Відмінності між версіями «Арутюнян Арамаіс Багратович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 14: Рядок 14:
| військове звання =
| військове звання =
| партія = [[КПРС]]
| партія = [[КПРС]]
| нагороди =
| нагороди = {{орден Леніна}}
}}
}}
{{Othernames|Арутюнян}}
{{Othernames|Арутюнян}}
Рядок 28: Рядок 28:
З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа.
З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа.


У 1939—1940 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.
У 1939—1940 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію і здобув ступінь кандидата історичних наук.


У 1940—1942 роках — 3-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.
У 1940—1942 роках — 3-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.


На 1950 рік — 1-й секретар Ленінаканського міського комітету КП(б) Вірменії.
У 1943—1947 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Вірменії міста Єревана.

У 1947 році захистив докторську дисертацію і здобув ступінь доктора історичних наук і професора.

У 1947 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) Вірменії.

У 1947 — після 1950 року — 1-й секретар Ленінаканського міського комітету КП(б) Вірменії.


Потім — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії, директор Інституту історії АН Вірменської РСР, директор Єреванського заочного педагогічного інституту, завідувач відділу історії партії ЦК КП Вірменії, завідувач кафедри історії Московського геологорозвідувального інституту імені Орджонікідзе.
Потім — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії, директор Інституту історії АН Вірменської РСР, директор Єреванського заочного педагогічного інституту, завідувач відділу історії партії ЦК КП Вірменії, завідувач кафедри історії Московського геологорозвідувального інституту імені Орджонікідзе.

== Нагороди ==
* [[орден Леніна]]
* медалі


== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 13:41, 1 серпня 2019

Арутюнян Арамаіс Багратович
Ім'я при народженні вірм. Արամայիս Բագրատի Հարությունյան
Народився 20 травня (2 червня) 1910 або 20 травня 1910(1910-05-20)[1]
Іджеван
Помер 15 грудня 1995(1995-12-15) (85 років)
Москва, Росія
Поховання Єреван
Національність вірменин
Діяльність історик
Alma mater Iсторичний факультет Єреванського державного університетуd (1938)
Науковий ступінь доктор історичних наук і професор (1949)
Заклад Q13053222?, Institute of History of National Academy of Sciences of Armeniad і Державний університет управлінняd
Партія КПРС
Нагороди Орден Леніна

Арамаіс Багратович Арутюнян (1910(1910), місто Іджеван, тепер Вірменія — 15 грудня 1995, місто Москва) — вірменський радянський діяч, 1-й секретар Ленінаканського міськкому КП(б) Вірменії. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Доктор історичних наук, професор.

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив початкову школу в Іджевані.

З 1929 року — піонервожатий, перебував на відповідальній комсомольській роботі. З 1930 року — головний редактор газети ЦК ЛКСМ Вірменії «Піонер канч» і одночасно заступник голови Центрального піонерського бюро ЦК ЛКСМ Вірменії.

Член ВКП(б).

З 1933 по 1938 рік навчався в Єреванському державному університеті, де здобув спеціальність історіографа.

У 1939—1940 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії. У 1940 році захистив кандидатську дисертацію і здобув ступінь кандидата історичних наук.

У 1940—1942 роках — 3-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії.

У 1943—1947 роках — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б) Вірменії міста Єревана.

У 1947 році захистив докторську дисертацію і здобув ступінь доктора історичних наук і професора.

У 1947 році — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) Вірменії.

У 1947 — після 1950 року — 1-й секретар Ленінаканського міського комітету КП(б) Вірменії.

Потім — 1-й секретар Єреванського міського комітету КП(б) Вірменії, директор Інституту історії АН Вірменської РСР, директор Єреванського заочного педагогічного інституту, завідувач відділу історії партії ЦК КП Вірменії, завідувач кафедри історії Московського геологорозвідувального інституту імені Орджонікідзе.

Нагороди

Джерела

  • газета «Известия» — Москва — лютий 1950.


  1. http://am.hayazg.info/index.php?curid=9833