Відмінності між версіями «Аміші»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
(Спосіб життя і культура: вікіфікація, оформлення)
(Стилістичне редагування)
(Мітки: Редагування з мобільного пристрою, Редагування через мобільну версію, Візуальний редактор)
 
(Не показані 9 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
 
'''Аміші''' — [[Меноніти|менонітська]] течія [[анабаптисти]]чного походження. Християнська спільнота, засновником якої був — [[Якоб Амман]], священик зі [[Швейцарія|Швейцарії]], що емігрував у [[Ельзас]]. [[Церква|Церковну]] доктрину амішів можна характеризувати як найконсервативніший варіант менонітства (''Див. [[Скромні люди]]'').
 
'''Аміші''' — [[Меноніти|менонітська]] течія [[анабаптисти]]чного походження. Християнська спільнота, засновником якої був — [[Якоб Амман]], священик зі [[Швейцарія|Швейцарії]], що емігрував у [[Ельзас]]. [[Церква|Церковну]] доктрину амішів можна характеризувати як найконсервативніший варіант менонітства (''Див. [[Скромні люди]]'').
   
Значна частина сучасних амішів (понад 200 тисяч) живе в [[США]] і [[Канада|Канаді]]. Найконсервативніші групи амішів США зберігають у побуті Пенсильванську німецьку мову (серед англо-американців відому під назвою «Пенсильванська голландська», Dutch).
+
Значна частина сучасних амішів (понад 200 тисяч) живе в [[США]] і [[Канада|Канаді]]. Найконсервативніші групи амішів США зберігають у побуті Пенсильванську німецьку мову (серед англо-американців відому під назвою «Пенсильванська голландська мова», Dutch).
   
 
<blockquote>
 
<blockquote>
Після тривалих і масштабних гонінь, яким аміші піддавалися на батьківщині за звичаї хрещення в дорослому віці і протистояння союзу церкви і держави, вони нарешті знайшли «тиху гавань» в Америці завдяки видному квакеру Вільяму Пенну. Аміші неодноразово приймали мученицьку смерть на батьківщині від рук нетерпимих супротивників, нерідко їх саджали в мішки і топили в ріках. Оскільки під загрозою виявилося саме життя амішів, вони масово переселилися в Пенсильванію на запрошення Вільяма Пенна, в рамках його «святого експерименту» релігійної терпимості 1727&nbsp;р.
+
Після тривалих і масштабних гонінь, яким аміші піддавалися на батьківщині за звичаї хрещення в дорослому віці і протистояння союзу церкви й держави, вони нарешті знайшли «тиху гавань» в Америці завдяки видному квакеру Вільяму Пенну. Аміші неодноразово приймали мученицьку смерть на батьківщині від рук нетерпимих супротивників, часто їх саджали в мішки й топили в річках. Оскільки під загрозою виявилося саме життя амішів, вони масово переселилися в Пенсильванію на запрошення Вільяма Пенна, у рамках його «святого експерименту» релігійної терпимості 1727&nbsp;р.
 
</blockquote>
 
</blockquote>
   
Головна риса їхнього [[віровчення]]&nbsp;— це суворе дотримання [[Біблія|Священного Писання]]. Первинне значення аміші надають тому, що міститься в [[Послання Римлянам|Посланні ап. Павла до Римлян]], тобто положенню про відділення церкви від [[Держава|держави]].
+
Головна риса їхнього [[віровчення]]&nbsp;— це суворе дотримання [[Біблія|Святого Письма]]. Первинне значення аміші надають тому, що міститься в [[Послання Римлянам|Посланні ап. Павла до Римлян]], тобто положенню про відділення церкви від [[Держава|держави]].
   
Аміші&nbsp;— прихильники старого традиційного способу життя. Основна їхня частина відмовляється від будь-яких [[техніка|технічних]] засобів, що можуть пов'язувати їх із зовнішнім світом: [[електрика|електрики]], [[водопровід|водопроводу]], центрального опалювання, [[телефон|телефону]] та іншого. Більшість із них носить [[одяг]] і [[головний убір|головні убори]] певних [[колір|кольорів]] і [[фасон]]ів, їздить у старовинних [[віз]]ках, (запряжених [[кінь]]ми), використовує лише залізні [[колесо|колеса]], орють землю кінним [[плуг]]ом. Діти і жінки амішів ходять босоніж у теплу пору. Їм забороняється служити в [[армія|армії]], [[фотографія|фотографуватися]], водити [[автомобіль|автомобілі]] й літати на [[літак]]ах, мати [[комп'ютер]]и, [[телевізор]]и, [[радіо]]приймачі, носити наручний [[годинник]] і [[обручка|обручки]]. [[Шлюб]]и аміші укладають лише зі своїми єдиновірцями.
+
Аміші&nbsp;— прихильники старого традиційного способу життя. Основна їхня частина відмовляється від будь-яких [[техніка|технічних]] засобів, що можуть пов'язувати їх із зовнішнім світом: [[електрика|електрики]], [[водопровід|водопроводу]], центрального опалення, [[телефон|телефону]] тощо. Більшість із них носить [[одяг]] і [[головний убір|головні убори]] певних [[колір|кольорів]] і [[фасон]]ів, їздить у старовинних [[віз]]ках, (запряжених [[кінь]]ми), використовує лише залізні [[колесо|колеса]], орють землю кінним [[плуг]]ом. Діти й жінки амішів ходять босоніж у теплу пору. Їм заборонено служити в [[армія|армії]], [[фотографія|фотографуватися]], кермувати [[автомобіль|автомобілі]] й літати [[літак]]ами, мати [[комп'ютер]]и, [[телевізор]]и, [[радіо]]приймачі, носити наручного [[годинник]]а й [[обручка|обручки]]. [[Шлюб]]и аміші укладають лише зі своїми одновірцями.
   
Спеціальних [[культ]]ових споруд у більшості амішів немає, і [[молитва|моління]] проходять по черзі в будинках членів спільноти. Служби відбуваються кожну другу [[неділя|неділю]]. У неділі, коли служб немає (''Неділя дружби''), аміші відпочивають і відвідують друзів. Кожна амішська община має двох [[проповідник]]ів. [[Єпископ]] і [[диякон]] служать у двох общинах, проводячи в них богослужіння по черзі в різні неділі.
+
Спеціальних [[культ]]ових споруд більшість амішів не має, і [[молитва|моління]] проходять по черзі в будинках членів спільноти. Служби відбуваються кожну другу [[неділя|неділю]]. У неділі, коли служб немає (''Неділя дружби''), аміші відпочивають і відвідують друзів. Кожна аміська громада має двох [[проповідник]]ів. [[Єпископ]] і [[диякон]] служать у двох громадах, проводячи в них служби Божі по черзі в різні неділі.
   
Чисельність амішів становить 200 тисяч людей, за етнічним походженням це в основному ельзасці. Усвідомлюючи свою приналежність до однієї спільноти, аміші, проте, розділені на різні групи. Найконсервативнішою є Менонітська церква амішів старого ладу. У [[1866]] році в [[Індіана|Індіані]] в результаті руху за духовне пробудження амішів заснована Євангельська менонітська церква. У [[1910]] році створена Консервативна менонітська конференція. Її прихильники почали проводити богослужіння в спеціальних будинках зборів, організували [[недільна школа|недільні школи]]. Інша організація, що відокремилася&nbsp;— Амішська менонітська церква Бичі&nbsp;— дозволила використовувати [[автомобіль|автомобілі]], [[трактор]]и й [[електрика|електрику]]. Ця ж організація веде і місіонерську діяльність, що не практикується іншими амішами.
+
Чисельність амішів становить 200 тисяч людей, етнічним походженням це в основному ельзасці. Усвідомлюючи свою приналежність до однієї спільноти, аміші, проте, розділені на різні групи. Найконсервативнішою є Менонітська церква амішів старого ладу. У [[1866]] році в [[Індіана|Індіані]] в результаті руху за духовне пробудження амішів засновано Євангельську менонітську церкву. У [[1910]] році створено Консервативну менонітську конференцію. Її прихильники почали проводити служби Божі у спеціальних будинках зборів, організували [[недільна школа|недільні школи]]. Інша організація, що відокремилася&nbsp;— Аміська менонітська церква Бичі&nbsp;— дозволила використовувати [[автомобіль|автомобілі]], [[трактор]]и й [[електрика|електрику]]. Ця ж організація веде й місіонерську діяльність, що не практикують інші аміші.
   
 
== Опис ==
 
== Опис ==
 
[[Файл:George_W._Bush_meets_with_Amish_and_Mennonite_residents_in_Lancaster.jpg|Дж. Буш на зустрічі з амішами|360 px|thumb]]
 
[[Файл:George_W._Bush_meets_with_Amish_and_Mennonite_residents_in_Lancaster.jpg|Дж. Буш на зустрічі з амішами|360 px|thumb]]
'''Аміші'''&nbsp;— меноннітський консервативний релігійний рух в США. Рух екопоселень народився в 1860-х роках на Заході, хоча насправді в США вони існували ще з XVIII-го століття. Тоді зі Старого Світу в штат Пенсільванія перебралася група людей, які називала себе амішами. Назву вони отримали від імені свого наставника Якоба Аммана&nbsp;— людину, котра вибрала суворіше релігійне життя і відкинула протестантство. Аміші відмовлялися від будь-яких нововведень, від зброї, воліли жити лише своєю працею в закритих поселеннях, куди не міг прийти прогрес або «зовнішнє зло». Найбільше вони ненавидять електрику, тому що вона приносить спокуси: комп'ютер, телевізор… До речі райони, де вони проживають називають «країною без дротів».
+
'''Аміші'''&nbsp;— меноннітський консервативний релігійний рух у США. Рух екопоселень народився в 1860-х роках на Заході, хоча насправді в США вони існували ще з XVIII-го століття. Тоді зі Старого Світу в штат Пенсильванія перебралася група людей, які називали себе амішами. Назву вони дістали від імені свого наставника Якоба Аммана&nbsp;— людини, котра вибрала суворіше релігійне життя й відкинула протестантство. Аміші відмовлялися від будь-яких нововведень, від зброї, воліли жити лише своєю працею в закритих поселеннях, куди не міг прийти прогрес або «зовнішнє зло». Найбільше вони ненавидять електрику, бо вона приносить спокуси: комп'ютер, телевізор… До речі, райони, де вони проживають, називають «країною без дротів».
   
Аміші зберегли вигляд і побут XVII століття. Потрапивши до них у поселення, виникає враження, що потрапляєш до музею: жінки ходять у старовинних спідницях і чепчиках, чоловіки з бородою, у білих сорочках і штанях на підтяжках, а діти бігають у полотняних шортах, босоніж і в солом'яних капелюхах. У побуті немає майже нічого із зовнішнього світу. Тут все роблять самі. Аміші ніколи не виявляють ініціативу спілкуватися з прибульцями, однак вирізняються гостинністю: якщо в їхній будинок зайшов гість з іншого світу, вони все одно напоять його і нагодують. Контактують вони зазвичай лише зі своїми одновірцями. Наприклад, обмінюються товарами. Важливе місце в їхньому житті займає взаємодопомога. Допомога ближньому&nbsp;— свята справа. Одна з кардинальних заборон&nbsp;— це шлюби з неамішами. До речі, сьогодні їхня кількість зростає дуже швидко за рахунок релігійної заборони на контрацептиви, тривале життя і мінімальну дитячу смертність.
+
Аміші зберегли вигляд і побут XVII століття. Потрапивши до них у поселення, виникає враження, що потрапляєш до музею: жінки ходять у старовинних спідницях і чепчиках, чоловіки з бородою, у білих сорочках і штанях на підтяжках, а діти бігають у полотняних шортах, босоніж і в солом'яних брилях. У побуті немає майже нічого із зовнішнього світу. Тут усе роблять самі. Аміші ніколи не виявляють ініціативу спілкуватися з прибульцями, одначе вирізняються гостинністю: якщо в їхній будинок зайшов гість з іншого світу, вони все одно напоять його та нагодують. Контактують вони зазвичай лише зі своїми одновірцями. Наприклад, обмінюються крамом. Важливе місце в їхньому житті займає взаємодопомога. Допомога ближньому&nbsp;— свята справа. Одна з кардинальних заборон&nbsp;— це шлюби з неамішами. До речі, сьогодні їхня кількість зростає дуже швидко за рахунок релігійної заборони на контрацептиви, тривалого життя й мінімальної дитячої смертності.
   
== Історія виникнення і розвитку ==
+
== Історія виникнення й розвитку ==
Рух амішів-менонітів походить від релігійного братства, що виникло у XVI столітті, відомого як [[швейцарські брати]] ({{lang-de|[[:de: Schweizer Brüder|Schweizer Brüder]]}}, {{lang-en|[[:en:Swiss Brethren|Swiss Brethren]]}}). Швейцарські брати були анабаптистами; їх також часто розглядають як частину радикальної [[Реформація|Реформації]]. Слово «анабаптисти» означає «знову хрещений» (тобто хрещений у дитинстві, але пізніше прийняв хрещення за вірою повторно, в дорослому віці). Виникнення швейцарських братів походить від [[Фелікс Манц|Фелікса Манца]] (1498—1527) ({{lang-de|[[:de: Felix Manz|Felix Manz (або Mantz)]]}}, {{lang-en|[[:en:Felix Manz|Felix Manz]]}}) і [[Кондрад Гребель|Конрада Гребеля]] (1498–1526) ({{lang-de|[[:de: Konrad Grebel|Konrad Grebel]]}}, {{lang-en|[[:en: Conrad Grebel|Conrad Grebel]]}}), котрі відокремилися від реформата [[Ульріх Цвінглі|Ульріха Цвінглі]] (1484—1531).
+
Рух амішів-менонітів походить від релігійного братства, що виникло у XVI столітті, відомого як [[швейцарські брати]] ({{lang-de|[[:de: Schweizer Brüder|Schweizer Brüder]]}}, {{lang-en|[[:en:Swiss Brethren|Swiss Brethren]]}}). Швейцарські брати були анабаптисти; їх також часто розглядають як частину радикальної [[Реформація|Реформації]]. Слово «анабаптисти» означає «знову хрещений» (тобто хрещений малим, але пізніше прийняв хрещення за вірою повторно, дорослим). Поява швейцарських братів походить від [[Фелікс Манц|Фелікса Манца]] (1498—1527) ({{lang-de|[[:de: Felix Manz|Felix Manz (або Mantz)]]}}, {{lang-en|[[:en:Felix Manz|Felix Manz]]}}) і [[Кондрад Гребель|Конрада Гребеля]] (1498–1526) ({{lang-de|[[:de: Konrad Grebel|Konrad Grebel]]}}, {{lang-en|[[:en: Conrad Grebel|Conrad Grebel]]}}), котрі відокремилися від реформата [[Ульріх Цвінглі|Ульріха Цвінглі]] (1484—1531).
   
Історія Церкви амішів почалася з розколу в групі [[Швейцарія|швейцарських]] і [[Ельзас]]ьких анабаптистів у [[1693]] р. під проводом [[Якоб Амман|Якоба Аммана]] (1656—1730), прізвищем якого також називали самих Амішів або менонітські Аміші.
+
Історія Церкви амішів почалася з розламу в групі [[Швейцарія|швейцарських]] і [[Ельзас]]ьких анабаптистів [[1693]] р. під проводом [[Якоб Амман|Якоба Аммана]] (1656—1730), прізвищем якого також називали самих Амішів або "менонітські Аміші".
   
Я. Амман вважав, що [[меноніти]], миролюбні анабаптисти [[Історичні Нідерланди|Нижніх Земель]] і [[Німеччина|Німеччини]], відхилилися від вчення [[Менно Сімонс]]а ({{lang-en|[[:en:Menno Simons|Menno Simons]]}}) і [[Дордрехтська конфесія віри|«Дордрехтської конфесії віри»]] 1632 року. Амман був прихильником суворішої церковної дисципліни, враховуючи суворіше застосування практики&nbsp;— соціальної ізоляції відлучених членів.
+
Я. Амман вважав, що [[меноніти]], миролюбні анабаптисти [[Історичні Нідерланди|Нижніх Земель]] і [[Німеччина|Німеччини]], відхилилися від учення [[Менно Сімонс]]а ({{lang-en|[[:en:Menno Simons|Menno Simons]]}}) і [[Дордрехтська конфесія віри|«Дордрехтської конфесії віри»]] 1632 року. Амман був прихильником суворішої церковної дисципліни, враховуючи суворіший ужиток практики&nbsp;— соціальної ізоляції відлучених членів.
   
Швейцарські анабаптисти, розсіяні в результаті гонінь по всьому [[Ельзас]]у і [[Палатинат]]у, ніколи не використовували суворе уникнення, як деякі анабаптисти Нижніх земель. Амман же вважав, що з відлученими від церковної громади ніхто з решти не повинен спілкуватися до їхнього каяття та повернення.
+
Швейцарські анабаптисти, розсіяні через гоніння по всьому [[Ельзас]]у й [[Палатинат]]у, ніколи не використовували суворе уникнення, як деякі анабаптисти Нижніх земель. Амман же вважав, що з відлученими від церковної громади ніхто з решти членів не повинен спілкуватися до їхнього каяття та повернення.
   
Він наполягав на застосуванні цієї практики навіть у подружніх стосунках: поки відлучений чоловік не покається, не можна навіть вживати з ним їжу за одним столом. Такий суворий буквалізм в цьому питанні, як і в інших, викликав розкол серед менонітів Південної Німеччини, Ельзасу та Швейцарії в 1693 році і призвів до відходу послідовників Я. Аммана.
+
Він наполягав на вжитку цієї практики навіть у подружніх узаєминах: поки відлучений чоловік не покається, не можна навіть уживати з ним їжі за одним столом. Такий суворий буквалізм у цьому питанні, як і в інших, викликав розлам серед менонітів Південної Німеччини, Ельзасу та Швейцарії 1693 року і призвів до відходу послідовників Я. Аммана.
   
З цього моменту швейцарський анабаптизм розвивався двома паралельними течіями. Послідовники Аммана стали відомі як ''аміші'', або ''аміші-меноніти''. Інші поступово сформували основу «[[Швейцарська менонітська конференція|Швейцарської менонітської конференції»]] ({{lang-de|[[:de:Konferenz der Mennoniten der Schweiz (Alttäufer)|Konferenz der Mennoniten der Schweiz]]}}, {{lang-en|[[:en:Swiss Mennonite Conference|Swiss Mennonite Conference]]}}). Через загальне походження та спадщину аміші та меноніти залишаються багато в чому подібними один з одним. Ті, хто залишає амішів, схильні приєднуватися до консервативних конгрегацій менонітів.
+
Із цього моменту швейцарський анабаптизм розвивався двома паралельними течіями. Послідовники Аммана стали відомі як ''аміші'', або ''аміші-меноніти''. Інші поступово сформували основу «[[Швейцарська менонітська конференція|Швейцарської менонітської конференції»]] ({{lang-de|[[:de:Konferenz der Mennoniten der Schweiz (Alttäufer)|Konferenz der Mennoniten der Schweiz]]}}, {{lang-en|[[:en:Swiss Mennonite Conference|Swiss Mennonite Conference]]}}). Через спільне походження та спадщину аміші та меноніти залишаються багато в чому подібні один з одним. Ті, хто полишає амішів, схильні приєднуватися до консервативних конгрегацій менонітів.
 
[[Файл:amish cemetery.gif|thumb|240px|Старе аміське кладовище в [[:en:Lancaster County, Pennsylvania|Ланкастері, Пенсильванія]], 1941.]]
 
[[Файл:amish cemetery.gif|thumb|240px|Старе аміське кладовище в [[:en:Lancaster County, Pennsylvania|Ланкастері, Пенсильванія]], 1941.]]
   
Перші аміші походили, в основному, з трьох місць: німецькомовної частині [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Ельзас]]а у [[Франція|Франції]] і німецького [[Палатинат]]а. Можна сказати, що аміші є прямими спадкоємцями двох груп анабаптистів: [[Швейцарські брати|«швейцарських братів»]] і голландських [[менноніт]]ів. І сьогодні найконсервативніші їхні нащадки продовжують говорити на [[Пенсильванський-німецький діалект|пенсильванському діалекті німецької]]. У той же час [[швейцарський діалект]] німецької домінує в деяких співтовариствах амішів старого обряду, особливо в штаті [[Індіана]]<ref name="gameo">{{cite web|title=Berne, Indiana, Old Order Amish Settlement|url=http://www.gameo.org/encyclopedia/contents/B4762.html|author=Zook, Noah and Samuel L Yoder|year=1998|accessdate=2009-04-03|archiveurl=http://www.webcitation.org/64qs5djp8|archivedate=2012-01-21}}</ref>.
+
Перші аміші походили, в основному, з трьох місць: німецькомовної частини [[Швейцарія|Швейцарії]], [[Ельзас]]а у [[Франція|Франції]] й німецького [[Палатинат]]а. Можна сказати, що аміші є прямими спадкоємцями двох груп анабаптистів: [[Швейцарські брати|«швейцарських братів»]] і голландських [[менноніт]]ів. І сьогодні найконсервативніші їхні нащадки й далі розмовляють [[Пенсильванський-німецький діалект|пенсильванським діалектом німецької мови]]. Заразом [[швейцарський діалект]] німецької мови домінує в деяких спільнотах амішів старого обряду, особливо у штаті [[Індіана]]<ref name="gameo">{{cite web|title=Berne, Indiana, Old Order Amish Settlement|url=http://www.gameo.org/encyclopedia/contents/B4762.html|author=Zook, Noah and Samuel L Yoder|year=1998|accessdate=2009-04-03|archiveurl=http://www.webcitation.org/64qs5djp8|archivedate=2012-01-21}}</ref>.
   
На початку XVIII століття багато амішів зазнали переслідувань від влади європейських країн. Так, король [[Людовик XIV]] в 1712 році звелів вигнати з Франції усіх амішів, у результаті більшість їх розселилася в сусідніх країнах, а близько 300 осіб вирушили до Америки. Після [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєн]] [[еміграція]] амішів посилилася. Основна еміграція амішів з Європи до Північної Америки тривала з 1727 по 1865&nbsp;р. З 1815 по 1865&nbsp;р. в штати Пенсильванія, [[Огайо]], [[Іллінойс]], [[Індіана]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]] і [[Айова]], а також в [[Канада|Канаду]] (провінція [[Онтаріо]]) переїхали близько 3 тис. чол.
+
На початку XVIII століття багато амішів зазнали переслідувань од влади європейських країн. Так, король [[Людовик XIV]] 1712 року звелів вигнати з Франції усіх амішів, через що більшість їх розселилася в сусідніх країнах, а близько 300 осіб вирушили до Америки. Після [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєн]] [[еміграція]] амішів посилилася. Основна еміграція амішів з Європи до Північної Америки тривала з 1727 по 1865&nbsp;р. З 1815 по 1865&nbsp;р. у штати [[Пенсильванія]], [[Огайо]], [[Іллінойс]], [[Індіана]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]] і [[Айова]], а також у [[Канада|Канаду]], (провінція [[Онтаріо]]) переїхали близько 3 тис. осіб.
   
Міграція амішів-менонітів у Пенсільванію почалася в XVIII столітті і була частиною великої хвилі еміграції з [[Пфальц (регіон)|палатината (Пфальца)]] і сусідніх регіонів. Ця еміграція була реакцією на релігійні війни, злидні й [[Релігійне переслідування|релігійні переслідування]] в континентальній Європі. Перші емігранти-аміші прибули в округ [[Беркс (округ, Пенсільванія)|Беркс]] штату [[Пенсильванія]], але пізніше з-за земельних питань і з міркувань безпеки під час [[Франко-індіанська війна|Франко-індіанської війни]] (1755–1763) переселилися звідти в інші місця. Багато з часом осіли в окрузі [[Ланкастер (округ, Пенсильванія)|Ланкастер]] штату Пенсильванія. Інші групи амішів пізніше знайшли собі нове місце проживання в штатах [[Алабама]], [[Делавер]], [[Іллінойс]], [[Айова]], [[Канзас]], [[Кентуккі]], [[Мічиган]], [[Міннесота]], [[Міссісіпі (штат)|Міссісіпі]], [[Міссурі (штат)|Міссурі]], [[Небраска]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], [[Огайо]], [[Меріленд]], [[Теннессі]], [[Вісконсин]], [[Мен (штат)|Мен]], а також в [[Канада|канадській]] [[Онтаріо|провінції Онтаріо]].
+
Міграція амішів-менонітів у Пенсильванію почалася у XVIII столітті й була частиною великої хвилі еміграції з [[Пфальц (регіон)|Палатинату (Пфальцу)]] й сусідніх регіонів. Ця еміграція була реакцією на релігійні війни, злидні й [[Релігійне переслідування|релігійні переслідування]] в континентальній Європі. Перші емігранти-аміші прибули в округ [[Беркс (округ, Пенсильванія)|Беркс]] штату [[Пенсильванія]], але пізніше через земельні питання і з міркувань безпеки під час [[Франко-індіанська війна|Франко-індіанської війни]] (1755–1763) переселилися звідти в інші місця. Багато з часом осіло в окрузі [[Ланкастер (округ, Пенсильванія)|Ланкастер]] штату Пенсильванія. Інші групи амішів пізніше знайшли собі нове місце проживання у штатах [[Алабама]], [[Делавер]], [[Іллінойс]], [[Айова]], [[Канзас]], [[Кентуккі]], [[Мічиган]], [[Міннесота]], [[Міссісіпі (штат)|Міссісіпі]], [[Міссурі (штат)|Міссурі]], [[Небраска]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], [[Огайо]], [[Меріленд]], [[Теннессі]], [[Вісконсин]], [[Мен (штат)|Мен]], а також у [[Канада|канадській]] [[Онтаріо|провінції Онтаріо]].
   
Надалі Церква амішів багаторазово поділялася в результаті суперечок про питання релігійної доктрини. Так, у 1865&nbsp;р. відбувся великий з'їзд амішів Пенсильванії, Індіани і Огайо, результатом якого був остаточний поділ їх на амішів старого обряду і «менонітських» амішів. Другі згодом майже повністю злилися з менонітською церквою та іншими консервативними менонітськими групами.
+
Надалі Церква амішів багаторазово поділялася через суперечки про питання релігійної доктрини. Так, у 1865&nbsp;р. відбувся великий з'їзд амішів Пенсильванії, Індіани й Огайо, результатом якого був остаточний поділ їх на амішів старого обряду й «менонітських» амішів. Другі згодом майже повністю злилися з менонітською церквою та іншими консервативними менонітськими групами.
   
Конгрегації амішів, що залишилися в Європі, поступово злилися з [[Меноніти|менонітам]]. Останньою з них була амішська конгрегація [[Іксхайм]]а ({{lang-de|[[:de:Ixheim|Ixheim]]}}&nbsp;— район міста [[Цвайбрюккен]]а, земля [[Рейнланд-Пфальц]], [[Німеччина]]), яка об'єдналася з сусідньою менонітською церквою в [[1937]]&nbsp;р. Деякі з менонітських згромаджень, включаючи більшість їх в [[Ельзас]]і, виникли з колишніх амішських згромаджень.
+
Конгрегації амішів, що залишилися в Європі, поступово злилися з [[Меноніти|менонітами]]. Останньою з них була аміська конгрегація [[Іксхайм]]а ({{lang-de|[[:de:Ixheim|Ixheim]]}}&nbsp;— район міста [[Цвайбрюккен]]а, земля [[Рейнланд-Пфальц]], [[Німеччина]]), що об'єдналася з сусідньою менонітською церквою [[1937]]&nbsp;р. Деякі з менонітських громад, разом із більшістю їх в [[Ельзас]]і, виникли з колишніх громад амішів.
   
Більшість спілнот амішів, які виникли в Північній Америці, в підсумку не зберегли свою релігійну ідентичність. Первісна втрата ідентичності виникла в результаті великого поділу серед амішів у 1860-х роках. Протягом цього десятиліття в окрузі [[Уейн (округ, Огайо)|Уейн]] штату [[Огайо]] проводилася «Пастирська конференція» ({{lang-de|Dienerversammlungen}}) з питань про те, як бути амішами під тиском сучасного суспільства. Зустріч один з одним була прогресивною ідеєю; для єпископів зібратися і обговорити, досягти єдності поглядів було безпрецедентною пропозицією в історії Церкви амішів. На перших декількох зустрічах, більш традиційно налаштовані єпископи узгоджено бойкотували конференцію. Прогресивніші учасники, які становлять приблизно дві третини від усієї групи, зберегли за собою назву «аміші-меноніти». Багато хто з них згодом об'єдналися з [[Менонітська Церква|менонітською церквою]] та іншими деномінаціями [[менноніт]]ів&nbsp;— особливо на початку XX століття. А більш традиційно мислячі групи стали відомі як ''аміші старого обряду''.
+
Більшість спільнот амішів, що виникли в Північній Америці, зрештою не зберегли своєї релігійної ідентичності. Первісна втрата ідентичності виникла в результаті великого поділу серед амішів у 1860-х роках. Протягом цього десятиліття в окрузі [[Уейн (округ, Огайо)|Вейн]] штату [[Огайо]] проводили «Пастирську конференцію» ({{lang-de|Dienerversammlungen}}) з питань про те, як бути амішами під тиском сучасного суспільства. Зустріч один з одним була прогресивною ідеєю; для єпископів зібратися й обговорити, досягти єдності поглядів було безпрецедентною пропозицією в історії Церкви амішів. На перших декількох зустрічах, традиційніше настроєні єпископи узгоджено бойкотували конференцію. Прогресивніші учасники, що становлять приблизно дві третини від усієї групи, зберегли за собою назву «аміші-меноніти». Багато хто з них згодом об'єднався з [[Менонітська Церква|менонітською церквою]] та іншими деномінаціями [[менноніт]]ів&nbsp;— особливо на початку XX століття. А традиційніше мислячі групи стали відомі як ''аміші старого обряду''.
   
 
== Віровчення, релігійна практика та обряди ==
 
== Віровчення, релігійна практика та обряди ==
 
{{Основна стаття|Релігійна практика амішів}}
 
{{Основна стаття|Релігійна практика амішів}}
 
[[Файл:De Ausbund 329.jpg|150px|left]]
 
[[Файл:De Ausbund 329.jpg|150px|left]]
Віровчення амішів ґрунтується на певному, досить буквальному і строгому, тлумаченні [[Біблія|Біблії]]. Аміші чекають Другого Пришестя Ісуса Христа і Його тисячолітнього царювання («[[Хіліазм]]»). Основні положення віровчення амішів укладені в «Декларації головних положень нашої спільної християнської віри» (1632). Членство в Церкві амішів починається з [[Хрещення по вірі]] (кредобаптизма), яке зазвичай відбувається у віці від 16 до 25 років. Усвідомлене хрещення по вірі у амішів&nbsp;— це також необхідна умова для вступу в шлюб, і після того, як людина долучається до церкви, може вступати у шлюб тільки з єдиновірцями. Більшість амішів не будують храмів та інших культових споруд, зборів і богослужіння проводяться вдома у членів конгрегації (місцевої громади) по черзі.
+
Віровчення амішів ґрунтується на певному, досить буквальному й суворому, тлумаченні [[Біблія|Біблії]]. Аміші чекають Другого Пришестя Ісуса Христа і Його тисячолітнього царювання («[[Хіліазм]]»). Основні засади віровчення амішів укладено в «Декларації головних засад нашої спільної християнської віри» (1632). Членство в Церкві амішів починається з [[Хрещення по вірі]] (кредобаптизму), яке зазвичай відбувається у віці від 16 до 25 років. Усвідомлене хрещення по вірі у амішів&nbsp;— це також конечна умова для вступу в шлюб, і після того, як людина долучається до церкви, може побратися тільки з одновірцями. Більшість амішів не будують храмів та інших сакральних споруд, збори та служби Божі проводять удома у членів конгрегації (місцевої громади) по черзі.
   
Місцева релігійна організація амішів називається ''конгрегацією'' і звичайно складається з 20-40 сімей, що живуть неподалік один від одного, часто по сусідству. Конгрегація очолюється [[єпископ]]ом, або «повним служителем» ({{lang-de|völliger Diener}}), разом з кількома [[священик]]ами і [[диякон]]ами.
+
Місцева релігійна організація амішів називається ''конгрегацією'' і звичайно складається з 20-40 сімей, що живуть неподалік один від одного, часто по сусідству. Конгрегацію очолює [[єпископ]], або «повний служитель» ({{lang-de|völliger Diener}}), разом із кількома [[священик]]ами й [[диякон]]ами.
   
За правилами амішів, у кожної конгрегації повинні бути як мінімум один «повний служитель», який є також головою громади, 2 служителя і диякон. Вони обираються довічно голосуванням усіх членів громади і не користуються жодними привілеями. Але лідери різних громад іноді збираються для вирішення різних питань та укладення договорів між громадами.
+
За правилами амішів, у кожної конгрегації повиннен бути принаймні один «повний служитель», який є також головою громади, 2 служителі й диякон. Їх обирають довічно голосуванням усіх членів громади і вони не користуються жодними привілеями. Але лідери різних громад іноді збираються розв'язати різні питання та укласти договори між громадами.
   
Більшість згромаджень амішів старого обряду не будують храмів. Богослужіння проводяться кожну другу неділю в будинку одного з членів громади по черзі. У більшості випадків богослужіння амішів триває близько 4 годин, включає спів гімнів і проповіді. В інший час практикується індивідуальна внутрішня молитва. Грішник сповідається перед усією громадою.
+
Більшість громад амішів старого обряду не будують храмів. Службу Божу проводять кожної другої неділі в будинку одного з членів громади по черзі. У більшості випадків служби Божа в амішів триває близько 4 годин, містить у собі спів гімнів і проповіді. В інший час практиковано індивідуальну внутрішню молитву. Грішник сповідається перед усією громадою.
   
Аміші, як й інші [[анабаптисти]], не допускають хрещення немовлят, а визнають тільки свідомо прийняте хрещення по вірі, що означає вступ у члени Церкви амішів і прийняття на себе дуже серйозних зобов'язань перед Богом і громадою. Тих, хто хрестилися, а потім залишили церкву&nbsp;— будуть уникати члени всієї колишньої конгрегації і навіть власні сім'ї, а нехрещені не підлягають такому.
+
Аміші, як і інші [[анабаптисти]], не допускають хрещення немовлят, а визнають тільки свідомо прийняте хрещення по вірі, що означає вступ у члени Церкви амішів і прийняття на себе дуже серйозних зобов'язань перед Богом і громадою. Тих, хто хрестилися, а потім залишили церкву&nbsp;— будуть уникати члени всієї колишньої конгрегації і навіть власні сім'ї, а нехрещені не підлягають такому.
   
== Спосіб життя і культура ==
+
== Спосіб життя й культура ==
 
{{Основна стаття|Спосіб життя і культура амішів}}
 
{{Основна стаття|Спосіб життя і культура амішів}}
Сім'ї та громади амішів зазвичай дуже консервативні і намагаються зберегти традиційніший спосіб життя, більш архаїчні відносини в сім'ї, ніж у навколишнього середовища. Шлюби аміші допускають тільки з іншими амішами. Сім'ї, як правило, багатодітні. Літнім і хворим членам громади намагаються допомагати своїми силами, не беручи соціальне забезпечення від держави або інших зовнішніх організацій. Аміші старого обряду також відомі своїм неприйняттям ряду сучасних технологій.
+
Сім'ї та громади амішів зазвичай дуже консервативні й намагаються зберегти традиційніший спосіб життя, архаїчніші взаємини в сім'ї, ніж навколо. Шлюби аміші допускають тільки з іншими амішами. Сім'ї, як правило, багатодітні. Літнім і хворим членам громади намагаються допомагати своїми силами, не беручи соціального забезпечення від держави або інших зовнішніх організацій. Аміші старого обряду також відомі своїм неприйняттям низки сучасних технологій.
   
Правила Церкви, або «орднунґ» {{lang-de|Ordnung}}, повинні строго дотримуватися кожним її членом. Ці правила зачіпають більшість аспектів повсякденного життя і включають у себе заборони або обмеження на використання мережевої електрики, телефонів і автомобілів, приписи щодо одягу. Багато членів Церкви амішів також не сприймають придбання страховок або отримання допомоги від держави (наприклад, соціального страхування в США). Як і багато інших [[анабаптист]]ів, аміші практикують [[Ненасильство|непротивлення злу насильством]] і відмовляються від будь-якого роду військової служби. Члени церкви, які не дотримуються цих правил (не виправдовують очікування) і тим самим не можуть бути приведені до покаяння, відлучаються від церкви. Крім відлучення, практикується «уникнення» {{lang-en|Shunning}}&nbsp;— практика обмеження соціальних контактів з «заблукалими» з метою присоромити їх і спонукати повернутися в лоно церкви. У роки отроцтва (звані в деяких громадах «[[румспрінґа]]» або «окольництво») неблагочестива поведінка, за яку дорослого, що остаточно навернувся до віри амішів, піддали б уникненню, може прийматися з деякою часткою терпимості<ref>{{cite web|url=http://channel.nationalgeographic.com/series/inside/3660/amish-rumspringa|title=Amisch Teenagers Experience the World|publisher=National Geographic|archiveurl=http://www.webcitation.org/64qs9vYiJ|archivedate=2012-01-21}}</ref>.
+
Правил Церкви, або «орднунґу» {{lang-de|Ordnung}}, повинен суворо дотримуватися кожен її член. Ці правила зачіпають більшість аспектів повсякденного життя і містять у собі заборони або обмеження на вжиток мережевої електрики, телефонів і автомобілів, приписи щодо одягу. Багато членів Церкви амішів також не сприймають купівлі страховок або отримання допомоги від держави (наприклад, соціального страхування в США). Як і багато інших [[анабаптист]]ів, аміші практикують [[Ненасильство|непротивлення злу насильством]] і відмовляються від будь-якого роду військової служби. Членів церкви, що не дотримуються цих правил (не виправдовують сподівань) і тим самим не можуть бути приведені до покаяння, відлучають від церкви. Крім відлучення, практикується «уникнення» {{lang-en|Shunning}}&nbsp;— практика обмеження соціальних контактів із «заблукалими» щоб присоромити їх і спонукати повернутися в лоно церкви. У підліткові роки (звані в деяких громадах «[[румспрінґа]]» або «окольництво») неблагочестива поведінка, за яку дорослого, що остаточно навернувся до віри амішів, піддали б уникненню, можуть приймати з певною часткою терпимості<ref>{{cite web|url=http://channel.nationalgeographic.com/series/inside/3660/amish-rumspringa|title=Amisch Teenagers Experience the World|publisher=National Geographic|archiveurl=http://www.webcitation.org/64qs9vYiJ|archivedate=2012-01-21}}</ref>.
   
 
[[Файл:Traditional Amish buggy.jpg|thumb|right|320px|Традиційний візок амішів]]
 
[[Файл:Traditional Amish buggy.jpg|thumb|right|320px|Традиційний візок амішів]]
   
Аміші не прагнуть дати своїм дітям більшу освіту, ніж обов'язкові вісім класів середньої школи, вважаючи, що й цих базових знань цілком достатньо, щоб підготуватися до життя аміша. Діти амішів часто, дотримуючись традицій своєї віри, з ранніх років вчаться працювати вдома, або на сімейній фермі, або на общинній землі. Діти виховуються у традиціях своїх батьків або близьких родичів до підліткового віку, коли, під час [[окольник|окольництва]], їм дається можливість подивитися світ і порівняти з тим, чому їх вчили в сім'ї.
+
Аміші не прагнуть дати своїм дітям більшу освіту, ніж обов'язкові вісім класів середньої школи, вважаючи, що й цих базових знань цілком досить, щоб підготуватися до життя аміша. Діти амішів часто, дотримуючись традицій своєї віри, з ранніх років учаться працювати вдома, або на сімейній фермі, або на громадській землі. Дітей виховують у традиціях своїх батьків або близьких родичів до підліткового віку, коли, під час [[окольник|окольництва]], їм дають змогу подивитися світ і порівняти з тим, чого їх учили в сім'ї.
   
Аміші&nbsp;— [[Ненасильство|непротивленці]] і рідко захищають себе фізично чи навіть у суді; під час війни вони отримують статус «[[Відмовник за ідейними міркуваннями|відмовників за ідейними міркуваннями]]}}» ({{lang-en|conscientious objectors}})&nbsp;— людей, що з ідейних міркувань відмовляються від проходження військової служби.
+
Аміші&nbsp;— [[Ненасильство|непротивленці]] нечасто захищають себе фізично чи навіть у суді; під час війни вони отримують статус «[[Відмовник за ідейними міркуваннями|відмовників за ідейними міркуваннями]]}}» ({{lang-en|conscientious objectors}})&nbsp;— людей, що з ідейних міркувань відмовляються проходити військову службу.
   
Аміші покладаються на підтримку своєї церкви та громади і таким чином відкидають концепцію [[страхування]]. Як приклад надання такої підтримки можна навести спільне будівництво стаєнь, корівників, та інших сільськогосподарських будівель, коли на роботу збирається вся громада, щоб звести будову за один день. Також прийнято збиратися на свята разом з родиною та друзями.
+
Аміші покладаються на підтримку своєї церкви та громади й таким чином відкидають концепцію [[страхування]]. Як приклад надання такої підтримки можна навести спільне будівництво стаєнь, корівників, та інших сільськогосподарських будівель, коли на роботу збирається вся громада, щоб звести будову за один день. Також узвичаєно збиратися на свята разом із родиною та друзями.
   
У [[1961]]у [[Служба внутрішніх доходів]] США визнала, що, оскільки аміші з релігійних міркувань не користуються благами соціального страхування (і взагалі соціального забезпечення), вони не зобов'язані платити відповідні податки, а в [[1965]]у це правило кодифіковано в законодавстві.
+
У [[1961]]у [[Служба внутрішніх доходів]] США визнала, що, коли аміші з релігійних міркувань не користуються благами соціального страхування (і взагалі соціального забезпечення), вони не зобов'язані платити відповідні податки, а [[1965]] року це правило кодифіковано в законодавстві.
   
 
== Аміші в Україні ==
 
== Аміші в Україні ==
 
[[Файл:Будзин – Жінки-аміші перуть одяг у Дністрі - 14068963.jpg|міні|праворуч|<center>Жінки-аміші із с. Будзин перуть одяг у Дністрі</center>]]
 
[[Файл:Будзин – Жінки-аміші перуть одяг у Дністрі - 14068963.jpg|міні|праворуч|<center>Жінки-аміші із с. Будзин перуть одяг у Дністрі</center>]]
На території України є невеликі громади амішів Бичі в м. [[Черкаси]],<ref>[http://ru.tsn.ua/ukrayina/v-ukraine-zashli-poseleniya-amishey-nikakoy-tehniki-i-15-detey-v-kazhdoy-seme.html В Украине нашли поселение амишей: никакой техники и 15 детей в каждой семье / ТСН. 2 октября 2011]</ref> Тернопільській та Івано-Франківській областях<ref>http://life.pravda.com.ua/travel/2012/08/30/110965/ Гості з минулого, або Життя українських амішів</ref>. Одним з місць їх проживання є село [[Будзин]] на Івано-Франківщині, а також безіменна, незареєстрована громада неподалік Будзина в селах [[Космирин]], [[Стінка (Бучацький район)|Стінка]] та [[Сновидів]] [[Бучацький район|Бучацького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]], яких сільські місцеві прозивають їх «[[Кашкетники|кашкетниками]]». Українські аміші живуть без електрики&nbsp;— готують їсти в печі та перуть у водоймах. Також не беруть участі у виборах, мало хто з них слідкує за соціально-політичними подіями України. У сім'ях в основному від 7 до 15 дітей, тому їхня чисельність стрімко росте.
+
На території України є невеликі громади амішів Бичі в м. [[Черкаси]],<ref>[http://ru.tsn.ua/ukrayina/v-ukraine-zashli-poseleniya-amishey-nikakoy-tehniki-i-15-detey-v-kazhdoy-seme.html В Украине нашли поселение амишей: никакой техники и 15 детей в каждой семье / ТСН. 2 октября 2011]</ref> Тернопільській та Івано-Франківській областях<ref>http://life.pravda.com.ua/travel/2012/08/30/110965/ Гості з минулого, або Життя українських амішів</ref>. Одним з місць їх проживання є село [[Будзин]] на Івано-Франківщині, а також безіменна, незареєстрована громада неподалік Будзина в селах [[Космирин]], [[Стінка (Бучацький район)|Стінка]] та [[Сновидів]] [[Бучацький район|Бучацького району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]], яких сільські місцеві мешканці прозивають «[[Кашкетники|кашкетниками]]». Українські аміші живуть без електрики&nbsp;— готують їсти в печі та перуть у водоймах. Також не беруть участі у виборах, мало хто з них слідкує за соціально-політичними подіями України. У сім'ях в основному від 7 до 15 дітей, тому їхня чисельність стрімко росте.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 19:19, 18 жовтня 2017

Візок амішів у штаті Огайо (США)
Діти амішів йдуть до школи

Аміші — менонітська течія анабаптистичного походження. Християнська спільнота, засновником якої був — Якоб Амман, священик зі Швейцарії, що емігрував у Ельзас. Церковну доктрину амішів можна характеризувати як найконсервативніший варіант менонітства (Див. Скромні люди).

Значна частина сучасних амішів (понад 200 тисяч) живе в США і Канаді. Найконсервативніші групи амішів США зберігають у побуті Пенсильванську німецьку мову (серед англо-американців відому під назвою «Пенсильванська голландська мова», Dutch).

Після тривалих і масштабних гонінь, яким аміші піддавалися на батьківщині за звичаї хрещення в дорослому віці і протистояння союзу церкви й держави, вони нарешті знайшли «тиху гавань» в Америці завдяки видному квакеру Вільяму Пенну. Аміші неодноразово приймали мученицьку смерть на батьківщині від рук нетерпимих супротивників, часто їх саджали в мішки й топили в річках. Оскільки під загрозою виявилося саме життя амішів, вони масово переселилися в Пенсильванію на запрошення Вільяма Пенна, у рамках його «святого експерименту» релігійної терпимості 1727 р.

Головна риса їхнього віровчення — це суворе дотримання Святого Письма. Первинне значення аміші надають тому, що міститься в Посланні ап. Павла до Римлян, тобто положенню про відділення церкви від держави.

Аміші — прихильники старого традиційного способу життя. Основна їхня частина відмовляється від будь-яких технічних засобів, що можуть пов'язувати їх із зовнішнім світом: електрики, водопроводу, центрального опалення, телефону тощо. Більшість із них носить одяг і головні убори певних кольорів і фасонів, їздить у старовинних візках, (запряжених кіньми), використовує лише залізні колеса, орють землю кінним плугом. Діти й жінки амішів ходять босоніж у теплу пору. Їм заборонено служити в армії, фотографуватися, кермувати автомобілі й літати літаками, мати комп'ютери, телевізори, радіоприймачі, носити наручного годинника й обручки. Шлюби аміші укладають лише зі своїми одновірцями.

Спеціальних культових споруд більшість амішів не має, і моління проходять по черзі в будинках членів спільноти. Служби відбуваються кожну другу неділю. У неділі, коли служб немає (Неділя дружби), аміші відпочивають і відвідують друзів. Кожна аміська громада має двох проповідників. Єпископ і диякон служать у двох громадах, проводячи в них служби Божі по черзі в різні неділі.

Чисельність амішів становить 200 тисяч людей, етнічним походженням це в основному ельзасці. Усвідомлюючи свою приналежність до однієї спільноти, аміші, проте, розділені на різні групи. Найконсервативнішою є Менонітська церква амішів старого ладу. У 1866 році в Індіані в результаті руху за духовне пробудження амішів засновано Євангельську менонітську церкву. У 1910 році створено Консервативну менонітську конференцію. Її прихильники почали проводити служби Божі у спеціальних будинках зборів, організували недільні школи. Інша організація, що відокремилася — Аміська менонітська церква Бичі — дозволила використовувати автомобілі, трактори й електрику. Ця ж організація веде й місіонерську діяльність, що не практикують інші аміші.

Опис[ред.ред. код]

Дж. Буш на зустрічі з амішами

Аміші — меноннітський консервативний релігійний рух у США. Рух екопоселень народився в 1860-х роках на Заході, хоча насправді в США вони існували ще з XVIII-го століття. Тоді зі Старого Світу в штат Пенсильванія перебралася група людей, які називали себе амішами. Назву вони дістали від імені свого наставника Якоба Аммана — людини, котра вибрала суворіше релігійне життя й відкинула протестантство. Аміші відмовлялися від будь-яких нововведень, від зброї, воліли жити лише своєю працею в закритих поселеннях, куди не міг прийти прогрес або «зовнішнє зло». Найбільше вони ненавидять електрику, бо вона приносить спокуси: комп'ютер, телевізор… До речі, райони, де вони проживають, називають «країною без дротів».

Аміші зберегли вигляд і побут XVII століття. Потрапивши до них у поселення, виникає враження, що потрапляєш до музею: жінки ходять у старовинних спідницях і чепчиках, чоловіки з бородою, у білих сорочках і штанях на підтяжках, а діти бігають у полотняних шортах, босоніж і в солом'яних брилях. У побуті немає майже нічого із зовнішнього світу. Тут усе роблять самі. Аміші ніколи не виявляють ініціативу спілкуватися з прибульцями, одначе вирізняються гостинністю: якщо в їхній будинок зайшов гість з іншого світу, вони все одно напоять його та нагодують. Контактують вони зазвичай лише зі своїми одновірцями. Наприклад, обмінюються крамом. Важливе місце в їхньому житті займає взаємодопомога. Допомога ближньому — свята справа. Одна з кардинальних заборон — це шлюби з неамішами. До речі, сьогодні їхня кількість зростає дуже швидко за рахунок релігійної заборони на контрацептиви, тривалого життя й мінімальної дитячої смертності.

Історія виникнення й розвитку[ред.ред. код]

Рух амішів-менонітів походить від релігійного братства, що виникло у XVI столітті, відомого як швейцарські брати (нім. Schweizer Brüder, англ. Swiss Brethren). Швейцарські брати були анабаптисти; їх також часто розглядають як частину радикальної Реформації. Слово «анабаптисти» означає «знову хрещений» (тобто хрещений малим, але пізніше прийняв хрещення за вірою повторно, дорослим). Поява швейцарських братів походить від Фелікса Манца (1498—1527) (нім. Felix Manz (або Mantz), англ. Felix Manz) і Конрада Гребеля (1498–1526) (нім. Konrad Grebel, англ. Conrad Grebel), котрі відокремилися від реформата Ульріха Цвінглі (1484—1531).

Історія Церкви амішів почалася з розламу в групі швейцарських і Ельзаських анабаптистів 1693 р. під проводом Якоба Аммана (1656—1730), прізвищем якого також називали самих Амішів або "менонітські Аміші".

Я. Амман вважав, що меноніти, миролюбні анабаптисти Нижніх Земель і Німеччини, відхилилися від учення Менно Сімонса (англ. Menno Simons) і «Дордрехтської конфесії віри» 1632 року. Амман був прихильником суворішої церковної дисципліни, враховуючи суворіший ужиток практики — соціальної ізоляції відлучених членів.

Швейцарські анабаптисти, розсіяні через гоніння по всьому Ельзасу й Палатинату, ніколи не використовували суворе уникнення, як деякі анабаптисти Нижніх земель. Амман же вважав, що з відлученими від церковної громади ніхто з решти членів не повинен спілкуватися до їхнього каяття та повернення.

Він наполягав на вжитку цієї практики навіть у подружніх узаєминах: поки відлучений чоловік не покається, не можна навіть уживати з ним їжі за одним столом. Такий суворий буквалізм у цьому питанні, як і в інших, викликав розлам серед менонітів Південної Німеччини, Ельзасу та Швейцарії 1693 року і призвів до відходу послідовників Я. Аммана.

Із цього моменту швейцарський анабаптизм розвивався двома паралельними течіями. Послідовники Аммана стали відомі як аміші, або аміші-меноніти. Інші поступово сформували основу «Швейцарської менонітської конференції» (нім. Konferenz der Mennoniten der Schweiz, англ. Swiss Mennonite Conference). Через спільне походження та спадщину аміші та меноніти залишаються багато в чому подібні один з одним. Ті, хто полишає амішів, схильні приєднуватися до консервативних конгрегацій менонітів.

Старе аміське кладовище в Ланкастері, Пенсильванія, 1941.

Перші аміші походили, в основному, з трьох місць: німецькомовної частини Швейцарії, Ельзаса у Франції й німецького Палатината. Можна сказати, що аміші є прямими спадкоємцями двох груп анабаптистів: «швейцарських братів» і голландських меннонітів. І сьогодні найконсервативніші їхні нащадки й далі розмовляють пенсильванським діалектом німецької мови. Заразом швейцарський діалект німецької мови домінує в деяких спільнотах амішів старого обряду, особливо у штаті Індіана[1].

На початку XVIII століття багато амішів зазнали переслідувань од влади європейських країн. Так, король Людовик XIV 1712 року звелів вигнати з Франції усіх амішів, через що більшість їх розселилася в сусідніх країнах, а близько 300 осіб вирушили до Америки. Після наполеонівських воєн еміграція амішів посилилася. Основна еміграція амішів з Європи до Північної Америки тривала з 1727 по 1865 р. З 1815 по 1865 р. у штати Пенсильванія, Огайо, Іллінойс, Індіана, Нью-Йорк і Айова, а також у Канаду, (провінція Онтаріо) переїхали близько 3 тис. осіб.

Міграція амішів-менонітів у Пенсильванію почалася у XVIII столітті й була частиною великої хвилі еміграції з Палатинату (Пфальцу) й сусідніх регіонів. Ця еміграція була реакцією на релігійні війни, злидні й релігійні переслідування в континентальній Європі. Перші емігранти-аміші прибули в округ Беркс штату Пенсильванія, але пізніше через земельні питання і з міркувань безпеки під час Франко-індіанської війни (1755–1763) переселилися звідти в інші місця. Багато з часом осіло в окрузі Ланкастер штату Пенсильванія. Інші групи амішів пізніше знайшли собі нове місце проживання у штатах Алабама, Делавер, Іллінойс, Айова, Канзас, Кентуккі, Мічиган, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Небраска, Нью-Йорк, Огайо, Меріленд, Теннессі, Вісконсин, Мен, а також у канадській провінції Онтаріо.

Надалі Церква амішів багаторазово поділялася через суперечки про питання релігійної доктрини. Так, у 1865 р. відбувся великий з'їзд амішів Пенсильванії, Індіани й Огайо, результатом якого був остаточний поділ їх на амішів старого обряду й «менонітських» амішів. Другі згодом майже повністю злилися з менонітською церквою та іншими консервативними менонітськими групами.

Конгрегації амішів, що залишилися в Європі, поступово злилися з менонітами. Останньою з них була аміська конгрегація Іксхайма (нім. Ixheim — район міста Цвайбрюккена, земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина), що об'єдналася з сусідньою менонітською церквою 1937 р. Деякі з менонітських громад, разом із більшістю їх в Ельзасі, виникли з колишніх громад амішів.

Більшість спільнот амішів, що виникли в Північній Америці, зрештою не зберегли своєї релігійної ідентичності. Первісна втрата ідентичності виникла в результаті великого поділу серед амішів у 1860-х роках. Протягом цього десятиліття в окрузі Вейн штату Огайо проводили «Пастирську конференцію» (нім. Dienerversammlungen) з питань про те, як бути амішами під тиском сучасного суспільства. Зустріч один з одним була прогресивною ідеєю; для єпископів зібратися й обговорити, досягти єдності поглядів було безпрецедентною пропозицією в історії Церкви амішів. На перших декількох зустрічах, традиційніше настроєні єпископи узгоджено бойкотували конференцію. Прогресивніші учасники, що становлять приблизно дві третини від усієї групи, зберегли за собою назву «аміші-меноніти». Багато хто з них згодом об'єднався з менонітською церквою та іншими деномінаціями меннонітів — особливо на початку XX століття. А традиційніше мислячі групи стали відомі як аміші старого обряду.

Віровчення, релігійна практика та обряди[ред.ред. код]

De Ausbund 329.jpg

Віровчення амішів ґрунтується на певному, досить буквальному й суворому, тлумаченні Біблії. Аміші чекають Другого Пришестя Ісуса Христа і Його тисячолітнього царювання («Хіліазм»). Основні засади віровчення амішів укладено в «Декларації головних засад нашої спільної християнської віри» (1632). Членство в Церкві амішів починається з Хрещення по вірі (кредобаптизму), яке зазвичай відбувається у віці від 16 до 25 років. Усвідомлене хрещення по вірі у амішів — це також конечна умова для вступу в шлюб, і після того, як людина долучається до церкви, може побратися тільки з одновірцями. Більшість амішів не будують храмів та інших сакральних споруд, збори та служби Божі проводять удома у членів конгрегації (місцевої громади) по черзі.

Місцева релігійна організація амішів називається конгрегацією і звичайно складається з 20-40 сімей, що живуть неподалік один від одного, часто по сусідству. Конгрегацію очолює єпископ, або «повний служитель» (нім. völliger Diener), разом із кількома священиками й дияконами.

За правилами амішів, у кожної конгрегації повиннен бути принаймні один «повний служитель», який є також головою громади, 2 служителі й диякон. Їх обирають довічно голосуванням усіх членів громади і вони не користуються жодними привілеями. Але лідери різних громад іноді збираються розв'язати різні питання та укласти договори між громадами.

Більшість громад амішів старого обряду не будують храмів. Службу Божу проводять кожної другої неділі в будинку одного з членів громади по черзі. У більшості випадків служби Божа в амішів триває близько 4 годин, містить у собі спів гімнів і проповіді. В інший час практиковано індивідуальну внутрішню молитву. Грішник сповідається перед усією громадою.

Аміші, як і інші анабаптисти, не допускають хрещення немовлят, а визнають тільки свідомо прийняте хрещення по вірі, що означає вступ у члени Церкви амішів і прийняття на себе дуже серйозних зобов'язань перед Богом і громадою. Тих, хто хрестилися, а потім залишили церкву — будуть уникати члени всієї колишньої конгрегації і навіть власні сім'ї, а нехрещені не підлягають такому.

Спосіб життя й культура[ред.ред. код]

Сім'ї та громади амішів зазвичай дуже консервативні й намагаються зберегти традиційніший спосіб життя, архаїчніші взаємини в сім'ї, ніж навколо. Шлюби аміші допускають тільки з іншими амішами. Сім'ї, як правило, багатодітні. Літнім і хворим членам громади намагаються допомагати своїми силами, не беручи соціального забезпечення від держави або інших зовнішніх організацій. Аміші старого обряду також відомі своїм неприйняттям низки сучасних технологій.

Правил Церкви, або «орднунґу» нім. Ordnung, повинен суворо дотримуватися кожен її член. Ці правила зачіпають більшість аспектів повсякденного життя і містять у собі заборони або обмеження на вжиток мережевої електрики, телефонів і автомобілів, приписи щодо одягу. Багато членів Церкви амішів також не сприймають купівлі страховок або отримання допомоги від держави (наприклад, соціального страхування в США). Як і багато інших анабаптистів, аміші практикують непротивлення злу насильством і відмовляються від будь-якого роду військової служби. Членів церкви, що не дотримуються цих правил (не виправдовують сподівань) і тим самим не можуть бути приведені до покаяння, відлучають від церкви. Крім відлучення, практикується «уникнення» англ. Shunning — практика обмеження соціальних контактів із «заблукалими» щоб присоромити їх і спонукати повернутися в лоно церкви. У підліткові роки (звані в деяких громадах «румспрінґа» або «окольництво») неблагочестива поведінка, за яку дорослого, що остаточно навернувся до віри амішів, піддали б уникненню, можуть приймати з певною часткою терпимості[2].

Традиційний візок амішів

Аміші не прагнуть дати своїм дітям більшу освіту, ніж обов'язкові вісім класів середньої школи, вважаючи, що й цих базових знань цілком досить, щоб підготуватися до життя аміша. Діти амішів часто, дотримуючись традицій своєї віри, з ранніх років учаться працювати вдома, або на сімейній фермі, або на громадській землі. Дітей виховують у традиціях своїх батьків або близьких родичів до підліткового віку, коли, під час окольництва, їм дають змогу подивитися світ і порівняти з тим, чого їх учили в сім'ї.

Аміші — непротивленці нечасто захищають себе фізично чи навіть у суді; під час війни вони отримують статус «відмовників за ідейними міркуваннями}}» (англ. conscientious objectors) — людей, що з ідейних міркувань відмовляються проходити військову службу.

Аміші покладаються на підтримку своєї церкви та громади й таким чином відкидають концепцію страхування. Як приклад надання такої підтримки можна навести спільне будівництво стаєнь, корівників, та інших сільськогосподарських будівель, коли на роботу збирається вся громада, щоб звести будову за один день. Також узвичаєно збиратися на свята разом із родиною та друзями.

У 1961у Служба внутрішніх доходів США визнала, що, коли аміші з релігійних міркувань не користуються благами соціального страхування (і взагалі соціального забезпечення), вони не зобов'язані платити відповідні податки, а 1965 року це правило кодифіковано в законодавстві.

Аміші в Україні[ред.ред. код]

Жінки-аміші із с. Будзин перуть одяг у Дністрі

На території України є невеликі громади амішів Бичі в м. Черкаси,[3] Тернопільській та Івано-Франківській областях[4]. Одним з місць їх проживання є село Будзин на Івано-Франківщині, а також безіменна, незареєстрована громада неподалік Будзина в селах Космирин, Стінка та Сновидів Бучацького району Тернопільської області, яких сільські місцеві мешканці прозивають «кашкетниками». Українські аміші живуть без електрики — готують їсти в печі та перуть у водоймах. Також не беруть участі у виборах, мало хто з них слідкує за соціально-політичними подіями України. У сім'ях в основному від 7 до 15 дітей, тому їхня чисельність стрімко росте.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zook, Noah and Samuel L Yoder (1998). Berne, Indiana, Old Order Amish Settlement. Архів оригіналу за 2012-01-21. Процитовано 2009-04-03. 
  2. Amisch Teenagers Experience the World. National Geographic. Архів оригіналу за 2012-01-21. 
  3. В Украине нашли поселение амишей: никакой техники и 15 детей в каждой семье / ТСН. 2 октября 2011
  4. http://life.pravda.com.ua/travel/2012/08/30/110965/ Гості з минулого, або Життя українських амішів