Армен Алчіан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Армен Алчіан
англ. Armen Albert Alchian
Народився 12 квітня 1914(1914-04-12)[1]
Фресно, Каліфорнія, США
Помер 19 лютого 2013(2013-02-19)[2] (98 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна Flag of the United States.svg США
Національність американці вірменського походженняd
Діяльність економіст, викладач університету
Alma mater Стенфордський університет
Галузь економіка
Заклад Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Ступінь доктор економічних наук[d]
Відомі учні Елінор Остром
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Армен Альберт Алчіан (англ. Armen Alcian, 12 квітня 1914(19140412), м. Фресно, Каліфорнія, США — 19 лютого 2013, м. Лос-Анджелес) — американський економіст вірменського походження, один з творців економічної теорії прав власності, співавтор ефекту Алчіана-Аллена, був професором Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.

Біографія[ред. | ред. код]

Армен Алчіан народився 12 квітня 1914 року під Фресно, штат Каліфорнія. У 1932 році навчався в державному коледжі у Фресно, а в 1934 році перевівся в Стенфорд. У 1936 році отримав ступінь бакалавра в Стенфорді і продовжив навчання в якості аспіранта, завершивши в 1943 році дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії на тему «Ефекти від змін в загальній структурі заробітної плати» (англ. The Effects of Changes in the General Wage Structure). У 1940-41 рр. він працював у Національному бюро економічних досліджень і Гарварді, а в 1942 — викладачем в Університеті штату Орегон. У 1942-46 рр. служив у ВПС США, займаючись статистичною роботою. У 1946 р. Армен вступив до Каліфорнійського університету. В той же час він починає співпрацювати з аналітичним центром RAND (англ. Research ANd Development). У 1958 році він став професором Каліфорнійського університету. За ці роки Армен Алчіан отримав чимало нагород і почестей, а в 1996 році став Заслуженим членом Американської економічної асоціації.

Перш за все, Алчіан відомий впливом, який він поширив на покоління аспірантів Каліфорнійського університету, в основному, завдяки своєму курсу з мікроекономіки. Його найвідоміший студент — Вільям Ф. Шарп, який отримав Нобелівську премію з економіки в 1990 році за свою роботу в галузі фінансів.

Армен був завзятим гравцем в гольф і не менш завзятим користувачем комп'ютера. Він — перший співробітник економічного факультету Каліфорнійського університету, що мав в своєму офісі комп'ютер, і піонер таких важливих нововведень, як електронна пошта. Багатьох студентів і тих, хто цікавиться економікою, турбують припущення економістів про те, що компанії вдало здійснюють максимізацію прибутку[прояснити]. У 1950 році Алчіан надав свій варіант ґрунтовної відповіді на це заперечення в своїй першій великій роботі «Невизначеність, еволюція і економічна теорія» (англ. Uncertainty, Evolution and Economic Theory, 1950).

Алчіан також відомий завдяки «Університетській економіці» (англ. University Economics, 1964), в співавторстві з Вільямом Р. Алленом, підручнику, який є унікальним в області економіки. Він більш літературний і гумористичний, ніж будь-який інший сучасний підручник з економіки, в якому розглядаються складні для студентів питання. Він також надає перевагу не критиці, а навчальній полеміці, до якої спонукає автор. Візьмемо, наприклад, опис проблеми насильства, наведений у книзі:

« Перш ніж засуджувати насильство (фізичну силу) як засіб соціального контролю, зверніть увагу на те, що погрози його застосування та навіть безпосереднє застосування широко практикуються і викликають захоплення — по крайній мірі, коли вдало застосовуються в національному масштабі. Юлій Цезар завоював Галлію і був удостоєний почестей від римлян; якби він просто винищив місцевих жителів, він був би проклятий як гангстер. Олександр Македонський, який завоював Близький Схід, не розцінювався греками як розбійник, так як і Карл Великий після завоювання Європи. Європейці силою захопили, поділили та переділили Америку. Ленін в Росії не розглядається як заколотник. Аналогічно як і іспанський Франко, кубинський Кастро, нігерійський Говон, угандійський Амін, китайський Мао, американський Джордж Вашингтон «

Крім цього, великий вплив Алчіан здійснив на економіку прав власності.

Еволюція та навчання[ред. | ред. код]

Постійною темою в Алчіана є раціональний погляд економічно раціональної людини на себе. Армен, однак, набагато випередив свій час в баченні індивідуальної раціональності як наслідку, а не як припущення. Цей еволюційний момент був чітко викладений в 1950 році: він стверджував, що незалежно від мотивів, ефективна поведінка може мати місце, а неефективна — ні. Навчання і невизначеність — постійна тема робіт Армена протягом всієї його кар'єри; особливий інтерес представляє його емпірична робота по «Кривій навчальності»[прояснити] початку 1960-х років, в якій він вивчає, як випуск каркасів до літальних апаратів збільшується з плином часу при тому ж рівні витрат.

Право та економіка[ред. | ред. код]

Алчіан є одним з батьків-засновників «Школи права і економіки», і зокрема того, що стало відомим як підхід, заснований на правах власності. Цей підхід робить акцент на наслідках майнових прав для стимулюючих і тих, що несуть ризики, причин, а також на неефективність, яка може виникнути в результаті спільної власності.

Трансакційні витрати і теорія організацій[ред. | ред. код]

Інтерес Алчіана до права, економіки та майнових прав природним чином спонукав його до вивчення діяльності фірм та інших організацій. На початку 1970-х років він і Гарольд Демсец опублікували визначну роботу, присвячену теорії фірми. В ній підкреслювалося, яким чином фірма може інтегрувати екстерналії (зовнішні чинники), пов'язані з проблемами стимулювання. Були підкреслені труднощі моніторингу при наявності ухилення від праці, а сама стаття зберігає свою наукову актуальність досі в частині проблем, що стосуються трудових контрактів і морального ризику. Робота Алчіана над теорією організацій продовжилася і в кінці 1970-х років, коли він разом з Робертом Кроуфордом і Бенджаміном Кляйном вивчав, як окремі інвестиції створюють затримки в рішенні проблем, котрі частково можуть бути вирішені шляхом вертикальної інтеграції між бізнес-підрозділами.

Інформаційні витрати та «незайнятість» ресурсів[ред. | ред. код]

Алчіан був також піонером ідеї про те, що витрати на інформацію можуть привести до «незайнятості» ресурсів, особливо робочої сили. Як це типово для Армена, його роботи на цю тему протягом багатьох років зберігалися «у ящику» і використовувалися в основному в його аспірантурі, поки колеги не закликали його до публікації. Крім основної ідеї про те, що незайняті ресурси шукають більш продуктивне використання, Армен підкреслив роль посередників в полегшенні ресурсної зайнятості. Дана робота є одним з витоків літератури щодо пошуку і зайнятості ресурсів, яка наповнюється і донині.

Гроші[ред. | ред. код]

Алчіан також все життя захоплювався роллю грошей як посередника в торгівлі. У тісному зв'язку з його роботою про інформаційні витратами і «незайнятість» ресурсів, він підкреслює, що використання грошей спричинює зниження витрат на ведення торгівлі.

Обмін та виробництво[ред. | ред. код]

Алчіан також широко відомий як автор (разом з Вільямом Алленом) підручника для першого курсу «Обмін і виробництво», який з'явився у 1964 році. Ця книга, знайома багатьом поколінням як студентів, так і аспірантів, унікальна. На відміну від більшості елементарних бакалаврських текстів, які надмірно лаконічні, «Обмін та виробництво» трохи іронічна, так як виставляє напоказ політкоректність, задовго до того, як вона отримала свою назву. Вона унікальна ще й тим, що в неї включені найсвіжіші думки Алчіана і Аллена з таких питань, як права власності та безробіття, коли в більшості інших підручників висвітлюється стан економічної теорії щонайменше 20 років тому.

Також, в книзі автори описали ефект, який потім було названо «Ефектом Алчіана-Аллена». Стверджується, що якщо для двох товарів-замінників, таких як високі і низькі сорти одного і того ж продукту, ціни на фіксовану кількість товару збільшуються одночасно (наприклад, при збільшенні транспортних витрат або непрямого податку), споживання буде зміщуватися в бік більш високосортної продукції. Це відбувається через те, що збільшення ціни на одиницю товару зменшує відносну ціну високосортного товару.

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Alchian, Armen A. «Uncertainty, Evolution and Economic Theory», Journal of Political Economy, 58 (1950): 211—221.
  • Alchian, Armen A.; Allen, William R. «Exchange and Production», Wadsworth Publishing Company, Belmont California.
  • Alchian, Armen A. «Some Economics of Property Rights», Il Politico, 30 (1965): 816—829.
  • Alchian, Armen A.; Demsetz, Harold. "Production, Information costs and Economic Organization, «American Economic Review, 62 (1972): 777—795».
  • Alchian, Armen A."Information Costs, Pricing and Resource Unemployment", Economic Inquiry, 7 (1969): 109—128.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bohm-Bawerk E. von. Capital and Interest. South Holland, Ill. : Libertarian, 1959. Vol. 1-3. Esp. vol. 2. p. 248-256; vol. 3, p. 97-115. Вперше опубліковано в Німеччині.
  • Clark J. M. Studies in the Economics of Overhead Costs. University of Chicago Press, 1962.
  • Coase R. H. The Problem of Social Cost // Journ. Law Econ. 1960. Vol. 3. P. 1-44. (Русский перевод: Коуз Р. Проблема социальных издержек // Коуз Р. Фирма, рынок и право. М. : Дело, 1993. - Прим. ред.).
  • Demsetz H. The Exchange and Enforcement of Property Rights // Ibid. 1964. Vol. 7. P. 11-26.
  • Knight F. H. Some Fallacies in the Interpretation of Social Cost // Quart. Journ. Econ. 1924. Vol. 38. P. 582-606.
  • Stigler G. J. The Theory of Price. New York : Macmillan, 1960. Вперше опубліковано в 1942 р. з іншою назвою – "The Theory of Competitive Price".
  • Viner J. Cost // Encyclopaedia of the Social Sciences. New York : Macmillan, 1931. Vol. 4.
  • Viner J. Cost Curves and Supply Curves // Readings in Price Theory. Homewood, Ill. : Irwin, 1952. (Русский перевод: Вайнер Дж. Кривые затрат и кривые предложения // Теория фирмы. СПб.: Экономическая школа, 1995. (Вехи экономической мысли ; Вып. 2.). - Прим. ред.).

Посилання[ред. | ред. код]