Артабан I (цар Парфії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:39, 28 березня 2018, створена Mcoffsky (обговорення | внесок) (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артабан I
Pdc 24587.jpg
Народився невідомо
Парфія
Помер 191 до н. е.(-191)
Парфія
Національність парн
Діяльність король
Посада цар Парфії
Термін 211-191 до н.е.
Попередник Тірідат I
Наступник Пріапат
Конфесія Зороастризм
Рід Аршакіди
Батько Тірідат I
Діти Пріапат

Артабан I (також Аршак II) — цар Парфії з династії Аршакідів. Правив у 211-191 до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Аршакідів. Син Тірідата I, царя Парфії. Після сходження на трон прийняв ім'я Аршак, тому часто виникає плутанина начебто в цей час панували два царя — Аршак й Артабан. Проте це одна особа. Правління Артабана I ознаменувалося активним наступом Селевкідів на нещодавно утворене Парфянське царство.

Селевкіди раніше, при Аршаку та Тірідаті, витіснені зі східного Ірану, при новому селевкідському царі Антіоху III Великому, який розгорнув активну діяльність з відновлення кордонів Селевкідської імперії, перейшли в контрнаступ проти парфян. У 209 до н.е. Антіох вторгся в межі Парфії, але Парфянське царство не змогло чинити скільки-небудь значного опору армії Антіоха. Останньому вдалося захопити резиденцію парфянських царів в Гекатомпілі.

Артабан відступив разом зі своєю армією в Гірканію та взявся активно зміцнювати її кордони, але, незважаючи на це, Антіоху вдалося вторгнутися в Гірканію і у впертій боротьбі перемогти Артабана, захопивши низку міст — Таги, Тамбракс, Сірінкс. Невдачі змусили Артабана піти на перемовини з Антіохом. Останній, також розуміючи всю хиткість становища, погодився на мирний договір. Артабану вдалося зберегти за собою царський титул та володіння, але на правах селевкідського васала.

Залежність парфян від Селевкідів була недовгою: Антіох III в 190 до н.е. зазнав поразки від римлян в битві при Магнезії, а наступники Артабана розгорнули активний наступ проти Селевкідів, остаточно витіснивши їх з Ірану та Месопотамії.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]