Андре Мальро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андре Мальро
фр. André Malraux
André Malraux, Pic, 22.jpg
Народження 3 листопада 1901(1901-11-03)
  Париж
Смерть 23 листопада 1976(1976-11-23) (75 років)
  Кретей[1][2]
  • злоякісна пухлина
  • Поховання Пантеон
    Національність французи
    Громадянство
    (підданство)
    Flag of France.svg Франція
    Alma mater Національний інститут східних мов і цивілізацій[d], Lycée Turgot[d] і Кондорсе
    Мова творів французька[3]
    Рід діяльності політик, кінорежисер, сценарист, монтажер[d], мистецтвознавець[d], романіст[d], письменник[4][5], журналіст
    Magnum opus: Умови людського існування
    Член
  • Баварська академія витончених мистецтв[d]
  • Американська академія мистецтв і наук
  • Національна академія художніх мистецтв Аргентини[d]
  • Член політичної партії Об'єднання французького народу
    Дружина Clara Malraux[d], Josette Clotis[d] і Madeleine Malraux[d]
    Діти Florence Malraux[d]
    Нагороди та премії
    Автограф: Автограф

    Андре Мальро у Вікісховищі?
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    S:  Роботи у  Вікіджерелах

    Андре Мальро (фр. André Malraux; 3 листопада 1901 — 23 листопада 1976) — французький письменник, мистецтвознавець, політичний діяч.

    Життєпис

    Народився 3 листопада 1901 року у Парижі. Коли Андре було три роки, батько залишив родину. До 1916 року Андре жив разом з матір'ю, бабусею та тіткою. Спочатку він навчався у престижному ліцеї Тюрго. Потім Андре спробував вступити до ліцею Кондорсе, але невдало. На цьому його навчання скінчилося. Мальро не здобув навіть закінченої середньої освіти.

    В сімнадцять років вирішив стати письменником. У 1921 році він опублікував першу книгу «Паперовий місяць» (Lunes en Papier). Також Мальро взявся за публіцистику. Водночас займався купівлею та перепродажем книг. Крім того, Мальро став грати на біржі, ще й успішно — він отримав матеріальну незалежність. Поступово Андре Мальро увійшов до французької художньої еліти.

    У 1923 році Мальро побував у Індокитаї. Внаслідок подорожі вже у 1926 році виходить роман у листах «Спокуса Заходу», а у 1928 році — роман «Завойовники», який приніс йому славу письменника. У 20-30-х роках багато мандрував по Сходу, зокрема побував на радянському Кавказі та в Середній Азії. Бував у Ірані, Афганістані, Індії, Бірмі, Сінгапурі, Гонконзі, Китаї. Внаслідок цих поїздок Мальро створив новий роман «Умови людського існування».

    З початком громадянської війни в Іспанії Мальро вирушає туди добровольцем. Спочатку він командував ескадрільєю, потім брав участь в іспанському партизанському русі. Після остаточної поразки республіканців Мальро повертається до Франції. У Іспанії він потоваришував з де Голлем. З початком Другої світової війни та окупації Франції Мальро бере активну участь у русі опору. Після війни він займав міністерські посади, здебільшого міністра культури. Похований у паризькому Пантеоні.

    Твори

    Романи:

    • «Спокуса Заходу» (La Tentation de l'Occident)
    • «Завойовники» (Les Conquérants)
    • «Королівський шлях» (La Voie royale)
    • «Умови людського існування» (La Condition humaine, також перекл. як «Доля людини»)
    • «Надія» (L'Espoir)
    • «Горішники Альтенбурга» (Les Noyers de l'Altenburg)

    Повісті:

    • «Роки прозріння» (Le Temps du mépris)

    Мистецтвознавство:

    • «Психологія мистецтва» (La Psychologie de l'Art)

    Автобіографія:

    • Книга спогадів «Антимемуари».

    Переклади українською

    • Андре Мальро. Королівський шлях / пер. з фр. Людмила Колодинська та Орест Черній // Всесвіт. — 1993. — № 7/8. — С. 3–72.

    Примітки

    Джерела

    • Raphaël Aubert, Malraux ou la Lutte avec l'ange. Art, histoire et religion. Labor et Fides, 2001.
    • Anissa Benzakour-Chami, André Malraux, une passion, EDDIF, 2001, 433 p.

    Література