Ацманчук Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:29, 18 березня 2019, створена StarDeg (обговорення | внесок) (→‎Див. також)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ацманчук Олександр Павлович
Ацманчук Олександр Павлович
Народження 8 вересня 1923(1923-09-08)
Одеса
Смерть 6 жовтня 1974(1974-10-06) (51 рік)
  Одеса
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр портрети, жанрові композиції
Навчання Одеське художнє училище, Ленінградського художнього інституту ім. Рєпіна
Діяльність художник
Роки творчості 1947—1973

Олекса́ндр Па́влович Ацманчу́к (8 вересня 1923, Одеса — 6 жовтня 1974, Одеса) — український живописець. Член Спілки художників України (нині Національна спілка художників України) від 1954 року.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

1947 року закінчив Одеське художнє училище (майстерня Леоніда Мучника), 1953 року — живописне відділення Ленінградського художнього інституту (майстерня Михайла Авилова). Брав участь у виставках від 1947 року. Викладав фахові дисципліни в Одеському художньому училищі (1953—1959).

Творчість[ред. | ред. код]

Олександр Ацманчук. Портрет О. Токарєвої. 1973

В історії українського мистецтва ім'я Ацманчука пов'язане з так званим романтичним стилем доби шістдесятників. Наприкінці 1960-х років творчо переосмислює надбання Ренесансу, експериментує з формальними якостями портретного живопису, відтворює в портретному образі психологічні ознаки сучасника.

Відомий як добрий рисувальник та експериментатор у галузі композиційної побудови картини.

Бере участь в виставках: республіканського рівня начинаючи з 1957р., всесоюзних з 1953р. і закордонних з 1965р.

Твори[ред. | ред. код]

  • «У день Військово-Морського флоту» (1953).
  • «Портрет Ади» (1955).
  • «Дано наказ…» (1957).
  • «Солдат миру» (1964—1965).
  • «Портрет скульптора Олександра Князика» (1971).
  • «Наталя», «Портрет молодого вченого» «Вичислювач» (всі 1973).
  • «Барабанщик» (1970-1974).
  • монументально-декоративні панно «Жовтнева революція», «В. І. Ленін».[1]

Музеї, де зберігаються роботи[ред. | ред. код]

Музей Російської Академії мистецтв. Санкт-Петербург, Росія.

Київський музей образотворчого мистецтва. Київ, Україна.

Національний художній музей України. Київ, Україна.

Музей сучасного образотворчого мистецтва України. Київ, Україна.

Одеський художній музей. Одеса, Україна.

Численні приватні зібрання в Україні та за кордоном

Виставки[2][ред. | ред. код]

2013 — «Одеська школа. Традиції і актуальність». Мистецький Арсенал, Київ, Україна.

Олександр Ацманчук. До 90-річчя від дня народження

2013 — «Одеська школа. Традиції і актуальність». Арт-Донбас, Донецьк, Україна (Каталог).

2012 — «З приватних колекцій і зборів Музею сучасного мистецтва Одеси». Всесвітній клуб одеситів, Одеса, Україна.

Тисячу дев'ятсот дев'яносто три -А. П. Ацманчук. До 70-річчя від дня народження. Одеський художній музей.

1983 — А. П. Ацманчук. До 60-річчя від дня народження. Одеський художній музей (Каталог).

1975 — Твори А. П. Ацманчук. Одеський музей західного і східного мистецтва (Каталог).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Одесский художник Ацманчук Александр Павлович. Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров. 
  2. Виставки

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Виставки» — інформація з офіційного сайту музею http://ofam.od.ua/