Анетівська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:08, 20 лютого 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta10ehf1))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анетівська культура — археологічна культура часів пізнього палеоліту, що була поширена на території басейну річки Південний Буг. Датується періодом 22—10 тисяч років тому.

Поширення та розвиток[ред. | ред. код]

Область поширення — Степове Побужжя. Найвиразніші археологічні пам'ятки — поселення Анетівка I і II біля села Анетівки (Доманівський район Миколаївської області). Культура досліджувалась українським археологом В. Станком. Генеза анетівської культури пов'язана з асиміляцією місцевими культурами ранньої пори пізнього палеоліту прибулих центрально-європейських культур. Територіально та за хронологією до них належать: Ґраветтська культура, Східний гравет, Костенківсько-вілендорфська культура.

Населення анетівської культури брало участь у формування кукрецької культури наступної заключної давньокам'яної доби[1].

Характеристика[ред. | ред. код]

Виявлені господарчо-побутові комплекси представлені скупченнями крем'яного та кістяного інвентарю, рештками фауни, каміннями-ковадлами, уламками вохри, вугіллям тощо. Серед знарядь праці переважають крем'яні різці, скребачки, різноманітні мікропластинки з ретушшю тощо. На Анетівці II представлений виразний комплекс знарядь з кістки та рогу — наконечники списів, лощила, проколки, вістря тощо.

Господарство носіїв анетівської культури базувалася на полюванні на бізонів. Займалися також полюванням на інших тварин — коней, північних оленя, сайгаків, вовків тощо та збиральництвом. Полювали за допомогою лука та списів. Жили первісними общинами по 3—50 осіб.

На Анетівці II досліджено ритуальний мисливський комплекс.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. Н. Станко, Анетівська культура // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7. (стор. 89-90)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]