Відмінності між версіями «Аріанство»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
м (додав посилання на статтю про аріанство Юрія Немирича)
м (стиль)
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Christian states 495 AD (en).svg|міні|250пкс|Аріанські й католицькі країни (495).]]
 
[[Файл:Christian states 495 AD (en).svg|міні|250пкс|Аріанські й католицькі країни (495).]]
   
'''Аріа́нство''', або '''арія́нство''' ({{lang-la|Arianismus, Arrianismus}}, {{lang-el|Αρειανισμός}})&nbsp;— IV—VI століттях [[християнство|християнська]] [[єресь]], один з напрямків розвитку ранньої християнської церкви. Виникло на основі вчення священика [[Арій|Арія]] (бл. [[256]]—[[336]]), який заперечував християнський догмат про те, що Бог-Син, [[Ісус Христос]],&nbsp;— єдиносутній ({{lang-la|homoousios}}) [[Бог-Отець|Богові-Отцеві]]; стверджував, що Христос&nbsp;— істота не вічна, а лише посередник між [[Бог]]ом і [[людина|людиною]]. Засуджено остаточно на соборі [[381]] року. Було поширене серед [[германці]]в до VI століття. Частково відродилося у XVI столітті; прихильники аріанства виступали проти [[таїнства|семи таїнств]], релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів тощо. В XVII столітті в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] аріанами називали послідовників [[Социніани|социніанства]]<ref>{{ВТ-ЕСБЕ|Ариане}}</ref>. Також&nbsp;— '''єресь Арія''' ({{lang-la|Haeresis Ariana, Perfidia Arriana, Haeresis Arrian}}).
+
'''Аріа́нство''', або '''арія́нство''' ({{lang-la|Arianismus, Arrianismus}}, {{lang-el|Αρειανισμός}})&nbsp;— у IV—VI століттях [[християнство|християнська]] [[єресь]], один з напрямків розвитку ранньої християнської церкви. Виникло на основі вчення священика [[Арій|Арія]] (бл. [[256]]—[[336]]), який заперечував християнський догмат про те, що Бог-Син, [[Ісус Христос]],&nbsp;— єдиносутній ({{lang-la|homoousios}}) [[Бог-Отець|Богові-Отцеві]]; стверджував, що Христос&nbsp;— істота не вічна, а лише посередник між [[Бог]]ом і [[людина|людиною]]. Засуджено остаточно на соборі [[381]] року. Було поширене серед [[германці]]в до VI століття. Частково відродилося у XVI столітті; прихильники аріанства виступали проти [[таїнства|семи таїнств]], релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів тощо. В XVII столітті в [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] аріанами називали послідовників [[Социніани|социніанства]]<ref>{{ВТ-ЕСБЕ|Ариане}}</ref>. Також&nbsp;— '''єресь Арія''' ({{lang-la|Haeresis Ariana, Perfidia Arriana, Haeresis Arrian}}).
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 36: Рядок 36:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part1.pdf Аріянство] // {{УМЕ1|сторінки=48}}
 
 
{{ci|Arianism}}
 
{{ci|Arianism}}
 
*[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part1.pdf Аріянство] // {{УМЕ1|сторінки=48}}
 
* [http://www.tertullian.org/articles/evans_carn/evans_carn_03latin.htm Septimii Florentis Tertulliani, De Carne Christi Liber] {{ref-la}}
 
* [http://www.tertullian.org/articles/evans_carn/evans_carn_03latin.htm Septimii Florentis Tertulliani, De Carne Christi Liber] {{ref-la}}
 
* [http://www.newadvent.org/cathen/01707c.htm Arianism // Catholic Encyclopedia] {{ref-en}}
 
* [http://www.newadvent.org/cathen/01707c.htm Arianism // Catholic Encyclopedia] {{ref-en}}

Версія за 10:14, 9 червня 2019

Аріанські й католицькі країни (495).

Аріа́нство, або арія́нство (лат. Arianismus, Arrianismus, грец. Αρειανισμός) — у IV—VI століттях християнська єресь, один з напрямків розвитку ранньої християнської церкви. Виникло на основі вчення священика Арія (бл. 256336), який заперечував християнський догмат про те, що Бог-Син, Ісус Христос, — єдиносутній (лат. homoousios) Богові-Отцеві; стверджував, що Христос — істота не вічна, а лише посередник між Богом і людиною. Засуджено остаточно на соборі 381 року. Було поширене серед германців до VI століття. Частково відродилося у XVI столітті; прихильники аріанства виступали проти семи таїнств, релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів тощо. В XVII столітті в Речі Посполитій аріанами називали послідовників социніанства[1]. Також — єресь Арія (лат. Haeresis Ariana, Perfidia Arriana, Haeresis Arrian).

Історія

Арій

Офіційно вважають, що назва вчення походить від імені Арія (256336) — священика з Александрії.[2] Заперечуючи тезу про єдину суть Трійці, аріанці твердили, що Христос — Син Божий — нижчий за Бога-Отця. На Нікейському соборі 325 року внаслідок як словесних дискусій, так і фізичного насилля, аріанство було визнане за єресь. Попри це, аріанство було наймасовішою християнською течією IV століття в Римській імперії. Більше того, від 336 до 381 року аріанство було офіційно визнаною релігією імперії, особливою підтримкою користувалося за імператора Констанція II. Як єресь аріанство засуджене остаточно на соборі в 381 році, однак дістало поширення серед германців та було релігією германських держав аж до VI століття. Аріанство прийняли остготи, вестготи, вандали, бургунди, свеви, лангобарди та інші племена. В створених ними державах аріанство було панівним, аріанські варварські церкви підкорялися королям, богослужіння велося національними мовами. Підкорене ж римське населення в більшості лишалося православним. Франки чи не єдині з варварів прийняли християнство в його православному вигляді і часто використовували різницю у віросповіданні з іншими германськими племенами як привід для воєн. Внаслідок зовнішньополітичного розрахунку поступово королі варварських держав відмовлялися від аріанства і переходили до католицизму. Частину аріанських держав було знищено разом з їхньою церквою візантійцями в часи Юстиніана. Так сталося з королівствами остготів у Італії, вандалів у Північній Африці.

На відміну від несторіанства, аріанство вважається повністю знищеним в ранньому Середньовіччі. В той же час окремі пізніші теологи поверталися до нього. Аріанство відродилося у XVI столітті. Прихильники аріанства виступали проти семи таїнств, релігійних свят, шанування ікон, мощей, дотримання постів. У Речі Посполитій під ім'ям «аріанства» в XVII столітті широкого поширення набуло социніанство[3].

Див. також

Примітки

  1. Ариане // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  2. Є думки, що категорично це заперечують. → Каганець І. Арійський стандарт. — Мандрівець: 2014
  3. Ариане // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)

Джерела

Література

  • Аріанство // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Средневековый мир в терминах, именах и названиях: словарь-справочник / Е. Д. Смирнова; Л. П. Сушкевич; В. А. Федосик. — Минск : Беларусь, 1999. — 383 с. — ISBN 985-01-0151-2. (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аріанство