Анексія Криму Росією (2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:02, 28 березня 2018, створена Mediafond (обговорення | внесок) (правопис)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимчасово окуповані території України

Окупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Росією — збройна агресія Росії[1], спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року.

Насильницька анексія Криму не визнається українською державою[2], не визнається Генеральною асамблеєю ООН[3], ПАРЄ[4][5][6], ПА ОБСЄ[1], а також суперечить рішенню Венеційської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.

У кінці лютого — початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків окуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.

Пятрас Вайтєкунас, посол Литви в Україні у 2010-2014 роках, колишній міністр закордонних справ Литви, Представник Ради послів країн Євросоюзу, делегований у лютому—березні 2014 року до Криму для спостереженняя за ситуацією: «Крим без крові став успіхом і порятунком для України. Ті, хто керував країною у той час, переграли Путіна, не надавши йому можливості розв'язати повномаштабну війну, до якої Україна тоді була зовсім не готова.» [7]
Оригінальний текст(рос.)
«Крым без крови стал успехом и спасением для Украины. Те, кто руководил страной в тот период, переиграли Путина, не дав ему возможности развязать полномасштабную войну, к которой Украина тогда была совершенно не готова.»

У серпні голова Ради міністрів Республіки Крим Сергій Аксьонов промовився, що ініціатором анексії Криму був особисто Путін[8]. За даними соцопитування, проведеного з 8 по 18 лютого 2014 Київським міжнародним інститутом соціології, 41 відсоток жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[9]. 6 березня 2014 на сайті телеканалу АТR був проведений інтернет-референдум, під час якого можна було висловити свою думку щодо приєднання Криму до РФ. Більшість людей, які взяли участь у голосуванні, висловилась проти. [10] Але вже 7 березня російські військові у Криму відключили від інтернету перший кримськотатарський телеканал АТR. У той же час, проведене 2013 року опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки показало, що 56 % росіян вважають Крим російською землею[11].

Етнічний склад Криму згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
Блокування військових частин ЗС України під час захоплення Криму Росією у лютому-березні 2014

Передісторія

Докладніше: Історія Криму
Населення Таврійської губернії згідно з переписом 1897 р.

Російсько-турецька війна (1768—1774) закінчилася Кючук-Кайнарджійським мирний договором, згідно якого Кримське ханство отримало незалежність від Османської імперії. Будучи номінально незалежним, фактично Кримське ханство потрапляло у все більшу залежність від Російської імперії, зокрема, тут розташовуються російські гарнізони. 1778 р. з Криму було примусово виселено на «материк» майже всіх християн, здебільшого греків і вірмен.

В 1783 Кримське ханство анексоване згідно маніфесту Катерини ІІ та проголошено частиною Таврійської області. Більшість кримських татар (за оцінкою, близько 300 000 осіб) залишило батьківщину і переселилося в межі Османської імперії. У той же час царський уряд запровадив пільги для переселенців з півночі, намагаючись колонізувати і «росифікувати» півострів, але і на 1897 (перший всеросійський перепис населення) росіяни тут не становили більшості (а лише 33 %), а більшість все одно становили кримські татари (36 %). Українці становили 12 % населення Криму, німці — 6 %, євреї — 4 %, а греки — 3 %.

З розпадом Російської імперії в 1917 на території півострова виникла Кримська Народна Республіка, яка, однак, вже у січні 1918 зазнала більшовицької навали. У квітні 1918 Крим був зайнятий військами армії УНР, проте внаслідок ультиматуму з боку Німеччини опинився під владою німецького командування. З відходом німецьких військ, в 1919 Крим знову опиняється під владою більшовиків, в 1920 — під владою Армії Денікіна, а з 1921 (після вигнання залишків білогвардійців-врангелівців) — остаточно під владою більшовиків.

Таким чином, під владою Російської імперії Крим перебував 134 роки.

Крим у складі РРФСР

Бухта Севастополя після битви (липень 1942)

18 жовтня 1921 утворено Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку в складі РРФСР.

У 19411944 німецькі війська в ході Другої світової війни майже на 3 роки окупували півострів. Адольф Гітлер планував включити його безпосередньо до складу Третього Рейху, як колишні землі германців-готів.

З відвоюванням Криму в 1944 радянська влада депортує кримськотатарський народ, а також інші національні меншини (болгар, вірмен, греків тощо), після чого в 1945 скасовує статус автономної республіки. Надалі Крим входить до складу РРФСР як Кримська область, з якої в 1948 виведено Севастополь, що надалі отримує статус міста державного підпорядкування.

Таким чином, у складі РРФСР Крим перебував менше 30 років.

Крим у складі України

Крим, Тарханкут, серпень 2013, екскурсія на катері

До України (тоді — УРСР) Кримську область було передано у 1954 році згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР. Одночасно з Кримською областю до складу УРСР увійшов також і Севастополь, що було закріплено в Конституції УРСР 1978 року. Передача Кримської області і Севастополя до складу УРСР була викликана гострою господарською потребою, близькістю до УРСР, зручністю забезпечення півострова водою (будівництво Північно-Кримського каналу), електроенергією, продукцією з «материкової» частини УРСР, необхідністю інтенсифікації повоєнної відбудови тощо.

Фрегат «Сагайдачний», флагман ВМС України

Незважаючи на передачу до складу УРСР, у Криму, як і в УРСР в цілому, продовжувалась політика русифікації. Випускники навчальних закладів з російської глибинки направлялися працювати до Криму, а молодих фахівців українців переважно відправляли на роботу в інші області СРСР.

22 березня 1991 року на хвилі перебудови у Кримській області відбувся референдум, за результатами якого Криму було повернено статус автономної республіки[12], тоді як Севастополь зберігав статус міста центрального підпорядкування. Невдовзі після проголошення Незалежності України, яка стала правонаступницею УРСР, 4 вересня 1991 Верховна Рада Автономної Республіки Крим «прагнучи створити правову демократичну державу у складі України» проголосила суверенітет. Проте мешканці кримського півострову брали участь у Всеукраїнському референдумі 1991‎, на території автономії Акт проголошення незалежності України підтвердили 54,19 % громадян, в Севастополі — 57,07 %.

5 травня 1992 році Кримська влада здійснила першу спробу відділення від України, прийнявши «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим» в межах усього Кримського півострова та призначивши проведення референдуму[13]. 13 травня 1992 року цей акт був визнаний Верховною радою України таким, що суперечить Конституції України[14], і 21 травня цей акт було скасовано і Верховною радою Криму[15].

Наступна спроба відділення від України була здійснена у 1994 році за часів Президента Юрія Мєшкова (1994—1995), коли Парламент Криму прийняв постанову «Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим», що повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 року, згідно з якою, зокрема, «Республіка Крим входить у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі Договору і угод», а також «самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями»[16]. Ця постанова була скасована Верховною радою України 18 травня 1995 року[17].

5 грудня 1994 року — підписано Будапештський меморандум між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України. Угода містить пункти, котрі надають гарантії суверенітету та безпеки Україні з боку країн-підписантів.

У березні 1995 року було скасовано посаду Президента Криму. Офіційною причиною цього стала необхідність «приведення Конституції і законів Автономної Республіки Крим у відповідність з Конституцією і законами України з метою забезпечення верховенства Конституції і законів України на всій її території та захисту державного суверенітету України».

Сімферополь, 2014 рік

30 — 31 травня 1997: Б. Єльцин і Л. Кучма у Києві підписують Великий україно-російський договір про дружбу, співробітництво і партнерство — приймається «нульовий» варіант щодо боргів і власності СРСР за кордоном, поділено бухти Севастополя для базування флотів: у України — Стрілецька, у Росії — Карантинна, Південна і Північна в оренді на 20 (+5) років.

Сепаратистські настрої в Криму спостерігалися і протягом 2000-х років. На імовірність конфлікту в Криму, що вийде за межі регіонального, вказували деякі вчені[18][19]. Втім після приходу до влади Януковича українські політологи відзначали послаблення сепаратистського руху[20].

21 квітня 2010 президенти Росії Дмитро Медведєв та України Віктор Янукович підписали Харківські угоди щодо продовження терміну оренди пунктів базування Чорноморського флоту РФ в Криму на 25 років (після 2017 року) з можливістю його продовження ще на 5 років — до 2042—2047 років. 27 квітня 2010 Державна Дума РФ і Верховна Рада України ратифікували угоду. Харківські угоди були розірвані в односторонньому порядку Росією 31 березня 2014 р. після захоплення нею АР Крим і Севастополя.

Сепаратистські настрої, зрежисовані з Росії, відновилися у Криму під час акцій протесту в Києві у грудні 2013-лютому 2014. На цей час Росія створила у Криму потужну агентурну мережу, готову у будь-який час розпалити обстановку на півострові. Зокрема, 4 лютого 2014 Президія Верховної Ради Криму прийняла рішення розглянути парламентом автономії питання зміни Конституції Криму та просити у Росії гарантій прав для жителів півострова[21]

Загалом у складі УРСР та її правонаступниці України Крим станом на 2014 рік знаходиться вже 60 років. За оцінками першого Президента України Л. Кравчука лише за роки незалежності з 1991 р. Україна вклала в Крим близько 100 млрд дол. США[22]

Крим під російською окупацією

16 березня 2014 р. — в окупованому Криму було проведено «референдум» про від'єднання від України і 18 березня Крим з ініціативи російського президента В. В. Путіна було включено до складу Російської Федерації. Ані «референдум», ані «приєднання» Криму до Росії в світі не були визнані (за винятком декількох країн, залежних від Росії, наприклад, Науру). 15 вересня 2015 року Верховна Рада України на пропозицію Уряду встановила, що датою початку тимчасової окупації Криму є 20 лютого 2014 року.[23]

Історія

Причини неспротиву з боку ЗСУ

Згідно з доповіддю міністра оборони 2014 року Ігоря Тенюха, Україна могла зібрати для захисту своєї території угрупування всього із 5 тисяч боєздатних військових.

« Їх можемо кинути в Крим, але це не вирішить проблему Криму. Ми їх там просто покладемо. А що робити з тисячами кілометрів кордону та підготовкою Росії до вторгнення? Коли зайдуть зранку з боку Чернігівської області, то до вечора вже у Києві будуть[24] »

В той же час на думку міністра оборони 2005—2007 років Анатолія Гриценка Україна мала можливість відреагувати оперативно:

« На початку вторгнення близько 100 людей захопили два приміщення в Сімферополі – Кабінет міністрів та Верховну Раду Криму. Треба було негайно провести антитерористичну операцію. Коли там було 100 чи 200 осіб, у нас були сили та засоби це зробити. Ми мали два батальйони морської піхоти та два центри спецназу військово-морських сил. Я вже не кажу про те, що тоді ще не був закритий повітряний простір, тож можна було швидко доставити на півострів перевірений і лояльний до Києва спецпідрозділ з материка[25] »

Аналогічної думки дотримується екс-прокурор АРК:

Мене ніхто не переконає, що важко було надати вказівку закрити Керченську переправу, деблокувати органи влади, вивести із розташування флот та кримські військові формування. Не було волі, а, може, було й щось більш кримінальне[25]

Політологи відзначають також брак легітимності української влади на тому етапі, а також численні випадки підкупів російськими офіцерами своїх українських колег, особливо з частин негайного реагування, наслідком якої стала висока лояльність правоохоронних органів Криму до окупантів та дистанціювання від Києва.[25]

Наслідки анексії. Факти та аналітика

Заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський:

« У Крим Росія занесла цензуру, як хворобу, нетерпимість до меншин, обмеження свободи слова, несправедливе правосуддя, адміністративний тиск та залякування інакодумців[26] »

Можливі політичні наслідки

Збройна агресія вважається міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, анексія Криму є порушенням низки міжнародних договорів[27]. Зокрема порушені:

  • Гельсінський заключний акт 1975 року, про непорушність кордонів у Європі[28];
  • Будапештський меморандум 1994 року про гарантії безпеки Україні;
  • Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р.[29];
  • Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)[30].

За словами російського опозиційного політика Бориса Нємцова, захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів, при падінні ціни на нафту для фінансово сильних регіонів, які цілком можуть прожити без федерального центру, приклад Криму стане надихаючим[31].

Впливовий український журналіст та аналітик Віталій Портников проводить паралель анексії Криму з анексією у 1940 році Литви, Латвії та Естонії, і звертає увагу, що саме анексія Балтійських держав врешті-решт призвела у 19901991 роках до розпаду СРСР[32].

Економічні наслідки для Росії

Внаслідок агресії Росії у Криму припинила діяльність Велика Вісімка (G8) — членство Росії у ній тимчасово призупинене. Цей міжнародний клуб високорозвинених економік світу знову працює у форматі G7[33].

Очікуються економічні санкції до Росії, зокрема:

  1. поступове витіснення Росії з енергетичних ринків (головних чином європейських)[31].
  2. припинення переговорів про економічне співробітництво з Росією[34].

США та Євросоюз ввели у дію трирівневий план санкцій щодо Росії[35][36].

Економічні наслідки для Криму

Альтернативна енергетика під контролем бойовиків

В результаті анексії Росією в березні 2014 року зірвано курортний і посівний сезон в Криму[37][38].

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей[39].

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's[40].

Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє мережею магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму[41].

Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси[42].

267 відділень Приватбанку[43] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу[44].

В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[45].

Відтік населення з Криму

Станом на 07.05.2014 з Криму на материкову Україну виїхали (не враховуючи військових) 7723 осіб[46] Це також визнали і міжнародні інституції, зокрема, Агентство ООН у справах біженців, яке оцінило кількість внутрішньо переселених осіб у 10 тисяч, більшість з яких — кримські татари, а третина — діти[47].

Реакція ринків

Приєднання Криму за перший місяць, березень 2014, коштувало російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд доларів, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд доларів — у Лондоні[48].

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Росії за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Росії на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Росії був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно.

Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35 %), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал».

Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13 %, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

Доля кримськотатарського народу

Кримськотатарський народ послідовно виступав за збереження територіальної цілісності України і проти анексії Криму Росією. Кримськотатарська діаспора, а також Кримські татари заявили про невизнання російської окупації Криму[49][50]. У відповідь Росія заборонила в'їзд кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову. Згідно з даними правозахисників станом на лютий 2015 з 300 тисяч кримськотатарського населення близько 10 тисяч на сьогоднішній день змушені були покинути Крим[51].

Наслідки для заповідних територій

У Криму знаходиться 6 з 19 природних заповідників України — найбільш цінної категорії природно-заповідного фонду. Адміністрації всіх заповідників підпорядковані державними установами України: Міністерство екології та природних ресурсів України (Казантипський та Опукський природні заповідники (далі — ПЗ), національний природний парк «Чарівна Гавань»), Державному агентству лісових ресурсів (Кримський ПЗ та Ялтинський гірсько-лісовий ПЗ), Національній академії наук України (Карадазький ПЗ) та Академії аграрних наук (ПЗ «Мис Мартьян»). Згідно з законодавством РФ, заповідники і національні парки повинні підпорядковуватися безпосередньо Мінприроди Росії[52].

26 березня 2014 року уряд «РК» прийняв рішення про націоналізацію заповідників[53] і вже 27 березня з цього приводу у Сімферополі відбулась прес-конференція голови Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища (Рескомприроди) Геннадія Нараєва[54], на якій озвучено що «РК» не згоджуєтьяс передавати заповідники під московську юрисдикцію.

В усіх подальших документах, позиція керівництва «РК» мала чіткий вектор на використання природних і передусім рекреаційних ресурсів кримських заповідників. Так, 4 квітня 2014 року було підписано розпорядження, згідно з яким відвідування заповідників і національних парків, прохід туристичними стежками Криму будуть безкоштовними до створення структури, яка займатиметься адмініструванням надходжень[55]. Створювати окремий орган, який би керував заповідниками, в «РК» не стали. Разом з тим, на рівні з лісгоспами, заповідники підпорядкували Республіканському комітету лісового господарства (Рескомліс)[56].

25 серпня 2014 голова Держради «РК» В. Константінов заявив, що розглядається питання про скасування Опукського і Казантипського заповідників, оскільки місцеві жителі Ленінського району звернулись до «кримської влади» із проханням про це. За його словами — «жителі залишилися без традиційних місць випасу»[57]. Тут важливо нагадати, що обидва заповідники створені досить давно, після того як втратили оборонне значення з розпадом СРСР. «Традиційних місць випасу» тут не могло бути щонайменше років 70. Втім, більш важливо розуміти що майже всю площу вказаних заповідників займає морська акваторія і круті скелі над морем — не найкраще місце для випасу, на відміну від безкрайніх степових масивів Керченського півострова, на скелястих мисах якого створені ці заповідники.

4 червня 2014 року Радмін РК видав розпорядження № 464-р «Про передачу об'єктів нерухомості в безоплатне користування управлінню справами президента РФ»[58]. У списку перераховані різноманітні санаторії, резиденції, пансіонати, а в самому кінці — Кримський природний заповідник. У жовтні 2014 року Кримський природний заповідник переданий до Федеральної бюджетної установи «Комплекс Крим», що входить до складу управління справами президента РФ[59],тим самим повернувши території колишній (часів СРСР) статус Державного заповідно-мисливського господарства.

У січні 2015 року Радмін РК уточнила перелік заповідників, що передаються у підпорядкування Рескомлісу. Ними стали Опукський, Казантипський, Ялтинський та Карадазький заповідники — як бюджетні установи, і НПП «Тарханкутський»[60]. Заповідник «Мис Мартьян» досі не визначив статус в складі самопроголошеної РК[61]. В свою чергу, Рескомліс оголосив частину ПЗФ не залежно від категорій — «об'єктами рекреації» та встановив диференційовану плату за вхід на їх територію[62]. Платний туризм в заповідниках і заказниках активно пропагується кримськими медіа . Вартість входу на територію заказників оцінена від 60 до 100 російських рублів для дорослих і до 60 — для дітей; встановлення намету — 100 руб, проїзд автобуса — 150 руб, автомобіля — 70 руб. У Ялтинському заповіднику, до якого взагалі не можна заходити — в різних частинах вартість відвідування примітних обєкктів — від 50 до 100 руб. У Карадазькому заповіднику послуги варіюють від 50 до 450 руб.; в Опукському — 200, Казантипському — 150 руб[63]. Запровадження платних послуг в заповідниках виявилось спробою перевести їх на самозабезпечення. Проте відсутність у анексованому Криму відпочиваючих як таких, не було, тому і заповідники не змогли принести прибутки, а й не спромоглись навіть забезпечити себе самих. Зваживши на загальну економічну кризу, вже у липні 2015 року Міністерство екології «РК» поновило переговори з Мінприроди РФ щодо передачі заповідників у федеральне підпорядкування із відповідним фінансуванням їх адміністрацій безпосередньо з Москви[64].

Втім, сьогодні є підстави боятись, що заповідні об'єкти Криму можуть чекати значно більш радикальні реформи. Відомо, що у 2015 році, Відкрите акціонерне товариство "Російський інститут містобудування та інвестиційного розвитку «Гіпрогор» (Москва) здійснювало розробку Схеми територіального планування Республіки Крим. Аналогічний документ розроблений для всіх інших суб'єктів РФ теж. Один з томів «Схеми…» присвячений питанням охорони природи і природно-заповідного фонду зокрема. Саме цей документ сьогодні є єдиним підтвердженням багатьох тривожних чуток про можливі скасування кримських заповідних територій та про можливі розміщення російських військових баз на їхній території[65]. У «Схемі територіального планування…» серед проблем природно-заповідних територій вказана наявність природно-аквальних комплексів — частини морських акваторій Криму, що в українському законодавчому полі віднесені до категорії пам'яток природи місцевого значення. В російському законодавстві всі морські акваторії є зонами федерального підпорядкування, що вимагає зміни категорії або підпорядкування вказаних об'єктів. У тексті документу двічі фігурує речення «Виходячи з інтересів РФ в галузі оборони і безпеки, межі ООПТ можуть бути скориговані», і одна з цих ремарок відноситься саме до прибережно-аквальних комплексів. Отже, об'єктом особливої уваги документу стає заповідний статус ділянок берега з прилеглою акваторією, де стратегічним є розміщення військових об'єктів.

Див. також

Примітки

  1. а б (рос.) Принята Бакинская декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ. Інтерфакс. 2014-07-02. 
  2. Україна ніколи не визнає анексію Криму Росією – Яценюк. УНІАН (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  3. Генассамблея ООН приняла резолюцию в поддержку территориальной целостности Украины. // ИТАР-ТАСС. 2014-03-27. 
  4. ПАСЕ осудила Россию за присоединение Крыма. Interfax.ru (ru-RU). 2014-04-09. Процитовано 2018-02-03. 
  5. ПАСЕ приняла резолюцию с осуждением аннексии Крыма Россией. www.unian.net. 2014-04-09. 
  6. ПАСЕ: Россия должна вывести войска из Крыма. rbc.ru. 2014-04-09. 
  7. Пятрас Вайтекунас: «Кровь на Майдане – начало агрессии президента Путина. Крым без крови – успех для Украины».— Інтерв'ю́ Пятраса Вайтєкунаса – посла Литви в Україні у 2010-2014 роках, колишннього міністра закордонних справ Литви Юрію Бутусову, головному редакторові сайту Цензор.нет 22.02.18 08:00
  8. Крымский «Гоблин» проговорился // Олесь Черемшина // Радио «Свобода». — 2014. — 4 август. в 06:52
  9. Новини - Динаміка ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, яких відносин з Росією хотіли б українці. www.kiis.com.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  10. У Криму відключили від інтернету єдиний кримськотатарський телеканал // Українська правда. — 2014. — 8 берез.
  11. Korrespondent.net. Опрос: 56% россиян считают Крым частью РФ (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  12. Первый советский плебисцит — всекрымский референдум 1991 года. Справка
  13. ПОСТАНОВЛЕНИЕ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА КРЫМА Об Акте О провозглашении государственной самостоятельности Республики Крым
  14. Про політичну ситуацію, яка склалася у зв'язку з рішеннями, прийнятими Верховною Радою Республіки Крим 5 травня 1992 року
  15. О политической ситуации в Крыму и Постановлении Верховного Совета Украины от 13 мая 1992 года. Об Акте о провозглашении государственной самостоятельности Республики Крым
  16. О восстановлении конституционных основ государственности Республики Крым
  17. Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим
  18. Tatiana Buba. Russo-Ukrainian Relations: Sevastopol and the Black Sea Fleet. // GWU International Affairs Review, Vol. XIX, No. 1: Spring/Summer 2010. (англ.)
  19. С. Н. Киселёв, Н. В. Киселёва. Геополитические аспекты истории Крыма. // Учёные записки Таврического национального университета, серия «География» 17 (56). 2004, № 3. С. 74-81.
  20. Кримський сепаратизм: міфи і реальність
  21. Кримські регіонали заговорили про відокремлення і просять допомоги Росії
  22. https://www.facenews.ua/news/2016/333257/
  23. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок data не вказаний текст
  24. Стенограма РНБО: Україна могла зібрати для захисту лише 5 тисяч солдатів
  25. а б в Крим здали, а не захопили — чи буде суд?
  26. Росія принесла в Крим, як хворобу, цензуру, залякування та ксенофобію — МЗС
  27. Resolution on Clear, Gross and Uncorrected Violations of Helsinki Principles by the Russian Federation. www.oscepa.org (en). 2014-07-02. Процитовано 2018-02-03. 
  28. Хельсинский Заключительный акт | ОБСЕ. www.osce.org (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  29. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  30. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон (укр/рос). Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  31. а б Захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів - Нємцов (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  32. Виталий Портников. Крымский прецедент: Путин повторяет ошибку Сталина. Путин имеет все шансы повторить судьбу другого территориального неудачника, Иосифа Сталина // Авторские колонки — Главред. 13 мая, 11:54
  33. Меркель заявила, що G8 більше не існує. ТСН.ua (uk). 2014-03-20. Процитовано 2018-02-03. 
  34. Американський уряд готовий застосувати санкції до Росії. ТСН.ua (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  35. США підготували для Путіна трирівневий економічний удар | Факти. ФАКТИ. 2014-03-12. Процитовано 2018-02-03. 
  36. ЄС готовий до серйозних економічних санкцій щодо Росії, — Меркель - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-02-03. 
  37. В России признали, что курортный сезон в Крыму сорван. Украинская правда. Процитовано 2018-02-03. 
  38. "УДАР": В Крыму сорван туристический сезон и посевная - вот, что уже получили крымчане от военной интервенции (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  39. Русский рай в Крыму пока отменяется. Украинская правда. Процитовано 2018-02-03. 
  40. В Севастополе, Ялте и Симферополе закрыли «МакДональдс» - здоровее будем - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-04. Процитовано 2018-02-03. 
  41. В Севастополе и Крыму закрывают брендовые магазины обуви и одежды: Intertop, Timberland, Zara, Armani Jeans - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-09. Процитовано 2018-02-03. 
  42. Аэропорт Бельбек в Севастополе будет принимать только чартерные и бизнес-авиарейсы - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-06. Процитовано 2018-02-03. 
  43. Пропало все. Бизнес уходит из Крыма, курортный сезон почти сорван. Политика (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  44. Райффайзен банк закрывает филиалы в Севастополе и Крыму. Севастопольские новости (ru). 2014-04-06. Процитовано 2018-02-03. 
  45. У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. ZN.UA. 16.05.2014.
  46. [1] На материковую Украину из Крыма уже выехали более 7 тысяч беженцев
  47. ООН: в Україні вже 10 тисяч внутрішніх переселенців. Третина з них — діти. Українська правда. Життя. 20.05.2014.
  48. Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова. РБК. Процитовано 2018-02-03. 
  49. Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. comments.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  50. Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію. VOA (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  51. Правозахисники: Крим залишили близько 10 тисяч кримських татар. Українська правда. 25.02.2015. 
  52. Ширяева Д. В., Василюк А. В. Какая судьба ждет природно-заповедный фонд Крыма? / Степной бюллетень, № 41, лето 2014
  53. Нелегітимний парламент Криму націоналізував заповідники, ліси і поромну переправу півострова. NEWSru.ua. 2014-03-26. Процитовано 2018-02-03. 
  54. Крымские заповедники останутся в республиканском подчинении. www.c-inform.info. Процитовано 2018-02-03. 
  55. В Крыму посещение всех заповедников и парков сделали бесплатным | Информационное агентство. www.kianews.com.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  56. Научный заповедник Крыма отдают лесникам. Известия (ru). 2014-04-07. Процитовано 2018-02-03. 
  57. Опукский и Казантипский заповедники отдадут под выпас скота. Процитовано 2018-02-03. 
  58. У природы Крыма местные законы. Газета "Коммерсантъ". 2014-09-16. с. 5. Процитовано 2018-02-03. 
  59. Президентские госдачи и самый большой заповедник Крыма объединили в одно предприятие под руководством экс-мэра Алупки Карнауха. www.c-inform.info. Процитовано 2018-02-03. 
  60. В Госкомлесе Крыма жалуются на отсутствие денег для установки границ заповедников. Крым.Реалии (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  61. Госкомлесу Крыма будет подчиняться пять заповедников. Процитовано 2018-02-03. 
  62. Особо охраняемые природные территории - Правительство Республики Крым. 2016-04-09. Процитовано 2018-02-03. 
  63. Отдых в Крыму 2018 - цены на отдых без посредников у моря, отзывы 2017, фото. krymedia.ru (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  64. Заповедники Крыма хотят передать в федеральную собственность. QHA (ru-RU). Процитовано 2018-02-03. 
  65. Предложения по охране окружающей природной среды и улучшению санитарно-гигиенических условий, по охране воздушного и водного бассейнов, почвенного покрова, организации системы охраняемых природних территорий. Том 2. Книга 6 (2-йэтап) \\ Открытое акционерное общество "Российский інститут градостроительства и инвестиционного развития «ГИПРОГОР», Москва, 2015. — 244 с.

Посилання