Відмінності між версіями «Артур Веллслі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 61: Рядок 61:
 
| Rodovid =
 
| Rodovid =
 
}}
 
}}
'''А́ртур Велслі, 1-й герцог Ве́ллінгтон''' ({{lang-en|Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington}}; [[1769]], Данканкесл ([[Дублін]]) — [[14 вересня]] [[1852]]) — англійський полководець і державний діяч, англійський [[фельдмаршал]] ([[3 липня]] [[1813]]), учасник Наполеонівських війн, переможець при [[Битва при Ватерлоо|Ватерлоо]] (1815). 25-й (з [[22 січня]] [[1828]] до [[22 листопада]] [[1830]]) і 28-й (з [[17 листопада]] до [[10 грудня]] [[1834]]) [[Прем'єр-міністри Великої Британії|Прем'єр-міністр]] [[Велика Британія|Великої Британії]].
+
'''А́ртур Велслі, 1-й герцог Ве́ллінгтон''' ({{lang-en|Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington}}; [[1769]], Данканкесл ([[Дублін]]) — [[14 вересня]] [[1852]]) — британський полководець і державний діяч, британський [[фельдмаршал]] ([[3 липня]] [[1813]]), учасник Наполеонівських війн, переможець при [[Битва при Ватерлоо|Ватерлоо]] (1815). 25-й (з [[22 січня]] [[1828]] до [[22 листопада]] [[1830]]) і 28-й (з [[17 листопада]] до [[10 грудня]] [[1834]]) [[Прем'єр-міністри Великої Британії|Прем'єр-міністр]] [[Велика Британія|Великої Британії]].
   
 
== Початок служби ==
 
== Початок служби ==
 
3-й син [[лорд]]а [[Гаррет-Коллі]], графа [[Морнінгтон]]а. Народився у Дунканкестлі ([[Ірландія]]); здобував освіту в [[Ітонський коледж|Ітоні]], а потім в Анжерському військовому училищі, у [[Франція|Франції]].
 
3-й син [[лорд]]а [[Гаррет-Коллі]], графа [[Морнінгтон]]а. Народився у Дунканкестлі ([[Ірландія]]); здобував освіту в [[Ітонський коледж|Ітоні]], а потім в Анжерському військовому училищі, у [[Франція|Франції]].
   
У [[1787]] році він вступив на військову службу, у [[1794]] році брав участь у [[Фландрська кампанія|Нідерландському поході]], а у [[1797]] році вирушив зі своїм полком (33-й піший полк) до [[Індія|Індії]], де відзначився у війні з [[Тіпу]] (раджою [[Майсур (князівство)|Майсуру]]), особливо під час штурму [[Шрірангапатнам]]а ([[1799]]). Після взяття цього міста Веллінгтона було призначено його [[губернатор]]ом, а за рік після того він успішно діяв проти [[Маратхі (народ)|маратхів]] і змусив їх укласти вигідний для [[Англія|Англії]] мир.
+
У [[1787]] році він вступив на військову службу, у [[1794]] році брав участь у [[Фландрська кампанія|Нідерландському поході]], а у [[1797]] році вирушив зі своїм полком (33-й піший полк) до [[Індія|Індії]], де відзначився у війні з [[Тіпу]] (раджою [[Майсур (князівство)|Майсуру]]), особливо під час штурму [[Шрірангапатнам]]а ([[1799]]). Після взяття цього міста Веллінгтона було призначено його [[губернатор]]ом, а за рік після того він успішно діяв проти [[Маратхі (народ)|маратхів]] і змусив їх укласти вигідний для [[Королівство Великої Британії|Королівства Великої Британії]] мир.
   
 
== Португальська кампанія ==
 
== Португальська кампанія ==
У [[1806]] році, після повернення до [[Європа|Європи]], Веллінгтона було обрано містом [[Рай (Східний Сассекс)]] депутатом до нижньої палати [[Парламент Великої Британії|Парламенту]]. У 1807 році обирався від міст Трелі, Мітчелл, і, зрештою, [[Нью-Порт]] (на [[Вайт (острів)|острові Вайт]]), депутатом від якого він був у 1807–1809; у [[1807]] році Веллінгтон брав участь у поході проти [[Копенгаген]]а, а у липні [[1808]] року був відряджений до [[Португалія|Португалії]], прийняв там командування над британськими військами, та, після кількох вдалих справ з французькими загонами, цілковито розбив генерала [[Жан Андош Жюно|Жюно]] [[Битва під Вімейру|під Вімієро]]. Потім він повернувся до Англії, але у квітні [[1809]] року знову прибув до Португалії, де, здійснивши сміливий перехід із союзними військами через річку [[Дуеро]] ([[11 травня]]), узяв місто [[Порту|Опорто]] і змусив маршала [[Сульт]]а до відступу.
+
У [[1806]] році, після повернення до [[Європа|Європи]], Веллінгтона було обрано містом [[Рай (Східний Сассекс)]] депутатом до нижньої палати [[Парламент Великої Британії|Парламенту]]. У 1807 році обирався від міст Трелі, Мітчелл, і, зрештою, [[Нью-Порт]] (на [[Вайт (острів)|острові Вайт]]), депутатом від якого він був у 1807–1809; у [[1807]] році Веллінгтон брав участь у поході проти [[Копенгаген]]а, а у липні [[1808]] року був відряджений до [[Португалія|Португалії]], прийняв там командування над британськими військами, та, після кількох вдалих справ з французькими загонами, цілковито розбив генерала [[Жан Андош Жюно|Жюно]] [[Битва під Вімейру|під Вімієро]]. Потім він повернувся до Великої Британії, але у квітні [[1809]] року знову прибув до Португалії, де, здійснивши сміливий перехід із союзними військами через річку [[Дуеро]] ([[11 травня]]), узяв місто [[Порту|Опорто]] і змусив маршала [[Сульт]]а до відступу.
   
 
[[Файл:Francisco_Goya_-_Portrait_of_the_Duke_of_Wellington.jpg|thumb|left|200px|Портрет роботи [[Гойя|Гойї]]]]
 
[[Файл:Francisco_Goya_-_Portrait_of_the_Duke_of_Wellington.jpg|thumb|left|200px|Портрет роботи [[Гойя|Гойї]]]]
Рядок 80: Рядок 80:
 
У жовтні [[1813]] року Веллінгтон вступив до [[Франція|Франції]], здобув кілька перемог над маршалом [[Сульт]]ом і зайняв [[Тулуза|Тулузу]], де дізнався про укладення миру в [[Париж]]і.
 
У жовтні [[1813]] року Веллінгтон вступив до [[Франція|Франції]], здобув кілька перемог над маршалом [[Сульт]]ом і зайняв [[Тулуза|Тулузу]], де дізнався про укладення миру в [[Париж]]і.
   
За подвиги Веллінгтона було щедро нагороджено англійським урядом: [[Георг IV|принц-регент]] надав йому титул [[герцог]]а, а парламент призначив 300 тисяч фунтів стерлінгів на купівлю маєтку.
+
За подвиги Веллінгтона було щедро нагороджено британським урядом: [[Георг IV|принц-регент]] надав йому титул [[герцог]]а, а парламент призначив 300 тисяч фунтів стерлінгів на купівлю маєтку.
   
 
== Ватерлоо ==
 
== Ватерлоо ==
 
[[Файл:The Duke of Wellington on Copenhagen (1818) by Thomas Lawrence.jpg|thumb||[[Томас Лоуренс]],'' «Герцог Веллінгтон при Ватерлоо»'']]
 
[[Файл:The Duke of Wellington on Copenhagen (1818) by Thomas Lawrence.jpg|thumb||[[Томас Лоуренс]],'' «Герцог Веллінгтон при Ватерлоо»'']]
Після повернення [[Наполеон]]а з острова [[Ельба (острів)|Ельби]] Веллінгтон прийняв начальство над союзною англо-голландською армією та разом із [[Гебхард Леберехт Блюхер|Блюхером]] здобув сумнівну перемогу при [[Ватерлоо (Бельгія)|Ватерлоо]], та, якщо б не Гебхард фон Блюхер, Веллінгтон був би змушений відступити, після якої вторгся до Франції та зайняв Париж.
+
Після повернення [[Наполеон]]а з острова [[Ельба (острів)|Ельби]] Веллінгтон прийняв начальство над союзною британо-голландською армією та разом із [[Гебхард Леберехт Блюхер|Блюхером]] здобув сумнівну перемогу при [[Ватерлоо (Бельгія)|Ватерлоо]], та, якщо б не Гебхард фон Блюхер, Веллінгтон був би змушений відступити, після якої вторгся до Франції та зайняв Париж.
   
 
Після укладення 2-го Паризького миру його було призначено головним начальником союзних військ у Франції й залишався там до завершення [[окупація|окупації]].
 
Після укладення 2-го Паризького миру його було призначено головним начальником союзних військ у Франції й залишався там до завершення [[окупація|окупації]].
Рядок 91: Рядок 91:
 
У [[1818]] і [[1822]] роках він брав участь у конгресах [[Аахенський конгрес|Аахенському]] й [[Веронський конгрес|Веронському]]; у [[1826]] році його відрядили до [[Російська імперія|Росії]] для привітання [[Микола I|імператора Миколи]] зі сходженням на престол; у [[1828]] році став прем'єр-міністром. Його уряд мав рішуче [[Торі (партія)|торійський]] характер, але, поступаючись обставинам, узяв на себе у [[1829]] році ініціативу [[емансипація|емансипації]] [[католик]]ів. Закон про пиво 1830 року скасував всі податки на нього й дозволив громадянам відкривати пивні ([[паб]]и&nbsp;— від {{lang-en|public house}}, громадський дім) без особливого дозволу, не купуючи ліцензії<ref>[http://www.forbes.ru/forbes/issue/2004-04/4845-sila-slabogo-alkogolya Сила слабкого алкоголю | Forbes.ru]</ref>.
 
У [[1818]] і [[1822]] роках він брав участь у конгресах [[Аахенський конгрес|Аахенському]] й [[Веронський конгрес|Веронському]]; у [[1826]] році його відрядили до [[Російська імперія|Росії]] для привітання [[Микола I|імператора Миколи]] зі сходженням на престол; у [[1828]] році став прем'єр-міністром. Його уряд мав рішуче [[Торі (партія)|торійський]] характер, але, поступаючись обставинам, узяв на себе у [[1829]] році ініціативу [[емансипація|емансипації]] [[католик]]ів. Закон про пиво 1830 року скасував всі податки на нього й дозволив громадянам відкривати пивні ([[паб]]и&nbsp;— від {{lang-en|public house}}, громадський дім) без особливого дозволу, не купуючи ліцензії<ref>[http://www.forbes.ru/forbes/issue/2004-04/4845-sila-slabogo-alkogolya Сила слабкого алкоголю | Forbes.ru]</ref>.
   
[[Липнева революція|французька Липнева революція]] і вступ на англійський престол [[Вільгельм IV (король Великої Британії)|Вільгельма IV]] потягнули за собою у листопаді [[1830]] року падіння уряду Веллінгтона. Зі своєю звичайною наполегливістю він опирався парламентській реформі й цим спричинив у народі таке обурення, що його публічно образили.
+
[[Липнева революція|французька Липнева революція]] і вступ на британський престол [[Вільгельм IV (король Великої Британії)|Вільгельма IV]] потягнули за собою у листопаді [[1830]] року падіння уряду Веллінгтона. Зі своєю звичайною наполегливістю він опирався парламентській реформі й цим спричинив у народі таке обурення, що його публічно образили.
   
 
Після відставки уряду у листопаді [[1834]] року, Веллінгтон прийняв у кабінеті [[Роберт Піль|Роберта Піля]] управління міністерством закордонних справ; але вже під час відкриття сесії [[1835]] року подав у відставку. Коли Піль у вересні [[1841]] року знову сформував уряд, Веллінгтон ще раз вступив до кабінету, але не мав у ньому жодного певного портфеля. На жаль для заповзятих торі, він, під впливом Піля, висловився за скасування [[Хлібні закони|хлібних законів]].
 
Після відставки уряду у листопаді [[1834]] року, Веллінгтон прийняв у кабінеті [[Роберт Піль|Роберта Піля]] управління міністерством закордонних справ; але вже під час відкриття сесії [[1835]] року подав у відставку. Коли Піль у вересні [[1841]] року знову сформував уряд, Веллінгтон ще раз вступив до кабінету, але не мав у ньому жодного певного портфеля. На жаль для заповзятих торі, він, під впливом Піля, висловився за скасування [[Хлібні закони|хлібних законів]].

Версія за 22:08, 18 вересня 2017

Артур Веллслі
Arthur Wellesley
Артур Веллслі
Coat of Arms of the Duke of Wellington.svg
Прапор
25-й Прем’єр-міністр Великої Британії
22 січня 1828 року — 22 листопада 1830 року
Монарх: Георг IV
Попередник: Фредерік Робінсон
Наступник: Чарльз Грей
Прапор
28-й Прем’єр-міністр Великої Британії
14 листопада 1834 року — 10 грудня 1834 року
Монарх: Вільгельм IV
Попередник: Вільям Лем
Наступник: Роберт Піль
 
Партія: Торі
Освіта: Ітон
Ім'я при народжені: англ. Arthur Colley Wellesley
Народження: 1 травня 1769(1769-05-01)
Дублін, Ірландія
Смерть: 14 вересня 1852(1852-09-14) (83 роки)
Лондон, Велика Британія
Громадянство: Сполучене Королівство і Королівство Велика Британія
Батько: Лорд Гаррет-Коллей, граф Морнінгтон
Мати: Anne Wellesley, Countess of Mornington[d]
У шлюбі з: Catherine Wellesley, Duchess of Wellington[d]
Діти: Arthur Wellesley, 2nd Duke of Wellington[d] і Lord Charles Wellesley[d]
 
Військова служба
Роки служби: 17871852
Звання: Фельдмаршал
Автограф: Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington Signature.svg
Нагороди:
Орден підв'язки
ордена Лазні
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Георгія
Кавалер ордена Марії-Терезії

Медіафайли у Вікісховищі?

А́ртур Велслі, 1-й герцог Ве́ллінгтон (англ. Arthur Wellesley, 1st Duke of Wellington; 1769, Данканкесл (Дублін) — 14 вересня 1852) — британський полководець і державний діяч, британський фельдмаршал (3 липня 1813), учасник Наполеонівських війн, переможець при Ватерлоо (1815). 25-й (з 22 січня 1828 до 22 листопада 1830) і 28-й (з 17 листопада до 10 грудня 1834) Прем'єр-міністр Великої Британії.

Початок служби

3-й син лорда Гаррет-Коллі, графа Морнінгтона. Народився у Дунканкестлі (Ірландія); здобував освіту в Ітоні, а потім в Анжерському військовому училищі, у Франції.

У 1787 році він вступив на військову службу, у 1794 році брав участь у Нідерландському поході, а у 1797 році вирушив зі своїм полком (33-й піший полк) до Індії, де відзначився у війні з Тіпу (раджою Майсуру), особливо під час штурму Шрірангапатнама (1799). Після взяття цього міста Веллінгтона було призначено його губернатором, а за рік після того він успішно діяв проти маратхів і змусив їх укласти вигідний для Королівства Великої Британії мир.

Португальська кампанія

У 1806 році, після повернення до Європи, Веллінгтона було обрано містом Рай (Східний Сассекс) депутатом до нижньої палати Парламенту. У 1807 році обирався від міст Трелі, Мітчелл, і, зрештою, Нью-Порт (на острові Вайт), депутатом від якого він був у 1807–1809; у 1807 році Веллінгтон брав участь у поході проти Копенгагена, а у липні 1808 року був відряджений до Португалії, прийняв там командування над британськими військами, та, після кількох вдалих справ з французькими загонами, цілковито розбив генерала Жюно під Вімієро. Потім він повернувся до Великої Британії, але у квітні 1809 року знову прибув до Португалії, де, здійснивши сміливий перехід із союзними військами через річку Дуеро (11 травня), узяв місто Опорто і змусив маршала Сульта до відступу.

Портрет роботи Гойї

Іспанська кампанія

1810 рік ознаменувався справою під Буссако, обороною Торреш-Ведраської укріпленої позиції, облогою Альмейди і взяттям Сьюдад-Родріго, причому дії Веллінгтона завжди були успішними. Іспанські кортеси зробили його маркізом Торрес-Ведрасським, іспанським грандом і герцогом Сьюдад-Родрігським, а принц-регент надав йому звання герцога Веллінгтона.

У 1812 році Веллінгтон узяв Бадахос, розбив маршала Мармона під Саламанкою і вступив до Мадрида. Після невдалого приступу до Бургоса Веллінгтон відступив до Португалії; але коли у 1813 році частина французьких військ виступила з Іспанії, то він знову зайняв Мадрид і 21 червня здобув блискучу перемогу під Віторією. За цю битву, що звільнила Іспанію від французів, Веллінгтону було надано звання фельдмаршала.

У жовтні 1813 року Веллінгтон вступив до Франції, здобув кілька перемог над маршалом Сультом і зайняв Тулузу, де дізнався про укладення миру в Парижі.

За подвиги Веллінгтона було щедро нагороджено британським урядом: принц-регент надав йому титул герцога, а парламент призначив 300 тисяч фунтів стерлінгів на купівлю маєтку.

Ватерлоо

Томас Лоуренс, «Герцог Веллінгтон при Ватерлоо»

Після повернення Наполеона з острова Ельби Веллінгтон прийняв начальство над союзною британо-голландською армією та разом із Блюхером здобув сумнівну перемогу при Ватерлоо, та, якщо б не Гебхард фон Блюхер, Веллінгтон був би змушений відступити, після якої вторгся до Франції та зайняв Париж.

Після укладення 2-го Паризького миру його було призначено головним начальником союзних військ у Франції й залишався там до завершення окупації.

Державна діяльність. Прем'єр

У 1818 і 1822 роках він брав участь у конгресах Аахенському й Веронському; у 1826 році його відрядили до Росії для привітання імператора Миколи зі сходженням на престол; у 1828 році став прем'єр-міністром. Його уряд мав рішуче торійський характер, але, поступаючись обставинам, узяв на себе у 1829 році ініціативу емансипації католиків. Закон про пиво 1830 року скасував всі податки на нього й дозволив громадянам відкривати пивні (паби — від англ. public house, громадський дім) без особливого дозволу, не купуючи ліцензії[1].

французька Липнева революція і вступ на британський престол Вільгельма IV потягнули за собою у листопаді 1830 року падіння уряду Веллінгтона. Зі своєю звичайною наполегливістю він опирався парламентській реформі й цим спричинив у народі таке обурення, що його публічно образили.

Після відставки уряду у листопаді 1834 року, Веллінгтон прийняв у кабінеті Роберта Піля управління міністерством закордонних справ; але вже під час відкриття сесії 1835 року подав у відставку. Коли Піль у вересні 1841 року знову сформував уряд, Веллінгтон ще раз вступив до кабінету, але не мав у ньому жодного певного портфеля. На жаль для заповзятих торі, він, під впливом Піля, висловився за скасування хлібних законів.

Останні роки життя

Епслі-хаус — лондонський палац Веллінгтона, в якому відкрито музей його імені

Після падіння уряду Піля (1846) Веллінгтон утримав за собою місце головнокомандувача військами, разом із посадами губернатора Тауера, лорда-хранителя п'яти гаваней і канцлера Оксфордського університету.

Тримаючись осторонь від партій, він діяв як посередник, й сама королева Вікторія зверталась до його порад у складних питаннях. Веллінгтон не був геніальною людиною, але мав сильний розум, живе усвідомлення обов'язку та, особливо, непохитну твердість. Його колишня непопулярність була забута, й він мав любов і повагу народу, коли його застала смерть 14 вересня 1852 року. Тіло його поховали із королівськими почестями у соборі святого Павла.

На честь Веллінгтона названо столицю Нової Зеландії — місто Веллінгтон, гора Веллінгтон в Тасманії, а також низку навчальних закладів, в тому числі заснований королевою Вікторією у пам'ять про фельдмаршала у 1853 (відкрито у 1859) Веллінгтон-коледж (місто Крауторн, графство Беркшир). Музей Веллінгтона розміщено у лондонському Епслі-хаусі.

Герцога Веллінгтона зобразили на британській банкноті номіналом у 5 фунтів.[2]

Військові звання

Примітки

  1. Сила слабкого алкоголю | Forbes.ru
  2. Зображення королеви Єлізавети та герцога Веллінгтона на банкноті 5 фунтів стерлінгів [1]

Джерела

Література

Попередник:
Фредерік, герцог Йоркський
Flag of the British Army.svg
Верховний головнокомандувач Збройних сил Великої Британії

18271828
Наступник:
роланд Гілл
Попередник:
Роланд Гілл
Верховний головнокомандувач Збройних сил Великої Британії
1842-1852
Наступник:
Генрі Гардінг, 1-й віконт Гардінг
Попередник:
Фредерік Робінсон
Прем'єр-міністр Великої Британії
1828-1830
Наступник:
Чарльз Грей
Попередник:
Вільям Лем
Прем'єр-міністр Великої Британії
1834
Наступник:
Роберт Піль