Англосакси

Англосакси

Англосакси у Вікісховищі

Англоса́кси — загальна назва германських племен: англів, саксів, до яких примкнули також юти, фризи та низові франки (нім. Niederfranken), що в епоху «великого переселення народів» (V—VII століття н. е.), яка почалась із кінцем панування Риму в Європі, переселилися з Північної Німеччини (сьогоднішній район Шлезвіг-Гольштейну та нижньої Ельби) на Британські острови, потіснивши та асимілювавши місцеві племена кельтів і так званих романо-британців.

Традиція стверджувала, що англосакси практично поголівно винищили старе населення, однак останні генетичні аналізи корінного населення Британських островів показують, що це не так. Внесок прибульців з континенту порівняно з місцевим населенням незначний. Тобто, за винятком початкових етапів, англосакси Британії — це, по суті, германізоване місцеве населення.

Після колонізації островів виникло кілька королівств, які поступово злилися в сім найбільших: Мерсію, Нортумбрію, Сх. Англію, Кент, Сассекс, Вессекс, Ессекс. Час існування цих держав має назву Гептархія. Спершу серед королівств домінувала Нортумбрія, потім Ессекс. На початку IX століття виникло об'єднання на чолі з Ессексом.

Англосакси були навернені до християнства в результаті місіонерської діяльності Святого Августина Кентерберійського.

Вторгнення норманів (вікінгів) 1066 року поклало кінець пануванню англосаксів.

Топоніми, що залишилися з тієї пори (Ессекс, Суссекс, Вессекс та Мідлсекс) є скороченням від назви цих германських племен: East-Saxon (нім. Ost-Sachsen), South-Saxon (нім. Süd-Sachsen), West-Saxon (нім. West-Sachsen) та Middle-Saxon (нім. Mitlere-Sachsen).

У наш час під назвою «англосакси» розширено розуміють усіх автохтонних жителів Англії, а також переносять поняття і на англомовне протестантське біле населення Північної Америки.

Див. також

• Англосаксонська модель
• Англо-кельти
• Франки
• Велике переселення народів

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.