АрселорМіттал Кривий Ріг

АрселорМіттал Кривий Ріг

Тип	Публічне акціонерне товариство
Форма власності	Акціонерне товариство і публічна компанія
Галузь	чорна металургія
Доля	ПФТС: KSTL
Засновано	1932
Засновник(и)	Вища рада народного господарства
Причина закриття	ПФТС: KSTL
Штаб-квартира	вул. Криворіжсталі, 1
Ключові особи	Парамжит Калон
Продукція	чавун, сталь, металопрокат
Виторг	36,74 млрд. ₴ (2014)
Співробітники	29 000 (2014)
Холдингова компанія	ArcelorMittal
Сайт	arcelormittal.com.ua
Нагороди
АрселорМіттал Кривий Ріг у Вікісховищі?

|footnotes= |intl= |production= |equity=

«АрселорМіттал Кривий Ріг» або «ArcelorMittal Kryvyi Rih» (Криворізький металургійний завод імені В. І. Леніна, до 2005 р. — «Криворіжсталь», у 2005–2007 рр. — «Міттал Стіл Кривий Ріг», фр. вимова: [aʁsəlɔʁmiˈtal]) — гірничо-металургійний комбінат; публічне акціонерне товариство; найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України (частка на ринку металопродукції — 20%). Експорт здійснюється до Росії, Центральної Азії, держав Перської затоки, також до Африки та Європи .

Діяльність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» охоплює виробничий ланцюг від видобутку залізної руди до виготовлення готової металопродукції. В 2014 р. підприємство виробило 5,6 млн т чавуну, 6,3 млн т сталі і 5,6 млн т прокату.

У 1-му кварталі 2015 р. підприємством сплачено понад 3 млрд. ₴ податків і зборів. З цієї суми більш ніж 2 млрд. ₴ було перераховано до державного і місцевих бюджетів.

Історія

16 червня 1931 року голова ВСНХ СРСР Григорій Орджонікідзе підписує наказ про будівництво Криворізького металургійного заводу. Згідно з наказом завод необхідно було ввести в лад вже до кінця 1932-го року. Будівництво почалося в 1931 році на базі залізняку Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу). Начальником будівництва і першим директором заводу був призначений колишній бойовий комісар, досвідчений радянський керівник і особистий друг Орджонікідзе Яків Ілліч Весник.

Будівництво доменної печі, 1960.

Насамперед необхідно було вибрати місце для майбутнього гіганта металургії. Розглядалися 4 варіанти: у районі сучасного Карачуновського водосховища, на Гданцівці (на базі вже існуючого чавуноливарного заводу), поряд із станцією Кривий Ріг (нині Кривий Ріг—Західний) і, нарешті, недалеко від станції Червона. Зупинитися вирішили на останньому варіанті.

Для гігантського будівництва необхідна була величезна кількість людей. Невеликий загін професійних будівельників прибув з Харкова. Всіх інших необхідно було спочатку знайти, а потім навчити. Довгі роки офіційною історією соромливо замовчувався один нюанс: як і всі інші великі будівництва соціалізму, будівництво «Криворіжсталі» не обійшлося без участі спеціального контингенту робітників-ув'язнених, «перекинутих» сюди з будівництва Біломорканалу. Але і цього виявилося замало. За партійною рознарядкою в Кривий Ріг прибували люди з довколишніх сіл. Цікаво, що Весник, ставлячи перед собою завдання побудувати підприємство, що не поступалося найкращим зарубіжним виробництвам, на завершальному етапі від послуг іноземних фахівців вирішив відмовитися. Хоча спочатку тут працювали німці і американці. Наші робочі, у розпорядженні яких були тільки примітивні лопати і грабарки, ще довго згадували акуратні інструменти заморських фахівців, їхні дивовижні термоси, що зберігають гарячий чай.

4 серпня 1934 року була запущена перша доменна піч. Вже через чотири місяці вона дала рекордну кількість чавуну — 337 тонн замість запланованих 220-ти. Першій домні дали ім'я «Комсомолка».

До Другої світової війни було введено 3 доменних печі і бесемерівський цех у складі 2 конвертерів. На початку війни частина устаткування заводу була евакуйована у Нижній Тагіл. Під час німецької окупації міста (15 серпня 1941 — 22 лютого 1944) завод був зруйнований. Після війни відновлений, реконструйований і розширений.

Підприємство нагороджене Орденом Леніна та Орденом Трудового Червоного Прапора.

1967 року стала до ладу на той час найпотужніша доменна піч у світі корисним об'ємом 2700 м³.

Приватизація і реприватизація

Головне управління компанії

За оцінкою директора Міжнародного інституту приватизації, власності та інвестицій О. Рябченка, ринкова ціна підприємства становить 1,3 млрд. $. На початку серпня 2005 р. російські експерти оціночної компанії «2К Аудит — Деловые консультации» назвали максимальну вартість ВАТ «Криворіжсталь» — 2,8-3 млрд $. У червні 2005 р. Ю. Тимошенко оцінила «Криворіжсталь» в 3-5 млрд $. Ще вищу ціну за підприємство називав 2004 року В. Пинзеник — на його думку, «Криворіжсталь» коштувала 5-6 млрд $. Але в 2004 році Фонд держмайна України вирішив, що 4,26 млрд ₴. (близько 800 млн $) — це добра ціна за підприємство.

Заявки на участь у приватизаційному конкурсі 2004 року подали 6 претендентів, деякі з яких пропонували значно вищу ціну. Але умови конкурсу були складені таким чином, що єдиним покупцем зміг стати лише промислово-фінансовий консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС; фактичні засновники — Рінат Ахметов і Віктор Пінчук).

14 червня 2004 р. ІМС було визнано переможцем конкурсу. Консорціум заплатив за 93,02%-ний пакет акцій 4 млрд. 260 млн ₴. (при стартовій ціні 3 млрд. 806 млн ₴.).

Практично відразу продаж «Криворіжсталі» було оскаржено в судах як проведену з порушенням законодавства, на неконкурентних засадах, за заниженою ціною. Але Господарський суд міста Києва 19 серпня 2004 року та Вищий господарський суд України 22 жовтня 2004 року визнали згадану оборудку законною.

Після зміни влади в країні, 7 лютого 2005 р. Генеральна прокуратура України внесла касаційне подання у Верховний Суд України з вимогою скасувати згадані судові рішення, що Верховний Суд і зробив 1 березня 2005 р. 22 квітня 2005 р. Господарський суд м. Києва визнав незаконним продаж 93,02%-ного пакету акцій «Криворіжсталі» і постановив повернути їх Фонду держмайна (16 червня «ІНГ Банк Україна», що зберігає акції «Криворіжсталі», перевів їх з рахунку ІМС на рахунок ФДМ).

Уряд доручив Фонду держмайна терміново підготувати документи, необхідні для повторної приватизації «Криворіжсталі». ІМС запропонував уряду до закінчення судової тяганини укласти мирову угоду у справі приватизації комбінату. Президент В. Ющенко висловився за можливість мирової, але прем'єр Ю. Тимошенко заявила про «безглуздість» її укладення.

18 червня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про повторний продаж 93,02% пакету акцій «Криворіжсталі». Згідно з затвердженими урядом умовами приватизації, початкова ціна продажу пакету склала близько 10 млрд ₴ (близько $2 млрд). Тобто стартова ціна в порівнянні з 2004 роком зросла майже втричі.

Конкурсні гарантії за участь у конкурсі у розмірі 10% від стартової ціни (1 млрд ₴.) внесли на рахунок ФДМУ лише 3 структури: Mittal Steel Germany GmbH, консорціум «Індустріальна група» та ТОВ «Смарт-груп».

18 жовтня у Верховній Раді було зроблено спробу зірвати продаж «Криворіжсталі». Депутати несподівано проголосували за постанову № 8263-1 "Про збереження у власності держави пакету акцій ВАТ «Криворіжсталь», запропоновану членами фракції «Регіони України» В. Зубановим і Г. Самофаловим, а також ухвалили в 1-му читанні два законопроекти — про введення мораторію на приватизацію пакета акцій, який належить державі в статутному фонді ВАТ «Криворіжсталь», запропонований Л. Кириченко («Регіони України») та І. Шаровим (фракція «Вперед, Україно!»), і про включення «Криворіжсталі» в перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (автор — Л. Кириченко, «Регіони України»). За ці рішення голосували фракції «Регіонів України», комуністів, соціалістів, СДПУ(о) та Народної партії України. Проти — «Наша Україна», УНП, ПРП, НРУ, БЮТ, «Єдина Україна».

Проте 24 жовтня 2005 року приватизаційний конкурс відбувся. Його переможцем визнали компанію Mittal Steel Germany GmbH. Вона виявила готовність виплатити за 93%-й пакет акцій «Криворіжсталі» 24 млрд. 200 млн ₴. (4,8 млрд доларів США), що в 2,4 рази перевищує стартову ціну і в 5,7 рази — суму, отриману за підприємство 2004 року.

Після приватизації

Компанія робить ставку на стратегічні проекти, щоб значно оновити виробничі потужності підприємства. З 2006 рік по 2017 рік інвестиції склали близько $4,5 млрд (CAPEX + OPEX). В 2018 році компанія вклала $400 млн.

Російсько-українська війна

В жовтні 2018 року ArcelorMittal заявила про намір інвестувати в Криворізький гірничо-металургійний комбінат у 2019-2022 роках близько $1,5 млрд.

Керівники

• Веснік Яків Ілліч — засновник і перший директор заводу у 1931–1937 роках;
• Івановський Георгій Іванович — директор у 1937–1939 роках;
• Богданов Георгій Антонович — директор у 1939–1940 роках;
• Рязанов Федір Федорович — директор у 1940–1941 і 1947–1959 роках;
• Буйний Георгій Іванович — директор у 1944–1946 роках;
• Галатов Микола Семенович — директор з липня 1959 по 1968 роки, Герой Соціалістичної Праці (1966);
• Бородулін Анатолій Іванович — директор з 28 квітня 1968 по 1972 роки, Герой Соціалістичної Праці (1971);
• Гуров Микола Олексійович — директор у 1972–1981 роках;
• Гладуш Віктор Дмитрович — директор у 1981–1986 роках;
• Носов Костянтин Григорович — директор у 1986–1993 роках;
• Тильга Степан Сергійович — директор у 1993–1996 роках;
• Севернюк Володимир Васильович — директор у 1996–1998 роках;
• Нечепоренко Володимир Андрійович — директор у 1998–1999 роках;
• Дубина Олег Вікторович — директор у 1999–2001 роках;
• Сокуренко Анатолій Валентинович — директор у 2001–2005 роках;
• Нарендра Чодері — генеральний директор у 2005–2008 роках;
• Жан Робер Жуе — генеральний директор у 2008–2010 роках;
• Старков Ринат Анверович — генеральний директор у 2010 роцi;
• Парамжит Калон — генеральний директор з 2015 року.

Екологія

Станом на 22 лютого 2011 АрселорМіттал входив до 10 об'єктів — найбільших забруднювачів природного довкілля у Україні.

Посилання

• ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», корпоративний сайт
• Графік акцій «АрселорМіттал Кривий Ріг»
• Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» протестують проти скорочень // TVi, 29.11.2012
• ArcelorMittal Кривий Ріг інвестує $13 млн на модернізацію найбільшої доменної печі. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-07-17. Процитовано 17 липня 2018. 
• АрселорМіттал Кривий Ріг поставлятиме арматурний прокат для швидкісної залізниці між Києвом і аеропортом «Бориспіль». http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 2018-07-25. Процитовано 25 липня 2018.