Відмінності між версіями «Античність»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (вікіфікація)
Рядок 10: Рядок 10:
 
* [[Рання античність]] ([[VIII століття до н. е.|VIII ст. до н. е.]] — [[V століття|V ст. до н. е.]]) — зародження Грецької держави;
 
* [[Рання античність]] ([[VIII століття до н. е.|VIII ст. до н. е.]] — [[V століття|V ст. до н. е.]]) — зародження Грецької держави;
 
* [[Класична античність]] ([[I століття до н. е.|I ст. до н. е.]] — [[II століття|II ст. н. е.]]) — час єдності греко-римської цивілізації;
 
* [[Класична античність]] ([[I століття до н. е.|I ст. до н. е.]] — [[II століття|II ст. н. е.]]) — час єдності греко-римської цивілізації;
* [[Пізня Античність]] ([[III століття|III]]–[[VI століття|VI ст. н. е.]]) — розпад [[Римська імперія|Римської імперії]]. Розпад Західної Римської Імперії ознаменував собою початок нової епохи — [[середньовіччя]].
+
* [[Пізня Античність]] ([[III століття|III]]–[[VI століття|VI ст. н. е.]]) — розпад [[Римська імперія|Римської імперії]]. Розпад [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] ознаменував собою початок нової епохи — [[середньовіччя]].
   
 
[[Файл:Knossos_frise2.JPG|міні|праворуч|180пкс|]]
 
[[Файл:Knossos_frise2.JPG|міні|праворуч|180пкс|]]
Часові періоди можуть дещо змінюватись в геополітичному контексті. Так, розквіт цивілізації в [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] був відзначений раніше, ніж в Римській імперії. Крім того, антична цивілізація в [[Східна Римська імперія|Східній Римській імперії]] зародилася раніше і згасла пізніше, ніж у західній частині, де її устрій зруйнували вторгнуті германці. Проте антична культурна спадщина досить добре збереглася у побуті, культурі, мові і традиціях більшості сучасних романських народів, а від них передалося й іншим народам [[Середземномор'я]] (південні слов'яни, араби, турки, бербери, євреї).
+
Часові періоди можуть дещо змінюватись в геополітичному контексті. Так, розквіт цивілізації в [[Стародавня Греція|Стародавній Греції]] був відзначений раніше, ніж в Римській імперії. Крім того, антична цивілізація в [[Східна Римська імперія|Східній Римській імперії]] зародилася раніше і згасла пізніше, ніж у західній частині, де її устрій зруйнували [[германці]], які вторглися на територію імперії. Проте антична культурна спадщина досить добре збереглася у побуті, культурі, мові і традиціях більшості сучасних романських народів, а від них передалося й іншим народам [[Середземномор'я]] ([[південні слов'яни]], [[араби]], [[турки]], [[бербери]], [[євреї]]).
   
 
Необхідно відзначити і те, що багато елементів класичної античності (традиції, закони, звичаї тощо) добре зберігалися в малоазіатському ядрі Східної Римської (Візантійської) імперії до [[XI століття]], до пришестя [[Турки-сельджуки|турків-сельджуків]].
 
Необхідно відзначити і те, що багато елементів класичної античності (традиції, закони, звичаї тощо) добре зберігалися в малоазіатському ядрі Східної Римської (Візантійської) імперії до [[XI століття]], до пришестя [[Турки-сельджуки|турків-сельджуків]].
Рядок 41: Рядок 41:
 
У [[Давньогрецька міфологія|легендах і міфах Стародавньої Греції]] (Еллади) і [[Римська міфологія|Риму]] присутні [[Зевс]] ([[Юпітер (міфологія)|Юпітер]]), [[Гера]] ([[Юнона]]), усі «[[Олімпійські боги|Олімпійці]]», [[Прометей (міфологія)|Прометей]], [[Ікар]], [[Геракл]], [[Орфей]], [[Гомерівський епос|гомерівські герої]]. У Давній Греції міфи стали основою [[Скульптура Стародавньої Греції|скульптури]], [[Театр Стародавньої Греції|театру]], літератури.
 
У [[Давньогрецька міфологія|легендах і міфах Стародавньої Греції]] (Еллади) і [[Римська міфологія|Риму]] присутні [[Зевс]] ([[Юпітер (міфологія)|Юпітер]]), [[Гера]] ([[Юнона]]), усі «[[Олімпійські боги|Олімпійці]]», [[Прометей (міфологія)|Прометей]], [[Ікар]], [[Геракл]], [[Орфей]], [[Гомерівський епос|гомерівські герої]]. У Давній Греції міфи стали основою [[Скульптура Стародавньої Греції|скульптури]], [[Театр Стародавньої Греції|театру]], літератури.
   
Центральне місце у творах античного мистецтва відводиться людині. У Давній Елладі ідеалом вважали людину досконалу фізично і духовно. Для римлян, що їхня культура розвивалася під впливом грецької, однією з найважливіших людських рис вважали [[любов до вітчизни]]. Давньоримська література досягла найвищого розвитку за часів [[Октавіан Август|Октавіана Августа]], і саме цей період (кінець I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) називають «золотою добою» римської культури і літератури. Давньоримську літературу писали [[латина|латиною]], і тому саме вона «стала своєрідним містком, через який відбувся вплив культури Стародавньої Греції на новітню європейську літературу»Античність — колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури.
+
Центральне місце у творах античного мистецтва відводиться людині. У Давній Елладі ідеалом вважали людину досконалу фізично і духовно. Для римлян, що їхня культура розвивалася під впливом грецької, однією з найважливіших людських рис вважали [[любов до вітчизни]]. Давньоримська література досягла найвищого розвитку за часів [[Октавіан Август|Октавіана Августа]], і саме цей період (кінець I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) називають «золотою добою» римської культури і літератури. Давньоримську літературу писали [[латина|латиною]], і тому саме вона «стала своєрідним містком, через який відбувся вплив культури Стародавньої Греції на новітню європейську літературу». Античність — колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури.
   
 
Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві — людина, її фізичне й духовне життя. [[Ідеал]] – людина досконала фізично і духовно. Боги у греків були настільки «олюднені», що мали всі, властиві людині вади — глупота, жадібність, ненажерливість та ін. Через це грецьке мистецтво, що ґрунтувалося на міфології та наділяло сили природи рисами притаманними живим істотам, фактично було доволі реалістичним по суті. Отже, [[європейське мистецтво]] від свого зародження в епоху Античності було зосереджено на зображенні образу людини. Перші твори мистецтва, де була б показана природа без людини ([[пейзаж]]) з’явилися аж в XVII ст.
 
Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві — людина, її фізичне й духовне життя. [[Ідеал]] – людина досконала фізично і духовно. Боги у греків були настільки «олюднені», що мали всі, властиві людині вади — глупота, жадібність, ненажерливість та ін. Через це грецьке мистецтво, що ґрунтувалося на міфології та наділяло сили природи рисами притаманними живим істотам, фактично було доволі реалістичним по суті. Отже, [[європейське мистецтво]] від свого зародження в епоху Античності було зосереджено на зображенні образу людини. Перші твори мистецтва, де була б показана природа без людини ([[пейзаж]]) з’явилися аж в XVII ст.

Версія за 10:03, 14 липня 2019

Парфенон — один з найбільш знакових символів класичної епохи у давньогрецькій культурі. Афіни, Греція

Ант́ичність (від лат. antiquus, також Класична епоха) — період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря.

Етимологія

Слово «античний» походить від латинського слова «давній».

Античним світом вчені називають групу рабовласницьких держав (тобто таких, значну частину продуктивних сил яких складали раби). Це — перш за все міста-держави, що були створені грецькими племенами, а ще Рим, союз рабовласницьких держав Італії — країни, що склалися у I тисячолітті до нашої ери на узбережжі Середземного моря.

Загальна періодизація

Knossos frise2.JPG

Часові періоди можуть дещо змінюватись в геополітичному контексті. Так, розквіт цивілізації в Стародавній Греції був відзначений раніше, ніж в Римській імперії. Крім того, антична цивілізація в Східній Римській імперії зародилася раніше і згасла пізніше, ніж у західній частині, де її устрій зруйнували германці, які вторглися на територію імперії. Проте антична культурна спадщина досить добре збереглася у побуті, культурі, мові і традиціях більшості сучасних романських народів, а від них передалося й іншим народам Середземномор'я (південні слов'яни, араби, турки, бербери, євреї).

Необхідно відзначити і те, що багато елементів класичної античності (традиції, закони, звичаї тощо) добре зберігалися в малоазіатському ядрі Східної Римської (Візантійської) імперії до XI століття, до пришестя турків-сельджуків.

Періодизація античності і протоантичності

Історію давньої Греції прийнято ділити на 5 періодів, які є одночасно і культурними епохами:

Загальна характеристика

Ця доба відрізняється від попередніх і наступних спільними та сталими культурними традиціями, а з початку I століття, внаслідок розширення Римської імперії, також і політичною та культурною цілісністю.

У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної Греції, еллінізму та Римської імперії (але лише доби республіки, принципату та домінату).

У ширшому розумінні античність включає також історію Єгипту, Межиріччя, Сирії, Персії та Малої Азії починаючи із започаткування писемності (близько 3500 р. до н. е.)[1].

Крито-мікенська цивілізація вважається передпочатком античності.

Давньогрецька й римська літератури є складовими античності. Хронологічно антична література охоплює приблизно VIII ст. до н. е. — V ст. н. е., тобто понад тисячоліття. Давньогрецька література розвивалася самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших літератур.

Антична література поклала початок теорії стилю, з'явились розмаїті художні форми і стилістичні засоби; почався розвиток таких літературних жанрів, як комедія, трагедія, ода, елегія, поема. Прийнято вирізняти чотири етапи розвитку літератури: архаїчний, класичний, елліністичний і римський.

Антична сцена

У легендах і міфах Стародавньої Греції (Еллади) і Риму присутні Зевс (Юпітер), Гера (Юнона), усі «Олімпійці», Прометей, Ікар, Геракл, Орфей, гомерівські герої. У Давній Греції міфи стали основою скульптури, театру, літератури.

Центральне місце у творах античного мистецтва відводиться людині. У Давній Елладі ідеалом вважали людину досконалу фізично і духовно. Для римлян, що їхня культура розвивалася під впливом грецької, однією з найважливіших людських рис вважали любов до вітчизни. Давньоримська література досягла найвищого розвитку за часів Октавіана Августа, і саме цей період (кінець I ст. до н. е. — початок I ст. н. е.) називають «золотою добою» римської культури і літератури. Давньоримську літературу писали латиною, і тому саме вона «стала своєрідним містком, через який відбувся вплив культури Стародавньої Греції на новітню європейську літературу». Античність — колиска європейської культури. Грецька й римська літератури як складові античної літератури.

Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві — людина, її фізичне й духовне життя. Ідеал – людина досконала фізично і духовно. Боги у греків були настільки «олюднені», що мали всі, властиві людині вади — глупота, жадібність, ненажерливість та ін. Через це грецьке мистецтво, що ґрунтувалося на міфології та наділяло сили природи рисами притаманними живим істотам, фактично було доволі реалістичним по суті. Отже, європейське мистецтво від свого зародження в епоху Античності було зосереджено на зображенні образу людини. Перші твори мистецтва, де була б показана природа без людини (пейзаж) з’явилися аж в XVII ст.

Далі європейський театр і література постійно опрацьовували античні сюжети; відтворювали цілі п’єси; перекладали античні романи і наслідуючи їм писали нові; на основі античних образів і сюжетів створювали нові твори.

Див. також

Примітки

  1. Клинописні пам'ятки писемності, знайдені в Месопотамії, датовані приблизно 3,5 тисячоліттям до н. е.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Античність