Аль-Касім аль-Мамун: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
(правопис)
Рядок 31: Рядок 31:
| герб =
| герб =
}}
}}
'''Аль-Касім аль-Мамун''' (*[[965]] —[[1035]]) — 8-й [[халіф]] [[Кордовський халіфат|Кордови]] у 1018—1021 та 1022—1023 роках.
'''Аль-Касім аль-Мамун''' (*[[965]]—[[1035]]) — 8-й [[халіф]] [[Кордовський халіфат|Кордови]] у 1018—1021 та 1022—1023 роках.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Рядок 42: Рядок 42:
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.
Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.


Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсіч виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-Касім аль-Мамун вимушен був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.
Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсіч виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-Касім аль-Мамун вимушений був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.


Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запросили на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдоволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.
Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запросили на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдоволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.

Версія за 17:17, 3 січня 2018

Аль-Касім аль-Мамун
Ім'я при народженні القاسم بن حمود
Народився 965(0965)
Помер 1035(1035)
Херес-де-ла-Фронтера
Країна Аль-Андалус
Національність бербер
Діяльність аристократ
Титул халіф
Посада Халіф Кордовиd і Халіф Кордовиd
Термін 1018—1021 та 1022—1023 роки
Попередник Абдаррахман IV
Наступник Ях'я ібн Алі аль-Муталі (вперше)
Абдаррахман V (вдруге)
Конфесія іслам
Рід Хаммудіди
Батько Хаммуд ібн-Хаммуд
Брати, сестри Алі ібн Хаммуд ан-Насир
Діти 2 сина

Аль-Касім аль-Мамун (*9651035) — 8-й халіф Кордови у 1018—1021 та 1022—1023 роках.

Життєпис

Походив з берберської династії Хаммудидів. Разом з братом Алі ібн Хаммуд ан-Насиром брав участь у військових кампаніях на боці Сулаймана, що боровся за владу з халіфами Гішамом II і Мухаммедом II протягом 1009—1013 році. На дяку за звитягу ан-Насир отримав посаду валі (намісника) Сеути.

Незабаром скориставшись протистоянням між берберами, арабами і сакаліба, ан.-Насир захопив Танжер, який передав в управління аль-Касіму. У 1017 році разом з братом висадився на узбережжя Піренеїв. Звідси брав участь у поході на Кордову й повалення халіфа Сулаймана. Після оголошення ан-Насира у 1016 році халіфом, той призначив аль-Касіма валі Севільї.

халіфат за володарювання аль-Касіма

У 1018 році після загибелі брата й встановлення влади халіфа Абдаррахмана IV, при підтримці берберських військ аль-Касім повстав та рушив на Кордову. Неподалік від столиці було завдано поразки війська халіфа. Після цього на бік аль-Касіма перейшла шляхта й війська. Завдяки цьому було захоплено Кордову. Незабаром загинув Абдаррахман IV, аль-Касіма оголошено новим халіфом. Після цього прийняв титул аль-Мамун.

Із самого початку намагався позбутися залежності від берберських військовиків, налагодити співпрацю з арабською шляхтою. Частково це здалося здійснити. Втім серед берберів почало ширитися невдоволення. У 1019 році Мунзір аль-Мансур, валі Сарагоси, зумів відокремитися, заснувавши династію Туджибітів.

Цим вирішив скористатися Ях'я, син Алі ібн Хаммуд ан-Насира, валі Сеути. Останній висадився у Малазі. Спроба халіфа аль-Касіма організувати відсіч виявилася невдалою, оскільки військовики та знать виступили проти нього. В підсумку у 1021 році аль-Касім аль-Мамун вимушений був зректися влади на користь небожа. Слідом за цим віддалився до Севільї.

Наприкінці 1022 року після повалення халіфа Ях'я ібн Алі аль-Муталі, бербери запросили на трон аль-Мамуна. аль-Касім, намагаючись зберегти владу, став усіляко потурати берберам, що викликало невдоволення населення Кордови, що повстало через декілька місяців. Повсталих підтримали представники поваленої династії Омейядів.

Зрештою у 1023 році халіф разом з синами Мухаммедом і Хасаном намагався втекти до Севільї, але їх туди не впустили. Тоді аль-Касім втік до Хереса-де-ла-Фронтери, де потрапив у полон. Тут колишнього володаря тримали у в'язниці, поки у 1035 році не задушили.

Джерела

  • Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien. Wilhelm Fink Verlag, München 1995, ISBN 3-7705-3075-6
  • André Clot, L'Espagne musulmane (viiie~xve siècle), Paris, Perrin,‎ 1999 (réimpr. 1999), 429 p. [détail des éditions] (ISBN 2-262-01425-6)