • «Вечірня молитва» («Царю Небесний…») молитовне зітхання для жіночого хору a'cappella (2007 р.);
  • «Потойбічні ігри» містерія-дійство в двох частинах для жіночого хору a'cappella на вірші Олени Степаненко (2008 р.);
  • «Царевчева ліра» три обробки балканських народних пісень для мішаного хору a'cappella (2004 р.);
  • «Листи із мушлі» три хорові фантазії для жіночого хору a'cappella на вірші Олени Степаненко (2005 р.);
  • Вокальний цикл «Пісні кохання» на вірші стародавніх японських поетів для сопрано у супроводі фортепіано (1996 р.);
  • Вокальний цикл «Глина Господня» на вірші Олени Степаненко для сопрано у супроводі фортепіано (2002 р.);
  • Вокальний цикл «Пісні старого трубадура» на вірші Йована Дучича для баритона у супроводі фортепіано (2003);
  • «Amore, ora pro nobis» або «Дві балади про досконалу любов» на вірші Олени Степаненко та Едварда Естліна Каммінгса для мецо-сопрано, органу та дзвону (2004);
  • Концертна фантазія «В ніч на Івана Купала» для двох фортепіано (1997 р.);
  • Сюїта для двох фортепіано за мотивами повісті М. В. Гоголя «Вій» (2000 р.);
  • Музично-хореографічна композиція «Коломийка № 1 (Ой, у лісі — гоп, гоп!)» для двох фортепіано, двох піаністів та деяких окремих частин їх тіл (2002 р.);
  • «Коломийка № 2 (Ой, у полі — у-у-ух!)» для двох фортепіано (2003 р.);
  • «В пошуках безмовностей…» для фортепіано в чотири руки, вітряних дзвонів та електронного запису (2006 р.);
  • «Del vuoto lucente…» («З сяючої пустоти…») для квартету струнних (2004 р.);
  • «Так близько…» для скрипки з фортепіано (2005 р.);
  • Сюїта «Написи на воді» для скрипки, віолончелі та фортепіано в 5-ти частинах (2005 р.);
  • Цикл прелюдій для фортепіано (1985—1986);
  • Два цикли Варіацій на власну тему (1988—1989);
  • Перша Соната для фортепіано (1990);
  • «Остання сутра» (Друга Соната) для фортепіано (2002);
  • Транскрипції для фортепіано та двох фортепіано та ін.

Література[ред.ред. код]