Алексійчук Ірина Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алексійчук Ірина Борисівна
Народилася 16 грудня 1967(1967-12-16) (50 років)
Довжанськ, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність композиторка, піаністка
Alma mater Національна музична академія України імені Петра Чайковського
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

Іри́на Бори́сівна Алексійчу́к (нар.16 грудня 1967) — українська композиторка і піаністка, лауреат премії ім. Л. М. Ревуцького. Дружина піаніста Юрія Кота.

Біографія

Народилась у м. Свердловську (тепер Довжанськ) Луганської області. В 1983-85 р. вчилась на фортепіанному відділенні Хмельницького музичного училища (клас викладача А. В. Антонова), в 1991 р. з відзнакою закінчила Київську консерваторію як піаністка, а (клас І. М. Рябова), а в 1993 р. — як композиторка (клас Я. Н. Лапінського). З 1993 по 1996 рр. факультативно навчалась у класі органу (клас доцента Г. В. Булибенко). В 1996 р. закінчила асистентуру-стажування на кафедрі композиції Київської Національної музичної академії.

Член Української асоціації піаністів-лауреатів міжнародних конкурсів, з 1998 р. — член Спілки композиторів України, з 2003 р. — член Національної Всеукраїнської музичної Спілки, з 2005 р. — член правління Київського відділення Національної Всеукраїнської музичної Спілки. Багаторазовий лауреат обласних конкурсів юних піаністів та композиторів, переможець численних обласних теоретичних олімпіад (м. Хмельницький, 1974 −1983 рр.); Дипломант Національного конкурсу молодих композиторів ім. С. Прокоф'єва (м. Донецьк, 1993 р.); Лауреат Першого міжнародного конкурсу виконавців камерної музики «Золота осінь» у категорії «Фортепіанні дуети» (м. Хмельницький, 1993 р.); Переможець 45-го міжнародного конкурсу ARD у категорії «Фортепіанні дуети» (м. Мюнхен, 1996 р.); Лауреат 6-го міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів Murray Dranoff (м. Маямі, 1997 р.); Лауреат Першого всеукраїнського конкурсу композиторів «Духовні псалми» на найкращий хоровий твір на біблійні тексти (м. Київ, 2001 р.). У лютому 2000 р. за концертну діяльність і виконання сучасної музики нагороджена премією імені Л. М. Ревуцького.

З 1994 р. працює викладачем, а з 2001 р. в.о.доцента на кафедрі композиції Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, викладаючи композицію, інструментування, хорове аранжування та читання партитур. З 1983 р. Алексійчук багато концертує в престижних концертних залах України (Київ, Запоріжжя, Донецьк, Суми, Хмельницький, Львів, Канів, Біла Церква, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Кропивницький, Артемівськ, Шостка); Молдові (Кишинів); Югославії (Крагуєвац); Словаччини (Кошице); Німеччини (Мюнхен, Дрезден, Дармштадт); Італії (Каррара) та США (Маямі) як піаніст, композитор, органіст, учасник камерних ансамблів різних складів, а також у складі фортепіанного дуету з Юрієм Котом. Виступала з симфонічним оркестром Баварського Радіо м. Мюнхен, Німеччина (диригенти — Вольфганг Бальцер, Лотар Загросек);, Камерним оркестром «MERCK» м. Дармштадт, Німеччина (диригент — Крістіан Рудольф Рідель);, Симфонічним оркестром Запорізької Національної філармонії (диригент — Вячеслав Рєдя);, Камерним оркестром «ARCHI» м. Київ, Україна (диригент — Ігор Андрієвський); Камерним ансамблем «Київські солісти» (диригент — Б. Которович), Симфонічним оркестром «New World Symphony» м. Маямі, США (диригент — Ніл Стальберг) та ін. Брала участь у міжнародних музичних фестивалях. Серед них:, Фестиваль пам'яті Володимира та Регіни Горовиць «In Memoriam» (м. Київ); «Прем'єри сезону» та «КиївМузикФест» (м. Київ); «Фарботони» (м. Канів); Фестиваль пам'яті Г. Г. Нейгауза та «Бах-фест» (м. Кропивницький); «Золота осінь» (м. Біла Церква); «Поліська рапсодія» м. Шостка); «Musiksommer — 97» (м. Дрезден); «Two Pianos Plus» (м. Маямі); «Октох» (м. Крагуєвац, Сербія) та ін. Неодноразово проводила майстер-класи з фортепіано та читала лекції в місті Крагуєвац (Югославія)

Твори

  • Симфонічна сюїта «Фольк-образи» (1990);
  • Симфонічна поема «Голгофа» (1990);
  • Симфонічна поема «Відлуння» (1991);
  • Симфонія для великого симфонічного оркестру (1995);
  • «Мости до невидимих берегів» для двох фортепіано та симфонічного оркестру (2006);
  • «Колискові очерету» кантата-містерія в п'яти частинах для солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру на вірші Олени Степаненко (2006—2007);
  • Кантата «Сад божественных песней…» на вірші Г. Сковороди для мішаного хору a'cappella (1991 р.);
  • Хоровий диптих «Давидові псалми» на біблійні тексти для мішаного хору a'cappella (2000 р.);
  • Псалом № 142 «Мій голос до Господа» для жіночого хору a'cappella (2002 р.);
  • Псалом № 100 «Уся земле, покликуйте Господу!» для чоловічого хору a'cappella (2002 р.);
  • «Подих часу» для мішаного хору a'cappella на тексти з «Упанішад» (2002 р.);
  • «Молитва Господня» («Отче наш…») для мішаного хору a'cappella (2003 р.);
  • «Вечірня молитва» («Царю Небесний…») молитовне зітхання для жіночого хору a'cappella (2007 р.);
  • «Потойбічні ігри» містерія-дійство в двох частинах для жіночого хору a'cappella на вірші Олени Степаненко (2008 р.);
  • «Царевчева ліра» три обробки балканських народних пісень для мішаного хору a'cappella (2004 р.);
  • «Листи із мушлі» три хорові фантазії для жіночого хору a'cappella на вірші Олени Степаненко (2005 р.);
  • Вокальний цикл «Пісні кохання» на вірші стародавніх японських поетів для сопрано у супроводі фортепіано (1996 р.);
  • Вокальний цикл «Глина Господня» на вірші Олени Степаненко для сопрано у супроводі фортепіано (2002 р.);
  • Вокальний цикл «Пісні старого трубадура» на вірші Йована Дучича для баритона у супроводі фортепіано (2003);
  • «Amore, ora pro nobis» або «Дві балади про досконалу любов» на вірші Олени Степаненко та Едварда Естліна Каммінгса для мецо-сопрано, органу та дзвону (2004);
  • Концертна фантазія «В ніч на Івана Купала» для двох фортепіано (1997 р.);
  • Сюїта для двох фортепіано за мотивами повісті М. В. Гоголя «Вій» (2000 р.);
  • Музично-хореографічна композиція «Коломийка № 1 (Ой, у лісі — гоп, гоп!)» для двох фортепіано, двох піаністів та деяких окремих частин їх тіл (2002 р.);
  • «Коломийка № 2 (Ой, у полі — у-у-ух!)» для двох фортепіано (2003 р.);
  • «В пошуках безмовностей…» для фортепіано в чотири руки, вітряних дзвонів та електронного запису (2006 р.);
  • «Del vuoto lucente…» («З сяючої пустоти…») для квартету струнних (2004 р.);
  • «Так близько…» для скрипки з фортепіано (2005 р.);
  • Сюїта «Написи на воді» для скрипки, віолончелі та фортепіано в 5-ти частинах (2005 р.);
  • Цикл прелюдій для фортепіано (1985—1986);
  • Два цикли Варіацій на власну тему (1988—1989);
  • Перша Соната для фортепіано (1990);
  • «Остання сутра» (Друга Соната) для фортепіано (2002);
  • Транскрипції для фортепіано та двох фортепіано та ін.

Література