Алікберов Віталій Мурсалович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:27, 5 травня 2018, створена DENAMAX (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алікберов Віталій Мурсалович
Народився 2 вересня 1944(1944-09-02) (73 роки)
с. Цапівка, Томашпільський район, Вінницька область, УРСР
Помер 24 травня 2014(2014-05-24) (69 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність художник
Alma mater Одеське художнє училище
Нагороди
Народний художник України

Алікберов Віталій Мурсалович (нар. 2 вересня 1944, с. Цапівка, Вінницька область[1]) — художник-живописець, педагог, поет, Народний Художник України, член Національної Спілки Художників України (1988), лауреат премії імені Вернадського. Праці Алікберова експонувалися в Москві, Санкт-Петербурзі, Харкові, Києві й Одесі.[1][2][3][4][5]

Біографія[ред. | ред. код]

У 1976 році закінчив Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова. У 1984 році закінчив факультет живопису Київського державного художнього інституту (в якому навчався з 1979 року). Його педагогами були О. Будников, В. Забашта, Т. Голембієвська і В. Пузирков.[2][4] З 1984 року — викладає в Одеському художньому училищі.[6] Він навчав багатьох відомих скульпторів (серед них — Богдан Мазур, Роман Албул, Ігор Пономарьов, та інші) та художників (таких як Юрій Матвієнко, Надія Фомічова й Олексій Сусол).[5][7]

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Художник[ред. | ред. код]

Виставкову діяльність Віталій Мурсалович почав у 1984 році.[1] З 1994 року розпочала свою діяльність російсько-українська культурно-просвітницька програма «Живопис Віталія Алікберова». Твори Віталія Алікберова можна побачити як в державних, так і в приватних колекціях сімнадцяти країн світу, зокрема в колекціях третього Президента України Віктора Ющенко, екс-президента Росії Бориса Єльцина, 42-го Президента США Білла Клінтона, екс-президента Молдови Петру Лучінскі, митрополита Київського і всієї України Володимира і патріарха Московського і всієї Русі Алексія II.[4][6] Основними творами художника є «Біля джерела» (1984), «Матері» (1988), «Колодязь» (1996) і «Моя Вінниччина» (2001).[1] Марина Некрасова із «Одеського вісника» наступним чином охарактеризувала творчість Алікберова:

Ліві лапки Неповторність творчого почерку майстра визначають ефектний живопис, яскрава емоційність і максимальна щирість. Сьогодні, коли прагнення висунути в своїх роботах серйозну філософську ідею властиво небагатьом художникам, Віталій Алікберов намагається зберегти в картинах і донести до глядача чітку ясність світогляду, точність внутрішніх естетичних ідеалів. Майстер прагне не просто створювати красивий живопис, а вирішувати досить серйозні людські завдання, тим самим, можливо, допомагаючи глядачеві по-новому поглянути на цей світ, на своє місце в ньому.[8] Праві лапки

Мистецтвознавець Ганна Гутник назвала Алікберова «східним мудрецем, який сидить на своїй горі і спокійно виконує свою справу. При цьому він нікому нічого не доводить, але внутрішньо впевнений, що все робить правильно. Він пропустив через себе як реалістичні, так і сюрреалістичні тенденції в живописі, і виробив свій неповторний стиль».[6]

Педагог[ред. | ред. код]

У 2009 році Віталій Алікберов відзначив 25-річчя своєї педагогічної діяльності (в честь чого він відкрив виставку у Музеї західного і східного мистецтва під назвою «Майстер і його учні»).[5] Алікберов вважає, що хороший учитель — той, який не заважає працювати учневі, а поганий — який каже, як потрібно виконувати роботу. Бо навчити стати художником — не можна. Можна лише не заважати учневі розвивати свій талант. Також він говорить, що не існує поганих студентів. Просто є люди, які не знають, навіщо вони прийшли вчитися. Часто у своїх інтерв'ю Алікберов повторює: «Я хочу виховати вільних людей, які не залежать від чужої думки, похвал або критики інших».[2][7][8]

Про Віталія Мурсаловича часто відгукуються мистецтвознавці і його учні. Ось як висловився про свого учителя скульптор і Народний Художник України Богдан Мазур:

Ліві лапки Алікберов – мій улюблений вчитель. Він багато значить у моїй долі. Прекрасна людина і чудовий художник. Я дуже йому вдячний. Він може просто пояснити найскладніші поняття. «Подивіться і зрозумійте! - говорив він. - І працюйте з ранку до вечора». Настільки м'яко й оригінально він все показував! Мені не завжди вдається образно пояснювати. Якщо ти помилився сьогодні – виправиш завтра. Якщо треба зробити – бери і роби. Якщо робиш помилку - можеш виправити, боїшся помилятися – не виправиш помилку. Тільки так будеш зростати. Зростати![7] Праві лапки

Розповів про Алікберова і директор дитячої художньої школи імені К. Костанді Валерій Токарьов:

Ліві лапки Віталій Алікберов – великий учитель, великий педагог. Багато хто не знає – він людина дуже скромна – про те, що років 25 тому у Вашингтоні Віталій Мурсалович з величезною перевагою переміг на всесвітньому конкурсі на місце викладача Американської академії мистецтв. Але працювати в США не залишився – повернувся в рідну Грековку, до своїх студентів. Тут він виховав плеяду чудових художників. У Москві та Петербурзі ходять легенди про його педагогічний дар – ніхто так класно не викладає анатомію, не володіє рисунком, причому рисунки його не тільки високохудожні, але і конструктивні.

Віталій Алікберов навчає інтелектуальної чесності та відкритості творчості - тому, чому навчити під силу лише геніальному педагогу. Майстер вміє розкривати чужі творчі індивідуальності, знаходить в собі достатньо толерантності, терпимості і доброзичливості для того, щоб побачити і підтримати талант в інших. А бути художником і педагогом одночасно – неймовірно важко. Адже це дуже великий талант і рідкісний дар – сприяти народженню майстра.[8]

Праві лапки

Поет[ред. | ред. код]

Ось деякі вірші Алікберова:

Все знайоме навкруг
І поля і левади,
Десь тут школа, ставок
І старі перелази
Ніби тисячі літ
Ніби тисячі зим
Як осипався цвіт
І прощаюсь з ним
Свою землю, свій край
Обмережив стежками
Слід долоні впізнай
Торкаюсь руками

Все відійшло
І над згорілим полем,
Що пам'яттю зоветься
Є село
Я журавель
Моє гніздо згоріло
Чи є кому до нього діло
Чужих земель
І вже давно не видно краю
Биків не бачу, ні …
Одні горби
За ними що?
Ніхто не знає
Спитай в засохлої верби …

куди ти йдеш, старенька мамо
і що несеш важке в цьому мішку
невже привезли нові ярма
і знову горе, знову найми
і знову бідність, нема ні радості, ні сміху
невже забули те, що було
за людську людяність любов[9]

Це цікаво[ред. | ред. код]

  • Учень Віталія Мурсаловича Ігор Пономарьов розповів, що під час навчання Алікберов разом з ним та з іншими студентами малював на двометрових листках паперу. Сам учитель пояснював це тим, що на маленькому рисунку маленьку помилку погано видно, а на великому — краще, тому її легше виправити.[7]
  • На езамені Віталій Алікберов нижче трійки студентам не ставить, тому що, з його слів, «для когось рисунок — це спеціальність, а для когось — це загальноосвітній предмет. Навіщо мені їх пригнічувати? Просто ставлю „три“».
  • Алікберов вважає, що людині, якій є що сказати, слід вчитися це виражати. А людина, котра не має що сказати, починає займатися не творчістю, а винахідництвом.
  • На думку Віталія Мурсаловича, щоб людині залишитись людиною, слід відкинути 90 % того, що вона має. А щоб людство прожило на Землі, йому треба відкинути 99 % речей (щоб залишились у нього повітря, вода, їжа та одяг).
  • У Алікберова з його студентами є така теза: «Якщо ти в 16-18 років нещасливий, то уже не будеш щасливим».[10]

Звання і нагороди[ред. | ред. код]

  • Народний Художник України[4]
  • Член Національної Спілки Художників України (1988)[1]
  • Лауреат премії імені Вернадського[5]

Посилання[ред. | ред. код]

Выставка Виталия Аликберова.

http://ofam.od.ua/php/arhiv2.php?dates=2012-11-05

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Національна Спілка Художників України. Процитовано 2013-08-14. 
  2. а б в «Віталій Алікберов, художник і педагог». Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  3. Вірші Алікберова. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  4. а б в г Віталій Алікберов на nt-art.net. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  5. а б в г Віталій Алікберов і його учні. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  6. а б в Мудрі картини Віталія Алікберова представлені в Одесі. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  7. а б в г Учіться бачити прекрасне. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14. 
  8. а б в Віталій Алікберов: художник, філософ, педагог. Процитовано 2013-08-14. 
  9. Вірші Алікберова. Процитовано 2013-08-14. 
  10. Щастя бути художником. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-14.