Апанасенко Йосип Родіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Родіонович Апанасенко
Апанасенко Йосип Родіонович.jpg
Народження 3 (15) квітня 1890(1890-04-15)
Російська імперія с. Митрофановське, нині с. Апанасенковське Апанасенковського району Ставропольського краю
Російська імперія
Смерть 5 серпня 1943(1943-08-05) (53 роки)
СРСР під Бєлгородом, СРСР
Поховання
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби Російська імперія 19111917
Союз Радянських Соціалістичних Республік 19181943
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Командувач військами Далекосхідного фронту, Середньоазійського військових округів
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Апанасенко Йосип Родіонович у Вікісховищі?

Йо́сип Родіо́нович Апана́сенко (3 (15) квітня 1890(18900415), с. Митрофановське, нині с. Апанасенковське Апанасенковського району Ставропольського краю Росії — 5 серпня 1943, під Бєлгородом) — радянський військовий діяч. Генерал армії (1941).

Життєпис[ред. | ред. код]

Син селянина. Учасник Першої світової війни, прапорщик. Наприкінці 1917 — голова ради та військово-революційного комітету села Митрофановське. Сформував партизанський загін у Ставропольській губернії. 1918 вступив у РКП(б) і Червону армію.

Протягом 1918—1919 командував бригадою, дивізією. 1919—1920 командував 6-ою кавалерійською дивізією в складі 1-ої Кінної армії.

Закінчив військово-академічні курси (1923), курси удосконалення вищого командного складу (1928) та Військову академію імені Михайла Фрунзе (1932).

Командував кавалерійською дивізією і корпусом. 1935—1937 — заступник командувача військами Білоруського військового округу. З лютого 1938 — командувач військами Середньоазіатського військового округу, З січня 1941 командувач Далекосхідного фронту. Від 1943 — заступник командувача Воронезького фронту. У боях під Бєлгородом смертельно поранено. Помер від ран. Поховано в Бєлгороді.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора та медалями.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

У Бєлгороді та Ставрополі встановлено пам'ятники.

Література[ред. | ред. код]

Електронні джерела[ред. | ред. код]