Антихрист
Анти́христ — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про останні дні світу. Згідно з ними, він буде людиною надзвичайних здібностей, знань і вмінь, котра буде мати всю силу сатани (не бувши одержимим) і діятиме зовсім вільно супроти Церкви, християн і всього людства, і котрого більшість людей прийме за месію і він стане всесвітнім державним правителем.
В широкому сенсі антихристами називають усіх хто противиться Христу або стверджує, що є месією (спасителем людства) чи продовжувачем справи Христа. Антихристами називали імператора Нерона, пророка Мухамеда[1], завойовника Тамерлана[2], царя Петра І, імператора Наполеона[3], вождів Великої французької революції, російських більшовиків і мексиканських революціонерів[4]. Тобто, тих, хто використовував насильство держави у віросповідній сфері, зокрема, у боротьбі з християнством.
Також часто таким терміном користувалися в політичній і міжконфесійній боротьбі з метою очорнення своїх опонентів.
У суто філософському розумінні антихрист це найвищий прояв людського себелюбства[5].
Зміст
Поняття антихриста в християнстві[ред. | ред. код]
Поняття антихриста переважно пов'язують із християнським вченням про кінець світу: найбільше думок про його природу, діяльність і суть було висловлено християнськими святими, церковними діячами. Саме вони дозволяють уявити суть цього явища.
Прихід антихриста[ред. | ред. код]
За свідченнями святих Белярміна і Свареза антихрист не буде якимось товариством, але означеною особою, буде мати всю силу сатани[6], але не буде сатаною, тільки людиною[7] Він також не буде втіленим дияволом, а справжньою людиною, отже, він не буде одночасно і дияволом, і людиною[8].
Антихрист повинен прийти наприкінці світу. Про це говорив Пророк Єзекіїл, натякаючи на антихриста (Ґоґа) і його боротьбу проти наверненого єврейського народу у Палестині: «В останніх днях прийде твій час»[9]. Свята Хільдегарда пише, що «Син погибелі прийде тоді, коли вже закінчуватиметься день і заходитиме сонце, тобто, коли наближаться останні часи й коли світ почне хитатися в своїх основах»[10].
Про скорий прихід антихриста говорили в усі епохи: з самого початку існування цього поняття, від самих витоків християнства. Зокрема Бертина Букіййон, яка жила у першій половині 19 століття, зазначає: «Кінець світу наближається, й антихрист не забариться прийти. Ми його не побачимо, ані також ті, що за нами прийдуть. Але ті, що по них прийдуть, потраплять під його владу. В час його приходу ніщо не зміниться в домі. Все йтиме своїм звичайним ладом. Духовні вправи, праця в лічницях і все інше, до чого ми звикли, відбуватимуться як звичайно. Аж тут сестри усвідомлять собі, що паном становища став антихрист»[11].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
- ↑ Всемирная история. СОЦЭКГИЗ, М, 1959, т. 3, с. 584
- ↑ Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
- ↑ Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
- ↑ Мацейна А. Тайна беззакония СПг, 1999, с. 64
- ↑ святий Іван Золотустий
- ↑ «Scivias», св. Гільґельгарда.
- ↑ св. Іван Дамаскин
- ↑ Єз. 38:16; порівн. Об. 20:7-9
- ↑ Schmelzeis, Hl. Hildegard, стор. 377
- ↑ Curicgue, Voix prophetigue 1872, том І, стор. 427
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Antichrist |
- Фрідріх Ніцше. Ораторія "Антихрист". (укр.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Лукашевич М. Царство антихриста // Релігія і політика, Львів, УАД, 2002. ISBN 5-87332-127-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Антихрист // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 39-40. — 1000 екз.
| ||||||||||||||
